Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6006/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2023. Зареєстровано: 22.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.01.2023
Номер судового провадження: К/990/17082/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 січня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 520/6006/21
		адміністративне провадження № К/990/17082/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., 
		розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області 
		про визнання протиправними та скасування постанов
		за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Полях Н.А. від 13 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Любчич Л.В., П`янової Я.В., Спаскіна О.А. від 14 червня 2022 року, 
		 
		У С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У квітні 2021 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, відповідач), у якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу № 5.0-20 від 25 березня 2021 року;
		- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу № 5.0-21від 25 березня 2021 року;
		- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) заходів № 5.0-44 від 31 березня 2021 року;
		- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) заходів № 5.0-45 від 31 березня 2021 року.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на протиправність спірних рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанов про накладення штрафу, оскільки він є розповсюджувачем продукції та, відповідно, до нього застосовується вимоги, встановлені Технічним регламентом радіообладнання для розповсюджувачів, а не для виробника або імпортера.
		3. Також позивач зазначив, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних постанов та рішень, не надано відповідних обґрунтувань на підтвердження неможливості встановити постачальника у ланцюгу постачання.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено.
		5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки товар, який реалізовував позивач, не відповідав вимогам пункту 43 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання» від 24 травня 2017 року № 355 (далі - Технічний регламент № 355), відповідний товар було повернуто постачальнику; також позивачем повідомлено ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, хто є постачальником у ланцюгу постачання та надано відповідний документ для усунення недоліків. На цій підставі суди дійшли висновку про виконання ФОП ОСОБА_1 вимог попередніх рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та відсутність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та відсутність підстав для прийняття рішення про застосування нових обмежувальних заходів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погоджуючись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини п`ятої статті 8, частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пунктів 33- 36, 42 Технічного регламенту № 355, внаслідок чого суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що повернення товару, який не відповідав вимогам Технічного регламенту № 355, та надання повідомлення про ланцюг постачання органу ринкового нагляду є достатньою підставою для того, щоб вважати рішення про вжиття обмежувальних заходів виконаним.
		8. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої статті 8, частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пункту 42 Технічного регламенту № 355, зокрема щодо встановлення підстав, які є достатніми для того, щоб вважати рішення про вжиття обмежувальних заходів виконаним.
		9. Крім того, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, про те, що порушення процесуальних норм, повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.
		10. Від ФОП ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		11. Касаційну скаргу подано до суду 26 липня 2022 року.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №   520/6006/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області. 
		13. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що в період з 4 лютого 2021 року по 9 лютого 2021 року спеціалістами ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області на підставі направлення на проведення перевірки № 195 від 28 січня 2021 року та наказу № 113 від 28 січня 2021 року було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, а саме - перевірку характеристик продукції. Предметом зазначеної перевірки був наступний товар: ТМ «APPLE» iPhone 11 Pro 256 Gb A 2215 EU, ш/к 190 199 390 904, смарт годинник ТМ «Хіаоmі» Мі Band 4 Orange, ш/к 693 41 777 10209.
		15. За результатами проведеної перевірки представниками ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області було складено акт перевірки характеристик продукції № 195 від 9 лютого 2021 року, відповідно до якого встановлені наступні порушення чинного законодавства:
		- введення продукції в обіг - смарт годинник ТМ «Хіаоmі» Мі Band 4 Orange, ш/к 693 41 777 10209, країна виробник - Китай, без нанесення на радіообладнання, на його інформаційну табличку з технічними даними, на пакуванні та супровідних документах знака відповідності технічним регламентам, без зазначення найменування та контактної поштової адреси імпортера, без супроводження необхідними документами, а також інструкціями та інформацією про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов;
		- введення продукції в обіг - мобільний телефон TM «APPLE» iPhone 11 Pro 256 Gb A 2215 EU, штриховий код 190 199 390 904, країна виробник - Китай, без нанесення на радіообладнання, на його інформаційну табличку з технічними даними, на пакуванні та супровідних документах знака відповідності технічним регламентам, без зазначення найменування та контактної поштової адреси імпортера, без супроводження необхідними документами, а також інструкціями та інформацією про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов.
		16. Посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області дійшли висновку, що позивачем були порушені вимоги пунктів 33, 34, 35, 36 Технічного регламенту № 355.
		17. Спираючись на висновки, викладені в акті № 195 від 9 лютого 2021 року, посадовими особами відповідача прийнято рішення № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог Технічного регламенту, а саме: усунення формальної невідповідності, та встановлено термін виконання зазначених рішень до 15 березня 2021 року.
		18. 15 березня 2021 року позивачем направлено на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 березня 2021 року разом з додатками: копія видаткової накладної №   6-24 від 24 січня 2021 року; копія акта повернення товару від 5 березня 2021 року; копія накладної повернення постачальнику № 1 від 5 березня 2021 року; копія вимоги від 12 березня 2021 року з відміткою про отримання ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017».
		19. У зазначеному повідомленні позивач наголосив, що вжив всіх необхідних заходів на виконання рішень № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року, а також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не є імпортером та не в змозі виконати вимоги пунктів 33, 34, 35, 36 Технічного регламенту № 355, які передбачають обов`язки імпортерів; товар, який став предметом перевірки, повернутий постачальнику ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017», про що надано підтверджуючі документи на поставку та повернення; ФОП ОСОБА_1 було вручено ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017» вимогу від 12 березня 2021 рок про усунення невідповідності товару вимогам Технічного регламенту № 355; ФОП ОСОБА_1 припинено реалізацію товару, що був предметом перевірки, до моменту усунення невідповідності.
		20. На підставі направлення па проведення перевірки № 656 від 16 березня 2021 року та наказу №   548 від 16 березня 2021 року, співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року.
		21. Підставою проведення такої перевірки зазначено - ненадання суб`єктом господарювання повідомлення про виконання рішень у визначений в рішеннях строк.
		22. У результаті проведення перевірки відповідачем було складено акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 656 від 24 березня 2021 року.
		23. Зі змісту акта № 656 від 24 березня 2021 року судами попередніх інстанцій встановлено, що посадові особи ГУ Держиродспоживслужби в Харківській області дійшли висновку про невиконання позивачем рішень № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року.
		24. На підставі акта перевірки № 656 від 24 березня 2021 року ГУ Держиродспоживслужби в Харківській області було складено протокол № 656 від 24 березня 2021 року про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» щодо невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року та порушення пункту 3 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
		25. На підставі акта перевірки № 656 від 24 березня 2021 року та протоколу № 656 від 24 березня 2021 року відповідачем винесено постанову № 5.0-20 від 25 березня 2021 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 51   000 грн за порушення пункту 3 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у зв`язку з невиконанням рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-03 від 15 лютого 2021 року.
		26. На підставі акта перевірки № 656 від 24 березня 2021 року та протоколу № 656 від 24 березня 2021 року відповідачем винесено постанову № 5.0-21 від 25 березня 2021 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 51   000 грн за порушення пункту 3 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у зв`язку з невиконанням рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року.
		27. Також 31 березня 2021 року відповідачем було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-44 та № 5.0-45 та заборонено позивачу надання на ринку продукції ТМ «APPLE» iPhone 11 Pro 256 Gb A 2215 EU, ш/к 190 199 390 904, смарт годинник ТМ «Хіаоmі» Мі Band 4 Orange, ш/к 693 41 777 10209.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
		29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на таке.
		33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		34. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		35. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильність застосування судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої статті 8, частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пунктів 33-36, 42 Технічного регламенту № 355, внаслідок чого, на думку скаржника, суди дійшли необґрунтованого висновку про виконання позивачем вимог рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року.
		36. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		37. Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено   Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
		38. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються. Неналежне застосування Національного знака відповідності - порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.
		39. Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
		40. Частинами першою, другою, п`ятою та шостою статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
		Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.
		Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
		Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Президентом України.
		41. Згідно із частиною першою статті 22 цього ж Закону заходами ринкового нагляду є:
		1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);
		2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:
		а) обмеження надання продукції на ринку;
		б) заборону надання продукції на ринку;
		в) вилучення продукції з обігу;
		г) відкликання продукції;
		3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
		4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
		42. Відповідно до статті 28 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.
		Оцінка ризику проводиться органом ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
		Продукція не може вважатися такою, що становить серйозний ризик, за тих лише підстав, що існують можливості для досягнення більш високого рівня безпечності продукції або на ринку пропонується інша продукція, що становить менший ступінь ризику.
		Орган ринкового нагляду повідомляє про продукцію, що становить серйозний ризик, та обмежувальні (корегувальні) заходи, вжиті щодо неї, органам з оцінки відповідності, що виконували процедури оцінки відповідності цієї продукції.
		Технічним регламентом на певний вид продукції може бути встановлено особливості застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цією статтею.
		43. Згідно із частиною третьою статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:
		знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;
		не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;
		не було складено декларацію про відповідність або декларацію про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом;
		декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог;
		органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;
		вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.
		Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.
		44. Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:
		1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону);
		2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону);
		3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.
		Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).
		45. Відповідно до частин другої та п`ятої статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів   можуть бути прийняті:
		1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до   статті 26   цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до   частини шостої   статті 38 цього Закону;
		2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до   частини десятої   статті 34 цього Закону;
		3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб`єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;
		4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб`єктами господарювання відповідно до   Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
		Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або   Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.
		Згідно з положеннями частини одинадцятої цієї ж статті до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.
		46. Отже, органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку; обмежувальні заходи можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання у випадку, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція становить серйозний ризик, який оцінюється відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року № 1407.
		47. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2022 року у справі № 640/15352/19 та від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21.
		48. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області під час проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції було встановлено факт введення в обіг радіообладнання, а саме - смарт годинника ТМ «Хіаоmі» Мі Band 4 Orange, ш/к 693 41 777 10209, та мобільного телефону TM «APPLE» iPhone 11 Pro 256 Gb A 2215 EU, штриховий код 190 199 390   904, без нанесення на радіообладнання, на його інформаційну табличку з технічними даними, на пакуванні та супровідних документах знака відповідності технічним регламентам, без зазначення найменування та контактної поштової адреси імпортера, без супроводження необхідними документами, а також інструкціями та інформацією про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки № 195 від 9 лютого 2021 року, згідно з висновками якого це є порушенням пунктів 33-36 Технічного регламенту № 355.
		49. Рішеннями відповідача № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів було зобов`язано позивача, зокрема, вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами відповідно до законодавства України про ринковий нагляд і контроль продукції та вжити заходів щодо усунення її формальної невідповідності.
		50. Колегія суддів звертає увагу, що факт виявленого порушення позивачем не заперечується. Водночас, спірним є питання про належне виконання ФОП ОСОБА_1 вимог рішень № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року.
		51. Суди попередніх інстанцій на підставі дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, а саме - повідомлення ФОП ОСОБА_1 про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 березня 2021 року та додатків до нього: копії видаткової накладної №   6-24 від 24 січня 2021 року; копії акта повернення товару від 5 березня 2021 року; копії накладної № 1 від 5 березня 2021 року повернення постачальнику товару; копії вимоги від 12 березня 2021 року з відміткою про отримання ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017», судами зроблено висновок про належне виконання позивачем вимог рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року. 
		52. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються, зокрема на тому, що позивач вжив всіх необхідних та залежних від нього заходів на виконання вищезазначених рішень, а також з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не є імпортером та не в змозі виконати вимоги пунктів 33- 36 Технічного регламенту № 355, які передбачають обов`язки імпортерів щодо приведення товару у відповідність з вимогами технічних регламентів, товар, який був предметом перевірки, був повернутий постачальнику ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017» з вимогою про усунення невідповідності товару положенням Технічного регламенту № 355 та застереженням припинення реалізації відповідних товарів до моменту усунення такої невідповідності.
		53. Разом з тим, скаржник наголошує на помилковості таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що з поданого позивачем повідомлення про виконання рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року та додатків до нього неможливо встановити постачальника відповідної продукції. 
		54. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		55. Відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду:
		1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення;
		2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень;
		3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.
		Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.
		56. Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. 
		57. Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:
		1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;
		2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.
		58. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.
		59. Частиною першою статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначено зокрема, що:
		ланцюг постачання продукції - послідовність суб`єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача);
		виробник - це:
		фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію;
		уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України);
		імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).
		60. Таким чином, суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб`єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам.
		Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими, всупереч вимогам чинного законодавства, було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, визначено як обов`язок з метою досягнення встановлених законом цілей.
		61. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21.
		62. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивачем подавалась наявна у нього інформація щодо контрагентів, у яких придбано товари, що підтверджує факт співпраці з органом ринкового нагляду. Зокрема, позивачем подавалися копії видаткової накладної № 6-24 від 24 січня 2021 року, акта повернення товару від 5   березня 2021 року, накладної № 1 від 5 березня 2021 року повернення постачальнику товару, вимоги від 12 березня 2021 року з відміткою про отримання ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017», з яких, за висновками судів попередніх інстанцій, можна було достеменно встановити постачальника товарів - ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017», оскільки у вищезазначених документах вказано найменування постачальника, його ЄДРПОУ, адресу знаходження та інші відомості.
		63. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи також, що, як встановлено під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не витребовувалися у ФОП ОСОБА_1 як розповсюджувача радіоприладів додаткові відомості, документи, відсутні докази про проведення відповідачем перевірки ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017», що свідчить про неналежне виконання ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області своїх обов`язків, визначених частиною третьою статті 24, частиною першою статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема щодо здійснення аналізу повідомлення позивача про виконання ним рішень про вжиття обмежувальних заходів, проведення моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів. 
		64. Водночас, висновки відповідача про неналежне виконання позивачем вимог рішень № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються будь-якими доказами; відповідач не наводить інших аргументів, підтверджених доказами, крім неможливості встановити постачальника радіоприладів, не зазначає, у чому виражається нерезультативне виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів.
		65. З цього приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		66. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		67. У частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності своїх рішень Суд також враховує наступне. 
		68. На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
		69. Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
		70. Оскільки відповідачем не надано до судів попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження своїх доводів про невиконання позивачем вимог рішень про вжиття обмежувальних заходів № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року, зокрема щодо неможливості встановлення постачальника продукції, що не відповідає вимогам Технічного регламенту № 355, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не обґрунтовано висновки, покладені в основу спірних рішень.
		71. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішеннями № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів позивача зобов`язано обмежити надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених пунктами 33-36 вимог Технічного регламенту № 355, а саме - усунути формальні невідповідності.
		72. Відповідно до пунктів 33-36 Технічного регламенту № 355 імпортери повинні вводити в обіг тільки таке радіообладнання, яке відповідає вимогам цього Технічного регламенту.
		Перед введенням радіообладнання в обіг імпортери повинні пересвідчитися в такому:
		виробником проведена відповідна процедура оцінки відповідності, визначена у   пунктах 51-53   цього Технічного регламенту;
		радіообладнання розроблено таким чином, що воно може застосовуватися без порушення встановлених вимог щодо використання радіочастотного ресурсу України;
		виробник склав технічну документацію;
		радіообладнання має маркування знаком відповідності технічним регламентам і супроводжується інформацією та документацією, зазначеними у   пунктах 26-28   цього Технічного регламенту;
		виробник виконав усі вимоги, які наведені у   пунктах 24   і   26   цього Технічного регламенту.
		Якщо імпортер вважає або має підстави вважати, що радіообладнання не відповідає суттєвим вимогам, він не вводить радіообладнання в обіг, поки воно не буде приведено у відповідність з такими вимогами. Крім того, якщо радіообладнання становить ризик, імпортер повинен поінформувати про це виробника та органи державного ринкового нагляду.
		Імпортери повинні зазначати на радіообладнанні своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу, а у разі, коли нанесення відповідної інформації неможливе, то - на пакуванні чи в документі, що супроводжує таке радіообладнання.
		Контактні дані наводяться відповідно до Закону України «Про порядок застосування мов в Україні».
		Імпортери повинні забезпечити, щоб радіообладнання супроводжувалося інструкціями та інформацією про безпеку, викладеними згідно з вимогами Закону України «Про порядок застосування мов в Україні».
		73. Крім того, згідно з пунктом 42 Технічного регламенту розповсюджувачі під час надання радіообладнання на ринку повинні діяти згідно з вимогами цього Технічного регламенту.
		74. Водночас, відповідно до частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає   рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.
		75. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених   частиною третьою   статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.
		76. Отже, із системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що положення частини п`ятої статті 8, частини восьмої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а також пункту 42 Технічного регламенту № 355 необхідно розуміти так: 
		- на розповсюджувача радіоприладів поширюються вимоги Технічного регламенту № 355; розповсюджувач зобов`язаний усунути формальні невідповідності товару вимогам цього регламенту шляхом використання усіх доступних засобів, зокрема вилучити радіообладнання з обігу, поки воно не буде приведено у відповідність з такими вимогами, поінформувати про це постачальника або виробника, а також повідомити органам державного ринкового нагляду всю наявну у нього інформацію про постачальника/імпортера радіообладнання;
		- належність виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів оцінюється органом ринкового нагляду на підставі, зокрема здійснення аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання ним рішень про вжиття обмежувальних заходів та поданих на підтвердження цього документів, проведення моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів та застосування інших засобів перевірки повноти та достовірності поданих розповсюджувачем доказів на підтвердження виконання ним вимог рішення про вжиття обмежувальних заходів (зокрема, у разі необхідності проведення перевірки постачальника або імпортера товарів); 
		- у випадку встановлення невиконання або неналежного виконання обмежувальних заходів орган ринкового нагляду зобов`язаний чітко вказати, у чому саме полягає неповнота виконаних заходів, які саме заходи ще мали бути виконані; у цьому випадку орган ринкового нагляду може вжити нові обмежувальні (корегувальні) заходи, а також застосувати до розповсюджувача штрафні санкції. 
		77. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивачем фактично вилучено з обігу смарт годинник ТМ «Хіаоmі» Мі Band 4 Orange, ш/к 693 41 777 10209, та мобільний телефон TM «APPLE» iPhone 11 Pro 256 Gb A 2215 EU, штриховий код 190 199 390   904, направлено відповідне повідомлення постачальнику - ТОВ «ВЕГАТОРГ 2017» з вимогою привести ці товари у відповідність до вимог Технічного регламенту № 355 та повідомлено про вилучення з обігу цих товарів до усунення невідповідності; направлено повідомлення з детальним описом дій, спрямованих на виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.
		78. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено виконання позивачем вимог рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 5.0-03 та № 5.0-02 від 15 лютого 2021 року, а відповідачем не доведено належними доказами протилежного, зокрема, не обґрунтовано свої доводи про неналежне виконання позивачем відповідних заходів, не вказано, які труднощі виникли під час встановлення постачальника радіоприладів, не наведено інших мотивів, покладених в основу висновків про неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 вимог вищезазначених рішень, не зазначено, які ще заходи мав вжити позивач.
		79. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність та необхідність скасування постанов ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу № 5.0-20 та № 5.0-21від 25 березня 2021 року та рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) заходів № 5.0-44 та № 5.0-45 від 31 березня 2021 року.
		80. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі №    826/14749/16, оскільки він стосується оцінки процесуальних порушень, допущених суб`єктом владних повноважень під час проведення перевірки суб`єкта господарювання, та можливість скасування правомірного по суті рішення суб`єкта владних повноважень внаслідок таких порушень.
		81. Водночас, у справі, що розглядається, наявність процесуальних порушень під час проведення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області перевірок позивача не є предметом доказування та підставою для визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача. 
		82. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які не були б предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
		83. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		84. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		85. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
		86. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)). 
		87. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. 
		88. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). Із   цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		89. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59). 
		90. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява №   16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися  залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. 
		91. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №   18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
		92. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. 
		93. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		94. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		95. З огляду на те, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області залишити без задоволення. 
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачЯ.О. БерназюкСуддіН.В. Коваленко  Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...