Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 599/1805/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2023. Зареєстровано: 18.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2023.
Дата набрання законної сили: 12.05.2023
Результат оскарження 12.05.2023 Апеляційний суд Тернопільської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/599/8/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 599/1805/22
		провадження №2/599/8/2023
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" січня 2023 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Чорної В.Г. при секретарі Грицай О. П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши в м. Зборові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (юридична адреса: 47234, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Залізці, вул.Шевченка, 67, ЄДРПОУ 02000754, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1)  про скасування наказу про звільнення, переведення та поновлення на роботі. 
		ВСТАНОВИВ:
		виклад позицій позивача та відповідача
		28 вересня 2022 року позивач звернулася до відповідача з позовом, вимоги які уточнило 04 листопада 2022 року про визнання незаконним наказів головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №70/2-к від 02 травня 2022 року про звільнення та № 155-к від 30 серпня 2022 року про переведення її з посади інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року, та поновлення на посадах - інспектора по роботі з кадрами та оператора комп`ютерного набору з навантаженням 0,5 ставки Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.
		В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що працювала на посаді інспектора по роботі з кадрами в Комунальному некомерційному підприємстві «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області з 16 липня 2018 року до 02 вересня 2022 року. 
		30 серпня 2022 року головним лікарем видано наказ по установі № 155-к, яким її переведено з посади керівника інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору клініко - діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року, підставою зазначено ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 від 15 березня 2022 року. Таке переведення позивач вважає незаконним, оскільки її ніхто про це не повідомив, дані посади не є однотипними, фактично змінено істотні умови праці без завчасного (за два місяці) повідомлення, а тому, на її думку, оскаржуваний наказ слід визнати протиправним, так як прийнятий з порушенням вимог ст. 32 Кодексу законів про працю та поновити її на попередній посаді.
		Крім цього, позивач зазначає, що працюючи на посаді інспектора по кадрах, одночасно працювала ще й на 0,5 ставки оператора комп`ютерного набору. Однак, 28 жовтня 2022 року на зборах трудового колективу стало відомо, що її звільнено із займаної посади оператора комп`ютерного набору з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.І ст.40 КЗпП України, оскільки їй вручили наказ № 70/2-к від 02 травня 2022 року. Вважає, що відповідач знав, що вона законно відсутня на робочому місці, так як перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 02 травня 2022 року по 31 травня 2022 року на підставі заяви від 02.05.2022 року, яку головний лікар погодив та підписав наказ, а також вона перебувала у відпустках, починаючи з 28 лютого 2022 року по 02 вересня 2022 року, згідно наказів відповідача, які головний лікар погоджував та підписував. Про те , що наказ № 70/2-к сфальсифікований, зазначає, що 02 травня 2022 року відповідач видав наказ № 70-к, яким їй надано відпустку без збереження заробітної плати з 02 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, так як відповідач не міг надати відпустку працівнику, який ним був звільнений того ж дня. Вважає наказ незаконним та таким, що сфальсифікований відповідачем заднім числом, що порушує вимоги та який підлягає скасуванню з поновленням її на посаді інспектора по кадрах.
		З урахуванням наведеного, стверджує, що відповідачем при її звільненні, не наведені фактичні обставини, які б утворювали кваліфікуючу ознаку пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а тому вважає, що правові підстави для її звільнення у наказі № 70/2-к від 02.05.2022 року відсутні.
		Позивач звертає увагу, що наказу № 70/2-к не було в офіційній документації відповідача, оскільки нумерація наказів з кадрової роботи відбувається без будь-яких дробів, зокрема, дріб 2, а проходить нумерація виключно з літерою «к» без будь-яких цифр чи інших букв. Такого наказу не було їй надано при переведенні на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії 02 вересня 2022 року при її поверненні, а цей наказ відповідач сфальсифікував заднім числом про, що свідчить і той факт, що відповідач при прийнятті цього наказу забув, що вона працювала на основній посаді інспектора по кадрах, але з цієї посади він її не звільнив за прогули без поважних причин, хоча як інспектор по кадрах вона також не була на робочому місці в дні на які вказує відповідач у оскаржуваному наказі №70/2-к.
		На підставі викладеного, посилаючись на норми матеріального права, позивач просила суд визнати незаконним накази головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №70/2-к від 02 травня 2022 року про звільнення та № 155-к від 30 серпня 2022 року про переведення її з посади інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року, та поновлення на посадах - інспектора по роботі з кадрами та оператора комп`ютерного набору з навантаженням 0,5 ставки Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.
		Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
		Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 29.09.2022 року, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		Представник відповідача 07 листопада 2022 року подав до суду відзив на позовну заяву та 14 листопада 2022 року відзив на уточнену позовну заяву в яких зазначив, що позовні вимоги є безпідставними на необґрунтованими з наступних підстав. Позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці, написала три заяви про надання їй усіх можливих відпусток, датовані 21 лютого 2022 року за періоди: з 28 лютого по 12 березня 2022 року (12 календарних днів), з 13 березня по 22 березня 2022 року (10 календарних днів), з 23 березня по 07 квітня 2022 року (16 календарних днів), без погодження з головним лікарем КНП підготувала проекти відповідних наказів та провела їх одночасну реєстрацію в Книзі наказів 28 лютого 2022 року, що підтверджується їх номерами (№№, 32-к, 33-к, 34-к від 21 лютого 2022 року); вказані документи мовчки залишила на робочому столі, що пояснює відсутність її підписів на наказах, як інспектора по роботі з кадрами, так і працівника. 
		Керівник підприємства з розумінням погодив ОСОБА_1 оплачувані щорічні та соціальну відпустки, при умові, що остання приступить до виконання функціональних обов`язків з 08 квітня 2022 року. Однак ОСОБА_1 не вийшла на роботу і таким чином була відсутня на роботі з 08 квітня по 02 травня 2022 року з нез`ясованих причин (протягом усього робочого дня - з 9:00 до 16:30), про що складено відповідні акти 08, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29 квітня 2022 року та 02 травня 2022 року та проставлені відмітки в графіку роботи працівників на квітень 2022 року. 
		Своїми діями (покинувши роботу без попередження та погодження з керівництвом) позивачка поставила підприємство у складні умови: як інспектор по роботі з кадрів, яка залишила без виконання ведення обліку особового складу підприємства, облік прийнятих, звільнених та переведених працівників, ведення відомостей трудового стажу, складання встановленої щомісячної звітності про роботу з кадрами тощо, чим ускладнила дану ділянку роботи на період її відсутності. Керівництво намагалося з`ясувати місце знаходження ОСОБА_1 та отримати пояснення (причини) щодо її відсутності на робочому місці, адже активні бойові дії на території Тернопільської області взагалі не велися.
		02 травня 2022 року у телефонному режимі ОСОБА_1 вийшла на зв`язок із адміністрацією підприємства, свою відсутність на роботі усно пояснити не змогла, документів не надала, письмово пояснити причини відсутності відмовилася, тому наказом № 70/2-к від 02 травня 2022 року позивачку звільнено з посади оператора комп`ютерного набору (роботи за сумісництвом) з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно за нею збережено основне місце роботи із наданням їй відпустки без збереження заробітної плати.
		ОСОБА_1 факту низки прогулів не заперечила, погодилася із звільненням із посади за сумісництвом, попросивши керівництво не звільняти її з основного місця роботи за прогули, оскільки обіцяла приступити до обов`язків по роботі з кадрами 31 травня 2022 року, подавши в он-лайн форматі 02 травня 2022 року заяву з посади інспектора з кадрів, в якій просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період встановленого на території України карантину з 02 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, за вхідним номером зареєстрована та погоджена в КНП № 55 та 30 травня 2022 року заяву з посади інспектора з кадрів просила продовжити їй відпустку без збереження заробітної плати на період встановленого на території України карантину з 01 червня 2022 року до 31 серпня 2022 року включно, за вхідним номером зареєстрована та погоджена в КНП № 63.
		Представник відповідача зазначає, що весь документообіг із ОСОБА_1 , починаючи з 02 травня по 30 травня 2022 року, відбувався через додаток для дзвінків і обміну повідомленнями «Вайбер», оскільки позивач продовжувала перебувати поза межами України. Звертає увагу, що позивач не надала будь-якої заяви, пояснень чи документів до адміністрації лікарні щодо її відсутності на робочому місці у період з 07 квітня по 02 травня 2022 року. 
		Акти про відсутність ОСОБА_1 з нез`ясованих причин на робочому місці у період з 08 квітня по 02 травня 2022 року (17 робочих днів) були підставою для її звільнення з роботи лише за сумісництвом. Однак, з основного місця роботи, за порушення трудового законодавства не було застосовано з ініціативи роботодавця.
		01 вересня 2022 року ОСОБА_1 приступила до роботи як інспектор по роботі з кадрами. Однак, 30 серпня 2022 року, згідно статті 3 Закону України № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вона була переведена у період дії воєнного стану на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року на підставі Наказу № 155-к по підприємству. Від ознайомлення та підписання даного наказу позивачка відмовилася, про що адміністрацією підприємства складено відповідний акт №3 від 02 вересня 2022 року.
		Представник відповідача вважає, що керівництвом Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області при звільненні позивача ОСОБА_1 за прогул без поважних причин з посади оператора комп`ютерного набору був дотриманий порядок звільнення. Крім цього, керівництвом враховано сімейний стан ОСОБА_1 та залишено її на посаді інспектора по роботі з кадрами. Однак, керівником Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області враховано обставини за яких працює підприємство під час воєнного стану та в межах діючих норм законодавства, яке регулює трудові відносини в період воєнного стану переведено без згоди позивача із посади інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору, тому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Позивач ОСОБА_1 та її представники у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним обставинам у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні обставинам викладеним у відзивах на позов та уточнений позов, заперечувала проти задоволення позовних вимог.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, суд встановив, наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
		Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 16 липня 2018 року, згідно наказу в.о. головного лікаря Залозецької номерної райлікарні №2 Зборівського району Тернопільської області № 87-к від 13 липня 2018 року (а.с.143) на підставі заяви була прийнята на посаду інспектора по роботі з кадрами в Залозецьку номерну райлікарню №2 Зборівського району Тернопільської області.
		Відповідно до довідки № 94 від 02 вересня 2022 року (а.с. 11) Залозецька номерна райлікарня №2 Зборівського району Тернопільської області з 05 серпня 2019 року реорганізовано шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради, згідно рішення Залозецької селищної ради № 167 від 03 червня 2019 року.
		Крім цього, наказом відповідача № 20-к від 01 лютого 2022 року (а.с.145) позивачу ОСОБА_1 - інспектору по роботі з кадрами КНП «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради на підставі заяви надано сумісництво 0,5 штатної ставки оператора комп`ютерного набору, починаючи з 01 лютого 2022 року.
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05:30 годин 24 лютого 2022 року, дія якого триває, дана обставина визнається сторонами і не підлягає доказуванню. 
		У зв`язку з цим позивачка 21 лютого 2022 року написала заяви про надання щорічної оплачуваної відпустки з 28 лютого 2022 року по 12 березня 2022 року (а.с. 146), з 23 березня 2022 року по 07 квітня 2022 року (а.с. 150) та додаткової соціальної відпустки, як жінці яка має двох або більше дітей віком до 15 років, з 13 березня 2022 року по 22 березня 2022 року (а.с. 148), та виїхала за межі території України. На підставі заяв позивача відповідачем видано відповідні накази від 21 лютого 2022 року про надання відпустки №32-к (а.с. 147), №33-к (а.с. 149), №34-к (а.с. 151). 
		За час відсутності ОСОБА_1 обов`язки інспектора по роботі з кадрами покладено на ОСОБА_5 (оператора комп`ютерного набору) на умовах 0,5 штатної ставки за сумісництвом, починаючи з 18 квітня 2022 року, згідно наказу № 59-к «Про надання сумісництва ОСОБА_5 » від 18 квітня 2022 року на час відсутності основного працівника (а.с.125). 
		Після закінчення відпустки ОСОБА_1 не вийшла на роботу і була відсутня на роботі з 08 квітня по 02 травня 2022 року, упродовж робочого дня - з 9:00 до 16:30), про що комісією з працівників Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області складені акти №1-17 від 08, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29 квітня 2022 року та 02 травня 2022 року про відсутність позивача ОСОБА_1 на робочому місці (а.с.104-120), тому головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області видано наказ №70/2-к від 02 травня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 , оператора комп`ютерного набору, із займаної посади з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. 
		Наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 02 травня 2022 року № 70-к на підставі заяви позивача від 02 травня 2022 року вхідний № 55 надано відпустку без збереження заробітної плати на період встановленого на території України карантину з 02 травня 2022 року до 31 травня 2022 року (а.с. 153-154) та на підставі заяви від 30 травня 2022 року, наказом №78-к від 30 травня 2022 року, надано відпустку з 01 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року (а.с.155-156)
		Згідно Табелю обліку робочого часу за квітень 2022 року (а.с.121) ОСОБА_1 з 08 квітня 2022року по 30 квітня 2022 року на робочому місці була відсутня, про що свідчить відмітка «неявка з нез`ясованих причин».
		Згідно наказу головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 70/2-к від 02 серпня 2022 року (а.с.122), ОСОБА_1 , звільнено з посади оператора комп`ютерного набору, із займаної посади з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
		Заявами про надання відпусток та наказами головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області сторони обмінювались через соціальні сітки в електронному порядку за взаємною згодою.
		Наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 155-к від 30 серпня 2022 року (а.с.123), згідно статті 3 Закону України № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»  ОСОБА_1 , інспектор по роботі з кадрами, переведена у період дії воєнного стану на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року. Від ознайомлення та підписання даного наказу ОСОБА_1 відмовилася, про що адміністрацією підприємства, в складі головного лікаря, головного бухгалтера та інспектора по роботі з кадрами, складено акт №3 від 02 вересня 2022 року (а.с.158). 
		Крім цього, головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 02 вересня 2022 року на загальних зборах трудового колективу обговорено питання трудової дисципліни про що відображено у протоколі загальних зборів №1 від 02 вересня 2022 року (а.с. 126-129).
		Норми права, мотиви їх застосування та висновки суду.
		Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до статей 139, 141 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, якою є система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків, власник або уповноважений ним орган повинен правильно забезпечувати трудову дисципліну Положеннями ст. 147 Кодексу законів про працю України передбачені заходи стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани та звільнення.
		Стаття 149 Кодексу законів про працю України врегульовує порядок застосування дисциплінарних стягнень, за яким до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.
		Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
		Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
		При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 Кодексом законів про працю України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
		З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. (Постанова ВС від 23.01.2018 р. справа № 273/212/16-ц )
		Відсутність позивача ОСОБА_1 на роботі підтверджена доказами, наданими відповідачем, а саме: акти про відсутність працівника на робочому місці та табелем обліку робочого часу. Позивач не подала жодних документів, які б підтверджували її підстави відсутності на робочому місці з 08 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з посади оператора комп`ютерного набору відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, після виявлення відсутності позивача на робочому місці з 08 квітня 2022 року по 02 травня 2022 року. Відповідачем із дотриманням визначеного Кодексом законів про працю України порядку було вжито всіх можливих і залежних від нього заходів задля з`ясування дійсних причин і обставин, їх поважності, щодо відсутності позивача на роботі.
		Відповідно до ст. 32 Кодексом законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. 
		Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05:30 годин 24 лютого 2022 року. 
		Згідно до статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІX, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІX, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
		Статтею 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІX, у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
		Аналізуючи правомірність та законність оскаржуваного позивачем наказу про переведення, суд звертає увагу, що відповідачем дотримано спосіб та порядок переведення на іншу посаду, з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІX.
		Отже. обставин для визнання наказу головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 155-к від 30 серпня 2022 року «Про переведення ОСОБА_1 » незаконним судом не встановлено, а тому відсутні підстави для його скасування.
		Відтак, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові, судові витрати, понесені позивачем, слід віднести на її рахунок.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст.4-6, 76-81, 83, 258-259, 268, 273, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання незаконним наказів головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №70/2-к від 02 травня 2022 року про звільнення та № 155-к від 30 серпня 2022 року про переведення з посади інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року, та поновлення на посадах - інспектора по роботі з кадрами та оператора комп`ютерного набору з навантаженням 0,5 ставки Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Зборівський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 17 січня 2023 року.
		 
		Суддя Зборівського 
		районного суду Чорна В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...