Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/15696/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2023. Зареєстровано: 20.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2023.
Дата набрання законної сили: 16.10.2023
Результат оскарження 16.10.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/380/15821/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 січня 2023 року
		справа №380/15696/22
		провадження № П/380/15821/22
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі  ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
		- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби;
		На обґрунтування позовних вимог повідомив, що 09.05.2022 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку із встановленням дружині третьої групи інвалідності виникла необхідність у звільненні з військової служби для наданні їй допомоги. Позивач подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «про військовий обов`язок та військову службу». Відповідач відмовив у задоволенні його рапорту з тих мотивів, що наявність дружини з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби. 
		Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання. Відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
		Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 20-21), просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач посилається на положення підпункту г) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та звертає на таке тлумачення цієї норми: оскільки підставою для звільнення з військової служби є наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи, то це означає, що для звільнення позивача з військової служби необхідна сукупність двох підстав - наявність дружини із числа осіб з інвалідністю та одного із батьків (своїх чи дружини) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи. З огляду на те, що ОСОБА_1 сукупність таких підстав не вказав (не представив доказів), відповідач правомірно відмовив позивачу у звільненні з військової служби.
		Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
		18.10.2008 між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що 18.10.2008 відділ реєстрації актів цивільного стану Великоолександрівського районного управління юстиції Херсонської області склав актовий запис №02 та видав свідоцтво про шлюб (а.с. 4). Відповідно до цього свідоцтва після державної реєстрації ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
		09.05.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, що підтверджується даними його військового квитка серія НОМЕР_2 від 05.05.2022 (а.с.7-8).
		Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №155363 за результатом первинного медичного огляду ОСОБА_4 (дружині позивача) 31.08.2022 встановлена третя група інвалідності загального захворювання (а.с. 6). 
		ОСОБА_1 21.10.2022 подав командиру ВЧ НОМЕР_1 рапорт, просив звільнити його з військової служби у зв`язку із наявністю у його дружини третьої групи інвалідності та необхідністю надання їй допомоги (а.с. 5). До цього рапорту додав копії свідоцтва про шлюб та довідки про інвалідність. 
		ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 відмовив ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, про що повідомив військовослужбовця листом №9608вих. від 25.10.2022 (а.с.3). В листі відповідач процитував норми пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та вказав, що наявність дружини з інвалідністю третьої групи не є підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
		При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
		Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі  Закон №2232-XII).
		Відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу  до 65 років).
		Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII. 
		Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах: […]
		г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): […] - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; […].
		При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
		На підставі указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджених парламентом шляхом прийняття відповідних законів, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація.
		ОСОБА_1 09.05.2022 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією, проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . В жовтні 2022 року позивач звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення із військової служби у зв`язку із необхідністю надавати допомогу дружині, котрій встановлено інвалідність ІІІ групи.
		Спір між сторонами виник щодо застосування абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII такого змісту: «наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи». 
		ВЧ НОМЕР_1 тлумачить цю норму закону (а.с.20 зворот) «виходячи з морфологічної точки зору» та наголошує, що «ключовим є наявність у словосполученні сполучника та, що унеможливлює звільнення позивача, якщо у нього наявна лише частина підстави у вигляді дружини з інвалідністю 3 групи без наявності у своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи». Відповідач повідомляє суд, що якби у цій нормі не було сполучника «та», то ВЧ НОМЕР_1 звільнила б позивача з військової служби; вважає, що відсутність у батьків позивача чи його дружини інвалідності 1 чи 2 групи зробить звільнення позивача з військової служби незаконною дією.
		ОСОБА_1 у відповіді на відзив (а.с.17) обґрунтовує інше тлумачення цієї норми та наполягає, що для її застосування достатньо однієї із перелічених умов.
		Суд при вирішенні цього спору повинен розтлумачити зміст речення із застосуванням комбінованого сполучника «та/або», оскільки такий застосовується в гіпотезі норми права (абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII), щодо застосування котрої виник цей спір. 
		Для виконання цього завдання суд використовує філологічне тлумачення, що полягає у з`ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її текстового вираження під кутом зору його лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик. 
		Постановою № 437 від 22 травня 2019 р. Кабінет Міністрів України з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм Кабінет Міністрів України погодив пропозицію Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (далі  Український правопис-2019). Відповідно до параграфу § 165. «СКІСНА РИСКА (/)» Українського правопису-2019 скісну риску ставимо в таких позиціях: «[…] В офіційно-діловому та науковому стилях - як розділовий знак […] Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; «Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об`єднань співвласників багатоквартирних будинків»; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації)».
		Суд зазначає, що вживання єднального сполучника «та» вказує на два поняття разом, тоді як використання розділового сполучника «або» вказує на виділення: одне поняття з кількох понять. Коли ми говоримо:
		- «A та B», використовуючи єднальний сполучник, ми маємо на увазі обидва разом, A + B;
		- «A або B», використовуючи розділовий сполучник, ми можемо мати на увазі «A, а не B», і ми можемо мати на увазі «B, а не A»; 
		- «А та/або В», використовуючи скісну риску «/» між двома сполучниками, то ми утворюємо комбінований єднально-розділовий сполучник, що вказує на два можливі варіанти сполучника («та» і «або»), один із яких можна вибрати. 
		Іншими словами, використання скісної риски в комбінованому сполучнику «та/або» означає, що ми допускаємо обрання як «та», так і «або», як наслідок можемо мати на увазі: 1) А+В; 2) А, не В; 3) В, не А. 
		Таким чином, використання «та/або» дозволяє стверджувати, що існує три можливих варіанти вибору, а не два.
		Отже, вжите в абзаці п`ятому підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII «та/або» є комбінованим єднально-розділовим сполучником, що розширює (а не звужує) кількість варіантів вибору. Як наслідок наведеного тлумачення, згадану норму права слід розуміти таким чином: 
		військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо не висловили бажання продовжувати військову службу):
		1) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, за відсутності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
		2) у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за відсутності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю;
		3) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Підсумовуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що відповідач неправильно розтлумачив норму абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII шляхом істотного звуження її змісту, адже фактично замінив вжитий законодавцем комбінований сполучник «та/або» на єднальний «та». Наслідком такого помилкового тлумачення відповідача є акт правозастосування (відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби), що прямо суперечить закону та порушує права ОСОБА_1 .
		Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити певні дії чи про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) перебуває у сімейних обставини, передбачених законом  має дружину із числа осіб з інвалідністю; 3) не бажає продовжувати військову службу, про що подав рапорт начальнику. 
		Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 безальтернативно підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Отже, відмова ВЧ НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби є очевидно протиправною, оскільки заявник відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. В цій ситуації у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.
		Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Керуючись ст.ст. 9,19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорта від 21.10.2022.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду. 
		Встановити строк для подання звіту  тридцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
		Попередити відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу на керівника ВЧ НОМЕР_1 у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 коп.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Москаль Р.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...