Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8015/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2022. Зареєстровано: 29.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2022.
Дата набрання законної сили: 28.12.2022
Номер судового провадження: К/990/27803/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 грудня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №420/8015/22
		адміністративне провадження № К/990/27803/22  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого судді: Губської О.А.,  
		суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/8015/22
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року (колегія суддів: головуючий суддя Коваль М.П., судді Кравець О.О., Зуєва Л.Є.)  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		 
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича, в якому просив:
		1.1.          визнати протиправними дії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича по приховуванню публічної інформації та наданню незапитуваної інформації всупереч змісту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 30 травня 2022 року;
		1.2.          - зобов`язати директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича надати ОСОБА_1 копії розрахунково-платіжних відомостей директора ТУ ДБР у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року.
		1.3.           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві із запитом на інформацію, за № 9ПІ/16-14-10/22 від 03.06.2022, на який отримана суперечлива інформація, що є відмовою у задоволенні запиту, але підписана директором ТУ ДБР у м. Миколаєві. Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача відбулося необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом та навмисне приховування інформації,  вчинені протиправні дії - відмова у наданні інформації. Запитувана інформація не може бути віднесена нікчемним відомчим наказом ДБР від 29.06.2021 № 373 до інформації з обмеженим доступом в силу прямих норм Законів України № 1700-VII та № 2939-VI. Разом з тим, запит підлягав задоволенню і ніяких перешкод для цього не існувало.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		2.          Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.
		2.          Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 2, 2.2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, який станом на час звернення заявника із запитом та станом на час вирішення спору судом є чинним, відомості щодо встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР є відомостями, що становлять службову інформацію. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		3.          Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. 
		4.          Визнано протиправними дії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 30 травня 2022 року про надання копій розрахунково-платіжних відомостей директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року.
		5.          Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 копії розрахунково-платіжних відомостей директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року. 
		6.          Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені під час провадження у справі, у розмірі 2000,00 грн. 
		7.          Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні запиту позивача з посиланням на те, що відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом, оскільки згідно наведених вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції» інформація про розміри, види оплати праці осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, посадових та службових осіб органів Державного бюро розслідувань відноситься до категорії інформації, обмеження доступу до якої заборонено.
		ІІІ. Касаційне оскарження
		8.          Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		9.          В обґрунтування касаційної скарги вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 лютого 2021 року у справі №9901/598/19.
		10.          Також підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 32, 34, 64 Конституції України, статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, у взаємозв`язку з положеннями частин 2, 5, 7 статті 6, статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині надання доступу до публічної інформації в умовах воєнного стану.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		11.          01 травня 2022 року за № 9ПІ в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві зареєстровано звернення, яке надійшло з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо надання копії розрахунково-платіжної відомості директора ТУ ДБР у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року.
		12.          Листом від 03.06.2022 року № 09ПІ-16-14-10/22 на запит надано відповідь та повідомлено, що відповідно до пункту 2.2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 № 373, відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом. Разом з цим, приписами статті 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначено, що відкритість та прозорість діяльності Державного бюро розслідувань для суспільства та демократичного цивільного контролю є одними з основних засад організації та діяльності Державного бюро розслідувань. З огляду на вищенаведене та ураховуючи вимоги частини сьомої статті 6, статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно із якими не належить до інформації з обмеженим доступом, зокрема, інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника, працівників юридичної особи публічного права. Зважаючи на викладене, надаємо інформацію про принципи формування та розмір оплати праці директора ТУ ДБР у м. Миколаєві (додається). До цього слід зауважити, що згідно з приписами частини четвертої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» посадові оклади працівників Державного бюро розслідувань установлюються відповідно до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, з 1 січня становить 2102 гривні.
		13.          Таким чином, листом від 03.06.2022 року № 09ПІ-16-14-10/22 повідомлено запитувача, що відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом, а також повідомлено про принципи формування та розмір оплати праці директора ТУ ДБР у м. Миколаєві.
		14.          Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у не наданні публічної інформації на запит, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		15.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		16.          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		17.          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		18.          За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		19.          Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані,  які можуть бути збережені  на  матеріальних  носіях або відображені в електронному вигляді.
		20.          Положеннями статті 9 Закону України №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
		21.          Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		22.          Згідно зі статтею 1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		23.          Стаття 3 цього Закону закріплює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
		24.          Згідно з вказаною статтею, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		25.          Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.
		26.          Відповідно до  статті 6 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		27.          Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
		28.          Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
		29.          Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		30.          Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
		31.          Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		32.          Відповідно до частин другої - шостої статті 19, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 
		33.          Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. 
		34.          Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. 
		35.          Письмовий запит подається в довільній формі. 
		36.          Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		37.          З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних     форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
		38.          Строк розгляду запитів на інформацію визначено статтею 20 Закону.
		39.          Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		40.          У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
		41.          Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
		42.          У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		43.          Відповідно до частин першої - п`ятої статті 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до     частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		44.          Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		45.          Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		46.          У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		47.          Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
		48.          Відповідно до статті 23 вказаного Закону, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		49.          Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		50.          Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до     Кодексу адміністративного судочинства України.
		51.          Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		52.          Відповідно до статті 1 цього Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		VI. Позиція Верховного Суду
		53.          Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
		54.          Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		55.          Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
		56.          Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача надати інформацію на запит позивача про надання копій розрахунково-платіжних відомостей директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року
		57.          Виходячи з системного аналізу норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанцій про те, що в цьому випадку запитувана позивачем інформація не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а тому відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.
		58.          Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови відповідача у наданні такої інформації на запит позивача, а також наявності підстав для задоволення цього позову.
		59.          Аналогічну правову позицію щодо вирішення спору в подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2020 року в справі № 820/4282/17. 
		60.          Верховний Суд враховує, що типова форма розрахунково-платіжної відомості була затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 № 489, та згідно відповіді Державного бюро розслідувань на запит представника позивача, наявної у матеріалах справи використовується при обчисленні заробітної плати у Державному бюро розслідувань.
		61.          Із типової форми розрахунково-платіжної відомості працівника суд апеляційної інстанції установив, що вона включає у себе відомості про розмір та складові заробітної плати працівника за відповідний календарний період у розрізі основних та додаткових видів оплати праці, а також відомості про розмір вирахуваних податків.
		62.          Відповідно до положень ч.5 ст.6 Закону № 2939-VI визначено, зокрема, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
		63.          Згідно із ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VI персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		64.          Відповідно до положень частин 1-3 ст.5 Закону № 2297-VI об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		65.          Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції».
		66.          Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".».
		67.          Згідно з вимогами ч.6 ст.6 Закону України № 2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
		68.          Відповідно до абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції» від зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
		69.          Конституційний Суд України рішенням № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року встановив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
		70.          З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що інформація, що зазначається в декларації, у тому числі про отримані доходи суб`єкта декларування (п.7 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII) не є інформацією з обмеженим доступом та є відкритою.
		71.          Статтею 3 Закону №1700-VII визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України (п.п д п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII); посадові та службові особи Державного бюро розслідувань (п.п е п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII).
		72.          Відповідно до пункту 2 частини другої статті 60 Закону №1700-VII, інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах "а" і "в" пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов`язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
		73.          Відмовляючи у задоволенні запиту позивача, відповідач послався лише на те, що відповідно до пункту 2.2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом.
		74.          Втім суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що присвоєння певному документу грифу «для службового користування» та включення відповідного виду інформації до переліку відомостей, що становлять службову інформацію, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію та наданні запитуваної у ньому інформації, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI.
		75.          На підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні запиту позивача з посиланням на те, що відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом, оскільки згідно наведених вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції» інформація про розміри, види оплати праці осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, посадових та службових осіб органів Державного бюро розслідувань відноситься до категорії інформації, обмеження доступу до якої заборонено.
		76.          Отже, доводи відповідача про те, що копії розрахунково-платіжних відомостей директора ТУ ДБР у м. Миколаєві за квітень-травень 2022 року, які позивач просив йому надати, є службовою інформацією, яка належить обмеженню, прямо суперечить наведеним вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції».
		77.          При цьому надання на запит інформації про принципи формування та розмір оплати праці директора ТУ ДБР у м. Миколаєві без зазначення конкретних розмірів отриманої заробітної праці є неправомірним та не свідчить про надання публічної інформації, яку запитував позивач.
		78.          За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що дії відповідача у спірних правовідносинах, які полягають у не наданні публічної інформації на запит є протиправними, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію. 
		79.          З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції, а також оскаржуване рішення в цій справі є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно надано оцінку всім аргументам учасників справи.
		80.          Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судом щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.
		81.          У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		82.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		83.          За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		84.          Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  залишити без змін.
		85.          Крім цього, позивач подав до суду клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтував відсутністю підтверджених належним чином повноважень підписанта касаційної скарги на її подання.
		86.          Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення цього клопотання позивача з підстав його необґрунтованості та невідповідності матеріалам справи, оскільки такі повноваження підтверджено відповідними доказами, а саме: випискою з реєстру юридичних осіб, за якою Горнецька М.В. має право підписувати касаційну скаргу від імені скаржника, витягом з наказу про призначення її на посаду, посадовою інструкцією. Оцінку цим доказам Суд надав під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження. 
		VIІ. Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
		2.          Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року залишити без задоволення.
		3.          Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року в цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                 М.В. Білак
		 
		                                                                                   Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...