Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/23/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2023. Зареєстровано: 12.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2023.
Дата набрання законної сили: 07.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/185/408/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000681

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 185/23/23
		Провадження № 1-кп/185/408/23
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		05 січня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря    ОСОБА_2 ,
		       розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000681 від 27 вересня 2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ясинувата, Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, із вищою освітою, на у триманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та XIII Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі - рф) путін в.в., а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил рф (далі по тексту - зс рф) на територію України.
		Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та Призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
		Також пунктом 2 Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, серед інших, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Відповідну до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Разом з цим, в ході досудового розслідування встановлено, що окупаційними військами рф 22 березня 2022 року повністю окуповано територію м. Ізюм Харківської області.
		Приблизно з кінця травня 2022 року, точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24 лютого 2022 року повномасштабним російським вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення територій, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території, маючи умисел на зайняття посади в окупаційній адміністрації, незаконно створеною окупаційною владою в м. Ізюм Харківської області, та реалізуючи його вступив в злочинну змову з окупаційними військами рф та представниками так званої «ЛНР», отримавши від них пропозицію на зайняття посади «заступника начальника УЖКГ тимчасової цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області», в порушення Конституції та Законів України, добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.
		Надалі, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, приблизно з кінця травня 2022 року до початку вересня 2022 року, точний час встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на посаді «заступника начальника УЖКГ тимчасової цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області, продовжуючи реалізовувати свій раніше виниклий злочинний умисел, здійснював діяльність на займаній посаді, не пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, та виконував розпорядження, надані начальником ЖКГ відділу експлуатації об`єктів ЖКГ моніторингу господарської діяльності комунальних підприємств в м. Ізюм.
		Дії ОСОБА_3  кваліфіковано за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд даного обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		       Указані обставини встановлені органом досудового розслідування та не оспорюються учасниками судового провадження.
		       Обвинувачений ОСОБА_3 подав письмову заяву, яка складена у присутності адвоката ОСОБА_4 , згідно з якою ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
		       Судом встановлено, що відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Також обвинувачений ОСОБА_3 надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
		       Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання  обвинуваченим своєї винуватості, приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3  винний у вчинені даного кримінального проступку.
		Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		При призначенні покарання  обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
		За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. 
		На підставі ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення права обіймати посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування без конфіскації майна, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не має.
		Цивільний позов у справі не заявлявся.
		У справі процесуальні витрат не має.
		Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування строком на дванадцять років, без конфіскації майна.
		Речові докази у справі: чотири акти, створених окупаційною владою з особистими підписами ОСОБА_3 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		       Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		       Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...