Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1284/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2022. Зареєстровано: 29.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2022.
Дата набрання законної сили: 28.12.2022
Номер судового провадження: К/9901/19014/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 грудня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 520/1284/19
		адміністративне провадження № К/9901/19014/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Усенко Є.А.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Яковенка М.М., 
		розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбус Груп» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступника Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 (головуючий суддя Жигилій С.П., судді Перцова Т.С., Русанова В.Б.),
		УСТАНОВИВ:
		У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбус Груп» (далі - ТОВ «Альбус Груп», Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
		від 11.07.2018 №00007251410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 13 168,98 грн, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»;
		від 11.07.2018 №00002541402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 850 262,50 грн (з яких 3 880 210,00 грн - основний платіж, 970 052,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);
		від 11.07.2018 №00002551402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 312 730,00 грн (з яких 5 050 184,00 грн - основний платіж, 1 262 546,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);
		від 11.07.2018 №00002561402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 191 666,50 грн, встановлених статтею 120-1 Податкового кодексу України;
		від 11.07.2018 №00002571402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 207,73 грн, встановлених статтею 120-1 Податкового кодексу України;
		від 16.07.2018 №00012771316 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 83 000,31 грн (з яких 27 778,85 грн - основний платіж, 48 575,61 грн - штрафні (фінансові) санкції, 6 645,85 грн - пеня);
		від 16.07.2018 №00012781316 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн;
		від 16.07.2018 №00012791316 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 967 327,13 грн (з яких 332 597,13 грн - основний платіж, 559 693,75 грн - штрафні (фінансові) санкції, 75 037,25 грн - пеня);
		рішення від 16.07.2018 №00012801316 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, у розмірі 255,00 грн;
		рішення від 16.07.2018 №00012811316 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у розмірі 170,00 грн;
		рішення від 16.07.2018 №00012821316 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у розмірі 170,00 грн;
		рішення від 16.07.2018 №00012831316 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у розмірі 170,00 грн;
		рішення від 16.07.2018 №00012841316 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 73 108,41 грн;
		рішення від 16.07.2018 №00012851316 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 425 554,03 грн.
		Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний зміст його господарських операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «Міра Олімпія», ТОВ «Природа-Торг», ТОВ «Сабріз Пром», ТОВ «Алістей», ТОВ «Самтекс Груп», ТОВ «Медзен», ТОВ «Конрат Торг», ТОВ «Сантен Груп», ТОВ «Форкліт», ТОВ «Ревіс Плюс», ТОВ «Промоушн Трейд», ТОВ «Нанокс Груп», ТОВ «Сорус Груп», ТОВ «Голд Світ», ТОВ «Стерін», ТОВ «Кімет Груп», ТОВ «Верісон», ТОВ «Ліатоп», ТОВ «Аль-Теко», ТОВ «Борисфен - Груп ЛТД», ТОВ «Діліс Холд», ТОВ «Деволт Груп», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд Стіл», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ «Босстан», ТОВ «Генсер», ТОВ «Адатрен», ТОВ «Мерліон Сервіс», ТОВ «Делфи Плюс», ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт»), ТОВ «Електрос», ТОВ «Креско Плюс», ТОВ «Лорель Пром», ТОВ «Ітера Пром», ТОВ «Емпір Плюс», ТОВ «Інтер-Торг 2016» (далі - контрагенти-постачальники) та реалізацію позивачем товарів ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт») та ТОВ «Будівельна компанія «Дім-Буд» (далі - контрагенти-покупці) є безпідставним, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов`язкові для таких документів реквізити. Позивач зазначив, що відповідно до умов договорів поставки складення довіреностей, товарно-транспортних накладних, документів щодо навантаження, розвантаження, зберігання, приймання товару, сертифікатів якості або паспортів, про відсутність які зазначено в акті перевірки, не було обов`язковим. Товар був поставлений безпосередньо за місцем його подальшого використання Товариством у своїй господарській діяльності, а сертифікати якості та паспорти надавались замовникам на їх вимогу; перерахування позивачем у безготівковому порядку коштів контрагентам-постачальникам за поставлені товари і послуги на виконання договорів свідчить про зміну активів як позивача, так і його контрагентів.
		Товариство стверджує, що відповідач провів перевірку без врахування фактичних обставин здійснення господарської діяльності, без врахуванням первинних документів Товариства, з порушенням оформлення результатів перевірки та порядку прийняття та винесення рішень за результатами перевірки.
		Наведене, згідно з доводами Товариства, спростовує правомірність прийнятих щодо нього контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та рішень за результатами перевірки.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у задоволені позову відмовлено.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на господарські операції ТОВ «Альбус Груп» з ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «Міра Олімпія», ТОВ «Природа-Торг», ТОВ «Сабріз Пром», ТОВ «Алістей», ТОВ «Самтекс Груп», ТОВ «Медзен», ТОВ «Конрат Торг», ТОВ «Сантен Груп», ТОВ «Форкліт», ТОВ «Ревіс Плюс», ТОВ «Промоушн Трейд», ТОВ «Нанокс Груп», ТОВ «Сорус Груп», ТОВ «Голд Світ», ТОВ «Стерін», ТОВ «Кімет Груп», ТОВ «Верісон», ТОВ «Ліатоп», ТОВ «Аль - Теко», ТОВ «Борисфен - Груп ЛТД», ТОВ «Діліс Холд», ТОВ «Деволт Груп», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд Стіл», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ «Босстан», ТОВ «Генсер», ТОВ «Адатрен», ТОВ «Мерліон Сервіс», ТОВ «Делфи Плюс», ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт»), ТОВ «Електрос», ТОВ «Креско Плюс», ТОВ «Лорель Пром», ТОВ «Ітера Пром», ТОВ «Емпір Плюс», ТОВ «Інтер-Торг 2016», ТОВ «Будівельна компанія «Дім-Буд» були оформлені окремі первинні документи без їх фактичного виконання зазначеними контрагентами для створення видимості реального здійснення операцій та правомірності формування Товариством в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
		На користь такого висновку суд оцінив такі обставини:
		- ненадання позивачем інформації щодо транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, приймання, внутрішнього переміщення товару, сертифікатів якості товару, тоді як це передбачено  умовами договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами;
		- відсутність у Товариства складських та виробничих приміщень, хоча в договорах із зазначеними контрагентами вказано зокрема, що пунктом розвантаження є «Склад покупця» або «м. Харків» (без зазначення конкретної адреси);
		- згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено (не ідентифіковано) по ланцюгу постачання товару, який зазначений в наданих позивачем первинних документах, до виробника;
		- складені на господарські операції із зазначеними контрагентами документи (договори, видаткові та податкові накладні) не відповідають фактичному руху активів, а тому не можуть бути підставою для податкового обліку.
		Також суд відхилив довід позивача щодо процедурних порушень, допущених контролюючим органом при проведенні перевірки, та про незаконність у зв`язку з цим перевірки, зазначивши, що відповідач дотримав вимоги Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 прийнято заяву ТОВ «Альбус Груп» про відмову від позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2018 №00007251410, №00002561402, №00002571402, від 16.07.2018 №00012771316, №00012781316, №00012791316, рішень про застосування штрафних санкцій від 16.07.2018 №00012801316, №00012811316, №00012821316, №00012831316, №00012841316, №00012851316, у зв`язку з чим рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 визнано нечинним в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Альбус Груп» у зазначеній частині позовних вимог; провадження у справі №520/1284/19 в цій частині позовних вимог закрито.
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову про задоволення позову: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.07.2018 №00002541402, №00002551402.
		Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, мотивуючи таке рішення тим, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про безтоварність операцій позивача з придбання та реалізації товару та послуг у зазначених контрагентів. Такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.
		Суд апеляційної інстанції відхилив довід відповідача про відсутність у позивача документів щодо транспортування товару, а також сертифікатів або паспортів якості товару, зазначивши, що транспортні документи є обов`язковими для підтвердження послуг з перевезення вантажу і не є первинними документами, що засвідчують факт господарської операції з придбання товару. Згідно з висновком апеляційного суду наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а тому така обставина не може впливати на встановлення факту придбання товару позивачем. Так само суд визнав безпідставними посилання ГУ ДФС на відсутність у контрагентів-постачальників об`єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та основних фондів, оскільки такі висновки відповідач зробив виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагентів позивача, водночас зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні, зокрема транспортні засоби можуть використовуватися на умовах оренди або лізингу. Визнав апеляційний суд безпідставними й посилання ГУ ДФС на наявність кримінальних проваджень щодо службових осіб контрагентів-постачальників з огляду на те, що у кримінальних провадженнях не ухвалено вироки, а інформація, отримана в результаті оперативно-розшукових заходів чи докази, отримані в процедурах досудового слідства, не є доказами, на підставі яких можуть бути встановлені факти порушення податкового законодавства в адміністративному судочинстві.
		Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС), як процесуальний правонаступник ГУ ДФС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 06.02.2020 (справа №806/1339/15), від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 22.11.2016 (справа №826/11397/14), від 24.05.2016 (справа №21-5332а15), від 14.06.2016 (справа №21-1318а16), від 22.11.2016 (справа №21-2430а16), від 22.01.2019 (справа №826/18174/13-а), від 31.03.2020 (справа №520/8893/18).
		Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини у справі, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів - письмових пояснень позивача, визнавши такі пояснення достовірними.
		Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 27.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		ТОВ «Альбус Груп» не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альбус Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 20.06.2018 №2508/20-40-14-02-08/38688035 (далі - акт перевірки).
		Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення Товариством, зокрема:
		- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153), пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), внаслідок чого занижено значення рядка 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) за 2016, 2017 роки, 1-й квартал 2018 року на загальну суму 19 673 102,00 грн та податок на прибуток на 3 880 210,00 грн (у тому числі, за 2016 рік - 971 265,00 грн, за 2017 рік (2-й - 4-й квартали) - 2 869 007,00 грн, за 1-й квартал 2018 року - 39 938,00 грн);
		- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статті 201 ПК, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі також ПДВ) на 5 050 184,00 грн (у тому числі, грудень 2015 року - 272 172,00 грн, травень 2016 року - 76 604,00 грн, червень 2016 року - 4 007,00 грн, липень 2016 року - 105 793,00 грн, серпень 2016 року - 232 011,00 грн, вересень 2016 року - 99 966,00 грн, жовтень 2016 року - 189 943,00 грн, листопад 2016 року - 173 880,00 грн, грудень 2016 року - 280 313,00 грн, січень 2017 року - 333 333,00 грн, квітень 2017 року - 176 144,00 грн, травень 2017 року - 32 091,00 грн, червень 2017 року - 79 975,00 грн, липень 2017 року - 37 937,00 грн, серпень 2017 року - 285 867,00 грн, вересень 2017 року - 1 674 778,00 грн, жовтень 2017 року - 667 602,00 грн, листопад 2017 року - 179 275,00 грн, грудень 2017 року - 54 118,00 грн, січень 2018 року - 44 375,00 грн, лютий 2018 року - 50 000,00 грн).
		Порушення зазначених правових норм ГУ ДФС обґрунтувало тим, що первинні документи, які Товариство надало на підтвердження сум витрат та податкового кредиту, задекларованих за операціями з придбання товарів (бітуми нафтові будівельні, портландцемент, пісок, інші будівельні матеріали; обладнання й устаткування будівельного призначення) та послуг (послуги машин та механізмів (зокрема, екскаватора, бетононасоса, бульдозера) у ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «Міра Олімпія», ТОВ «Природа-Торг», ТОВ «Сабріз Пром», ТОВ «Алістей», ТОВ «Самтекс Груп», ТОВ «Медзен», ТОВ «Конрат Торг», ТОВ «Сантен Груп», ТОВ «Форкліт», ТОВ «Ревіс Плюс», ТОВ «Промоушн Трейд», ТОВ «Нанокс Груп», ТОВ «Сорус Груп», ТОВ «Голд Світ», ТОВ «Стерін», ТОВ «Кімет Груп», ТОВ «Верісон», ТОВ «Ліатоп», ТОВ «Аль - Теко», ТОВ «Борисфен - Груп ЛТД», ТОВ «Діліс Холд», ТОВ «Деволт Груп», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд Стіл», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ «Босстан», ТОВ «Генсер», ТОВ «Адатрен», ТОВ «Мерліон Сервіс», ТОВ «Делфи Плюс», ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт»), ТОВ «Електрос», ТОВ «Креско Плюс», ТОВ «Лорель Пром», ТОВ «Ітера Пром», ТОВ «Емпір Плюс», ТОВ «Інтер-Торг 2016», та сум доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з постачання товарів (будівельні матеріали) ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт») та ТОВ «Будівельна компанія «Дім-Буд», не відповідають дійсності, оскільки зазначені господарські операції фактично не мали місця.
		Висновок ГУ ДФС про нереальний характер господарських операцій позивача із зазначеними суб`єктами господарювання вмотивований посиланням на те, що фактичний зміст цих операцій полягає у формуванні активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів сумнівних контрагентів, що фактично не могли здійснити і не здійснювали постачання.
		Підставою для таких висновків в акті перевірки стала податкова інформація щодо господарської діяльності цих контрагентів, відповідно до якої останні мають спільні ознаки, які характеризують їх діяльність як фіктивну, зокрема:
		- відсутність у цих контрагентів матеріально-технічних ресурсів (зокрема, власних чи орендованих складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності в цілому; 
		- не підтвердження факту транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, приймання товарів, які зазначені у первинних документах, наданих Товариством, як предмет поставки, у зв`язку із відсутністю відповідних документів; 
		- відсутність сертифікатів якості або паспортів відповідності на товар, що був предметом постачання;
		- за результатами аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних придбання вказаними контрагентами-постачальниками товарів та послуг відповідної номенклатури по ланцюгу постачання не встановлено;
		- згідно з даними з Єдиного реєстру досудових розслідувань ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «МІРА ОЛІМПІЯ», ТОВ «ПРИРОДА-ТОРГ», ТОВ «САБРІЗ ПРОМ», ТОВ «Алістей», ТОВ «САМТЕКС ГРУП», ТОВ «МЕДЗЕН», ТОВ «КОНРАТ ТОРГ», ТОВ «САНТЕН ГРУП», ТОВ «ФОРКЛІТ», ТОВ «РЕВІС ПЛЮС», ТОВ «ПРОМОУШН ТРЕЙД», ТОВ «Нанокс груп», ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ГОЛД СВІТ», ТОВ «СТЕРІН», ТОВ «КІМЕТ ГРУП», ТОВ «ВЕРІСОН», ТОВ «ЛІАТОП», ТОВ «Аль -ТЕКО», ТОВ «Борисфен - груп ЛТД», ТОВ «ДІЛІС ХОЛД», ТОВ «ДЕВОЛТ ГРУП», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд стіл», ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ», ТОВ «Босстан», ТОВ «ГЕНСЕР», ТОВ «Адатрен», ТОВ «МЕРЛІОН СЕРВІС», ТОВ «ДЕЛФИ ПЛЮС», ТОВ «Лімхарт», ТОВ «ЕЛЕКТРОС», ТОВ «КРЕСКО ПЛЮС», ТОВ «ЛОРЕЛЬ ПРОМ», ТОВ «ІТЕРА ПРОМ», ТОВ «ЕМПІР ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕР-ТОРГ 2016», ТОВ «ЕМПІР ПЛЮС», ТОВ «АЛКОН ГРУП», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДІМ-БУД» фігурують у кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частинами 1, 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, як учасники злочинної схеми, протиправна діяльність яких відноситься до категорії «конвертаційний центр» та спрямована на надання послуг суб`єктам господарювання реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань та переведення безготівкових коштів у готівку та з надання послуг з незаконного обміну валют;
		- ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Голд Світ», ТОВ «Делфи Плюс», ТОВ «Кімет Груп», ТОВ «Сабріз Пром», ТОВ «Сантен Груп», ТОВ «Самтекс Груп», ТОВ «Нанокс Груп», ТОВ «Креско Плюс», ТОВ «Верісон», ТОВ «Емпір Плюс», ТОВ «Ітера Пром», ТОВ «Сорус Груп», ТОВ «Адатрен», ТОВ «Мерліон Сервіс», ТОВ «Аль-Теко», ТОВ «Медзен» внесені до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.
		На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно ТОВ «Альбус Груп» прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2018: №00002541402 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 850 262,50 грн (з яких 3 880 210,00 грн - основний платіж, 970 052,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00002551402 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 312 730,00 грн (з яких 5 050 184,00 грн - основний платіж, 1 262 546,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).
		Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
		Згідно із частиною першою  статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.
		Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
		Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
		У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
		На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
		Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа №640/4687/19).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
		Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій  відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
		За висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
		Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС встановлено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із  принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
		Визнаючи доведеними доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій Товариства з вище перерахованими суб`єктами господарювання, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи, які складені на ці операції (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки з рахунку) не підтверджують факт господарських операцій. Таку оцінку документів суд першої інстанції зробив з врахуванням обставин щодо відсутності у зазначених контрагентів позивача необхідних для здійснення господарських операцій умов та ресурсів, зокрема операцій з постачання бітуму нафтового дорожнього, сумішей асфальтобетонних гарячих і теплих, щодо транспортування та зберігання яких національними стандартами (ДСТУ Б В 2.7 -127:2015) встановлені певні вимоги; не відповідності номенклатури товарів та послуг, які зазначені в наданих позивачем документах як поставлені цими контрагентами (зокрема, бітум, відсів, портландцемент, драбини металеві приставні, грунтовка, труби поліпропіленові, клеюча суміш для пеноблоків, електроди, блоки бетонні для стін підвалів, суміші асфальтобетонні гарячі та теплі, полікарбонат), номенклатурі товарів та послуг, щодо яких вони були покупцями відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних (предметом купівлі зазначено продукти харчування та товари побутового вжитку), та відсутність у зв`язку з цим джерела походження товарів та послуг, кінцевим споживачем яких був позивач. Суд взяв до уваги також ту обставину, що позивач не надав документів щодо транспортування, розвантаження, приймання та зберігання товарів, їх якості, тоді як це було передбачено в договорах позивача із зазначеними контрагентами, а національними стандартами щодо цього встановлені відповідні вимоги. В сукупності з цими обставинами суд врахував і той факт, що ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «МІРА ОЛІМПІЯ», ТОВ «ПРИРОДА-ТОРГ», ТОВ «САБРІЗ ПРОМ», ТОВ «Алістей», ТОВ «САМТЕКС ГРУП», ТОВ «МЕДЗЕН», ТОВ «КОНРАТ ТОРГ», ТОВ «САНТЕН ГРУП», ТОВ «ФОРКЛІТ», ТОВ «РЕВІС ПЛЮС», ТОВ «ПРОМОУШН ТРЕЙД», ТОВ «Нанокс груп», ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ГОЛД СВІТ», ТОВ «СТЕРІН», ТОВ «КІМЕТ ГРУП», ТОВ «ВЕРІСОН», ТОВ «ЛІАТОП», ТОВ «Аль -ТЕКО», ТОВ «Борисфен - груп ЛТД», ТОВ «ДІЛІС ХОЛД», ТОВ «ДЕВОЛТ ГРУП», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд стіл», ТОВ «ТЕХНОКОНТИНЕНТ», ТОВ «Босстан», ТОВ «ГЕНСЕР», ТОВ «Адатрен», ТОВ «МЕРЛІОН СЕРВІС», ТОВ «ДЕЛФИ ПЛЮС», ТОВ «Лімхарт», ТОВ «ЕЛЕКТРОС», ТОВ «КРЕСКО ПЛЮС», ТОВ «ЛОРЕЛЬ ПРОМ», ТОВ «ІТЕРА ПРОМ», ТОВ «ЕМПІР ПЛЮС», ТОВ «ІНТЕР-ТОРГ 2016», ТОВ «ЕМПІР ПЛЮС», ТОВ «АЛКОН ГРУП», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДІМ-БУД» фігурують у кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема  частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191, частинами 1, 2 статті 205, частиною 3 статті 212  Кримінального кодексу України.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи (договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківська виписка) відповідають вимогам правових норм, зокрема встановленим статтею 9 Закону №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність господарських операцій позивача із переліченими вище контрагентами.
		Як свідчить зміст акта перевірки, ГУ ДФС не заперечує факт придбання Товариством товарів та послуг на загальну суму 27 501 098,00 грн та реалізацію Товариством товару на загальну суму 2 799 996,00 грн, а оспорює його контрагентів.
		Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, ГУ ДПС зазначає, що на користь такого висновку свідчать наступні обставини: відсутність у зазначених постачальників фізичних, технічних, технологічних умов, кваліфікованого персоналу, об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій з постачання товару на адресу позивача, зокрема не подання зазначеними суб`єктами господарювання звітності, пов`язаної з використанням трудових ресурсів (податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ); не підтвердження факту транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, приймання товарів, у зв`язку із відсутністю відповідних документів; відсутність сертифікатів якості або паспортів товару; згідно з даними з Єдиного реєстру досудових розслідувань контрагенти фігурують у кримінальних провадженнях.
		Також контролюючий орган посилається на не відповідність асортименту придбаних товарів (послуг) в податкових накладних (фрукти, квасоля, цукор, борошно, плитка керамічна, керамічний граніт, куряче філе, вугілля, гриби, кабачки та інші), за якими контрагенти Товариства згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних задекларували податковий кредит, найменуванню товарів (послуг) в податкових накладних, виписаних від імені цих контрагентів на адресу позивача (бітум, відсів, портландцемент, драбини металеві приставні, грунтовка, труби поліпропіленові, клеюча суміш для пеноблоків, електроди, блоки бетонні для стін підвалів, суміші асфальтобетонні гарячі та теплі, полікарбонат та інше). ГУ ДПС наводить довід, що на адресу позивача, у тому числі, було поставлено «бітуми нафтові дорожні», разом з тим, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти на бітум, тоді як відповідно до норм Національного стандарту України ДСТУ Б В.2.7-127:2015 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетоні щебенево-мастикові. Технічні умови» визначені вимоги для транспортування та зберігання бітуму, а саме: кузови транспортних засобів повинні бути добре очищені перед завантаженням щебенево-мастикової асфальтобетонної суміші (ЩМАС) та вкриті при транспортуванні ЩМАС, а термін зберігання ЩМАС у накопичувачах не повинен перевищувати 2 год. 
		Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
		Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
		Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		Документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
		Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентами з огляду на відсутність у них матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагентів, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань. 
		Правильно зазначивши, що транспортні документи не є первинними документами щодо господарської операції з придбання (постачання), апеляційний суд, разом з тим, при оцінці відповідного доводу ГУ ДПС як необґрунтованого, не взяв до уваги вище наведені обставини щодо характеру діяльності контрагентів та вимоги Національного стандарту України ДСТУ Б В.2.7-127:2015, які об`єктивно свідчать не на користь доводу позивача, що господарські операції мали реальний характер, на що цілком справедливо звернув увагу суд першої інстанції. Оцінка судом першої інстанції факту відсутності у позивача документів щодо транспортування, розвантаження, приймання та зберігання товару є правильною також з огляду на обсяг задокументованих позивачем операцій з придбання товарів, число постачальників та спільність їх характеристик. Допускаючи відсутність документів щодо транспортування товару, загальна практика господарювання передбачає їх наявність. Водночас, у позивача немає документів щодо транспортування товару в операціях з 39 контрагентами.
		Відхиляючи доводи відповідача щодо характеру діяльності контрагентів позивача як суб`єктів господарювання з ознаками фіктивного підприємництва, діяльність яких спрямована на створення штучних підстав для незаконної податкової мінімізації суб`єктами реального сектору економіки, суд апеляційної інстанції зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.
		Дійсно, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.
		Враховуючи вище наведені однакові обставини щодо характеру діяльності ТОВ «Лайтпром ПРО», ТОВ «Міра Олімпія», ТОВ «Природа-Торг», ТОВ «Сабріз Пром», ТОВ «Алістей», ТОВ «Самтекс Груп», ТОВ «Медзен», ТОВ «Конрат Торг», ТОВ «Сантен Груп», ТОВ «Форкліт», ТОВ «Ревіс Плюс», ТОВ «Промоушн Трейд», ТОВ «Нанокс Груп», ТОВ «Сорус Груп», ТОВ «Голд Світ», ТОВ «Стерін», ТОВ «Кімет Груп», ТОВ «Верісон», ТОВ «Ліатоп», ТОВ «Аль - Теко», ТОВ «Борисфен - Груп ЛТД», ТОВ «Діліс Холд», ТОВ «Деволт Груп», ТОВ «Рейлтек», ТОВ «Даймонд Стіл», ТОВ «Техноконтинент», ТОВ «Босстан», ТОВ «Генсер», ТОВ «Адатрен», ТОВ «Мерліон Сервіс», ТОВ «Делфи Плюс», ТОВ «Алкон Груп» (попередня назва ТОВ «Лімхарт»), ТОВ «Електрос», ТОВ «Креско Плюс», ТОВ «Лорель Пром», ТОВ «Ітера Пром», ТОВ «Емпір Плюс», ТОВ «Інтер-Торг 2016», ТОВ «Будівельна компанія «Дім-Буд» та доступність до цієї інформації в офіційних джерелах стверджувати, що Товариство проявило належну обачність при виборі цих контрагентів, а також що у позивача не було обґрунтованих підстав сумніватись у добросовісності зазначених суб`єктів господарювання, не можна.
		Як підсумок, у суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам ГУ ДПС позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагента та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку. 
		Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 в частині застосування норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
		Згідно з частиною першою статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Відтак, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 підлягає скасуванню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Альбус Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2018 №00002541402, №00002551402 - залишенню в силі.
		Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі. 
		У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів на час касаційного перегляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, є встановлені статтею 52 КАС підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС про заміну відповідача у справі на Головне управління ДПС у Харківській області, яке утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 скасувати, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Альбус Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2018 №00002541402 та №00002551402 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіЄ.А. Усенко Р.Ф. Ханова   М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...