Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/4481/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 14-109цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		14 грудня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 361/4481/19
		Провадження № 14-109цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку», про виселення із житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Явдошенком Олегом Володимировичем , на постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ «ВБР»), про виселення із житлового будинку.
		Позов обґрунтований тим, що 25 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВБР» укладено кредитний договір № IKIZG.137452.001, за умовами якого позичальник отримала кредит на споживчі потреби  у розмірі 240 000,00 грн з кінцевим терміном повернення до 24 червня 2023 року. На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за вказаним кредитним договором 25 червня 2013 року між банком та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є належні іпотекодавцю житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,25 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 . 
		07 листопада 2017 року між ПАТ «ВБР» і ТОВ «АНСУ» укладено договір про відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами, відповідно до якого товариство набуло статус нового кредитора за кредитним договором та іпотекодержателя за договором іпотеки.
		Позивач зазначав, що у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору 18 липня 2018 року ТОВ «АНСУ» у позасудовий спосіб звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. Після оформлення права власності на вищевказану нерухомість товариство намагалося отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація з 28 лютого 2015 року та проживання у спірному домоволодінні ОСОБА_1 , яка не є колишнім власником житлового будинку, не була позичальником за кредитним договором, а її реєстрацію у спірному житловому будинку без згоди банку здійснено після укладення договору іпотеки. 
		03 травня 2019 року ТОВ «АНСУ» направило ОСОБА_1 вимогу про добровільне звільнення житла, але ця вимога не була задоволена. 
		Враховуючи вищенаведене, ТОВ «АНСУ» просило виселити ОСОБА_1 
		із житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «АНСУ» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будинок АДРЕСА_1 придбаний не за кредитні кошти, а ОСОБА_1 не є боржником за кредитним договором та не має іншого житла, тому відсутні підстави для її виселення із предмета іпотеки без надання їй іншого жилого приміщення.
		Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції застосував положення частини другої статті 109 ЖК України, частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та врахував правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі                                              № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18) щодо неможливості виселення з жилого приміщення, що було предметом іпотеки, без одночасного надання іншого житла у разі, якщо воно було придбане не за кредитні кошти. 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року 
		скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «АНСУ» задоволено. Виселено ОСОБА_1 із житлового будинку на АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, застосовується лише у разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку. При зверненні стягнення на іпотечне майно шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору виселення мешканців з відповідного об`єкта нерухомості здійснюється за умови дотримання іпотекодержателем передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 ЖК України процедури, у разі невиконання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Оскільки ТОВ «АНСУ» дотрималося процедури звернення стягнення на іпотечне майно шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, а ОСОБА_1 порушує його права як нового власника будинку, то наявні підстави для задоволення позову та виселення останньої із спірного житлового будинку без надання іншого житла.
		Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував інші правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15, від 19 квітня 2017 року у справі № 6-3057цс16; Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду,                   представник ОСОБА_1 - адвокат Явдошенко О. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року. 
		Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року заявник зазначає те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі  № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі                    № 6-1731цс16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц та у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 320/10637/14-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17.
		З посиланням на правові висновки, наведені на вищезазначених постановах, заявник зазначає, що частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Тобто колишні власники та особи, які проживають у житлі, придбаному за їх кошти та переданому в іпотеку, навіть після звернення іпотекодержателем стягнення на таке майно, в силу положень статті 109 ЖК України мають право на користування таким житлом до моменту виселення з наданням їм іншого постійного житла. Оскільки спірне нерухоме майно не було придбано позичальником ОСОБА_3 за кредитні кошти, то це, на думку заявника, виключає можливість виселення із нього ОСОБА_1 без одночасного надання їй іншого постійного житла. 
		При цьому заявник звертає увагу на те,  що з урахуванням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
		ТОВ «АНСУ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те,  що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, відповідає усім фактичним обставинам справи. Вважає, що виселення відповідачки є пропорційним заходом захисту інтересів сторін у спорі. При цьому ОСОБА_1 не втратила право на проживання за попереднім місцем реєстрації (місце реєстрації її матері - ОСОБА_2 ), де вона була зареєстрована та проживала на дату укладення договору іпотеки. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 17 листопада 2021 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		07 листопада 2022 року ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на пункт 7 Перехідних положень ЦПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. 
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Об`єднана палата Касаційного цивільного судуу складі Верховного Судукерувалася таким.
		Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України, згідно з частиною першою якої звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
		Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.
		Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому була підтримана Великою Палатою Верховного Суду  у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, провадження № 14-317цс18, та є незмінною.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила й про те, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі   № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника.
		Отже, у наведених вище постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду наводилася правова позиція, яка стосувалася неможливості виселення з іпотечного майна, яке набуто не за кредитні кошти, при зверненні стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом проведення прилюдних торгів, без надання іншого постійного житла. 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, і іпотекодержатель цим правом скористався, зареєструвавши право власності на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у позасудовому порядку. Проте, як з`ясувалося, після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя у цьому житловому будинку була зареєстрована відповідачка, яка на вимогу позивача, як нового власника, добровільно звільнити житлове приміщення відмовилася. Ключовим питанням у справі, яка переглядається, є можливість/неможливість виселення з іпотечного майна, яке набуто не за кредитні кошти, при зверненні стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
		У постановах від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (провадження                             № 14-112цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14 (провадження                           № 14-48цс19); від 21 березня 2018 року у справі № 760/1443815 (провадження                                    № 14-38цс18); від 13 березня 2019 року у справі  № 520/7281/15 (провадження             № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду України про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом: а) встановлення в рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; б) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки (позасудовим врегулюванням) і не є належним способом судового захисту.
		Разом з тим, на думку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у наведених вище постановах Великою Палатою Верховного Суду не висловлювалася правова позиція щодо можливості/неможливості виселення з іпотечного майна, набутого не за кредитні кошти, у разі обрання банком, іпотекодержателем, позасудового врегулювання, тобто позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. А правові висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є іншим і свого часу Верховний Суд України вважав належним способом судового захисту позасудові способи звернення на предмет іпотеки. 
		Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі                     № 6-2947цс15 звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом визнання за банком права власності на квартиру (позасудовий спосіб судового захисту). Проте Верховний Суд України у своїй постанові скасував попередні судові рішення і ухвалив   виселити   відповідачів з  іпотечного  майна.  При цьому   зазначив таке: «…вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до частини другої статті 39 цього Закону таке рішення може бути ухвалене судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки».
		Натомість, у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2016 року у справі                      № 6-39цс15 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено з правом продажу банком предмета іпотеки (позасудовий спосіб). Відмовляючи у позові банку в частині виселення відповідачів Верховний Суд України зазначив про неможливість виселення з іпотечного майна, набутого не за рахунок кредиту, без надання іншого житла.   
		Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-3057цс16, в якій банк обрав спосіб судового захисту - право продажу предмета іпотеки будь-якій особі від імені банку (позасудовий спосіб). При цьому у постанові Верховного Суду України зазначено таке: «Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку».
		З урахуванням наведеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від позиції Верховного Суду України. 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність прийняття справи до розгляду.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України). 
		Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України, статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку», про виселення із житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Явдошенком Олегом Володимировичем , на постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.
		Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 08 лютого 2023 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                             О. С. Ткачук
		Судді:                    В. В. Британчук                                        Л. М. Лобойко
		Ю. Л. Власов                                            К. М. Пільков
		І. В. Григор`єва                                        О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                                        Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                             О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                           В. М. Сімоненко
		О. С. Золотніков                                                І. В. Ткач
		Л. Й. Катеринчук                                               С. П. Штелик
		Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...