Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/2706/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2022
Номер судового провадження: 61-3594ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                        
		 
		21 грудня 2022 року
		місто Київ
		 
		справа № 299/2706/20
		провадження № 61-3594св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року у складі судді Леньо В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., Готри Т. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (далі - ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», товариство), у якому просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2020 року до 19 березня 2021 року в розмірі 255 200,00 грн, та 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 30 листопада 2016 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді начальника відділу логістики. 
		14 липня 2020 року, після особистого конфлікту з директором товариства ОСОБА_2 , вона підписала підготовлену відділом кадрів заяву про надання з 17 липня 2020 року щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з наступним звільненням.
		Згідно з наказом від 14 липня 2020 року № 519 їй надано відпустку тривалістю 14 календарних днів, з 17 липня до 30 липня 2020 року включно. Перебуваючи у відпустці вона продовжувала працювати, що стверджується електронною перепискою з власниками товариства.
		29 липня 2020 року вона направила на електронну адресу відповідача заяву, підписану особистим електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) про відкликання поданої раніше заяви про звільнення з роботи та повідомила, що після закінчення відпустки приступить до виконання своїх трудових обов`язків. Заяву аналогічного змісту додатково направила на електронну адресу директора товариства ОСОБА_2 , начальника відділу кадрів ОСОБА_3 та керівника відділу фінансів ОСОБА_5
		30 липня 2020 року їй відкрито листок непрацездатності серії АКА № 065621 з 30 липня до 03 серпня 2020 року включно, про що вона повідомила роботодавця. 
		Однак, незважаючи на направлену відповідачу заяву про відкликання раніше поданої нею заяви про звільнення, 30 липня 2020 року відповідач направив їй повідомлення № 178 про звільнення на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та копію наказу від 30 липня 2020 року № 201-1481 про припинення трудового договору. 
		04 серпня 2020 року після закінчення відпустки, з урахування періоду тимчасової непрацездатності, вона вийшла на роботу, де їй був вручений обхідний листок.
		Оскільки до закінчення строку попередження, вона в електронній формі відкликала заяву про наступне звільнення, вважала її звільнення незаконним. Додатково незаконність звільнення з роботи 30 липня 2017 року позивачка обґрунтовувала тим, що ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» виплатило їй допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 30 липня до 03 серпня 2020 року включно. 
		Посилаючись на наведене,просила поновити її на роботі, стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2020 року до 19 березня 2021 року в розмірі 255 200,00 грн, а також на відшкодування завданої незаконним звільненням моральної шкоди - 150 000,00 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2022 року, позов задоволено частково.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу логістики ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед».
		Стягнуто з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2020 року до 19 березня 2021 року у розмірі 253 605,00 грн, та 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Стягнуто з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 11 900,00 грн. 
		Стягнуто з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Рішення в частині поновлення на роботі та компенсації за вимушений прогул в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.  
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 29 липня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача заяву про відкликання раніше поданої нею заяви на звільнення. Тобто, позивач до закінчення терміну попередження про наступне звільнення за власним бажанням вчинила юридично значимі дії, спрямовані на відкликання заяви про звільнення з обійманої посади, та належним чином повідомила роботодавця про бажання продовжувати працювати. 
		Законом України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», Законом України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, створено правову основу для застосування ЕЦП і здійснення юридично значимих дій шляхом електронного документообігу. За наведених обставин доводи відповідача про те, що позивач протягом часу попередження про наступне звільнення могла прийти до відділу кадрів та особисто подати заяву про відкликання раніше поданої заяви на звільнення, не мають значення для правильного вирішення справи, оскільки ОСОБА_1 обрала альтернативний спосіб звернення із заявою про відкликання свого наміру про звільнення - направлення її електронними засобами комунікації засвідчену особистим ЕЦП. Наявність у ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» практики використання службових поштових скриньок для службової переписки, підтверджується наданими позивачем доказами, а також показаннями свідка ОСОБА_4 . Суд не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про неотримання заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року, поданої в електронній формі та відсутність у товаристві офіційної електронної адреси, зазначивши, що їх покази є необ`єктивними, оскільки ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», а  ОСОБА_5 , ОСОБА_3 його працівниками. Суд вказав, що в разі існування у роботодавця сумнівів дійсного волевиявлення ОСОБА_1 щодо відкликання нею заяви про звільнення, відповідач не був позбавлений можливості перевірити дійсне волевиявлення працівника. 
		Установивши, що звільнення ОСОБА_1  з роботи відбулося з порушенням вимог закону, суди дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування їй середнього заробітку за 159 днів вимушеного прогулу, з розрахунку середньоденного заробітку 1 595,00 грн, що разом становить 253 605,00 грн (1595,00 грн х 159 днів), та відшкодування заподіяної їй незаконним звільненням моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн, з урахуванням глибини і тривалості моральних страждань позивача, вимог розумності та справедливості.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд погодився з доводами ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед»про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 500,00 грн є завищеними. Урахувавши виконаний адвокатом обсяг роботи зі складення позовної заяви, а також його участь у судових засіданнях (загалом 13 судових засідань тривалістю 7 год), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 900,00 грн, з яких 5000,00 грн - за складення позовної заяви, 5 950,00 грн - участь у судових засіданнях (7 год х 850 грн).
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», у якій заявник просив рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовити.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилався на:
		1) на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених:
		- у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у cправі № 568/879/17, від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, щодо оцінки паперового відображення (роздруківки) електронного листування як доказу у справі;  
		- у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 752/12431/17 про те, що у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору;
		- у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі 
		№ 279/3334/17-ц про те, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою.
		2) пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції безпідставно відхилив пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , пославшись на те, що вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені свідки працюють у ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед». Разом з тим, вказані свідки повідомили обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме про відсутність у ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» офіційної електронної адреси; 
		3) пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів, а саме електронних доказів у паперових копіях, поданих з пропуском процесуального строку, які не засвідчені належним чином. Зокрема, заявник вказував на те, що при зверненні до суду з позовною заявоюОСОБА_1 не засвідчила в порядку визначеному статтею 100 ЦПК України, паперові копії електронних доказів, не зазначила про наявність у неї оригіналу такого електронного доказу та попередньо не надіслала його ні відповідачу, ні його представнику, а тому такі докази не могли бути враховані судом, що узгоджується з положеннями статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов'язковим його реквізитом.
		У зазначеному контексті заявник вказував на неправильне застосування судами норм матеріального права:
		- Закону України «Про електронний цифровий підпис», який втратив чинність 07 листопада 2018 року з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги»;
		-не застосування до спірних правовідносин частини першої-третьої статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно з якими електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вона зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Справа надійшла до суду касаційної інстанції у серпні 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Суди встановили, що з 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», працюючи на посаді начальника відділу логістики. 
		14 липня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про надання з 17 липня 2020 року щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з наступним звільненням.
		Згідно з наказом від 14 липня 2020 року № 519, ОСОБА_1 надано відпустку з 17 липня до 30 липня 2020 року включно. 
		30 липня 2020 року ОСОБА_1 відкрито листок непрацездатності серії АКА № 065621 з 30 липня до 03 серпня 2020 року включно, про що вона повідомила роботодавця, направивши на електронну адресу повідомлення такого змісту: «Я, ОСОБА_1 , керівник відділу логістики повідомляю Вас про те, що у зв`язку з моєю хворобою, я знаходжуся на лікуванні, у зв`язку з чим Виноградівською лікарнею мені відкрито лист непрацездатності з 30 липня 2020 року».
		30 липня 2020 року ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» направило  ОСОБА_1 листа за № 178 з повідомленням про її звільнення на підставі 38 КЗпП України, в якому також просило її з`явитися до відділу кадрів TOB «Платі Юкрейн Лімітед» для отримання трудової книжки та повернення матеріальних цінностей наданих у її користування.
		Оспорюючи незаконність звільнення з роботи, ОСОБА_1 посилалася на те, що 29 липня 2020 року вона направила на електронну адресу ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» заяву наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , керівник логістики TOB «Платі Окрейн Лімітед» відкликаю свій намір про звільнення з роботи в TOB «Платі Юкрейн Лімітед», про який було зазначено у моїй заяві про надання відпустки. По завершенню відпустки приступаю до виконання покладених на мене обов`язків, про що інформую керівництво ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед». 
		Зазначену заяву ОСОБА_1 підписала ЕЦП, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, та надіслала 29 липня 2020 р. о 23:22 та 23:58 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно, на підтвердження чого надала скріншоти сторінок її електронної пошти.
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.
		Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою. Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник.
		За відсутності домовленості працівника і роботодавця про дату звільнення до закінчення двотижневого строку, працівник не може бути звільнений в межах цього строку з дати, яку на власний розсуд обрав роботодавець. Працівник не може бути звільнений з дати, яка не відповідає домовленості.
		Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 359/6858/19, від 17 серпня 2022 рокуу справі № 372/128/21.
		За змістом статті 38 КЗпП України праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави.
		Судами встановлено, що згідно з наказом від 30 липня 2020 року № 20-1481, підставою звільнення позивача з роботи за статтею 38 КЗпП України, стала подана нею заява від 14 липня 2020 року про надання відпустки тривалістю 14 календарних днів з наступним звільненням за власним бажанням. 
		Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач довела своє волевиявлення на відкликання у межах строку попередження раніше поданої заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, шляхом направлення 29 липня 2020 рокуна електронні засоби комунікації відповідача відповідної заяви, засвідченої її електронним підписом.
		Зазначеного висновку суди дійшли внаслідок неправильного застосування до спірних правовідносин положень статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
		Так, відповідно до частини першої зазначеної норми, електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.
		Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження (частина друга цієї статті) .
		Частина третя статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» містить імперативний припис, що уразі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
		Аналіз положень зазначеної норми права дає підстави для висновку, що обов`язок доведення факту отримання адресатом електронного документа покладається на його автора.
		ОСОБА_1  не надала доказів на підтвердження наявності в ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» попередньої домовленості щодо підтвердження факту одержання адресатом електронного документа, а також доказів на підтвердження факту одержання посадовими особами ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», поданої нею в електронній формі, заяви від 29 липня 2020 року про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням, у межах строку попередження.
		У позовній заяві та своїх письмових поясненнях позивач також не вказувала про те, що адресована нею ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» та його посадовим особам заява від 29 липня 2020 року про відкликання наміру про звільнення, містила запит на сповіщення про отримання адресатами заяви, і що вона отримала від адресатів таке сповіщення.  
		У зазначеному аспекті, заслуговують на увагу посилання заявника про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції показань свідків  ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які стверджували про неотримання ними в електронній формі заяви  ОСОБА_1 про відкликання раніше поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням та відсутність у ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» офіційної електронної адреси.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		Перевіряючи твердження ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 березня 2019 року у cправі № 568/879/17, від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, щодо оцінки паперового відображення (роздруківки) електронного листування як доказу у справі, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими.
		Як правильно зазначає заявник, згідно з наведеними правовими висновками Верховного Суду, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) у розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить кваліфікованого електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Тому, електронне листування між сторонами справи та/або роздруківка електронного листування не може вважатися належним письмовим доказом. 
		Паперова копія електронного доказу посвідчена в порядку, передбаченому законом (кваліфікованим електронним підписом), є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України). 
		У справі, що переглядається, на виконання ухвали суду першої інстанції від 13 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 направила суду копії скрішотів про відправлення нею електронної заяви від 2 липня 2020 року на електронні поштові адреси директора ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» ОСОБА_2, начальника відділу кадрів ОСОБА_3, керівника відділу фінансів ОСОБА_5, системного адміністратора ОСОБА_10, засвідчивши їх ЕЦП. 
		Разом з тим, надані нею докази не містять відомостей про одержання адресатами електронних повідомлень відправника, а отже, підтверджує доводи ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» про неправильне застосування судами до спірних правовідносин статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», що призвело до помилкових висновків судів про порушення ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» вимог трудового законодавства, та як наслідок необґрунтованого задоволення судами вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.  
		Крім іншого суди попередніх інстанцій не звернули на таке. 
		Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
		Аналіз положень частини третьої статті 40 КЗпП дає підстави для висновку, що закріплені нею гарантії захисту працівника від незаконного звільнення є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути дотримані роботодавцем. Однією з таких гарантій є заборона роботодавцю звільняти працівника, який на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.
		Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)2019 у справі № 3-425/2018(6930/18) за конституційною скаргою  ОСОБА_9  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові відносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).
		Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) сформулювала висновок, що в разі порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
		Отже, наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП, у цій справі слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду її тимчасової непрацездатності - 04 серпня 2020 року».
		Верховний Суд зауважує, що у випадку зміни дати звільнення у зв`язку зі звільненням працівника з роботи під час його тимчасової непрацездатності, відсутні підстави і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причиною того, що працівник не виконував трудові обов`язки і не отримував заробітну плату є тимчасова непрацездатність, оплата якої здійснюється у визначеному законом порядку. У такому випадку зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» виплатило їй допомогу з тимчасової непрацездатності за період з 30 липня до 03 серпня 2020 року. 
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково, в частині зміни дати її звільнення з 30 липня 2020 року на 04 серпня 2020 року.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що Верховним Судом встановлено неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову частково, а саме зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 30 липня 2020 року на 04 серпня 2020 року.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» задовольнити частково. 
		Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
		Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Змінити дату звільнення  ОСОБА_1 з посади начальника відділу логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, з 30 липня 2020 року на 04 серпня 2020 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Г. І. Усик
		 
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		 
		А. С. Олійник
		 
		С. О. Погрібний 
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...