Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/221/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2023. Зареєстровано: 17.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 16.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/643/44/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221170003700

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/44/23 
		Справа № 643/221/23
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.01.2023                                               м. Харків
		 
		Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112022221170003700 від 19.11.2022, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, який не одружений, дітей не має, тимчасово не працює, в силу ст. 89 КК раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачення, визнане судом доведеним
		 
		Протягом дня 19.11.2022 ОСОБА_6 знаходився в квартирі свого рідного брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де останні разом вживали алкогольні напої.
		В цей же день приблизно о 17:40 год., точний час не встановлений, на кухні вищевказаної квартири на ґрунті надмірного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство свого брата ОСОБА_4 
		3 метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, умисно, використовуючи в якості знаряддя злочину кухонний ніж, який має колюче-ріжучі властивості, бажаючи настання смерті ОСОБА_4 шляхом спричинення тілесних ушкоджень останньому, в ході конфлікту взяв зі столу ніж у праву руку, при цьому клинок ножа був направлений у бік вказівного пальця його правої руки. Діючи при цьому швидко та продумано, припускаючи настання можливих наслідків своїх злочинних дій у вигляді настання смерті ОСОБА_4 та бажаючи діяти саме таким чином, тримаючи у правій руці вказаний ніж, перебуваючи на відстані ближче витягнутої руки за спиною останнього, ОСОБА_6 з достатньою силою наніс клинком зазначеного ножа три удари у грудну клітину зліва ОСОБА_4 , чим спричинив колото-різані рани, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 розвернувся обличчям до ОСОБА_6 . Останній, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 , зі значною силою наніс один удар клинком ножа у життево важливий орган, а саме у живіт потерпілого ОСОБА_4 , чим спричинив колото-різане поранення передньої черевної стінки справа, проникаюче до черевної порожнини з пошкодженням тонкого кішкивника, брижі товстого кішкивника, селезінки, з розвитком гемоперитоніума 2-ступеня, яке відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя; один удар по шиї, один удар по голові останньому, чим спричинив різані рани на шиї та голові, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		   Таким чином ОСОБА_6 вчинив усі дії, які вважав за необхідне для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на настання смерті потерпілого, однак не довів цей умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 вибіг з квартири на сходовий майданчик, де звернувся до мешканки квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 . Остання викликала для потерпілого ОСОБА_4 бригаду лікарів екстреної медичної допомоги, які доставили його до медичної установи - Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги» ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР, де ОСОБА_4 була надана своєчасна медична допомога та таким чином збережене життя.
		 
		Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений 
		 
		ОСОБА_6 визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Надав показання, згідно яких підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані вході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
		Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
		Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.
		 
		Призначення покарання
		 
		Дані про особу обвинуваченого 
		 
		ОСОБА_6 тимчасово не працює, не одружений, дітей не має, в силу ст. 89 КК раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 316 від 21.12.2022, підготовленого комісією лікарів-судово-психіатричних експертів Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ??? ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		 
		Прокурором було зазначено, що під час досудового розслідування з боку обвинуваченого мали місце активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття.
		Під час судового провадження обвинувачений неодноразово просив вибачення у потерпілого та зазначав на щирому каятті. 
		Ураховуючи наведене, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		 
		Застосовне законодавство
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		 
		Мотиви призначення покарання
		 
		Прокурор просила призначити обвинуваченому покарання у виді мінімального розміру санкції ч. 1 ст. 115 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		Потерпілий неодноразово зазначав, що вибачив обвинуваченого, і також просив призначити мінімальне покарання. 
		Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_6 , який досяг віку 59 років, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, позицію прокурора та потерпілого, а також засади диспозитивності кримінального провадження, суд приходить до висновку, що покарання у виді мінімального розміру санкції ч. 1 ст. 115 КК (позбавлення волі на строк 7 років) буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		При цьому суд не вбачає підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК), у виді позбавлення волі на строк 5 років, та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, про що просив захисник, з огляду на таке. 
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. 
		Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що обвинуваченим вчинений особливо тяжкий умисний насильницький злочин, пов`язаний із посяганням на життя іншої людини. 
		Ураховуючи наведене та наявність двох обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд не вбачає підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. 
		 
		Щодо початку строку відбування покарання
		 
		Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.11.2022, та ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2022, обвинувачений затриманий 19.11.2022.
		У судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що фактично затриманий 19.11.2022.
		Ураховуючи наведене, початок строку відбування покарання обвинуваченому суд обчислює з 19.11.2022 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув`язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
		 
		Щодо запобіжного заходу
		 
		Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2022 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19.11.2022 року. Вказаний запобіжний захід в подальшому був продовжений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.01.2023.
		Прокурор просила до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд керується таким. 
		Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. 
		Обвинувачений згідно даного вироку визнаний винним у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке виконується реально. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. 
		У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		Враховуючи, що обвинувачений згідно даного вироку визнається винним у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
		Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
		Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.
		 
		Щодо інших питань
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції учасників судового провадження. 
		Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 19.11.2022. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк тримання ОСОБА_6 під вартою (строк попереднього ув`язнення) з 19.11.2022, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі. 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». 
		Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.11.2022 на наступне майно: металеве лезо від ножа довжиною 15 см з нашаруванням РБК; кухонний ніж довжиною 10 см з нашаруванням РБК; 2 змиви РБК; мобільний телефон TM «Nokia» в корпусі білого кольору; мобільний телефон TM «XiaomiRedmi» в корпусі чорного кольору у чохлі «книжка»; мобільний телефон TM «Nomi» в корпусі чорного кольору; змив зі склянки; 3 відрізки ліпкої стрічки зі слідами папілярних візерунків; футболку червоного кольору із нашаруванням РБК; рукоятку від ножа помаранчевого кольору довжиною 9 см; ключі від квартири. 
		Речові докази, а саме: мобільний телефон TM «XiaomiRedmi» в корпусі чорного кольору у чохлі «книжка»; мобільний телефон TM «Nomi» в корпусі чорного кольору; ключі від квартири, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - вважати повернутими законному володільцю. 
		Речовий доказ, а саме мобільний телефон TM «Nokia» в корпусі білого кольору, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області - повернути законному володільцю ОСОБА_6 . 
		Речові докази, а саме: металеве лезо від ножа довжиною 15 см з нашаруванням РБК; кухонний ніж довжиною 10 см; 2 змиви РБК; змив зі склянки; 3 відрізки ліпкої стрічки зі слідами папілярних візерунків; футболку червоного кольору із нашаруванням РБК; рукоятку від ножа помаранчевого кольору довжиною 9 см, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області - знищити. 
		Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...