Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-23/321-05-10190 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 12-37звг22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 22-23/321-05-10190
		Провадження№ 12-37звг22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
		суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
		перевіривши матеріали заяви Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року
		у справі № 22-23/321-05-10190
		за позовом Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - ПП «Генеральний будівельний менеджмент», заявник)
		доОдеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» (далі - Одеська облспоживспілка), 
		треті особи: 1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черьомушки» (далі - ОСББ «Черьомушки»), 2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-1» (далі - ОСББ «Кооператор-1»), 3. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-2» (далі - ОСББ «Кооператор-2»), 4. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-11» (далі - ОСББ «Кооператор-11»), 5. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Манежний» (далі - ОСББ «Манежний»), 6. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Високий» (далі - ОСББ «Високий»),
		провизнання договору купівлі-продажу дійсним,
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2005 року ПП «Генеральний будівельний менеджмент» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» (далі - ДП «Будсервіс») від 02 грудня 2004 року.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено повністю.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року та  роз`яснено, що підприємство-заявник набуло право власності на десять житлових будинків.
		13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив ОСББ «Високий» у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.
		17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.
		Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, відновив строк подання зазначеної апеляційної скарги, призначив її до розгляду.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, припинено провадження у справі в зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.
		Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду. 
		15 січня 2009 року Верховний Суд України відмовив ПП «Генеральний будівельний менеджмент» у порушенні провадження щодо перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.
		У лютому 2009 року ПП «Генеральний будівельний менеджмент» звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення державою Україна пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Водночас, за результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190, рішенням Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009  року, відмовлено у задоволенні позову.
		11 березня 2010 року Верховний Суд України відмовив ПП «Генеральний будівельний менеджмент» у порушенні провадження з перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанов Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.
		22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, в якому постановив, що було  порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року. 
		У грудні 2022 року, у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, ПП «Генеральний будівельний менеджмент» звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		У заяві ПП «Генеральний будівельний менеджмент» просить, у разі пропущення строку для подання заяви, визнати причини пропуску строку поважними та поновити цей строк, зважаючи на запровадження воєнного стану в Україні, а також на той факт, що Міністерство юстиції України повідомило заявника про ухвалення рішення ЄСПЛ лише 03 листопада 2022 року, що унеможливило своєчасне виконання відповідних процесуальних дій.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що у відкритті провадження за заявою ПП «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 слід відмовити з огляду на таке.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
		З наведених норм права вбачається, що за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України Велика Палата Верховного Суду може переглядати судові рішення, якими, згідно із висновком ЄСПЛ, порушені міжнародні зобов`язання при вирішенні цієї справи судом.
		У пунктах 29 - 31 рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ дійшов висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції внаслідок скасування постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року остаточного рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року через три роки після набрання ним законної сили за касаційною скаргою заявника, який оскаржував лише постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року.  
		Отже, відповідно до рішення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи № 22-23/321-05-10190 відбулося внаслідок прийняття Вищим господарським судом України постанови від 23 жовтня 2008 року, якою було скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року.
		Зважаючи на викладене,ухвала Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанова Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвала Верховного Суду України від 11 березня 2010 року, які також просить переглянути заявник за виключними обставинами, не підлягають перегляду Великою Палатою Верховного Суду.
		Водночас відповідно до пункту 2 частини другої статті 321 ГПК України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті, заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Згідно з частиною третьою статті 321 ГПК України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
		З наведених норм права вбачається, що преклюзивний строк, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, становить десять років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Цей строк не може бути поновлений.
		Постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою були порушені міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року. Заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвалених у справі № 22-23/321-05-10190 судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України.
		Розглядаючи питання можливості вжиття у цій справі додаткових заходів індивідуального характеру на відновлення порушених прав заявника, Велика Палата Верховного Судудійшла висновку про таке.   
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню. Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції. Розділ ІІ Конвенції визначає, зокрема, як правовий статус самого ЄСПЛ, так і його рішень. При цьому стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.
		Поряд з цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.
		Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ закріплені в Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV). Рішення ЄСПЛ мають виконуватись як шляхом вжиття заходів індивідуального, так і загального характеру. За положеннями статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
		Відповідно до статті 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються такі додаткові заходи індивідуального характеру: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
		У рекомендації № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» Комітет міністрів, згідно з умовами статті 15 (b) Статуту Ради Європи звернувся до Договірних Сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо, restitutio in integrum, пам`ятаючи, що за певних обставин зобов`язання за Конвенцією включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує ЄСПЛ згідно зі статтею 41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції.
		Норми пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, які встановлюють строки перегляду судового рішення за виключними обставинами, як додаткового заходу індивідуального характеру, спрямованого на відновлення порушених прав заявника, мають на меті не обмеження у правах особи, щодо якої ухвалено рішення ЄСПЛ, а дотримання принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили), оскільки повторний розгляд справи через тривалий проміжок часу може спричинити нові порушення, ніж ті, що були встановлені ЄПСЛ.
		У такому разі, питання можливості застосування судом принципу відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), та принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.  
		У цій справі, після ухвалення Вищим господарським судом України постанови від 23 жовтня 2008 року про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2005 року та направлення справи на новий розгляд, справа № 22-23/321-05-10190 була повторно розглянута Господарським судом Одеської області, який рішенням від 15 червня 2009 року відмовив заявнику у позові. Це рішення було залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.
		Зазначені судові рішення набрали законної сили, обставин порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті цих рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено. Після прийняття зазначених судових рішень пройшло майже 13 років.
		За таких обставин перегляд Великою Палатою Верховного Суду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не призведе до відновлення порушених прав заявника, проте може суттєво зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі. 
		Ураховуючи вищезазначені обставини справи № 22-23/321-05-10190, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України, що має наслідком відмову ПП «Генеральний будівельний менеджмент» у відкритті провадження за його заявою про перегляд судових рішень у справі № 22?23/321-05-10190 за виключними обставинами.
		Подібні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 12 березня 2018 року у справі № 10/360-15/414 (провадження № 12?34звг18), 01 березня 2021 року у справі № 40/72 (провадження № 12-8звг21), постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 2-1606/07 (провадження № 14?662звц19).
		Відповідно до частини другої статті 325 ГПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судові рішення у цій справі перегляду за виключними обставинами не підлягають, а у відкритті провадження за заявою ПП «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 слід відмовити.
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 320, 321, 323 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Відмовити у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 рокуу справі у справі № 22-23/321-05-10190.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко  О. С. Золотніков  І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук Г. Р. Крет С. П. Штелик Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...