Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/283/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.01.2023. Зареєстровано: 03.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2023.
Дата набрання законної сили: 02.01.2023
Номер судового провадження: 33/913/283/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 УХВАЛА
		про відмову у видачі судового наказу
		 
		02 січня 2023 року Справа № 913/283/22
		 Провадження №33/913/283/22
		 
		Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши в порядку наказного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133
		до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 
		про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 в загальному розмірі 33 812 грн 41 коп.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою про видачу судового наказу від 19.12.2022 з вимогою про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , заборгованості за договором №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 в загальному розмірі 33 812 грн 41 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту  15000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах  16562 грн 41 копю., суми прострочених платежів за комісією  2250 грн 00 коп.
		Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що 21.03.2021 між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №264203-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти в строк до 11.07.2021 та сплатити проценти за користування. Сторонами погоджено, що процентна ставка складає 0,97713684 % в день та є фіксованою.
		Заявник вказує, що свої зобов`язання за договором про надання кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 15000 грн 00 коп. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника. Натомість боржник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, кошти не повернув, у зв`язку із чим у боржника виникла заборгованість в загальному розмірі 33 812 грн 41 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту  15000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах  16562 грн 41 коп., суми прострочених платежів за комісією  2250 грн 00 коп. Також заявник просить стягнути з боржника витрати по сплаті судового збору в сумі 248 грн 10 коп.
		 
		Дослідивши матеріали поданої заяви з додатками, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на таке.
		Відповідно до п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
		1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу;
		8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
		Пунктами 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
		 
		Господарський суд зазначає, що заявником наразі додано до заяви Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2020 року.
		Відповідно до п.1.4.1. правил акцептом є відповідь заявника про повне та безумовне прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця укласти договір в електронній формі. Акцепт здійснюється (надається) в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, яке (таке електронне повідомлення) підписане шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		При поданні заявки заявник зобов`язаний вказати повні точні та достовірні особисті дані, що необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про можливість надання кредиту. У разі використання електронної автентифікації заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID) заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність даних та несе відповідальність за їх дійсність, достовірність (п.2.10 правил).
		Відповідно до п.п.3.1.1. правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих правилах, які є невід`ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
		За приписами п.п.3.1.4 правил відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електрону комерцію».
		Позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, у момент укладення договору (п.п.3.1.5 правил).
		Згідно п.п.3.1.6 правил укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
		 
		Як вбачається з матеріалів заяви, на підтвердження укладання вказаного кредитного договору, підписаного як стверджує заявник з використанням боржником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявником надані як електронні докази, проте в письмовій формі (роздруківки на паперових носіях) договір №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021; пропозиція (оферта) укласти договір про надання кредиту від 21.03.2021; прийняття (акцепт пропозиції (оферти) щодо укладення договору №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 та анкета-згода клієнта від 21.03.2021.
		Однак, як вбачається вказані документи, як і договір №264203-КС-001 про надання кредиту, не містять ні електронного підпису боржника-позичальника, ні одноразового ідентифікатора. 
		Належні докази підписання вказаних документів боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , шляхом використання останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором в матеріалах заяви відсутні.
		Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, або доказів підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора позичальника, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення, і відповідно вважати, що електронний договір було підписано та укладено сторонами.
		 
		Натомість заявником надано довідку про укладення договору вих. 264203-КС-001 від 13.12.2021, складену ним в односторонньому порядку, яка підписана директором ТОВ «Бізнес Позика».
		В довідці за вих. 264203-КС-001 від 13.12.2021 про укладення договору заявником зазначено, що договір підписано одноразовим ідентифікатором G-1320, відправленим 21.03.2021 за номером телефону НОМЕР_1 , і який введено позичальником та відправлено кредитору 21.03.2021, кошти перераховані позичальнику 21.03.2021.
		Разом із тим, доказів належності наведеного номеру телефону позичальнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 матеріали заяви не містять.
		Заявником взагалі не надано належних доказів на підтвердження інформації, зазначеної в наданій довідці, доказів, що підтверджували б підписання та укладення вказаного договору саме боржником.
		 
		Крім того, заявник посилається на те, що на виконання умов договору грошові кошти в сумі 15 000 грн були перераховані заявником на вказаний позичальником рахунок № НОМЕР_2 , на підтвердження чого долучено довідку № 32.32\40.3.3 від 16.02.2022, видана Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК".
		Однак, як вбачається, а ні в умовах договору, ні в оферті (пропозиції) про укладання договору про надання кредиту, ні в прийнятті (акцепті пропозиції (оферти) щодо укладення договору №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 не містяться дані про рахунок позичальника, на який будуть перераховані грошові кошти, зокрема рахунок № НОМЕР_2 .
		Наразі будь-які докази того, що рахунок № НОМЕР_2 належить боржнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в матеріалах заяви також відсутні.
		З долученої роздруківки анкети-згоди клієнта від 21.03.2021, яка також не містить ні електронного підпису боржника, ні доказів її підписання шляхом використання одноразового ідентифікатора останнім, вбачається, що в якості номеру банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів зазначено неповні дані № НОМЕР_2 , що не дають можливість взагалі ідентифікувати повний номер рахунку, який саме зазначено в анкеті.
		Будь-яких пояснень та доказів з цього приводу заявником в матеріалах заяви не надано.
		 
		Суд звертає увагу, що за вказаних обставин з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги у заявника, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів передачі боржнику в кредит грошових коштів заявлених до стягнення в повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів, заявником на підтвердження перерахування боржнику коштів у кредит, не надано належного доказу - передбаченого законодавством розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку. 
		Довідка №32.32\40.3.3 від 16.02.2022, видана Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", не є таким розрахунковим документом, та не підтверджує переказ коштів, операції по банківському рахунку заявника або боржника. Також зазначена довідка не підтверджує проведення касових операцій з видачі боржнику грошових коштів в кредит.
		Відповідно не є належним доказом перерахування коштів боржнику в розумінні вимог ст.ст.74, 76-79 ГПК України.
		 
		Крім того, з наданої довідки вбачається, що грошові кошти були перераховані на картковий рахунок, дані якого також зазначені не повністю № НОМЕР_2 Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №83 від 11.11.2020. 
		Примірник зазначеного договору в матеріалах заяви відсутній.
		 
		Проте, ненадання заявником суду вказаного договору №83 від 11.11.2020, а також відсутність в оферті на укладення кредитного договору чи в самому кредитному договорі будь-яких відомостей, які можуть підтвердити, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором, має наслідком неможливість встановлення судом взаємозв`язку між вказаними обставинами.
		Господарський суд зазначає, що з наданих заявником документів не вбачається за можливе встановити, чи були перераховані грошові кошти на належний фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 банківський рахунок, оскільки на підтвердження вказаних обставин заявником наразі не долучено жодних належних доказів.
		 
		Суд звертає увагу заявника на те, що виходячи із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
		При зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.
		Однак, заявником наразі не надано допустимих доказів, зокрема електронних та/або їх паперових копій, які б підтверджували укладення сторонами договору шляхом обміну електронними повідомленнями, підписання договору, анкети, оферти та акцепту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відправки боржнику коду, надання останнім номеру свого телефону заявнику та введення коду-ідентифікатору боржником.
		Крім того, не надано доказів того, що відповідний рахунок, на який посилається заявник про перерахування коштів, належить фізичній особі-підприємцю  ОСОБА_1 .
		Як вже зазначалося судом вище, надана заявником довідка про укладення договору за вих. 264203-КС-001 від 13.12.2021 за підписом директора ТОВ «Бізнес Позика» не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст.74, 76-79 ГПК України, оскільки по суті є лише викладенням певної інформації безпосередньо зацікавленою особою на власний розсуд.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами укладення між ТОВ "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору про надання кредиту №264203-КС-001 від 21.03.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями з підписанням електронними підписами з використанням ідентифікатора; що стороною договору, отримувачем грошових коштів та боржником є саме фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , а відтак і наявність та безспірність грошової заборгованості саме у цієї особи; що кредитні кошти були перераховані саме на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не будь-якої іншої особи; за відсутності у кредитному договорі відомостей про перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок фізичної особи-підприємця із зазначенням повних даних, і зокрема іншою особою, яка не виступає стороною договору.
		Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги заявника на загальну суму 33 812 грн 41 коп., за якою ТОВ "Бізнес Позика" подано заяву про видачу судового наказу.
		З огляду на викладене, суд на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Бізнес Позика" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 в загальній сумі 33 812 грн 41 коп.
		У відповідності до положень ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
		Згідно з ч.2 ст.151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
		Суд наразі роз`яснює заявнику про те, що у відповідності до положень ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків або звернення до боржника із відповідним позовом у позовному провадженні.
		Керуючись ст.ст. 150, 152-154, 232, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
		У Х В А Л И В:
		 
		1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» у видачі судового наказу за заявою від 19.12.2022 про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , заборгованості за договором №264203-КС-001 про надання кредиту від 21.03.2021 в загальному розмірі 33 812 грн 41 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту  15000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах  16562 грн 41 коп., суми прострочених платежів за комісією  2250 грн 00 коп.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею 02.01.2023 та може бути оскаржена протягом 10 днів в порядку, визначеному ст. 256-258 ГПК України.
		 
		Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...