Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/6821/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 05.01.2023. Зареєстровано: 05.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2023.
Дата набрання законної сили: 27.06.2023 (частково)
Результат оскарження 27.06.2023 Донецький апеляційний суд: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/242/359/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                   
		 
		 
		 
		                                                  
		Справа № 225/6821/20
		Провадження № 2/242/359/22
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		26 грудня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді - Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко Вольга Василівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
		 
		В с т а н о в и в :
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 1999 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю. Шлюб розірвано відповідно до рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року. 
		Згідно з витягом із Державного реєстру прав власності за ОСОБА_1 зареєстроване наступне майно: 
		-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0800 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0649 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 97,10 кв. м. , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . 
		- земельна ділянка під нежитловою будівлею - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1421580800030000623. 
		Згідно із інформацією, яка міститься у Витязі з реєстру прав власності, за ОСОБА_2 зареєстрована квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . 
		Зазначила, що згідно із договором дарування грошових коштів від 21 вересня 2005 року їй було подаровано грошові кошти в розмірі 200 000,00 доларів США, що на момент укладення договору було еквівалентно 1 010 000,00 грн.
		Згідно із даним Договором грошові кошти повинні були бути витрачені на придбання двох земельних ділянок та будівництво домоволодіння. 
		На виконання умов даного Договору позивачкою було придбано 2 земельні ділянки, а саме: 
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 
		- земельна ділянка кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Згодом на цих земельних ділянках було побудовано житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., якому було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Право власності на дане домоволодіння було зареєстроване 31 травня 2013 року. 
		Крім того, позивачка зазначає, що за договором дарування грошових коштів від 09 червня 2010 року вона отримала в дар грошові кошти в розмірі 200 000,00 доларів США, що на момент укладення Договору було еквівалентно 1 596 000,00 грн.
		За умовами даного Договору грошові кошти вона повинна була витратити на участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» «Престижне житло» та купівлю, згідно із проектною документацією, квартири АДРЕСА_5 . 
		На виконання умов даного Договору позивачкою було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» «Престижне житло» та придбано вищевказаної квартири, та 30 червня 2010 року нею було сплачено 1 254 330,20 грн. за її придбання. Після завершення будівництва позивачем було отримано свідоцтво про право власності на квартиру 12 січня 2011 року. 
		Таким чином, вказані об`єкти нерухомості позивачка вважає своєю особистою приватною власністю, оскільки вони були придбані за кошти, що належали їй за договором дарування. 
		Інше майно позивачка вважає спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 . 
		При цьому позивачка зазначає, що вартість земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0800 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 становить 35 000,00 грн.; вартість земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0649 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 становить 35 000,00 грн.; вартість квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_4 - 496 800,00 грн.; вартість нежитлової будівлі- Кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» - 140 000,00 грн., та вартість земельної ділянки під нежитловою будівлею кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - 70 000,00 грн. 
		За таких обставин, позивач просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна виділити їй у власність: земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0800 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0649 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 ; на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 97,10 кв. м. , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . на земельну ділянку під нежитловою будівлею - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер1421580800030000623. В порядку поділу спільного сумісного майна просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, позивачка просить визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , а також житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . 
		В судове засідання позивачка не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. 
		Представник позивача в судовому засіданні пред`явлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити. 
		В судове засідання, призначене на 26 грудня 2022 року, представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату і час розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомив. 
		Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження. 
		Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного. 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 06 березня 1999 року, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02 лютого 2018 року Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. 
		Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2008 року Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області. 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2019 року, шлюб між сторонами розірвано. 
		Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Те ж саме кореспондується зі змістом ст. 60 СК України, яка встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. 
		       Згідно з пунктом 23 ППВСУ «Про практику застосування сулами законодавства при пригляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року,вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. 
		Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначила про наявність як спільного сумісного майна, яке просить поділити між сторонами, так і про наявність особистого приватного майна, яке поділу між подружжям не підлягає. 
		Так, позивачем зазначено, що частина майна, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_2 , разом із двома земельними ділянками, на яких він розташований, а також квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є його особистою приватною власністю. 
		В обґрунтування зазначеного позивач посилався на те, що вищевказане майно було придбано за кошти за договорами дарування. 
		Дійсно, положеннями п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. 
		Так, за відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав, за ОСОБА_1 дійсно зареєстровані:
		-житловий будинок із господарськими спорудами, загальною площею 277,4 кв. м., житловою площею 150 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер 1410137700:01:001:0648, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) 0,08га; кадастровий номер 1410137700:01:001:0797, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) 0,08га. Підстава для реєстрації права власності: свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 , видане 31 травня 2013 року реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку ( копія свідоцтва мається в матеріалах справи). Станом час розгляду справи даний будинок оцінений, згідно із довідкою про надання інформаційно-консультаційних послуг, в 180 000,00 грн.;
		-трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності б/н від 12 січня 2011 року, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради. Копія зазначеного свідоцтва додана до матеріалів справи. Вартість даної квартири, згідно з наданою позивачем довідкою про надання інформаційно-консультаційних послуг, становить 210 000,00 грн. 
		Матеріалами справи підтверджено, що дане майно було придбане за час шлюбу сторін, тому в даному випадку з`ясуванню підлягає джерело походження або придбання даного майна. 
		Стосовно визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 , суд вбачає наступне. 
		Позивачем надано до матеріалів справи копію договору дарування грошових коштів від 19 червня 2010 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 прийняла в дар 200 000,00 доларів США, що еквівалентно на момент укладання Договору 1 581 880,00 грн. Згідно з абз. 2 п. 1 цього Договору обдаровував на свідчить, що має намір витратити дарунок на участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» «Престижне житло» та купівлю, згідно з проектною документацією, квартири АДРЕСА_6 . 
		На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 уклала договір № 59/15-10 від 30 червня 2010 року з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» «Престижне житло».
		Згідно з п. 1.5 Договору об`єктом фінансування є квартира АДРЕСА_5 . 
		30 червня 2010 року ОСОБА_1 було внесено грошові кошти в розмірі 1 254 330,20 грн. на виконання договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 30 червня 2010 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 1. 
		Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких даних, які б підтверджували участь інших осіб у внесенні грошових коштів на фінансування будівництва даної квартири. Крім того, сума, яка була внесена позивачкою особисто за даним платіжним дорученням, не перевищує суму, яка зазначена в договорі дарування. 
		Аналізуючи зазначені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем надано переконливі та достовірні докази використання грошових коштів, отриманих в порядку дарування на цілі і в спосіб, встановлені цим договором. 
		Вказане дає підстави вважати, що квартира АДРЕСА_5 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , тому в цій частині її позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		Вирішуючи питання щодо визнання особистою приватною власністю будинку АДРЕСА_2 , а також двох земельних ділянок, на яких він розташований, суд приходить до наступних висновків. 
		В обґрунтування даної вимоги позивачем було зазначено, що дане майно було також придбане за рахунок коштів, отриманих за договором дарування.
		Так, згідно з договором дарування грошових коштів від 21 вересня 2005 року ОСОБА_1 отримала в дар грошові кошти в сумі 200 000,00 доларів США, що станом на день укладення Договору становило 1 010 000,00 грн. 
		Згідно з абз. 2 п. 1 даного Договору обдаровував на свідчить, що має намір витратити дарунок на купівлю двох земельних ділянок та будівництво домоволодінь ( житлових будинків з господарськими спорудами) на цих земельних ділянках, що розташовані в АДРЕСА_7 . 
		На підтвердження придбання земельних ділянок позивачем надано наступні документи. 
		Згідно з копією договору міни від 13 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ареп`євою О. О., ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 0,800 га по   АДРЕСА_2 , взамін якої вона надала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,800 га по АДРЕСА_2 . За змістом даного Договору земельна ділянка по АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року №2853. 
		Тобто в даному випадку позивач стверджує, що в основу обміну було надано земельну ділянку, придбану за особисті кошти, отримані в дар. 
		03 серпня 2006 року Донецькою міською радою виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , серії ЯГ № 105342. 
		Вартість зазначеної земельної ділянки, згідно з довідкою про надання інформаційно-консультаційних послуг, становить 14 000,00 грн. 
		Крім того, 02 березня 2006 року на підставі на Договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , від 30.09.2005 року, ОСОБА_1 . Донецькою міською радою видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА 997930. При цьому, як зазначає позивач, вказаний Договір надати він не має можливості, у зв`язку із його втратою та фактичною неможливістю отримати дублікат такого договору з огляду на те, що договір укладався у Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу, що є наразі окупованою територією. 
		Вартість даної земельної ділянки, згідно із наданою позивачем довідкою про надання інформаційно-консультаційних послуг, становить 14 000,00 грн. 
		Як зазначено позивачем у своїй заяві, житловий будинок на даних земельних ділянках зведено через деякий час. 
		Згідно з відомостями, що зазначені в рішенні виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку ради № 260/3 від 13 червня 2007 року, за актом обстеження від 04 червня 2007 року, на земельних ділянках по АДРЕСА_8 , збудовано двоповерховий житловий будинок ведуться кінцеві оздоблювальні роботи. Даним рішенням зазначеному житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . 
		Згідно з даними технічного паспорту на даний об`єкт нерухомості, декларація про готовність даного об`єкта до експлуатації датована 31 травня 2012 року. 
		Свідоцтво про право власності на будинок, який був побудований на цих земельних ділянках, як вже було зазначено вище, було видано 31 травня 2013 року. 
		Даний будинок, як зазначає позивач, також був побудований за рахунок коштів, отриманих позивачкою в дар. 
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в силу положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Так, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що на зведення будинку АДРЕСА_2 , були витрачені саме кошти, які були подаровані позивачці відповідно до договору дарування грошових коштів від 21 вересня 2005 року. 
		Суд не приймає до уваги надані стороною позивача документи(дозволи на будівництво, документи щодо присвоєння адреси, також стосовно проведення електроенергії,газифікації, забезпечення водопостачання, виводу твердих побутових відходів тощо), як докази будівництва житлового будинку за особисті кошти позивача, оскільки вказані документи жодним чином не підтверджують понесені позивачем витрати на зведення будинку, а саме закупівлю будівельних матеріалів чи оплату послуг будь-якій будівельній компанії на будівництво житлового будинку за вищевказаною адресою. Крім того надані позивачем документи, лише підтверджують факт вчинення дій необхідних для початку будівництва, обслуговування та введення в експлуатаціювищевказаного житлового будинку, і не дають суду переконливих доказів того, що вказані дії були вчинені безпосередньо за подаровані кошти позивачу.
		В свою чергу, суд звертає увагу, що будівництво даного об`єкту нерухомості зайняло тривалий час в період шлюбу, при цьому позивачем та представником позивача суду не надано жодних належних на допустимих доказів того, що на зведення вказаного будинку були витрачені лише кошти, одержані позивачкою за договором дарування, про що вкотре наголошує суд. 
		Суд також не може визначити земельну ділянку, кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , на яких побудований житловий будинок, як особисту приватну власність позивача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів витрачення особистих коштів позивача на їх придбання. Суд зауважує, що саме лише співставлення дати дарування грошових коштів та дат придбання земельних ділянок не дає підстави вважати, що подаровані кошти були витрачені, серед іншого, на придбання земельних ділянок, та зводиться до припущень, що в доказовому значенні в цивільному процесі є недопустимим. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Проте в даній справі презумпція спільності права власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_2 та дві земельні ділянки, на яких він розташований, не спростована.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказаний будинок, а також земельні ділянки, на яких він розташований, є спільною сумісною власністю сторін. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання вказаних будинку та земельних ділянок особистою приватною власністю слід відмовити. 
		Разом з тим, як вже було зазначено судом, частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Враховуючи те, що судом було визнано зазначений будинок і земельні ділянки спільною сумісною власністю сторін, воно підлягає поділу між ними. 
		Суд звертає увагу на те, що в даному випадку це не є виходом за межі позовних вимог, оскільки, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 03 серпня 2022 року у цивільній справі № 756/13997/15-ц, обрання судом варіанту поділу спільного майна, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позов пред`явлено саме про поділ спільного майна подружжя.
		Разом з тим, позовна заява не містить вимог щодо порядку поділу такого майна. Суд також зауважує, що відповідач в судове засідання не з`явився, жодних заяв щодо суті позовних вимог до суду від нього не надходило. 
		Тому при поділі даного майна, а саме житлового будинку та земельних ділянок суд виходить з положень, встановлених в ч. 1 ст. 70 СК України, яка передбачає, щоу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		       Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		       З урахуванням вищевикладеного, за умови неможливості реального поділу вищевказаного нерухомого майна, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		При визначенні розміру часток земельної ділянки суд керуєтьсявимогами ч.4 ст.120 ЗК України, згідно з якими у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
		Аналіз змісту норм ст.120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. 
		Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
		При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		        Вирішуючи питання щодо поділу іншого спільного сумісного майна, суд приходить до наступного. 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі /реєстраційний номер 2-2105/ ВЕВ № 974231 від 27 жовтня 2006 року, посвідчений Волноваською державною нотаріальною конторою. Копія вказаного договору додана до матеріалів справи. Згідно із наданою довідкою про надання інформаційно-консультаційних послуг, вартість даного нежитлового приміщення становить 140 000,00 грн. 
		Крім того, згідно з копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Волноваської держнотконтори, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування кафе, кадастровий номер земельної ділянки: 1421580800030000623. 
		На підставі зазначеного Договору Андріївською сільською радою Волноваського району Донецької області позивачці видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ 741606 від 19 лютого 2007 року. 
		Вартість даної земельної ділянки, згідно із копією довідки про надання інформаційно-консультативних послуг, становить 70 000,00 грн. 
		Крім того, 03 березня 2010 року Донецькою міською радою на ім`я ОСОБА_1 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 741562, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Згідно із наданою позивачем довідкою , вартість даної ділянки становить 35 000,00 грн. 
		Крім того, 08 вересня 2008 року ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ,загальною площею 0,800 га, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ареп`євою О. О. 
		На підставі вказаного Договору 03 березня 2010 року Донецькою міською радою було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 741503. 
		Згідно із наданою позивачем копією довідки, вартість даної земельної ділянки оцінена в 35 000,00 грн. 
		За інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав, на ім`я ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру загальною площею 36,9 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 , виданого 10 грудня 2014 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області. 
		Згідно із даною позивачем копією довідки про надання інформаційно-консультативних послуг, вартість зазначеної квартири оцінена в 496 800,00 грн. 
		Судом встановлено, що вказане майно було придбано в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, будь-яких заперечень щодо режиму перебування у спільній сумісній власності або щодо вартості майна не надходило. 
		Позивачем у своїй заяві пред`явлено вимоги із визначенням певного порядку поділу майна, при цьому з власної ініціативи погодився про залишення квартири, що є об`єктом спільної сумісної власності саме за відповідачем.
		Суд зауважує, що відповідач в судове засідання не з`явився, жодних заяв, що відображають його ставлення до позову, в тому числі заперечень, до суду не надходило. 
		За таких обставин, суд позбавлений можливості сприяти йому у реалізації його прав та роз`яснити наслідки вчинення або невчинення певних процесуальних дій. 
		З урахуванням вищевикладеного,суд погоджується з поділом, який запропонований позивачем. Водночас, суд звертає увагу на те, що одним із об`єктів визначеного позивачем спільного сумісного майна, є квартира, яку останній просить залишити саме відповідачу та вартість вказаного майна, в разі поділу, перевищує вартість майна, право власності на яке визнається за позивачем. 
		В той же час, згідно роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		Разом з тим, будь-яких вимог щодо компенсації рівності часток, сторона позивача не заявляє, тому в силу положень ст. 13 ЦПК України, дане питання суд не вирішує.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_7 , а також нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована, та про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_9 . 
		Даний варіант поділу спільного сумісного майна суд вважає таким, що відповідає інтересам сторін, оскільки саме такий порядок поділу вищевказаного спільного майна було запропоновано позивачем, відповідач жодних заперечень з цього приводу суду не надав, крім того жоден із об`єктів нерухомості не втратив свого цільового призначення. 
		Крім того, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись із даним позовом, сплатив суму судового збору в розмірі 10 500 грн., які підлягають стягненню з відповідача. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.  259, 264, 265 ЦПК України, - 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шейко Вольга Василівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково. 
		Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
		- земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 
		- земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0800 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 . 
		- земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0649 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_7 . 
		- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . 
		- нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 97,10 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . 
		- земельну ділянку під нежитловою будівлею - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1421580800030000623. 
		В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частці : 
		-земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
		-земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 ;
		-житлового будинку з господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Залишити житловий будинок із господарськими спорудами загальною площею 277,4 кв.м., житловою площею 150 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0648 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0797 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
		-земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0800 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 ;
		-земельну ділянку кадастровий номер 1410137700:01:001:0649 площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_7 ;
		-нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 97,10 кв. м. , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . 
		-земельну ділянку під нежитловою будівлею - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер1421580800030000623. 
		В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 510 ( десять тисяч п`ятсот десять) грн. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_5 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_6 . 
		Повний текст рішення складено 05 січня 2023 року.
		 
		Суддя                                        Н. О. Хацько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...