Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/19686/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо журналіста.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2023. Зареєстровано: 11.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2023.
Дата набрання законної сили: 09.01.2023
Номер судового провадження: 11-кп/813/653/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021164490001384

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/653/23
		Справа № 523/19686/21 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.01.2023 року                                                                 м. Одеса
		       Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретар судового засідання  ОСОБА_5 , 
		прокурора ОСОБА_6 ,
		потерпілого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальне провадження № №12021164490001384 від 04.10.2021 за апеляційною скаргою ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345-1, ч.2 ст.345-1 КК України, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року.
		в с т а н о в и в:
		Цим вироком  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		визнано винним та засуджено:
		за ч.1 ст.345-1 КК України на 1 рік обмеження волі; 
		за ч.2 ст.345-1 КК України на 2 роки обмеження волі. 
		       На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставці ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
		Міра запобіжного заходу - особисте зобов`язання.
		Вирішено питання про речові докази, частково задоволено цивільний позов.
		 
		Встановлені судом обставини.
		04.10.2022року приблизно о 16:55 годині, ОСОБА_9 , знаходячись біля ресторану «Лев», розташованому в гідропарку «Лузанівка» за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, буд.100-А, будучи повідомленим кореспондентом ТРК «Думська ТV» ОСОБА_10 та оператором - репортером ТРК «Думська ТV» ОСОБА_7 , які виконуючи редакційне завдання в своїй діяльності керувалися положеннями ст.307 ч.1 ЦК України, про намір зібрати інформацію щодо фактичного стану справ з закладами громадського харчування в гідропарку «Лузанівка», ОСОБА_9 , маючи умисел на погрозу насильством щодо вищевказаного журналіста шляхом усного висловлення неодноразових (не менше 7 разів) погроз зламати ніс, при цьому висловлюючись нецензурною лайкою на адресу потерпілого та роблячи замахування руками з метою нанесення удару, тим самим своїми діями ОСОБА_9 здійснив погрозу насильством відносно ОСОБА_7 у зв`язку із здійсненням останнім відеозйомки під час виконання своєї законної професійної діяльності.
		  Крім того, 04.10.2022 року приблизно о 16:55 годині, ОСОБА_9 , знаходячись біля ресторану «Лев» розташованому в гідропарку «Лузанівка» за адресою: м. Одеса, вул. Лузаніська, буд.100-А, будучи повідомленим кореспондентом ОСОБА_10 та оператором - репортером ОСОБА_7 про намір зібрати інформацію щодо фактичного стану справ з закладами громадського харчування в гідропарку «Лузанівка», які виконуючи редакційне завдання в своїй роботі керувалися положеннями ст.307 ч.1 ЦК України, ОСОБА_9 , маючи умисел на умисне заподіяння журналісту ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень під час здійснення останнім законної професійної діяльності, будучи розсердженим невиконанням його незаконних вимог ОСОБА_7 щодо припинення проведення відеозйомки, діючи навмисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс потерпілому один удар кулаком в область грудної клітки зліва, тим самим спричинивши ОСОБА_7 тілесне пошкодження у вигляді синця на передній поверхні грудної клітки зліва, що мало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 діб, що за критеріями п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Таким чином ОСОБА_9 вчинив дії, які кваліфіковані за ч.1 ст.345-1 КК України як погроза насильством щодо журналіста у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності; за ч.2 ст.345-1 КК України як умисне заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності та його вина повністю доказана.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		       Обвинувачений ОСОБА_9 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів указує, що потерпілий ОСОБА_7 , ні свідок ОСОБА_10 йому не представились, посвідчення журналістів не пред`явили та не повідомили мету свого спілкування. Зазначає про суперечність у поясненнях, які надала свідок ОСОБА_10 під час допиту та відеозапису з місця події, відповідно до якого не зафіксовано те, що вони представились як журналісти. Стверджує, що відеозйомка проводилась приховано, статус журналіста не підтверджено посвідченнями. Його (апелянта) не було повідомлено про те, що в нього беруть інтерв`ю. Стороною обвинувачення не доведено, що посвідчення висіли у виді бейджиків на шиї у журналістів, свідок ОСОБА_11 ці обставини не підтвердила. Зазначене неможливо було встановити під час огляду відеозапису з камер спостереження ресторану. Вказує, що в його діях була відсутня мета, спрямована саме на перешкоджання діяльності журналістів, виник міжособистісний конфлікт. Суд безпідставна надав критичну оцінку показанням цього свідка, яка є його підлеглою та зауважує про те, що на час розгляду справи ресторан не працював і ОСОБА_11 не була його підлеглою, показання надавала як самостійна особа під присягою. Крім того, вважає необґрунтованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.
		       Просить повторно дослідити докази, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол огляду предметів від 06.10.2021, а саме відеозапис, відеофайли з камери зовнішнього відеоспостереження ресторану, аудіофайли пояснень свідка ОСОБА_11 .. Скасувати вирок суду першої інстанції щодо нього та виправдати його за ч.1 ст.345-1, ч.2 ст.345-1 КК України, цивільний позов залишити без розгляду.
		Позиції інших учасників апеляційного провадження.
		Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
		       Прокурор ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
		       Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про таке.
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		За змістом положень ч.3 ст.404 КПК України повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції передбачене лише за наявності клопотання учасників судового провадження за умови, якщо докази досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями,  також суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		       Що ж до клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про дослідження судом апеляційної інстанції протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протоколу огляду предметів від 06.10.2021, а саме відеозапису, відеофайлів з камери зовнішнього відеоспостереження ресторану, аудіофайлів пояснень свідка ОСОБА_11 , то воно має бути залишено без задоволення з огляду на таке.
		Виходячи з буквального тлумачення ч.3 ст.404 КПК України сам по собі факт незгоди сторони із рішенням суду першої інстанції та подачі на нього апеляційної скарги із вимогою про його скасування не зобов`язує суд апеляційної інстанції повторно здійснювати судовий розгляд у повному обсязі, оскільки це є порушенням принципу інстанційності судової системи і зумовить порушення розумних строків апеляційного розгляду.
		За змістом ч.3 ст.404 КПК України повторне дослідження апеляційним судом доказів відбувається лише у разі дослідження таких доказів з порушенням вимог КПК України або не повністю.
		При цьому учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
		Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України.
		Незгода обвинуваченого ОСОБА_9 з юридичною оцінкою судом доказів у кримінальному провадженні та встановленими обставинами кримінального провадження, не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом. 
		       Апелянтом не аргументовано, що докази у кримінальному провадженні були досліджені судом не повністю або з порушеннями.
		Крім того, обвинуваченим ставиться питання про дослідження матеріалів, які не є доказами, зокрема у відповідності до вимог ст. 23 КПК України суд отримує усні показання учасників кримінального провадження усно, зазначені докази досліджує безпосередньо, а тому показання, надані учасниками на стадії досудового розслідування, не є для суду джерелом доказів. Аудіозаписи судових засідань, на яких зафіксовано показання учасників кримінального провадження не є доказами у кримінальному процесі.
		Суд дотримався вимог ст.10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
		Повторне дослідження доказів, за відсутності правових підстав, регламентованих засадами ч.3 ст.404 КПК України, за таких обставин, порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п.3, 15 ч.1 ст.7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та викликати певні сумніви в упередженості суду.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для повторного дослідження доказів та задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , відсутні.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі № 676/603/17 (провадження № 51-392км19), від 10.02.2021 року у справі № 127/14811/17 (провадження № 51-5046 км 20).
		       Зміст поданого апелянтом клопотання про дослідження доказів фактично зведений до повторного з`ясування обставин кримінального провадження, які вирішувались судом першої інстанції, що не узгоджується з позицією ЄСПЛ, яку сформовано у справі «Васильєв проти України» (заява N 11370/02) від 21 червня 2007 року, відповідно до якої «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи».
		Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно із ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		       Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст.17 КПК України.
		 
		       Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.345-1, ч.2 ст.345-1 КК України, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким судом надано належну оцінку і відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 частково визнав себе винним у в обсязі висунутого обвинувачення та показав, що він давно володіє рестораном «Лев», розташованому в гідропарку «Лузанівка» у м. Одесі, в той момент у нього були деякі конфлікти з управлінням торгівлі щодо деяких питань. До жовтня місяця все було проплачене, але не за тими реквізитами, в подальшому це питання вирішилося. 04.10.2021 року було закриття сезону, приблизно о 5 годині вечора адміністратор йому сказала, що хлопець та дівчина проводять зйомку біля літньої площадки їх закладу. Він вийшов на вулицю поцікавитися, побачив дівчину, яка тримала мікрофон під рукою, став з нею розмовляти, обернувшись звернув увагу, що чоловік знімає його на камеру, він спитав навіщо його приховано знімають, по-людськи попросив припинити зйомку, у відповідь почув, що зйомку не роблять. Така нахабна брехня, що без його згоди його особисто знімають, розлютила, саме із-за нахабної поведінки ОСОБА_7 , розпочався конфлікт. Він вимагав від потерпілого видалити відеозапис, тримав за штатив його камери, дійсно нецензурно висловлювався, погрожував, що зламає йому ніс, розмахував руками з метою налякати, але не бив, наніс лише один удар, коли ОСОБА_7 його «послав».
		       Вину в тій частині, що забороняв знімати, перешкоджав журналістам у професійній діяльності, не визнає. Разом з цим, не виправдовуючи своїх дій, що скипівши наніс один удар потерпілому, стверджує, що між ним та ОСОБА_7 мав місце суто чоловічий особистісний конфлікт, виниклий на ґрунті неприязні до людини, яка продовжувала його особисто знімати, коли він просив припинити зйомку. 
		       При цьому не заперечуючи того факту, що десь вдалині все ж таки припускав, що це були журналісти, оскільки не кожний відкрито ходить з мікрофоном. Разом з цим наполягає, що потерпілий та дівчина не представлялися, вважаючи, що їх поведінка була провокаційною, оскільки вони почувають себе безкарно, зазначаючи, якщо б вони нормально підійшли та пояснили, даного конфлікту могло і не бути. 
		       Водночас просив вибачення за свою емоційну некоректну поведінку, що зробив фізичне зауваження потерпілому, але ці дії не були спрямовані проти журналістської діяльності. 
		 
		Ці заперечення  ОСОБА_9  проти обвинувачення та його версія події були предметом перевірки в судовому засідання та спростовуються детально наведеними у вироку доказами. 
		       Обставини, за яких ОСОБА_9 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, підтверджуються наступними доказами.
		       Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 показав, що 04.10.2021 року він в якості телевізійного оператора разом з журналісткою ОСОБА_12 отримали від редактора завдання провести відеознімання в гідропарку «Лузанівка» у м. Одесі закладів громадського харчування. Підставою завдання була інформація, яка була озвучена при проведенні селекторної наради в мерії, що деякі ресторани та бари працювали без дозволу. Він, як оператор, взагалі і на той момент безпосередньо мав на шиї посвідчення «Думська ТВ» у виді прямокутного ламінованого листка з кольоровою фотографією на фірмовій мотузці, крім цього на камері, мікрофону жовто-чорними літерами було написано «Думська ТВ», що неможливо не помітити. Посвідчення висіло поверх його курточки. Щодо ОСОБА_12 вона тримала під рукою мікрофон також з логотипом «Думська ТВ». Разом з ОСОБА_12 вони приїхали на узбережжя Лузанівки, знімали пляж, брали у перехожих інтерв`ю, приблизно о 16:40 годині зупинилися біля таверни «Лев», біля якої поряд з алеї з лівого боку на піску стояли накриті столи. В цей же час він почув в навушниках, що до його колеги журналістки хтось звернувся. В їхньому журналістському середовищі існує узгоджена домовленість, що у будь-якому разі при любій виниклій ситуації не припиняти професійну діяльність, тому він перевів камеру в сторону журналістки ОСОБА_12 , в кадр також потрапив ОСОБА_9 .. ОСОБА_12 механічно дістала з кишені посвідчення та показала обвинуваченому, також пояснила для чого вони проводять зйомку. ОСОБА_9 відповів, що у нього з дозвільними документами все гаразд, та звернув увагу, що камера повернута в його бік. Після цього ОСОБА_9 став емоційно говорити, що вони не мають права знімати без його дозволу, супроводжуючи це нецензурною лайкою, висловлюючи погрози, що зламає йому ніс, розмахував руками, стиснутими в кулак, демонструючи, що здатний вчинити агресію. В свою чергу він вважав некоректним чинити опір, так як його дії відповідали закону, вони з колегою знаходилися в громадському місці, мали право знімати на спільній території все і всього, не питаючи дозволу, тому став відступати, намагаючись зберегти спокій та довести, що діє вірно. ОСОБА_9 наніс йому удар в плече, тримав штатив від камери та тягнув до себе, а іншою рукою вдарив ще не менше двох разів в область ребер з лівої сторони, продовжуючи наступати та незаконно вимагати видалити запис з камери. Розуміючи, що його позиція при виниклих обставинах є невигідною, що йому ніхто не допоможе, він вирішив погодитися з вимогами ОСОБА_9 щодо видалення відеозапису. Колега ОСОБА_10 у цей момент здійснювала дзвінок до поліції, їм рекомендували приїхати до відділку, де у них відібрали пояснення, після чого його направили до обласної лікарні для медичного огляду з метою визначення тілесних ушкоджень. Отримані в лікарні медичні дані він передав слідчому, який скерував їх до судового - медичного експерта, результати його огляду описані в експертизі.
		Потерпілий ОСОБА_7 однозначно вказав, що пов`язує погрози, які висловлював ОСОБА_9 на його адресу, мали місце при виконанні його професійних обов`язків, в своїх діях не вбачає ніякої провокації, вони з колегою виконували завдання, у нього наявне було посвідчення з логотипом « Думська ТВ », яке було розташоване безпосередньо на його тілі, в руках тримав велику камеру зі штативом. Бейджик вказував на те, що це засіб масової інформації, який добре видно оточуючим людям. Крім того, телекомпанія «Думська ТВ» є доволі відомою для громадян м. Одеси. 
		Він же, підтвердив ці обставини при проведенні слідчого експерименту.
		Свідок ОСОБА_10 показала, що 04.10.2021 року в редакції разом з ОСОБА_7 отримали завдання поїхати на пляж Лузанівка в м. Одесі, перевірити, чи є у ресторанах та кафе дозвільні документи, так як на апаратному засіданні було заявлено, що деякі заклади не мають документів, в тому числі де працював ОСОБА_9 .. У вечірній час вони приїхали в гідропарк Лузанівка, спокійно йшли, знімали навколо, потім зустріли ОСОБА_9 та пані ОСОБА_13 ( ОСОБА_11 ), які працювали в ресторані «Лев». Між ними зав`язалася бесіда, в ході якої вона представилася, як її звати, хто вона така, підтверджуючи статус журналіста, дістала з кишені посвідчення, пред`явила особам. Крім цього на камері та мікрофоні була розміщена емблема «Думська ТВ», у колеги ОСОБА_7 на шиї висів бейджик. Свій мікрофон вона тримала під пахвою, не ховаючи. Хвилин п`ять вони розмовляли спокійно, потім ОСОБА_9 помітив, що оператор веде зйомку, одразу почався конфлікт, який не вдалося урегулювати у мирний спосіб. ОСОБА_9 почав нецензурно висловлюватися, погрожувати колезі застосуванням фізичного насильства, вона стала кричати, що викличе поліцію, але це не зупинило, ОСОБА_9 став наносити удари ОСОБА_7 з вимогою видалити відеозапис. В цей момент жінка на ім`я ОСОБА_13 її відволікала, незважаючи на це, вона дістала свій мобільний телефон, побачила як ОСОБА_9 замахнувся на колегу, вдарив кулаком в бік, стала власноруч знімати на телефон, кричати, що на них нападають. Потім телефон вимкнула. В подальшому відеозапис надала співпрацівникам поліції. 
		       Додатково свідок ОСОБА_10 зазначила, що поштовхом для конфлікту стало те, що ОСОБА_9 побачив, що вони здійснювали зйомку, після чого почав кричати, щоб припинили знімати, чому він так відреагував, пояснити не може, припускаючи, що причиною такої поведінки обвинуваченого могла бути їх професійна діяльність. Зі сторони ОСОБА_9 мали місце агресивні дії, ОСОБА_7 сприймав ці погрози реально, намагаючись уникнути ударів, водночас вказуючи, що вони з ОСОБА_7 діяли легально, законно, виконуючи свою роботу, так як працювали за завданням відеоканалу під логотипом « Думська ТВ », знаки якої були на обладнанні, бейджиках, які добре всім видно, та які підтверджують, що вони журналісти.
		       Зазначені показання потерпілого та свідків були перевірені судом і правильно визнані достовірним джерелом доказів, оскільки вони підтверджуються іншими доказами.
		       Колегія суддів вважає, що підстав ставити під сумнів правдивість показаній потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 у суду не було, оскільки вони є послідовними і узгоджуються з іншими доказами, а тому доводи сторони захисту про недостовірність їхній показаній позбавлені підстав.
		       Будь-яких даних, які б свідчили про те, що ці особи (потерпілий та свідок) могли обмовити  ОСОБА_9  у вчиненні кримінальних правопорушень через їх зацікавленість, в матеріалах провадження немає, і доводи сторони захисту з цього приводу є голослівними.
		       Редакційним завданням ТРК «Думська ТV» №4 від 04.10.2021 року підтверджено, що метою завдання є інформування громадськості про фактичний стан справ з закладами громадського харчування в Лузановці, виконання якого доручено ОСОБА_10 , ОСОБА_7 .
		З протоколу огляду предметів від 06.10.2021 року та відтворенням відеозапису, наданого оператором - репортером ТРК «Думська ТV» ОСОБА_7 з місця події, яке мало місце 04.10.2021 року в гідропарку «Лузанівка», а саме біля ресторану «Лев», розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 100-а у м. Одесі, випливає, що 04.10.2021 року у період часу з 16:54 по 16:59 годину між керуючим рестораном «Лев» ОСОБА_9 та репортерами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відбулася бесіда, в ході якої в подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виник конфлікт. На 3 хвилині 28 секунді відтворення відеозапису чіткій звук удару, від якого струснулася камера на штативі, при цьому сторона захисту зауважила, що тільки на 4 хвилині чути слова: "Я журналіст".
		       Даними протоколу огляду предметів від 05.10.2021 року, а саме компакт-диску CD-R та відтворення відеозапису, наданого кореспондентом ТРК «Думська ТV» ОСОБА_10 , яка власноруч знімала відео з місця події на свій мобільний телефон в гідропарку Лузанівка, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 100-а у м. Одесі, де зафіксовано як ОСОБА_9 лівою рукою тримається за штатив відеокамери, правою рукою, зігнутою в кулак, наносить удар потерпілому ОСОБА_7 .
		Висновком судово-медичної експертизи за №1901 від 08.10.2021 року встановлено, що у потерпілого ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у виді синця на грудній клітці зліва, яке виникло від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразились, яке було незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 діб, що за критеріями п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Характер, локалізація на поверхні тіла тілесного ушкодження у ОСОБА_7 виключають можливість утворення його внаслідок співударяння при падінні на площину з положення стоячи. При судово-медичному огляді ОСОБА_7 було виявлено одне тілесне ушкодження, яке могло виникнути одномоментно від одноразової дії травмуючого предмету, судячи з цього травмуючий предмет діяв на тіло ОСОБА_7 не менш як один раз. Локалізація ушкодження доступна для дії як власної, так і сторонньої руки. Проте дане ушкодження нехарактерне для самоспричинення. (т.1 а.п. 40,41)
		       Наведеними вище доказами підтверджено той факт, що ОСОБА_9 погрожував застосуванням насильства відносно ОСОБА_7 у зв`язку із здійсненням останнім відеозйомки під час виконання своєї законної професійної діяльності та умисно заподіяв йому легкі тілесні ушкодження у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.
		       Оскільки викладені вище докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинення  ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які в своїй сукупності викривають обвинуваченого  ОСОБА_9  у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, які обґрунтовано взято судом до уваги при ухваленні судового рішення.
		       Незгода сторони захисту з показаннями потерпілого та свідка не є підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами.
		       У зв`язку з чим, доводи апелянта про те, що обвинувачення ґрунтується на неналежним, недопустимих, недостовірних та недостатніх доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 , слід визнати неспроможними. 
		       Свідок ОСОБА_11 показала, що у літній сезон 2021 року працювала адміністратором у ресторані «Лев», розташованому в гідропарку «Лузанівка» у м. Одесі, де ОСОБА_9 був директором. 04.10.2021 року було закриття сезону, в цей день принесли припис для зняття літнього майданчику, вони вже не працювали, колектив зібрався відсвяткувати закриття робочого сезону, необхідно було все зібрати. Трохи пізніше обіду помітили дівчину та хлопця, які ходили, знімали. Вона з ОСОБА_9 вийшли на вулицю, підійшли до них, спитали, на якій підставі вони роблять зйомку. Дівчина назвала ім`я ОСОБА_14 , у неї під пахвою був мікрофон, ніяких документів їм не пред`являли, бейджиків не було, позначок на мікрофоні не бачила. ОСОБА_9 представився, що він директор ресторану, у відповідь: «Ви нам і потрібні». Дівчина стала вимагати документи на літню площадку, не надавши своїх документів, молодий чоловік стояв в стороні приблизно на відстані півтора метра, приховано знімав на камеру, в результаті між ОСОБА_9 та потерпілим виникла словесна суперечка, яка переросла у конфлікт. На жаль звучали нецензурні фрази, ОСОБА_9 розлютився, просив їх не знімати, поки не пояснять, чому вони здійснюють зйомку. На нервовому ґрунті у неї виник кашель, вона пішла до кабінету, погроз на адресу потерпілого не чула, фізичного впливу не бачила, була тільки свідком нецензурної лексики. Про те, що це були журналісти, дізналася від працівників поліції. Вважає, якщо б дівчина з потерпілим належно представилися, ніякого б конфлікту не виникло. На той момент вони вже не працювали, і було не зрозуміло, чому двоє людей знімають ресторан з алеї та не бажають пояснити причини зйомки. Може охарактеризувати обвинуваченого як порядну людину.
		Врахувавши всі обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку позиції захисту обвинуваченого  ОСОБА_9  та його версії події, за якою він не перешкоджав здійсненню професійної діяльності журналістами та між ним та потерпілим виник особистісний конфлікт, а також показанням свідка ОСОБА_11 на підтвердження цієї версії, і обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються дослідженими у справі доказами, зокрема, послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 з яких випливає, що ОСОБА_9 було достовірно відомо, що вони є журналістами та здійснюють професійну діяльність, під час якої ОСОБА_15 погрожував застосуванням насильства відносно ОСОБА_7 у зв`язку із здійсненням останнім відеозйомки під час виконання своєї законної професійної діяльності та умисно заподіяв йому легкі тілесні ушкодження. 
		       Суд правильно розцінив зазначену версію обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11  як намагання ОСОБА_9 уникнути кримінальної відповідальності за вчиненні кримінальні правопорушення. При цьому суд правильно врахував, що свідок ОСОБА_11 є підлеглою обвинуваченого, а тому є зацікавленою особою, щоб її керівник уникнув відповідальності.
		       Судом першої інстанції установлено, що потерпілий ОСОБА_7 мав видиме посвідчення журналіста, здійснював репортаж на підставі редакційного завдання ТРК «Думська ТV», озвучував те, що він є журналістом, що жодним чином не підтверджує версію захисту обвинуваченого ОСОБА_9 про необізнаність у тому, що перед ним знаходився журналіст. 
		       Під час судового розгляду, а саме відтворення та перегляду відеозаписів з місця події, не було встановлено обставин неякісного відображення події, зауважень від учасників процесу не надходило. 
		       На відеозаписах відображено те, що ОСОБА_7 мав розпізнавальні знаки телекомпанії «Думська ТV», на його шиї висіла мотузка з бейджиком, яку чітко видно, при цьому камера зі штативом є достатніх розмірів, яку неможливо не помітити, мікрофони привертають до себе увагу як доволі великим розміром, так і наявним на них логотипом ТРК «Думська ТV». Крім того, потерпілий повідомляв про здійснення ним професійної діяльності, що він має право знімати, і ці обставини апелянтом не спростовано.
		А тому доводи апелянта про те, що його дії не мали мети перешкоджання здійсненню професійної діяльності журналіста, не знайшли свого підтвердження. 
		       Оцінивши всі докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши в повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідивши запропоновані докази, перевіривши позицію захисту обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345-1, ч.2 ст.345-1 КК України, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
		Отже, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеність його винуватості є такими, що суперечать встановленим обставинам справи та наведеним вище доказам.
		Як випливає з матеріалів справи, суд першої інстанції неупереджено, всебічно, повно, дослідивши надані учасниками кримінального провадження докази в їх сукупності, обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок.
		       Колегією суддів не встановлено упередженого ставлення суду до учасників процесу, його зацікавленість в результатах розгляду кримінального провадження, а також не створення судом першої інстанції необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що свідчило б про порушення вимог ст.22 КПК України.
		Після з`ясування обставин та перевірки їх доказами, клопотань щодо необхідності з`ясування інших невстановлених досудовим розслідуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також про доповнення судового розгляду, сторона захисту не заявляла.
		Порушень кримінального процесуального закону, зокрема права обвинуваченого на захист при збиранні, досліджені доказів, розгляді клопотань, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності ОСОБА_9 та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, під час апеляційного розгляду не виявлено.
		       Тому підстав для скасування вироку через невинуватість  ОСОБА_9 та ухвалення нового вироку, як про це ставить питання обвинувачений в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
		Покарання  ОСОБА_9  призначено судом першої інстанції відповідно до вимог ст.50, 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, відсутності обставин, що обтяжують покарання
		       У відповідності до положень ст.23 ЦК України, ст.128, 129 КПК України судом першої інстанції вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, який судом задоволено частково.
		       Судом установлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_9  було принижено честь та гідність потерпілого ОСОБА_7 під час здійснення ним законної професійної діяльності, він вимушений був проходити медичне обстеження та судово-медичну експертизу, що призвело до душевних переживань, стривоженості, дискомфорту. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 гривень є співрозмірним та достатнім для компенсації моральних страждань.
		        Заперечення обвинуваченого ОСОБА_9 , викладені в апеляційній скарзі про те, що жодних страждань потерпілий не поніс, побудовані виключно на його власній суб`єктивній оцінці та критичному ставленні до особи потерпілого, що не свідчить про неправильність рішення суду в частині задоволення позовних вимог потерпілого.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
		        Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
		Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404,  407, 419 КПК України апеляційний суд.
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року щодо нього - без зміни.
		       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		       
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...