Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 285/2532/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2023. Зареєстровано: 06.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Результат оскарження 17.01.2024 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/0285/672/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		Справа № 285/2532/22
		провадження у справі № 2/0285/672/22
		26 грудня 2022 року м. Новоград-Волинський
		 
		Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
		 
		в складі: головуючої  -  судді Михайловської А.В.,
		за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
		 
		сторони у справі : позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов`язання звільнення з роботи та сплати єдиного соціального внеску та страхових платежів, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку та моральної шкоди, визнання наказу незаконним та його скасування,
		 
		встановив:
		 
		       21.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила: 
		       зобов"язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 ) звільнити її з роботи шляхом видачі наказу про звільнення, вказавши дату - 01.04.2022 року та підставу звільнення - за згодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпП України; 
		       зобов`язати ФОП ОСОБА_3 сплати за неї (найманого працівника) єдиний соціальний внесок та страхові платежі за період з червня 2020 року по березень 2022 року;         
		       стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень 2022 року у розмірі 6 500 грн 00 коп.;
		       стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2022 року по 20.06.2022 року у розмірі 24 761 грн 60 коп.;
		       стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 15.10.2019 року по 01.04.2022 року у розмірі 18 261 грн 68 коп.;
		       стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь 10 000 грн 00 коп. відшкодування за заподіяну моральну шкоду.
		       В обґрунтування позову зазначила, що 15.10.2019 року з ФОП ОСОБА_3 вона уклала безстроковий трудовий договір (надалі - Трудовий договір), за умовами якого прийнята на роботу прибиральницею службових приміщень. Так, відповідно до п. 3 Трудового договору відповідач зобов`язалася оплачувати її працю у розмірі згідно з штатним розписом, з дотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Також, п. 6 Трудового договору встановлена тривалість щорічної оплачуваної відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів. Про укладення зазначеного Трудового договору письмово повідомлено органи державної податкової служби, згідно квитанції від 14.10.2019 року за реєстраційним номером документа 92393224407. У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 не виплачувала їй заробітну плату та припинила за неї, як найманого працівника, сплачувати обов`язкові соціальні внески та страхові платежі, вона 01.04.2022 року через засоби поштового зв`язку подала заяву про звільнення її з роботи з 08.04.2022 року за згодою сторін (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Також зазначила, що на момент припинення трудових відносин їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпуску. При цьому, вказала, що такими діями ФОП ОСОБА_3 їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмір 10 000 грн 00 коп. Тому вона звернулася до суду з даним позов.
		23.06.2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
		27.06.2022 року позивачем у порядку виконання ухвали суду про залишення позову без руху, подано до суду заяву про відстрочку сплати судового збору.
		07.07.2022 року клопотання позивача задоволено, відстрочено сплату судового збору при подачі позовної заяви до винесення рішення у справі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено по суті проводити у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, визначено сторонам строки вчинення процесуальних дій.
		14.07.2022 року позивачем подано до суду заяву про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 
		04.08.2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні заяви.
		В обґрунтування відзиву зазначила, що дійсно 14.10.2019 року нею сформований наказ № 4 за яким передався для підпису ОСОБА_1 . Трудовий договір із зазначенням дати 15.10.2019 року його оформлення. Так, п.п. 2 та 4 Наказу № 4 від 14.10.2019 року визначено набрання чинності вказаного наказу та допущення ОСОБА_1 до роботи (виконання обов`язків) за умови подання нею паспорту або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки (у разу наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, п. 8 Трудового договору від 15.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , визначеного, що трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання та фактичного допуску працівника до роботи. Вказала, що ОСОБА_1 заяву про прийняття на роботу, паспорту або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування їй не передавала, відтак вона записів у її трудовій книжці не здійснювала, її особисто не бачила, до роботи прибиральниці остання не приступала, тобто фактично доступ до роботи не відбувся, заробітну плату вона їй не виплачувала. При цьому, внаслідок бухгалтерської помилки дійсно ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата, відраховувалися податки, нараховувався єдиний соціальний внесок, проте до ДПС у Житомирській області направлено скасування Повідомлення при прийняття ОСОБА_1 на роботу, у зв`язку з чим проводиться корегування (виправлення) поданих нею помилково податкових звітів. На підтвердження даних обставин відповідач долучила: наказ № 4 від 14.10.2019 року, наказ № 8 від 28.05.2020 року та повідомлення про прийняття працівника на роботу(скасовуюче).
		08.09.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому просила її позовні вимоги задовольнити. На обгрунтування позовних вимог додатково зазначила, що згідно довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 31.03.2022 року за формою ОК-5, видану на її ім`я з жовтня 2019 року проводиться сплата страхових внесків у зв`язку із роботою у ФОП ОСОБА_3 . Також, вказала, що відповідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утримання податків, оформлених довідкою Новоград-Волинської ДПІ від 23.05.2022 року № 0615-22-01430 з жовтня 2019 року у зв`язку з роботою у ФОП ОСОБА_3 утримуються податки з отриманої нею зарплати, де датою прийняття її на роботу зазначено 15.10.2019 року.
		Того ж, 08.09.2022 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій доповнила позовні вимоги та просила, крім того, визнати наказ ФОП ОСОБА_3 від 28.05.2020 року № 8 незаконним та скасувати його.
		23.09.2022 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . До заперечення щодо ФОП ОСОБА_3 долучено ряд Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суму утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2019 рік та 2020 рік від 12.08.2022 року та за 2022 рік від 02.08.2022 року, Квитанцій до них від 03.08.2022 року та 12.08.2022 року та Відомостей про суми нарахованого доходу, отриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору від 11.08.022 року та 12.08.2022 року.
		27.10.2022 року представником відповідача подано до суду клопотання про витребуваня щодо ОСОБА_1 з Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області відомості про доходи за період 01.10.2019 року по 30.06.2022 року та з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Житомирській області відомостей за формою ОК-5 про нарахування єдиного соціального внеску за період 01.10.2019 року по 30.06.2022 року. 
		Того ж, 27.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 щодо виклику у судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування щодо ОСОБА_1 з Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області відомостей про доходи за період 01.10.2019 року по 30.06.2022 року та з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Житомирській області відомостей за формою ОК-5 про нарахування єдиного соціального внеску за період 01.10.2019 року по 30.06.2022 року.
		15.11.2022 року до суду з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Житомирській області надійшли індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2019 - 2022 роки.
		       18.11.2022 року до суду з Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області надійшли Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в декларації про майновий стан і доходи щодо ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2019 року по 2 квартал 2022 року.
		       У судовому засіданні 26.12.2022 року позивач та її представник позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримали, які просили задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
		       Відповідач та її представник 26.12.2022 року у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні. Того ж, 26.12.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він зайнятий в іншому судовому засіданні та у зв`язку із направленням до Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області в межах розгляду справи запиту від 23.12.2022 року з метою з`ясування розбіжностей, які надійшли до суду у порядку виконання ухвали суду. У задоволенні даного клопотання ухвалою суду, яка занесена до протоколу, відмовлено, оскільки останнім не надано доказів які б вказували на поважність неможливості прибути до суду для участі у справі та у зв`язку з тим, що докази у справі, яка розглядається у загальному порядку подаються до суду у підготовчому судовому засіданні.
		       Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
		       Встановлено, що ФОП ОСОБА_3 14.10.2019 року видано наказ № 4, яким прийнято ОСОБА_1 на роботу прибиральниці службових приміщень з наступним укладення трудового договору та допуском до роботи (виконання обов`язків) за умови подання останньою паспорту або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки (у разі наявності) або відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (а.с.40).
		       15.10.2019 року між ФОП ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_1 укладено безстроковий Трудовий договір, який підписаний сторонами (а.с.4).
		       Змістом договору передбачені обов`язки сторін, вихідні дні, тривалість щорічної оплачуваної відпустки та умови набрання чинності Трудового договору.
		       Так, за п. 8 Трудового договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та фактичого допуску працівника до роботи.
		       Згідно Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 14.10.2019 року та Квитанції № 2 від 14.10.2019 року ФОП ОСОБА_3 повідомила Державну податкову службу України про прийняття ОСОБА_1 на роботу (а.с.5).
		       Із трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що до останньої внесені відомості ФОП ОСОБА_3 про прийняття її на роботу прибиральниці службових приміщень, згідно наказу № 4 від 19.10.2019 року, запис 29 від 15.10.2019 року (а.с.6).
		       Відповідно до Форми ОК - 5, виданої Пенсійним фондом України щодо ОСОБА_1 , яка долучена позивачем до позовної заяви, за період 2019 - 2020 роки наявні пенсійні нарахування (а.с.10-11).
		       Згідно первинних Відомостей з Державного реєстру фізичних особі - платників податків про джерела \ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23.05.2022 року щодо ОСОБА_1 , поданих позивачем до суду разом з позовною заявою, остання у період з 15.10.2019 року по 29.05.2020 року отримувала заробітну плату, джерело отримання доходів - ОСОБА_3 (а.с.12).
		       Також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 28.05.2020 року видано наказ № 8, яким наказано Трудовий договір від 15.10.2019 року, укладений з ОСОБА_1 , вважати таким що не набрав чинності, так як паспорту або іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки або відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не подала, до роботи прибиральниці службових приміщень як найманий працівник за трудовим договором від 15.10.2019 року не приступила (а.с.41).
		       Крім того, 02.08.2022 року ФОП ОСОБА_3 подано до Державної податкової служби України скасування Повідомлення про прийняття працівника на роботу щодо ОСОБА_1 , що слідує із самого повідомлення та Квитанції до нього (а.с.42). Також, подано ряд Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суму утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2019 рік та 2020 рік від 12.08.2022 року та за 2022 рік від 02.08.2022 року, Квитанцій до них від 03.08.2022 року та 12.08.2022 року та Відомостей про суми нарахованого доходу, отриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору від 11.08.022 року та 12.08.2022 року, із корегуванням згідно скасування Повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1 (а.с.73-122). Дані докази подані до суду представником відповідача для спростування доводів позивача.        
		        Із отриманих 15.11.2022 року з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Житомирській області, згідно ухвали суду від 27.10.2022 року, Індивідуальних відомостем про застраховану особу ОСОБА_1 , з датою формування виписки- 09.11.2022 року, за 2019 - 2022 роки відсутні відомості про надходження страхових внесків (а.с.151-153).
		       Разом з тим, із Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в декларації про майновий стан і доходи щодо ОСОБА_1 , з датою формування: 09.11.2022 року, отриманих 18.11.2022 року з Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області у порядку виконання ухвали суду від 27.10.2022 року, за період з 4 кварталу 2019 року по 2 квартал 2022 року, наявні відомості про нарахування та виплату ФОП ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 заробітної плати за 4 квартал 2019 року та 1 квартал 2020 року (а.с.162-163). 
		       Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		       Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		       Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		       Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		       За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		       Щодо позовних вимог про визнання наказу ФОП ОСОБА_3 незаконним та скасування його.
		       Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		       Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		       Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		       За ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення питання трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		       Так, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до переконання, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах з 15.10.2019 року, що слідує із Трудового договору, підписаного обома його сторонами, внесеними записами у трудову книжку позивача про прийняття її на роботи, первинними відомостями із Пенсійного фонду України та Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області, поданими позивачем разом з позовною заявою та відомостями з Податкового органу, які надійшли до суду у порядки виконання ухвали суду від 27.10.2022 року. Крім того, допитані у судовому засіданні свідки, кожен окремо, вказали на те, що у період 2019 - 2020 років працювали у відповідача, при цьому позивач виконувала обов`язки прибиральниці.
		       Тому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач не перебуває з нею у трудових відносинах і відомості до Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області подані помилково. Відтак, докази про те, що відповідачем 02.08.2022 року подано до Державної податкової служби скасування Повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, так як приходить до переконання, що такими діями відповідача порушуються трудові права позивача, які підлягають захисту, у тому числі, у судовому порядку. 
		       Так, винесений відповідачем наказ № 8 від 27.05.2022 року спростовується доказами, долученими до справи, зокрема: підписаним трудовим договором та внесеними записами до трудової книжки позивача, що вказує на його незаконність, а тому останній підлягає скасуванню. 
		       Також, судом встановлено, що даний наказ завчасно не доведений відповідачем до відома позивача під підпис, що й позбавило її можливість раніше ставити питання відновлення порушених трудових прав. Про існування даного наказу позивач дізналася під час розгляду даної справи у суді, тому суд приходить до переконання, що позивачем дотримані строки звернення до суду з даним позовом, передбачені ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
		       Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованість по заробітній платі за березень 2022 року.
		       Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		       Із до п. 3 Трудового договору від 15.10.2019 року, підписаного ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , слідує, що фізична особа підприємець зобов`язується оплачувати працю працівнику у розмірі згідно зі штатним розписом, з дотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці (а.с.4). 
		       Так, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт (Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці"). Згідно з п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
		       Зокрема, з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року мінімальна зарплата становила 6500 грн 00 коп.
		       Із змісту позовної заяви та пояснень позивача та її представника наданих у судовому засіданні слідує, що відповідачем ОСОБА_3 не виплачена заробітна плата за березень 2022 року. На спростування даних обставин відповідач та/або її представник доказів суду не надали. 
		       Відтак, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі за березень 2022 року, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.
		       Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
		       Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. 
		       Згідно ч. 1, 2 п. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		       При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		       Так, із урахуванням тривалості, тяжкості вимушених змін у житті позивача та з урахуванням глибини душевних хвилювань та страждань у зв`язку із необхідністю відновленням своїх порушених відповідачем трудових прав, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає грошове відшкодування за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольняє частково.
		       Щодо інших позовних вимог, то останні задоволенню не підлягають.
		       Зокрема, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, суд виходить з наступного.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
		У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. 
		Припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.  Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
		Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1  статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення.
		Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу  на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
		Встановлено, що позивач ОСОБА_1 поштовим зв`язком направила в адресу відповідача ФОП ОСОБА_3 заяву, в якій просила звільнити її із займаної посади - прибиральниці службових приміщень, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а саме: за згодою сторін з 08.04.2022 року та провести всі необхідні нарахування заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку (а.с.8).
		У свою ж чергу, ФОП ОСОБА_3 згоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1 не надала направивши в її адресу відповідь, в якій вказала що остання не перебуває з нею у трудових відносинах (а.с.9).
		       Так, за відсутності згоди обох сторін трудового договору, суд приходить до висновку про не досягнення повної згоди на припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КзпП України, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.
		       Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у редакції на момент виникнення правовідносин, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		       Відтак, враховуючи ту обставину, що ФОП ОСОБА_3 не виконує умови трудового договору, зокрема, обов`язки передбачені п. 3 Трудового договору від 15.10.2019 року, позивач ОСОБА_7 має право ставити питання про звільнення її з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Самостійно суд не вправі змінювати позовні вимоги, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог про звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
		       Відповідно не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивач про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустки, оскільки суд прийшов до переконання, що трудові відносини між позивачем та відповідачем досі тривають.
		       Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача сплатити за позивача (найманого працівника) єдиний соціальний внесок, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
		Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
		Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
		Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Відповідно до пункту третього частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
		В той час, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав як особи застрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач не надала до суду детального розрахунок не сплаченого відповідачем єдиного соціального внеску, що позбавляє суд можливості задовольнити дану вимогу позивача.
		Із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 26.12.2022 року слідує, що відповідач до березня 2022 року розраховувалася з нею за виконану роботу готівковими коштами.
		Щодо розподілу судових витрат.
		За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. за вимогою про визнання наказу відповідача незаконним, скасування його та вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, які є похідними від основної вимоги.
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 141,  258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		ухвалив :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов`язання звільнення з роботи та сплати єдиного соціального внеску та страхових платежів, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку та моральної шкоди, визнання наказу незаконним та його скасування - задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 28.05.2020 року № 8 про визнання Трудового договору від 15.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , таким, що не набрав чинності.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень 2022 року у розмірі 6 500 грн 00 коп.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп.
		В іншій частині вимог - відмовити.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави 992 грн 40 коп. судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.  Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		       Повне найменування сторін у справі:
		       позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) ,
		       відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 ).
		Дата складення повного судового рішення -  05.01.2023 року.
		 
		 
		 
		        Суддя                                                       А.В.Михайловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...