Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 720/1119/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2022. Зареєстровано: 30.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2023.

Номер судового провадження: 2/720/197/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		28.12.2022    
		 
		Справа № 720/1119/19
		Провадження № 2/720/197/22
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		23 грудня 2022 року                           Новоселицький районний суд Чернівецької області
		 
		в складі: головуючого судді Ляху Г.О. 
		               з участю секретаря Скриндіца С.М.
		представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		представника відповідача Кирилюк Т.А. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця об`єднану цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та за позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківської послуги та стягнення коштів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2018 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу з кредитним лімітом 25000 гривень строком на 60 місяців.
		Внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 18 квітня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 31316 гривень 33 копійок, яка складається з суми кредиту у розмірі 24750 гривень, прострочених відсотків у розмірі 4939 гривень 69 копійок, пені у розмірі 765 гривень 85 копійок, заборгованості за розрахунково-касовим обслуговуванням (далі - РКО) у сумі 743 гривень, інфляційних втрат у розмірі 50 гривень 38 копійок, трьох процентів річних у розмірі 67 гривень 38 копійок.
		Ураховуючи наведене, АТ «Ощадбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
		У вересні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківської послуги та стягнення коштів.
		Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що з часу укладення 18 вересня 2018 року між нею та банком ДКБО фізичних осіб вона не користувалась кредитними коштами, їх з рахунку не знімала та не розрахувалась ними, кредитну картку до цього часу не активовувала. Будучи впевненою в тому, що кошти є на кредитному рахунку та вона ними не користувалась, виїхала до Великобританії на заробітки, де перебувала до лютого 2019 року.
		30 січня 2019 року, перебуваючи за кордоном, вона отримала від банку смс-повідомлення з вимогою сплатити кредит у сумі 6331 гривень. Проте, вона вказаними кредитними коштами не користувалась.
		Повернувшись додому у лютому 2019 року та звернувшись до банку за роз`ясненнями, вона дізналась про те, що 06 жовтня 2018 року з її кредитного рахунку були зняті кошти у сумі 24750 гривень, хоча вона особисто ці кошти з картки не знімала та іншій особі дані цієї картки не передавала.
		13 лютого 2019 року вона звернулась до поліції із заявою, в якій повідомила про заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом грошовими коштами у сумі 24750 гривень, які знаходились на її кредитній картці. На даний час проводяться слідчі дії.
		АТ «Державний ощадний банк України» у порушення її прав, незважаючи на належне повідомлення нею банку про неправомірне заволодіння кредитними коштами з її карткового рахунку, з 06 жовтня 2018 року нараховує проценти за користування цими коштами, пеню та інші виплати.
		Вважала, що через те, що кошти з її рахунку були зняті незаконно, невідомими особами, після її повідомлення про це у банку виникло зобов`язання щодо негайного відновлення залишку коштів на її рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, тобто відновити суму у розмірі 24750 гривень на кредитному рахунку.
		Оскільки банк не перерахував вказані кошти на її картковий рахунок до цього часу, то відповідно до вимог закону, вважає, що банк зобов`язаний сплатити їй пеню у розмірі 0,1 процента цієї суми за кожний день, що за період з 08 жовтня 2018 року до дня пред`явлення нею позову, що становить 8439 гривень 75 копійок.
		       
		Відомості про рух справи 
		 
		Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2019 року позов АТ «Державний ощадний банк України» та позов ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
		Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		Додатковим рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 41446 гривень.
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу з АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого  2021 року залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» на додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року задоволено частково. Додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року змінено. Визначено суму, яка підлягає стягненню з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8000 гривень. 
		Постановою Верховного суду від 01 грудня 2021 року касаційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 , яка подана її представником - адвокатом Кирилюк Т.А. задоволені частково. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2021 року, додаткове рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасовані та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Підставою для скасування вищевказаних судових рішень стало те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та дослідження обставин справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову банку про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
		Так, Верховним судом зазначено, що суди попередніх інстанцій належно не встановили та не перевірили, чи електронний переказ коштів у сумі 24750 гривень за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P» з рахунку ОСОБА_4 банк здійснював з ідентифікацією власника карти, чи ні та які дані кредитної картки вводилися при здійсненні цієї операції.
		Також, не перевірено доводи банку про те, що платіжна система IPAY, через яку було здійснено спірну платіжну операцію, вимагає введення всіх реквізитів картки для можливості перерахування коштів, а без повідомлення цих даних переказ був би неможливим. Тому, спірний платіж не міг відбутися без розголошення ОСОБА_4 ідентифікуючих карткових даних.
		Крім того, не взята до уваги та не досліджена відповідь Департаменту безпеки АТ «Ощадбанк», відповідно до якої операцію з кредитної картки ОСОБА_4 у розмірі 24750 гривень було проведено коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжної картки банку. 
		Ухвалою судді від 24 грудня 2021 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження судом першої інстанції до нового розгляду, а ухвалою суду від 20 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		В судовому засіданні представники позивача підтримали позов АТ «Ощадбанк» та заперечували проти задоволення позову ОСОБА_5 .. 
		Представник відповідача позов АТ «Ощадбанк» не визнав, позов ОСОБА_5 підтримав та просив задовольнити її позовні вимоги. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом 
		 
		В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до заяви про приєднання від 18 вересня 2018 року № 529284125 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який затверджений постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05 серпня 2015 року № 694, та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, складовою якої є заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_4 був встановлений кредитний ліміт у сумі 25000 гривень строком на 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк.
		Згідно з пунктом 6.1 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії підписанням цієї заяви клієнт погоджується з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтверджує укладення між ним і банком кредитного договору.
		Пунктами 6.6 та 6.6.1 заяви встановлено, що процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 відсотків річних.
		Відповідно до пункту 6.9 датою укладення кредитного договору є дата підписання заяви уповноваженим працівником; датою надання кредиту (частин кредиту) є дата використання клієнтом кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати (умова застосовується для зарплатних карток).
		Згідно п. 9.15 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який затверджений постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05 серпня 2015 року № 694, клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Карткового пароля, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт. 
		За змістом п.п. 9,16, 9.17 вказаного договору Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ними третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-картки), номер якого визначені у Заяві. Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або інших подібних додатках за допомогою біометрії. 
		З огляду на виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ОСОБА_4 , із даного кредитного рахунку 06 жовтня 2018 року о 10.05 годині було здійснено електронний переказ коштів у сумі 24750 гривень за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P», а у 10.45 годині цього ж дня було здійснено перевірку балансу на цій картці.
		13 лютого 2019 року з приводу заволодіння грошовими коштами з вказаного карткового рахунку ОСОБА_4 звернулась в Новоселицьке відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області . 
		14 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулась до Чернівецької філії АТ «Ощадбанк» із заявою про зникнення грошових коштів з її кредитної картки. 
		Згідно відповіді Департаменту безпеки АТ «Ощадбанк» № 898/19 від 15 лютого 2019 року, яка надана на адресу Чернівецької філії АТ «Ощадбанк», операція із кредитної картки ОСОБА_4 у розмірі 24750 гривень було проведено коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжної картки банку. 
		18 лютого 2019 року Чернівецька філія АТ «Ощадбанк» надала ОСОБА_4 письмову відповідь за № 122.14-13/810/2019-25/с про відмову у повернені грошових коштів та зазначила, що відділом захисту операцій з БПК управління економічної безпеки встановлено, що операцію проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку з правильним веденням строку дії та паролю, відомому лише держателю та який зберігається лише на платіжній картці. 
		19 квітня 2019 року банком ОСОБА_4 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту. 
		За розрахунком банку, станом на 18 квітня 2019 року, виникла заборгованість у розмірі 31316 гривень 33 копійок, яка складається із суми кредиту у розмірі 24750 гривень, прострочених відсотків у розмірі 4939 гривень 69 копійок, пені у розмірі 765 гривень 85 копійок, заборгованості за розрахунково-касовим обслуговуванням (далі - РКО) у сумі 743 гривень, інфляційних втрат у розмірі 50 гривень 38 копійок, трьох процентів річних у розмірі 67 гривень 38 копійок.
		Із відповіді Прат «ВФ Україна» № 60-19-10355 від 12 вересня 2019 року на адвокатський запит слідує, що заміна SIM-картки виконується дистанційно. Заміна SIM-картки абонентського номеру НОМЕР_2 була здійснена 06.10.2018 в 09:51 та 06.10.2018 в 17:32. 
		На усунення недоліків, зазначених Верховним судом у своїй постанові від 01 грудня 2021 року, судом за клопотанням сторін була витребувана інформація яким чином здійснювався переказ коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 (з ідентифікацією власника, чи ні та які дані кредитної картки вводилися при здійсненні цієї операції), а також хто був одержувачем коштів та в якому відділенні банку. 
		З відповіді ТОВ «Універсальний дата центр» від 23 лютого 2022 року щодо транзакцій по банківській карті № НОМЕР_3 , проведених 06.10.2018 року через сервіс «iPay.ua» вбачається наступне: дата - 06.10.2018 час 10:04:49, телефон відправника - НОМЕР_2; сума - 24750 гривень, картка відправника - № НОМЕР_3 , картка одержувача - № НОМЕР_4 ; ІР - НОМЕР_5 ; статус - успішно. Вивід коштів здійснювався через послуги «Переказ коштів з картки на картку», з головної сторінки сайту. Для здійснення переказу, користувачу достатньо заповнити реквізити картки з якої здійснюється переказ, потім заповнити номер картки отримувача, і після цього підтвердити оплату за допомогою перевірочного коду від банку, в якому обслуговується картка відправника. Перевірочний код, надходить на номер телефону за яким закріплена банківська картка, або у додаток інтернет-банкінгу. 
		З відповіді АТ «Акцент-Банк» № 20.1.0.0.0/7-20220321/115 від 21 березня 2022 року слідує, що одержувачем грошових коштів з рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_3 є ОСОБА_6 на картку № НОМЕР_4 . Зняття коштів відбулось 06.10.2018 у відділенні банку по вул. Банківська, 80 в м. Слов`янськ. 
		Допитана за правилами свідка ОСОБА_5 підтвердила обставини викладені у позовні заяві та додатково показала, що 06 жовтня 2018 року близько 10 години їй декілька разів передзвонили невідомі та представившись працівниками банку, запитали дані банківської картки, однак вона відмовилась їх повідомити. Після обіду того ж дня вона разом із сином у банкомату перевірили наявність коштів. Про зникнення коштів з рахунку вона дізналася 31 січня 2019 року з повідомлення банку. 
		Свідок ОСОБА_7 показала суду, що працювала разом із ОСОБА_5 .. При оформленні банківських карток по заробітній платі, їм запропонували оформити кредитні картки, з чим вони погодились. Вона кредитну картку порізала прямо у відділенні банку, а ОСОБА_5 взяла картку з собою. Приблизно 06 жовтня 2018 року їй дзвонили на мобільний телефон якісь люди, які представились представниками банку, однак вона не стала розмовляти з ними. В послідуючому від ОСОБА_5 вона дізналась про зникнення коштів з карткового рахунку. 
		Свідок ОСОБА_8 показав суду, що є сином ОСОБА_5 06 жовтня 2018 року його матері один раз передзвонили та представившись з банку, запитали дані карткового рахунку, проте вона їх не надала. Того ж дня, вони пішли до банкомату та перевірили наявність коштів на рахунку. 
		 
		2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція суду 
		 
		Суд, з`ясувавши правові позиції сторін та обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ «Державний ощадний банк України» та відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 з наступних правових підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		 
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). 
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та  особливості його функціонування передбачаються в договорі,  що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
		Пунктом 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення № 705).
		Отже, на користувача кредитною карткою покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
		Дослідженими судом доказами з`ясовано, що станом на 18 квітня 2019 року ОСОБА_5 внаслідок невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором у виді заяви про приєднання від 18 вересня 2018 року № 529284125 до ДКБО допустила перед АТ «Ощадбанк» кредитну заборгованість. 
		Посилання ОСОБА_5 на те, що списання коштів з її рахунку відбулось без її участі суд відхиляє виходячи з наступного. 
		Так, електронний переказ коштів у сумі 24750 гривень був здійснений за допомогою платіжної системи «UKR KIEV IPAY P2P» з рахунку ОСОБА_4 для чого достатньо заповнення реквізитів картки, з якої здійснювався переказ, заповнення номеру картки отримувача і підтвердження перевірочного коду від банку. 
		Тобто, для переказу коштів вводилися дані кредитної картки ОСОБА_5 , які були відомі тільки їй, а відповідно до укладеного договору із банком вона зобов`язана забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів тощо, та одночасно несе ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля, та негативні наслідки передачі третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-картки), номер якого визначені у Заяві.
		Таким чином, платіжна система IPAY, через яку було здійснено спірну платіжну операцію, вимагає введення всіх реквізитів картки для можливості перерахування коштів, а без повідомлення цих даних переказ був би неможливим. Тому, суд приходить до висновку, що спірний платіж не міг відбутися без розголошення ОСОБА_5 ідентифікуючих карткових даних.
		Крім того, слід взяти до уваги відповідь Департаменту безпеки АТ «Ощадбанк», відповідно до якої операцію з кредитної картки ОСОБА_5 у розмірі 24750 гривень було проведено коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжної картки банку. 
		Одночасно, між показами самої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 є розбіжності щодо того скільки разів 06 жовтня 2018 року невідомі особи дзвонили на мобільний телефон ОСОБА_5 та запитували дані карткового рахунку.
		Так, свідок ОСОБА_8 показав, що був тільки один дзвінок, коли ОСОБА_5 зазначила, що таких дзвінків було декілька. 
		Тим самим, свідок ОСОБА_5 підтвердив, що він не почув інші дзвінки на мобільний телефон своєї матері та відповідно її повну розмову із невідомими особами, у зв`язку із чим покази даного свідка не містять достатньої інформації щодо предмета доказування. 
		Аналізуючи у сукупності досліджені докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_5 не виконала умови договору кредиту і оскільки не повернула отримані кредитні кошти позивачу АТ «Ощадбанк» в добровільному порядку, позов банку підлягає частковому задоволенню та сума кредитної заборгованості, окрім трьох процентів річних у розмірі 67 гривень 38 копійок, підлягає примусовому стягненню з неї на користь банку.
		При вирішенні вимоги банку про стягнення нарахованих 3 % річних суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З наявного у справі розрахунку банку вбачається, що період нарахувань 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України становить з 22 листопада 2018 року по 16 квітня 2019 року.
		В той же час, протягом вказаного періоду часу банком боржнику нараховувались проценти за користування кредитом розмір яких становить 4939 гривень 69 копійок. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».
		Тим самим, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання..
		Оскільки, три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 67 гривень 38 копійок не можуть застосуватись одночасно із стягненням процентів від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору, то позовні вимоги щодо їх стягнення не підлягають задоволенню. 
		Задоволення первісного позову виключає задоволення позову ОСОБА_5 , яка належними та допустимими доказами не довела суду порушенням АТ «Державний ощадний банк України» її прав, у зв`язку із чим, у задоволенні її вимог про відновлення залишку коштів на її рахунку до того стану, у якому він був станом на 06 жовтня 2018 року, тобто відновлення суми у розмірі 24750 гривень на кредитному рахунку, а також щодо стягнення пені у розмірі 0,1 процента цієї суми за кожний день, що за період з 08 жовтня 2018 року до дня пред`явлення нею позову, що становить 8439 гривень 75 копійок, слід відмовити за безпідставністю. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Таким чином, з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» слід стягнути судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду, подання апеляційної скарги на рішення Новоселицького районного суду від 22 лютого 2021 року, подання апеляційної скарги на додаткове рішення Новоселицького районного суду від 17 травня 2021 року, подання касаційної скарги на постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року, що становить 12049 гривень 50 копійок..
		На підставі ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1071, 1073 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» суму кредитної заборгованості станом на 18 квітня 2019 року за кредитним договором у виді заяви про приєднання від 18 вересня 2018 року № 529284125 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в розмірі 31248 (тридцять одної тисячі двісті сорок вісім) гривень 95 копійок, що складається із суми кредиту в розмірі 24750 гривень, прострочених відсотків в розмірі 4939 гривень 69 копійок, пені в розмірі 765 гривень 85 копійок, комісії в розмірі 743 гривень 03 копійок та витрат від інфляції в розмірі 50 гривень 38 копійок. 
		В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 відмовити. 
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача банківської послуги та стягнення коштів, відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду, апеляційних та касаційних скарг в сумі 12049 (дванадцять тисяч сорок дев`ять) гривень 50 копійок.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Суддя                                                                 Ляху Г.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...