Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/3641/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2023. Зареєстровано: 13.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"11" січня 2023 р.           Справа№ 911/3641/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Агрикової  О.В.
		суддів:            Мальченко А.О. 
		          Чорногуза М.Г. 
		 
		секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
		за участю представників сторін:
		від позивача - Желяк А.А.,
		від відповідача  - Дзюбенко С.М.,
		від третьої особи - Приходько Я.М.
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
		Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
		на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 (повний текст рішення складено 26.08.2022)
		та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2022 (повний текст рішення складено 03.10.2022)
		у справі № 911/3641/21 (суддя Ейвазова А.Р.)
		За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 
		про розірвання договору, повернення майна, -
		ВСТАНОВИВ:
		У 2021 році Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" про:
		- розірвання договору оренди №2277 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладений 29.08.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Дафна Мей Юкрейн";
		- усунення перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання ТОВ "Дафна Мейн Юкрейн" повернути за актом прийому-передачі Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення №78 площею 25 кв.м на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв.№47578), що знаходиться на балансі ДП МА "Бориспіль" та розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, аеропорт.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує орендоване майно не за цільовим призначенням, визначеним п. 1.2 договору оренди, а саме об`єкт оренди використовується для здійснення торгівлі товарами, не передбаченими договором.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів, що об`єкт оренди, який є частиною нежитлового приміщення, використовується не за призначенням такого майна - річчі. Місцевий господарський суд встановив, що фактично у позовній заяві позивач посилається на те, що використання майна не відповідає встановленій орендній ставці, що не може вважатись користуванням річчю не за її призначенням та підставою для розірвання договору у відповідності з ст.783 ЦК України.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд не врахував позицію третьої особи, що орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи та товарів інших виробників, що є підставою для застосування вищої орендної ставки та впливає на ціну, як істотну умову договору. Отже, скаржник наголошує, що продаж товару орендарем, що передбачає застосування більшої орендної ставки спричинює збільшення розміру орендної плати, а тому використання відповідачем об`єкта оренди для реалізації товару, який не відповідає вказаній орендній ставці завдає значні збитки державному бюджету України.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
		Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги третьої особи мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема скаржник зазначає, що факт використання орендованого майна відповідачем з порушенням умов договору підтверджується звітом про проведення 07.07.2021 року позапланового комплексного контролю з оглядом об`єкта оренди, завіреними копіями фіскальних чеків та фото таблицями об`єкта оренди. На думку скаржник знаходження в орендованому приміщенні підакцизних товарів свідчить про те, що в договорі оренди повинна бути встановлена ставка в розмірі 18%, що відповідно вплинуло б й на розмір орендної плати, зокрема призвело б до її збільшення, оскільки базова орендна плата розраховувалась би за ставкою 18%. Відтак, здаючи дане приміщення в оренду для розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства - товаровиробника, а не для розміщення торгівельного об`єкта з продажу алкогольних виробів, позивач та ДП «МА «Бориспіль» значною мірою позбавляються коштів, які б могли отримувати. Враховуючи викладене, продаж відповідачем в орендованому приміщенні товарів підакцизної групи та товарів виробником яких не є відповідач, свідчить про порушення умов договору, що є підставою для задоволення позовних вимог.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3641/21.
		Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2022 року (суддя Сокуренко Л.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" про розподіл судових витрат задоволено. Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" 45 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		24.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивача у справі, надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому апелянт також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
		Вимоги та доводи доповнень до апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що подані відповідачем розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи, адже правовідносини, що склались між сторонами у справі регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів. 
		27.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/3641/21.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року, розгляд справи призначено на 07.12.2022 року.
		28.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн", відповідача у справі,  надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2023 року.
		В судове засідання 11.01.2023 року з`явились представник позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача надав колегії суддів пояснення просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.          Представник третьої особи надав колегії суддів пояснення просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
		Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 29.08.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) укладено договір оренди № 2277 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який посвідчено нотаріально 29.08.2019, реєстровий №2055 (далі - договір). (т.1, а.с. 9-12).
		Відповідно до п 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення № 78, площею 25,00 кв.м на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578), яка розміщена за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт. Відповідне майно перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль"; вартість об`єкта оренди згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2019 становить за незалежною оцінкою 2 309 902грн.
		Згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника.
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди за базовий місяць розрахунку - лютий 2019 року становить 123  390 грн.
		Згідно з п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Також, пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата на кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж
		Пунктом 5.1 договору передбачено, зокрема, обов`язок орендаря використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору.
		Згідно з п. 8.1 договору орендодавець має право контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.
		Також пунктом 8.2 договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.
		Як визначено п. 10.1 договору, його укладено строком на 10 років та він діє з 29.08.2019 року по 28.08.2029 року включно.
		Відповідно до п. 10.7 договору сторонами погоджено, що договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо відповідач, зокрема, користується майном не відповідно до умов договору.
		Як вбачається з акту прийому-передачі від 23.09.2019 року об`єкт оренди переданий відповідачу. (т.1, а.с. 14).
		Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №789 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Київ, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Також, п.2 відповідного наказу установлено, що РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській області є правонаступником, зокрема. майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
		Отже, на момент звернення з позовом до суду, позивач набув прав орендодавця за відповідним договором і є належним позивачем за вимогами про розірвання такого договору.
		З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 року робочою групою позивача проведено позаплановий комплексний контроль з оглядом об`єкта оренди щодо використання державного майна, переданого в оренду, виконання умов відповідного договору, про що складено звіт (т.1 а.с.15). 
		Зі змісту даного звіту вбачається, що фактично орендоване майно використовується з метою продажу товарів підакцизної групи, продовольчих товарів та товарів інших товаровиробників, а також товарів, вироблених за межами України і не є товарами вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників. У звіті також вказано, що використання орендованого майна не відповідає орендній ставці, застосованій при визначенні розміру орендної ставки за базовий місяць розрахунку, встановленого згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786. Відповідний звіт підписано також представником балансоутримувача - ДП МА "Бориспіль".
		Позивачем до матеріалів справи долучено фіскальні чеки №403 від 06.07.2021 року, №415 від 07.07.2021 року, які на думку останнього підтверджують факт продажу в орендованому приміщенні товарів підакцизної групи та продовольчих товарів. (т.1, а.с. 16).
		Крім того, в матеріалах справи наявна заява свідка, яка підписана від імені позивача керівником в порядку самопредставництва ОСОБА_4, з якої вбачається, що на запитання відповідача повідомлено, що у позивача відсутня інформація про те, хто і за яких обставин здійснював купівлю товару щодо якого видані чеки та повідомив, що отримав їх у балансоутримувача (т.1 а.с.257-260). 
		Також в матеріалах справи наявна заява свідка, представника третьої особи Щиголь М. в якій на запитання відповідача, останній вказав, що видавав особам, які входили до складу робочої групи, що здійснювала контроль та вказана у вищезгаданому звіті, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 тимчасові перепустки для здійснення обстеження приміщення 07.07.2022 року та підтвердив здійснення такими особами обстеження (т.1 а.с.157).
		З листа №50-02.01-3172 від 19.07.2021 року вбачається, що позивач звернувся до відповідача та третьої особи, де вимагав від відповідача усунути виявлені порушення протягом 10 днів з дня отримання листа та використовувати орендоване майно відповідно до умов договору, а третю особу - проконтролювати виконання відповідної вимоги (т.1 а.с.41). 
		Зазначений вище лист отриманий відповідачем 26.07.2021 року (т.1 а.с.42).
		В подальшому, 29.07.2021 року позивач звернувся до третьої особи з листом за вих..№50-02.01-3354, у якому просив повідомити про усунення орендарем - ТОВ "Дафна Мейн Юкрейн" порушень. (т.1 а.с.22).
		В свою чергу, 29.07.2021 року відповідачем направлено позивачу лист від 29.07.2021 року №29/07-1 щодо відсутності порушень договору та припинення втручання у діяльність орендаря та не здійснення перешкод у вільній конкуренції (т.1 а.с.107-109), направлення якого підтверджується описом вкладення у рекомендований лист, прийнятий для відправлення за накладною №0101910274083 (т.1 а.с.110).
		Втім, 11.08.2021 року третя особа - ДП МА "Бориспіль" направила позивачу лист №01-22-1024, який отримано позивачем 17.08.2021 року, з листом відповідача від 03.08.2021 року №03/08-1, яким останній повідомив про відсутність порушень умов договору оренди та використання приміщення виключно з метою розміщення власного фірмового магазину (т.1 а.с.20), а також фото, вказавши, що це фото об`єкта оренди станом на 06.08.2021 року (т.1, а.с.17-19). 
		Крім того, листом від 05.08.2021 року за вих.№234-23921/0/6-21/вих. Адміністрація Державної прикордонної служби на звернення позивача від 13.08.2021 року №45-02.01-3663 (т.1, а.с.23) повідомила, про те, що 20.02.2020 року відповідачу надано дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення "Бориспіль" відповідно до його заяви, у якій зазначено, що орієнтовним переліком товарів, запланованих до реалізації в магазині, є жіночий одяг, взуття, аксесуари до них, біжутерія (т.1 а.с.21).
		Також, як свідчить витяг з реєстру магазинів безмитної торгівлі, ТОВ "Дафна Мей Юрейн" є утримувачем магазину безмитної торгівлі у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення "Бориспіль" (т.1 а.с.95-100).
		Відповідачем в свою чергу, на підтвердження здійснення продажу в орендованому приміщенні продовольчих товарів власного виробництва надані: накладна на переміщення №103 від 19.06.2021 року (т.1 а.с.89) та  вантажна митна декларації №UA100040/2021/374393 щодо переміщеного товару (т.1 а.с.86-88); накладна на переміщення №103 від 19.06.2021 року (т.1 а.с.90) та вантажна митна декларація UA100290/2021/365946 від,28.12.2021 року щодо переміщеного товару (т.1 а.с. 84-85).
		Також, як вбачається з рішення суду першої інстанції, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що на підтвердження тієї обставини, що відповідач є вітчизняним промисловим підприємством-товаровиробником, ним долучено до відзиву: акт (протокол) інвентаризації залишків готових виробів та покупних товарів, які знаходяться у шоурумі, відповідно до наказу №25/02-02 від 25.02.2021 року станом на 02.03.2021 року (т.1 а.с.111-138); штатний розпис на 2019 рік (т.1 в.ч.139), публікації у мережі Інтернет, які стосуються діяльності підприємства (т.1 а.с.140-154). Разом з тим, у судовому засіданні представник позивача на запитання суду підтвердив, що не оспорює та визнає те, що відповідач є вітчизняним промисловим підприємством-товаровиробником.
		Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідачем істотно порушено договір, а саме відповідачем порушено зобов`язання щодо використання майна відповідного до його призначення та умов договору, що вимагає розірвання такого договору та відповідно  похідну вимоги від такої вимоги - повернення об`єкта оренди балансоутримувачу. 
		Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що фактично у позовній заяві позивач посилається на те, що використання майна не відповідає встановленій орендній ставці, що не може вважатись користуванням річчю не за її призначенням та підставою для розірвання договору у відповідності з ст.783 ЦК України.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
		В силу положень ст.ст.  15,  16 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 2  ст. 509 ЦК України  зобов`язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу.
		За змістом п. 1 ч. 2  ст. 11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1  ст. 626 ЦК України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з  ст. 627 ЦК України  передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог  ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1  ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з  ст. 629 ЦК України  договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.  525,  526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Відповідно до ч.1  ст. 179 ГК України  майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		Статтею 193 ГК України  встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є відносинами з оренди державного майна, які урегульовані нормами  Глави 58 Цивільного кодексу України  та  Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Статтею 283 Господарського кодексу України  встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
		Статтею 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1  ст. 283 ГК України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін; договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		При цьому, як визначено ч.1 ст.25 такого Закону, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором  оренди.
		Отже, однією із підстав розірвання договору оренди може бути, зокрема, факти користування річчю не за призначенням або з порушенням умов договору найму.
		Окрім того, як визначено ч.2  ст.651 ЦК України, на яку позивач посилається, вимагаючи розірвання договору оренди, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до ч.ч.1, 4  ст.188 ГК України: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
		Відповідно до п. 10.7 Договору сторони погоджуються, що цей Договір буде достроково розірвано на орендодавця, зокрема, якщо Орендар використовує майно не відповідно до умов цього договору.
		Як вже було зазначено вище, звертаючись з даним позовом позивач вказує, що відповідач в порушення п.5.1 договору використовує орендоване майно не за призначенням та не у відповідності з умовами договору.
		Також, як зазначено у позові та вказують скаржники, орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи та товарів інших виробників, що є підставою для застосування вищої орендної ставки та впливає на ціну, як істотну умову договору. 
		Тобто, на думку позивача використання орендованого майна відповідачем в даному випадку не відповідає встановленій орендній ставці.
		В той же час, як визначено  ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Тобто, орендоване за договором майно є річчю у розумінні  ст.179 ЦК України.
		З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно встановив, що використання майна, яке  не відповідає встановленій орендній ставці, не може вважатись користуванням річчю не за її призначенням та підставою для розірвання договору у відповідності з  ст.783 ЦК України.
		Разом з тим, згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що будь-яких інших застережень щодо заборони на продаж в орендованому приміщенні тих чи інших товарів, спірний договір оренди не містить.
		Однак, як вже було зазначено позивач посилається на використання майна не у відповідності з умовами договору, який передбачає, що майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника, вказуючи, що це є істотним порушення договору.
		Втім, колегія суддів зазначає, що оскільки умовами договору не визначено чіткого переліку товарів, які відповідач має право реалізовувати в орендованому приміщенні, тому матеріалами справи не доведено використання відповідачем майна не у відповідності з умовами договору, враховуючи той факт, що позивачем та третьою особою не заперечується факт використання відповідачем орендованого приміщення для розміщення власного фірмового магазину, як це визначено п. 1.2 Договору.
		Щодо посилання скаржників, що здаючи дане приміщення в оренду для розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства - товаровиробника, а не для розміщення торгівельного об`єкта з продажу алкогольних виробів, позивач та ДП «МА «Бориспіль» значною мірою позбавляються коштів, які б могли отримувати, колегія суддів зазначає наступне.
		Колегія суддів зазначає, що Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (далі - Методика), визначаються орендні ставки, які використовуються для розрахунку базової (стартової) орендної плати.
		Норми цієї Методики передбачають різні орендні ставки в залежності від певних критеріїв, як-то: вид діяльності, який здійснюється із використанням орендованого майна, об`єкт та/або суб`єкт, який розміщується в орендованому майні і т.д.
		Відповідно до пункту 1 Методики її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
		Згідно з пунктом 2 Методики розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата,
		Орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у Поговорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди (пункт 4 Методики).
		Положеннями пункту 8 Методики встановлено формулу, за якою розраховується розмір орендної плати за базовий місяць оренди (або стартовий розмір орендної плати у разі проведення конкурсу). Однією зі змінних величин у формулі є орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2 до Методики.
		Додатком № 2 до Методики встановлені орендні ставки за використання нерухомого державного майна, що застосовуються при розрахунку орендної плати. Так, наприклад, орендна ставка за оренду нерухомого майна для розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників, складає 6 %.
		Станом на день проведення конкурсу на право оренди Приміщення був чинним Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна, затверджений Постановою КМУ від 31 серпня 2011 р. № 906 (далі - Порядок)
		Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку стартовий розмір орендної плати, визначений згідно з Методикою, належить до умов конкурсу на право оренди державного майна.
		Згідно з п. 16 Порядку конкурс проводиться з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону.
		У разі надходження двох або більше пропозицій, які відповідають умовам конкурсу, переможець визначається комісією за критерієм найбільшої запропонованої орендної плати за перший/базовий місяць оренди із застосуванням принципу аукціону (п. 19 Порядку).
		Як виходить із Розрахунку, стартовий розмір орендної плати, розрахований відповідно до Методики та з урахуванням орендної ставки 6% становив 11 549,51 грн.
		В той же час, пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди за базовий місяць розрахунку - лютий 2019 року становить 123  390 грн.
		Отже, враховуючи розмір оренди визначений в п. 3.1 договору в сумі 123  390, 00 грн., колегія суддів зазначає, що за результатами конкурсу орендна плата була збільшена більш ніж у 10 разів.
		Доводи скаржників, що в договорі оренди повинна бути встановлена ставка в розмірі 18%, що відповідно вплинуло б й на розмір орендної плати, зокрема призвело б до її збільшення, оскільки базова орендна плата розраховувалась би за ставкою 18% є лише припущенням, яке не підтверджено будь-якими документами.
		Істотним порушенням, за змістом ч.2  ст.651 ЦК України, є порушення, яке завдало шкоди іншій стороні договору внаслідок позбавлення її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Однак, оскільки колегією суддів вище встановлено, що відповідач не порушує умов договору оренди щодо використання приміщення за призначенням, а також той факт, що відповідачем сплачується орендна плата за базовий місяць в розмірі 123  390, 00 грн., що більше ніж у 10 разів стартової ставки за оренду нерухомого майна, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивач, внаслідок продажу відповідачем товарів певної групи у магазині, був позбавлений того,  на що він розраховував при укладенні договору, тобто не доведено наявність шкоди, у зв`язку із певним порушенням умов договору, у разі не вчинення якого позивач би отримував те, на що розраховував при укладенні такого договору.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку відсутні підставі для задоволення вимог про розірвання укладеного сторонами договору оренди, а також вимог про повернення орендованого майна, які фактично є похідними від вимоги про розірвання договору.
		Щодо доводів позивача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2022 року колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із ч.ч. 1, 3  ст. 123 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема,    витрати на професійну правничу допомогу.
		Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1  ст. 124 ГПК України).
		Як встановлено судом першої інстанції Разом з першою заявою по суті відповідачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого відповідач планував понести витрати у розмірі 50  000,00 грн.
		Частиною 8  статті 129 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		30.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» подало до Господарського суду Київської області із заявою б/н (вх. № суду 11339/22) від 26.08.2022 року про розподіл судових витрат, в якій просило покласти судові витрати в розмірі 45  000, 00 грн. на позивача. (т.2, а.с. 64-65).
		В якості доказів понесення вказаних витрат відповідачем долучено до матеріалів справи:
		- Договір про надання правової допомоги № б/н від 07.04.2021 року (т.2, а.с. 66-67);
		- Додаткову угоду від 31.12.2021 року до Договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року (т.2, а.с. 68);
		- Додаткову угоду від 04.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року (т.2, а.с. 69);
		- Звіт про надані послуги від 23.08.2022 року на загальну суму 45  000,00 грн., згідно з Додатковою угодою від 04.01.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року (т.2, а.с. 70);
		- довіреність від 04.01.2022 року на ім`я Дзюбенко Сергія Михайловича (т.1, а.с. 79);
		- Свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 7715/10 від 19.04.2019 року (т.1, а.с. 80).
		Відповідно до ч. 4  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову  на відповідача;  2) у разі відмови в позові  на позивача;  3) у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених.
		Згідно приписів ч. 4  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний розподілити судові витрати за наслідками розгляду господарського спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3  ст. 126 ГПК України).
		Частиною 4  ст. 126 ГПК України  визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі  ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.                Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Колегія суддів дослідила звіт про надані послуги від 23.08.2022 року на загальну суму 45  000,00 грн., згідно з Додатковою угодою від 04.01.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року (т.2, а.с. 70) та встановила, що в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який підписано адвокатом С.М. Дзюбенко (т.1, а.с. 59-72), відповідь на пояснення третьої особи, яка підписана адвокатом С.М. Дзюбенко (т.1, а.с. 175-177), письмові заперечення, які підписані адвокатом С.М. Дзюбенко (т.2, а.с. 5-9).
		Також з матеріалів справи вбачається, що адвокат С.М. Дзюбенко приймав участь в судових засіданнях 26.01.2022 року, 01.07.2022 року, 13.07.2022 року, 10.08.2022 року та 22.08.2022 року, що вбачається з протоколів судових засідань. (т.1, а.с. 167-169, 276-277, т. 2, а.с. 24-27, 29-32, 39-41).
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих відповідачем документів вбачається, що витрати у розмірі 45  000, 00 грн. є розумними та виправданими (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Заявлена до стягнення сума відповідає критерію реальності (дійсності).
		З огляду на викладене, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог та обсяг наданої адвокатам відповідачу правової допомоги, з огляду на відсутність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про покладення на позивача означених вище витрат в сумі 45  000,00 грн.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. 
		Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. 
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.   Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2022 року у справі №911/3641/21 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2022 року та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2022 року у справі № 911/3641/21 залишити без змін.
		 
		3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3641/21.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складено 12.01.2023 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.В. Агрикова 
		 
		Судді                                                                                А.О. Мальченко
		 
		                                                                                М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...