Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 146/1701/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2023. Зареєстровано: 19.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2023.
Дата набрання законної сили: 17.01.2023
Номер судового провадження: 22-ц/801/47/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 146/1701/21
		Провадження № 22-ц/801/47/2023
		Категорія: 47
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.
		Доповідач:Сало Т. Б.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2023 рокуСправа № 146/1701/21м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційнийсуд ускладі:головуючого суддіСала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Якименко М.М., секретар ЛуцишинО.П., розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року, постановлену суддею Пилипчуком О.В. в смт Томашпіль, повний текст складено 07 жовтня 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вінницької обласної прокуратури, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Державна казначейськаслужба України, про відшкодування моральної шкоди,
		встановив:
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути на його користь 800000 гривень моральної шкоди шляхом безспірного списання Казначейством коштів Державного бюджету України.
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 01 лютого 2013 року він займав посаду завідувача Вапнярської дільничної лікарні ветеринарної медицини. 
		26 квітня 2016 року слідчим ГУНП України у Вінницькій області в ЄРДР внесено відомості за №12016020000000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 28 квітня 2016 року в його кабінеті було здійснено незаконний обшук. Цього ж дня його було затримано, про що 29 квітня 2016 року складено відповідний протокол.
		29 квітня 2016 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також ухвалами слідчого судді від 30 квітня 2016 року та від 04 серпня 2016 року позивача було відсторонено від посади.
		06 травня 2016 року було накладено арешт на вилучене під час незаконного обсягу майно. 28 серпня 2016 року було затверджено обвинувальний акт та направлено до Томашпільського районного суду Вінницької області.
		Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 січня 2021 року позивача було виправдано від обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; за ч.1 ст. 366 КК України засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 250 нмдг та звільнено від покарання в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Таким чином, позивач вважає, що його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з чим він перебував під слідством 65 місяців.
		Позивач вказує, що під час провадження у справі він не просто пасивно перебував під слідством та судом. Спочатку відносно нього було незаконно застосовано проведення негласних слідчих дій, потім затримано. В його кабінеті було проведено незаконний обшук. Потім відносно нього було безпідставно обрано запобіжний захід, відсторонено від посади та на його майно накладено арешт.
		Позивача безпідставно підозрювали у вчиненні тяжкого корупційного правопорушення  одержання неправомірної вигоди.
		Підозра у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, якого позивач не скоював, внесла непоправні зміни в його відносини з оточуючими людьми. Позивачу довелося кардинально змінювати звичайний устрій свого життя, що значно погіршувало можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, потягло за собою багато інших негативних наслідків морального характеру.
		Позивач вказує, що спочатку був змушений доводити свою невинуватість у слідчих органах. Постійні хвилювання на допитах та при проведенні інших слідчих дій надовго вибивали його з життєвої колії, погіршували сон, нормальне спілкування з рідними, друзями та сусідами. Така ситуація змушувала позивача весь час відчувати на собі негативне ставлення оточуючих людей до нього через обвинувачення у тяжкому злочині.
		Позивач вважає, що встановлений законом мінімальний розмір морального відшкодування в даному випадку не компенсує йому усіх втрат морального характеру, які він зазнав в зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК України. Тому він вважає, що моральна компенсація за всі понесені ним страждання має бути відшкодована в розмірі не менше 800 000 гривень.
		Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 495 800 грн моральної шкоди шляхом безспірного списання Казначейством коштів з Державного бюджету України. В іншій частині позову відмовлено.
		Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України судові витрати пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 5000 грн. Інші судові витрати віднесено на рахунок держави.
		Не погодившись із вказаною ухвалою, Вінницька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		У скарзі зазначено, що висновки суду з приводу того, що ОСОБА_1 почував себе пригніченим, переніс великі моральні страждання, а також з приводу зміни його звичного устрою життя та відносин з оточуючими людьми не підтверджені доказами, і такий висновок суду носить декларативний характер, адже не вказано конкретних обставин з життя позивача, якими б обґрунтовувались такі висновки. Позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, який визнаний судом встановленим. Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 18.01.2021 не може вважатися виправдувальним, оскільки ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 366 КК України, а право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Позивач дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокуратури не оскаржував. Позивача виправдали через недопустимість доказів, що є нетотожним з поняттям незаконності доказів. Судом невірно обраховано період перебування позивача під слідством і судом.
		Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, було залучено Державну казначейську службу України, яка надала письмові пояснення, в яких просила скасувати оскаржувану ухвалу у частині задоволення вимог позову, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
		Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали витребуваного кримінального провадження №146/1086/16-к, дослідивши мотиви апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. 
		ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		Кримінальне провадження, в якому відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт, внесене до ЄРДР за № 12016020000000146 від 26 квітня 2016 року. 
		Згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2021 року та постанови Верховного Суду від 06 липня 2022 року вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 січня 2021 року залишено без змін.
		Вироком встановлено, що слідча дія - огляд місця події від 28.04.2016, яка оформлена протоколом огляду місця події є незаконною, оскільки в порушення вимог ст. ст. 233, 234, 237 КПК України фактично був проведений обшук без ухвали слідчого судді, в ході якого незаконно проведено освідування особи з порушенням ст. 241 КПК України. В ході даної слідчої дії були вилучені речові докази.
		Насамперед, апеляційний суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди саме на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», і лише вказав в позові п.1 та п.11 ч. 1 ст. 2 цього закону, які дають право на відшкодування йому заподіяної моральної шкоди  це постановлення виправдувального вироку суду та встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
		Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позову, стягнувши на користь позивача моральну шкоду в меншому розмірі, ніж просив позивач. При цьому, суд першої інстанції застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №383/956/15 з приводу того, що право на відшкодування виникає в особи у випадку її повної реабілітації, а відтак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що моральна шкода не підлягає стягненню на підставі вищезгаданого закону, оскільки вироком суду позивач повністю не був реабілітований.
		Однак, суд стягнув моральну шкоду на підставі ч. 2. ст. 23 ЦК України і такий висновок суду позивач не апелював.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду в частині відсутності підстав для стягнення моральної шкоди на підставі згаданого закону.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Підстави стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду передбачені ст.1176 ЦК України.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Вказаними у ч. 1 ст. 1176 ЦК України підставами позивач вимоги позову не обґрунтовує.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до пункту 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації
		Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження №14-342цс18).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Проаналізувавши зміст ст. 373 КПК України (види вироків), апеляційний суд вважає, що у даній справі відносно позивача був ухвалений обвинувальний вирок і, беручи до уваги вищезгаданий висновок ВП ВС, повної реабілітації позивача у даній справі не відбулось, про що зазначив суд в оскаржуваному рішенні і позивач погодився з ним, адже не оскаржував судове рішення з приводу таких висновків, а відтак, право на відшкодування шкоди на підставі п. 1 ст. 2 цього Закону не виникло.
		Позивач також як на підставу стягнення на його користь моральної шкоди вказав п. 11 ст. 2 Закону, зміст якого розкрито вище. Однак, апеляційний суд вважає, що і на підставі цього пункту статті 2 Закону у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди.
		В позовній заяві ОСОБА_1 вказує про незаконне проведення негласних слідчих дій, про його подальше затримання та проведення незаконного обшуку, про безпідставно обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту і про подальше відсторонення від посади та накладення на його майно арешту.
		По-перше, цими незаконними (з його слів) діями позивач обґрунтовує моральну шкоду та розмір заподіяної шкоди, яку просить стягнути з Держави. Позивач не обґрунтовує, в чому саме полягає незаконність таких дій і якими судовими рішеннями незаконність таких дій встановлена, як того вимагає п.11 ст. 2 Закону («встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду…»).
		Разом з тим, дослідивши зміст вироку суду першої інстанції вбачається, що суд зробив висновок про проведення негласних (слідчих) розшукуваних дій з порушенням кримінально-процесуального закону. 
		Однак, Верховний Суд за результатами розгляду касаційних скарг на обвинувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду вказав, що посилання місцевого суду (з яким погодився апеляційний суд) на відсутність належним чином оформленого слідчою доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД у виді контролю за вчинення злочину у формі слідчого експерименту та аудіо-, відеоконтролю особи, як підставу для визнання недопустимими доказами результатів вказаних НСРД, є безпідставними.
		Також, Верховний Суд зробив висновок про неспроможність твердження місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події з посиланням на вимоги ст. 233, 234, 237 КПК України.
		Також, Верховний Суд згадав і про освідування ОСОБА_1 , вказуючи при цьому про спростування висновку суду щодо недопустимості такого доказу, отримання якого відповідає вимогам ст. 241 КПК України.
		Представником позивача не заперечувався той факт, що позивач не оскаржував окремо слідчі дії в судовому порядку, і це доводить відсутність інших судових рішень (крім вироку), якими було б встановлено незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, описаних позивачем.
		Та і сам позивач не обґрунтовує в чому полягала незаконність тих чи інших дій (чи рішень) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		   Суд першої інстанції безпідставно стягнув моральну шкоду з Держави, керуючись лише ст. 23 ЦК України, яка має загальних характер і не зазначає підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.    
		Враховуючи вимоги статей 12 та 81 ЦПК України, якими обумовлюється обов`язок позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, вимоги ст. 76-80 ЦПК України, які розкривають зміст поняття докази, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, апеляційний суд погоджується з доводами скарги прокуратури про те, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. 
		Позивач не лише не зазначив конкретних обставин, фактів із свого життя, які б підтверджували негативні для нього наслідки у зв`язку з оголошення йому підозри, про які він вказує в позові, такі як непоправні зміни у його відносинах з оточуючими людьми, те, що позивачу довелось кардинально змінювати звичний устрій свого життя, що значно погіршило можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, і потягло за собою багато інших негативних наслідків морального характеру, але й не намагався довести такі обставини та факти.
		Так само позивач не обґрунтував свої твердження про його постійні хвилювання при допитах у слідчих органах, які надовго вибили його з життєвої колії, погіршили його сон та нормальне спілкування з рідними, друзями та сусідами.
		Підсумовуючи, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивач не набув права на відшкодування моральної шкоди і не довів суду факт заподіяння йому моральної шкоди, а відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Відповідно доп.4ч.1ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є  неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а саме застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового  про відмову в задоволенні позову.
		Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		За подання апеляційної скарги Вінницька обласна прокуратура сплатила судовий збір в розмірі 7 437 грн (а.с.157), а тому оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», ці витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
		постановив:
		Апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити.
		Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенніпозову ОСОБА_1 до ДержавиУкраїна вособі Вінницькоїобласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Судовий збір, сплачений Вінницькою обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги в розмірі 7437 (сім тисяч чотириста тридцять сім) гривень компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року.
		 
		Головуючий  Т.Б. Сало
		 
		Судді  О.Ю. Береговий
		 
		   М.М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...