Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/19806/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2023.
Дата набрання законної сили: 10.01.2023
Номер судового провадження: 61-1746ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                  
		Іменем України    
		 
		10 січня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/19806/18
		провадження № 61-1746св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи: 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		відповідач - Тернопільська міська рада, 
		треті особи: Тернопільська обласна рада, Відділ земельних ресурсів Тернопільської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Черніцької І. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костіва О. З., Парандюк Т. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,             ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення сесії Тернопільської міської ради та зобов`язання провести поділ земельної ділянки.
		 
		Позовну заяву мотивували тим, що вони є співвласниками житлового будинку, який розташований по   АДРЕСА_1 .
		Вказували, що у 2015 році зверталися до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_1 . Того ж року було погоджено межі земельної ділянки площею 0,0266 га для відведення позивачам, площею 0,0434 га - Тернопільській обласній раді для обслуговування адмінбудинку. 
		Рішенням Тернопільської міської ради від 22 грудня 2015 року № 7/3/44 позивачам та ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
		16 червня 2016 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 7/9/85 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0434 га за адресою                    АДРЕСА_1 ».
		Позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер співвласник        ОСОБА_8 , тому вони були змушені повторно звернутися до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		Рішенням Тернопільської міської ради від 02 лютого 2018 року № 7/22/103 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по                                      АДРЕСА_1 .
		Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП Геодезія» на підставі заяви позивачів розробило проект землеустрою, який вони подали на погодження до відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради. Однак, відділ земельних ресурсів Тернопільської міської ради відмовив у підписанні проекту, посилаючись на те, що земельна ділянка площею   0,0266 га частково включає земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яку планують виділити Тернопільській обласній раді відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 04 квітня 2017 року № 7/14/245 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0536 га для обслуговування адміністративного будинку по          АДРЕСА_1 ».
		Позивачі стверджували, що їм стало відомо, що Тернопільська міська рада своїм рішенням внесла зміни у рішення від 16 червня 2016 року та надала дозвіл Тернопільській обласній раді на розроблення проекту на земельну ділянку площею 0,0536 га, чим порушила їх права на отримання земельної ділянки площею 0,0266 га.
		 
		Позивачі просили суд: 
		- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Тернопільської міської ради від 04 квітня 2017 року № 7/14/245 «Про внесення змін в рішення міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/85 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0434 га за адресою: АДРЕСА_1 »;
		- зобов`язати Тернопільську міську раду провести поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 відповідно до Плану поділу земельної ділянки, виготовленому ТОВ «Галицькі землі» у 2015 році.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ,        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовлено.
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення  Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року залишено без змін.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом не встановлено, а позивачами не доведено, що оскаржуване рішення Тернопільської міської ради від 04 квітня 2017 року № 7/14/245 прийняте не в межах повноважень органу місцевого самоврядування, не у спосіб, встановлений законом, та з порушенням прав позивачів. Судом при розгляді цієї справи встановлено відсутність порушеного права позивачів відповідачем та відсутність підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення міської ради.
		 
		Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги, вказав, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		10 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року,          у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р. Б. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
		У травні 2022 року справа надійшла до суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19 (провадження № К/9901/20356/21), від 28 лютого 2020 року у справі № П811/1015/16 (провадження № К/9901/40911/18).
		 
		Заявник вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18).
		 
		Заявник просить врахувати, що на момент прийняття Тернопільською міською радою рішення від 04 квітня 2017 року № 7/14/245 «Про внесення змін в рішення міської ради від 16 червня 2016 року N 27/9/85», було чинним та ніким не скасоване рішення Тернопільської міської ради від 22 грудня 2015 року N 27/3/44, а тому прийняття Тернопільською міською радою рішення N 27/14/245 призвело до ситуації, коли Тернопільська обласна рада набуває права на збільшення раніше наданої їй земельної ділянки (з 0,0434 га до 0,0536 га) за рахунок земельної ділянки, яку набагато раніше було вирішено передати у власність позивачам.
		Тернопільська міська рада, розглядаючи у 2017 році звернення Тернопільської обласної ради про внесення змін у рішення міської ради      від 16 червня 2016 року N 27/9/85, повинна була врахувати наявність та чинність раніше прийнятого нею рішення від 22 грудня 2015 року N 27/3/44, відповідно до якого у позивачів вже виникло законне право очікування щодо набуття права власності на земельну ділянку площею 0,0266 га.
		Заявник зазначає, що вона та інші позивачі обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні передачі земельних ділянок у власність з огляду на дотримання ними визначених законодавством процедур, у той час як прийняття Тернопільською міською радою спірного рішення від 04 квітня 2017 року N 27/14/245 фактично призвело до неможливості реалізації позивачами рішення N 27/3/44.
		Звертає увагу, що 02 лютого 2018 року, під час розгляду повторного звернення позивачів щодо надання їм згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га, Тернопільська міська рада не повідомила позивачів про наявність перешкод у наданні їм дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку конфігурацією 0,0266 га з огляду на прийняття рішення № 7/14/245.
		 
		Вважає, що Тернопільська міська рада, приймаючи 04 квітня 2017 року спірне рішення № 7/14/245, призвела до порушення «законних очікувань» позивачів щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,0266 га, у межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки позивачі мали законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки Тернопільської міської ради.
		 
		Заявник вказує, що Тернопільська міська рада порушила конституційний принцип належного урядування, приймаючи оскаржуване рішення, а апеляційний суд під час перегляду справи не надав уваги доводам заявника щодо наявності у неї та інших позивачів легітимних очікувань в розумінні статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо оформлення відповідного права власності на земельну ділянку площею 0,0266 га.
		 
		Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 118, 186-1 ЗК України.
		 
		Відзиви на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 05 серпня 2014 року, одноквартирний будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 ,              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у рівних частках у порядку приватизації.
		 
		Будівля адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 241,4 кв. м є комунальною власністю в особі Тернопільської обласної ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 вересня            2014 року серія НОМЕР_1 , Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 25.09.2014 року, технічним паспортом на громадський будинок.
		 
		Згідно з наказом Державної судової адміністрації від 16 вересня 2004 року № 153/04 «Про утворення комісії з питань передачі будівлі по АДРЕСА_2 », створена комісія, яка 31 березня 2005 року провела обстеження об`єкта передачі за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі територіального управління Державної судової адміністрації і передається у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області, і встановила, що даний будинок є двоповерховою будівлею, площа забудови 183 кв. м, загальна площа будинку 283,7 кв. м, площа земельної ділянки     724 кв. м, про що був складений акт приймання-передачі, затверджений головою Тернопільської обласної ради 24 травня 2005 року.
		 
		На підставі рішення Тернопільської обласної ради від 25 січня 2005 року №371 «Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» адміністративний будинок по АДРЕСА_1 передано з балансу територіального управління Державної судової адміністрації у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області, що підтверджується актом передачі, затвердженим головою Тернопільської обласної ради 2008 року.
		 
		Відповідно до рішення сесії Тернопільської обласної ради від 20 серпня 2009 року № 725, Тернопільська обласна рада надала дозвіл Управлінню з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради на передачу в оренду приміщення по АДРЕСА_1 Головному управлінню юстиції у Тернопільській області. Як наслідок, між Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради та Головним управлінням юстиції в Тернопільській області укладено договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2009 року. Згідно з цим договором загальна площа орендованих нежитлових приміщень - 283,7 кв. м, площа земельної ділянки - 724 кв. м.
		 
		Відповідно до опису меж земельних ділянок, розташованих по                     АДРЕСА_3 , площа земельної ділянки, що передбачається для відведення Тернопільській обласній раді становила 0,0434 га, а площа для відведення у спільну сумісну власність громадянам для обслуговування будинковолодіння - 0,0266 га.
		 
		Листом Тернопільської обласної ради від 08 липня 2015 року № 373/Н-10-19, Тернопільська обласна рада погоджувала поділ земельної ділянки між будинковолодіннями, що знаходяться по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 згідно з описом меж земельних ділянок, поданим позивачами, зокрема ОСОБА_1 .
		 
		Співвласник будинку по     АДРЕСА_1 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 22 грудня 2015 року № 7/3/44 за заявою позивачів було надано дозвіл позивачам та ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зобов`язано позивачів у шестимісячний строк подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		 
		Позивачі не виконали умови пункту 2 вищезазначеного рішення сесії - не подали проект у строк, встановлений цим рішенням.
		 
		Згідно з розрахунком потреби площі земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1 , виданого Тернопільським обласним КП «Містобудівельник»                           від 12 листопада 2015 року № 34-15, площа земельної ділянки 0,0434 га не перевищує максимального показника і є нормативно достатньою для обслуговування даного адміністративного будинку. При цьому враховано  10 чоловік співробітників.
		 
		Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року за № 7/9/85, Тернопільській обласній раді надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування площею до 0,0434 га для обслуговування адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Постійна комісія з питань земельних відносин агропромислового комплексу та розвитку села Тернопільської обласної ради своїм рішенням від 11 січня 2017 року № 25/7, розглянула клопотання Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради від 05 січня 2017 року № 03/01 щодо розгляду розрахунку потреби площі земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1 , та вирішила рекомендувати Тернопільській обласній раді направити лист-клопотання до Тернопільської міської ради щодо внесення змін до рішення сесії від 16 червня 2016 року № 7/9/85 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434 за адресою АДРЕСА_1 » щодо уточнення площі земельної ділянки згідно наданого розрахунку потреби площі.
		 
		13 липня 2017 року голова Тернопільської обласної ради звернувся до міської ради з проханнями внести зміни у вищезазначене рішення сесії       від 16 червня 2016 року у частині уточнення площі земельної ділянки з 0,0434 га на 0,0536 га, посилаючись на рішення постійної комісії Тернопільської обласної ради від 11 січня 2017 року № 25/7 та враховуючи розрахунок потреби площі земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з розрахунком потреби площі земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1 , виданого Тернопільським обласним КП «Містобудівельник» від 29 грудня 2016 року, нормативно достатньою для обслуговування даного будинку є площа земельної ділянки 0,0536 га, яка не перевищує максимального показника. При цьому враховано 13 чоловік співробітників.
		 
		З довідки Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 28 травня 2019 року № 28/05 вбачається, що станом на                12 листопада 2015 року в адміністративному будинку по                                 АДРЕСА_2 працювало 27 працівників, станом на 29 грудня         2016 року - 12 працівників, а станом на 28 травня 2019 року -                        13 працівників.
		 
		Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 04 квітня 2017 року № 7/14/245, внесено зміни у рішення сесії Тернопільської міської ради         від 16 червня 2016 року за № 7/9/85 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434 га за адресою АДРЕСА_1 » щодо площі земельної ділянки і визначено площу - 0,0536 га.
		 
		Управління містобудування, архітектури та кадастру погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку на земельній ділянці площею 0,0536 га по          АДРЕСА_1 , що стверджується висновком Управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою від 14 травня 2018 року № 843/14.
		 
		На підставі звернення Тернопільської обласної ради від 01 серпня 2018 року відділом земельних ресурсів Тернопільської міської ради підготовлено проект рішення міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0536 га для обслуговування адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».
		 
		Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру від 22 травня 2018 № 1425/177-18, земельна ділянка, що проектується до відведення           у постійне користування Тернопільській обласній раді для обслуговування адміністративного будинку площею 0,0536 га за адресою                                АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, у тому числі  землі, які не надані у власність та постійне користування у межах населеного пункту.
		Земельній ділянці площею 0,0536 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000:02:013:0056 та внесено відомості до бази Державного земельного кадастру.
		 
		20 вересня 2017 року позивачі звернулись до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		 
		02 лютого 2018 року Тернопільська міська рад, розглянула на сесії заяву позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по            АДРЕСА_1 , прийняла рішення від 02 лютого 2018 року за № 7/22/103, яким визнала таким, що втратило чинність рішення сесії Тернопільської міської ради від 22 грудня 2015 року за № 7/3/44 «Про надання дозволу позивачам та ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га за адресою: АДРЕСА_1 », а також вирішила надати дозвіл позивачам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зобов`язано позивачів у шестимісячний строк подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		 
		25 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про виготовлення проекту.
		 
		Своїм листом від 25 вересня 2018 року № 1402/25 Відділ земельних ресурсів Тернопільської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що розглянув її звернення від 17 вересня 2018 року стосовно підписання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою - АДРЕСА_1 та відмовив у задоволенні заяви.
		Ця відмова викликана тим, що у результаті опрацювання долученого до заяви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та графічних матеріалів встановлено, що зазначена земельна ділянка площею 0,0266 по АДРЕСА_1 включає частину земельної ділянки площею 0,0536 га для обслуговування адміністративного будинку, кадастровий номер 6110100000:02:013:0056 по АДРЕСА_1 .
		Одночасно, відділ земельних ресурсів повідомив, що питання підписання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 можливо розглядати після прив`язки меж земельної ділянки до меж земельних ділянок суміжних землекористувачів та власників землі.
		 
		На замовлення ОСОБА_1 про проведення земельно-технічного дослідження на предмет відповідності користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ проведено експертне дослідження та надано висновок за результатами земельно-технічного дослідження від 20 грудня 2019 року № 1451/19-22.
		Згідно з вказаним висновком, загальна площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 становить 700 кв. м. Згідно з проектом землеустрою у постійне користування Тернопільській обласній раді надана земельна ділянка площею 0,0536 га для обслуговування адмінбудинку. Отже, земельна ділянка, яка залишилась у користуванні співвласників житлового будинку за АДРЕСА_3 -         164 кв. м відповідно до проведеного дослідження, вказана площа є недостатньою для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
		У подальшому експерт зазначив, що для розрахунку щодо уточнення необхідних площ для обслуговування житлового будинку та адмінбудівлі необхідно надати виписки з Форми-6-ЗЕМ станом до 2016 року про наявність площ земельних ділянок, закріплених за вказаними адресами.
		 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
		 
		У статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси             у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5         ЦПК України).
		 
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		 
		Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		 
		Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		 
		Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		 
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
		 
		Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
		 
		Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		 
		Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		 
		Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
		 
		Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 
		Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України        (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		 
		Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		 
		Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій»     у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому            ЗК України.
		 
		Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року           у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня        2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) дійшла наступних висновків: «Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.»
		 
		Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. 
		Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. 
		 
		Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Тернопільської міської ради від 22 грудня 2015 року № 7/3/44 задоволено заяву позивачів та ОСОБА_8 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0266 га у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по                              АДРЕСА_1 . При цьому суди встановили, що позивачі не виконали вимоги пункту 2 цього рішення, оскільки у шестимісячний строк з моменту ухвалення рішення не подали на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 
		 
		20 вересня 2017 року позивачі повторно звертаються до Тернопільської міської ради із проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на вище згадану земельну ділянку. Отримавши 02 лютого   2018 року від відповідача згоду на розробку проекту землеустрою, позивач ОСОБА_1 25 травня 2018 року звернулася зі заявою про виготовлення проекту землеустрою, а 17 вересня 2018 року звернулася до Відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради з проханням підписати виготовлений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Відділ земельних ресурсів Тернопільської міської ради листом від 25 вересня 2018 року відмовив позивачам у підписанні проекту землеустрою, мотивуючи цю відмову тим, що ця земельна ділянка включає частину земельної ділянки площею 0,0536 для обслуговування адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:02:013:0056.
		 
		У свою чергу, рішенням Тернопільської міської ради від 04 квітня 2017 року внесено зміни у рішення від 16 червня 2016 року, яким надано Тернопільській обласній раді дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та площу земельної ділянки визначено 0,0536 га. При цьому Тернопільська обласна рада виготовила проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,0536 га, який 14 травня 2018 року погоджений висновком Управління містобудування, архітектури та кадастру, а 01 серпня 2018 року Відділ земельних ресурсів Тернопільської міської ради підготував проект рішення міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,0536 га для обслуговування адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».
		 
		Отже, на час звернення позивачів до Тернопільської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0266 га (20 вересня 2017 року), Тернопільська обласна рада вже звернулася до відповідача з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0536 га, до якої входить частина земельної ділянки, на яку претендують позивачі, (рішення від 16 червня 2016 року зі змінами від 04 квітня 2017 року), розробила проект землеустрою та звернулася за її затвердженням, внаслідок чого першою має право на отримання рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність, яка за змістом статті 118 ЗК України є завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
		 
		Розглядаючи заяву позивачів від 20 вересня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0266 га, яка надійшла пізніше заяви Тернопільської обласної ради, Тернопілська міська рада не пересвідчилася у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувала вимог законодавчих актів, що регулюють вказані правовідносини, метою яких є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами.
		 
		Питання, пов`язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивачів у межах спору не виникало.
		 
		З цих підстав суди правильно зазначили, що у позивачів відсутнє право на захист їх законних очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки Тернопільська обласна рада раніше за позивачів вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно, раніше розробила проект землеустрою спірної земельної ділянки, за її заявою сформовано земельну ділянку та, як наслідок, виготовлено проект рішення про затверджено проекту землеустрою за нею.
		 
		Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що  отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада     2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18),                  від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження                № 14-301цс18) і підставі відступу від яких колегія суддів не вбачає.  
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  позовних вимог.
		 
		Колегія суддів звертає увагу заявника на те що, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана                         у користування іншій особі. Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Велика Палата Верховного Суду у постанові          від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження              № 14-28цс20).  
		Отже, колегія суддів спростовує доводи заявника про те, що оскаржуваним рішенням її та інших позивачів позбавили можливості завершити оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,0266 га, на тій підставі, що отримавши рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у 2015 та у 2018 роках, позивачі мали усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення права власності на земельну ділянку.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, висловленим у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року               у справі № 160/5982/19 (провадження № К/9901/20356/21), від 28 лютого 2020 року у справі № П811/1015/16 (провадження № К/9901/40911/18), на які посилалася заявник у касаційній скарзі, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим  у зазначених справах.
		 
		Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу  представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області         від 08 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду     від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...