Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 906/806/22 : не визначено.
Надіслано судом: 12.01.2023. Зареєстровано: 13.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2023.
Дата набрання законної сили: 31.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

"background-color:#FFFFFF;font-family:Arial CYR;font-size:12pt;">Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката а б о з в л а с н о ї і н і ц і а т и в и, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За таких обставин, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають дане право відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
		У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постанові від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, у постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
		Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
		Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Погорілцем Р.В. професійної правничої допомоги ТОВ "БМК-АЛЬПІ" у справі №906/806/22.
		Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44798,66грн, водночас ним подано заяву про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00грн.
		На думку суду, заявлені позивачем витрати на правову допомогу (за складання досудової вимоги та позовної заяви) не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову в розумінні ст.ст.126та129 ГПК України, оскільки дана справа не є складною, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду, що складається лише з основного боргу; претензія позивача від 29.07.2022 фактично повторює зміст позовної заяви, яка не містить складних розрахунків і, як наслідок, її підготовка не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль. 
		При цьому суд також враховує, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, аналіз чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судових засідань і процесуальних документів.
		Окрім того, суд враховує, що судове засідання 06.12.2022, гонорар за участь у кому складає 4000,00грн тривало 10хв. (12:16:59 початок, 12:26:09 кінець). У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що участь адвоката в цьому засіданні не потребувала від останнього зусиль; крім того явка у судове засідання представника обов`язковою не визнавалась.
		Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).
		Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Також суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
		Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та зважаючи на зазначені вище положення законодавства, суд прийшов до висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю даної справи та ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на надання цих послуг.
		За таких обставин, керуючись передбаченим ст.2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи ціну позову і складність справи, обставини справи і строк її розгляду, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги та при цьому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку задовольнити заяву представника позивача від 29.12.2022 частково і покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00грн; у задоволенні вимог позивача про стягнення 6000,00грн витрат на правову допомогу відмовити.
		 
		Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат) від 29.12.2022 у справі №906/806/22 задовольнити частково.
		 
		 
		2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ТЕХНА" (вул.Київська (Пушкіна), 48, м.Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11706, ЄДРПОУ 33063942) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БМК-АЛЬПІ" (02140, м.Київ, вул.С.Крушельницької, 5, ЄДРПОУ 37856624) 11000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		3. В іншій частині заяви представника позивача від 29.12.2022 у справі №906/806/22 відмовити.
		 
		Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
		Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Соловей Л.А. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддрукувати: 3 прим.
		1- у спарву;
		2,3- сторонам (рек)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...