Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/6527/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 29.12.2022. Зареєстровано: 30.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2023.

Номер судового провадження: П/320/6527/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 грудня 2022 року № 320/6527/21
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Стар Груп» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
		В С Т А Н О В И В :
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Стар Груп» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.04.2021 № № 7116/0715, 7171/0715.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що прийняті за результатом перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, встановлені актом документальної позапланової виїзної перевірки порушення не підтверджуються нормативно та фактично, а надані до перевірки документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 31408520), оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
		16.07.2021 до суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що документальною позаплановою виїзною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.185.1 статті 185,. п.198.5 статті 19, п. 200.1., 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, встановлено завищення від`ємного значення за грудень 2020 року на суму ПДВ 172466 грн. Перевіркою встановлено, що, було завищено показник рядка 19 Декларації «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» на загальну суму ПДВ 172466 грн., у тому числі за жовтень 2020 року на суму ПДВ 103923 грн., за грудень 2020 року на суму ПДВ 68542 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації. Посадовими особами контролюючого органу встановлено відсутність підтвердження факту реального походження контрагентом-постачальником ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 31408520) відповідного задокументованого обсягу ТМЦ, що свідчить про нереальність придбання вищевказаного товару, а відтак, його продаж контрагентом-постачальником у ланцюгу постачання його документально оформленого нереального руху включно до позивача. Тож, відповідач вважає, що податковим органом встановлено, що ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» не здійснював придбання послуг реалізованих на адресу позивача через відсутність змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій.
		Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить замінити первісного відповідача ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) на його правонаступника ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).
		Розглянувши вказане клопотання, дослідивши його обґрунтування, з урахуванням норм ст. 52 КАС України та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, із заміною первісного відповідача його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 302-п від 19.02.2021р., направлень на перевірку від 24.02.2021 № 994 та № 996, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» (ЄДРПОУ 41860097) з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.
		За результатами проведеної перевірки, складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 10.03.2021р. № 3060/10-36-07-16/41860097 та встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді в періоді, встановлено завищення від`ємного значення за грудень 2020р. на суму ПДВ 172466 грн. (ряд. 19 Декларації).
		Не погоджуючись з висновком акта перевірки, позивачем було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу відповідача заперечення від 26.03.2021 № 26-03/21, на що відповідачем, листом про розгляд запереченням від 12.04.2021 № 3257/12/10-36-07-15, залишено висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.
		На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
		від 19.04.2021 № 7116/0715. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2021р. № 7116/0715, встановлено порушення ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у зв`язку з цим, зменшено залишок від`ємного значення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159977 грн.
		від 19 квітня 2021р. № 7117/0715. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2021р. № 7117/0715, встановлено порушення ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у зв`язку з цим, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13738 грн., в тому числі 12489 грн. за податковими зобов`язаннями та 1249 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Так, підставою для складення вищевказаних податкових повідомлень-рішень, стали висновки акта перевірки, якими встановлено безтоварність господарських операцій ОВ «СІТІ СТАР ГРУП» з TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 40196219) за грудень 2020 року.
		Не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
		Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України)
		Приписами п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).
		Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України)
		Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
		Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Слід наголосити на тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
		Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України, обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
		При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
		Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань. Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. (Постанова ВП ВС від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного МУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень).
		Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
		Перш за все, слід виокремити, що сторона відповідача наголошує на тому, що між ТОВ «Сіті Стар Груп» та ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» складено підрядний договір № 21/09-20 на виконання окремих видів та комунальних робіт від 21.09.2020 року. Однак, відповідно до фінансового звіту малого підприємства за І півріччя 2019 року від 07.08.2019 № 9172570426, у ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» встановлено відсутність основних засобів для виконання господарської діяльності. Також, ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» не подає повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, форми № 20-ОПП, у зв`язку з чим, неможливо встановити наявність власних чи орендованих об`єктів оподаткування. В ході аналізу актів будівельних робіт, перевіркою не встановлено походження 108 шт. Плит багатопустотніх та Плит пустотних, які придбавалися ТОВ «Сіті Стар Груп» за 2020 рік для виконання підрядних робіт ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» за умовами договору. Акт прийому передачі будівельних матеріалів з номенклатурою Плити перекриття до перевірки не надавався. Разом з тим, перевіркою не встановлено походження 278 шт. товарів за номенклатурою Перемички залізобетонні, монтаж яких здійснювався ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА». Такі встановлені перевіркою факти, свідчать про неможливість виконання документованого обсягу операцій, та ставить під сумнів сам факт виконання операцій, з монтажу зазначених конструкцій. На підставі аналізу податкової звітності ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА», контролюючим органом встановлено неможливість виконувати значні обсяги будівельних робіт ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА», реалізованих на адресу ТОВ «Сіті Стар Груп» у зв`язку з неподаними до контролюючого органу звітів про наявність власних чи орендованих земельних ділянок. Також, перевіркою не встановлено придбання ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» будівельно-монтажних послуг чи інших суміжних послуг для здійснення реальних господарських операцій на адресу ТОВ «Сіті Стар Груп». Враховуючи вищевикладене, посадовими особами контролюючого органу встановлено відсутність підтвердження факту реального походження контрагентом-постачальником ТОВ «ТСК ГРУПП УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 31408520) відповідного задокументованого обсягу ТМЦ, що свідчить про нереальність придбання вищевказаного товару, а відтак, його продаж контрагентом-постачальником у ланцюгу постачання його документально оформленого нереального руху включно до позивача.
		Судом досліджено, що між ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» та ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» укладено договір підряду № 21/09-20 на виконання окремих видів та комунальних робіт від 21.09.2020 року. Пункт 1.1 договору, передбачає, що Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати з матеріалів Замовника на свій ризик та власними силами відповідно до проектної документації та умов Договору роботи по влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій, монтажу збірних залізобетонних конструкцій, цегляної кладки зовнішніх стін та перегородок на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Вокзальна, 2, 4, 4а в м. Бориспіль.
		Пунктом 2.1 договору визначено, що договірна вартість за даним Договором визначається Сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України по фактично виконаних обсягах робіт.
		Пунктом 2.2, передбачено, що вартість влаштування: 1м3 монолітною поясу складає 4500 гри. з ПДВ; Кладка зовнішніх стін 1м3 складає 1500 грн. з ПДВ; Влаштування перегородок за 1 м2 складає 270 грн. з ПДВ; Влаштування монтажу перемичок за 1 шт., складає 90 грн. з ПДВ; Монтаж кутових перемичок за 1 шт., складає 50 грн. з ПДВ; Влаштування плит перекриття за 1 шт. складає 420 грн. з ПДВ; Монтаж складових маршів та площадок за 1 шт. складає 552 гри. з ПДВ; Приготування розчину 1м3 складає 350 грн. з ПДВ.
		Так, на виконання умов договору, TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» на адресу ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» виписало наступні акти виконаних будівельних робіт: № 1 за жовтень 2020р., виконаних робіт з: Влаштування цегляної кладки стін, в кількості 356.05 м3; Монтаж перемичок, в кількості 189 шт.; Приготування розчину, в кількості 11,10 м3; Улаштування моноліту, в кількості 3,65 м3; Виготовлення закладних деталей, в кількості і 26шт; Монтаж плит перекриття, в кількості 120 шт.; № 2 за листопад 2020 року, виконаних робіт з: Влаштування цегляної кладки стіп, в кількості 147.07 м3; Монтаж перемичок, в кількості 74 шт; Приготування розчину, в кількості 10 м3; Монтаж плит перекриття, в кількості 38 шт; № 3 за грудень 2020 року, виконаних робіт з: Влаштування цегляної кладки стін, в кількості 233.47 м3; Монтаж перемичок, в кількості 200 шт: Приготування розчину, в кількості 3,00 м3; Монтаж плит перекриття, в кількості 100 шт:
		Крім того, походження товару у вигляді плит перекриття, зокрема, додатково у кількості 296 шт. та залізобетонних перемичок у кількості 639 шт. підтверджується: Актом прийому-передачі будівельних матеріалів №1 від 26.10.2020р. було передано: перемичок залізобетонних - 189 шт., плит - 110 шт.; Актом прийому-передачі будівельних матеріалів № 2 від 27.11.2020р. у кількості було передано: перемичок залізобетонних - 74 шт., плит - 76 шт.; Актом прийому-передачі будівельних матеріалів № 8 від 25.12.2020р. у кількості було передано: перемичок залізобетонних - 289 шт., плит - 68 шт.; Актом прийому-передачі будівельних матеріалів № 6 від 26.11.2020р.; Актом прийому-передачі будівельних матеріалів № 3 від 28.12.2020р.; Видатковою накладною № 0901 від 09.10.2020р. було передано: перемичок залізобетонних - 87 шт., плит - 42 шт. (договір купівлі-продажу № 08/10/2020 від 08.10.2020р.).
		При цьому, транспортування вищевказаних будівельних матеріалів підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № Р31-1 від 14.05.2020р.; № Р31-2 від 14.05.2020р., № Р31-3 від 14.05.2020р., № Р31-4 від 14.05.2020р., № РЗЗ-1 від 21.05.2020р., № Р33-2 від 21.05.2020р., № Р33-3 від 25.05.2020р., № Р3 від 17.06.2020р., № P6-1 від 25.06.2020р., № Р6-2 від 26.06.2020р., № Р6-3 від 06.07.2020р., № Р6-4 від 10.07.2020р., № Р6-5 від 17.07.2020р., № Р13-4 від 28.07.2020р., № Р13-5 від 04.08.2020р., № Р31-1 від 14.05.2020р., № Р31-2 від 14.05.2020p.,№ Р31-3 від 14.05.2020р., № Р31-4 від14.05.2020р., № Р31-1 від 21.05.2020р., № РЗЗ-2 від 21.05.2020р., № РЗЗ-З від 25.05.2020р., № РЗ від 17.06.2020р., № РЗ-1 від 23.06.2020р., № РЗ-2 від 25.06.2020р., № РЗ-1 від 23.06.2020р, № РЗ-3 від 25.06.2020р., № РЗ/4 від 26.06.2020р., № РЗ-5 від 30.06.2020р., № РЗ-6 від 01.07.2020р., № РЗ-7 від 06.07.2020р., № РЗ-8 від 10.07.2020р., № РЗ-9 від 13.07.2020р., № РЗ-10 від 17.07.2020р., № РЗ-11 від 21.07.2020р., № РЗ/12 від 28.07.2020р., № РЗ/12 від 23.07.2020р., № РЗ-14 від 04.08.2020р.
		Так, ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» на адресу TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» виписало платіжні доручення на суму 990204,9 грн., копії яких додано до матеріалів даної справи разом із позовом.
		Відповідно до приписів абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України, якщо платник податків після, закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Суд враховує те, що 26.03.2021 ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» було подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення № 26-03/21 (вх. № 21812/6 від 01.04.2021р.) на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» від 10.03.2021р. № 3060/10-36-07-16/41860097, в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України. Серед інших документів, що долучались до заперечення були також наданні і вищенаведені документи, що підтверджують походження плит перекриття, зокрема, у кількості 296 шт. та залізобетонних перемичок у кількості 639 шт.
		Податкові накладні, на підставі яких ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» формувало податковий кредит та нараховував податок на додану вартість відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за № 137/28267.
		При цьому, контролюючий орган, в порушення вимог приписів, абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України, жодним чином не врахував під час розгляду заперечення та не надав жодної оцінки поданим документам, що підтверджується листом ГУ ДПС у Київській області про результати розгляду заперечення від 12.04.2021р. № 3257/12/10-36-07-15.
		Слід звернути увагу, що сам по собі факт невиконання ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства щодо подання деякої податкової звітності, відсутністю інформації щодо власних та орендованих земельних ділянок та основних засобів; середньооблікової кількості штатних працівників за грудень 2020р. - 8 осіб, не є свідченням безтоварності (фіктивності) господарських операцій між ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» з ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП».
		При цьому, всі податкові накладні, отримані від TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» були відображені ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» в Реєстрі податкових накладних за період, який перевірявся, а суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту.
		ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» було зареєстровано, як платник ПДВ на момент видачі податкових накладних на користь ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП». Податкові накладні, на. підставі яких ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» формував податковий кредит відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та підзаконним нормативно-правовим актам.
		Згідно витягу з Реєстру платників ПДВ ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» зареєстровано платником ПДВ з 01.02.2018 (індивідуальний податковий номер 418600910287), а контрагент ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» згідно даних Реєстру платників ПДВ зареєстрований платником ПДВ з 14.05.2015 (індивідуальний податковий номер 397048315525), що не спростовується в акті перевірки.
		Щодо не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників до ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА», а від останнього до ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» згідно даних єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає, що висновки Головного управління ДПС у Київській області щодо неможливості підтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників до ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА», а від останнього до ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП», ґрунтуються виключно на результатах аналізу податкової звітності (даних єдиного реєстру податкових накладних) та є безпідставними.
		Щодо проведеного податковим органом аналізу податкової звітності, то сам по собі факт невиконання ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства щодо подання податкової звітності (зокрема, декларації з податку на додану вартість, Додаток № 5 до декларації з ПДВ, фінансових звітів) не є свідченням безтоварності (фіктивності) господарських операцій позивача із спірним контрагентом. Аналогічно, не є підтвердженням безтоварності (фіктивності) господарських операцій відсутність у податного органу інформації щодо джерела походження товару, реалізованого контрагентами, наявності трудових ресурсів вказаних підприємств, необхідних для виконання робіт.
		Фактичне здійснення вищевказаних робіт підтверджується документами, які у достатньому обсязі розкривають та підтверджують зміст господарських взаємовідносин з контрагентом. 
		З урахуванням змісту та обсягу наданих первинних документів по спірним господарським взаємовідносинам, суд констатує, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
		Під час розгляду даного спору, судом встановлено, що належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних, трудових ресурсів відповідачем не надано, а лише процитовано контролюючим органом без будь-якого фактичного та документального підтвердження цьому. 
		Таким чином, оскільки в акті перевірки відсутнє посилання контролюючого органу на проведені звірки/перевірки TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» та його постачальника, що оформлені відповідними актами перевірок, в яких повноцінно досліджено питання: поставки товарів по ланцюгу постачання та інших необхідних умов для провадження господарської діяльності, суб`єктивні припущення контролюючого органу про невідповідність номенклатури товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників до ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА», а від останнього до ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП», є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах законну та документально підтвердженій доказовій базі, якою встановлена така невідповідність.
		Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, наявні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.
		На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
		Наведені у відзиві на позовну заяву доводи є загальними, відображають зміст акта перевірки, проте не містять належно обґрунтованої правової позиції податкового органу, з чітким посиланням на докази, що мають бути прийнятими до уваги судом, а тому, не можуть спростовувати фактичне здійснення господарських операцій.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій щодо невиплати позивачеві пенсії за спірний період.
		Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
		Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення. 
		Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2605,72 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. 
		Крім того, стороною позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11000 грн.
		Перевіривши матеріали справи та обґрунтування клопотання, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 
		Положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
		Слід звернути увагу на те, що до суду стороною позивача було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій зазначено (заявлено) про понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі в розмірі 11000,00 грн.
		З метою отримання професійної правничої допомоги ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП», як Клієнт, уклало з Адвокатським об`єднанням «ЛЕТРАДО» договір про надання правової допомоги № 06/05 від 06 травня 2021 року. Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений ним Договором. У відповідності до п. 2.1. Договору про надання правової допомоги, Клієнт надав Адвокатському об`єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів право бути представником Клієнта, в тому числі, судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду" рішення, ухвали, постанови. Для цього Клієнт надав Адвокатському об`єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів ряд прав, зазначених у п. 2.1. Договору про надання правової допомоги, в тому числі пред`являти претензії та позови, представляти інтереси Клієнта в судах України при веденні справ з використанням прав та виконанням обов`язків позивача. Згідно з 5.1. Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: здійснює аналіз законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, за збір доказової бази, підготовки позову до суду, підготовку до участі та/або участь у судовому засіданні в суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 квітня 2021р. № 7116/0715 та від 19 квітня 2021р. № 7117/0715, що винесені на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ТО В «СІТІ СТАР ГРУП» (код ЄДРПОУ 41860097) з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 10.03.2021р. № 3060/10-36-07-16/41860097.
		Отже, позивач уповноважив Адвокатське об`єднання на підготовку та подання позовної заяви та представництво своїх інтересів в суді першої інстанції саме по справі за цим позовом. В свою чергу, адвокатським об`єднанням «ЛЕТРАДО» було видано адвокату Білокуру Віталію Вікторовичу (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії 000471) ордер серії КС 875666 від 06.05.2021р. для підтвердження його повноважень на представництво інтересів ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» в суді.
		ТОВ «СІТІ СТАР ГРУП» було понесено витрати на професійну правничу допомогу за наданні АО «ЛЕТРАДО» послуги, згідно п. п. 3.1.1. п.3.1. Договору у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень, що підтверджується договором № 06/05 про надання правової допомоги від 06.05.2021р., рахунком фактурою № 06/05 від 06.05.2021р., платіжним дорученням від 11.05.2021р. № 1353, актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору № 06/05 про надання правової допомоги від 06.05.2021.
		Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку, позивач, має право на компенсацію судових витрат на правничу допомогу, проте лише у разі, якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Тож, стороною позивача було доведено та надано докази здійснення позивачем оплати наданих за даним договором послуг (надано платіжні документи, що підтверджують оплату таких послуг) на момент подання заяви про розподіл судових витрат. Витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені.
		Таким чином, клопотання позивача про стягнення судових витрат під час розгляду справи в Київському окружному адміністративному суді, на момент прийняття рішення у справі, є обґрунтованим, витрати реально понесеними та спів мірними зі складністю справи, тому підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.04.2021 № № 7116/0715, 7171/0715.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Стар Груп» судовий збір у розмірі 2605,72 грн. (дві тисячі шістсот п`ять гривень 72 коп.)
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Стар Груп» судові витрати по наданню професійної правничої допомоги у розмірі 11000 грн. (одинадцять тисяч гривень).
		 
		 
		Позивач: ТОВ «Сіті Стар Груп» (ЄДРПОУ: 41860097, адреса: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Бориспільска, буд. 5)
		Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ: 44096797, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5А)
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 29.12.2022
		 
		Суддя Панченко Н.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...