Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/521/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2023. Зареєстровано: 18.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2023.

Результат оскарження 13.04.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_____________________________________
		_______________________________________________________________
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"21" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/521/22 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Вельмакіної Т.М. 
		секретар судового засідання: Антонова О.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Корзаченко В.М. - ордер серія АІ №1200558 від 19.01.2022 (у с/з 13.09.2022 та 11.10.2022 в режимі відеоконференції); 
		від відповідача: Захарко Н.В. - виписка з ЄДРПОУ, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" 
		до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації 
		про визнання дій протиправними, визнання договорів дійсними та визнання чинними встановлених договорами правовідносин 
		 
		Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить:
		- визнати протиправними дії Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, які виразилися в односторонньому розірванні Договорів (односторонній відмові від Договорів) від 07 грудня 2021 року № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області".
		- визнати дійсними Договори № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області", які були укладені 07 грудня 2021 року між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Автомагістраль";
		- визнати чинними правовідносини, встановлені Договорами № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області2 та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07 грудня 2021 року.
		Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на те, що відповідач, всупереч норм Цивільного кодексу України та умов Договорів від 07 грудня 2021 року № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області", в односторонньому порядку відмовився від останніх.
		Ухвалою суду від 25.07.2022 позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення виявлених у позовній заяві недоліків.
		Ухвалою суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2022.
		06.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. 
		Протокольною ухвалою від 13.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 11.10.2022.
		30.09.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
		11.10.2022 до суду від представника відповідача надійшло заперечення №01.3-2180 від 07.10.2022 на відповідь на відзив.
		Ухвалою від 11.10.2022 суд закрив підготовче провадження та призначити справу №906/521/22 до судового розгляду по суті на 10.11.2022.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив (а.с. 121-123).
		Представник відповідача позовні вимоги заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 91-100) та у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 127-1300).
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07.12.2021 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (далі - виконавець, позивач) укладено Договір № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" з додатками (далі - Договір № 51-21 (а.с. 12-27).
		10.12.2021 сторони підписали Додаткову угоду №2, згідно якої п. 3.1. Договору №51-21 виклали у новій редакції (а.с. 28).
		Також, 07.12.2021 між вищевказаними сторонами укладено Договір № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" з додатками (далі - Договір № 53-21 (а.с. 29-41)).
		10.12.2021 сторони підписали Додаткову угоду №2, згідно якої п. 3.1. Договору № 53-21 виклали у новій редакції (а.с. 42). Додатковими угодами від 3 від 01.02.2022 та №4 від 09.02.2022 (а.с. 43-47) сторони виклали Розділ 2 "Ціна Договору" та Додаток №4 до Договору №53-21, у новій редакції.
		За п. 1.1. Договорів, виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, згідно з технічним завданням замовника та в обумовлений цим Договором термін, а замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим Договором послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі, на рахунок виконавця.
		Підставами звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач листом від 25.04.2022 за № 01.3-700 про відмову від Договорів № 51-21 та № 53-21 від 07.12.2021 (а.с. 51-53), повідомив позивача про розірвання вказаних договорів з 25.04.2022, шляхом відмови від останніх, зсилаючись на форс-мажорні обставини, викликані військовою агресією російської федерації проти України. При цьому, як пояснив позивач, зазначений лист йому було направлено за допомогою засобів електронного зв`язку, а засобами поштового зв`язку він надійшов на адресу підприємства лише 23.05.2022. Зазначеного представник відповідача не заперечувала.
		На думку позивача, викладені у листі підстави для відмови від Договорів № 51-21 та № 53-21 чи то їх розірвання є хибними, а хаотичні зсилання на окремі статті Цивільного кодексу України не відповідають умовам Договорів № 51-21 і № 53-21 та реальному стану справ, про що 28.04.2022 він надав Департаменту лист-відповідь від 26.04.2022 року № 267-1 на лист від 25.04.2022 року за № 01.3-700, з детальним обґрунтуванням недобросовісності і незаконності таких дій відповідача та закликав не порушувати законодавство і продовжити виконання умов Договорів або ж передати вказаний спір до суду.
		Пояснив, що оскільки відповідач перестав надавати позивачу, затверджені замовником щомісячні завдання та дефектні акти на виконання пунктів 1.4, 3.6 Договорів, тому підприємство неодноразово зверталося до керівництва Департаменту та керівництва Житомирської ОДА (ОВА) щодо надання завдань та дефектних актів про необхідність надання послуг на вищевказаних автодорогах області місцевого значення, що підтверджено, зокрема, наявними у справі копіями листів за вих. № 223 і №224 від 22.03.2022 та №246 від 31.03.2022. Однак, ні завдань, ні відповідей чи повідомлень відповідача про неможливість виконувати зобов`язання за Договорами через вказані у згаданому вище листі від 25 квітня 2022 року за № 01.3-700 форс-мажорні обставини для замовника, підприємство так і не отримувало.
		Також позивач вважає, що відповідач невірно тлумачить поняття форс- мажорних обставини (обставини непереборної сили), про які йдеться у Листі Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1, у сукупності з пунктами 14.10. Договорів. Наголошуючи, що позивач не повідомляв Департамент про настання для нього форс-мажорних обставин, навпаки, листом від 22.03.2022 року № 223 запевнив відповідача про продовження виконання умов Договорів і просив надати акти дефектів чи письмові завдання згідно з п. 1.4. Договорів, вважає, що для Департаменту не настало жодних наслідків, оскільки позивач був і є готовий виконувати зобов`язання за Договорами. Вказує, що не відноситься до суб`єктів господарської діяльності, який позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання виконавця за Договорами № 51-21 та № 53-21 від 07 грудня 2021 року, оскільки надання послуг за цими Договорами здійснюється у Житомирській області, яка, за винятком певних частин окремих північних районів, не перебувала під окупацією.
		Пояснив, що підприємство, не зважаючи на ріст цін, зобов`язане за Договорами надавати послуги фактично за старими цінами, у той час як укладаючи нові аналогічні Договори з іншими підрядниками, відповідач змушений буде сплачувати за ці ж послуги значно вищі ціни, що не призведе до економії бюджетних коштів.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на ст. 11, 16, 525, 526, 614, 617, 651-654 ЦК України та ст. 188, 193 ГК України.
		У відповіді на відзив (а.с.121-123) додатково наголосив, що чинне законодавство дійсно передбачає можливість одностороннього розірвання договору, однак у разі, якщо це прямо передбачено самим Договором. Натомість, зсилання відповідача на п.8.2.1 Договорів вважає безпідставними, оскільки зазначеними пунктами передбачено право замовника достроково розірвати договори лише в порядку та на умовах, визначених ЦК України. Безпідставними також вважає зсилання відповідача на ст. 561, 652, 849, 907 ЦК України. 
		Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 91-100), позовні вимоги заперечив. 
		Пояснив, що 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України видала документ № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні. Враховуючи зазначене, а також те, що у зв`язку з веденням воєнного стану, ведення воєнних дій на території (ділянках) доріг та зміною істотних умов Договорів, надання послуг, які є предметом Договорів, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області в умовах воєнного стану, відповідно до чинного законодавства, тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, технічним завданням замовника та в обумовлений Договорами термін стало неможливим.
		Зазначив, що станом на 25.04.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" (в редакції чинній станом на 25.04.2022, далі Порядок) Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка відповідно черговості, в тому числі: за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до встановленого мобілізаційного завдання (замовлення), тому, фактично Департамент був позбавлений права надавати дефектні акти та завдання на надання послуг, окрім мобілізаційних, які станом на 25.04.2022 теж були відсутні в наявності.
		Вважає, що оскільки дотримуючись умов договору, відправив виконавцю повідомлення про розірвання договорів рекомендованим листом через засоби поштового зв`язку України за юридичною адресою, зазначеною в Договорах, тому замовник в установленому порядку повідомив виконавця про розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, а тому останні є розірваними.
		Зсилаючись на приписи ч. 2 ст. 11, ст. 525, 526, 651 ЦК України, ч. 4 ст. 849, 907 ЦК України, ст. 188 ГК України, пп. 8.2.1 п.8.2 та п.14.10 Договорів, вказує, що за змістом наведених норм, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі.
		Повідомляє, що 26.05.2022 на лист позивача від 26.04.2022 за №261-1 щодо заперечення безпідставного одностороннього розірвання/припинення договорів, надіслано лист - відповідь за №01.3-01.3-890, у якому роз`яснено право Департаменту на відмову від договору в порядку ч.4 ст. 849 ЦК України.
		Додатково у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 127-130) наголосив, що укладені Договора містять елементи як договору надання послуг, так і підряду, що впливає на їх правове регулювання, зокрема щодо застосування приписів ст. 907 та 849 ЦК України. Звертає увагу суду на позиції ВС, викладені у постановах від 22.02.2022 у справі №906/764/20, від 27.10.2021 у справі №910/16684/19 та від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
		Однозначної підстави припинення договорів під час розгляду справи відповідач також не вказав.
		Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши надані в процесі розгляду справи пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
		Як зазначено у ч. 1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ЦК України).
		Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
		Суд встановив, що правовідносини між сторонами у даній справі склалися на підставі договорів, які за своєю правовою природою є договорами підряду.
		Згідно з приписами ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України підлягають застосуванню до різних видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.
		Як встановлено судом, умови вищевказаних договорів №№ 51-21 та № 53-21, окрім погоджених у п. 1.2 щодо предмета договорів, є абсолютно ідентичними за змістом.
		За п. 1.2. Договору №51-21, найменування послуг: ЛОТ 1: "Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області загальною протяжністю 2810,8 км".
		За п. 1.2. Договору №53-21, найменування послуг: ЛОТ 3: "Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області загальною протяжністю 1648,1 км".
		За умовами до п. 1.4. Договорів, послуги надаються виконавцем згідно щ о м і с я ч н и х з а в д а н ь та д е ф е к т н и х а к т і в, затверджених замовником. 
		Послуги, зазначені у п. 1.6. надаються в и к л ю ч н о н а п і д с т а в і з а в д а н н я замовника (п. 1.7. Договору).
		Виконавець надає послуги згідно із затвердженими а к т а м и д е ф е к т і в (п. 3.6 Договорів). 
		Відповідно до п.3.1 Договорів, розрахунки за надані послуги проводяться замовником шляхом поетапної оплати при надходженні коштів з державного бюджету.
		Згідно з п.3.2 Договорів, замовник здійснює платежі за надані послуги на підставі акту наданих послуг (ф о р м а КБ-2в), довідки про вартість наданих послуг (ф о р м а КБ-3) підписаних представниками сторін.
		Відповідно до п. 16.1. Договорів, останні набирають чинності з дати їх підписання і діють з 07.12.2021 до 31.12.2023.
		При цьому суд встановив, що листом за №01.3-700 від 25.04.2022 "Про відмову від договорів №51-21 та №53-21 від 07.12.2021», Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, зсилаючись на п. 1.1., пп. 8.2.1. п. 8.2., п. 14.10. Договорів та ч. 3 ст. 651, ч. 1 ст. 652, ч. 1 ст. 907 ЦК України, повідомив ПП «Автомагістраль» про розірвання договорів шляхом відмови від Договорів № 51-21 та № 53-21 від 07.12.2021, вказавши, що Договір буде вважатися розірваним з 25 квітня 2022р.
		Обґрунтовуючи підстави розірвання договорів, у листі Департамент вказав, що:
		- 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (зі змінами);
		- 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України видала документ під № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні. Крім того, у зв`язку з веденням воєнного стану, ведення воєнних дій на території (ділянках) доріг та зміною істотних умов Договорів, надання послуг, які є предметом Договорів, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області в умовах воєнного стану, відповідно до чинного законодавства, тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, технічним завданням замовника та в обумовлений Договорами термін стало неможливим;
		- згідно з п.2.4. Договорів "закупівля послуг за цим Договором відбувається за узгодженим із Замовником фактичними потребами, згідно дефектних актів в межах ціни Договору та з урахуванням фактичного фінансування". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" (зі змінами та доповненнями, далі Порядок) Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиною казначейського рахунка відповідно черговості, в тому числі: за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до встановленого мобілізаційного завдання (замовлення);
		- виходячи з того, що безпосередньо введення воєнного стану та факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомою інформацією та характер договірних відносин передбачає надання завдань від замовника на виконання певних видів та обсягів робіт та те що з моменту введення воєнного стану в Україні підрядник не виконував ніякі роботи за договором, Департамент не вбачає можливість виникнення будь-яких збитків у зв`язку з можливим несвоєчасним повідомленням про неможливість виконувати умови Договорів унаслідок дії обставин непереборної сили. 
		Також у зазначеному листі Департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА підсумовує, що повідомляє про розірвання договорів, шляхом відмови від останніх згідно зі ст. 651, 652, 849, 907 Цивільного кодексу України враховуючи те, що Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), можлива зміна переліку робіт згідно мобілізаційних завдань.
		Тобто, як вбачається з вищенаведеного листа, в останньому Департамент, зсилаючись на приписи законодавства, які обумовлюють як підстави розірвання договору, так і підстави односторонньої відмови від договору, а також на відповідні пункти договорів, попереджає ПП «Автомагістраль» про розірвання договорів, шляхом відмови від них.
		Під час розгляду справи, представник відповідача стверджувала, що вважає розірвання договорів на підставі листа №01.3-700 від 25.04.2022 "Про відмову від договорів №51-21 та №53-21 від 07.12.2021» обґрунтованим та вчиненим з дотриманням приписів законодавства і умов цих договорів. При цьому наголошувала, що односторонню відмову від договорів вчинено на підставі ч.4 ст. 849 ЦК України, яка встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов).
		Враховуючи обставини, наведені у вищевказаному листі, як підстави для розірвання (односторонньої відмови) укладених Договорів, та вищевказану позицію сторін, суд враховує таке.
		Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Положеннями ст.615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
		Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).
		Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями ч. 2-4 ст.849, ч.2 ст.852, ч.3 ст.858 ЦК України.
		Зокрема, відповідно до ст.849 ЦК України, на застосування якої зсилається відповідач, передбачено права замовника під час виконання роботи підрядником, а саме:
		- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1);
		- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2);
		- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3);
		- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч.4).
		Отже, за змістом наведених положень закону, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість односторонньої відмови від договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
		Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
		Натомість, суд встановив що умовами договорів не передбачено право сторін на односторонню відмову.
		Навпаки, у п. 16.3. Договорів сторони погодили, що зміна та розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.
		Згідно п. 16.4. Договорів, сторона, яка прийняла рішення про зміну або розірвання Договору, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні не менше ніж за 20 днів і якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати Договір за згодою другої сторони (п. 16.4. Договорів).
		Сторона Договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання Договору у 20 (двадцятиденний) строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 16.5. Договорів).
		Договір вважається розірваним після отримання відповіді від другої сторони або неотримання відповіді в двадцятиденний термін (п. 16.6. Договорів).
		У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання Договору, або у разі недодержання відповіді у встановлений 20-денний термін, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 16.7. Договорів).
		Тобто, р о з і р в а н н я Договорів в о д н о с т о р о н н ь о м у порядку, згідно умов останніх, н е д о п у с к а є т ь с я.
		Також суд встановив, що згідно п. 8.2.1. Договорів, замовник має право достроково розірвати договір в п о р я д к у т а н а у м о в а х, визначених Цивільним кодексом України.
		Згідно з п. 14.10 Договорів, на який відповідач зсилається у листі від 25.04.2022 за № 01.3-700 про відмову від Договорів, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор). У цьому випадку виконання умов цього Договору відкладається на термін, протягом якого будуть діяти такі умови. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, подавши відповідне підтвердження. За відсутності своєчасного повідомлення винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, заподіяні неповідомленням або невчасним повідомленням про настання обставин непереборної сили. Д о к а з о м в и н и к н е н н я о б с т а в и н н е п е р е б о р н о ї с и л и та с т р о к у їх дії є відповідні документи (с в і д о ц т в а), які видаються уповноваженими на те органами та організаціями. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 30 днів, кожна із сторін в у с т а н о в л е н о м у п о р я д к у має право р о з і р в а т и цей Договір. У разі попередньої оплати виконавець повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього Договору. Настання форс-можорних обставин збільшує термін виконання договору на період їх дії.
		Тобто, як п.п. 8.2.2 п.8.2, так і п. 14.10 Договорів не обумовлено право замовника на розірвання договору в односторонньому порядку (односторонню відмову від договорів), а вказано на право сторін розірвати договір в установленому порядку, тобто з урахуванням приписів ст. 651, 652 ЦК України.
		Так, у ст. 652 ЦК України, на приписи якої також зсилається відповідач у листі №01.3-700 від 25.04.2022, дійсно врегульовано порядок зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною змінною обстановки.
		Однак, згідно цієї статті, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за з г о д о ю сторін, я к щ о інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
		Як встановлено судом та уже зазначалося, іншого Договорами не передбачено. 
		Що ж стосується зсилань відповідача на приписи ч.4 ст. 849 ЦК України, то як вказувалося вище, правовий аналіз ч..2-4 ст.849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2019 у справі №910/10233/20).
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18, у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку, на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
		Натомість, суд встановив, що у листі №01.3-700 від 25.04.2022 «Про відмову від договорів» не вказано, якою частиною ст. 849 ЦК України керувався Департамент, повідомляючи ПП «Автомагістраль» про розірвання договорів з 25.04.2022, натомість, як зазначалося вище, обґрунтовував таку відмову наявністю форс - мажорних обставин. 
		Крім того, згідно наданих до справи листів відповідача №01.3-694/1 від 22.04.2022, №01.3-757 від 03.05.2022, №01.3-768 від 04.05.2022 (а.с. 101-106) позивача було повідомлено про розірвання договорів в односторонньому порядку шляхом відмови від останніх, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, та про припинення дії договорів з 25.04.2022.
		Лише в листі №01.3-890 від 26.05.2022 (а.с. 107-109) відповідач, на заперечення позивача щодо підстав розірвання договорів (односторонньої відмови), викладених у листі №№267-1 від 26.04.2022, зіслався на ч.4 ст. 849 ЦК України. 
		За вказаного, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що договори було розірвано саме на підставі ч.4 ст. 849 ЦК України. Водночас суд враховує, що при односторонній відмові від договору на підставі ч.4 ст. 849 ЦК України, на замовника покладається обов`язок виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору, однак доказів виконання зазначеного обов`язку відповідачем також не надано.
		Тому, за встановлених обставин, не впливають на аналіз доказів та обставин у даній справі і висновки ВС, викладені у постановах від 27.10.2021 у справі №910/16684/19 та від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, на які зсилається відповідач про те, що частина 4 ст.849 ЦК України статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов.
		Не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і приписи ст. 907 ЦК України, оскільки стосуються договору на надання послуг, до того ж зазначена стаття також вказує на те, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, в с т а н о в л е н и х ц и м К о д е к с о м , і н ш и м з а к о н о м а б о з а д о м о в л е н і с т ю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
		Водночас, зважаючи на наведене відповідачем у листі №01.3-700 від 25.04.2022 обґрунтування підстав розірвання договорів - форс-мажорні обставини, викликані військовою агресією російської федерації проти України та неможливість, в умовах воєнного стану, у зв`язку з веденням воєнних дій на території (ділянках) доріг і зміною істотних умов договорів, надання послуг, які є предметом договорів, відповідно до чинного законодавства, тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, замовника та в обумовлений Договорами термін, суд також вважає за доцільне зазначити наступне. 
		За визначенням, наведеним у ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Згідно з пп.3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
		У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
		Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
		Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
		Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
		Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
		У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Президент України підписав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24.02.2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
		Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
		При цьому суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від дійсних обставин, що унеможливлюють їх виконання на підставі вимог законодавства.
		Натомість, сторони не вказують та матеріали справи не містять будь-яких претензій щодо надання послуг підприємством. 
		Більш того, листами №223 від 22.03.2022, №224 від 31.03.2022 та №246 від 31.03.2022 (а.с. 48-50) позивач повідомляв відповідача про те, що незважаючи на запровадження у державі воєнного стану, ПП "Автомагістраль" не припиняє надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області, має технічну та матеріальну можливість для виконання усіх видів робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення Житомирської області та продовжує виконувати свої зобов`язання у відповідності до умов укладених договорів та у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства України. 
		Крім того, позивач наголошував на тому, що не відносить себе до суб`єктів господарської дiяльності, які внаслiдок форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, позбавлені можливості виконувати свої договірні зобов`язання, не повідомляв відповідача про неможливість надання послуг виконавця за договорами (а.с.57).
		Однак у справі відсутні докази надіслання/вручення позивачу та отримання ним дефектих актів чи письмових завдань для їх виконання.
		При цьому, з наданих до справи листів відповідача №01.3-694/1 від 22.04.2022, №01.3-757 від 03.05.2022, №01.3-768 від 04.05.2022 (а.с. 101-106), які надсилалися у відповідь на вищевказані листи позивача №223, 224, 226, останнього було повідомлено про розірвання договорів в односторонньому порядку шляхом відмови від останніх, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, та про припинення дії договорів з 25.04.2022.
		Також в матеріалах справи відсутні документи щодо того, що саме настання обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України призвело до унеможливлення виконання Департаментом взятих на себе зобов`язань замовника за спірними договорами.
		Не може бути підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку і постанова КМУ від 09.06.2021 №590 "Про затвердження порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", оскільки остання визначає механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов`язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (далі - особливий режим) та впливає лише на процес розрахунків між сторонами під час виконання умов Договору.
		Крім того, суд зауважує, що позивач під час розгляду справи вказував про те, що з розумінням ставиться до обставин, які можуть вплинути на проведення розрахунків за договорами, однак зазначене не впливає на його намір виконувати покладені на нього зобов`язання за останніми.
		Водночас суд наголошує, що матеріали справи не містять сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання відповідачем зобов`язань за спірними договорами.
		Отже, з огляду на перераховані вище обставини, існування в державi форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є правовою підставою для одностороннього розiрвання договорiв підряду (односторонньої відмови від договорів), укладених між сторонами.
		Тобто, суд, з урахуванням того, що однозначної підстави припинення договорів під час розгляду справи відповідач так і не вказав, проаналізувавши окремо всі наведені останнім підстави, не становив обставин, які б свідчили про правомірність дій Департаменту щодо одностороннього розірвання Договорів (односторонньої відмови від договорів).
		Суд враховує, що одним із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Укладаючи Договора, позивач мав правомірні очікування та законні сподівання на правомірну поведінку відповідача, як суб`єкта господарювання в рамках правовідносин спірного договору, на добросовісне користування правами, визначеними договором. 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача, пов`язані з одностороннім розірванням Договорів (односторонньою відмовою від договорів) №51-21 та 53-21 від 07.12.2021 вчинені з порушенням умов договорів і норм чинного законодавства, порушують права ПП Автомагістраль, а тому є протиправними, що має наслідком задоволення позову у цій частині. 
		Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо визнання договорів дійсним, на думку суду, не суперечить вимогам діючого законодавства і в сукупності з вимогами про визнання дій протиправними є найбільш ефективним з точки зору відновлення порушеного права (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.12.2019 у справі 902/48/19).
		Отже, за висновком суду, саме лише визнання протиправними дій відповідача з одностороннього розірвання договорів (односторонньої відмови від договорів) не призведе до ефективного захисту прав особи, яка звернулася до суду, а тому, з огляду на вищенаведені норми, задовольняє вимоги позивача про визнання договорів дійсними.
		Таким чином, враховуючи задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо одностороннього розірвання (односторонньої відмови) договорів і визнання цих договорів дійсними, правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок їх укладання, фактично є установленими і чинними, що також є наслідком задоволення позовних вимог про визнання правовідносин чинними, позаяк ця вимога є похідною від основних (попередніх) двох. 
		Відповідно до 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.
		Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		 
		2. Визнати протиправними дії Житомирської обласної державної адміністрації щодо одностороннього розірвання договорів (односторонньої відмови від Договорів) № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07.12.2021 та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07.12.2021.
		 
		3. Визнати дійсним Договір № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07.12.2021, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.
		 
		4. Визнати дійсним Договір № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07.12.2021, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.
		 
		5. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (10014. Житомирська обл., м. Житомир, Майдан ім. С.П.Корольова, буд. 12, ід. код. 39932654) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68, ід. код 31481658) 9924,00 грн судового збору.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 16.01.23 
		 
		Суддя Вельмакіна Т.М. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1- до справи;
		2,3 - сторонам (рек.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...