Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5884/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2023. Зареєстровано: 11.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2023.
Дата набрання законної сили: 10.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/462/201/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022140000000459

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 462/5884/22 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 січня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
		прокурора: ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
		захисника: ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12022140000000459 від 10.09.2022 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Білка, Перемишлянського району Львівської області, одруженого, водія ТОВ «Успіх БМ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 , 09 вересня 2022 року, приблизно о 18 годині 18 хвилин, керуючи автобусом марки «БАЗ» модель А079.14, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту №51 та рухаючись ним по крайній лівій смузі руху вул. Любінської в напрямку вул. Виговського, поблизу буд. №92, у м. Львові порушив вимоги Розділу 1 п.1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід»); Розділу 2 п.2.3 (б, д); Розділу 12 п.12.3; Розділу 18 п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, які виразились в тому, що він під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу перед яким зменшували швидкість попутні транспортні засоби, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого відбувся наїзд автобусом марки «БАЗ» модель А079.14 реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 , яка отримала тупу поєднану травму тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забій головного мозку, правобічний субдуральний крововилив, травматичний субарахноїдальний крововилив, посттравматична пневмоцефалія, травматичний гемо синус, перелом склепіння черепа із поширенням на основу; переломи верхньої та нижньої щелепи, виличної дуги та верхньо-щелепної пазухи справа зі зміщеннями, кососпіральний перелом правої плечової кістки на рівні середньої третини та лівобічний пневмоторакс. Дана поєднана травма тіла утворилася прижиттєво в короткий проміжок часу та в швидкій послідовності внаслідок контакту з тупим предметом (ами), якими могли бути виступаючі частини кузова автомобіля, не виключно, автобуса, під час дорожньо-транспортної пригоди, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення, і перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється, та пояснив, що він дійсно приблизно о 18 годині 18 хвилин, керуючи автобусом марки «БАЗ» модель А079.14, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по маршруту №51, по крайній лівій смузі руху вул.Любінської в напрямку вул.Виговського, поблизу буд. №92, у м.Львові, на нерегульованому пішохідного переходу не зменшив швидкість і не зупинився, в результаті чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в результаті отриманих травм померла на місці події. Просив суворо не карати, завдані збитки добровільно відшкодував потерпілій стороні.
		Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		В судове засідання потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву, в якій зазначила про відсутність у неї до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких претензій, в тому числі й майнового характеру. Просила суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами обвинуваченого.
		Зі змісту ст.349 КПК України убачається, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Окрім цього, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Відповідно до п.6 розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
		Враховуючи викладене вище, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів.
		Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, надав показання, в яких повністю підтвердив порушення ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є повністю доведеною, а тому останній повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.
		Відтак дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Прокурор у судових дебатах просив суд про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України. 
		Суд, при обранні виду та міри покарання враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, а також повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст.65 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілому.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, його наслідки - загибель потерпілої, дані про особу винного, який є одруженим та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий водієм ТОВ «Успіх БМ», раніше не судимий; характеристику за місцем проживання/реєстрації; пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків; відсутність обтяжуючих покарання обставин; відсутність матеріальних і моральних претензій зі сторони потерпілої.
		За сукупності викладених вище обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		Зазначене, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності та забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання, а також саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ч.1 ст.75 КК України.
		Обвинувачений, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою, в якого на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, офіційно працює, має міцні соціальні зв`язки, після вчиненого залишився на місці події, активно сприяв розкриттю злочину, висловив щирий жаль з приводу скоєного і осуд своєї поведінки, відшкодував потерпілій шкоду у повному обсязі. 
		Наведене у своїй сукупності безумовно свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без такої, за всіма позитивними даними про його особу, обвинувачений не є небезпечним для суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, а відтак, суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк три роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		Окрім цього, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
		Вирішуючи питання про застосування додаткового покарання, суд враховує те, що обвинувачений працює водієм протягом багатьох років, що є єдиним його джерелом доходів, тому застосування відносно останнього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, позбавить його можливості утримувати сім`ю, що потягне за собою порушення принципу пропорційності в даному випадку.
		Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження не обирався. 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.09.2022 року накладено арешт на автобус марки «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_1 , що належить: ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , який слід скасувати.
		Цивільний позов не заявлено. 
		В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експертів, тому такі на підставі ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. 
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.370, 374 КПК України,
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та застосувати відносно нього покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.
		На підставі ст.75 КК України, звільнити  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк три роки та відповідно до ст.76 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи; 
		Стягнути з  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь держави 17555,61 гривень процесуальних витрат на проведення експертиз.
		Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.09.2022 року на автобус марки «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_1 , що належить: ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2  скасувати.
		Речові докази: автобус марки «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_8 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя: (підпис). З оригіналом згідно.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...