Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/2272/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2023. Зареєстровано: 10.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2023.
Дата набрання законної сили: 10.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/748/61/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000075

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/61/23
		Єдиний унікальний № 748/2272/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 січня 2023 року м. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області 
		в складі : головуючого - судді ОСОБА_1  
		секретар ОСОБА_2 
		                                        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22022270000000075 від 13.10.2022  за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Тива, російської федерації, громадянина російської федерації, освіта середня, який проходить службу на посаді командира міномету 3-го мінометного взводу мінометної батареї 2-ї механізованої бригади військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_8) російської федерації, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.438 КК України, 
		з участю прокурора ОСОБА_4 його захисника ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 та її законного представника ОСОБА_8 , - 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим),        м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		У відповідності до статей 51 та 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами.
		Відповідно до ст.75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються        сприятливим        ставленням        згідно        з Конвенціями 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.3) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; і е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань. Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань.
		Відповідно до ст.3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція) у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно зі ст.27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
		У відповідності до ст.32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до ст.34 Конвенції захоплення заручників забороняється.
		Згідно зі ст.147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться в цій Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською PCP до проголошення незалежності України.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади російської федерації та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євро інтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і збройних сил російської федерації як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам російської федерації, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту російської федерації на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил російської федерації вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил російської федерації, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території російської федерації службові особи Генерального штабу збройних сил російської федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил російської федерації, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей російської федерації, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил російської федерації серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації, це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил російської федерації поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців збройних сил російської федерації, співробітників інших силових відомств російської федерації, представників влади, інших громадян російської федерації та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади російської федерації створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил російської федерації.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і
		ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії російською федерацією території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів збройних сил російської федерації.
		У подальшому військовослужбовцями збройних сил російської федерації здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для російської федерації рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин Збройних Сил України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади російської федерації і службовими особами збройних сил російської федерації розпочато збройне вторгнення регулярних військ російської федерації на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		Також представниками влади і збройних сил російської федерації вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та збройних сил російської федерації вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та збройних сил російської федерації, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та збройних сил російської федерації.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і ЛНР», іррегулярні збройні формування російської федерації та військовослужбовці збройних сил російської федерації чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади російської федерації під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами російською федерацією та Україною з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом російської федерації вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил російської федерації та інших військових формувань російської федерації.
		З листопада 2021 року представники влади та збройних сил російської федерації, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку російської федерації, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових російської федерації, включаючи повітряний та морський компонент.
		З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та збройних сил російської федерації розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян російської федерації та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами Збройних Сил України по території російської федерації та тимчасово окупованим територіям України.
		Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом російської федерації «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
		18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва російської федерації, які входять до складу Ради безпеки російської федерації, публічно підтримали звернення Державної думи російської федерації та заявили про необхідність визнання президентом російської федерації незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації російської федерації.
		В цей же день президент російської федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації російської федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулись до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		У подальшому цього ж дня збройними силами російської федерації, які діяли за наказом керівництва російської федерації і збройних сил російської федерації, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України та цивільним об`єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших військових формувань російської федерації здійснювали спроби окупації українських міст, які супроводжувалися бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
		Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан.
		До військової агресії, ведення воєнних дій на території України та вчинення пов`язаних з цим інших злочинних діянь керівництвом збройних сил російської федерації був залучений військовослужбовець збройних сил російської федерації сержант ОСОБА_3 , який проходив військову службу на посаді командира міномету 3-го мінометного взводу мінометної батареї 2-ї механізованої бригади військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8) російської федерації, котра дислокується за адресою: російська федерація, республіка Тива, м. Кизил.
		ОСОБА_3 виконував обов`язки, покладені на нього вищестоящим керівництвом збройних сил російської федерації щодо безпосереднього ведення бойових дій на території України, а також здійснення військових заходів із зайняття збройними силами російської федерації (окупації) території України, безпосередньо, АДРЕСА_2.
		Так, 03.03.2022, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, збройні сили російської федерації, до складу яких входив військовослужбовець ОСОБА_3 , здійснили військове вторгнення, зайняли та здійснювали контроль території АДРЕСА_2.
		ОСОБА_3 , будучи озброєним автоматичною зброєю під час здійснення контролю українського АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням за наступних обставин.
		Так, 03.03.2022 ОСОБА_3 спільно з іншими невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації, перебуваючи в зайнятому АДРЕСА_2, незаконно проникли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього, ОСОБА_3 спільно з іншими військовослужбовцями збройних сил російської федерації, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, примусово загнали (помістили) до приміщення погребу, який розташовується на території зазначеного домоволодіння: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим позбавили їх свободи. При цьому, ОСОБА_3 зі зброєю у руках залишився чергувати біля приміщення вказаного погребу, щоб потерпілі не мали можливості вільно покинути його, чим порушив вимоги ст.ст.27, 31, 32, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч.ч.1, 2 ст.75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977.
		Пізніше, 03.03.2022, у вечірній час, коли потерпілий ОСОБА_7 хотів вийти з приміщення погребу, де його та інших вказаних вище потерпілих насильно утримували, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, бажаючи викликати у потерпілого ОСОБА_7 побоювання за своє життя, перезарядив автомат Калашникова, який тримав у руках та направив його на потерпілого, та усно почав погрожувати потерпілому, що у випадку якщо ОСОБА_7 намагатиметься ще раз вийти з погребу, то буде розстріляний з автомату, чим порушив вимоги ст.ст.27, 31, 32, 34, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч.ч.1, 2 ст.75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977.
		При цьому потерпілий ОСОБА_7 сприймав погрозу вбивством від ОСОБА_3 , як реальну, спрямовану на позбавлення його життя і таку, що може бути з високою імовірністю реалізованою.
		Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.12.2022 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 здійснюється за його відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачений переховується на території російської федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Відповідно показань обвинувачений не надавав.
		Разом з тим, винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		Потерпілий ОСОБА_6 під час допиту в судовому засіданні дав показання, що 03.03.2022 у нього вдома перебували донька, її чоловік та онука. З лісу вийшли військовослужбовці російської федерації та пішли по хатам. У сусідській хаті, де ніхто не проживає, розбили вікна. Потім прийшли до його хати. Всі військовослужбовці були молоді. Вони забрали його телефон, подивилися і потім повернули. Їх загнали до погреба, де вони й сиділи. Потім прийшли інші військовослужбовці, знову забрали його телефон та розламали його. Погріб знаходиться одразу біля хати, але умов для проживання у ньому немає. Поводилися військові грубо. Наступного дня він попросився вийти щоб погодувати курей. Йому дозволили, але один військовий постійно ходив за ним з автоматом. Інші у дворі варили їжу. У погребі їх утримували цілодобово, а потім загнали у шкільний підвал. Днів через п`ять вони ходили додому забрати речі. У будинку були російські військовослужбовці, всередині все було потрощене, один з військових стріляв у стелю з автомата.
		Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що він з дружиною та донькою теж проживають у с.Ягідне, але ще 28.02.2022 переїхали до будинку тестя, бо поряд їх будинку вже було чутно вибухи, а в будинку тестя більш міцний погріб. Вибухи були все ближче, а 03.03.2022 він поїхав велосипедом до свого будинку годувати собаку. Коли повертався до будинку тестя, то за школою почув рух техніки. Потім виїхали бронеавтомобіль «Тигр» та БТР з прапором СРСР і в його бік направили кулемет. Він покивав головою і швидше поїхав до будинку тестя. По приїзді він розповів про військову техніку в селі і вони зібралися щоб іти в погріб. В цей час з усіх боків почали виходити військові російської федерації. Було чути як поряд стріляли та як розбивалися вікна у сусідніх хатах. Коли військові зайшли до них на подвір`я їх заштовхали до погребу. Увечері він вирішив взяти цигарок та спробував вийти з погреба. Біля входу в погріб стояв обвинувачений з автоматом і на його прохання дозволити взяти цигарки, той сказав, що буде користуватися всім, що є в будинку та кинув потерпілому в обличчя пачку цигарок. Саме обвинувачений не давав йому вийти з погреба, направляв автомат йому прямо в обличчя та погрожував його розстріляти. Потерпілий перелякався, що його дійсно можуть вбити, а потім розстріляти його дружину та доньку. Також його заводили до будинку та з`ясовували чи не бандерівець він та чи не служив у «ІНФОРМАЦІЯ_9». У погребі в них був лише лимонад та сік, які вони брали для дитини. Потім 05.03.2022 десь о 10 чи 11 годині їх вивели з погребу і перевели до підвалу сільської школи. Обвинувачений не був командиром, він добре запам`ятав його, бо той направляв на нього автомат. Коли їх заганяли у погріб, обвинувачений їх конвоював. Частина військових була у масках, але обвинувачений був з відкритим обличчям. У підвал їх заганяли 6 чоловік, поруч були і інші. Приготувати їм їжу не дозволяли, у погребі було сиро, речі були вологі. За весь час перебування у погребі він виходив двічі. Тестя випускали годувати курей та собаку. Взагалі відношення до тварин у військових було краще ніж до них. Донька досі не оговталася від пережитого, їй сняться погані сни. На прохання волонтерів вона намалювала пережите і на малюнку були ракети та поранений батько.
		Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що 03.03.2022 вона з донькою була в будинку свого батька. Чоловік поїхав велосипедом годувати собаку, а коли повернувся, то сказав, що йдуть росіяни. Потім почули як десь поруч розбивається скло. Потім військові прийшли до них у господарство та перевіряли її телефон. Дивилися переписку у «Viber», питали чого вона пуста. Забрали телефон у її батька. Потім їх посадили до погребу. За весь час перебування у погребі вона виходила лише двічі. Перший раз коли виносила помийне відро, а другий - нагріти води дитині. Більше не виходила, бо військові не дозволяли і на подвір`ї були озброєні чоловіки. Після приїзду чоловіка вона з донькою одразу побігла до погребу, побоюючись обстрілів і через щілину в дверях вона побачила як через паркан на їх подвір`я залазили військові. За час перебування у погребі харчів та води їм не вистачало. Дитина хотіла їсти, але щось приготувати їй не дозволяли. До туалету вони всі ходили на відро, яке стояло на східцях погребу. Для неї це було принизливо. Донька була дуже перелякана, від страху вона тремтіла. У погребі було електричне освітлення, але воно зникло через пару годин їх перебування там.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.04.2022 під час огляду території в с.Ягідному, а саме на крильці будинку культури, серед уламків конструкції будівлі було виявлено та вилучено ряд документів серед яких друкарським способом виготовлений «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 3 мин взвода мин батр 2 МСБ(г) войсковой части 55115 лейтенанта ОСОБА_10 Начато 25.11.2020» російською мовою.
		Згідно з протоколом огляду цього документи від 12.10.2022, прокурором було оглянуто даний документ та встановлено, що він складається з 46 аркушів, прошитий, пронумерований та скріплений печаткою військової частини НОМЕР_1 . На аркуші, поміченому олівцем у верхньому правому куті цифрою «5», олівцем заповнені табличні форми в яких зазначено, що у підрозділі мається 1 офіцер та 15 військовослужбовців за контрактом. На аркуші, поміченому олівцем у правому куті цифрою «26», міститься фотозображення чоловіка у військовій формі та напис кульковою ручкою чорного кольору « ОСОБА_3 , сержант, ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також записи щодо фізичних даних, прізвища рідних, їх місце проживання, ступінь споріднення, номера мобільного телефону та інших даних про особу. Під час огляду було виготовлено копію даного документу зі сторінками, що стосуються обвинуваченого та долучено її до протоколу.
		В судовому засіданні судом оглядалася як копія так і оригінал цього документу та встановлено, що виготовлена копія відповідає оригіналу та містить дані, про які зазначив прокурор у протоколі огляду документу.
		Згідно з рапортом Інспектора ВПК в Чернігівській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України були встановлені особисті дані обвинуваченого: дата та місце народження, адреси проживання, номер паспорту, податковий номер та номер військової частини НОМЕР_1 .
		За повідомленням командувача оперативного угруповування військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 02.06.2022 за наявною інформацією на території АДРЕСА_2 в період з 03.03.2022 по 30.03.2022 логістичне забезпечення підрозділів здійснювалося силами зведеного батальйону ІНФОРМАЦІЯ_8 (в/ч НОМЕР_1 ).
		Міжвідомча робоча група військових спеціалістів Офісу Генерального прокурора листом від 02.08.2022 на запит прокурора також повідомила, що за уточненими даними на території с.Ягідне відмічалися підрозділи зс рф зі складу 55 окремої мотострілецької бригади (гірської) 41 загальновійськової армії, в/ч НОМЕР_1 , місце постійної дислокації АДРЕСА_4. На озброєнні знаходяться зокрема ББМ типу «Тигр». За даними Головного управління розвідки у період з 03.03.2022 по 30.03.2022 року зведений батальйон ІНФОРМАЦІЯ_8 (в/ч НОМЕР_1 ) приймав участь у наступальних діях в районі АДРЕСА_2.
		Аналогічну інформацію щодо діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_8 (в/ч НОМЕР_1 ) на території АДРЕСА_2 в період з 03.03.2022 по 30.03.2022 на запит прокурора надано у рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС четвертого відділу (з дислокацією у м.Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві від 14.06.2022.
		Згідно з листом Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 08.06.2022 за даними найближчої до АДРЕСА_2 метеостанції Остер середня температура повітря за денну частину доби з 03.03.2022 по 05.03.2022 становила від 1,4 до 1,8 градусів Цельсію.
		Під час огляду місця події, згідно з протоколом від 21.09.2022, прокурор, за згодою власника ОСОБА_6 , оглянув приміщення погребу в господарстві за адресою: АДРЕСА_2 . На території господарства оглянута будівля сараю із входом до підземного погребу. Вхід до погребу здійснюється через дерев`яні двері, які мають ззовні механізм закриття. Тобто приміщення погребу може замикатися ззовні. Також оглянуто саме приміщення в якому наявні залізні стелажі із законсервованими в банки продуктами та місце, де зберігається картопля.
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2022 потерпілий ОСОБА_7 впізнав на фотознімку обвинуваченого як військовослужбовця, який стояв на варті поблизу до входу у погреб на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , погрожував йому зброєю та розстрілом.
		Потерпіла ОСОБА_8 , відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2022, також впізнала обвинуваченого як військовослужбовця російської федерації, котрий перебував в с.Ягідному під час окупації та зачинив їх у погребі та не давав вийти кілька днів.
		Заслухавши потерпілих та дослідивши докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 у жорстокому поводженні з цивільним населенням, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а його дії кваліфікуються за ч.1 ст.438 КК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 09.06.2022 з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації.
		Департамент міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора листом від 22.06.2022 повідомив, що оскільки відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації немає можливості.
		Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення його про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області адвоката ОСОБА_5 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу відповідно ОСОБА_3 .
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.10.2022, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч. 1 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Після постановлення ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.10.2022, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.12.2022 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_5 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останні викликалися у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах та заперечував запропоновану прокурором міру покарання.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наслідки які настали від даного кримінального правопорушення, відомості про особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання.
		Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
		Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відсутні.
		З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3  необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.438 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.438 КК України і за це кримінальне правопорушення призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання.
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		       Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику, потерпілим та прокурору.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...