Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/15245/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2023. Зареєстровано: 05.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/523/898/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022160000000630

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/15245/22
		Провадження №1-кп/523/898/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.01.2023 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		 
		головуючого судді                                 ОСОБА_1 
		при секретарі                                 ОСОБА_2 
		за участю прокурора відділу процесуального керівництва досудовим 
		розслідуванням у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури 
		у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 
		за участю захисника ОСОБА_4 
		потерпілої ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12022160000000630 від 19.09.2022 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бендзарі Подільського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на посаді водія автотранспортного відділення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, раніше не судимого.
		Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у скоєнні злочину, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України, -
		 
		Встановив:
		 
		19.09.2022 року приблизно о 8:46 годині, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на посаді водія автотранспортного відділення військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним вантажним автокраном марки «КС 3571 на шасі МАЗ 5334» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись при достатній видимості по сухому дорожньому покриттю у крайній правій смузі свого напрямку руху по вул. Добровольського зі сторони вул. Ак. Заболотного в напрямку вул. Миколаївська дорога у м. Одесі, порушуючи у сукупності вимоги п.п.2.9 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме діючи з необережності, будучи неуважним, не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, що полягала у швидкому наближенні до транспортного засобу «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався попереду з меншою швидкістю, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до будинку АДРЕСА_2 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним вантажного автокрану із задньою лівою частиною пасажирського автобусу «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у попутному напрямку та в умовах вказаної аварійної ситуації не міг технічної можливості запобігти зіткненню. 
		  В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажирка автобусу «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 відповідно висновку судово-медичної експертизи за №1540 від 22.11.2022р. отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани, підшкірної гематоми та садна правої гомілки, які ускладнилися розвитком некрозу м`яких тканин, що спричинило тривалий розлад здоров`я понад 21 день, які за критерієм небезпеки для життя відповідно п.п.2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		Також в результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажирка автобусу «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_11 відповідно висновку судово-медичної експертизи за №1346 від 7.11.2022р. отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійних ран в ділянці правої ушної раковини, в ділянці кута нижньої щелепи справа, в проекції правого плечового суглобу, уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 5-го пальця правої кісті зі зміщенням уламків, уламкового внутрішньо-суглобового перелому проксимального відділу лівої великогомілкової кістки,не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день, які за критерієм небезпеки для життя відповідно п.п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті визнав повністю, та пояснив, що з 4.06.2022 року за призовом під час мобілізації проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , був водієм автокрану, який необхідно було відремонтувати, у зв`язку з чим він поїхав на сел. Котовського у м. Одесі. Напередодні 19.09.2022 року увечері зі своїми друзями трохи випив горілки. На наступний день 19.09.2022 року вранці приблизно о пів на дев`яту годину, керуючи вантажним автокраном марки «МАЗ», рухався по проїзній частині вул. Добровольського у м. Одесі у крайній правій смузі свого руху в сторону міста з допустимою швидкістю. Попереду нього рухався маршрутний пасажирський автобус «Богдан», який загальмував. В свою чергу він також нажав на гальма, але не врахувавши, що в районі вул. Миколаївська дорога утворилася автомобільна «пробка», не дотримавшись безпечної дистанції, не зміг уникнути зіткнення з пасажирським автобусом, внаслідок чого стрілою автокрану протаранив маршрутку ззаду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирки «Богдану» отримали тілесні ушкодження. 
		Вину визнає повністю, дав покази, які співпадають з пред`явленим обвинуваченням, підтверджуючи, що перебував в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що знаходячись за кермом, повинен був дотримуватися безпечної дистанції, що в результаті його дій відбулася дорожньо-транспортна пригода, також вказуючи, що щиро розкаюється в тому, що сталося, висновки експертиз, схему ДТП не оспорює, в добровільному порядку відшкодував потерпілій ОСОБА_10 завданий збиток в повному обсязі, будь-яких претензій до нього не має, що підтверджується заявою ОСОБА_10 , долученої до матеріалів судового провадження, в якій вона також просить суд пом`якшити обвинуваченому покарання. 
		Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування на її користь завданого збитку не заперечував того факту, що ОСОБА_11  був спричинений матеріальний збиток та моральні страждання, додатково пояснюючи, що у добровільному порядку у сумі 20 тис. гривень були компенсовані витрати на лікування потерпілої, водночас висловив погоджену з захисником позицію щодо недоведеності суми матеріального збитку в частині відшкодування вартості шкіряної куртки та золотих сережок, які були на потерпілій в момент ДТП, вважаючи, що повинна була бути проведена товарознавча експертиза щодо встановлення вартості майна, також у сторони захисту виникли сумніви щодо розрахунків ТОВ «Дім Медицини» за №0000118366, №0000118362 від 19.09.2022р. на суму 40000 гривень та 39985 гривень, де в графі зазначено, що це сума за комплекс медичних послуг за договором, в загалом позов потерпілої визнає у сумі, яка буде визначена вироком суду, маючи бажання відшкодувати завдану шкоду у встановленій судом сумі.
		 
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 в повному обсязі підтримала пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування на її користь завданого матеріального збитку у розмірі 124878,60 гривень, моральної шкоди у сумі 100 тис. гривень, водночас підтверджуючи той факт, що нею дійсно були отримані від обвинуваченого 20000 гривень в якості компенсації спричиненої шкоди. В підтвердження суми позову про відшкодування матеріального збитку потерпіла ОСОБА_11 посилалася на розрахунки медичної установи «Оdrex» та копії чеків на придбання лікарських засобів, які відповідають дійсності, щодо розрахунків на суму 40 тис. гривень та 39985 гривень, які викликали сумніви у захисту, потерпіла пояснила, що було проведено три операції, їй в ногу вставляли імплантат у вигляді пластини, який є дорогим за своєю вартістю, з медичною установою у неї укладений договір, тому рахунки щодо надання комплексу медичних послуг є офіційними документами, також зазначаючи, що окрім отриманих тілесний ушкоджень була приведена в негідність її шкіряна куртка, в яку вона була одягнута, також не була знайдена золота сережка, яка була вирвана з її вуха, вказуючи, що в момент ДТП вона стояла позаду вікна у маршрутці, коли сталося зіткнення куртку було розірвано по її хребту, сережки були подарунком сестри. Щодо міри покарання для обвинуваченого поклала вирішення питання на розсуд суду. 
		 
		Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, у скоєні злочину, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України, встановленої під час судового розгляду, обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення та сторона захисту вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження та за відсутністю клопотань щодо доповнення судового розгляду, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит потерпілих, свідків, повне оголошення матеріалів кримінального провадження, авто технічних експертиз не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого відповідають фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення, та докази, в тому числі експертизи, які містяться у матеріалах досудового розслідування, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами ніким із учасників процесу не оспорюються. 
		Покази обвинуваченого, дані у ході судового засідання суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України. 
		При цьому судом з`ясовано правильність розуміння ОСОБА_6 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз`яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		 
		Таким чином, судом встановлено, що  ОСОБА_6  своїми діями скоїв злочин, передбачений ст.286-1 ч.1 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості та його вина доведена в повному обсязі. 
		 
		Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		  Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.  Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними у ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину за необережності, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується вимогою УІТ ГУНП в Одеській області, долученої стороною обвинувачення до матеріалів судового провадження, має постійне місце проживання та реєстрації, на утриманні неповнолітню дочку, на теперішній час в умовах оголошеного воєнного стану є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, позитивно характеризується за місцем служби, що також знайшло своє документальне підтвердження у ході судового засідання, крім цього суд враховує його особисте ставлення до вчиненого діяння, те, що він публічно вибачався перед потерпілою стороною, що свідчить про усвідомлення своєї провини та каяття, бажання відшкодувати потерпілій ОСОБА_11 завданий збиток у визначеній судом сумі.
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст.66 ч.1 п.п.1,2 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку в повному обсязі потерпілій ОСОБА_10 .
		До обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		 
		Дослідженням матеріалів кримінального провадження з`ясовано, що під час досудового розслідування до кримінального провадження долучалися речові докази, а саме транспортний засіб «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_7 , а також вантажний автокран марки «КС 3571 на шасі МАЗ 5334» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_6 відповідно довіреності за №339 від 30.03.2013р., який переданий на відповідальне зберігання під розписку.
		 
		Водночас з`ясовано, що 6.10.2022 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було винесено ухвалу про накладення арешту на вищевказані транспортні засоби.
		Положеннями ч.3 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт може бути накладено на майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших осіб.
		Статтею 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Дослідивши надані прокурором матеріали, суд дійшов до висновку, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 6.10.2022 року про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, а саме транспортний засіб «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , вантажний автокран марки «КС 3571 на шасі МАЗ 5334» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після набрання вироком чинності підлягає скасуванню, оскільки в подальшому потреба в застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпадає, так як всі процесуальні дії закінчені, всі необхідні експертні дослідження по справі проведені, ніким із учасників процесу не оспорюються, при ухваленні вироку ОСОБА_6 втрачає статус обвинуваченого, конфіскація майна не передбачена санкцією статті, у зв`язку з чим з метою не порушення Конституційних прав громадян та реалізації права власника розпоряджатися або користуватися своїм майном, суд вважає, що є достатньо законних та обґрунтованих підстав для скасування арешту майна та вищезазначені речові докази вважати повернутими за належністю.
		 
		Також встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення авто-технічних та транспортно - трасологічної експертиз, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, загальна сума яких складає 9249,73 гривень (4152,94грв., 2076,47грв., 1510,16грв., 1510,16грв.).
		 
		Матеріали кримінального провадження досудового розслідування за №12022160000000630 від 19.09.2022 року до обвинувального акту не долучались, судом лише були отримані висновки судово-медичних експертиз відносно потерпілих в підтвердження кваліфікації дій обвинуваченого, а також документи, що стосуються вирішення питання щодо речових доказів та характеризуючи дані щодо ОСОБА_6 .
		 
		Також суд приймає до уваги, що в рамках даного кримінального провадження 19.12.2022 року потерпілою ОСОБА_11 пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування на її користь завданого матеріального збитку у розмірі 124878,60 гривень, моральної шкоди у сумі 100 тис. гривень.
		За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Згідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому. 
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Дослідивши надані до суду до матеріали, що стосуються цивільного позову, який був прийнятий до розгляду у судовому засіданні, суд дійшов до наступних висновків. 
		Суд погоджується з тим, що обвинувачений, як особа, що керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести цивільну - правову відповідальність за шкоду, задану таким джерелом.
		Так, заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування на її користь матеріальної шкоди у сумі 124878,60 гривень суд вважає за необхідне задовольнити частково, а саме у розмірі 104878,60 гривень з урахуванням отриманих потерпілою від ОСОБА_6 20 тис. гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_11 , долученої до матеріалів судового провадження. У суду не виникає сумнівів щодо достовірності розрахунків та чеків, наданих потерпілою в підтвердження спричиненої внаслідок ДТП матеріальної шкоди, визначена сума документально доказана матеріалами справи, найшла своє підтвердження у ході судового розгляду. 
		Оцінюючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_11 заявлені у розмірі 100 тис. гривень морального збитку, суд, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, ступень вини ОСОБА_6 , вважає за необхідне задовольнити частково, а саме у сумі 50 тис. гривень, що на думку суду є спів розмірним з понесеними моральними стражданнями. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги обставини, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, також виходить з характеру та обсягу душевних, психологічних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілої, вимушених змін в її життєвих стосунках та подальшому житті. 
		Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , з урахуванням санкції ч.1 ст.286-1 КК України, оцінюючи обставини скоєного злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку вчиненого за необережності діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у судовому засіданні вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, особисте ставлення до вчиненого, ту обставину, що він має постійне місце мешкання, на утриманні неповнолітню дитину, враховуючи його поведінку під час судового провадження, з якої вбачається, що він в повній мірі усвідомив свою провину, просив вибачення у потерпілої, проявляв ініціативу щодо добровільної компенсації завданого збитку, зважаючи на те, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, при цьому відповідно ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є військовослужбовцем строкової служби, наявні легальні джерела доходів; разом з цим суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що керування в стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що тяжкість такого порушення обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, однак з урахуванням вищевикладеного та наявних декілька пом`якшуючих обставин, суд вважає більш за доцільне визначити ОСОБА_6 міру покарання з застосуванням положень ст.58 КК України, що полягає у службовому обмеженні для військовослужбовців, тобто замість позбавлення волі призначити службове обмеження на той самий строк з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією вищезазначених статей, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Водночас, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту, строк дії ухвали суду припиняє свою дію 20.02.2023р.
		Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у виді службового обмеження, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за необхідне з метою досягнення дієвості цього провадження, для забезпечення належної поведінки засудженого та запобігання ризикам, передбаченими ст.177 КПК України, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити без змін. 
		Крім цього, згідно матеріалів провадження з`ясовано, що до ОСОБА_6 було застосоване попереднє ув`язнення з 19.09.2022року (відповідно протоколу затримання особи в порядку ст.208 КПК України) до 21.09.2022 року (ухвала Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2022р.), у зв`язку з чим суд вважає за необхідне за наслідком судового розгляду зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 19.09.2022 року по 21.09.2022р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідно до ст.72 ч.1 п.1«в», ч.5 ст. 72 КК України. 
		Керуючись ст.ст.58, 72 КК України, ст.47 КВК України, ст.ст.100, 128, 349, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України,-
		Ухвалив:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286-1 ч.1 КК України, призначивши йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
		 
		На підставі ч.1 ст.58 КК України замість позбавлення волі на строк один рік призначити ОСОБА_6  покарання у виді службового обмеження строком на один рік із відрахуванням у дохід держави п`ятнадцяти відсотків із суми його грошового забезпечення.
		 
		Виконання вироку в частині вилучення посвідчення водія та позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами покласти на Управління патрульної поліції в Одеській області, направив копію вироку після набрання чинності до органу, якому доручено виконання.
		 
		Відповідно до ст.47 ч.1 КВК України після набрання вироком законної сили в частині виконання службового обмеження для військовослужбовця, направити копію вироку командиру військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , де проходить службу засуджений ОСОБА_6 . 
		 
		 
		 
		 
		 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з дати видання відповідного наказу командиром військової частини, у якому зазначається розмір відрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця у порядку, передбаченому ст.47 ч.2 КВК України.
		Контроль за своєчасне відрахування із грошового утримання відсотку в дохід держави покласти на командира військової частини.
		 
		На підставі ст.72 ч.ч.1 п.1 «в», 5 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування основного покарання час його попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження у період часу з 19.09.2022р. по 21.09.2022р. з розрахунку одного дня попереднього ув`язнення трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.
		 
		Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту, після набрання вироком чинності, припиняє свою дію та підлягає скасуванню.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування на її користь з ОСОБА_6 завданого матеріального збитку у розмірі 124878,60 гривень, моральної шкоди у сумі 100 тис. гривень - задовольнити частково за підстав викладених в мотивувальній частині вироку. 
		Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , невідшкодованого матеріального збитку у сумі 104878,60 гривень, моральної шкоди у розмірі 50000 гривень. 
		 
		Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси за №947/21693/22 (Пр.№1-кс/947/9859/22) від 6.10.2022 року, якою був накладений арешт на транспортні засоби - скасувати.
		Скасувати арешт з майна, а саме пасажирського автобусу «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_4 від 5.10.2011 року належить ОСОБА_12 .
		Скасувати арешт з майна, а саме вантажного автокрану марки «КС 3571 на шасі НОМЕР_5 » реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_6 від 25.10.2007 року належить ОСОБА_13 .
		 
		Речові докази - пасажирський автобус «Богдан А09201» реєстраційний номер НОМЕР_3 , вантажний автокран марки «КС 3571 на шасі МАЗ 5334» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які передані на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутими за належністю.
		 
		Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 9249,73 гривень (4152,94грв., 2076,47грв., 1510,16грв., 1510,16грв.), пов`язаних із залученням експертів для проведення судових авто технічних та трасологічної експертиз під час досудового розслідування.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення. 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...