Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5489/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2023. Зареєстровано: 06.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2023.
Дата набрання законної сили: 04.01.2023
Номер судового провадження: 33/811/1517/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/5489/22                Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І. 
		Провадження № 33/811/1517/22         Доповідач: Романюк М. Ф. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 , захисника  адвоката Огородника Олега Ігоровича, прокурора Гриніва Володимира Мирославовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого іпроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2022 року  ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:
		- за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700, 00грн. (одна тисяча сімсот гривень).
		- за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100, 00 грн. (п`ять тисяч сто гривень).
		Відповідно до ст. 36 КУпАП шляхом поглинення менш судового адміністративного стягнення більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100, 00 грн. (п`ять тисяч сто гривень).
		Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в доход держави у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).
		Відповідно до постанови судді, в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність в нього реального конфлікту інтересів при підписанні наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», яким передбачено виплату премії, в тому числі і собі в розмірі 40 000,00 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.
		Крім цього, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та при наявності суперечності між приватним інтересом і службовими повідомив, в умовах реального конфлікту, підписав наказ №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», яким передбачено виплату премії, в тому числі і собі в розмірі 40 000,00 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		На постанову судді Стадник А.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2022 року та закрити провадження по справі.
		В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова винесена із застосуванням норм марального права та порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню.
		Зазначає, що в першій половині дня 24.02.2022 директор ЛНДІСЕ ОСОБА_2 особисто визначила розмір премії апелянта та усно доручила йому підписання цього наказу та відповідних платіжних доручень щодо виплати премій працівникам інституту, та вимушено покинула інститут в сімейних, безпекових цілях. Під кінець робочого дня 24.02.2022 апелянтом було підписано згаданий наказ, а також платіжні документи щодо виплати працівникам премій, що були підготовлені бухгалтерією Львівського НДІСЕ.
		Вказує, що попри підписання зазначеного наказу, апелянт особисто не визначав собі розмір премії, що зазначена у додатку №1 до наказу, оскільки цю премію йому визначив його керівник  директор Львівського НДІСЕ Куманська-Нор О.
		Звертає увагу суду, що після визначення розміру премії апелянту директором ЛНІДСЕ, відповідно до статуту та положення про преміювання він, як тогочасний перший заступник директора Львівського НДІСЕ, не мав юридичних повноважень для зміни такого розміру у наказі, так і фактично не здійснював такої зміни.
		Наголошує, що лише підписував наказ про преміювання працівників підприємства, в якому розмір премії апелянта було особисто визначено керівником Львівського НДІСЕ.
		Апелянт вказує, що додаток №1 до наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022» не мітить його особистого підпису, що підтверджує доведеність того факту, що він особисто не визначав собі розмір своєї премії.
		Зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що «з показань допитаних в ході справи свідків випливає, що проект наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022» принесла особисто директор Інституту Куманська- ОСОБА_3 , яка пояснила, що після обіду не буде та його підпише перший заступник директора ОСОБА_1 , хоч вона мала можливість підписати цей наказ особисто». Відтак, згідно з оскаржуваною постановою, суд вважав доведеним той факт, що він особисто не визначав собі розмір премії, а цю премію йому визначив його тогочасний керівник. 
		Акцентує, що всупереч положенням ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, що передають санкції за дії (бездіяльність) виключно в умовах реального конфлікту інтересів, суд прийняв оскаржувану постанову, не взявши до уваги той факт, що а в його діях, насправді не було реального конфлікту інтересів. 
		Вважає, що виплата премії у Львівському НДІСЕ умовно розділяється на два етапи: вчинення дій щодо визначення розміру премії та вчинення дій (прийняття рішення) щодо юридичного оформлення нарахування та виплати премії у визначеному розмірі. На переконання апелянта, у даному випадку реальний конфлікт інтересів наступав би виключно у випадку якщо він вчинив би дії на обох етапах одночасно. 
		Зазначає, що в оскаржуваній постанові не визначена наявність суперечності між приватним майновим інтересом апелянта та його службовими повноваженнями як підписанта наказу, і не визначено у чому саме полягав вплив цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість його рішень про призначення премій працівникам Львівського НДІСЕ, шляхом підписання підготовленого його керівником наказу про преміювання працівників Інституту, який включав і розмір премії апелянта, визначеного ОСОБА_2 , як директором Львівського НДІСЕ.
		Наголошує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки заяві тогочасного керівника ОСОБА_4 від 22.09.2022 за №406, посвідченої приватним нотаріусом, а також правовій позиції, окресленій його захисником адвокатом Огородником О.І., щодо презумпції невинуватості особи, що притягується до відповідальності.
		Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника  адвоката Огородника О.І. на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора Гриніва В.М., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Частинами першою та другою ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках й порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Згідно з Приміткою до даної статті, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		Дослідивши усі наявні матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов до переконання, що висновок судді про наявність вини  ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних та перевірених доказів, які узгоджуються між собою. 
		Зокрема, відповідно до протоколу №222 про адміністративне правопорушення від 27.07.2022,  ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність в нього реального конфлікту інтересів при підписанні наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», яким передбачено виплату премії, в тому числі і собі в розмірі 40 000,00 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до протоколу №223 про адміністративне правопорушення від 27.07.2022,  ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та при наявності суперечності між приватним інтересом і службовими повідомив, в умовах реального конфлікту, підписав наказ №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», яким передбачено виплату премії, в тому числі і собі в розмірі 40 000,00 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
		Факт наявності в діях ОСОБА_1 правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується також обґрунтованим висновком головного спеціаліста відділу розгляду повідомлень та запобігання правопорушенням Департаменту запобігання конфлікту інтересів Національного агентства з питань запобігання корупції Половцевої Ю., який затверджений 21 червня 2022 року керівником Департаменту запобігання конфлікту інтересів 
		ОСОБА_5 показань допитаних в ході розгляду справи в суді першої інстанції свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 випливає, що проект наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022» принесла в бухгалтерію особисто директор Інституту Куманська- ОСОБА_3 , яка пояснила, що її після обіду не буде та його підпише перший заступник директора ОСОБА_1 , хоч вона мала можливість підписати цей наказ особисто.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при підписанні вищевказаного наказу №47-0 від 24.02.2022 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», в порушення вимог згаданого вище наказу директора Інституту №265 від 31.12.2020, не погоджував його проект із провідним юрисконсультом та уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції.
		Як встановлено суддею суду першої інстанції, Згідно пункту 1.5. Розділу 1 Статуту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 березня 2021 року № 919/5, Інститут створений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1995 №52 та є державною спеціалізованою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України і відповідно до законодавства України здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі криміналістики і судової експертизи.
		З врахуванням викладеного та положень ст. ст. 81, 167 ЦК України, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (далі  Інститут) є юридичною особою публічного права.
		Відповідно до пункту 5.1. Розділу 5 Статуту, Інститут очолює директор, який працює за контрактом з Міністерством юстиції України, та призначається на посаду і звільняється з посади наказом Міністерства юстиції України.
		Директор Інституту має заступника (заступників) (п. 5.2. Розділу 5 Статуту). Заступник (заступники) директора здійснує(ють) свої повноваження відповідно до цього Статуту та посадової інструкції, що затверджується директором Інституту.
		До організаційної структури Інституту входять посади першого заступника директора та заступника директора з наукової роботи. Призначення на посаду заступника директора Інституту здійснюється після погодження Міністерством юстиції України.
		Таким чином, перший заступник директора Інституту наділений повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі функції та є посадовою особою Інституту.
		Відповідно до наказу директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Куманської - Нор О.П. від 26.05.2021 року №130-к «Про переведення» ОСОБА_1 переведено на посаду першого заступника директора Інституту з 27.05.2021 року.
		Отже ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, згідно з п.п. «а» п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» у період з 27 травня 2021 року і до часу свого звільнення з роботи, яке мало місце 01 березня 2022 року, був суб`єктом, на якого поширювалась дія цього Закону, оскільки являвся працівником юридичної особи публічного права та був наділений посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
		Приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		Згідно з положеннями пунктів 1-4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або у колегіальному органі  Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		У відповідності до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
		Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Тобто реальний конфлікт інтересів існує тоді, коли особа, користуючись наданими службовими повноваженнями для задоволення приватного інтересу, приймає рішення або вчиняє дію на користь себе або третіх осіб.
		Відповідно до п.1.3 Розділу 1, п.2.1 Розділу 2 та п.3.3 Розділу 3 «Положення про преміювання працівників Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України», затвердженого директором цього Інституту Команською- ОСОБА_3 05 липня 2021року (далі  Положення), преміювання здійснюється відповідно до особистого внеску кожного працівника в загальні результати роботи Інституту за звітний період (місяць або квартал). Періодичність виплати премій встановлюється окремим наказом директора. Преміювання працівників здійснюється з врахуванням кількості, якості, термінів та специфіки виконання доручених завдань на підставі наступних показників та умов: якість та результативність роботи, висока виконавська дисципліна, ініціативність та результативність у роботі та ін. Розмір премії конкретного працівника визначається директором Інституту і доводиться відповідним наказом.
		Наказом директора Інституту №265 від 31.12.2020 «Про перелік внутрішніх розпорядчих документів ЛНДІСЕ, які підлягають погодженню» передбачено, що усі проекти наказів повинні погоджуватися (серед інших) з провідним юрисконсультом та уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції.
		Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
		Відповідно до диспозиції ст. 172-7 КУпАП та п. 2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: - у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП); - у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).
		Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» зазначено, що аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
		Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що незважаючи на приписи Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , обіймаючи посаду першого заступника директора вищевказаного Інституту, 24 лютого 2022 року видав наказ № 47-0 «Про преміювання працівників Львівського НДІСЕ за результатами роботи за лютий 2022», яким, зокрема, передбачено виплату премії у розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) йому особисто, та не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
		Апеляційний суд вважає, що твердження  ОСОБА_1 про те, що 24 лютого 2022 року він підписав наказ, платіжні доручення, приблизно о 17.15 годині відвіз ці документи у відділення державного казначейства і лише після цього близько 18.00 год. поїхав на вул. Ніжинську віддати ОСОБА_2 письмове повідомлення про наявний конфлікт інтересів на увагу не заслуговують, оскільки таке письмове повідомлення про наявний конфлікт інтересів в матеріалах справи та в Львівському НДІСЕ відсутнє та суду апеляційної інтенції надано не було.
		Апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки він вчинив неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за ч.2 ст. 172-7 КУпАП, так як він вчинив дії та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Щодо клопотання ОСОБА_1 та його захисника  адвоката Огородника О.І. про виклик та допит апеляційним судом свідків, то такий є правом, а не обов`язком суду. Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які надали свої пояснення, та таким судом першої інстанції дано належну оцінку, що знайшло своє відображення в судовому рішенні. Окрім цього, у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_1 , які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують виклику вказаних осіб у судове засідання апеляційного суду для дачі пояснень.
		Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
		Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що суддею першої інстанції не з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, є безпідставними.
		На переконання апеляційного суду, суддею першої інстанції вірно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.
		При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.ст.33,36 КУпАП,оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
		Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
		З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
		Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2022 року, якою  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя      М.Ф. Романюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...