Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/3204/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2023. Зареєстровано: 06.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Результат оскарження 05.04.2023 Апеляційний суд Запорізької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/286/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022081370000081

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/3204/22  1-кп/335/286/2023 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇИ
		05 січня 2023 року                                            м. Запоріжжя
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 42022081370000081 від 17.03.2022 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, освіта вища, зареєстрований як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , солдату, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 , проходячи військову службу за контрактом на посаді навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , 26 лютого 2022 року, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою ухилення від проходження військової служби, в порушення статутних вимог, самовільно залишив місце служби - розташування польового артилерійського складу № НОМЕР_3 військової частини АЗ НОМЕР_4 , в АДРЕСА_3 та ухилився від військової служби.
		Так, 28 листопада 2019 року ОСОБА_5 було призвано на строкову військову службу.
		Згідно з наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №149 від 06 серпня 2020 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
		Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №160 від 21 серпня 2020 року ОСОБА_5 було призначено на посаду навідника взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №33-РС від ЗО вересня 2020 року з ОСОБА_5 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки та прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
		З 27 липня 2021 року солдата ОСОБА_5 згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 було відряджено для подальшого проходження служби до польового артилерійського складу №2 військової частини НОМЕР_5 , який дислокувався за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		Так, проходячи військову службу, 26 лютого 2022 року, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив ухилитись від проходження військової служби та самовільно залишити місце служби.
		Реалізуючи свій умисел, солдат ОСОБА_5 , перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, маючи на меті ухилитися від військової служби, в порушення статутних вимог, 26 лютого 2022 року, приблизно о 12 годині самовільно залишив місце служби - розташування польового артилерійського складу №2 (надалі по тексту - ПАС2) військової частини НОМЕР_5 , в АДРЕСА_3 та ухилився від військової служби.
		З 26 лютого 2022 року солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, ОСОБА_5 не вживав жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
		Таким чином, 26 лютого 2022 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, він не визнає. При цьому, обвинувачений повідомив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними у обвинувальному акті в частині того, що він самовільно залишив місце служби, проте не визнає, що залишив місце служби умисно. Пояснив, що рятував своє життя. 
		Під час допиту в судовому засіданні 18.11.2022 року ОСОБА_5 пояснив, що 26.02.2022 року була повна плутанина, вони були у стані бойової готовності, бачили вдалині як танки по полю їдуть, біля складів у безпосередній близькості від них, потім почалися артилерійські обстріли поруч. Усі сказали, що вони відступають на територію медскладів з метою евакуації. Вони туди рушили. Він транспорту на складах взагалі не бачив, водії відмовилися їхати, була плутанина, ніхто не знав що робити, і він побачив, як командир роти скидає бронежилет та перевдягається у цивільний одяг та уходить у невідомому напрямку. Він ще декілька годин простояв, не знав, що робити, бачив ворожу техніку, яка прострілювала поле, прибігав прапорщик і не знав, що робити. Через це ОСОБА_5 було прийнято рішення спасати своє життя і він перевдягнувся у цивільний одяг та пішов. Не було у нього мети ухилитися від служби, не було належного бойового досвіду, яких-то навиків. Він їхав з м.Мелітополя у м.Херсон, його зупинили на блок-посту і під час перевірки, у телефоні знайшли номери, затримали російські військові. На допиті йому сказали, що він повинен казали. Морально тиснули на нього, погрожували, текст йому було надано, працівники ФСБ змусили сказати те, що він потрібен сказати. 
		На уточнюючі питання учасників процесу ОСОБА_5 надав пояснення, що так, дійсно, він частково визнає вину, що покинув частину самовільно, проте у нього не було мети ухилятися від служби. Службу він несе з 2020 року, порядок несення служби йому відомий. Жодних наказів 26.02.2022 він не чув. З 26.02. 2022 він шукав у м.Токмаку квартиру, через знайомих знайшов місце проживання, там був тижня два. Потім вирушив у м.Мелітополь, там був 1 день, потім в Херсонську область, їхав в саме місто Херсон через м. Миколаїв. На той момент не було автобусів у м.Запоріжжя. На пункті пропуску м. Геніческ у бік м. Херсону його зупинили. Прямував спочатку в Херсон, потім у м.Миколаїв. Йому відомо було, що його військова частина була у м.Кривий Ріг. Він бажав виїхати з непідконтрольної території через м. Миколаїв. 26.02.2022 була бойова обстановка, ОСОБА_7 йому казав, що буде евакуація. Він знає порядок дій військовослужбовця з виходу з непідконтрольної території, на той момент просто хотів зберегти своє життя. Не може пояснити чого його затримано на КПВВ «ІНФОРМАЦІЯ_9». Також вказав, що бачив об`яву про перевозку в Інтернеті, це була просто об`ява про перевозку людей. Маршруту з м.Токмака в м.Запоріжжя не було. Нікому з командування він не дзвонив, не повідомляв про свою поїздку, тому що не подумав по це. Він думав, що командир своїми справами занятий, а тому йому і не дзвонив. Щодо інтерв`ю на телеканалі також зазначив, що репетирував цей текст тричі, тиснули на нього особи у військовій формі. Він дав інтерв`ю, його відразу відвезли на гауптвахту, потім допити, потім до інших військовополонених, потім його обміняли. Шлях до евакуації дізнався з мережі Інтернет, з будь-ким з частини він не зв`язувався щодо евакуації, він дзвонив ОСОБА_8 , його ротному. Також підходив до ОСОБА_7 і він нікого конкретного не повідомив. До зустрічі з ОСОБА_9 у м.Токмаку, доповіді йому не робив. У нього не було бажання сховатися від військової служби, проте будь-яких дій він не вчиняв щодо сповіщення командира. Він був сам за себе у цей ситуації, тому нікому нічого не повідомляв. ОСОБА_7 йому казав чекати евакуацію, однак він йому вже не вірив. Також повідомив, що він має виконувати накази, однак він рятував своє життя. 26.02.22 не було команди на залишення ПАСу, чітких наказів не було тримати оборону або відступати. У подальшому він бажає проходити військову службу. Крім того, вказав, що з 2019 року несе військову службу, строкова служба, у 2020 році підписав контракт. Уточнив, що знайомі підказали маршрут, інші знайомі його підвезли, їхав на мікроавтобусі у бік Криму та Херсона. У нього не було сенсу їхати у Крим, родичів у м.москва він не має. Він рятував своє життя. 
		Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до ст. 337 КПК України.
		У зв`язку із тими обставинами, що ОСОБА_5 заперечував наявність умислу на ухилення від проходження військової служби, судом досліджені докази, надані прокурором у повному обсязі, а саме допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , досліджені письмові докази. 
		Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані стороною захисту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вислухавши пояснення свідків, обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме: 
		Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні 05.10.2022 року пояснив, що він є військовослужбовцем. З ОСОБА_5 підтримує службові стосунки. 26.02.2022 зранку було спокійно, потім вони не знали розміщення військ, почався обстріл артилерії через Токмак , у зв`язку із чим усі перелякалися, а далі намагалися з`ясувати що робити. У народу почалася паніка, народ пішов на територію на медсклади, так як їм повідомляли, що там є транспорт, щоб вийти з оточення. Коли туди прийшли зрозуміли, що транспорту немає, нічого немає. Він подзвонив до капітана ОСОБА_7 , спитав у нього чи їм уїжджати і що робити, ОСОБА_7 віддав наказ повертатися назад, не віддавав наказу відходити. Вони вийшли, об`явили усім хто там був, що усі повертаються назад. Коли повернулися, командири підрозділів перерахували особовий склад, не було з інших підрозділів людей, і безпосередньо ОСОБА_5 . Куди він подівся, вони не знають, потім до них почали під`їжджати підрозділи ССО, ТРо, вночі пішов противник колоною, ніч була відносно спокійною, а на ранок 27.02. почався обстріл території і десь біля 12,13 години вони отримали наказ ОСОБА_7 покидати місце, перевдягатися у цивільний одяг і виходити у місто, розосередитися. ОСОБА_11 пояснив також, що особисто він знаходився під окупацією до 13 квітня. Потім повернувся у свою військову частину. Коли був у м.Токмак зустрів ОСОБА_5 у черзі, вони поздоровкалися і він у нього спитав, чому той не виїхав, коли була можливість, на що останній сказав, що у нього усе нормально, де проживає не сказав. Зі свідком був ще ОСОБА_14 і проводив з ОСОБА_5 бесіду. На уточнюючі питання свідок пояснив, що він службу проходив у ПАС2 начальник складу. Коли вони поверталися з медскладів, у них був схожий на ОСОБА_15 пожежник, і свідок був впевнений що це ОСОБА_15 йде за ними. У бік медскладів пішли з метою надії на евакуацію. 26.02. бойових дій ще не було. Зв`язок був з переривами і під вечер почав пропадати. Перерахувалися і стали займати оборону, десь о 06,07 ранку 27 лютого, після початку бойових дій поступила команда від командира ОСОБА_7 розосередитися, він вивозив їх на власному автомобілі. 
		Свідок також пояснив також, що перебував у квартирі м.Токмак, там він був 1,5 місяці, потім змінював квартири. Не було можливості евакуації та не було паспорту і чекав поки передадуть паспорт, як отримав одразу ж виїхав. Після виїзду був в ДБР, дав свідчення, сів на поїзд і прибув у свою частину. При виході з окупації вони повинні повернутися на місце своєї дислокації, це відомо усім. В сторону м.Оріхіва можна було вихати у м.Запоріжжі, перевдягалися тільки у цивільний одягу, мінімум речей, він виходив через Пологи, у кого як виходило, хто з гумкоридорі. Свідок виїхав з людьми, які виїхали з м. Маріуполя. 8 чоловік залишилися там, з них - 1 в полоні, 2 у м.Мелітополь, у Токмацькому районі. Паніку навіяло прольот перших снарядів над головою. Після бою 27.02.2022 був один загиблий, один поранений. На території медскладів вже почали перевдягатися у цивільний одяг. Вказівок не було, а ОСОБА_7 передав наказ повертатися назад. ОСОБА_5 там був на той час. На особистому транспорті частина військовослужбовців покинули склади після наказу про повернення назад. 
		Показаннями свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні 05.10.2022 року пояснив, що він військовослужбовець, у ОСОБА_5 він був командиром. Він був командиром ПАСу - польового артилерійського складу в м.Токмак Запорізької області. Усі підлеглі були відряджені з різних частин, під час несення служби нарікань не було. Коли почалися бойові дії з боку агресора була напружена обстановка, 26.02. без наказу ОСОБА_5 пішов з частини, більше він про нього свідок нічого не чув, побачив лише по телевізору, у м.Токмак бачив його мигцем, коли проїжджав місто автомобілем. ОСОБА_5 ніяких наказів залишити ПАС не було. Командир БТР ОСОБА_16 доповів йому, що ОСОБА_5 немає ввечері до 17 години 26.02. Командири підрозділів доповідали про наявність особового складу, на час коли ОСОБА_5 був відсутній бойових дій ще не було, це було 26.02.22, вступили вони в бойові дії 27.02. Наказів про залишення території ПАСу, про передислокацію не було, несення служби було за розкладом. ОСОБА_14 повідомив про відсутність ОСОБА_5 і куди він дівся не знає. 27.02.2022 був бій з 6 до 12 год, у 13 годині вони вийшли у м. Токмак, у них не було зв`язку, вони викрутилися так, що прийшлося відходити у місто, розосереджувалися у місті. Там він бачив ОСОБА_5 . Потім побачив його по телевізору. ОСОБА_5 стрілець БТР, він до служби нормально ставився, залишився на 2 ротацію. Склад до ПАС був десь 800 метрів. 
		Також свідок пояснив, що виїжджав на підконтрольну територію через блок пост у цивільному одязі, усі військові вибралися як прийдеться. 26.02. ще накази надходили, а 27.02. вже зв`язку не було. ОСОБА_5 по телефону не зв`язувався з ним жодного разу. Інші військо службовці виходили до м.Запоріжжя, ті у кого були документи, у кого не було документів, ці документи робили, бо рашисти «Дії» не мають, потім виходили з непідконтрольної території. Після виходу на підконтрольну територію інші військовослужбовці усі продовжили військову службу, їх допитали і вони далі несуть службу. 26.02. 2022 вночі вже було пересування техніки агресора, а ОСОБА_5 зник ще до цих подій. 
		На уточнююче питання ОСОБА_5 свідок ОСОБА_7 повідомив, що наказу відступати на медсклади він не віддавав, з території частини не виходив нікуди. Крім нього ніхто не міг такий наказ віддати. 
		Показаннями свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні 07.11.2022 року в режимі відеконференції пояснив, що він є військовозобов`язаним і наразі проходить військову службу у в/ч НОМЕР_6 , з ОСОБА_5 знайомий, той був його підлеглим, відрядженим до ПАС2, має з ним службові стосунки. ОСОБА_5 був відряджений до ПАС2 м.Токмак. 24.02.2022 було вторгнення російської федерації на територію України. Був командир, на той час свідок перебував на посаді заступника командира ПАС, і було розпорядження посилити територію ПАС для оборони. 25.02.2022 прибула тероборона посилити. Був у них штаб-сержант ОСОБА_17 він висунув пропозицію групі щоб покинути територію ПАСу, але команди не було покидати, тому йому в пропозиції було відмовлено. 26.02.22 цілий день він підбивав покинути територію, тоді ще можна було зв`язатися з керівництвом, керівництво сказало, що ті хто піде, їх же свої же і розстріляють. Вони подзвонили по телефону, пояснили ситуацію, усі налякалися і усі повернулися назад. 26.02.2022 як ОСОБА_5 з військовослужбовцями пішов, військовослужбовці більшість повернулася, також більшість покинуло ПАС. Вони взяли цивільний одяг, перевдягнулися, викинули зброю, боєприпаси в туалет. Після цього він їх не бачив. Як військовослужбовець ОСОБА_5 показав себе не з дуже кращої сторони, випивав, був пійманий і не раз. На той час, коли пішов ОСОБА_5 бойових дій ще не було, він пішов за день до того, як їх розбомбили. Поруч з ПАС були сонячні батареї і була пропозиція чекати автобуси, які вивезуть їх до м.Запоріжжя, там були медсклади. Будь-яких наказів на евакуацію не було. Військовослужбовці після повернення з медскладів розповіли, що бачили, як решта військовослужбовців перевдягалися у цивільний одяг, скидали боєприпаси та йшли собі у місто. Тоді був командир роти ОСОБА_18 , він перевіряв наявність особового складу і доповідав. Бойові дії почалися 27.02.2022 біля 8 години російська федерація пішла в наступ, був бій також години 3-4. Після того, коли в них були ранені та один померлий і був наказ на задні позиції для оборони в окопи. Коли пішли танки, почали розстрілювати усе що було, то у них не було вибору, вони збіглися в окоп, надали допомогу пораненому, після цього підполковник з тероборони прийняв рішення розмовляти з ворогом, щоб припинити вогонь, вийшов, проте нікого вже не було. Командиром було наказано приховати зброю, перевдягнутися у цивільний одяг та розосередитися у місті. ОСОБА_5 свідок бачив один раз, коли вони їхали з ОСОБА_19 , ОСОБА_5 по вулиці проходив. На непідконтрольній території з 27.02. зв`язку не було, тому перебували у квартирах, скривалися. Після цього 12,13 березня, появився зв`язок, керівництву розказали що трапилось, їм поставили задачу вивести військових на підконтрольну територію і вивезли їх з окупації. 26.02.2022 не повернулося близько 30 військовослужбовців, вони потім добралися до військових частин. 26.02.2022 пішли о 12 годину за територію ПАСу, десь в 12:30 повернулися десь через годину побачили, що ОСОБА_5 не має. Командир сказав, що ОСОБА_5 пішов. 26.02.2022 приїздило керівництво ввечері і дало вказівку оборонятися, йшли великі колони, сказали, що вони їм не цікаві. Керівництво є, усі бояться, але має бути дисципліна. Автобуси були 26.02. коли бою не було, після 27.02. по всій території була зайнята оборона, були військовослужбовці відрізані від них, у Василівці був щільний простріл, проте військові вибралися. Решта пішла до м.Токмак. Була одна машина, їй вони вивозили до останнього військових, залишилося 3-4 військослужбовця. 
		Показаннями свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні 18.11.2022 пояснив, що він є військовослужбовцем, з ОСОБА_5 має робочі стосунки, той був його підлеглим. Також свідок зазначив, що 26 лютого 2022 був наступ в сторону м. Токмака. Половина ПАСу розділилася, з метою евакуації на автомобілі, їм сказали, що є транспорт цивільний і вони висунулися з ОСОБА_21 на склади, намагалися вибратися, прибули на медсклади, там не було акумулятора та палива, потім зв`язалися з командиром ОСОБА_7 він сказав повертатися назад і вони розвернулися і повернулися у розташування частини, деякі пішли самовільно. Потім перерахувалися, людей не вистачало. ОСОБА_5 вже не було, він з особовою зброєю пішов. Біля 5 осіб не повернулися, решта повернулися, доповіли, що вони на місці. 27.02.22 вони прийняли бій, підтримки не було, прийшлося піти. Потім у м. Токмаку він зустрів ОСОБА_5 , на його питання: «Ти дзвонив, зв`язувався з командиром?», ОСОБА_5 відповів: «Ні», «Чи збираєшся повертатися?», він відповів «Ні», «Де зброя?» відповів: «Викинув». Десь тижня через два знайомий таксист повідомив, що відвіз ОСОБА_5 до м.Мелітополя. На уточнюючи питання свідок повідомив, що на той момент він був командиром відділу БТР, у його підпорядкуванні був водій ОСОБА_22 та стрілком був ОСОБА_5 . У бік складів приблизно о 11 годині висунулися, було близько 40 осіб, при прибутті на склади шукали транспорт для евакуації, наказу на евакуацію не було, здійснювали пошук. Він особисто зв`язався з командиром ОСОБА_19 та повідомив обстановку, останній сказав, що їде підкріплення і всім повертатися на позиції. Вони повернулися на позиції і зустріли підрозділ НГУ. ОСОБА_5 також висувався на склади. Він дізнався про відсутність ОСОБА_5 вже на ПАС, коли вони перерахувалися і встановили, що немає ОСОБА_5 . 26.02. активні бойові дії не велися, однак ввечері йшла колона противника. Бій був на наступний день 27.02. Рішення про відступ прийняв командир. Про зустріч з ОСОБА_5 доповів командиру та ОСОБА_19 . Якщо військовослужбовець залишається на непідконтрольній території він має вийти на підконтрольну територію. Свідок повідомив, що після виходу, продовжив військову службу. У ОСОБА_5 була можливість вийти на підконтрольну територію, з 20 осіб, які там залишилися, вийшли 6 осіб. ОСОБА_5 не доповідав, що має намір піти. Вони вийшли 27.02. близько 13 години. ОСОБА_5 до служби ставився нормально. Жодного разу не бачив як ОСОБА_5 дзвонив ОСОБА_7 . Наказ ОСОБА_7 віддає йому, а він мав передати цей наказ ОСОБА_5 . Він передав наказ повертатися до ПАСу ОСОБА_5 , він його чув. Після отримання наказу ОСОБА_5 десь подівся. Більше свідок його не бачив. Зустрічався з ОСОБА_5 один раз після нього. Напряму інша особа ОСОБА_5 передати наказ не могла.
		Аналізуючи та оцінюючи показання свідків, суд вважає, що усі свідки надали взаємопов`язані і взаємодоповнюючі показання, які в повній мірі узгоджуються із зібраними у провадженні письмовими доказами, не містять суттєвих протиріч і містять в собі фактичні дані які в цілому підтверджують наявність в діях обвинуваченого інкримінованого йому складу злочину. Мотивів для обмови свідками обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою, крім того, вказані свідки підтвердили і ті обставини, які не оспорюються обвинуваченим щодо самовільного покинення місця служби. 
		Так, усі допитані свідки підтвердили, що ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби 26.02.2022 року до того, як був бій з противником 27.02.2022 року. Підтвердили про наказ командира повертатися з медскладів на територію ПАСу та можливість вийти на підконтрольну територію, обов`язок після повернення на підконтрольну територію з`явлення до місця дислокації своєї військової частини. Свідок ОСОБА_10 підтвердив передання ОСОБА_5 наказу командира повернутися на територію ПАСу, та ті обставини, що під час спілкування з ОСОБА_5 у м.Токмак після залишення ним самовільно військової частини, останній заявив, що з командиром він не зв`язувався, повертатись не збирається, зброю викинув. Аналогічні за змістом пояснення ОСОБА_10 викладені також і у рапорті, який долучено до акту службового розслідування від 01.04.2022 року. Свідок ОСОБА_11 підтвердив оголошення на медскладах наказу командира про повернення на територію ПАСу. Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що наказу залишити територію ПАСу 26.02.22 він не віддавав, після залишення місця служби на зв`язок солдат ОСОБА_5 не виходив.
		З матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав вважати, що свідки, показання яких узгоджуються між собою, та з іншими доказами по даному кримінальному провадженню, в тому числі і письмовими, оговорюють обвинуваченого по даному кримінальному провадженню або є зацікавленими в результатах його розгляду.  
		Окрім показань свідків, вина ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, підтверджується також письмовими доказами, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, а саме:
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 06.08.2020 №149 згідно до якого солдата ОСОБА_5 в Збройних Силах з 28 листопада 2019 року зарахувати на котлове забезпечення по нормі №1 (загальновійськова) з 06.08.2020 згідно продатестату;
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 21.08.2020 №160 згідно до якого солдата ОСОБА_5 , який знаходиться поза штатом частини, призначено на посаду навідника взводу охорони 145 роти охорони, ВОС-101281А, ШПК-солдат;
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 26.07.2021, № 139, згідно якого нижчепойменованих військовослужбовців вважати вибувшими у службове відрядження: 27 липня 2021 року, АДРЕСА_3 (військова частина АЗ НОМЕР_4 ), терміном на 90 діб, по 24 жовтня 2021 року, для ротації особового складу, який виконує завдання з охорони, оборони та забезпечення повноцінного функціонування польового артилерійського складу № 2 ( Токмак ) в польових умовах: солдата служби за контрактом ОСОБА_5 , навідника взводу охорони 145 роти охорони, слідує зі зброєю: автомат АКС-74 НОМЕР_7 та 120 набоїв до нього. Виключити з котлового забезпечення: солдата служби за контрактом ОСОБА_5 , по нормі № 1 (загальновійськова, обіди) з 27 липня 2021 року та видати продатестат;
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 25.10.2020, №202, згідно якого нижчепойменованим військовослужбовцям, які знаходяться у службовому відрядженні АДРЕСА_3 (військова частина АДРЕСА_4 ), з 25 жовтня 2021 року продовжити відрядження, терміном на 5 діб, по 29 жовтня 2021 року, у зв`язку з затримкою ротації особового складу, який виконує завдання з охорони, оборони та забезпечення повноцінного функціонування польового артилерійського складу № 2 ( Токмак ) в польових умовах: солдату служби за контрактом ОСОБА_5 , навіднику взводу охорони 145 роти охорони;
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 28.10.2021 № 205, згідно якого нижчепойменованих військовослужбовців, 29 жовтня 20121 року вважати вибувшими у службове відрядження:29 жовтня 2021 року, АДРЕСА_3 (військова частина АЗ НОМЕР_4 ), терміном на 90 діб, по 26 січня 2022 року, для ротації особового складу, який виконує завдання з охорони, оборони та забезпечення повноцінного функціонування польового артилерійського складу № 2 ( Токмак ) в польових умовах:солдата служби за контрактом ОСОБА_5 , навідника взводу охорони 145 роти охорони, слідує зі зброєю: автомат АКС-74 НОМЕР_7 та 120 набоїв до нього.
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу від 30.09.2020 року № 33-РС, згідно якого відповідно до статей 20 та 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із нижчепойменованими військовослужбовцями строкової військової служби НОМЕР_1 роти охорони УКЛАСТИ контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки, ПРИЙНЯТИ його на військову службу за контрактом осіб рядового складу та ПРИСВОЇТИ "ОСОБИСТИЙ НОМЕР": Солдатом ОСОБА_23 , навідником взводу охорони, ВОС-Ю1281А. 1998 р.н., освіта: Запорізький національний університет 2019 р., курси базової фахової підготовки 38 ОНЦ у 2019 р., у ЗС - із 28.11.2019 р. НОМЕР_10 Контракт набирає чинності з дня видання наказу про укладання контракту;
		Даними, які містяться у матеріалах службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із самовільним залишенням місця несення служби, зокрема які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.03.2022 № 27/вс/агд про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_5 у зв`язку із самовільним залишенням місця несення служби військової частини НОМЕР_2 , згідно якого наказано провести службове розслідування стосовно навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 .. Проведення службового розслідування доручити заступнику командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення з морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_24 .. Майору ОСОБА_24 службове розслідування провести та подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 08 квітня 2022 року;
		Даними, які містяться в Акті службового розслідування від 01.04.2022 року, яким встановлено, що з 27 липня 2021 року солдат ОСОБА_5 перебував у відрядженні та виконував завдання у АДРЕСА_3 у військовій частині АЗ НОМЕР_4 . 26 лютого 2022 року солдат ОСОБА_5 зі свідчень співслужбовця самовільно залишив місце несення служби та залишив розташування військової частини НОМЕР_5 . На зв`язок солдат ОСОБА_5 не виходив. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування. В ході розгляду пояснення молодшого сержанта ОСОБА_10 , який перебував разом з ним в м. Токмак, було встановлено, що: 26.02.2022 року солдат ОСОБА_5 навідник відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , перебував у відрядженні та виконував завдання в районі АДРЕСА_3 на посаді кулеметника БТР -70 військової частини НОМЕР_5 та самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_5 з особистою зброєю АК-74 та боєкомплектом (120 набоїв калібру 5.45 мм). По даному факту молодший сержант ОСОБА_10 доповів начальнику ПАС-2 капітану ОСОБА_7 27 лютого о сьомій ранку було здійснено напад російських військ на розташування військової частини НОМЕР_5 . Близько тринадцятої години військовослужбовці військової частини НОМЕР_5 були вимушені залишити зайняті позиції та відійшли в напрямок АДРЕСА_3 .З пояснення молодшого сержанта ОСОБА_10 було встановлено, що приблизно 3-4 березня 2022 року він зустрів у м. Токмак Запорізької області солдата ОСОБА_5 у черзі та поспілкувався з ним. В ході бесіди було з`ясовано, що солдат ОСОБА_5 нібито розібрав ввірену йому зброю та втопив у водоймі (де саме не пояснив). На запитання «Чому він не залишив м. Токмак?» надійшла відповідь «Мені і тут добре». Своєму командиру НОМЕР_1 роти охорони доповідь не надавав та не збирався надавати. Здійснювати вихід до базування свого підрозділу (145 роти охорони) намірів не мав. З мережи інтернет стало відомо, що солдат ОСОБА_5 16.03.2022 року прибув до пропускного пункту Джанкой та здався (дану інформацію було перевірено при введені у пошуковій системі браузера запиту - (мова оригіналу: «россия 24 новости Украины ОСОБА_33 »).Своїми діями солдат ОСОБА_5 порушив вимоги ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ч.4 ст.408 КК України. Виходячи із викладеного, запропоновано службове розслідування вважати завершеним, за фактом самовільного залишення місця несення служби в умовах воєнного стану, солдатом ОСОБА_5 , відповідно до повідомлення слідчого ТУ ДБР розташованого у м.Мелітополь порушено кримінальну справу від 17.03.2022 № 42022081370000081 за ч.4 ст.408 КК України. До акту додано: витяг з наказу від 31.03.2022 № 27/вс/агд та пояснення молодшого сержанта ОСОБА_10 ;
		Згідно із Висновком командира військової частини НОМЕР_8 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби в умовах військового стану, Територіальним управління Державного бюро розслідувань внесено до ЄРДР №42022081370000081 від 17.03.2022 кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України стосовно навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_8 солдата ОСОБА_5 . Копію матеріалів службового розслідування направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі та ІНФОРМАЦІЯ_3 розташованого у місті Львів;
		Даними, які містяться у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.04.2022 року № 42/вс/агд, про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_5 у зв`язку із самовільним залишенням місця несення служби, яким встановлено, що було проведено службове розслідування заступником командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_24 з метою уточнення умов та причин, що сприяли самовільному залишенню місця несення служби в умовах воєнного стану навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 . В ході службового розслідування було встановлено, що навідник відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місця несення служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_5 з особистою зброєю АК-74 та боєкомплектом (120 набоїв калібру 5.45 мм) в умовах воєнного стану, тим самим порушив вимоги нормативно-правових актів, а саме ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. З 16 березня солдат ОСОБА_5 вважався полоненим. У зв`язку з новими фактами, що відкрилися, є підстави вважати солдата ОСОБА_5 такого що дезертирував та імовірно добровільно здався в полон. Наказано заступнику командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_24 підготовити копію службового розслідування стосовно навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_8 солдата ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення місця несення служби та направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь, та до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально- психологічного забезпечення - начальнику відділення морально- психологічного забезпечення довести до особового складу та наголосити на невідворотності покарання за порушення вимог розділу XIX Кримінального Кодексу України. Начальнику штабу-першому заступнику командира військової частини НОМЕР_2 посилити контроль за особовим складом військової частини НОМЕР_2 щодо підтримання військової дисципліни;
		Даними, які містяться у протоколі огляду від 25.05.2022 року та додатку до нього, з якого встановлено, що предметом огляду являється веб-сторінка інтернет ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_6» (переклад з російської на українську мову). В ході огляду за запитом на пошуковій сторінці «www.google.com » «ІНФОРМАЦІЯ_11 »(мова оригіналу) здійснено перехід за інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 Під час огляду встановлено, що на вказаній інтернет сторінці медіа-ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (переклад з російської на українську мову) розміщено інтерв`ю, яке було надано ОСОБА_5 , щодо обставин проходження ним служби в Збройних силах України та подій, які мали місце після початку збройної агресії російської федерації проти України та подальшої здачі  ОСОБА_5  у полон. Також на вказаній інтернет сторінці міститься посилання на відеофайл з вищевказаним інтерв`ю, яке було надано ОСОБА_5 . В ході огляду за допомогою програмного забезпечення операційної оболонки Windows10 здійснено копіювання зображень, які містяться на вказаній інтернет-сторінці медіа-ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (переклад з російської), згідно до якого міститься така інформація:
		Оригінал викладено російською мовою, наводиться в перекладі на українську мову: 
		«Четвер. 17 березня. -Крим 24. Військовий ЗСУ ОСОБА_26 , який здався б полон армії РФ, розповів про звірства національних батальйонів ЗСУ і фейки українських видань. Відео бесіди опинилося у розпорядженні Крим 24».
		ОСОБА_26 розповів, що служив у 25-й транспортній бригаді ЗСУ, охороняв склади артилерійського озброєння у Токмаку.
		24 лютого о 5-й ранку він з товаришами прокинувся по тривозі і зайняв оборонну позицію, стояли приблизно 2,5 дні. У результаті командування просто покинуло своїх людей.
		«Капітан не знав, що йому робити, був розгублений. Зв`язок з управлінням було втрачено. Коли почалися обстріли, наш капітан просто перевдягся у цивільний одяг скинув свою зброю та офіцери, які служили там, зробили те саме. Нас просто покинули... Ми почали відступати. Національні батальйони сказали: «Ми бачимо, як ви тікаєте. Ми зараз стрілятимемо по вас. І дали попереджувальний залп:... У нас були великі втрати... Після того, як відпрацював БТР по хлопцям, ми вирішили перевдягатися та бігти до міста», - розповів ОСОБА_15 .
		Він вважає, що командири могли підірвати склади та цивілізовано відступити, але не ухвалили цього рішення. ОСОБА_26 вирішив втекти до Криму, а звідти - до Москви до родичів. Грошей на дорогу не було, довелося продати бойову зброю. Прийшов на кордон із Кримом, розповів, що служив у ЗСУ та здався місцевим силовикам.
		«До мене поставилися дуже делікатно, ніхто мене не бив, не ображав, погодували. Це не ті люди, які показують в українських новинах. Тут справді людяно до мене поставилися». - зазначив ОСОБА_15 .
		Надалі він планує отримати російське громадянство.
		«Вважаю, що майбутнього Україна не має з таким урядом, як зараз. Політика ОСОБА_27 - це просто самогубство. Батальйон «Азов» який зараз у Маріуполі просто творить жахи, вони прикриваються мирними мешканцями... Те, що говорить ОСОБА_27 .
		Він вважає, що командири могли підірвати склади та цивілізовано відступити, але не ухвалили цього рішення.
		ОСОБА_26 вирішив втекти до Криму, а звідти - до москви до родичів.
		Грошей на дорогу не було, довелося продати бойову зброю. Прийшов на кордон із Кримом, розповів, що служив у ЗСУ і здався місцевим силовикам. «До мене поставилися дуже делікатно, ніхто мене не бив, не ображав, погодували. Це не ті люди, яких показують в українських новинах. Тут справді людяно до мене поставилися» - зазначив ОСОБА_15 .
		Надалі він планує отримати надалі російське громадянство.
		«Вважаю, що майбутнього Україна не має з таким урядом, як зараз. Політика ОСОБА_27 - це просто самогубство. Батальйон «Азов», який зараз у Маріуполі, просто творить жахи, вони прикриваються мирними мешканцями. Те, що каже ОСОБА_27 , що в нас втрати - 1500 солдатів. - це не правда. Їх набагато більше, і я тому свідок. Я хотів би звернутися до всіх тих військовослужбовців, які мене знають, на вашому місці я склав би зброю і здався... Вас просто відпустять додому... Це не те, за що треба гинути. Політика ОСОБА_27 несправедлива до вас і ваших близьких», - сказав. ОСОБА_15.
		Джерело: http://crimea24.tv»
		Також в ході проведення огляду з використанням за допомогою програмного забезпечення операційної оболонки Windows10 здійснено копіювання відеофайлу з інтерв`ю, яке було надано ОСОБА_5 та записано на оптичний носій інформації, який є додатком до даного протоколу та який оглянуто в судовому засіданні безпосередньо. 
		Даними, які містяться у відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04.05.2022 № 101/1033 на виконання запиту від 27.04.2022 №17-01-1230 щодо потрапляння та перебування солдата ОСОБА_5 у полон та подальшого його звільнення із зазначенням дати та обставин звільнення, повідомлено, що згідно пояснень солдата ОСОБА_5 та повідомлення від військової частини НОМЕР_2 , останній добровільно здався у полон ІНФОРМАЦІЯ_8 на КПВВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ". 01.04.2022 року внаслідок обміну військовополоненими солдат ОСОБА_5 прибув до м. Запоріжжя. 02.04.2022 року солдат ОСОБА_5 разом з посадовими особами СБ України вирушив до м. Київ;
		Даними, які містяться у повідомленні про кримінальне правопорушення від 23.04.2022 №101/847 від начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно якого керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та директору ТУ ДБР в м.Мелітополь повідомлено, що особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_7 , здійснено перевірку за фактом добровільної здачі у полон військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попередньо встановлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_8 з червня 2021 року був відряджений до ПАС м. Токмак у складі екіпажу БТР, а саме з командиром БТР молодшим сержантом ОСОБА_10 та водієм старшим солдатом ОСОБА_28 . Солдат ОСОБА_5 проходить військову службу у вищезазначеній військовій частині на посаді навідника 145 роти охорони. Зі слів солдата ОСОБА_5 встановлено, що 26.02.2022 року під час нападу окупаційних військ РФ на ПАС м. Токмак, він разом з іншими військовослужбовцями перевдягнувшись у цивільний одяг, зі своєю зброєю покинув територію ПАС м. Токмак. В подальшому переховався у знайомих в АДРЕСА_3 . 14.03.2022 року солдат ОСОБА_5 неодноразово зв`язувався з командиром свого відділення прапорщиком ОСОБА_8 з метою уточнення подальших дій на, що прапорщик ОСОБА_8 говорив чекати евакуації. Солдат ОСОБА_5 вирішив рухатись далі до свого знайомого у м Мелітополь, свою штатну зброю та боєприпаси закопав за адресою: АДРЕСА_5 . Прибувши до м. Мелітополь солдат ОСОБА_5 проживав у знайомого ОСОБА_29 . Не знаючи, що робити далі, перебуваючи у стані стресу та турбуючись про своє життя солдат ОСОБА_5 вирішив добровільно здатись окупаційним військам РФ, тому 15.03.2022 року на маршрутному таксі вирушив у бік КПВВ "ІНФОРМАЦІЯ_9".15.03.2022 року близько 13.00 прибувши до КПВВ "ІНФОРМАЦІЯ_9" солдат ОСОБА_5 добровільно здався у полон в якому перебував до 01.04.2022 року. 01.04.2022 року солдата ОСОБА_5 обміняли на полоненого російського військовослужбовця поблизу м. Василівка Запорізької області. Таким чином, в діях солдата ОСОБА_5 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 430 КК України. Враховуючи викладене, керуючись статтею 214 КПК України, пунктом 2 статті 8 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" повідомлено про вищезазначене кримінальне правопорушення для прийняття рішення в порядку, встановленому КПК України та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків, суд вважає, що вищезазначені докази в повному обсязі доводять вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставинах.
		Зауважень щодо належності та допустимості представлених стороною обвинувачення доказів від сторони захисту не надійшло. 
		Кваліфікуючи дії ОСОБА_5 судом враховується таке. 
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 
		Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. 17.08.2022 року набув чинності Закон про затвердження указу президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 7664 від 12.08.2022 (офіційне опублікування: Голос України від 17 08.2022, № 168), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин з 23.08.2022 строком на 90 діб, а саме до 21.11.2022 року. Законом від 16.11.2022 № 2738-ІХ, який набрав чинності 18 листопада 2022 року, затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено, що у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами) - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Таким чином, з 24.02.2022 і на теперішній час в України діє воєнний стан. 
		Відповідно до законодавства України, воєнний стан тягне за собою низку заборон, обмежень та посилення юридичної відповідальності за певні категорії правопорушень. Це стосується не лише цивільних громадян, а й військовослужбовців, на яких покладено обов`язок оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
		До кримінальних правопорушень, вчинюваних військовослужбовцями від час воєнного стану слід віднести, зокрема, дезертирство.
		Дезертирство є одним із найтяжчих і одним із найбільш небезпечних військових злочинів, який, окрім порушення кримінально-правової заборони, порушує конституційний обов`язок громадянина України захищати Вітчизну. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 408 ККУ, дезертирство - це самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. 
		Об`єктом дезертирства є встановлений порядок проходження військової служби. Здійснюючи дезертирство, суб`єкт намагається зовсім виключити себе із цих правовідносин, тобто усунутися від порядку військової служби. 
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби;    2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. 
		Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів. 
		Кваліфікуючими ознаками дезертирства є вчинення його із зброєю або за попередньою змовою групою осіб; вчинення в умовах особливого періоду, крім воєнного стану; вчинення в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.(Правова позиція Верховного Суду у постанові від 01.12.2022 у справі № 297/2178/21, провадження № 51-1204 км 22).
		Доводи сторони захисту щодо невірного відмежування органом досудового розслідування складу кримінального правопорушення за ст.408 КК України від подібного складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 407 КК України, перевірялися судом і не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження судом встановлено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 усвідомлював, що незаконно залишає місце служби з метою повного ухилення від виконання обов`язків щодо військової служби, з безперервним ігноруванням обов`язків щодо військової служби, тобто діяв з прямим умислом на це, виходячи із такого. 
		Так, здійснюючи дезертирство, військовослужбовець протиправно припиняє несення військової служби, намагаючись взагалі виключити себе із сфери військовослужбових відносин без наміру повернутися до виконання обов`язків військової служби. 
		Закінченим злочин вважається з моменту, коли суб`єкт залишив військову частину або місце служби, а також не з`явився вчасно до частини з метою ухилення від військової служби. Дезертирство - триваючий злочин. Воно триває доти, поки не буде припинено внаслідок дії самого винного (наприклад, його явки з повинною), або настання подій, що перешкоджають його вчиненню (наприклад, затримання) і є діянням, яке пов`язано з безперервним ігноруванням обов`язків щодо військової служби.
		Явка з повинною не виключає відповідальності за дезертирство. Добровільна відмова від здійснення дезертирства також можлива тільки до моменту самовільного виходу з частини або до закінчення терміну прибуття на службу. Якщо військовослужбовець, учинивши дезертирство, через деякий проміжок часу змінює свій намір і вирішує повернутися на службу, то ці дії повинні розцінюватися як явка з повинною, а не добровільна відмова від здійснення дезертирства.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом, що поєднаний із спеціальною метою ухилитися від подальшої служби, адже винний має усвідомлювати, що незаконно залишає частину, інше місце служби або не з`являється в строк на службу з метою повного ухилення від виконання обов`язків щодо військової служби. 
		Мета - обов`язкова ознака дезертирства. Наявність цієї мети - необхідна умова для кваліфікації дій винного за ст. 408 КК України і за цією ознакою дезертирство відрізняється від самовільного залишення частини або нез`явлення на службу. 
		Дезертирство в окремих випадках збігається за усіма об`єктивними ознаками зі складом самовільного залишення військової частини або місця служби, від злочину, передбаченого ст. 407 КК (Самовільне залишення військової частини або місця служби), злочин, передбачений ст. 408 КК, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною і відмежування досліджуваних діянь проходить за ознаками суб`єктивної сторони, що і є їх основною відмінністю.
		3 суб`єктивної сторони самовільне залишення військової частини характеризується у цілому умисною формою вини. Умисел може бути як прямим, так і непрямим. Також кримінальне правопорушення може бути вчинено з необережності (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Мета та мотиви вчинення самовільного залишення військової частини можуть бути різними. Дезертирство з цього боку має свої особливості. Це кримінальне правопорушення завжди вчиняється із прямим умислом. Також обов`язковою умовою те, що військовослужбовець має на меті не тимчасово ухилитися від проходження військової служби, намагаючись взагалі виключити себе із сфери військовослужбових відносин. 
		Отже, мета, як самовільного залишення військової частини, так і дезертирства одна - ухилитися від військової служби, тобто особа повинна діяти з прямим умислом і цей умисел має бути доведений в суді. 
		Таким чином, в умовах воєнного стану, самовільне залишення військової частини та дезертирство можна відрізнити за умови визначення органами досудового розслідування мети вчинення кримінального правопорушення або доведення наявності обставин, що є характерними лише для дезертирства, а саме: вчинення військовослужбовцем до моменту дезертирства іншого злочину, за який він притягується чи може бути притягнутий до кримінальної відповідальності; знищення чи викидання ним військової форми і військового квитка, підроблення документів чи проживання на нелегальному становищі; працевлаштування в місцях, не пов`язаних з військовою службою; часта зміна місця проживання; злочинна діяльність під час дезертирства; спроба виїхати за кордон, невжиття жодних заходів до повернення у військову частину тощо.
		Як вже зазначалося, під час здійснення цього злочину військовослужбовець припиняє несення військової служби, не маючи на те законних підстав, намагаючись повністю позбавитися військово-службових правовідносин. А в разі самовільного залишення частини або місця служби мета особи - тимчасово припинити виконання обов`язків щодо військової служби та через певний термін повернутися в частину для подальшого проходження військової служби. 
		Цей злочин набуває закінченого характеру в момент залишення місця служби з намірами ухилитися від несення військової служби з метою виключення таких правовідносин зі свого життя.
		Як зазначалося Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 року для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного знаходження за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії повинні кваліфікуватись як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Наприклад, військовослужбовець самовільно залишив військову частину з наміром бути відсутнім упродовж певного часу, а потім повернутися до виконання своїх службових обов`язків. Проте в подальшому він вирішує не повертатися на службу й зовсім ухилитися від неї. У цьому разі його дії підлягають кваліфікації як дезертирство. У цих випадках один менш тяжкий злочин проти порядку проходження військової служби переростає в інший - тяжчий, що кваліфікується за ч. 1 ст. 408 КК України.
		Мотиви дезертирства можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають. 
		На думку суду, сукупність вищенаведених доказів у їх взаємозв`язку, безпосередньо досліджених під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, поза розумним сумнівом свідчить про наявність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Так, дії та суб`єктивне ставлення до свого військового обов`язку ОСОБА_5 безпосередньо свідчать про те, що ОСОБА_5 мав намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а взагалі, жодного наміру повертатися до місця служби не мав, хоча мав таку об`єктивну можливість протягом тривалого часу, безперервно ігнорував обов`язки щодо військової служби, заявляв про свій намір ухилитися від служби протягом невизначеного часу, доки його не повернуть назад, про що повідомив свідка ОСОБА_10 . При цьому для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у ОСОБА_5 виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів. 
		З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_5 вбачається, що він не оспорює тих обставин, що самовільно залишив місце несення військової служби, пояснюючи це в судовому засіданні, крім іншого і тим, що у нього не було належного бойового досвіду, яких-то навиків, що також додатково свідчить про відсутність наміру повертатися до служби. 
		Також його поведінка, зокрема перебування на непідконтрольній території більше двох тижнів, без намагання зв`язатися з командуванням, неповідомлення командування про відїзд до м.Мелітополь, у подальшому прямування у бік тимчасово окупованого Криму, а не у місце розташування частини на підконтрольну територію, чого ним не оспорюється, навпаки пояснюється ним самим як «не подумав про це..», «..будь-яких дій він не вчинив щодо сповіщення командира..», «..був сам за себе у цей ситуації, тому нікому нічого не повідомляв», «.. ОСОБА_7 йому казав чекати евакуацію, однак він йому вже не вірив..» «..26.02 не було команди на залишення ПАС…», свідчить про мету саме ухилитися від військової служби. 
		Варто уваги і те, що його пояснення в судовому засіданні в цілому є заплутаними і не логічними, географічно неспроможними, як то «їхав в саме місто Херсон через м.Миколаїв, через м.Геніческ…, йому було відомо що його військова частина була у м.Кривий Ріг…Хотів виїхати з непідконтрольної території через АДРЕСА_6 …, …їхав на мікроавтобусі у бік Криму та Херсон.». Своє затримання на КПВВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» на кордоні з тимчасово окупованою територією Крим, взагалі у судовому засіданні пояснити не зміг. 
		При цьому, є загальновідомим той факт, що 26 лютого 2022 року у місто Мелітополь зайшли російські війська, і з 26 лютого 2022 року російські війська тимчасово окупували місто Мелітополь. Так само,  02 березня 2022 місто Херсон окупували збройні сили російської федерації, чого ОСОБА_5 не міг не знати, а тому поїздка ОСОБА_5 14,15 березня 2022 у тимчасово окупований м.Мелітополь, у подальшому у бік м. Херсона, у бік м.Геніческ, яке окуповано з 06 березня 2022, у бік кордону з тимчасово окупованою територією Криму, а не в бік підконтрольної території України та у місце дислокації військової частини, свідчить про мету таких дій, а саме ухилення від військової служби. 
		Про можливість виїзду з непідконтрольної території та прибуття до місця дислокації військової частини свідчать дії інших військовослужбовців, які допитувалися у судовому засіданні в якості свідків, і які, кожний окремо, зазначили, що виїхали з м.Токмак та повернулися у військову частину. 
		Під час пояснень у судовому засіданні ОСОБА_5 також заплутався у своїх же показах з приводу того, як саме добирався до місця затримання, спочатку казав, що знайшов об`яву в Інтернеті про перевезення, у подальшому повідомив, що його підвозили знайомі знайомих. 
		Під час досудового розслідування ОСОБА_5 також надавав суперечливі пояснення щодо обставин залишення місця військової служби, про що свідчить зміст долучених до матеріалів справи доказів. Так, наприклад, після звільнення з полону 31.03.2022 року, він під час проведення перевірки ІНФОРМАЦІЯ_7 (лист від 23.04.2022 № 101/847) ОСОБА_5 надав пояснення, що «…перебуваючи у стані стресу та турбуючись про своє життя вирішив добровільно здатися, тому 15.03.2022 року на маршрутному таксі вирушив у бік КПВВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», де добровільно здався в полон…», під час стаціонарного обстеження і лікування з 05.04.2022 по 11.04.22 (виписний епікриз №4205) ОСОБА_5 повідомив: « …Зі слів пацієнта… з поля бою був взятий російськими нелюдами в полон….» , під час стаціонарного лікування з 14.04.2022 по 18.04.2022 року (виписний епікриз №4042): короткий анамнез:...Перебуваючи на військовій службі потрапив в полон (говорить, що добровільно здався, так як являється не підготовленим фахівцем)…».
		Сукупність суперечливих показів ОСОБА_5 під час його допитів свідчить про нещирість його показів та намагання штучно створити уявлення про правомірність своїх дій, невідворотність самовільного залишення військової частини 26.02.22 з метою врятувати своє життя, тоді як, згідно пояснень усіх свідків у судовому засіданні, 26.02.2022 року близько 12 години, тобто на момент самовільного залишення ПАСу ОСОБА_5 його життю безпосередньої загрози не було, так як наступ військ противника та подальший бій відбувся наступного ранку 27.02.2022 року близько 08 години.
		На думку суду, ОСОБА_5 в судовому засіданні намагається зменшити суспільну небезпеку своїх дій, своєю версією створивши у суду враження, що його дії необхідно кваліфікувати за менш тяжкою статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає менш жорстке покарання. 
		З огляду на вказані обставини, письмове звернення матері ОСОБА_5 - ОСОБА_30 до його керівництва не спростовує та не виключає наявність умислу ОСОБА_5 на вчинення інкримінованого йому злочину.
		Суд критично оцінює доводи ОСОБА_5 щодо відсутності умислу на ухилення від військової служби, як такі, що протирічать обвинуваченню та встановленим в суді обставинам його протиправних дій, оскільки такі показання не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються показаннями свідків, іншими дослідженими в судовому засіданні доказами в своїй сукупності. 
		Такі показання обвинуваченого суд розцінює як природну захисну реакцію та як спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності і уникнути справедливого покарання за скоєний злочин і не приймає до уваги його показання оскільки вони є непослідовними, не підтверджуються жодними фактичними даними та спростовуються дослідженими судом доказами, які в сукупності є логічними, взаємопов`язаними і узгоджуються між собою, а всі вищевикладені докази в своїй сукупності навпаки спростовують їх саме. 
		Тим більше в діях ОСОБА_5 є доведеним наявність обставин, що є характерними лише для дезертирства, а саме: знищення, викидання ним військової форми, зброї (на що йому наказ не надавався, бо він це зробив ще до того, як наказ розосередитися по місту було віддано ОСОБА_7 27.02.2022 після бою і вже після самовільного залишення 26.02.2022 ОСОБА_5 місця служби), часта зміна місця проживання, спроба виїхати за кордон підконтрольної території, невжиття жодних заходів до повернення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
		Суд зауважує, що будучи військовослужбовцем за контрактом з 2020 року ОСОБА_5 не міг не знати і зобов`язаний був знати порядок дій військовослужбовця у разі знаходження на непідконтрольній території та обов`язок повернення до місця дислокації військової частини, проте цього не зробив, був затриманий на кордоні з тимчасово окупованою територією Крим, потрапив в полон.
		З 26 лютого 2022 року солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, ОСОБА_5 не вживав жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
		Про мотив обвинуваченого та його мету, спрямовану на самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби свідчать конкретні обставини кримінального провадження, за таких мотивів суд не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_5 на менш тяжкий злочин, передбачений ст. 407 КК України із призначенням покарання із застосуванням ст. 75 КК України, про що зазначив захисник обвинуваченого у судових дебатах. 
		При цьому ОСОБА_5 самовільне залишення місця служби- розташування польового артилерійського складу № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_3 за наведених у вироку обставинах не оспорюється, а фактичні обставини оспорюються лише в частині наявності умислу на ухилення від військової служби.
		При встановлених обставинах, суд вважає, що вина ОСОБА_5 повністю доведена і він повинен нести за це відповідальність.
		ОСОБА_5 проходячи військову службу за контрактом на посаді навідника відділення охорони взводу охорони НОМЕР_1 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , 26 лютого 2022 року, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою ухилення від проходження військової служби, в порушення статутних вимог, самовільно залишив місце служби - розташування польового артилерійського складу № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_5 , в АДРЕСА_3 та ухилився від військової служби, а тому дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено законом до категорії особливо тяжких злочинів, усі обставини вчиненого кримінального правопорушення та його підвищену суспільну небезпеку.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст.66 КК України та обставин, які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
		При цьому судом не встановлюється, як обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 щире каяття. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019). 
		Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_5 у судовому засіданні хоча і вказував, що вину визнає частково, однак його покази суд розцінює не як щире каяття, а як намагання уникнути кримінальної відповідальності. До уваги судом також береться ставлення винної особи до вчиненого ним порушення та його поведінка після вчинення злочину. У судовому засіданні ОСОБА_5 хоча і зазначив, що вину визнає частково, проте щирого жалю з приводу вчиненого не висловлював, навпаки намагався перекласти вину за власні дії на командування, сперечався із свідками з приводу обставин події, намагаючись виставити себе в позитивному світлі, а командування - в негативному.
		Суд також враховує особу винного, ОСОБА_5 має постійне місце проживання та визначене місце реєстрації, неповнолітніх дітей на його утриманні немає, не одружений, на обліку в Запорізькому наркологічному диспансері і на обліку в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, інвалідом не являється, раніше не засуджувався, перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_9 з 14.04.2022 по 18.04.2022, пройшов медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_9 від 18.04.2022 року згідно розкладу хвороб придатний до військової служби, від проходження первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи відповідно до постанови слідчого відмовився, про що свідчить власноруч написана ним заява від 07.06.2022 року, перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в клініці психіатрії НВМКЦ «ГВКГ» з 05.04.2022 по 11.04.2022 року, діагноз: стан після перенесеної гострої реакції на стрес з виходом в стійку компенсацію, за місцем навчання та місцем мешкання характеризується позитивно. 
		Ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який є одним із найбільш небезпечних військових злочинів та окрім порушення кримінально-правової заборони, порушує конституційний обов`язок громадянина України захищати Вітчизну, вчинений в умовах воєнного стану, що вказує на підвищений рівень його суспільної небезпечності, у перші дні збройної агресії російської федерації та воєнного стану, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців, що призводить до послаблення бойової готовності підрозділів і до загрози зриву бойових завдань, дані про особу, конкретні обставини скоєння злочину та наслідки його вчинення, свідчать про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі. 
		При цьому суд зауважує, що відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 не можуть свідчити про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину, при відсутності обставин, що пом`якшують покарання, а ті обставини, що ОСОБА_5 свою вину не визнав і не покаявся, не  давав критичної оцінки своїй протиправній поведінці і не засуджував її, тим самим не висловлював готовність понести за вчинене передбачену законом відповідальність, у зв`язку з чим застосування до ОСОБА_5 як ст. 69, так і ст.75 КК України є неможливим.
		Отже, виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, суд реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі і не у мінімальному, проте наближеному до мінімального розміру покарання, передбаченою санкцією ч.4 ст.408 КК України, що є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Процесуальні витрати, речові докази у провадженні відсутні. 
		Згідно ухвали слідчого судді від 27.05.2022 р. застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2022 року включно, який обчислювати з 27.05.2022 року. Встановлено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 198480 гривень 00 копійок. Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		Згідно квитанції №0.0.2559659175.1 від 27.05.2022 на депозитний рахунок Державної судової адміністрації України  в Запорізькій області ОСОБА_31 внесено заставу в сумі 198480,00 грн. за ОСОБА_5 . 
		Згідно листа ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» №2-10-2486, 30.05.2022 з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» після внесення застави в сумі 198480,00 грн та підтвердження ТУ ДСА в Запорізькій області про надходження коштів, був звільнений з-під варти ОСОБА_5 . 
		Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. 
		Отже, оскільки клопотань про зміну запобіжного заходу від учасників провадження не надходило, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави.
		Також, враховуючи відсутність правових підстав для звернення застави внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави, внесена застава підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили, а дію запобіжного заходу обраного ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, після набрання вироком законної сили припинити.
		Згідно із пп. 7 та 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, Вищий антикорупційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства.
		До суду 18.11.2022 від ОСОБА_31 надійшла заява, в якій ОСОБА_31 просить внесену ним заставу за сина ОСОБА_5 у сумі 198480,00 грн. повернути його дружині ОСОБА_30 на її карту.
		З огляду на ті обставини, що згідно вимог ст.182 КПК України застава підлягає поверненню саме заставодавцю, суд вважає за необхідне заставу, визначену ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2022 у розмірі 198480,00 грн., внесену за обвинуваченого  ОСОБА_5 , на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області - після набрання вироком суду законної сили повернути ОСОБА_32 . При цьому роз`яснити заставодавцю ОСОБА_32 його право на звернення до ТУ ДСА в Запорізькій області із заявою заставодавця, в якій зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню та іншими визначеними Порядком № 15 документами, особисто або через повноважного представника, яким може бути ОСОБА_30 за довіреністю.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 366-371, 373, 374,376 395, 532 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст.408 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили - припинити.
		Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_31 , заставу в сумі 198480,00 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, яка була внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області 27.05.2022 року квитанція № 0.0.2559659175.1, призначення платежу: застава ОСОБА_5 , згідно ухвали суду по справі № 335/2812/22 1-кс 335/1307/2022.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Обвинувачений та захисник мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Суддя Орджонікідзевського 
		районного суду
		м. Запоріжжя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...