Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/3277/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: 61-3442ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		          Постанова
		Іменем України
		 
		11 січня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 211/3277/20
		провадження № 61-3442св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», 
		треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» (далі - ТОВ «Європейські дороги України»), треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»), про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 01 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», керуючи автомобілем «DAF XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Кривому Розі на вулиці Апостолівській, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на вулицю Магістральну, допустив зіткнення з належним йому автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП його транспортний засіб було пошкоджено, чим йому завдано матеріальних збитків. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі № 214/1459/20 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом обов`язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн, франшиза - 2 000 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, а вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн. Тобто його автомобіль є фізично знищеним. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 62 041,37 грн. Однак заподіяний йому матеріальний збиток в сумі 49 967,23 грн залишився не відшкодованим. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на свою користь 49 967,23 грн на відшкодування завданого майнового збитку, 4 000 грн - витрат, пов`язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20 від 27 березня 2020 року, 2 000 грн - витрат, пов`язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20 від 27 березня 2020 року, а також 840,80 грн - судового збору та 22 500 грн - витрат на правничу допомогу.
		 
		У відзиві на позовну заяву ТОВ «Європейські дороги України» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач має право вимагати від нього відшкодування лише тієї суми, що перевищує ліміт відповідальності в розмірі 100 000 грн, та франшизу - 2 000 грн, передбачені полісом обов`язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198. Після ДТП ОСОБА_2 сплатив дружині позивача - ОСОБА_3 10 000 грн, з яких 8 000 грн - як компенсацію завданого матеріального збитку та 2 000 грн - франшизи. При цьому автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не може вважатися фізично знищеним, а його власнику не підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, так як висновком експерта, складеним на замовлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», на підставі якого позивачу виплачено страхове відшкодування, визначено розмір матеріального збитку в сумі 70 418,08 грн. Крім того, отримавши страхове відшкодування в розмірі 62 041,37 грн, компенсацію від ОСОБА_2 в сумі 10 000 грн, а також залишивши собі пошкоджений автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 49 967,23 грн, що в сумі складає 128 385,31 грн, позивач фактично покращив свій матеріальний стан, так як вартість його автомобіля до ДТП становила 112 008,60 грн. Щодо судових витрат, то послуги представника позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не може вважатися професійною правничою допомогою, а грошові кошти за складання висновків автотоварознавчих досліджень були сплачені страховиком.
		 
		Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наданими позивачем висновками експертних автотоварознавчих досліджень, складеними судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено фізичне знищення автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , так як вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 114 775,72 грн, що перевищує його ринкову вартість - 112 008,60 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. Для розрахунку суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 страховиком ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» були використані ті ж самі висновки експертних автотоварознавчих досліджень, які подав позивач разом з позовною заявою. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 67 241,37 грн, тобто різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (112 008,60 грн - 49 967,23 грн - 2 000 грн), відшкодувало витрати, пов`язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000 грн, а також - витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200 грн. Таким чином, страховик ПрАТ «АСК «ІНГО УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання перед потерпілим ОСОБА_1 та в силу пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зобов`язане виплачувати більшу суму страхового відшкодування, ніж 67 241,37 грн. Оскільки ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», то відповідальність за шкоду несе це товариство як роботодавець та законний володілець джерела підвищеної небезпеки на підставі частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Питання повернення залишків пошкодженого автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Європейські дороги України» судом не вирішувалося, так як не було предметом розгляду і відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом чи будь-якими іншими заявами щодо повернення йому вказаного майна. Відмовляючи у відшкодуванні судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд виходив з того, що витрати, пов`язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, були відшкодовані страховиком, а витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню у зв`язку з тим, що представник позивача ОСОБА_4 не є адвокатом, а є фахівцем у галузі права.
		 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «Європейські дороги України» оскаржило його в апеляційному порядку.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Європейські дороги України» залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		23 лютого 2022 року ТОВ «Європейські дороги України» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення, або змінити оскаржувані судові рішення у вказаній частині, задовольнити позов частково, стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 2 000 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 21,20 грн.
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ТОВ «Європейські дороги України» зазначило, що суди не врахували правових висновків, викладених в:
		-     постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, про те, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність; 
		-     постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, за змістом якої позивач, так само як і в цій справі, просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним. Касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП;
		-     постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, щодо неможливості задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача;
		-     постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 310/5348/18, про те, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. 
		Крім цього, існує необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, застосованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні. Необхідність такого відступлення полягає в забезпеченні права власника особисто вирішувати долю свого майна, дотриманні принципу диспозитивності, суті та мети інституту страхування.
		 
		У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Оскільки його автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, то відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «АСК «ІНГО УКРАЇНА» не зобов`язане виплачувати йому більшу суму страхового відшкодування, ніж 67 241,37 грн. Вказаний автомобіль знаходиться у нього в тому самому стані, що й після ДТП, і може бути переданий ТОВ «Європейські дороги України». В суді першої інстанції відповідачу неодноразово роз`яснювалося право звернутися до суду із зустрічним позовом про повернення на його користь залишків пошкодженого автомобіля після відшкодування завданого матеріального збитку в повному обсязі, однак відповідач не скористався таким правом, зустрічний позов чи будь-які інші заяви щодо повернення йому залишків пошкодженого автомобіля не подавав. Тому доводи касаційної скарги про те, що судами було порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, є безпідставними. Крім того, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі                        № 753/11069/16-ц, на які послалося ТОВ «Європейські дороги України» в касаційній скарзі, підтверджують право потерпілого на відшкодування повної ринкової вартості автомобіля внаслідок його фізичного знищення.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		 
		17 травня 2022 року справа № 211/3277/20 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2022 року справу було передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_1 та стягнення з ТОВ «Європейські дороги України» на його користь відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються касаційним судом тільки в означеній частині.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		Судами встановлено, що 01 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Кривому Розі на вулиці Апостолівській, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на вулицю Магістральну, допустив зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, під керуванням ОСОБА_3 .
		 
		На момент ДТП  ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України».
		 
		Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі № 214/1459/20 ОСОБА_2 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним.
		 
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, а вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн. 
		 
		Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн.
		 
		Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом обов`язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн, франшиза - 2 000 грн. 
		 
		ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 67 241,37 грн, тобто різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (112 008,60 грн - 49 967,23 грн - 2 000 грн), відшкодувало витрати, пов`язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000 грн, а також - витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200 грн, що підтверджується страховим актом від 22 червня 2020 року № 2603758.
		 
		Для розрахунку суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 страховиком ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» були використані ті ж самі висновки експертних автотоварознавчих досліджень, які подав позивач разом з позовною заявою. Інші висновки експертів у матеріалах страхової справи відсутні. 
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		 
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		 
		Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		 
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		 
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері врегульовано, зокрема Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи з відповідача на користь  ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн,суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок ДТП автомобіль позивача є фізично знищеним. Оскільки виплаченого позивачу страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, то різниця між фактичним розміром шкоди, що відповідає вартості автомобіля позивача до ДТП, та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), підлягає стягненню з ТОВ «Європейські дороги України», з вини працівника якого завдано шкоду.
		 
		Такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.
		 
		Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
		 
		Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
		 
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		 
		Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено.
		 
		Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.
		 
		Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі                         № 362/3680/17, на які послався заявник в касаційній скарзі, в яких так само, як і у справі, що переглядається, за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов`язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати.
		 
		При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в суду відсутні підстави зобов`язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному). 
		 
		Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн, тобто різниці між вартістю автомобіля до ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), суди не врахували наведені положення законодавства, у зв`язку з чим безпідставно поклали на відповідача обов`язок з відшкодування майнової шкоди, оскільки страховою виплатою (страховим відшкодуванням) потерпілому відшкодовано фактичний розмір завданої шкоди (без франшизи). Позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки його транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
		 
		Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц.
		 
		В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим. 
		 
		Таким чином, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому їх висновки про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн є помилковими.
		 
		Як зазначено вище, згідно із страховим актом від 22 червня 2020 року № 2603758 ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування з відрахуванням франшизи у розмірі 2 000 грн. 
		 
		За таких обставин відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу 2 000 грн франшизи як частину завданої, але не відшкодованої йому шкоди на підставі вищенаведених статей 1166, 1172, 1188 ЦК України. При цьому Верховним Судом взято до уваги, що відповідач ТОВ «Європейські дороги України» фактично визнало позов у цій частині і в касаційній скарзі просило стягнути з нього на користь позивача вказану суму франшизи.
		 
		Враховуючи викладене, доводи заявника про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, тобто заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими.
		 
		В оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду міститься посилання на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, в яких зазначено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		 
		При цьому аргументи касаційної скарги про необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частин другої, п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		 
		У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70) Європейський Суд з прав людини наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		 
		У пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень Консультативна рада європейських суддів вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
		 
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. Такі висновки сформульовано в численних постановах Великої Палати Верховного Суду (див. постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).
		 
		У справі, яка переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу лише 2 000 грн франшизи, однак підстави для стягнення з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 49 967,23 грнвідшкодування завданих майнових збитків в результаті ДТП відсутні, так як страховою виплатою (страховим відшкодуванням) позивачу відшкодовано фактичний розмір завданої шкоди і залишки пошкодженого транспортного засобу перебувають у нього.
		 
		З урахування викладеного в цій справі відсутні правові підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи для відступу від висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ТОВ «Європейські дороги України» на його користь відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн, з ухваленням нового рішення в означеній частині про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		 
		Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		В цій справі  ОСОБА_1 заявив позов про відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн, однак Верховним Судом позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 2 000 грн на відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП. Тому судові витати, пов`язані з розглядом позовної заяви ОСОБА_1 , підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 33,65 грн (2 000 грн x 840,80 грн / 49 967,23 грн).
		 
		За подання апеляційної скарги ТОВ «Європейські дороги України» сплатило судовий збір в розмірі 1 261,20 грн, а за подання касаційної скарги - 1 681,60 грн, всього - 2 942,80 грн. Тому судові витати, пов`язані з розглядом апеляційної та касаційної скарг ТОВ «Європейські дороги України», підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 825,01 грн (2 942,80 грн - (2 000 грн x 2 942,80 грн / 49 967,23 грн)).
		 
		Таким чином, за результатами розгляду справи по суті в порядку розподілу між сторонами судових витрат, враховуючи розмір задоволених та відхилених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 2 791,36 грн (2 825,01 грн - 33,65 грн) судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» задовольнити частково.
		 
		Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_1 та стягнення зТовариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на його користь відшкодування завданого майнового збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 49 967,23 грн та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування завданого майнового збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 2 000 грн на відшкодування завданого майнового збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування завданого майнового збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» 2 791 (дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн 36 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийІ. М. Фаловська   Судді:В. М. Ігнатенко    С. О. Карпенко   В. В. Сердюк    В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...