Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/983/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		21 грудня  2022  року                                                                                 місто  Київ
		                                                                                                               справа № 755/983/21
		                                                                                           провадження №22-ц/824/7834/2022
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів -  Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
		 
		сторони: 
		позивач - ОСОБА_1 
		позивач - ОСОБА_2 
		відповідач  -  ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Конончук Зоряною Володимирівною,    
		на   рішення Дніпровського районного суду м.Києва  від  21 січня 2022 року, ухвалене у складі судді  Катющенко  В.П., 
		у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі у вихованні  та спілкуванні з нею,-
		 
		В С Т А Н О В И В:     
		                                                                                                                  
		У січні  2021 року  позивачі звернулися  до суду з позовом до відповідача  про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі у вихованні  та спілкуванні з нею.
		Позов обґрунтовано тим, що  на обліку у Службі у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації перебуває дитина-сирота ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, ОСОБА_5 була вбита, обвинувачені перебувають у Київському СІЗО, одним із обвинувачених є батько дитини .
		Бажанням стати опікунами малолітнього одразу виявили дві особи ОСОБА_1 , рідна тітка дитини, сестра матері, та старший брат ОСОБА_6 - 210річний, неодружений ОСОБА_3 .
		Розпорядженням № 1008 Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 6 грудня 2019 року відповідача призначено опікуном над малолітнім братом.
		Незважаючи на укладену мирову угоду, яка не містить чіткого графіку спілкування з дитиною, а також враховуючи, що відповідач не дає побачитись з дитиною позивачу та рідній бабусі, не впускає на поріг квартири, не відчиняє двері, ображає, розмовляє підвищеним тоном, погрожує, позивачі просили позов задовольнити.
		Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від  21 січня 2022 року  позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визначено наступний  графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: особисті побачення кожної першої суботи місяця з 12 години до 18 години, за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини, або за погодженням із опікуном ОСОБА_3 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини; - один тиждень протягом літніх канікул за місцем проживання дитини або за адресою місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , з урахуванням стану здоров`я дитини, з правом, за погодженням із опікуном ОСОБА_3 , відвідування місць відпочинку, розважальних центрів, парків та інших громадських місць, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини. У разі перебування дитини за місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , на останню покладається обов`язок забезпечувати дитину окремим спальним місцем, належним санітарно- гігієнічним доглядом та харчуванням, а також медичним доглядом, у разі необхідності, про що негайно повідомляти опікуна ОСОБА_3 . Визначений час -  один тиждень протягом літніх канікул, має бути погоджений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із опікуном ОСОБА_3 у письмовому вигляді, за допомогою, в тому числі але не виключаючи, месенджерів телефонного зв`язку (Viber, WhatsApp, Telegram), електронної пошти та інших засобів, які дозволяють фіксування переписки, до 1 червня кожного року.
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням,  представник позивачів адвокат Конончук З.В. подала апеляційну скаргу, в який просить  скасувати рішення суду першої інстанції в частині  незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивача (1) як в частині наявності доведених позивачами перешкод у спілкуванні з дитиною, так і (2) в межах визначених судом графіку спілкування, який не охопив Різдвяні свята та весняні і осінні канікули, та (3) в частині місця спілкування з дитиною, а саме: місця проживання дитини, тоді як позивачі просили надати можливість зустрічей з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає двоюрідний дядько дитини - ОСОБА_7 . Рішення в оскаржуваній частині апелянт вважає необґрунтованим, прийнятим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		Апелянт вважає, що  факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною позивачами є доведеним, а саме показами свідків, їх зверненнями до Дніпровського УП ГУНП у м.Києві та Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, а також до Київської міської державної адміністрації, до Президента України, Уповноваженого Президента України з прав дитини, що спростовує висновок суду про недоведеність факту чинення перешкод.
		Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо порядку спілкування з дитиною,  визначених судом годин зустрічі позивачів з малолітнім ОСОБА_8 є дуже замало. Рідкісні побачення жодним чином не поліпшать сімейних зв`язків між позивачами та дитиною, не зможуть налагодити тісного контакту між ними. Протягом літніх канікул, які тривають аж три місяці, суд надав право позивачам спілкуватися з дитиною лише один тиждень, що є дуже коротким проміжком часу та абсолютно не забезпечує порушення прав позивачів.
		Висновки суду в частині відмови у зустрічах з дитиною за адресою ОСОБА_7 протирічать самі собі, оскільки суд визнає, що з дитиною мають право спілкуватися всі родичі, і при цьому двоюрідному дядьку дитини такого права не надає, безпідставно, припускаючи, що його сім`я з дитиною мало знайома. 
		Крім того, апелянт не погоджується з визначеним  судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу.  Судом не враховано, що незважаючи на таку «невелику» складність справи, як про це зазначає суд, по справі було проведено аж 6 судових засідань, участь в яких приймав адвокат Гулак М.В. Допит одних і тих самих свідків зі сторони позивача проводився двічі, оскільки першій раз судом було допущено технічну помилку та звукозапис судового засідання не відбувся. Жодних допустимих доказів не співмірності витрат на правову допомогу складності справи відповідач не надав, а зазначив лише свою думку щодо цього, яку суд першої інстанції сприйняв як доказ. Відтак вважає апелянт, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку має сплатити відповідач, має бути збільшений.
		У відзиві на  апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Лутковська - Бабич А. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача у відзиві звертає увагу суду на те, що позов лежить в площині налагодження теплих родинних стосунків з малолітнім ОСОБА_6 , але при цьому має на меті непропорційне втручання в тісні родинні зв`язки другого онука та племінника, опікуна малолітнього, відповідача по справі, з його підопічним та братом, повністю відокремлюючи відповідача від родинних стосунків шляхом примусу підлаштуватись під бажання бабусі й тітки зустрічатись та проводити час лише з одним із онуків і племінників. Відповідач не заперечує, що між бабою та ОСОБА_8 існує емоційний зв`язок певного ступеню, але звертає увагу суду, що у позовних вимогах позивачі навіть не просять про зустрічі баби в місті Бар по місцю її проживання, наполягаючи на зустрічі по місцю проживання тітки, з якою є значно менший сімейний зв`язок. Відповідачем наголошується, що позивачами не додано ані до позовної заяви, ані до апеляційної скарги жодних доказів, що підтверджують перешкоджання відповідачем спілкування позивачів із малолітнім ОСОБА_8 . Додані копі численних необґрунтованих скарг позивачів до різних інстанцій не підтверджують реальне бажання налагодити теплі сімейні  зв`язки з братами, а лише про бажання створити додаткові проблеми відповідачеві з необхідністю відвідування тих чи інших інстанцій з поясненнями.  Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то представник відповідача зазначає, що викликають сумніви, про що зазначалось і в суді першої інстанції, реальна необхідність сумарної тривалості переговорів адвокатів з клієнтами протягом 8 годин та тривалість ознайомлення з матеріалами справи (трохи більше 20 сторінок) протягом 8 годин. Цілком не виправдане використання 9 годин ні підготовку позовної заяви.
		В судовому засіданні 8 грудня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_9 ,  їх представник - адвокат Конончук З.В. апеляційну скаргу підтримали і просили задовольнити. Представник відповідача - адвокат Лук`яненко Ж.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала. В судовому засіданні 12 грудня 2022 року відповідач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував.
		В судове засідання, призначене на 21 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , їх представник адвокат Конончук З.В., представник  Служби у справах дітей та сім`ї  Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені,  причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе  завершити розгляд справи у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
		Представник ОСОБА_3 адвокат  Лук`яненко Ж.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
		Судом установлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві складено актовий запис № 2874 від 18 вересня 2014 року та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Батько дитини - ОСОБА_10 , мати дитини - ОСОБА_5 .
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є відповідно матір`ю та рідною сестрою ОСОБА_5 - матері ОСОБА_6 .
		ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є рідними братами по матері - ОСОБА_5 .
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м.Бар Вінницької області, померла - ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 19 жовтня 2019 року відділом  державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено актовий запис № 17387 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .
		Із витягу з протоколу № 22 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 27 листопада 2019 року убачається, що у Службі на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування перебуває малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., одинока мати якого ОСОБА_5 померла. Дитина по тимчасовій заяві проживає у сім`ї рідного брата ОСОБА_3 , за адресою:  АДРЕСА_3 . До служби в справах дітей та сім`ї 1 листопада 2019 року  звернувся ОСОБА_3 з заявою про бажання бути опікуном над братом та надав  відповідний пакет документів кандидата в опікуни. Відповідно до  висновку про доцільність  встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_6 , 2014 року народження. Від 13 листопада 2019 року № 103008-4295 Служба вважає за можливе встановлення опіки над  дитиною його братом. Також, 26 листопада 2019 року до Служби звернулася ОСОБА_1 , яка має намір оформити опіку над малолітнім племінником ОСОБА_6 , 2014 року народження, та надала відповідний пакет документів. Громадянка перебуває на обліку потенційних опікунів в службі у справах дітей Барської районної державної адміністрації Вінницької області, згідно з висновком якої вважається за доцільне в інтересах дитини - сироти ОСОБА_11 , 2014 року народження,  встановлення опіки над ним його тіткою ОСОБА_1 .  Комісією прийнято рішення призначити ОСОБА_12 опікуном над малолітнім братом, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Розпорядженням Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 6 грудня 2019 року № 1008 призначено ОСОБА_3 опікуном над малолітнім братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що  мати ОСОБА_5 померла; державна реєстрація народження проведена на підставі ч.1 ст.135 СК України.
		3 січня 2020 року та 12 березня 2020 року ОСОБА_13 зверталась до Уповноваженого Президента України з прав  дитини та просила здійснити перевірку в інтересах дитини ОСОБА_11 .
		Відповідно до листа від 7 квітня 2020 року № 007-693 заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у виконавчому  органі було опрацьовано звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Президента України з прав дитини та повідомляється, що інформація, викладена у зверненні щодо невиконання опікуном  своїх обов`язків, ретельно перевірена, порушення прав та інтересів дитини-сироти ОСОБА_11 не виявлено. Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації здійснюється постійний контроль за умовами утримання, навчання та виховання ОСОБА_11 , 2014 року народження, в родині опікуна ОСОБА_3 .
		ОСОБА_1 неодноразово зверталась до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації з заявами від 24 листопада 2019 року, 1 січня 2020 року, 21 січня 2020 року щодо перевірки умов проживання ОСОБА_11 , який знаходиться під опікою ОСОБА_3 .
		Відповідно до листа начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 4 грудня 2020 року № 103008-3822 за результатом розгляду Службою заяви ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_6 повідомляється, що спеціалістами служби з ОСОБА_3 , опікуном  малолітньої дитини, в телефонному режимі проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо дотримання прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітнього. З його слів , він не заперечує щодо участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім підопічним та не чинить перешкод, але спілкування має відбуватися на нейтральній території.
		Барським районним судом  Вінницької області за результатом розгляду цивільної справи № 125/729/20 було постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду, яка укладена сторонами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації на таких умовах: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припиняють безпідставні та емоційні звинувачення ОСОБА_3 щодо опіки над малолітнім ОСОБА_14 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляють ОСОБА_3 про свої бажання побачитись з малолітнім ОСОБА_14 заздалегідь, щонайменше за три доби. ОСОБА_3 на заздалегідь отримане прохання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволяє зустрічі з малолітнім ОСОБА_14 , за умови, що малолітній ОСОБА_14 не має проблем із здоров`ям, не має запланованих  заздалегідь заходів за участю малолітнього ОСОБА_14 , не має заздалегідь запланованих виїздів ОСОБА_3 з малолітнім ОСОБА_14 за місто чи за кордон. Такі зустрічі мають проводитись з дотриманням права на приватне та сімейне життя ОСОБА_3 , з урахуванням найкращих інтересів та побажань малолітнього ОСОБА_14 . Сторони докладуть зусиль до того, щоб такі зустрічі відбувалися не рідше одного разу на місяць
		Вказане судове рішення набрало законної сили.
		30 грудня 2020 року ОСОБА_7 складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондаренко Г.О., про те, що він надає свою згоду на цілодобове перебування у його квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , малолітнього племінника ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його спілкування у квартирі з родичами, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та членами його родини ОСОБА_15 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Також заявник висловлює своє бажання спілкуватися з племінником ОСОБА_6 особистою
		Квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Ніколіцею А.О. за реєстровим № 839, що підтверджується витягом № 25849159 від 24 жовтня 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що  судом установлено, що позивачі, баба та тітка, прагнуть спілкуватися з малолітньою дитиною ОСОБА_8 , підтримувати з ним родинні стосунки та приймати участь у його вихованні. Суд вважав, що доводи позивачів в обґрунтування усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім онуком і племінником ОСОБА_8 та встановлення способів участі у його вихованні не суперечить інтересам дитини, виходячи з  його віку, фізичного та морального розвитку. Крім того, суд  дійшов переконання, що опікун малолітньої дитини, відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний вчиняти дії по забезпеченню спілкування дитини з бабусею та рідною тіткою, сприяти налагодженню та підтримці між ними емоційного контакту.
		Однак, суд вважає, що позивачами не доведений факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною, а порядок спілкування бабусі та рідної тітки з малолітньою дитиною, запропонований позивачами при зверненні з позовом до суду, призведе до порушення прав відповідача по справі, як опікуна дитини, який є його рідним братом, який має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування, а також такий порядок не відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		Вирішуючи спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, приймаючи до уваги малолітній вік ОСОБА_11 , особливості його розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачів щодо визначення способу їх участі у вихованні онука та племінника. При вирішенні питання щодо встановлення  графіку  спілкування малолітньої дитини з бабусею та рідною тіткою, суд врахував малолітній вік дитини,  його емоційну прихильність, тривалість проживання з опікуном, який є його братом, а тому навіть незначне їх розлучення, на думу суду, не буде сприяти якнайкращим інтересам малолітньої дитини.
		Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивачі та малолітня дитина тривалий час знаходяться у розлуці та відповідно у дитини могли дещо знизитись прихильність, емоційний зв`язок та довірчі стосунки з ними, у зв`язку  з чим зустрічі у визначений судом  час позивачів з малолітньою дитино мають бути спрямовані у першу чергу на встановлення та налагодження довірчих стосунків з ОСОБА_8 .
		Суд прийняв до уваги доводи відповідача, що останній як рідний брат малолітньої дитини, його найближчий родич за походженням та опікун, має пріоритетне право на спілкування з дитиною, у тому числі у вихідні дні та на канікулах, особливо осінніх та весняних, які є тривалими, зокрема з метою спільного відпочинку і дозвілля, що сприятиме у тому числі поліпшенню емоційного стану дитини та сприятиме його найкращим інтересам.
		У частині вимог позивачів щодо побачень з дитиною за адресою проживання свідка ОСОБА_7 , суд не погодився з прийнятністю такого місця перебування дитини з метою побачень, зокрема, цілодобово, оскільки вказане житлове приміщення, а також його мешканці не є близько знайомими для дитини.
		Вирішуючи питання  щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, витрати на суму в розмірі 3000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. 
		Проте, повністю з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
		За приписами ч.ч.8,9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливими урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються а засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
		За приписами ч.3 ст.249 СК України опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
		За нормою ст.263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 СК України.
		За нормою ч.2 ст.16 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані  гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.
		Визначення терміну контакт з дитиною наведене у ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» та передбачає реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування  з дитиною, побачення зазначених осіб з дитино, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
		Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Вказана стаття закріплює право на спілкування в широкому розумінні, яке включає в себе не тільки особисті зустрічі, але й спілкування іншими засобами зв`язку.
		При визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		Метою регулювання сімейних відносин є зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ч.2 ст.1 СК України).
		У відповідності до ч.1 ст.249 СК України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має прав самостійно визначати способи  виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
		Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України)
		Відповідно до  ст.89 ЦПК України суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним  у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку  сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Зі змісту звернень ОСОБА_1 до  Уповноваженому Президента України з прав дитини Кулебі М.М. від 10 січня 2020 року, від 25 березня 2020 року,  до Служби у справах дітей та сім`ї, молоді від 24 грудня 2019 року, заяви ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї КМ; звернень ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 4 січня 2020 року,  від 21 січня 2020 року; заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,   вбачається, що з боку відповідача ОСОБА_3 чиняться перешкоди бабусі ОСОБА_2 та тітці ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім онуком та племінником  ОСОБА_6 .
		У відповіді  Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від  4 грудня 2020 року, що адресована ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , зазначено, що спеціалістами  служби у справах дітей та сім`ї з гр. ОСОБА_3 , опікуном малолітнього ОСОБА_8 , в телефонному режимі проведено профілактично - роз`яснювальну роботу щодо дотримання ним прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітнього. Зі слів громадянина, він не заперечує щодо участі заявників у спілкуванні з малолітнім підопічним та не чинить перешкод, але спілкування має відбуватися на нейтральній території ( а.с.43).
		Участь працівників  служби у справах дітей  та сім`ї в організації та проведенні бесіди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою  визначення часу, протягом якого бабуся може забрати онука беззаперечно підтверджує наявність перешкод з боку  опікуна ОСОБА_3 у спілкуванні  бабусі та малолітньої дитини ОСОБА_8 . Зазначені обставини підтверджуються протоколом бесіди від 14 лютого 2020 року ( а.с.42).
		Крім того, факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні  позивачів  з дитиною підтвердила  допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2 , а також свідки ОСОБА_18 (хрещений дитини), ОСОБА_7 , які показали, що вони були  свідками, коли ОСОБА_3 відмовляв бабусі у побаченнях з ОСОБА_8 .
		Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням наданих позивачами документів видається більш вірогідним  висновок про доведення останніми факту   чинення ОСОБА_3 перешкод бабусі і тітці у спілкуванні  з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Самі по собі  ствердження відповідача про те, що він не  чинить перешкод позивачам у спілкуванні з дитиною, не дає підстав вважати доведеною ОСОБА_3 цю обставину.
		За таких обставин висновок суду першої інстанції  про те, що  позивачами не доведений факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною, є помилковим.
		Не може колегія суддів погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що  порядок  спілкування бабусі та рідної тітки з малолітньою дитиною, запропонований позивачами при зверненні з позовом до суду, призведе до порушення права відповідача по справ, як опікуна дитини, який є його рідним братом, який має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій орану опіки та піклування, а також такий порядок не відповідатиме найкращим інтересам дитини. 
		 Установлено і не заперечував сам відповідач ОСОБА_3 про те, що малолітній ОСОБА_8 проживав із 6-ти місяців до 3-х років  у бабусі у м.Бар Вінницької області. ОСОБА_19 на той час працювала і проживала більшою частиною у м.Києві. Отже, доглядом та вихованням дитини більше  займалася бабуся. Таким чином, наявні підстави вважати, що між бабусею і молодшим онуком існує емоційна прив`язаність, яку дуже важливо не втратити. Вік малолітнього ОСОБА_8 , який позбавлений взагалі материнської любові, потребує  присутності в його житті жінки, чи то бабусі, чи то тітки, рідної сестри матері. Відповідно забезпечення більш тривалого спілкування бабусі та тітки з онуком та племінником  буде сприяти налагодженню повноцінного контакту малолітньої дитини з рідними,  не тільки зі старшим братом. Підтримання повноцінного контакту з рідними  буде сприяти фізичному, духовному і моральному розвитку дитини, збереженню сімейних зв`язків.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне визначити наступний графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: особисті побачення кожної першої суботи кожного місяця з 12 год. до 18 год., кожної третьої неділі кожного місяця з 12 год. до 18 год., за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини або за погодженням із опікуном ОСОБА_3 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини; - один місяць протягом  літніх канікул, три перші дні осінніх та три перші дні весняних канікул, різдвяні свята з 4 по 8 січня кожного парного року  за місцем проживання дитини або за адресою місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , з урахуванням стану здоров`я дитини, з правом, за погодженням із опікуном ОСОБА_3 , відвідування місць відпочинку, розважальних центрів, парків та інших громадських місць, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини. 
		Визначення місця перебування малолітньої дитини у тривалі  періоди  зустрічей і спілкування за адресою місця проживання тітки не дає підстав вважати, що дитина не буде спілкуватися з бабусею або не буде у визначений час відвідувати та проживати у бабусі, яка також проживає у м.Бар.
		Визначення такого графіку буде відповідати  якнайкращим інтересам  малолітнього ОСОБА_8 .
		Уразі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з бабусею та тіткою  опікун малолітнього ОСОБА_20 не позбавлений права порушити питання про зміну способу участі  баби та тітки  у спілкуванні з дитиною.
		В той же час колегія суддів  вважає, що  підстави для визначення місця зустрічі малолітньої дитини з бабусею та тіткою за місцем проживання  двоюрідного дядька, який не є близьким родичем  для дитини,  відсутні.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат  позивачів, які були понесені останніми на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
		Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
		Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Між замовником ОСОБА_1 та виконавцями або адвокатами Гулаком М.М. та Конончук З.В. був укладений Договір про надання правової допомоги від 18 листопада 2020 року (а.с. 56).
		Предметом вказаного договору є надання адвокатських послуг, що включають у себе, зокрема: консультування замовника з питань, заявлених Адвокатам, вивчення матеріалів, наданих клієнтом та аналіз правової позиції щодо подачі позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з ним. Пунктом 2 договору  передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця у сумі 3 850,00 грн.
		Грошові кошти у сумі 3 850,00 грн. були сплачені ОСОБА_1 18 листопада 2020 року на рахунок Конончук З.В. , що підтверджується квитанцією (а.с. 57).
		Крім того, між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатами Гулаком М.М. та Конончук З.В. був укладений договір про надання правової допомоги від 27 листопада 2020 року.  Предметом вказаного договору є надання адвокатських послуг, що включають у себе, зокрема: підготовка та подача до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з ним (а.с. 58-60).
		Відповідно до п. 2.4. договору клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у розмірі та на умовах визначених цим договором.
		За п. 3.1 договору за надання правової допомоги передбаченої даним договором, за погодженням сторін, клієнт сплачує адвокатам гонорар.
		Сума гонорару зазначається у додатку № 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.3 договору).
		Із додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 27 листопада 2020  року убачається, що гонорар адвоката за договором складає 11 600,00 грн. (а.с. 61).
		Грошові кошти у сумі 11 600,00 грн. були сплачені ОСОБА_1 27 листопада 2020 року  на рахунок Конончук З.В. , що підтверджується квитанцією (а.с. 61).
		Згідно з Адвокатським досьє, підписаним сторонами договору, клієнту були надані наступні адвокатські послуги: зустріч з метою надання правової допомоги-консультація - 4 год.; ознайомлення з матеріалами справи - 8 год., збір доказів: підготовка та подання заяви до Дніпровського УП ГУНП у місті Києві - 2 год.; переговори з клієнтом - 1 год. 30 хв.; збір доказів: підготовка та подання запиту начальнику служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - 2 год.; переговори з клієнтом та узгодження правової позиції - 2 год. 30 хв.; підготовка цивільного позову з додатками - 9 год.; подача цивільного позову до суду та представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції - 9 год. (а.с. 62).
		14 січня 2021 року сторонами Договору підписаний Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2020 року  та 27 листопада 2020 року (а.с. 63).
		Загалом за вказаними договорами  клієнтом було сплачено за надання правничої допомоги 15 450,00 грн.
		Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Сторона відповідача у письмових поясненнях, що надані у порядку ст. 43 ЦПК України, наголошувала на невідповідності заявленого розміру витрат на правову допомогу критерію розумності та співмірності зі складністю справи. 
		За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, матеріальний стан відповідача, суд вважає, що витрати позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 3 000,00 грн., оскільки, на думку суду, витрати саме на таку суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів витрат по сплаті судового збору, то з урахування положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України,  з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 2270,00 грн. на користь кожної з них.
		З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.  259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390  ЦПК  України, суд,-
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Конончук Зоряною Володимирівною,   задовольнити частково.
		Рішення Дніпровського районного суду м.Києва  від  21 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визначити наступний графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: особисті побачення кожної першої суботи кожного місяця з 12 год. до 18 год., кожної третьої неділі кожного місяця з 12 год. до 18 год., за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини або за погодженням із опікуном ОСОБА_3 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини; - один місяць протягом  літніх канікул, три перші дні осінніх та три перші дні весняних канікул, різдвяні свята з 4 по 8 січня кожного парного року  за місцем проживання дитини або за адресою місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , з урахуванням стану здоров`я дитини, з правом, за погодженням із опікуном ОСОБА_3 , відвідування місць відпочинку, розважальних центрів, парків та інших громадських місць, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини. 
		У разі перебування дитини за місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , на останню покладається обов`язок забезпечувати дитину окремим спальним місцем, належним санітарно- гігієнічним доглядом та харчуванням, а також медичним доглядом, у разі необхідності, про що негайно повідомляти опікуна ОСОБА_3 . Визначений час -  один місяць протягом літніх канікул, має бути погоджений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із опікуном ОСОБА_3 у письмовому вигляді, за допомогою, в тому числі але не виключаючи, месенджерів телефонного зв`язку (Viber, WhatsApp, Telegram), електронної пошти та інших засобів, які дозволяють фіксування переписки, до 1 червня кожного року.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3   на користь ОСОБА_1   судовий збір  в загальній сумі 2270 грн., та витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 3000 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2270 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з  дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повна постанова складена 16 січня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя доповідач:                                                                         О.І.Шкоріна
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                            Л.Д.Поливач
		 
		 
		 
		                                                                                                      А.М.Стрижеус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...