Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1304/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2023. Зареєстровано: 19.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2023.
Дата набрання законної сили: 08.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
		E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
		Код ЄДРПОУ 03500004
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.01.2023 Справа № 917/1304/22 
		 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
		за позовною заявою керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул Свободи, 4-а,
		в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23,
		до Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача  Вище професійне гірничо-будівельне училище, 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Космонавтів, 10, код ЄДРПОУ 02546996,
		про стягнення 13 208,35 грн.,
		 
		Представники сторін: не викликались.
		 
		Суть спору:
		Розглядається позовна заява Керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича про стягнення 13 208,35 грн., з яких 12 263,45 грн.  заборгованість за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., 944,90 грн.  пеня.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.10.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
		Також вказаною ухвалою залучено Вище професійне гірничо-будівельне училище до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		 
		Аргументи учасників справи:
		Викладені в позовній заяві вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.
		Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 24.10.2022 р. міститься в матеріалах справи).
		Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		 
		Виклад обставин справи, встановлених судом:
		Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Предметом позову у даній справі є стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича до державного бюджету України орендної плати за користування нерухомим майном, що було передане відповідачу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
		Відповідно до ст. Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.
		З посиланням на вказані норми чинного законодавства керівником Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області у позовній заяві правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
		При цьому, прокуратурою вказано на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича 13 208,35 грн., з яких 12 263,45 грн.  заборгованість за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., 944,90 грн.  пеня.
		Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про представництво інтересів громадянина або держави в суді громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Керівником Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича 13 208,35 грн., з яких 12 263,45 грн.  заборгованість за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., 944,90 грн.  пеня.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що факт несплати відповідачем коштів за користування нерухомим майном, розміщеним у м. Горішні Плавні, тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету України.
		Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
		17.10.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем було укладено договір оренди державного майна № 49/53/19-н (а.с. 23-26).
		Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Орендодавець (РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях) передає, а Орендар (ФОП Павленко Є.В.) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно  нежитлове приміщення «Будівля господарська № 2» площею 122,6 кв.м. (сто двадцять два цілих шість десятих квадратних метрів), розміщене за адресою: вул. Строни, 21, м. Горішні Плавні, Полтавська область (реєстровий номер  02546996.1.УММЕЮУ019), що перебуває на балансі Вищого професійного гірничо-будівельного училища (код за ЄДРПОУ - 02546996) (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість нерухомого майна станом на 31 липня 2019 року і становить відповідно 196 400,00 грн. (без ПДВ).
		За актом приймання-передавання орендованого майна від 17.10.2019 р. (а.с. 26) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно, зазначене в п. 1.1 договору № 49/53/19-н від 17.10.2019 р.
		Згідно з п. 3.1 вказаного договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року  2447,64 грн.
		Розмір орендної плати за перший місяць оренди жовтень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2019 року.
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору № 49/53/19-н від 17.10.2019 р.).
		Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу: у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем:
		70 % орендної плати  до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім`я територіальних органів Державного казначейства;
		30 % орендної плати  Балансоутримувачу.
		Згідно з актом від 21 лютого 2022 року (а.с. 31) нерухоме майно, оренда якого є предметом договору № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., було повернуто Орендодавцю.
		За даними керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області відповідач розрахунки за договором оренди № 10 від 22.04.2019 р. в період з 01.08.2021 року по 10.02.2022 року не здійснював, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича 13 208,35 грн., з яких 12 263,45 грн.  заборгованість за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р., 944,90 грн.  пеня.
		Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р. з додатками, акт від 21.02.2022 р. повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та ін.
		Докази відповідача в спростування позовних вимог в матеріалах справи відсутні.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
		Згідно з п. 5.3 договору Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
		З посиланням на вказані норми прокурором заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича заборгованості за договором оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р. та пені за порушення строків сплати зазначеної заборгованості.
		Однак, як встановлено судом, рішенням господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 р. у справі № 917/733/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 р., визнано недійсним договір оренди № 49/53/19-н від 17.10.2019 р. державного нерухомого майна - нежитлового приміщення «Будівля господарська № 2» площею 122,6 кв.м, що перебуває на балансі Вищого професійного гірничо-будівельного училища, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Павленком Євгеном Вікторовичем.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем умов договору оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р. є безпідставним.
		Водночас, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 09.07.2020 р. у справі № 922/404/19, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
		При цьому, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Згідно з абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Тлумачення статті 1212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, яким користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.
		Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 р. у справі № 759/9443/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
		Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку ФОП Павленко Є.В. зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р.
		Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідна заборгованість ФОП Павленка Є.В. за період з 01.08.2021 року по 10.02.2022 року становить 12 263,45 грн.
		З огляду на викладене, враховуючи що ФОП Павленко Є.В. не заперечував факт користування нежитловим приміщенням «Будівля господарська № 2» площею 122,6 кв.м., розміщеним за адресою: вул. Строни, 21, м. Горішні Плавні, Полтавська область (реєстровий номер  02546996.1.УММЕЮУ019), протягом вищезазначеного періоду, заборгованість за користування вказаним приміщенням в сумі 12 263,45 грн. підлягає стягненню з відповідача.
		Щодо позовних вимог про стягнення з ФОП Павленка Є.В. пені за порушення строків сплати вказаної заборгованості суд зазначає наступне:
		Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
		Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
		У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
		за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
		за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.
		У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується, і конкретний її розмір.
		За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Отже, в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо підстав та розміру нарахування пені, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		Дані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 904/5922/17.
		Як зазначено вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 05.10.2021 р. у справі № 917/733/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 р., визнано недійсним договір оренди державного майна № 49/53/19-н від 17.10.2019 р.
		Отже, у даному випадку відсутнє договірне узгодження сторонами розміру пені за порушення строків сплати заборгованості за користування нежитловим приміщенням «Будівля господарська № 2» площею 122,6 кв.м. по вул. Строни, 21 у м. Горішні Плавні, Полтавська область.
		Чинне законодавством України також не містить обов`язку щодо сплати пені за порушення зазначених зобов`язань.
		Таким чином, вимоги позивача у даній частині є безпідставними.
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
		У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича заборгованості за користування нежитловим приміщенням «Будівля господарська № 2» площею 122,6 кв.м., розміщеним за адресою: вул. Строни, 21, м. Горішні Плавні, Полтавська область (реєстровий номер  02546996.1.УММЕЮУ019), в сумі 12 263,45 грн. В іншій частині позовних вимог керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області слід відмовити.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 303,51 грн.
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
		ВИРІШИВ :
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (отримувач  ГУК в Полтавській області/м. Горішні Плавні/22080300, код отримувача 37959255, банк отримувача  Казначейство України, номер рахунку UA 988999980313050094000016664) 12 263,45 грн. заборгованості за користування майном.
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павленка Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 2 303,51 грн. судового збору.
		4. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
		5. В іншій частині позову - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України. 
		Повне рішення складено 18.01.2023 р.
		Суддя О.С. Мацко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...