Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/375/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2023. Зареєстровано: 04.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/466/372/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141380000407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/375/22
		Провадження № 1-кп/466/372/22
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		03 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі: 
		головуюча-суддя                 ОСОБА_1
		учасники провадження
		секретар                               ОСОБА_2 
		прокурор                             ОСОБА_3 
		потерпіла                             ОСОБА_4 
		обвинувачений                   ОСОБА_5 
		захисник                             ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 12021141380000407 від 28.11.2021 року про обвинувачення
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працездатного, на час затримання не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 29.11.2021 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 126-1 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного йому покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням на нього передбачених ч.1 ст.76 КК України обов`язків, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, - 
		                                                       В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_5 28.11.2021 року близько 16 год. 15 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, які виникли під час побутового конфлікту із співмешканкою, потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останній, тримаючи у своїй правій руці канцелярські ножиці, наніс ними удар у ділянку живота потерпілої, чим спричинив ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №241/21 від 30.11.2021 року одне проникаюче у черевну порожнину колото-різане ушкодження передньої черевної стінки з ушкодженням очеревини, сальника та серозної оболонки шлунка. Вказане ушкодження могло утворитися від дії одного гострого предмета і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та пояснив, що потерпіла є його співмешканкою, з якою вони проживають більше восьми років у квартирі АДРЕСА_2 . 28.11.2021 року був вихідний день, неділя. Він перебував за місцем свого проживання. Близько 11.00 год. ранку до квартири зайшов сусід із потерпілою ОСОБА_4 . Вони випили по 150г вина та сусід пішов. ОСОБА_7 з потерпілою продовжували розпивати алкогольні напої: 200г горілки. Приблизно о 13.00 год. до них приєднався брат обвинуваченого, ОСОБА_7 . Коли останній пішов, близько 15.00 год., ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_4 випили ще по чарці горілки. Згодом потерпіла пішла до вбиральні, ОСОБА_5 залишився у кімнаті та почув шум. ОСОБА_5 різко попрямував з кімнати до вбиральні, в той момент потерпіла заходила в кімнату, вони зіткнулися, та потерпіла, перечепившись за поріг, наткнулася на ножиці, які ОСОБА_5 тримав в правій руці, бо робив самокрутку. Потерпіла не кричала, надалі повідомила про біль в ділянці живота. Побачивши поранення у потерпілої, ОСОБА_5 зі свого мобільного телефону викликав карету швидкої медичної допомоги. Стверджує, що умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень у нього не було, удару потерпілій не завдавав ножицями. Вважає, що поранення заподіяв потерпілій з необережності. Просить суворо не карати.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину повністю і об`єктивно доводиться зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом доказами.
		Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні дала показання про те, що обвинуваченого ОСОБА_5 знає близько десяти років, він є її співмешканцем, з яким вона проживає близько восьми років у цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_1 . Останні два роки відносини між ними почали погіршуватися, у них часто виникали сварки та конфлікти, ОСОБА_5 бив її. Вона неодноразово викликала поліцію через неправомірну поведінку обвинуваченого. Було таке що викликала поліцію по два рази на день.
		Того дня, 28.11.2021 року вона, обвинувачений ОСОБА_5 , сусід, а потім і брат обвинуваченого ОСОБА_7 вживали алкоголь. ОСОБА_7 пішов відпочивати. Вона з обвинуваченим залишилася у кімнаті. Згодом між ними почалася словесна суперечка. ОСОБА_5 рукою вдарив її в плече. Потерпіла вийшла з кімнати на кухню. За кілька хвилин вона повернулася в кімнату. ОСОБА_5 , тримаючи в руці кравецькі ножиці, попрямував на вихід з кімнати до кімнати брата. Вона не хотіла його випускати щоб вони з братом не сварилися, перегородила йому прохід. ОСОБА_5 намагався вийти з кімнати. В цей час ОСОБА_4 перечепилась за поріг кімнати і наткнулась на ножиці, які ОСОБА_5 тримав у правій руці. Інших тілесних ушкоджень ОСОБА_5 їй не заподіяв. Стверджує, що претензій до нього не має.
		Потерпіла ОСОБА_4 також в судовому засіданні пояснила, що на досудовому слідстві перебуваючи в лікарні надала працівникам поліції показання про умисне заподіяння їй тілесного ушкодження ОСОБА_5 , оскільки бачила у себе на животі дві рани і тому вважала що обвинувачений наніс їй два тілесні ушкодження. Як згодом з`ясувала у лікарів, вона отримала одне поранення. Інший розріз їй зробили лікарі для дренажу. Тому вважає, що поранення ОСОБА_5 наніс їй ненавмисне коли вона спіткнулася і впала на ножиці в руці ОСОБА_5 . ОСОБА_4 зазначила, що при проведенні слідчого експерименту не казала працівникам поліції про те, що перечепилася за поріг і тому наткнулася на ножиці, оскільки не надала цій обставині значення. Вважає, що обвинувачений коли хотів її відштовхнути і вийти з кімнати мав на меті заподіяти їй мінімального болю і не хотів їй заподіяти тяжкі тілесні ушкодження. Не хоче щоб його засудили до позбавлення волі.
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений є його рідним братом. Вони разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Потерпіла ОСОБА_4 є цивільною дружиною ОСОБА_5 , з якою він живе більше восьми років. Свідок підтвердив той факт, що обвинувачений та потерпіла часто сварилися. Йому було відомо про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за «Домашнє насильство». Того дня, 28.11.2021 року, після 13.00 год. свідок прийшов додому з роботи. Вдома були брат, його цивільна дружина - потерпіла ОСОБА_4 та сусід ОСОБА_8 . Він пообідав сам. Пізніше приєднався до компанії та всі разом вживали алкоголь. Це тривало дві-три години, після чого ОСОБА_7 пішов спати. Коли випивали, конфлікту між братом і потерпілою не було. Надалі, його розбудив працівник поліції і повідомив, що сталася бійка, в результаті якої ОСОБА_4 отримала поранення в живіт та була госпіталізована у медичну установу. 
		Крім показань потерпілої та свідка, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину стверджується дослідженими судом письмовими доказами.
		Відповідно до витягу з ЄРДР: відомості про злочин внесені на підставі заяви ОСОБА_4 , яка 28.11.2021р. близько 16:25 за телефоном 102 повідомила про нанесення їй чоловіком під час сімейної сварки ножового поранення в область живота (а.с.1.2 доказів).
		Згідно рапорту працівників поліції від 28.11.2021р. вони прибули на виклик за адресою: АДРЕСА_1 , застали у квартирі потерпілу ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_7 та працівників швидкої допомоги. Забезпечили охорону місця події до приїзду СОГ (а.с.3). Судом оглянуто диск із відеозаписом із портативних відеореєстраторів працівників поліції, які 28.11.2021р. прибули на місце події за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27). 
		Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.11.2021р., потерпіла ОСОБА_4 просить прийняти заходи до її співмешканця ОСОБА_5 , який в ході конфлікту вдарив її ножицями в живіт(а.с.4).
		Протоколом огляду місця події від 28.11.2021р., з відеозаписом, зафіксовано, що в ході огляду квартири за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено фрагмент вати з РБК яку вилучено з полиці серванту та поміщено в паперовий конверт, ножиці з металу сіро-зеленого кольору із слідами РБК, які упаковані в картонну коробку від взуття. Судом досліджено даний протокол та переглянуто відеозапис огляду місця події, долучений до нього (а.с.5-9).
		Постановою від 29.11.2021р. вказані фрагмент вати з РБК та ножиці з металу сіро-зеленого кольору із слідами РБК визнані речовими доказами (а.с.9-10).
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 28.11.2021р., з відеозаписом: обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий 28.11.2021 року о 16.30 год. в порядку ст.208 КПК України (а.с.11-16).
		Вилучені при затриманні ОСОБА_5 його особисті речі - шкіряне взуття чорного кольору, джинси синього кольору з шкіряним ременем, підштаники, олімпійка синього кольору марки «Адідас», футболка зеленого кольору, постановою слідчого від 29.11.2021р. визнані речовими доказами та приєднанні до матеріалів кримінального провадження (а.с.17-18).
		Потерпіла ОСОБА_4 добровільно видала 29.11.2021р. одяг, що був на ній підчас нанесення їй тілесного ушкодження. Постановою слідчого від 29.11.2021р. цей одяг : кофта синього кольору із білими вставками, штани піжамні чорно-білого кольору, визнані речовими доказами (а.с.19,20-21).
		Листом від 29.11.2021р. №08-06вих-001 КПН «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» повідомила старшого слідчого ОСОБА_9 про госпіталізацію ОСОБА_4 28.11.2021 року о 16.47 год. бригадою ШМД №133 підстанції 02 у відділення невідкладної медичної допомоги (ТП№3) з діагнозом: проникаюче поранення живота з ушкодженням шлунку і сальника (а.с.22).
		За висновком судово-медичної експертизи №241/21 від 30.11.2021 року, проведеної зав. відділенням СМЕ при ЛШМД, судовим експертом ОСОБА_10 , у ОСОБА_4 виявлено одне, проникаюче у черевну порожнину колото-різане ушкодження передньої черевної стінки з ушкодженням очеревини, сальника та серозної оболонки шлунка. Вказане ушкодження могло утворитися від дії одного гострого предмета і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Ділянка живота, на якій виявлено колото-різане поранення, доступна для нанесення його власною рукою. Після отримання вказаного тілесного ушкодження у потерпілої залишалася здатність до активних дій. Отримання колото-різаного поранення живота при падінні на гострий предмет з висоти власного росту є маловірогідним (а.с.23-25).
		За висновком судово-медичної експертизи №1390 від 30.11.2021р., проведеної Львівським обласним бюро судово-медичної експертизи, у ОСОБА_5 на час проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.28).
		Висновком судово-медичної (імунологіної) експертизи №1836/2021-ім, проведеної КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ», встановлено групову належність крові ОСОБА_5 (а.с.30-31).
		Висновком судово-медичної (імунологіної) експертизи №1871/2021-ім, проведеної КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ», встановлено групову належність крові ОСОБА_4 (а.с.33-34).
		За висновком судово-медичної (імунологіної) експертизи №1875/2021-ім, проведеної КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ», в слідах на ватному тампоні із змивом з полички у серванті виявлена кров людини групи А з ізогемаглютинінами анти-В супутнім антигеном Н ізосерологічною системою АВ0, що може походити від будь-якої особи, в тому числі і від ОСОБА_4 (а.с.36-39).
		Висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи №614м/2022-ц від 11.01.2022р., проведеної КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ», встановлено, що в слідах бурого кольору на ножицях, вилучених під час огляду місця події, виявлено кров людини, клітини особи жіночої генетичної статі та антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0. Статева належність крові не встановлена через її деструктивні зміни. Виявлена кров на клітини найбільш ймовірно походить від потерпілої ОСОБА_4 (а.с.41-44).
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №696 від 16.12.2021р. КНП ЛОР ЛОКПЛ м.Львів, ОСОБА_5 психічною хворобою не страждає, виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням чи недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Йому не рекомендовано лікування від психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю чи наркотичних речовин (хронічного алкоголізму чи наркоманії) (а.с.45-46).
		На досудовому слідстві 18.01.2022р. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 був проведений слідчий експеримент за участі обвинуваченого ОСОБА_5 . Хід слідчого експерименту фіксувався на відеокамеру і запис долучено до протоколу. В ході слідчого експерименту обвинувачений описав події 28.11.2021р. і показав де знаходився він та потерпіла в момент отримання поранення. Зазначив про те, що потерпіла спіткнулася і наштовхнулася на ножиці, які він тримав у правій руці вістрям в сторону потерпілої. Судом оглянуто та досліджено протокол з відеозаписом до нього (а.с.50-53).
		На досудовому слідстві 12.01.2022р. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 був проведений слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_4 . Хід слідчого експерименту фіксувався на відеокамеру і запис долучено до протоколу. В ході слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_4 описала події, що відбувалися 28.11.2021р. в квартирі. Зазначила, що ОСОБА_5 хотів вийти з кімнати і піти до брата. Оскільки брати між собою часто сварилися, вона не випускала ОСОБА_5 до брата. Тоді ОСОБА_5 , щоб мінімально її поранити чи зробити їй мінімально боляче для того щоб вона відійшла вбік і звільнила прохід, зробив правою рукою з ножицями рух вперед і поранив їй живіт (а.с.47-49).
		Суд відхиляє твердження захисту на недопустимість цього доказу, з огляду на те, що слідчий експеримент провів ст.слідчий СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 , а не оперативний працівник, як зазначає захисник. Дана обставина чітко зафіксована у протоколі слідчого експерименту.
		Присутність оперативного працівника у зв`язку із здійсненням відео фіксації слідчої дії не дає підстав для висновку про проведення такої слідчої дії саме оперативним працівником. Уточнення слідчим на місці події у потерпілої механізму заподіяння їй тілесного ушкодження і було метою слідчого експерименту та не може розцінюватися судом як нав`язування тої чи іншої думки потерпілій.
		 
		Всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. У своїй сукупності ці докази підтверджують те, що 28.11.2021р. ОСОБА_4 перебувала в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , вживала алкогольні напої разом із своїм співмешканцем ОСОБА_5 . Між ними спалахнув конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 умисно завдав ОСОБА_4 один удар ножицями в ділянку живота.
		Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		 
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст.25 КК України.
		Питання про наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій суд вирішує виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, враховує спосіб і знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесного ушкодження, поведінку обвинуваченого, його взаємини з потерпілою ОСОБА_4 , їх стосунки.
		Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співмешканцями впродовж восьми років. Останні два роки стосунки між ними погіршилися, часто виникали конфлікти та сварки. Конфлікти були систематичними та мали накопичувальний характер. Щодо ОСОБА_5 були численні звернення в правоохоронні органи про вчинення домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_4 , він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за це, щодо нього виносилися термінові заборонні приписи. Крім того, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_4 07.10.2021р. ОСОБА_5 вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 29.11.2021р. засуджений за ст.126-1 КК України. Ці обставини, які в суді підтвердили потерпіла і обвинувачений, свідчать про звичну поведінку обвинуваченого і застосування у побуті насильства стосовно потерпілої.
		Потерпіла ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту чітко вказала про спрямованість умислу обвинуваченого на заподіяння їй болю та тілесних ушкоджень, хоча і «мінімальних», оскільки ОСОБА_5 хотів вийти з кімнати, а потерпіла зупиняла його і не давала обвинуваченому цього зробити.
		Розташування в правій руці обвинуваченого кравецьких ножиць, довжина леза яких від осьового гвинта 11,5см, спрямованих вістрям в область живота потерпілої, характер завданого ОСОБА_4 тілесного ушкодження та його локалізація, як і висновок судово-медичної експертизи №241/21 від 30.11.2021 року про те, що отримання ОСОБА_4 колото-різаного поранення живота при падінні на гострий предмет з висоти власного росту є маловірогідним, в сукупності з іншими наведеними обставинами свідчать про наявність у ОСОБА_5 умислу на заподіяння тілесного ушкодження потерпілій. При цьому ОСОБА_5 діяв з невизначеним умислом, тобто бажав настання шкідливих наслідків для потерпілої, однак не мав чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків. Тому він повинен нести відповідальність за фактично заподіяне умисне тяжке тілесне ушкодження.
		Сукупність усіх доказів у їх взаємозв`язку дає підставу для суду дійти переконливого висновку про доведеність в суді поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		З огляду на зазначене суд відхиляє показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо механізму отримання потерпілою ОСОБА_4 проникаючого колото-різаного ушкодження передньої черевної стінки з ушкодженням очеревини, сальника та серозної оболонки шлунка та щодо необережності його дій.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого, який на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, знаходиться на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», до затримання офіційно ніде не працював, на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має.
		Обставини, що пом`якшують покарання, та обставини, що обтяжують покарання - не встановлені.
		Суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі.
		Суд враховує те, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 29.11.2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні 07.10.2021р. злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і йому відповідно до угоди про примирення від 29.10.2021р. призначено покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного йому покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням передбачених ч.1 ст.76 КК України обов`язків.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Частиною 4 цієї статті встановлено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
		Суд вважає, що ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Цивільний позов у справі заявлений не був.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Долю речових доказів у справі вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України , суд, -
		                                                               У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.
		 
		У відповідності до ч.1, ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 29.11.2021 року більш суворим покарання за даним вироком - 5 (п`ять ) років позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		Початок відбування строку покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання 28.11.2021 року.
		Речові докази: 
		фрагмент вати з РБК, ножиці з металу сіро-зеленого кольору із слідами РБК, вилучені під час огляду місця події квартири АДРЕСА_2 , передані на зберігання в камеру схову ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - знищити; 
		шкіряне взуття чорного кольору, джинси синього кольору з шкіряним ременем, підштаники, олімпійку синього кольору марки «Адідас», футболку зеленого кольору, вилучені під час затримання ОСОБА_5 , передані на зберігання в камеру схову ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 ;
		кофту синього кольору із білими вставками, штани піжамні чорно-білого кольору, добровільно видані потерпілою ОСОБА_4 , передані на зберігання в камеру схову ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - повернути потерпілій ОСОБА_4 .
		 
		Копію вироку негайно вручити прокуророві та засудженому.
		Вирок суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
		Вирок складено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...