Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/574/20(921/75/22) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2022. Зареєстровано: 31.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2023.
Дата набрання законної сили: 21.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		22 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/75/22) 
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/574/20(921/75/22) 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр, 48720, Тернопільська обл., Борщівський р-н, смт. Скала-Подільська, вул. Надзбручна, 20
		до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001
		про стягнення заборгованості в розмірі 627 710 грн 02 коп., з яких: 598 009 грн 38 коп.  заборгованість за поставлений товар та надані послуги, 29 700 грн 64 коп.  три проценти річних від простроченої суми за період з 29.01.2019 по 24.09.2020 
		 
		За участі представників:
		Позивача: адвокат Галинський Михайло Володимирович, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1025294 від 21.01.2022 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються) ;
		Відповідача : адвокат Борова Любов Володимирівна, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1022975 від 05.04.2022.
		1.Судові процедури.
		1.1.Суть та рух справи.
		Позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вих.№01-27/01 від 27.01.2022 (вх.№83 від 31.01.2022) до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України' про стягнення заборгованості в розмірі 627 710 грн 02 коп., з яких: 598 009 грн 38 коп.  заборгованість за поставлений товар та надані послуги, 29 700 грн 64 коп.  три проценти річних від простроченої суми за період з 29.01.2019 по 24.09.2020
		Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 03.03.2022 неодноразово відкладалось, в порядку ст.183 ГПК України, та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах, востаннє на 27.09.2022. 
		У судовому засіданні 27.09.2022 суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті та заслухав вступне слово позивача.
		У відповідності до ст.216 ГПК України, судові засідання по суті неодноразово відкладались з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 22.11.2022. 
		У призначене судове засідання 22.11.2022 з`явились повноважні представники позивача та відповідача. 
		Суд, у судовому засіданні 24.11.2022 вийшов у нарадчу кімнату для прийняття рішення та після виходу з нарадчої кімнати, оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
		 
		1.2.Розгляд справи у межах справи про банкрутство.
		У проваджені Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в межах якої було відкрито провадження у справі №921/574/20(921/75/22).
		Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
		Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
		Аналогічної позиції дотримано ВП ВС в постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах КГС ВС від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18.
		Разом з цим, ухвалою від 13.09.2022 закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099). 
		У разі закриття/припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінності складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку.
		Зазначені висновки відповідають положенням частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
		Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.
		Відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Таким чином суд продовжив розгляд справи №921/574/20(921/75/22).
		 
		1.3. Розгляд заяви позивача про зміну підстав позову.
		26.05.2022 позивач звернувся із заявою про зміну підстав позову (вих№03-26/05 від 26.05.2022 (вх№3508)), у якій серед іншого, зазначає, що із урахуванням п.4.3. Договору №4/15 за позивачем закріплене право спрямовувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.
		50 000,00 грн з 139736,81 грн без чіткого призначення платежу зараховано позивачем в взаєморозрахунки з контрагентом Філія БорщівРайавтодор (Філія відповідача) на погашення раніше утвореної заборгованості відповідача за товар отриманий філією Борщів Райавтодор, а решту 89 736,81 грн позивачем зараховано в погашення боргу відповідача за Договором поставки №4/1 від 03.01.2017. 
		В ході виконання Договору №4/1 за період з 03.01.2017 по 31.12.2017 постачальником було поставлено відповідачу товарів та надано послуг на суму 2 940 560,67 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.
		На оплату отриманого за Договором №4/1 товару відповідачем сплачено (з врахуванням цільових призначень платежів) 1 950 708, 98 грн, а саме : в 2017 році  1 570 708, 98 грн, та в 2018 році - 380 000,00 грн.
		14.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №4/4 від 14.02.2018. При цьому, 27.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір №1 до Договору поставки №4/4 від 14.02.2018, яким внесено зміни в п.10.1. та викладено його в новій редакції : "Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 січня 2019 року".
		В ході виконання Договору №4/4, за період з 14.02.2018 по 31.01.2019 постачальником відповідачу було поставлено товарів та надано послуг на суму 543 952,86 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
		На оплату товару, отриманого за Договором №4/4 відповідачем сплачено (з врахуванням цільових призначень платежів) 6 305,40 грн, а саме : 28.01.2019 платіж на суму 65 000,00 грн з призначенням платежу "за мат.зг.накл. №к-00005657 від 10.12.2018", з яких 6 305,40 зараховано на погашення боргу товар поставлений згідно накладної №к-00005657 від 10.12.2018, а решта 58 694,60 грн без цільового призначення платежу.
		Разом з тим, в період з 01.01.2017 по 25.05.2022 здійснювалися оплати без чіткого (належного) зазначення призначення платежу на суму 355 983,37 грн, які зараховані позивачем в погашення боргу в хронологічному порядку за товар отриманий відповідачем за Договором №4/1.
		Таким чином, позивач зазначає, що за Договором №4/15  борг відсутній ; за Договором №4/1  поставлено відповідачу товарів та надано послуг на суму 2 940 560, 67 грн. Оплачено відповідачем - 1950708,98 грн.
		Зараховано позивачем оплат без чіткого (належного) зазначення призначення платежу (в хронологічному порядку)  355 983,37 грн. Разом зараховано до оплати  2 306692,35 грн.
		Борг за Договором №4/1 становить 633 868,32 грн (останній платіж 13.04.2018).
		За Договором №4/4 поставлено відповідачу товарів та надано послуг на суму 543 952,86 грн. Оплачено відповідачем - 6 305,40 грн. Борг за Договором №4/4 становить 537 647,46 грн.
		Сукупна заборгованість відповідача станом на 25.05.2022 становить 1 171 515,78 грн.
		Враховуючи, що відповідач порушив своє зобов`язання зі сплати поставлених товарів та наданих послуг в кожному випадку поставки товару та/або надання послуг з наступного дня після отримання товару/послуг та товаророзпорядчих документів, позивач із посиланням, на ст.46 ГПК України, звернувся із заявою про зміну підстав позову, якою змінює підстави позову, не змінюючи при цьому предмету позову.
		Суд, розглянувши вказану заяву про зміну підстав позову, задовольнив її з огляду на таке. 
		Відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
		Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Беручи до уваги, що заява про зміну підстав позову подана позивачем у відповідності до загальних вимог, викладених у ст.ст. 46,164-169 ГПК України, суд прийняв вказану заяву до розгляду та продовжив розгляд справи №921/574/20(921/75/22) із урахуванням зміни підстав, викладених позивачем у заяві про зміну підстав позову (вих№03-26/05 від 26.05.2022 (вх№3508)).
		 
		2. Аргументи сторін.
		2.1. Аргументація позивача, викладена у позові. 
		Позивач, у поданій суду позовній заяві №01-27/01 від 27.01.2022 (вх. №83 від 31.01.2022), підтриманій представником у судових засіданнях, серед іншого, зазначає таке.
		28.01.2016 між ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено Договір поставки № 4/15, за умовами якого постачальник - ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» за період з 09.02.2016 по 31.12.2016 поставив покупцю - ДП "Тернопільський облавтодор" товари та надав послуги на загальну суму 3 530 263,19 грн, проте як зазначає позивач, покупцем оплачено 3 220 000,00 грн. Таким чином, станом на 01.01.2017 заборгованість ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» становила 310 263,19 грн.
		27.03.2017 після повного погашення боргу відповідачем за поставлений товар згідно Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016, залишилося 139 736,81 грн без чіткого зазначення призначення платежу.
		При цьому як зазначає позивач, відповідачем, всупереч вимог Інструкції про безготівкові розрахунки, реквізит "Призначення платежу", при здійсненні проплат за отриманий товар та послуги, заборгованість погашалась без чіткого вказання у платіжних дорученнях призначення платежу.
		Позивачем, з урахуванням роозяснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року, отримані платежі без вказання їх призначення, відносились на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, і до повного її погашення. 
		03.01.2017 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 4/1, за умовами якого сторони домовились про поставку та передачу щебеню у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриманого товару.
		11.10.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору поставки № 4/1 від 03.01.2017, згідно якої з метою раціонального використання автотранспорту Постачальника, після вивантаження щебеневої продукції проводити попутнє перевезення асфальтобетону та інших будівельних матеріалів для потреб філій ДП «Тернопільський облавтодор». Було погоджено, що покупець відшкодовує вартість автоперевезень згідно п. 3.3. договору, що становить - 1,62 грн за 1 т/км.
		В ході виконання Договору №4/1, за період з 03.01.2017 по 31.12.2017 постачальником було поставлено відповідачу товарів та надано послуг на суму 2 940 560,67 грн, на підтвердження чого позивачем додано відповідні докази. 
		В ході виконання Договору № 4/1, за період з 03.01.2017 по 31.12.2017 Покупцем оплачено, а Постачальником зараховано на погашення заборгованості 1 754 077,59 грн.
		Разом з тим, на протязі 2017 року, відповідачем було поставлено на користь позивача товарів і послуг на загальну суму 563 732,40 грн, що зараховано в рахунок погашення поточної заборгованості відповідача (взаємозалік).
		Внаслідок чого, станом на 01.01.2018, борг відповідача за поставлений товар та отримані послуги у 2017 році становив 624 667,67 грн, згідно з умовами якого позивач виступав постачальником, а відповідач - покупцем. 
		14.02.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 4/4 від 14.02.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і платити наступні товари: щебінь. Поставка проводиться автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом покупця, та здійснюється на умовах FCA (місцем відвантаження є склад постачальника) відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів INCOTERМS в редакції 2010 року. 
		Також позивач зазначає, що 27.12.2018 між ним та відповідачем було укладено Додатковий договір №1 до Договору поставки № 4/4 від 14.02.2018, яким внесено зміни в п. 10.1. та викладеного його в новій редакції: «Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 січня 2019 року».
		В ході виконання Договору № 4/4, за період з 14.02.2018 по 31.01.2019 постачальником відповідачу було поставлено товарів та надано послуг на суму 543 952,86 грн.
		Відомості про загальну вартість поставлених товарів і наданих послуг, в т. ч. відповідачу, та сплачені суми ПДВ в розрізі кожного контрагента, зазначені позивачем в податкових декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2018 р. - січень 2019 р.
		Таким чином, позивач вказує на те, що згідно зареєстрованих податкових накладних, поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, додатків до податкових декларацій з ПДВ позивач, за період з лютого 2018 року по січень 2019 року поставив платнику податку ІПН № 319950919185 товари та послуги на загальну суму 453294,04 грн та сплатив 90658,82 грн ПДВ.
		Внаслідок чого відповідно до п.14.1.181, ст.ст.198,193 Податкового кодексу України, у покупця (відповідача) виникло право включення таких сум у податковий кредит, чим він і скористався, включивши у свій податковий кредит відповідні суми ПДВ за зазначені періоди. 
		Крім того, позивач вказує на те, що в ході виконання Договору № 4/4, за період лютий 2018 р. - січень 2019 р., покупцем оплачено, а постачальником зараховано в погашення заборгованості 570 611,15 грн.
		Отже, зазначає, що станом на 29.01.2019 борг відповідача становив 598 009,38 грн.
		На підставі зазначеного позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр заборгованість у сумі 598 009,38 грн та нараховані на суму боргу % річних  29 700,64 грн.
		 
		2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.
		Відповідач у наданому суду відзиві на позовну заяву (№06-2/153 від 04.04.2022(вх№3286 від 26.05.2022), підтриманому представницею у судових засіданнях, із позовними вимогами не погоджуються, посилаючись на таке. 
		В ході виконання Договору №4/15 за період з 09.02.2016 по 31.12.2016 позивачем відповідачу було поставлено товарів та надано послуг на суму 3 530 263,16 грн, а відповідачем (покупцем) оплачено 3 220 000,00 грн.
		Відповідно до п.4.5. Договору №4/15, платниками за отриманий товар можуть виступати філії Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" згідно своїх розрахункових рахунків.
		Так, 14.02.2017, 14.03.2017 та 27.03.2017 ДП "Тернопільський облавтодор" (через свою Філію "Підгаєцький Райавтодор") перерахував на поточний банківський рахунок позивача 450 000,00 грн з цільовим призначенням "Оплата за ДП "Тернопільський облавтодор" за щебінь зг.дог. №4/15 від 28.01.2016. Тобто, відповідач зазначає, що відбулося повне погашення боргу ДП "Тернопільський облавтодор" за поставлений товар згідно Договору поставки №4/15 від 28.01.2016 та залишилась передоплата в сумі 139 736,81грн без чіткого зазначення призначення платежу.
		Також зазначає, що в ході виконання умов Договору поставки №4/1 від 03.01.2017 позивачем було поставлено відповідачу товарів та послуг надано послуг на суму 2 940 560,67 грн. Покупцем оплачено, а постачаником зараховано на погашення заборгованості 1 754 077,59 грн.
		При здійсненні перевірки оплат ДП "Тернопільський облавтодор" в межах Договору поставки №4/1 від 03.01.2017 виявлено, що ДП "Тернопільський облавтодор" оплатив ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» за поставлений товар в межах Договору поставки №4/1 на загальну суму 380 000,00 грн.
		Тобто в ході виконання умов Договору поставки №4/1 від 03.01.2017 ДП "Тернопільський облавтодор" оплатив позивачу за поставлений товар за період з 03.01.2017 по 31.12.2017 в загальній сумі 2 134 077,59 грн та проведено взаємозалік на загальну суму 563 732,40 грн. Залишок заборгованості за вказаним договором становить 242750,68 грн, а не 624667,67 грн, як вказано в матеріалах позовної заяви.
		Крім того зазначає, що в ході виконання Договору №4/4 за період з 14.02.2018 по 31.01.2019 постачальником відповідачу було поставлено товарів та надано послуг на суму 543 952,86 грн. Згідно умов Договору відповідачем оплачено, а позивачем зараховано в погашення заборгованості на загальну суму 570 611,15 грн.
		Звертає увагу суду, що в межах Договору поставки №4/4 від 14.02.2018 позивачем було поставлено товар тільки на загальну суму 543 952,86 грн, а відповідачем проведено оплату на загальну суму 570 611,15 грн, то сума оплати в розмірі 26 658,29 грн пішла в погашення заборгованості за Договором поставки №4/1від 03.01.2017. Таким чином, як стверджує відповідач, заборгованість за Договором поставки №4/1 від 03.01.2017 зменшилась ще на 26 658,29 грн та становить 216 092,39 грн.
		Крім зазначеного, вказує на те, що позивачем долучено до позовної заяви : Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, підписаний позивачем та Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, підписаний позивачем.
		Проте, із вказаних актів звірки взаємних розрахунків видно, що заборгованість ДП "Тернопільський облавтодор" лише станом на 01.01.2018 становить 624 667,67 грн та не підписана стороною відповідача. При цьому, звертає увагу, що позивачем не надано акту звірки станом на 29.01.2019, який би свідчив про стан заборгованості, який вказаний у позовній заяві. Крім того, зазначає, що акти звірки взаємних розрахунків не можуть вважатись достатнім доказом, який підтверджує заборгованість ДП "Тернопільський облавтодор", оскільки не містять підписів уповноважених на його підписання сторонами осіб.
		Окрім зазначеного, відповідач просить суд при розгляді даного спору застсувати строк позовної давності, оскільки пунктом 4.1. Договору поставки №4/1 від 03.01.2017 встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом попереднього перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії товару на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури постачальника. Повна оплата відповідачем за Договором мала бути здійснена до 18.12.2017 включно. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання за Договором , а отже і строк позовної давності, починає відлік з 19.12.2017. 
		Отже, відповідач вважає, що загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 19.12.2020, а оскільки позовну заяву було отримано ДП "Тернопільський облавтодор" 01.02.2022, тобто позивачем при зверненні до суду із позовом пропущено трьохрічний строк позовної давності. 
		 
		2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на позов.
		Позивач у наданій суду відповіді на відзив (№02-26/05 від 26.05.2022(вх№3309 від 26.05.2022), не погоджуючись із твердженням відповідача щодо неналежного зарахування сплачених позивачем коштів за окремими платіжними дорученнями, звертає увагу на таке.
		Позивачем на підставі наказу № 54 від 10.05.2022 проведено внутрішній бухгалтерський аудит щодо взаєморозрахунків з 01.01.2017 по контрагенту ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах товарообороту (послуг) та розрахунків, що є предметом позову в судовій справі № 921/574/20 (921/75/22).
		За результатами зазначеного аудиту встановлено, що в лютому 2018 року була зроблена помилкова проводка по платіжному дорученню №702 від 02.02.2018 на суму 80 000,00 грн (призначення платежу «Оплата за щебінь, зг.дог. №4/1 від 03.01.2017р. вт. ч. ПДВ 20% 13333.33 грн», з яких 30 000,00 грн були зараховані в взаєморозрахунки з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор», а 50000,00 грн зараховані в взаєморозрахунки по контрагенту Філія Борщів Райавтодор.
		В результаті 50 000,00 грн вилучено з взаєморозрахунків з контрагентом Філія Борщів Райавтодор та зараховано в взаєморозрахунки з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор».
		В грудні 2017 року зроблена помилкова проводка (описка) по платіжному дорученні №594 від 28.12.2017 на суму 70 708, 98 грн (призначення платежу «Оплата за щебінь, зг.дог №4/1 від 03.01.2017р. вт. ч. ПДВ 20% 11784.83 грн», яка помилково були відображена в взаєморозрахунках з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор» в розмірі 80 482,98 грн, тобто на 9 774,00 грн більше ніж реально сплачених.
		В березні 2017 року виявлено помилку в зарахуваннях коштів без чіткого зазначення призначення платежу, які надійшли згідно платіжного доручення від 27.03.2017 в сумі 150 000,00 (призначення платежу «Оплата за ДП «Тернопільський облавтодор» (код 31995099) за щебінь зг. дог. № 4/15 від 28.01.2016 вт. ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн»), з яких 139 736,81 грн без чіткого зазначення призначення платежу. З урахуванням п. 4.3. Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016, ч.1 ст.1089 ЦК України (надалі за текстом - «ЦК України»), ч. 5 статті 51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», п. 22.6 статті 22, п. 32.3 статті 32, п. 33.2. статті 33 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 2.29, 2.9, 3.1, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., роз`яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року, правових позицій викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 25/46-10-1432 від 09.02.2011 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/14347169), № 904/4541/16 від 12.12.2016 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63479004), 50 000,00 грн з 139 736,81 грн без чіткого зазначення призначення платежу зараховано в взаєморозрахунки з контрагентом Філія Борщів Райавтодор.
		Крім того, звертає увагу на виявлену відсутність первинних та будь-яких інших товарно-супровідних документів, які підтверджують прихід товарів від ДП «Тернопільський облавтодор» (відповідача) за період з 01.01.2017 по 18.05.2022 на суму 563 732,40 грн. (згідно вказаного переліку) 
		З огляду на відсутність будь-яких документів (договорів) щодо проведення взаєморозрахунків на суму 563 732,40 грн з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор», позивач не визнає (не може підтвердити) зазначених приходів (отримання) товарів, в зв`язку з чим вилучив відповідні відомості з взаєморозрахунків з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор», та зазначає, що по таким сумам не може бути проведено жодних взаємозаліків.
		Позивач вважає, що з моменту відкриття провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25.09.2022) строки позовної давності не застосовуються в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача. Позивач не є поточним кредитором, так як зобов`язання Відповідача перед Позивачем виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Крім того, щодо твердження відповідача стосовно того, що за результатом перевірки оплат в межах Договору №4/1 від 03.01.2017 виявлено, що ДП «Тернопільський облавтодор» оплатив ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» за поставлений товар в межах Договору поставки №4/1 на загальну суму 380 000,00 грн, згідно платіжних доручень №702 від 02.02.2018 року на суму 80 000,00 грн.; платіжне доручення №1072 від 03.04.2018 року на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №1107 від 13.03.2018 року на суму 200 000,00 грн. вказує на те, що відповідачем допущено грубі математичні помилки, а саме має місце одночасне включення 380 000,00 грн (платіжні доручення №702 від 02.02.2018, №1072 від 03.04.2018 та №1107 від 13.03.2018) в суму оплати за товар поставлений за Договором поставки № 4/4 від 14.02.2018 («Договір 2018 р.») та в суму оплати за товар поставлений за Договором поставки № 4/1 від 03.01.2017 («Договір 2017»). Внаслідок чого при розрахунках у відповідача і вийшов залишок заборгованості за Договором 2017 - 242 750,68 грн, а за Договором 2018 - відсутність боргу з переплатою в розмірі 26 658,29 грн.
		При цьому, відповідач не врахував призначень платежів, які зазначалися ним в платіжних дорученнях.
		Також, позивач стверджує, що за товар поставлений за Договором 2018 року був здійснений тільки один платіж 28.01.2019 на суму 6 305,40 грн за товар поставлений за Договором 2018 року згідно накладної № к-00005657 від 10.12.18.
		 
		2.4. Правова позиція відповідача, викладена у запереченні на відповідь.
		Відповідач, у наданих суду запереченнях на відповідь (вх№4204 від 01.07.2022), щодо проведеного аудиту, серед іншого, вказує на те, що згідно бухгалтерської довідки №3 від 18.05.2022 року про виявлену помилку у березні 2017 року, щодо рознесення 150 000,00 грн, які були зараховані в погашення боргу ДП «Тернопільський облавтодор», однак при, нібито, виправлені помилки в проводці грошових коштів 50000,00 грн відправлені в погашення боргу філії «Борщівський райавтодор» ДП «Тернопільський облавтодор», яка в свою чергу ліквідована в липні 2020 року.
		Також в бухгалтерській довідці №2 від 18.05.2022 року описана помилка, яка була зроблена в грудні 2017 року на сплачену ДП «Тернопільський облавтодор» суму 80482,99 грн, з котрої вилучили кошти в сумі 9774,00 згідно рішення суду, однак самого рішення суду не надано, що унеможливлює перевірку правильності зарахування вказаних коштів.
		Крім того, у поданому запереченні ДП «Тернопільський облавтодор» вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності.
		При цьому, акцентує увагу, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем грунтуються на трьох договорах поставки, а саме:
		1. Договір поставки №4/15 від 09.02.20216 року з терміном дії Договору до 31.12.2016 року. Погашення заборгованості відбулось 27.03.2017, тобто умови вказаного договору виконано в повному обсязі.
		2. Договір поставки №4/1 від 03.01.2017 з терміном дії Договору до 31.12.2017. Залишок заборгованості по вказаному Договору становить 216 092,39 грн.
		3. Договір поставки №4/4 від 14.02.2018 року з терміном дії Договору до 31.01.2019. Заборгованість за вказаним Договором поставки відсутній.
		Пунктом 4.1. Договору поставки №4/1 від 03.01.2017 року встановлено, що розрахунки за поставлений Товар здійснюється шляхом попереднього перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії Товару на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку - фактури постачальника.
		Як вбачається з тексту Договору, він був укладений між позивачем та відповідачем 03.01.2017. Беручи до уваги п. 4.1. Договору, повна оплата відповідачем за Договором мала бути здійснена до 18.12.2017 включно. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 19.12.2017. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 19.12.2020. В той же час, позовну заяву було отримано ДП «Тернопільський облавтодор» 01.02.2022.
		Відповідач зазначає, що Договір поставки №4/1 був укладений між позивачем та відповідачем 03.01.2017 року. Беручи до уваги п. 4.1. Договору, повна оплата відповідачем за Договором мала бути здійснена до 18.12.2017 включно. Таким чином, на думку відповідача, прострочення виконання зобов`язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 19.12.2017. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 19.12.2020. В той же час, позовну заяву було отримано ДП «Тернопільський облавтодор» 01.02.2022.
		На підставі зазначеного, із посиланням на статті 257, 267 ЦК України відповідач вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності, оскільки позивач, звернувся із позовною заявою 01.02.2022, тобто із пропущенням трьохрічного строку позовної давності. 
		 
		2.5. Правова позиція позивача, викладена у письмових поясненнях, доводах та міркуваннях з приводу заборгованості в розрізі договорів поставки.
		У наданих суду письмових поясненнях, доводах та міркуваннях з приводу заборгованості щодо договорів поставки (№01-01/08 від 01.08.2022 (вх№4969 від 03.08.2022) позивач, із посиланням на приписи ст.14 ГПК України з приводу заборгованості по договорах поставки, вказує на таке.
		В ході виконання Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016, за період з 09.02.2016 по 31.12.2016 постачальником було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 3 530 263,19 грн, в той же ж період відповідачем сплачено 3 220 000,00 грн. Внаслідок чого, станом на 01.01.2017, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари і послуги становила 310 263,19 грн.
		14.02.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») сплатив позивачу 150 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за ДП «Тернопільський облавтодор» (код 31995099) за щебінь зг. дог. № 4/15 від 28.01.2016 в т. ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн», після чого борг за поставлений Товар за Договором поставки № 4/15 від 28.01.2016 зменшився до суми 160 263,19 грн.
		14.03.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») сплатив Позивачу 150 000,00 грн з призначенням платежу "…зг.дог.№ 4/15 від 28.01.2016...", після чого борг за поставлений товар за Договором поставки № 4/15 від 28.01.2016 зменшився до суми 10 263,19 грн.
		27.03.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») сплати Позивачу 150 000,00 грн з призначенням платежу "...зг.дог.№ 4/15 від 28.01.2016...", після чого борг за поставлений Товар за Договором поставки № 4/15 від 28.01.2016 було погашено повністю. Разом з тим, 27.03.2017 після повного погашення боргу відповідача за поставлений товар за Договором поставки №4/15 від 28.01.2016 залишилася переплата в розмірі 139 736,81 грн без чіткого зазначення призначення платежу, які позивач має право спрямувати, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.
		В подальшому, відповідно до бухгалтерської довідки №3 від 18.05.2022, 50 000,00 грн з 139 736,81 грн без чіткого зазначення призначення платежу зараховано (перепроведено) позивачем в часткове погашення раніше утвореної заборгованості відповідача за товар, отриманий його філією - Філії Борщівський Райавтодор ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а решту 89 736,81 грн позивачем зараховано в погашення боргу відповідача за Договором поставки
		В ході виконання Договору № 4/1, за період з 03.01.2017 по 27.03.2017 постачальником було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 298 706,22 грн, які не були оплачені відповідачем.
		За період з 28.03.2017 по 31.03.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 45545,27 грн. 
		03.04.2017 відповідачем сплачено 50 000,00 грн з призначенням платежу «...зг. дог. №4/1 від 03.01.2017...». Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 204 514,68 грн.
		За період 3 04.04.2017 по 01.08.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 947 718,07 грн. 
		01.08.2017 відповідачем сплачено 200 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог.№4/1 від 03.01.2017...». Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 952 232,75грн.
		Разом з цим, позивач зазначає, що в первинно поданому ним акті звірки взаєморозрахунків між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період 3 11.05.2017 по 20.07.2017, помилково було відображено прихід товарів або послуг на загальну суму 563 732,40 грн, що в ході проведеного бухгалтерського аудиту (згідно наказу ТОВ «Бурдяківський спсцкар`єр» №54 від 10.05.2022) не підтвердилося жодними первинними бухгалтерськими документами та помилково було відображено у бухгалтерському обліку. Внаслідок виявлених помилок, відповідно до бухгалтерської довідки №4 від 18.05.2022 було виключено з взаєморозрахунків між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". 
		За період з 02.08.2017 по 12.09.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а Відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 832 930,78 грн.
		12.09.2017 відповідачем сплачено 800 000,00 з призначенням платежу "…зг.дог.№4/1 від 03.01.2017…" , після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 985 163,53 грн.
		За період з 13.09.2017 по 20.09.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1 було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 219 427,87 грн. 
		22.09.2017 відповідачем сплачено 21969,17 грн з призначенням платежу "...зг.дог.№ 4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1 182 622,23 грн.
		За період з 25.09.2017 по 26.09.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 56 317,69 грн. 
		26.09.2017 відповідачем сплачено 1762,56 грн з призначенням платежу «...зг. дог. №4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1237177,36грн.
		За період з 28.09.2017 по 10.10.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 134 435,32грн.
		10.10.2017 відповідачем сплачено 100 000,00 грн з призначенням платежу "...зг.дог. № 4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1 271612,68 грн.
		За період з 01.10.2017 по 22.11.2017 постачальником, в межах виконання Договору № 4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 271 703,42 грн. 
		28.11.2017 відповідачем сплачено 200 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог.№4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1 343 316,10 грн.
		04.12.2017 відповідачем сплачено 8 209,08 грн з призначенням платежу «... зг. рах № К-724 від 29.11.2017...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором: №4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1 335 107,02 грн.
		08.12.2017 відповідачем сплачено 150 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог. №4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1 185 107,02 грн.
		За період з 14.12.2017 по 18.12.2017 постачальником, в межах виконання Договору №4/1, було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 133776,03 грн. 
		28.12.2017 відповідачем сплачено 70 708,98 грн з призначенням платежу «...зг.дог. № 4/1 від 03.01.2017...», а також 129 291,02 грн з призначенням платежу «Оплата згідно ухвали суду Тернопільської області по справі №92l/405/17-г/5 від 18.08.2017 в т. ч. ПДВ 20% 2l 548,50 грн». Судова справа №921/405/17-г/5 за позовом ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення боргу за товари та послуги поставлені ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на філії відповідача «Кременецька ДЕД» та «Тернопільський РАД», які в бухгалтерському обліку позивача обліковуються як окремі контрагенти. Проте, в бухгалтерському обліку взаєморозрахунків між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" помилково було відображено зарахування 80482,98 грн оплати за товари і послуги. В подальшому, відповідно до бухгалтерської довідки №2 від 18.05.2022 9 774,00 грн зараховано (перепроведено) згідно призначення платежу на виконання рішення по справі №921/405/17-г/5. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 1 248 174,07 грн.
		02.02.2017 відповідачем сплачено 80 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог.№4/1 від 03.01.2017...». Проте, в бухгалтерському обліку взаєморозрахунків між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" помилково було відображено (зараховано) тільки 30 000,00 грн., а 50 000,00 грн було зараховано (проведено) на взаєморозрахунки між контрагентами TOВ «Бурдяківський спецкар`єр» та філія відповідача Борщівський Райавтодор. В подальшому, відповідно до бухгалтерської довідки № 1 від 18.05.2022, 50 000,00 грн зараховано (перепроведено) з взаєморозрахунків між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та філія відповідача Борщівський Райавтодор в взаєморозрахунки між контрагентами ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1168 174,07 грн.
		21.03.2018 відповідачем сплачено 10 000,00 грн з призначенням платежу «....зг.дог.№4/1 від 14.02.2017...». Проте, між позивачем та відповідачем такий договір поставки не укладався. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором № 4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 1158 174,07 грн.
		03.04.2018 відповідачем сплачено 100 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог. №4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 1058174,07грн.
		13.04.2018 відповідачем сплачено 200 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.дог. №4/1 від 03.01.2017...», після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 858 174,07грн.
		За період з 11.07.2018 по 28.01.2019 відповідачем здійснено низку оплат, а саме:
		11.07.2018 платіж на суму 22 769,70 грн з призначенням платежу «...за мат. зг. рах, за липень 2018 р...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/l склав 835 404,37 грн.
		17.07.2018 платіж на суму 1 670,00 грн з призначенням платежу «...за мат. зг.рах. №383 від 17.07.2018...». Проте, позивачем такий рахунок не видавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 833 734,37 грн. 
		23.07.2018 платіж нa суму 2820,06 грн з призначенням платежу «...за мат. зг.рах. №393 від 20.07.2018...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/l, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 830 914,31 грн. 
		24.07.2018 платіж на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу «..зг. рах. № 405 від 23.07.18...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором № 4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 825 914,31 грн.
		03.09.2018 платіж на суму l 910,04 грн з призначенням платежу «...зг. рах. № к-00000511 віл 03.09.18...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором № 4/1, у хронологічному порядку. А також, 03.09.2018 платіж на суму 8 956,91 грн з призначенням платежу «...зг. рах. № к-00000512 від 03.09.2018...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 815 047,36 грн.
		06.09.2018 платіж на суму 15 560,16 грн з призначенням платежу «...зг.рах. №514 від 03.09.2018..». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж без чіткого призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 799 487,20 грн.
		12.09.2018 платіж на суму 6924,28 грн з призначенням платежу «....зг.рах.№549 від 12.09.18...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором № 4/1, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 792 562,92 грн.
		17.10.2018 платіж на суму 30 000,00 грн з призначенням платежу «...за мат. зг. рах. №К-00000545 від 17.10.18...». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором № 4/1 склав 762 562,92 грн.
		14.12.2018 платіж на суму 70 000,00 грн з призначенням платежу «...за мат. зг. рах .№1250 від 14.12.18... ». Проте, позивачем такий рахунок не надавався відповідачу. Отже, такий платіж є без чіткого зазначення призначення та правомірно був зарахований позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 692 562,92 грн.
		28.01.2019 платіж на суму 65 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.накл. № К-00005657 від 10.12.18...». Проте, згідно видаткової накладної № К-00005657 від 10.12.20l8 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товарів на суму тільки 6 305,00 грн. Отже, 58 694,60 грн відповідачем було сплачено без чіткого зазначення призначення платежу та правомірно було зараховано позивачем в погашення боргу за Договором №4/1, у хронологічному порядку. Після чого борг відповідача за товари і послуги поставлені за Договором №4/1 склав 633 868,32 грн.
		Разом з тим, 14.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №4/4 від 14.02.2018, згідно з умовами якого позивач виступав постачальником, а відповідач - покупцем.
		В ході виконання Договору №4/4, за період з 14.02.2018 по 17.01.2019 постачальником було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 543 952,86 грн.
		04.12.2017 відповідачем сплачено 65 000,00 грн з призначенням платежу «...зг.накл.№ К-00005657 від 10.12.18». Проте, згідно видаткової накладної № К-00005657 від 10.12.18 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товарів на суму тільки 6 305,00 грн, які в свою чергу були зараховані в борг за Договором №4/4. Після чого борг відповідача за товари і послуги, поставлені за Договором №4/4 склав 537 647,46 грн. 
		З огляду на зазначене, позивач стверджує, що борг відповідача за поставлені товари і послуги становить : за Договором поставки №4/1 від 03.01.2017 - 633 868,32 грн ; за Договором поставки №4/4 від 14.02.2018  537 647,46 грн.
		Проте, позивач з урахуванням принципів диспозитивності, заявив позов, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар і послуги в зворотньому хронологічноу порядку, починаючи з товарів, поставлених в більш пізній період (з 17.01.2019) та закінчуючи товарами, які були поставлені раніше на суму 598 009, 38 грн, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 29.01.2019 по 24.09.2020 в розмірі 29 700,64 грн. 
		 
		3. Фактичні обставини, встановлені судом.
		Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
		Висновки суду із посиланням на норми Закону України.
		 
		3.1. Зміст укладених Договорів. 
		Як встановлено судом, 28.01.2016 між ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» (надалі за текстом - «Позивач» та/або «Постачальник») та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено Договір поставки № 4/15 (далі по тексту  Договір 2016 № 4/15), за умовами якого ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» виступало Постачальником, а ДП "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - Покупцем.
		Згідно з п. 1.1. Договору № 4/15, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари: щебінь (надалі іменується - Товар).
		Згідно з п. 4.2. Договору № 4/15, транспортні витрати, пов`язані з доставкою вантажу, проводяться за рахунок покупця.
		Згідно з п. 5.2. Договору № 4/15, витрати по транспортуванню не включаються у вартість товару. Вартість перевезення сплачується окремо від вартості товару.
		У подальшому 03.012017 між сторони у справі укладено Договір поставки №4/1 (далі по тексту  Договір 2017 № 4/1), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти оплатити наступні товари: щебінь (надалі іменується - Товар). (п. 1.1. Договору ).
		Згідно з п. 1.3. Договору № 4/1, поставка проводиться автомобільним транспортом Постачальника або автомобільним транспортом Покупця Поставка здійснюється на умовах FCA (місцем відвантаження є скла, Постачальника) відповідно до Міжнародних правил тлумачення терміні INCOTERМS в редакції 2010р., якщо інше не вказано в Специфікаціях та Додатках до даного Договору.
		Згідно з п. 5 .1. Договору № 4/1, Сторони погодились, що одержання Товару та послуг будуть здійснювати філії ДП «Тернопільський облавтодор» відповідно до узгодженого Переліку (додаток №1 до Договору), а отже Товар та послуги, отримані відповідною філією, вважається отриманими Покупцем.
		Згідно з п. 4.2. Договору № 4/1, транспортні витрати, пов`язані з доставкою вантажу, проводяться за рахунок Покупця.
		Згідно з п. 5.4. Договору № 4/1, обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та підписання видаткових накладних та/або інших документів, що підтверджують такий факт.
		Згідно з п. 5 .2. Договору № 4/1, витрати по транспортуванню не включаються у вартість Товару. Вартість перевезення сплачується окремо від вартості Товару.
		Згідно з п. 6.4.1. - 6.4.4. Договору № 4/1, Постачальник має право: своєчасно (відповідно до умов Договору) та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари та надані послуги; на дострокову поставку Товарів за погодженням Покупця; користуватися правами, передбаченими Договором та чинним в Україні законодавством.
		Згідно з п. 11. 7. Договору № 4/1, взаємовідносини Сторін, не передбачені Договором, регулюються чинним законодавством України.
		Згідно з п. 11.9. Договору № 4/1, Договір, а також усі додатки до нього, підписані по факсимільному зв`язку, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.
		Також, 11.10.2017 р. між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору поставки № 4/1 від 03.01 .2017р. Згідно якої:
		З метою раціонального використання автотранспорту Постачальника, після вивантаження щебеневої продукції проводити попутнє перевезення асфальтобетону та інших будівельних матеріалів для потреб філій ДП «Тернопільський облавтодор». Покупець відшкодовує вартість автоперевезень згідно п. 3 .3. договору і становить - 1,62 грн. за 1 т/км.
		 
		Також, 14.02.2018 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № 4/4 ( далі по тексту - Договір 2018 № 4/4), згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставляти передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і платити наступні товари: щебінь. 
		Згідно з п. 1.3. Договору № 4/4, поставка проводиться автомобільним транспортом Постачальника або автомобільним транспортом Покупця. Поставка здійснюється на умовах FCA (місцем відвантаження є склад Постачальника) відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів COTERМS в редакції 2010 р., якщо інше не вказано в Специфікаціях та Додатках до даного Договору.
		Згідно з п. 5.1. Договору № 4/4, Сторони погодились, що одержання Товару та послуг будуть здійснювати філії ДП «Тернопільський облавтодор», відповідно до узгодженого Переліку (додаток №1 до Договору), а отже Товар та послуги, отримані відповідною філією, вважається отриманими Покупцем.
		Згідно з п. 4.2. Договору № 4/4, транспортні витрати, пов`язані з доставкою вантажу, проводяться за рахунок Покупця.
		Згідно з п. 5.2. Договору № 4/1, витрати по транспортуванню не включаються у вартість Товару. Вартість перевезення сплачується окремо від вартості Товару.
		Згідно з п. 5.4. Договору № 4/1, обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та підписання видаткових накладних та/або інших документів, що підтверджують такий факт.
		Згідно з п. 6.4.1. - 6.4.4. Договору № 4/1, Постачальник має право: своєчасно (відповідно до умов Договору) та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари та надані послуги; на дострокову поставку Товарів за погодженням Покупця; користуватися правами, передбаченими Договором та чинним в Україні законодавством.
		Згідно з п. 11.8. Договору № 4/1, взаємовідносини Сторін, не передбачені Договором, регулюються чинним законодавством України.
		Згідно з п. 11.10. Договору № 4/1, Договір, а також усі додатки до нього, підписані по факсимільному зв`язку, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.
		Разом з тим, 27.12.2018 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №1 до Договору поставки № 4/4 від 14.02.2018 р., яким внесено зміни в п. 10.1. та викладеного його в новій редакції: «Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 січня 2019 року».
		Із аналізу змісту укладених між сторонами договорів, вони по своїй правовій природі є Договорами поставки.
		Положеннями ч.1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Аналогічне визначення містить стаття 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		В свою чергу, згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		3.2. Поставка товару за Договорами.
		Як стверджує позивач, у ході виконання Договору 2016 № 4/15, за період з 09.02.2016 по 31.12.2016 постачальником відповідачу було поставлено товарів та надано послуг на суму 3 530 263,19 грн. 
		У свою чергу, на виконання Договору 2017 № 4/1 позивачем в період з 03.01.2017 по 31.12.2017 постачальником було поставлено відповідачу товарів та надано послуг на суму 2 940 560, 67 грн, що підтверджується наданими суду копіями Специфікацій в кількості 13-ти шт., Заявок в кількості 12-ти шт., видаткових накладних в кількості 190-та шт., та Актів наданих послуг в кількості 135-ти шт., що не заперечено відповідачем. 
		На виконання Договору 2018 № 4/4, за період з 14.02.2018 по 31.01.2019 постачальником було поставлено, а відповідачем прийнято товарів та послуг на суму 543 952,86 грн, що наданими суду копіями Специфікацій в кількості 11-ти шт., Заявок в кількості 10-ти шт., видаткових накладних в кількості 60-ти шт., та Актів наданих послуг в кількості 13-ти шт., що не заперечено відповідачем. 
		Суд враховує ту обставину, що поставку вказаних товарів та надання певних послуг за договорами на зазначені суми, підтверджується поданими позивачем доказами, одночасно вказані суми не заперечується відповідачем. 
		 
		3.3. Розрахунки за Договорами.
		Відповідно до частини 1 статті 1089 ЦК України (в редакції на момент проведення розрахунків між сторонами) за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
		Із змісту частини 5 статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на момент проведення розрахунків між сторонами) платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
		Відповідно до приписів п. 3.7. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
		Таким чином, суд вважає, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів  згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
		При цьому, із системного аналізу положень законодавства, яке діяло на момент проведення розрахунків між сторонами, зокрема, здійснення платежів відповідачем у погашення боргу, а також із врахуванням положень укладених договорів між сторонами, суд вважає, що у даному випадку позивач мав право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, або з таким яке містило помилки, і не могло чітко ідентифікуватися за яким із договорів сплачені кошти, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.
		Суд перевіривши поступове зарахування платежів позивачем, приходить до висновку, що позивач дотримувався в основному наведеного принципу, за виключенням окремих випадків.
		Так, Позивач стверджує, що покупцем по Договору 2016 № 4/15 станом на 01.01.2017 оплачено всього 3 220 000,00 грн.
		Таким чином, станом на 01.01.2017 заборгованість ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ «Бурдяківськнй спецкар`єр» становила 310 263,19 грн. Проте зазначену заборгованість не включено позивачем до позовних вимог, з тих підстав, що:
		- 14.02.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») перерахував на поточний банківський рахунок Позивача 150 000,00 грн з цільовим призначенням «Оплата за ДП «Тернопільський облавтодор» (код 31995099) за щебінь зг. дог. № 4/15 від 28.01.2016 в т. ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн». В наслідок чого, борг за поставлений товар згідно Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016 зменшився до суми 160 263,19 грн ;
		- 14.03.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») перерахував на поточний банківський рахунок Позивача 150 000,00 грн з цільовим призначенням «Оплата за ДП «Тернопільський облавтодор» (код 31995099) за щебінь зг. дог. № 4/15 від 28.01.2016 вт. ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн». В наслідок чого, борг за поставлений товар згідно Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016 зменшився до суми 10 263,19 грн ;
		- 27.03.2017 відповідач (через свою Філію «Підгаєцький Райавтодор») перерахував на поточний банківський рахунок Позивача 150 000,00 грн з цільовим призначенням «Оплата за ДП «Тернопільський облавтодор» (код 31995099) за щебінь зг. дог. № 4/15 від 28.01.2016 вт. ч. ПДВ 20 % - 25 000,00 грн». В наслідок чого, борг за поставлений товар згідно Договору поставки № 4/15 від 28.01.2016 було погашено в повній мірі.
		Таким чином, станом 27.03.2017 мало місце повне погашення боргу відповідача за поставлений товар згідно Договору поставки від 2016 № 4/15. 
		Одночасно, сформувався залишок у сумі - 139 736,81 грн. 
		 
		Зарахування платежу у сумі 50 000 грн.
		При цьому, первинно у позові позивач у розрахунках усю вказану суму залишку у розмірі 139 736,81 грн. зараховував у погашення боргу за Договором поставки 2017 № 4/1.
		Проте, у подальшому у заяві про зміну підстав позову та інших обґрунтуваннях позовних вимог, позивач зазначив, що працівниками позивача був проведений власний «аудит», і відповідно до бухгалтерської довідки № 3 від 18.05.2022 (через більше як 5-ть років з дня платежу 27.03.2017) позивач «перепровів» платіж у розмірі 50 000 грн на борг за товар філії Борщівський райавтодор відповідача, а решту платежу у сумі 89 736,81 грн. у погашення боргу зо Договором № 4/1 від 03.01.2017.
		Розглянувши дані перерахунки позивача, суд не вважає їх добросовісними та не вважає, що такі перерахунки проведено розумно і справедливо зі сторони позивача.
		Слід зазначити, що згідно статті 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства, а звідси і зобов`язальних відносин між його учасниками є справедливість, добросовісність та розумність.
		При цьому суд не вважає, що є справедливим, добросовісним та розумним з боку позивача, коли він через тривалий час (більше як 5 років) з дня проведення платежу починає змінювати самими же ним погоджений порядок зарахування платежів, і незважаючи на узгоджені між сторонами акти звірки, а також первинне врахування платежу у повному розмірі у сумі 139 736,81 грн. у зарахуваня в погашення боргу за Договором поставки 2017 № 4/1, позивач через 5-ть років здійснює «перепроводку» зарахування платежу.
		Одночасно, суд не вважає і доведеним позивачем належним чином в межах даної справи існування боргу у філії Борщівський райавтодор у сумі 50 000 гривень, і що вказана сума виникла саме у межах виконання Договорів, які є предметом розгляду у даній справі.
		А тому, суд вважає, що у позові про стягнення з відповідача 50 000 грн 00 коп. боргу слід відмовити в цій частині.
		В свою чергу перевіривши та співставивши усі інші розрахунки позивача з первинними документами наданими позивачем як докази до матеріалів справи, суд вважає, що є належним чином доведено позивачем сума боргу, яка виникла у відповідача перед позивачами за спірними Договорами у розмірі 548 009 грн 38 коп та в цій частині позов підлягає до задоволення.
		 
		3.4. Зарахування зустрічних вимог (взаємозалік).
		 
		У своїх запереченнях відповідач, не погоджуючись із заявленою до стягнення сумою боргу, просить суд врахувати те, що в ході виконання Договору поставки №1 від 03.01.2017 року між сторонами було проведено взаємозалік на загальну суму 563 732,40 грн. 
		Вказує на те, що позивачем долучено до позовної заяви : Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, підписаний позивачем та Акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, підписані позивачем.
		На думку відповідача, вказані акти також підтверджують взаємозалік.
		При цьому, як на зустрічне зарахування відповідач у своїх доводах посилається на акт звірки взаєморозрахунків, проведений станом на 01.10.2017 року, який, на його думку, підтверджує те, що станом на 01.09.2017 року заборгованість перед ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» становить 954 380,24 грн.
		Відповідач стверджує, що зазначений взаємозалік на загальну суму 563 732,40 грн був проведений відповідно до актів звірки, які надані ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» та згідно акту звірки ДП "Тернопільський облавтодор" за станом на 01.10.2017 року. У свою чергу позивач, посилаючись на відсутність первинних та товарно-транспортних накладних на прихід товару у період з 01.01.202017 по 18.05.2022 на суму 563 732,40 грн, заперечує факт проведення взаємозаліку на зазначену відповідачем суму між учасниками справи.
		У відповідності до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Згідно ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Із аналізу статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		В розумінні статті 601 ЦК України, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
		В свою чергу характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
		Аналогічної правової позиції дотримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.04.2019 у справі № 918/541/18.
		Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними. 
		Розглянувши вказані твердження і заперечення сторін, та подані ними докази, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належними доказами факт проведення взаємозвірки про яку він стверджує. З огляду на те, "безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".
		Аналогічної правової позиції дотримано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
		Суд, надаючи оцінку запереченням відповідача, розглядає їх критично з огляду на те, що аргументи останнього не підтверджено жодними належними доказами. Так відповідачем не надано ні заяви (звернення) з яким він звертався до позивача, ні інших доказів такого звернення. А посилання відповідача на Акти звірки не можуть вважатись такими зверненнями. 
		З огляду на зазначене, а також беручи до уваги доводи позивача, викладені у запереченнях щодо проведення взаємозаліку, відсутність у матеріалах справи належних доказів проведення такого взаємозаліку, суд вважає твердження відповідача, що стосуються проведення взаємозаліку, недоведеними у встановленому законом порядку. 
		 
		3.5. Висновок щодо стягнення основного боргу.
		 
		У відповідності до вимог ст.174 ГПК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 
		Як визначено статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів.
		Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що позивач свої зобов`язання за договорами поставки №4/15 від 28.01.2016, №4/1 від 03.01.2017 та №4/4 14.02.2018 виконав належним чином та протягом 2016 -2018 років поставив товар та надав послуги, які були відповідачем прийняті фактично без будь яких зауважень чи заперечень. 
		Проте відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив оплати за поставлений йому товар у визначені строки, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар та послуги, яка станом на час розгляду спору відповідачем не погашена. 
		За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
		Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до положень статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
		Враховуючи, що відповідач зобов`язання щодо здійснення сплати за отриманий товар/послуги належним чином не виконав, в свою чергу доказів своєчасного виконання своїх зобов`язань за договорами суду не надано, у зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та надані послуги в сумі 548 009 грн 38 коп., є обґрунтованими, документально доведеним та не спростованими відповідачем належними доказами, а тому підлягають до задоволення.
		В свою чергу в задоволенні 50 000 грн 00 коп. боргу суд відмовляє, як безпідставно заявлених.
		 
		3.6. Застосування строку позовної давності 
		 
		Відповідач звернувся до суду із клопотанням (заявою) про застосування під час розгляду справи №921/574/20(921/75/22) строку позовної давності.
		Клопотання мотивоване тим, що Договір поставки №4/1 був укладений між позивачем та відповідачем 03.01.2017 року. Беручи до уваги п. 4.1. Договору, повна оплата Відповідачем за Договором мала бути здійснена до 18.12.2017 р. включно. Таким чином, на думку відповідача, прострочення виконання зобов`язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 19.12.2017 р. Отже, враховуючи, що загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 19.12.2020 р., а позовну заяву було отримано ДП «Тернопільський облавтодор» 01.02.2022 року, відповідач посилаючись на пропуск позивачем трьохрічного строку позовної давності, просить суд, в порядку статей 257, 267 ГПК України, застосувати строк позовної давності.
		Суд, розглянувши вказане клопотання, розцінює його критично з огляду на таке. 
		Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Положенням ч. 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Частинами 1,3 ст.264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Разом з тим, суд має за необхідне зазначити, що Договір поставки №4/1 укладений між позивачем та відповідачем - 03.01.2017. 
		При цьому, як вбачається із наданих суду копій платіжних доручень : №1072 від 03.04.2018 на суму 100 000,00 грн із призначенням платежу «оплата за щебінь зг.дог. №4/1 від 03.01.2017...», №1107 від 13.04.2018 на суму 200 000,00 грн із призначенням платежу «оплата за щебінь зг.дог. №4/1 від 03.01.2017...», вказані платежі було сплачено самими відповідачем в квітні 2018 року, останній - 13.04.2018.
		При цьому із платіжок, які подані у тому числі як докази і самими відповідачем вбачається, що призначення платежу чітко сформовано відповідачем і у ньому є посилання, що платіж здійснено на виконання Договору №4/1 від 03.01.2017.
		Вчинення такого платежу є тою дією вчиненою відповідачем, яка свідчить про визнання відповідачем існування боргу перед позивачем за Договором №4/1 від 03.01.2017. Вказана дія перервала строк позовної давності і його слід обчислювати з наступного дня 14.04.2018 за днем платежу 13.04.2018 та він завершується відповідно - 14.04.2021.
		Проте, 25.09.2020 у справі 921/574/20 за заявою боржника - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Господарським судом Тернопільської області було відкрито провадження у справі про банкрутство та введено з 25.09.2020 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
		У відповідності до приписів статей 40, 41 Кодексу України з процедур банкрутства та з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинено перебіг позовної давності.
		Так, строк дії та наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначені положеннями ст. 41 КУзПБ, як спеціальної норми, що застосовується у процедурі відновлення платоспроможності фізичної особи. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
		Слід зазначити, що лише 13.09.2022 ухвалою суду закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". 
		Таким чином, суд вважає, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр правомірно та в межах строку позовної давності з урахуванням його переривання та зупинення, звернувся із позовом до господарського суду  31.01.2022. Відповідачем при зверненні до суду із заявою про застосування строку позовної давності, не було враховано факт здійснення платежу на суму 200 000 грн 00 коп., який мав місце 13.04.2018 та введення мораторію із одночасним відкриттям провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"  25.09.2020. 
		З огляду на зазначене суд, не вбачаючи підстав для застосування строку позовної давності, відмовляє відповідачу у зазначеному клопотанні.
		 
		4. Щодо стягнення трьох процентів річних.
		 
		Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
		Ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. 
		Ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Враховуючи, що відповідачем не виконані умови Договорів щодо вчасної оплати в повному обсязі за поставлений товар та надані послуги, позивачем нараховано відповідачу за період прострочення платежу - 3 три проценти річних у розмірі 29 700 грн 64 коп. 
		Суд, здійснивши розрахунок трьох процентів річних із урахуванням часткового задоволення суми заборгованості вважає, що правомірно заявленою, належним чином обрахованою та такою, що підлягає до задоволення є 27 217 грн 28 коп.  три проценти річних від простроченої суми за період з 29.01.2019 по 24.09.2020.
		В свою чергу в задоволенні 2 483 грн 36 коп. трьох процентів річних суд відмовляє, як безпідставно нарахованих.
		 
		5. Судові витрати.
		 
		Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		А тому суд, в порядку статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає на сторони у справі пропорційно до задоволених вимог та присуджує стягнути з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ «Бурдяківський спецкар`єр» - 8 662 грн 40 коп. судового збору.
		При цьому судовий збір у розмірі 753 грн 25 коп. покладається на позивача у справі
		Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр - заборгованість в розмірі 575 226 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять шість) грн 66 коп., з яких: 548 009 (п`ятсот сорок вісім тисяч дев`ять) грн 38 коп.  заборгованість за поставлений товар та надані послуги, 27 217 (двадцять сім тисяч двісті сімнадцять) грн 28 коп.  три проценти річних від простроченої суми за період з 29.01.2019 по 24.09.2020.
		3. У позові про стягнення з відповідача 50 000 грн 00 коп. боргу та 2 483 грн 36 коп.  трьох процентів річних, відмовити.
		4. Судові витрати у складі судового збору покласти на відповідача у справі, пропорційно до задоволених вимог. 
		5.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр  8 662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору. 
		6. Судовий збір у розмірі 753 грн 25 коп. покласти на позивача у справі. 
		7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
		Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю Бурдяківський спецкар`єр, 48720, Тернопільська обл., Борщівський р-н, смт. Скала-Подільська, вул. Надзбручна, 20, (код ЄДРПОУ 33006727) ;
		Відповідач : Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 4600,1 (код ЄДРПОУ 31995099). 
		Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено  29.12.2022. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам. 
		 
		Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022. 
		 
		 
		Суддя В.Л. Гевко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...