Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 633/188/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2023. Зареєстровано: 21.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2022
Номер судового провадження: 2/761/3851/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 633/188/21
		Провадження № 2/761/3851/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       10 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		 
		головуючого:                                                судді - Притули Н.Г.
		при секретарі:                                                         Соломон О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживачів, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		14 липня 2021 року до Печенізького районного суду Харківської області надійшла зазначена позовна заява.
		В позовних вимогах позивач просить: визнати договір позики №2894519 від 03.12.2020 року, укладений між сторонами, недійсним.
		Вимоги позивача обгрунтовані тим, що 03.12.2020 року між сторонами був укладений договір за яким позивач отримав позику. Однак, ознайомившись із договором, позивач вважає його недійсним. Так позивач зазначає, що він не підписував вказаний договір. 
		Крім того, в порушення положень ч.2 та 3 ст.13, ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу не було надано інформацію в письмовому вигляді. При отриманні кредиту позивача було введено в оману щодо відсоткової ставки за користування коштами, розмір яких перевищує суму кредиту та з боку відповідача застосована нечесна підприємницька практика.
		Позивач зазначає, що порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». 
		В договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту.
		 
		19.08.2021 року до Печенізького районного суду Харківської області надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що до правовідносин, які виникли між сторонами не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач є споживачем фінансового кредиту, а не споживчого.
		Представник зазначає, що 03.12.2020 року між сторонами був укладений договір про надання фінансового кредиту №2894519 на суму 5 000,00 грн. строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позивача. 
		Як зазначає представник, позивач в повному обсязі ознайомлений з процедурою укладення кредитних договорів з Товариством, нарахування процентів по кредиту та наслідками невиконання кредитних зобов`язань. Кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення договору позивач виявив в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши відповідачу підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення. 
		Пунктом 1.5 Договору визначено сукупну вартість кредиту.
		Позивач не надав доказів, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику. В той же час відповідач в повному обсязі надав інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у кредитному договорі, а позивач не мав претензій стосовно умов кредитування при укладенні договору. При укладенні договору, позивач мав 24 години для акцептування договору, однак позивач акцептував пропозицію через 1 хвилину після розміщення оферти в особистому кабінеті позивача. 
		 
		Відповідь на відзив до суду не надходила.
		 
		22.11.2021 року зазначена позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.
		 
		Ухвалою суду від 26.11.2021 року прийнято справу до розгляду та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
		 
		Сторони в судове засіданні не з`явились, звернулись до суду із заявами про слухання справи в їх відсутність.
		А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
		Оцінивши надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» (далі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №2894519, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором.
		Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту становить 5 000,00 грн. у валюті: українській гривні.
		Відповідно до п. 1.3, 1.4 Договору кредит надається строком на 30 днів з 03.12.2020 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 02.01.2021 року.
		Відповідно до п. 1.5 Договору сукупна вартість кредиту складає 5 015,00 грн. в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2. Договору.
		Згідно п.1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 00.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
		Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
		Крім того, пунктом 4.1 Договору передбачено обов`язок сплати Позичальником на користь Товариства пені у розмірі 0,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником за цим Договором.
		Згідно п. 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.
		Відповідно до п. 6.2 Договору, розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації Особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника.
		Зі змісту п. 6.3. Договору вбачається, що приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщений на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.
		Відповідно до п.6.4 Договору, укладення Товариством кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника. У зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
		Зі змісту п.6.5 Договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
		Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
		Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування повинен бути компроміс, волевиявлення учасників, яке збігається; для договору повинна бути домовленість двох чи більше осіб, що означає, що з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір.
		Відсутність волевиявлення означає, що сторона не мала на меті укладати відповідний договір та не укладала його.
		Згідно із цитованою вище статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, в даному випадку є заінтересовані (внутрішня воля) в укладенні договору суб"єкти, які для мети завершення укладення договору повинні досягти згоди (зовнішній прояв волі) з усіх істотних умов, а також у визначених законом випадках здійснити реєстрацію договору. Отже в обставинах, коли договір не було укладено, наявний такий елемент як відсутність волевиявлення на вчинення правочину.
		Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі ст.ст.1054, 1055 ЦК України.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Як вбачається із наданої роздруківки з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
		Після підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті позивача та перераховані кошти, відповідно до умов договору на його картку, що підтверджується платіжним дорученням № 34582181 від 03.12.2020 року. Факт отримання грошових коштів позивач не заперечує.
		Позивач не надав доказів що він повернув позивачу отримані кошти, як і не довів що він відмовився від укладення кредитного договору в порядку, передбаченому ч.2 ст.1056 ЦК України.
		Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Отже, під час слухання справи судом було встановлено, що договір підписаний позивачем з врахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та є укладеним у відповідності до положень статті 1046 ЦК України, так як на виконання умов Кредитного договору позивач отримав кошти в сумі 5 000,00 грн.
		Враховуючи, що на підставі досліджених доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 , зареєструвавшись на сайті та направивши заяву на укладення договору, підтвердивши свою згоду на його укладення, будучи ознайомленим з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, отримавши кредитні кошти на банківський рахунок та в належний спосіб пройшовши електронну ідентифікацію, уклав договір в порядку, передбаченому чинним законодавством та фактично договір розпочав виконуватись сторонами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.
		 
		Також позивач звертаючись до суду зазначав, що при підписанні кредитного договору він був введений в оману. 
		Частиною першою статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
		У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Позивач не надав суду доказів, що він був введений в оману стосовно обставин, які впливають на укладення правочину.
		 
		При зверненні до суду з позовом, позивач вказує, що в порушення положень ч.ч.2, 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» він не отримав необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.
		Частина 2 та 3 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на день підписання оскаржуваного договору) визначала, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:
		1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;
		2) основні характеристики продукції;
		3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;
		4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції;
		5) інші умови поставки або виконання договору;
		6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;
		7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;
		8) період прийняття пропозицій;
		9) порядок розірвання договору.
		Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.
		Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.
		Як визначено положеннями ч.1 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів», положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються:
		1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;
		2) правочинів з цінними паперами;
		3) фінансових послуг;
		4) продажу товарів торговельними автоматами;
		5) телекомунікаційних послуг;
		6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку.
		В той же час як передбачено зазначеною статтею, у разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону, однак не передбачено визнання договору недійсним.
		Крім того, положеннями статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на день укладення правочину) передбачено, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
		Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
		До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
		Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
		Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:
		1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
		2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
		3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
		4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
		5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
		6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
		Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
		Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
		7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
		У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;
		8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
		9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;
		10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
		11) порядок дострокового повернення кредиту;
		12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
		Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов`язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).
		У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частинах другій та третій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.
		Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг").
		Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.
		Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.
		У разі укладення за бажанням споживача договору про споживчий кредит з використанням дистанційних каналів комунікації така інформація на паперовому чи іншому носії інформації тривалого використання надається споживачу за його зверненням після укладення договору.
		Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
		На вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).
		Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем.
		Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.
		Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
		Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
		В той же час позивач, при підписанні договору підтвердив, що до укладення цього Договору Позичальник отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про захист прав споживачів» (п.5.1 Договору).
		 
		Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» щодо укладення кредитного договору є нечесною підприємницькою практикою.
		Пункт 14) статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;
		Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає заборону нечесної підприємницької практики.
		Так згідно з положеннями ч.1 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика включає:
		1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
		2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
		Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
		1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
		2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;
		3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
		4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;
		5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;
		6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
		7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;
		8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
		9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції;
		10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
		Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
		Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб`єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством (ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження нечесної підприємницької практики з боку відповідача.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору, суд встановив, що кредитний договір містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується електронним підписом позивача про прийняття пропозиції укласти договір, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивач не довів, що він був введений відповідачем в оману при підписанні договору, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76- 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,
		вирішив:
		 
		В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживачів - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2022 року
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                Н.Г. Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...