Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 673/1122/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2022. Зареєстровано: 30.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2023.
Дата набрання законної сили: 27.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1871/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 грудня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 673/1122/21
		Провадження № 22-ц/4820/1871/22
		Хмельницький апеляційний суд
		в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
		секретар судового засідання Кошельник В.М.
		з участю представника відповідача
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 673/1122/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року в складі судді Дворніна О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди, завданою смертю фізичної особи.
		Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
		в с т а н о в и в :
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Таргонія В.М. звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь 300 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданою смертю сина.
		На підтримання заявлених вимог, представник позивача вказував, що 09 липня 2018 року на перегоні Деражня - Коржівці, 1192 км., пікет №9 Південно-Західної залізниці, неподалік від с. Літки, Деражнянського району, Хмельницької області, поїзд № 109 Херсон - Львів (Електровоз ВЛ40у-1378-2), під керуванням машиніста ОСОБА_2 , скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 , 1971 року народження, який внаслідок отриманих травм помер, причиною смерті став перелом склепіння та основи черепа, забій головного мозку.
		За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240130000177 та розпочато досудове розслідування. 31 липня 2018 року постановою слідчого кримінальне провадження було закрито.
		Представник позивачки, посилався, що внаслідок вказаної події ОСОБА_1 втратила рідного сина, близьку людину, який проживав разом з нею та вів спільне господарство. Зі слів позивачки така передчасна смерть сина завдає їй глибоких душевних страждань до сих пір та викликала необхідність докладати додаткових зусиль до організації свого життя. Передчасна смерть сина позбавила позивача підтримки, її попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди заподіяною смертю внаслідок смертельного травмування у зв`язку із зіткненням із потягом, власником якого є структурний підрозділ відповідача АТ «Українська залізниця».
		Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи 60 000 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу на таке рішення суду першої інстанції. На думку апелянта, рішення суду підлягає скасуванню в зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, також вказує на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння середньої тяжкості, ігноруючи вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті сприяв виникненню небезпеки для його життя та здоров`я. Таким чином, в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого, тобто наявна його вина у спричиненні шкоди власному життю та здоров`ю, оскільки потерпілим порушено Правила безпеки громадян на залізничному транспорті, зокрема, він перебуваючи під дією алкоголю, рухався вздовж залізничної колії, крім того, сидів на пероні в момент коли наближався потяг, що і стало причиною отримання травм несумісних з життям. Крім того, враховуючи обставини трагедії не можна виключати, що потерпілий бажав настання такого наслідку і свідомо допускав настання шкідливого для нього результату, що виключає підстави для відшкодування моральної шкоди, в зв`язку з його смертю. Також апелянт вказуває, що доказів порушень працівниками залізничного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту та допущення інших порушень, що спричинили загибель потерпілого, здобуто не було. На думку апелянта, достатнім розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку є сума до 30 000 грн.
		Тому, представник АТ «Українська залізниця» просив скасувати рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Так судом встановлено, що 09 липня 2018 року на перегоні Деражня - Коржівці, 1192 км., пікет №9 Південно-Західної залізниці, неподалік від с. Літки, Деражнянського району, Хмельницької області, поїзд №109 Херсон - Львів, під керуванням машиніста ОСОБА_2 , скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 , 1971 року народження, який внаслідок отриманих травм помер.
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 липня 2018 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причиною його смерті, згідно Довідки про причину смерті № 1778 від 10.07.2018 року, стало перелом склепіння та основи черепа, забій головного мозку внаслідок зіткнення з поїздом або іншим залізничним транспортним засобом.
		09 липня 2018 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240130000177 та розпочато досудове розслідування.
		Постановою слідчого від 31 липня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12018240130000177, закрито.
		Згідно постанови про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР під №12018240130000177, факт наїзду поїздом на загиблого ОСОБА_3 було встановлено на стадії досудового розслідування, тому між наїздом на загиблого поїздом №109 Херсон - Львів та смертю останнього, наявний причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджується висновком експерта № 357.
		Позивачка по справі ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 , якою і подано позов про відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті сина.
		Власником поїзду №109 Херсон - Львів є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід», регіональної філії «Львівська залізниця», Акціонерного товариства «Українська Залізниця».
		       За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з положеннями статті 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
		Вимоги частин другої та третьої статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		У відповідності до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
		Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, про те це не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише в разі спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
		При цьому в даній конкретній справі обставин непереборної силі або умислу потерпілого судом не встановлено.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції в повній мірі урахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті сина у результаті вищевказаної пригоди, грубу необережність самого потерпілого, що сприяла виникненню шкоди, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ «Українська залізниця» 60 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Апеляційний суд бере до уваги, що сам факт загибелі сина позивачки є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, що судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння середньої тяжкості та ігноруючи вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті сприяв виникненню небезпеки для його життя та здоров`я, тобто в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого, наявна його вина у спричиненні шкоди власному життю та здоров`ю, а крім того, враховуючи обставини трагедії неможна виключати, що потерпілий бажав настання такого наслідку і свідомо допускав настання шкідливого для нього результату, що виключає підстави для відшкодування моральної шкоди в зв`язку з його смертю, слід відхилити.
		Судом першої інстанції при визначенні розміру шкоди було враховано всі обставини справи, в тому числі і груба необережність потерпілого, при цьому відсутні будь-які підстави стверджувати, що мав місце умисел потерпілого на завдання самому собі шкоди та він свідомо допускав настання своєї смерті за таких обставин справи. Таких доказів відповідачем суду надано не було.
		Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 29 грудня 2022 року.
		 
		Судді                                         А.М.Костенко
		Р.С. Гринчук
		Т.В. Спірідонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...