Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/536/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2023. Зареєстровано: 17.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		16.01.2023                                                                                                                   Справа №905/536/22                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши матеріали справи 
		за позовною заявою:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс", м.Київ
		до відповідача:  Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м.Авдіївка, Донецька область
		про розірвання договору та стягнення попередньої оплати в сумі 152 400,00грн.
		 
		Представники сторін участь у судовому засіданні не приймають
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про розірвання договору та стягнення попередньої оплати в сумі 152 400,00грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 08.10.21 №763/21 Сб, щодо поставки товару в обумовлений договором строк.
		Ухвалою від 18.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
		16.09.2022 судом постановлено ухвалу, якою визначено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.10.2022.
		На електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від відповідача надійшло клопотання №2 від 22.09.2022 про відкладення розгляду справи до закінчення ведення воєнних (бойових) дій на території м.Авдіївка та можливості безпечного та ефективного захисту ПРАТ "АКХЗ" своїх законних прав та інтересів.
		Ухвалою від 10.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану; продовжено строк підготовчого провадження та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 15.11.2022.
		15.11.2022 судом за участю в засіданні суду представників сторін постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.12.2022.
		02.12.2022 на  електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від позивача надійшли письмові пояснення з додатками документами.
		07.12.2022 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від відповідача надійшла заява від 07.12.2022 про залишення позовної заяви без руху.
		Ухвалою від 08.12.2022 за результатами підготовчого засідання, відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 07.12.2022 про залишення позовної заяви без руху; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.01.2023.
		На електронну адресу суду від представника позивача надійшли: клопотання про розгляд справи без участі позивача та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (з додатками).
		Також через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, на розсуд суду.
		Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання виходячи з такого:
		Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а  неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні  (стаття 202 ГПК України).
		У поданому клопотанні про наявність у відповідача доводів, без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
		Разом з тим процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення розгляду справи по суті за участю представників учасників справи.
		У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 16.01.2023, судом обов`язковою також не визнавалась.
		Судом враховано, що матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті у засіданні суду 16.01.2023.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (продавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсплав-Альянс» (покупець, позивач у справі) укладений договір №763/21Сб (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.
		Кількість, якість (в разі необхідності), асортимент, ціна і строк поставки товару вказується в додатках (специфікація), які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).
		Згідно з пунктом 2.1. договору загальна сума договору буде складатися із сум додатків (специфікацій), що додаються до цього договору.
		Відповідно до пункту 2.3. договору оплата товару здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, визначений у цьому договорі, на умовах 100% попередньої оплати всієї суми, зазначеної в специфікації до договору, протягом 5 календарних днів від дати пред`явлення рахунку на оплату.
		Після перерахування 100% попередньої оплати покупець не має права відмовитися від товару (пункт 2.4. договору).
		Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок продавця (пункт 2.5. договору).
		Пунктом 3.1. визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах FCA м.Авдіївка ПрАТ «АКХЗ» (згідно Інкотермс 2010).
		Продавець зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів: - рахунок-фактура, видаткова накладна (пункт 3.2. договору).
		Товар вважається прийнятим за якістю і кількістю без будь-яких претензій і зауважень після підписання двома сторонами видаткової накладної. Видаткова накладна підписується уповноваженими представниками покупця в момент приймання товару у продавця (пункт 4.1. договору).
		Відповідно до пункту 7.3. договору у разі якщо форс-мажорні обставини тривають понад шістдесят календарних днів, сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання договору.
		Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання (пункт 7.4. договору).
		Згідно з пунктом 8.1. цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 01.10.2023 року.
		Договір підписаний представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб. 
		На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію №3 від 22.02.2022 на поставку товару, в якій сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю виміру, загальна вартість товару - 152 400,00грн., строк поставки - до 18.03.2022. 
		На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №994500938 від 22.02.2022 та на виконання умов пункту 3.2. договору позивачем як покупцем здійснено передоплату в сумі 152  400,00грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано копію платіжного доручення №53 від 23.02.2022 з призначенням платежу - «за брухт алюмінію вид.9, згідно рах.№ 994500938 від 22.02.2022 та договору №763/21Сб від 08.10.2021, без ПДВ».
		Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк,  листами вих.№41/3 від 14.03.2022 та вих.№45/1 від 12.04.2022, вих.№97/4 від 09.05.2022, надісланими 14.03.2022, 12.04.2022 та 09.05.2022 покупець звернувся з вимогою повернути, сплачені ним, грошові кошти за договором №763/21Сб від 08.10.2021 у в сумі 152  400,00грн. Листи були направлені на електронну адресу Y.N.Sagirova@metinvestholding.com.
		26.04.2022 покупець, листом вих.№47/1 від 26.04.2022 посилаючись на обставини, що виникли на території України та складність вивозу лому, просив продовжити строк поставки лому до 31.07.2022 та укласти відповідну додаткову угоду. Лист був направлений на електронну адресу Y.N.Sagirova@metinvestholding.com.
		В подальшому листом вих.№126/4 від 07.06.2022, надісланим на електронну адресу продавця 07.06.2022, покупець звернувся з вимогою про розірвання договору №763/21Сб від 08.10.2021 та повернення у строк до 17.06.2022, сплачену передоплату в сумі 152 400,00грн.
		Лист був направлений на електронні адреси: Y.N.Sagirova@metinvestholding.com, Natalya.Evdokimova@metinvestholding.com, konstantin.garkavenko@metinvestholding.com. 
		Вказані листи направлені на електронні адреси відповідача та посадових осіб ТОВ «Метінвест Холдінг», які були відомі позивачу.
		Проте, листи залишені продавцем без відповідей та реагування, грошові кошти позивачу не повернуті, додаткова угода про продовження терміну поставки товару не укладена. 
		Таким чином, внаслідок не виконання ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як продавцем, своїх зобов`язань з поставки товару за договором №763/21Сб від 08.10.2021, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору №763/21Сб від 08.10.2021 та стягнення з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» не повернутих грошових кошти в сумі 152400,00грн.
		 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
		Відповідно до приписів статей    6,    11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.
		Приписами частини 1    статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частини 1    статті 173 Господарського кодексу України    зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.
		Зокрема, відповідно до    статті 175 Господарського кодексу України    майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Зміст та умови договору, а також аналіз господарсько-договірних зобов`язань, свідчать, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою.
		Відповідно до  статті 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до    статті 712 Цивільного кодексу України    за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		В свою чергу відповідно до    статті 655 Цивільного кодексу України    за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно частини        1    статті        664 Цивільного кодексу України    обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
		Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1  статті 193 Господарського кодексу України).
		Відповідно до  статті 526 Цивільного кодексу України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до    статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень   статті 530 цього Кодексу.   
		Згідно з частиною 2  статті 693 Цивільного кодексу України  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		У специфікації №3 від 22.02.2022 на поставку товару, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю виміру, загальна вартість товару - 152 400,00грн. та строк поставки - до 18.03.2022. 
		Позивач виконав умови договору у частині оплати товару, платіжним дорученням №53 від 23.02.2022 перерахувавши відповідачу, як постачальнику, грошові кошти у розмірі 152400,00грн. (100% передоплата).
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у пункті 1.2. договору сторонами визначено, що строк поставки товару вказується в додатках (специфікація), які є невід`ємною частиною договору.
		Отже, з урахуванням пункту 1.2. договору щодо строків поставки товару, відповідач мав поставити товар загальною вартістю 152400,00грн. як визначено у специфікації до 18.03.2022.
		Пунктом 3.1. визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах FCA м.Авдіївка ПрАТ «АКХЗ» (згідно Інкотермс 2010).
		Поставка товару на умовах FCA Інкотермс-2010 передбачає, що зобов`язання продавця    щодо    поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від        мита на        експорт,        під        відповідальність        перевізника, названого        покупцем, у погодженому місці або пункті.  Вибір місця постачання безпосередньо впливає на зобов`язання по навантаженню і розвантаженню товару на даному місці.
		Таким чином, дотримання строку поставки є можливим в разі наявності товару, який підлягав передачі відповідачем позивачу, так і в разі своєчасного надання позивачем транспорту для    перевезення    товару з пункту доставки.
		Враховуючи, що поставка товару мала бути здійснена, відповідно до п.3.1 договору, за адресою відповідача, обов`язок з поставки товару з його боку є виконаним після завантаження товару в транспорт покупця.
		За змістом ст.664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
		Згідно специфікації № 3 сторони визначили строк поставки товару до 18.03.2022 року. Тобто постачання товару повинно було відбутися у будь який день    у строк до 18.03.2022. Таке врегулювання вочевидь зобов`язує відповідача повідомити    позивача про готовність товару до відвантаження.
		Матеріали справи не містять будь-яких доказів інформування позивача про готовність товару до відвантаження протягом строку визначеного специфікацією для поставки товару.
		Отже, товар на виконання умов договору відповідачем поставлено не було. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження та безпосередньо відвантаження товару. 
		З наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не здійснив поставку товару позивачу в обумовлений договором строк, а тому порушив взяті на себе договірні зобов`язання.
		Дані обставини, зумовили надіслання відповідачу листів, у яких зазначено: - вимогу про продовження строку поставки товару шляхом укладання додаткової угоди, - вимогу про повернення попередньої оплати у сумі 152 400,00грн., - вимогу про розірвання договору.
		Вказані листи направлені на електронні адреси відповідача, відомі позивачу, оскільки на офіційну електронну адресу відповідача листи не доставлялись, а робота відділень АТ «Укрпошта» у м.Авдіївка тимчасово зупинена.
		В підтвердження направлення відповідних листів, суду надано копії скрін-шотів екрану із зображенням електронної пошти позивача, в якому зазначено електронні адреси, на які здійснено направлення наданих суду листів.    
		Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо   не врахування  листів позивача, з роздруківкою електронної переписки в якості доказів у справі, оскільки вони не можуть вважатись електронними документами, посилаючись на постанову Верховного суду від 11.06.2019 у справі 904/2882/18, крім того листи спрямовані на електронну адресу не встановленому адресату, не на офіційну адресу відповідача за відсутності повноважень в особи, яка б отримувала такі листи.
		Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Частиною ст.6 вказаного Закону передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		     Згідно з ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронні формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		     Таким чином поняття електронний доказ є більш ширшим поняттям та на відміну від електронного документа, включає в себе будь-яку інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Тобто, враховуючи викладене, листи, відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
		Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до    Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.2,3 ст.96 ГПК України).
		Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ    який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої    статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
		Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.
		Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21.
		З огляду на зазначене, надані позивачем листи з роздруківками електронної переписки надані в якості електронних доказів приймаються судом до уваги.
		З наданих роздруківок вбачається, що листи направлені на електронні адреси, які не є офіційними, у письмових поясненнях позивачем зазначено, що    листування здійснювалось з представником відповідача економістом відділу збуту ПрАТ «Авдіївський коксохімічних завод» Євдокимовою Наталією, з якою вже здійснювалось листування раніше.
		Будь-яких заперечень щодо вказаного факту відповідачем не надано, крім того    факт отримання вказаних листів відповідачем не спростовується належними та допустимими доказами.
		Даючи оцінку електронному листуванню між сторонами, суд зазначає, що офіційна електронна пошта відповідача    не є активною, про що свідчать довідки з системи «Діловодство господарського суду», з яких вбачається що листи на вказану пошту не доставляються. 
		Тому суд з порозуміння відноситься до дій позивача направлених на врегулювання відносин шляхом вичерпання будь-яких відомих йому засобів зв`язку з відповідачем.
		При цьому суд підкреслює, що ці всі ініціативи позивача    приймаються до уваги, проте    вони не є вирішальними при розгляді цієї справи.
		Як зазначав суд вище, у відповідача в силу приписів ст. 664 ЦК України та умов, врегульованих в специфікації («поставка в строк ДО    18.03.2022»), виникає обов`язок повідомити позивача про готовність товару до відвантаження.    
		В поданих поясненнях відповідач зазначає про готовність завантажити товар як до 18.03.2022 так і наразі, при цьому матеріали справи не містять доказів в підтвердження вжиття ним будь-яких заходів спрямованих на виконання обов`язку з поставки, відсутні будь-які докази в підтвердження встановлення зв`язку з позивачем з метою його повідомлення про готовність товару до відвантаження як до 18.03.2022,    в період до подання ним позову та на момент прийняття рішення.
		Позивачем до матеріалів справи подані скріншоти з офіційного сайту групи компаній Метінвест. З інформації, розміщеної на сайті вбачається, що з 24.02.2022 року    виробництво відповідача законсервовано    «з міркувань    безпеки для співробітників та через бойові дії, що відбуваються    неподалік міста».
		                     Відповідач не спростовує зазначеного факту, належними та допустимими доказами не підтверджує знаходження на території підприємства своїх працівників та продовження діяльності. Загально відомими є обставини пов`язані із активною фазою воєнних дій    у місті розташування відповідача. Не потребує    доведення    те, що наразі місце Авдіївка знаходиться на межі воєнних дій та є особливо небезпечним місцем. До того ж, суд не може залишити поза увагою, що відповідно    Розпорядження Кабінету міністрів України від 02 серпня 2022 р. №    679-р запроваджено провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області.  Зазначені обставини ставлять під сумнів готовність відповідача виконати зобов`язання щодо поставки товару, обумовленого Специфікацією № 3.
		                         Позиція відповідача в ході розгляду справи про готовність здійснити відвантаження, в умовах відсутності конкретної інформації про місце, час відвантаження, наявності товару та відповідних працівників у місці, в якому наразі відбуваються активні бойові дії, є непереконливою.
		                У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Застосовуючи вимоги ст. 79 ГПК України, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару та наявність підстав для повернення попередньої оплати за товар.
		Таким чином, оскільки позивачем підтверджено факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неповернення відповідачем у визначений термін (згідно вимог позивача та діючого законодавства) суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати  у розмірі 152 400,00грн. підлягає задоволенню.
		 
		Щодо вимоги про розірвання догову поставки товару №763/21Сб від 08.10.2021 суд виходить з такого:
		У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідач у поданому відзиві будує свою правову позицію лише на одному з доводів позивача, пов`язаному з розірванням договору. А саме на розірванні договору в порядку п. 7.2, 7.3 договору. Відповідач підкреслює, що    позивач не довів    належними та допустимими доказами наявність форс мажорних обставин, при цьому для розірвання договору на цій підставі, передбачено п.7.3 договору та нерозривно пов`язано з повідомленням іншої сторони про їх наявність у визначений термін з наданням підтверджуючих документів, що позивачем дотримано не було.
		Частиною 2 статті 141  Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
		Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.141  вказаного Закону).
		При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а оцінюється судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами у кожному конкретному випадку, з урахуванням впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання обов`язків за договором, його зміну або розірвання.
		Суд також акцентує увагу сторін, що наявність непереборної сили (у нашому випадку війна), підтвердженням якої можуть бути загальновідомі відомості,     не тягне за собою інших наслідків, крім звільнення від відповідальності. Проте, у питанні розірвання договору за наявності таких обставин, необхідно виходити з вимог, встановлених сторонами в договору.    
		Враховуючи приписи п.7.2 договору,    суд погоджується з позицією відповідача, та зауважує,    що відсутність належним чином підтвердженого факту форс-мажорних обставин (сертифікат ТТП) позбавляє сторін права    посилатися на розірвання договору на підставі п.7.3.
		Лист ТТП, на який посилається позивач, не може бути прийнятий судом, оскільки він не відповідає вимогам ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
		Проте, крім іншого позивач просить розірвати договір №461/21 Сб від 03.06.2021, посилаючись на істотну зміну обставин, яка пов`язана з початком активних    бойових дій поблизу м.Авдіївка та перебування її в оточенні за перший днів війни.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Відповідно до ст.652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання (постанова Верховного суду від 27.01.2021 у справі 912/3323/20).
		Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2    ст. 652 ЦК, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
		Існування одночасно умов, що відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.
		Щодо існування у відносинах сторін першої умови, суд зазначає. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Позивач у даному випадку посилається на початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка не могла бути відомої    сторонам під час укладення договору 08.10.2021. Знаходження відповідача на ліні зіткнення з перших днів війни, що виключило    виробничі процеси останнього, зробило вкрай небезпечним перебування на території міста Авдіївка та небезпечним направлення своїх працівників для отримання товару.    
		Ведення в дію воєнного стану в України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є загальновідомою, непередбачуваною на момент укладення договору обставиною та не потребує доказуванню, відповідно до вимог ч.3 ст.75 ГПК України та відповідає першій умові істотної зміни обставин.
		Безумовно зазначені обставини не пов`язані з вольовими діями позивача та не могли стороною бути розумно прийняті до уваги під час виконання договору, що свідчить про наявність другої умови. 
		Позивач, посилається    на неможливість отримання товару через відсутність відповіді на звернення від відповідача та перебування товару на території населеного пункту, під обстрілами, а також, на те що вивіз товару несе загрозу життю та здоров`ю співробітників позивача, які є цінніше придбаного товару, що ставить в невигідне становище позивача.    
		Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27.04.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04 2022 №75, у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.04.2022 №80, Авдіївська міська територіальна громада включена до вказаного переліку та перебувала в ньому до дати звернення позивача до суду, що підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.04.2022, на 03.05.2022, на 09.05.2022, на 12.05.2022, на 18.05.2022, на 24.05.2022, на 27.05.2022, на 30.05.2022, на 07.06.2022, на 11.06.2022, на 17.06.2022, на 20.06.2022, на 23.06.2022, на 26.06.2022, на 29.06.2022.
		Включення Авдіївської територіальної громади до вказаних переліків свідчить про наявність загрози життю та здоров`ю осіб, які перебувають на її території, враховуючи що умовами договору поставки, передбачено вивіз товару покупцем, що в свою чергу ставить під загрозу життя та здоров`я працівників покупця цінність товару обумовленого договором зменшується, у зв`язку з виникненням об`єктивно непереборних обставин, які ставлять в залежність життя людини, яке є найвищою цінністю, відповідно до ст.3 Конституції України.
		Дослідивши договір на предмет наявності четвертої умови, за якої договір може бути розірваний, суд встановив, що сторони не визначали розподіл ризиків у разі військової агресії та активних бойових дій у місці розташування відповідача.
		Таким чином, суд вбачає наявність всіх чотирьох умов істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання, укладеного між сторонами договору.    
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна вимоги позивача про розірвання договору №763/21Сб від 08.10.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України    та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
		Судові витрати.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
		Згідно з пп. 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно з пп. 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481,00грн.
		Отже, за одну позовну вимогу немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2481,00грн. 
		Згідно з позовною заявою позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру - розірвати договір №763/21Сб від 08.10.2021 та одну вимогу майнового харктеру - стягнути попередню оплату в сумі 152400,00грн.
		Таким чином, за подання вимоги немайнового характеру позивач повинен був сплатити 2481,00грн. та за подання позовної вимоги майнового характеру позивач повинен був сплатити 2481,00грн.
		Всього, за подання позову до суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4962,00грн.
		На підтвердження сплати судового збору позивачем подано суду платіжне доручення №97 від 30.06.2022 на суму 2481,00грн.
		Таким чином, сума недоплаченого судового збору становить 2481,00грн.
		Про можливість присудження до стягнення недоплаченої суми судового збору зазначав Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.23 постанови "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку стягнути з позивача ТОВ  "Укрсплав-Альянс" в дохід державного бюджету України 2481,00грн. недоплаченого судового збору.
		Відповідно до  статті 129 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються на відповідача.
		Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00грн.
		Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 123 ГПК України   визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"                       гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
		Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена у додатковій постанові від 24.06.2019 №904/64/18).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
		Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2  статті 126 цього Кодексу).
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
		Як зазначено вище, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		Отже, суд враховує, що підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв`язку між сплаченими (або належними до сплати) замовником спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.
		Позивачем до позовної заяви додано: копію договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 з додатковою угодою до нього №1 від 22.07.2022, копію рахунку-фактури №СФ-0000047 від 22.06.2022 та копію платіжного доручення №98 від 30.06.2022 на суму 15000,00грн., копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5641 від 25.05.2019, копію ордеру на надання правничої (правничої) допомоги від 01.07.2022.
		Протягом розгляду справи представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту приймання-передачі виконаних робіт від 13.01.2023 та детального опису наданих послуг від 13.01.2023.
		Згідно з пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили наступний обсяг послуг з правової допомоги, вартість яких визначена у пункті 2 цієї угоди (15000,00грн.):
		-          підготовка позовної заяви ТОВ «Укрсплав-Альянс» до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про розірвання договору та стягнення попередньої оплати за товар;
		-          підготовка відповіді на відзив, заперечень та інших заяв по суті справи;
		-          підготовка процесуальних документів;
		-          участь адвоката в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції.
		22.06.2022 Адвокатське об`єднання «Курчин і Партнери» виставило ТОВ «Укрсплав-Альянс» рахунок-фактуру №СФ-0000047 на суму 15    000,00грн.
		На виконання умов договору, 13.01.2022 між виконавцем та клієнтом підписано акт прийняття-передачі послуг, відповідно до якого виконавець надав послуги клієнту в наступному обсязі: підготовка позовної заяви ТОВ «Укрсплав-Альянс» до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про розірвання договору та стягнення попередньої оплати за товар; підготовка пояснень; підготовка процесуальних документів; участь адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Виконавець виконав і передав наступні послуги в рамках надання правової допомоги, визначені у положеннях підписаного між сторонами договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 та додаткової угоди №1, а клієнт сплатив за надані послуги суму 15    000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, без ПДВ, про що зазначено в акті.
		Акт складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
		В детальному описі наданих послуг від 13.01.2023 адвокатом визначено перелік виконаної роботу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 та додаткової угоди №1, кількість годин та вартість послуги, а саме:    підготовка позовної заяви ТОВ «Укрсплав-Альянс» до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про розірвання договору та стягнення попередньої оплати за товар - 4 години - 6000грн; підготовка пояснень по справі - 3 години - 4000грн; підготовка інших процесуальних документів по справі - 2 години - 2000грн; участь адвоката в судових засідання в режимі відеоконференції - 1,5 годин - 3000грн.
		Відповідач в клопотанні про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката просить відмовити у їх стягненні в повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження надання правничої допомоги саме адвокатом, а також здійснення ним витрат згідно договору, при цьому заявлена сума до стягнення є гонораром успіху та виходить за реальні межі визначення гонорару оскільки позивачем не надано, а договір не містить детального переліку витрат адвоката, складності справи, інформації щодо кваліфікації і досвіду, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
		За змістом ч.5 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам ч.4 даної статті.
		Обов`язок        доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6    ст.126 ГПК України).
		Проте, суд зазначає, що відповідачем не наведено жодного аргументу проти обсягу часу, який був затрачений адвокатом на вивчання документів, підготовку позовної заяви, підготовку матеріалів для направлення до суду, на участь в судовому засіданні тощо, а також не доведено невідповідність вартості послуг адвоката в межах цієї справи. Посилання відповідача на відсутність доказів в підтвердження надання послуг позивачу саме адвокатом спростовується наявними в матеріалах справи ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на представника позивача. Також в матеріалах справи наявні документи в підтвердження наданих послуг та їх детальний опис із зазначенням переліку послуг, кількості годин та їх вартості, які надані суду, у строки передбачені ч.8 ст.129 ГПК України.
		В ході заперечень, відповідач посилається на практику Європейського суд , практику Верховного суду стосовно гонорару успіху. Суд зауважує, що гонораром успіху є додаткова винагорода адвоката, а саме плата за досягнутий адвокатом результат. При, цьому, в межах цієї справи    позивач наполягає на компенсації витрат на гонорар за правове супроводження без додаткових витрат, пов`язаних із успіхом в ході розгляду    справи.
		Враховуючи викладене, клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15    000,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс" до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про розірвання договору та стягнення попередньої оплати в сумі 152 400,00грн., задовольнити.
		 
		Розірвати договір №763/21Сб від 08.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс" та Приватним акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод".
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс" (01024, місто Київ, вул. Шовковична. Будинок 42-44; код ЄДРПОУ 44115273)  попередню оплату за товар за договором №763/21Сб від 08.10.2021 в сумі 152 400,00грн., судовий збір в сумі 2481,00грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15  000,00грн.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав-Альянс" (01024, місто Київ, вул. Шовковична. Будинок 42-44; код ЄДРПОУ 44115273)  в дохід державного бюджету України 2481,00грн. судового збору.
		 
		Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
		Повний текст рішення складено та підписано   16.01.2023.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...