Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11149/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2023. Зареєстровано: 14.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2023.
Дата набрання законної сили: 14.02.2023
Номер судового провадження: П/520/12842/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		12 січня 2023 року справа №520/11149/22 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб (у письмовому провадженні) адміністративну 
		за позовом ОСОБА_1 
		доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
		провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту  відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
		- визнати дії відповідача, які полягають у перерахунку пенсії позивача з 70% грошового забезпечення до 90% грошового забезпечення з 01.04.2019 протиправними;
		- зобов`язати відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу з 90% грошового забезпечення, встановленого станом на 01.04.2019;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за вислугу років із 01.04.2019, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159;
		- допустити негайне виконання судового рішення у межах платежу за один місяць.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при перерахунку розміру його пенсії з 01.04.2019 відповідач мав би виходити з показника 90% розміру грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ в особі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/14571 від 20.05.2021 (вих. 33/41-259), а не показника 70% зазначеного розміру грошового забезпечення, оскільки відсоткове значення пенсії у розмірі 90% вже було предметом розгляду у справі №520/3195/2020, яке набрало законної сили.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
		Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
		Відповідач 26.12.2022 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФ України в Харківській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 з застосуванням показника 90% грошового забезпечення.
		Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
		Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 11.01.1991. 
		Позивачу з 11.01.1994 була призначена пенсія за вислугу років, основний розмір пенсії складав 90% грошового забезпечення.
		Суд встановив, що з 01.01.2018 пенсію позивача було перераховано відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, на підставі відповідної довідки.
		При цьому, розмір пенсії позивача обраховувався з 01.01.2018 у розмірі 70% грошового забезпечення.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 у справі №520/3195/2020, яке залишено без змін у цій частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи із 90% грошового забезпечення, встановленого станом на 01.01.2018.
		Після цього, розмір пенсії позивача обраховувався виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
		У подальшому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у адміністративній справі №520/9935/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Харківській області» від 20.05.2021 року №100/14571 (за вих.№33/41-259), з урахуванням проведених раніше виплат.
		На виконання вказаного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 та знову зменшено основний розмір пенсії з 90 до 70 відсотків грошового забезпечення.
		Не погодившись із діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення з 01.04.2019, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Приписами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ) визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
		Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
		Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 01.03.2018.
		Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою Кабінету Міністрів України №103.
		Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704.
		Приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018.
		Суд зазначає, що стаття 13 Закону України №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
		Положення статті 13 Закону України №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивача, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
		Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
		Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі по тексту - Закон України №3668-VI), прийнято 08.07.2011, який набрав чинності 01.102011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону України №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
		Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII (далі по тексту - Закон України №1166-VII) прийнято 27.03.2014, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону України №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
		Зміни до статті 63 Закону України №2262-ХІІ ні Законом України №3668-VI, ні Законом України №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
		Постанова Кабінету Міністрів України №45 і Постанова Кабінету Міністрів України №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України №3668-VІ та Законом України №1166-VII зміни до статті 13 Закону України №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону України №3668-VІ та Закону України №1166-VII не зазнала.
		Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у частині другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
		З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України №1166-УІІ зміни до частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
		Під час розгляду зразкової справи №240/5401/18, Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
		Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України №2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
		Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
		У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
		Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
		Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та подальшого перерахунку пенсії позивача за рішенням суду, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, у зв`язку з чим відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу протиправно було зменшено розмір пенсії з 77% на 70% грошового забезпечення.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 №175/1665/17 та від 24.04.2018 №686/12623/17.
		При цьому, відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
		Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
		Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимогу позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01.04.2019 відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
		Щодо вимог позову про нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.04.2021, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі по тексту - Закон України № 2050-ІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Положення статті 2 Закону України №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
		Відповідно до статті 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі по тексту - Порядок №159).
		Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
		Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
		- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
		- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
		- стипендії;
		- заробітна плата (грошове забезпечення).
		Згідно з пунктом 4 цього Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
		У матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу доплати до перерахованої пенсії за спірний період, а тому суд зазначає про відсутність виплати основної суми доходу у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
		Така правова позиція за тотожних обставин висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2021 (справа №120/4555/18-а), у постанові від 04.03.2021 (справа №520/34/17).
		За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що зазначенні висновки суду не є перешкодою для реалізації позивачем свого права на звернення до суду у випадку, якщо в день виплати заборгованості з пенсійних виплат на виконання судових рішень у даній справі відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів громадян, як це передбачено статтею 4 Закону України №2050-ІІІ.
		Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
		Положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		У свою чергу, частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
		Таким чином, враховуючи, що перерахунок пенсії позивачу не був проведений з 01.04.2019 з вини органу, тому право позивача на перерахунок пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог частини третьої статті 51 зазначеного Закону.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було заявлено відповідне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
		За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
		Разом з позовними вимогами позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один, з приводу вказаного суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
		Отже, оскільки судом не ухвалюється рішення про стягнення будь-яких сум, суд не вбачає правових підстав для допущення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серії ХАР-03 №067062.
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю II групи.
		Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання про його розподіл суд не вирішує.
		Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Міністерства внутрішніх справ в особі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Харківській області» №100/14571 від 20.05.2021 (за вих .№33/41-259), з 01.04.2019.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення зі збереженням показника, визначеного за оновленою довідкою Міністерства внутрішніх справ в особі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Харківській області» №100/14571 від 20.05.2021 (за вих .№33/41-259) з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Розподіл судового збору не здійснюється.
		Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення складено 12.01.2023.
		 
		 
		СуддяОльга НІКОЛАЄВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...