Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1429/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2023. Зареєстровано: 19.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2023.
Дата набрання законної сили: 30.01.2023
Номер судового провадження: 3/448/25/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 448/1429/22
		Провадження № 3/448/25/23
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		17.01.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Єрусалим Держави Ізраїль; жителя АДРЕСА_1 ; непрацюючого, 
		за ч.1 ст.204-1 КУпАП, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		19.10.2022р. о 11год. 20хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на вхід в Україну з Республіки Польща була виявлена особа, яка пред`явила на паспортний контроль довідку №255, видану 13.07.2022р. Управлінням державної міграційної служби України та посвідчення водія серії НОМЕР_1 , дата видачі 28.10.2020р. на ім`я  ОСОБА_1 .
		В ході додаткового вивчення встановлено, що даний громадянин о 12:08 год. 02.10.2022 року перетнув державний кордон України з України в Республіку Молдова в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», надавши на паспортний контроль паспорт громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий на ім`я  ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать відомості в базі даних Гарт  1/П «Особи, що перетнули державний кордон України».
		Такими своїми діями вищевказаний громадянин ( ОСОБА_1 ) порушив вимоги статей 2 та 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, а саме вчинив перетинання державного кордону в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності   ОСОБА_1  повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. 
		Суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак останній мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. Окрім цього,  ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №283991 від 19.10.2022 року та про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в Мостиському районному суді Львівської області.
		Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що  ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з`явився, суд оцінює таку поведінку  ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді та спробу уникнути відповідальності.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі наявні докази належного повідомлення  ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи міститься заява останнього, в якій він зазначив, що провину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення визнає та просить суд здійснити розгляд справи у його відсутності.
		З огляду на те, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення вживати заходів для забезпечення явки учасників справи в судове засідання, окрім як шляхом направлення судової повістки, а законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, не є обов`язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні  ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
		Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності. 
		Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
		Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
		Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
		Відповідно до статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.
		Згідно статті 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
		Статтею 12 вищевказаного закону визначається, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами направо в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів.
		Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов`язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).
		Частина 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
		У протоколі про адміністративне правопорушення констатовано, що  ОСОБА_1 02.10.2022 року перетнув державний кордон з України в Республіку Молдова, надавши на паспортний контроль паспорт громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 , виданий на ім`я  ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто 02.10.2022 року вчинив перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
		Так, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. 
		Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України», - перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
		Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
		Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. 
		ОСОБА_1  є громадянином України, що стверджується матеріалами справи. 
		Згідно ст.1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі Закон №2235-III) громадянство України це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави.
		Статтею 2 Закону №2235-III передбачено принципи законодавства України про громадянство, зокрема єдиного громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
		Тобто, в даному випадку у разі наміру перетнути та перетинання державного кордону України громадянином України, яким є  ОСОБА_1 , він повинен виконати обов`язки, передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII; статтями 2, 3 цього закону передбачено, що документом, який дає право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є паспорт громадянина України (а не іншої держави) для виїзду за кордон; перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону; правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
		Отже, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в`їзд на територію України громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить ст.3 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України».
		Встановивши правовий зв`язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов`язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
		Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у ст.2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 Правил, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в`їзд в Україну.
		Отже, в`їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.204-1 КУпАП.
		Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави та факт перетинання громадянином України державного кордону України по паспортному документу громадянина іноземної держави, кваліфікується як спроба незаконного перетинання або здійснення незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт вчинення  ОСОБА_1  вищевказаного адміністративного правопорушення, підтверджується такими доказами по справі, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 19.10.2022р. серії ЗхРУ №283991; рапортом інспектора прикордонної служби 3-ї категорії-дозиметриста 3-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_3 від 19.10.2022р.; рапортом старшого зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) ОСОБА_4 від 19.10.2022р.; копією паспорта громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон, виданого на ім`я  ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомостями з бази даних щодо перетину особою державного кордону України; іншими документами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення. 
		Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винуватості  ОСОБА_1  у перетинанні державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.
		Слід зазначити, що незважаючи на принцип єдиного громадянства (п.1 ч.1 Закону України «Про громадянство»), законодавством України не передбачено відповідальність за отримання громадянином України громадянства (підданства) іншої держави. Правових наслідків в такому випадку для громадянина України чинним законодавством не передбачено.
		В даному випадку ОСОБА_1 як громадянин України притягується до відповідальності не за наявність у нього громадянства іншої держави, а за перетин Державного кордону України без відповідних документів, які надають право на перетин кордону громадянами України, які передбачені ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянами України».
		Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини та майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, у межах санкції частини першої статті 204-1 КУпАП, а саме в сумі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таке покарання відповідає вимогам ст.33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети  виховного впливу, виправлення правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
		Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684грн. х 0,2=536,80 грн.).
		Керуючись ст.ст.1, 9, 23, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Визнати винним  ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_1 вдохід держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		Суддя Ю.В. Кічак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...