Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/1072/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2022. Зареєстровано: 30.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2023.
Дата набрання законної сили: 27.12.2022
Номер судового провадження: 2/638/3353/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/1072/22
		Провадження № 2/638/3353/22
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 листопада 2022 року                          м. Харків
		       Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді: Цвіри Д. М.,
		за участю секретаря судового засідання: Зінченко А.С.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення коштів, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення коштів.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.10.2021 року в інтернет- магазині на сторінці в соціальній мережі Instagram « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вона замовила жіночий костюм (спідницю та піджак), переказавши кошти на рахунок продавця ФОП  ОСОБА_2 . Замовлений товар позивачу не надійшов, про що вона повідомила продавця. Проте, відповідач привласнив собі вказаний товар та її гроші за нього та відмовився здійснювати обмін чи повернення товару, чим грубо порушив права позивача, як споживача, та спричинив їй матеріальни збитки. На рахунок відповдача позивач переказала кошти в розмірі 2550,00 грн., призначення платежу: оплата за товар (костюм), що підтверджується відповідною квитанцією. Під час замовлення товару продавець повідомив позивачу, що відправлення здійсюється протягом 2-5 робочих днів (скрін-шот переписки додано до позову), однак, всупереч цього, товар вона отримала лише 10.11.2021 року, у відділенні №33 Нової пошти за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124 від ОСОБА_3 , в зв`язку з чим продавцем було порушено умови договору-купівлі продажу, що підтверджено копію експрес накладної, розрахунком з офіційного сайту Ново Пошти та фіскальним чеком на підтвердження цих обставин. Отрмавши товар, виявилось, що спідниця їй не підходить за розміром, оскільки вона є значно меншою ніж потрібно, спідниця на ній навіть на застібнулась та не може бути використана за призначенням, про що позивач відразу повідомила провадця в той же день 10.11.2021 року., написавши йому про це та зазначила, що хоче товар повернути, а отримати назад гроші. Продавець вказав, що поверне їй гроші протягом 7 днів з моменту отримання ним товару, скрін-шот переписки додано до позову. 13.11.2021 року позивач відправила поштою товар продавцю, що підтверджується експрес-накладною 59000754934709, фіскальним чеком та роздруківкою з сайту Нова пошта, товар продавець отримав 17.11.2021 року та відмовився здійснювати повернення товару в зв`язку з тим, що «костюм пахнет духами», про що зазначив у переписці. Наведене продавцем не відповідає дійсності, є надуманим та є лише формальним приводом для відмови у поверненні товару, оскільки законодавство України, що регулює питання повернення/обміну не передбачає такої підстави для відмови в поверненні товару, як «пахнет духами». Крім того, товар за призначенням не використовувався, так як розмір був настільки малим, що носити його було неможливим, його товарний вид та споживчі властивості з моменту отримання позивачем не змінювались. Також, продавець в переписці зазначив, що «возврат не принимает и отправили вам обратно», вказавши при цьому, номер посилки - 20450470735869, однак, перевіривши вказаний номер відправлення в системі Нової Пошти виявилось, що жодної посилки позивачу не адресовано, вона не є отримувачем посилки за вказаним номером. Відповідно до даних, що містяться на офіційному сайті Нової Пошти, посилка з номером - 20450470735869 була отримана в м. Чернігів, а її особистий номер телефону НОМЕР_1 не співпадає з номером отримувача цієї посилки, що підтверджує той факт, що відповідач ввів її в оману та не надсилав зворотно їй товар, що підтверджуються роздруківкою з офіційного сайту Нова пошта, як наслідок, товар позивач назад не отримала. 
		Своїми діми відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000,00 грн. Дії відповідача по введенню її в оману, надання недостовірної інформації, стосовно того, що відправив позивачу сукню назад, привласненні її грошей та товару, призвели до її душевних страждань, пригніченого стану, підвищення почуття тривожності, вона довгий час накопичувала гроші на новий костюм, розраховувала на поповнення гардеробу, але замовлений товар так і не отримала, а її мрії і сподівання були марними.
		В зв`язку з чим просить суд розірвати договір купівлі-продажу, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 та стягнути на її користь кошти за товар в розмірі 2550,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правиласи спрощеного позовного провадження з повідомлнням (викликом) сторін.
		В судове засідання позивач та її представник не з`явились, від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
		Клопотань про відкладення судового засідання чи будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення або продовження процесуальних строків, встановлених нормами ЦПК України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи до суду не надходило.
		Враховуючи наведене, враховуючи, що в справі є достатні докази про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
		Провести заочний розгляд справи суд позбавлений можливості, бо відсутня згода позивача або його представника на можливість проведення заочного розгляду справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені обставини та відповідні ним докази. 
		У відповідності до положень ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що нею придбано товар за межами торгового офісу на відстані в інтернет- магазині на сторінці в соціальній мережі Instagram « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  (надалі за текстом - продавець) , а саме: жіночий костюм (спідницю та піджак) (надалі за текстом - товар).
		Сторони письмово через переписку погодили всі суттєві умови договору: предмет купівлі-продажу товару, спосіб оплати та поставки товару. 
		На виконання укладеного договору купівлі-продажу позивачем за допомогою сервісу «monobank» на зазначені продавцем реквізити з власної банківської картки було переведено грошові кошти в сумі 2550,00 грн. за замовлений товар, що підтверджується копією квитанції 33BX-8587-8MP9-HB3P від 27.10.2021 року/
		Після проведення оплати позивач виконала взяті на себе зобов`язання по договору. Після отримання товару, позивач з`ясувала, що отриманий товар не відповідає заявленим характеристикам, так як спідниця з костюму їй не підішла за розміром, оскільки вона є значно меншою ніж було зазначено в розмірі продавцем, та в зв`язку з чим не може бути використана за призначенням.
		Отримання товару відбулось 10.11.2021 року, у відділенні №33 Нової пошти за адресою: м. Харків. вул. Сумська, буд. 124.
		Після отримання товару, позивач звернулась до продавця засобами переписки, що підтверджується копією скрін-шота переписки, оскільки отриманий товар не відповідав заявленим характеристикам, про повернення товару та отримання назад грошей за товар. Продавець написав в перписці, що поверне гроші за товар протягом 7 днів з моменту отримання ним товару. 13.11.2021 року позивач відправила поштою товар продавцю, що підтверджується копією експрес-накладної 59000754934709, фіскальним чеком та роздруківкою з сайту Нова пошта, товар продавець отримав 17.11.2021 року та відмовився здійснювати повернення товару.
		Станом на момент звернення до суду відповідачем аналогічного товару покупцю не запропоновано та не надіслано, кошти в розмірі вартості товару позивачу не повернуто.
		Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору, який виник із правовідносин щодо захисту прав споживача.
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
		Договір купівлі-продажу є консенсуальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Отже, договір купівлі-продажу опосередковує процес динаміки (переходу) майна (товару) від однієї сторони до іншої. Продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин, який відчужує майно, що знаходиться у його власності.
		Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України ).
		Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		У статті 1 цього Закону зазначено, що продавцем є суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
		Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом. Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У відповідності до ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		Ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлює, що електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.
		У відповідності до ст. 8 Закону України «Про електрону комерцію» права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».
		Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
		Споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.
		Згідно із п. 9 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця.
		У відповідності до ст. 12 Закону у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції.
		У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
		У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.
		Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції.
		У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.
		Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
		Згідно зі ст. 13 Закону Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
		До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.
		Враховуючи, що товар не задовольнив покупця (позивача), про що було повідомлено продавця (відповідача), та покупцю не було запропоновано інший товар, то вимога про розірвання договору є правомірною.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару в день отримання товару, а саме - 10.11.2021 року. Отже, останнім днем повернення відповідачем сплаченої суми грошей за продукцію є 24.11.2021, однак відповідачем це зроблено не було.
		Доказів протилежного відповідачем суду не надано, як і не надано доказів того, що товарний вид та споживчі властивості товару з моменту отримання позивачем та на момент повернення продавцю було позиачем змінено.
		Свої правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, заперечень проти позов не надав, належних та допустимих доказів в спростування обставин, на які посилається позивач суду не представив, отже у суду відсутні підстави ставили твердження позивача та надані нею докази під сумнів.
		Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2550,00 грн. вартості товару є такими, що підтвердженні належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
		При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Позивач в своєму позові зазначає, що моральна шкода полягає в тому, що у зв`язку з діми відповідача по введенню позивача в оману, надання недостовірної інформації, стосовно того, що відправив позивачу товар назад, привласненні собі цього товару, привласненні грошових коштів позивача, які нею сплачено за цей товар, призвели до її душевних страждань, пригніченого стану, підвищення почуття тривожності, вона довгий час накопичувала гроші на новий костюм, розраховувала на поповнення гардеробу, але замовлений товар так і не отримала, а її мрії і сподівання були марними. Завдану їй моральну шкоду, вона оцінює в 10000,00 грн.
		З зазначеного позивачем вбачається, що протиправною поведінкою відповідача було порушено права позивача та завдано їй в зв`язку з цим душевних страждань.
		Судом встановлено, що дії відповідача у даному випадку були протиправними і цими протиправними діями позивачу було завдано моральну шкоду, між цими діями, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди є причинно-наслідковий зв`язок, однак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоді у розмірі 1000,00 грн., що відповідає спричиненій моральнй школі.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:  у разі задоволення позову - на відповідача;  у разі відмови в позові - на позивача;  у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивач, як споживач, був звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то суд вважає необхідним відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягнути з відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, 
		у х в а л и в:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення коштів, -задовольнити частково.
		Розірвати договір купівлі-продажу, укладений між  ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .
		Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) вартість товару у сумі 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
		Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча ) грн. 00 коп.
		       Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
		Інформація щодо учасників справи:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . 
		Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
		 
		Суддя                                                                                                                             Д.М. Цвіра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...