Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2023. Зареєстровано: 23.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 12.01.2023
Номер судового провадження: 1307 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 січня 2023 року м. Харків Справа № 905/2/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
		за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І., 
		за участю представників: 
		від позивача  Сосунов Є.В.  в порядку самопредставництва на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань; 
		від відповідача  не з`явився; 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ (вх. №1307 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 (суддя Аксьонова К.І., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту  31.10.2022р.) 
		за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ,
		до відповідача: Державного підприємства Торецьквугілля, м. Торецьк, Донецька область,
		про стягнення заборгованості у сумі 481173025,03грн, пені у сумі 53935480,21грн, штрафу у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційних втрат у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20.12.2021р. Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Торецьквугілля про стягнення заборгованості з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії в сумі 232503795,65грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1861-01031 від 13.10.2020р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за врегулювання небалансів. 
		06.01.2022р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 232503795,65грн, пені 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 22239206,70грн, штрафу 7% за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 11293376,12грн, 3% річних у сумі 1827879,99грн, інфляційних втрат у сумі 4238114,92грн, всього 272102373,38грн.
		У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Донецької області 14.02.2022р. відповідачем було повідомлено суд про визнання позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.
		10.06.2022р. позивачем було подано до господарського суду Донецької області заяву збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 481173025,03грн, пеню 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 25837910,04грн, штраф 7% за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 15721130,5грн, 3% річних у сумі 2123663,82грн, інфляційні втрати у сумі 6389910,84грн, всього 531245640,23грн, 
		23.08.2022р. позивачем було подано до господарського суду Донецької області заяву збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 481173025,03грн, з яких: 232503795,65грн за період березень 2021  листопад 2021, 248669229,38грн за період грудень 2021  червень 2022, пеню 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 53935480,21грн, штраф 7% за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційні втрати у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Торецьквугілля на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго заборгованість з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн, пеню у сумі 5393548,02грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційні втрати у сумі 77685189,11грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 700922,50грн.; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
		Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості за період з березня 2021 по червень 2022 у розмірі 481173025,03грн., з посиланням на положення статей Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 мотивовані тим, що відповідачем не було здійснено повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії за договором №1861-01031 від 13.10.2020р., у визначений пунктом 7.7.3. Правил ринку строк  протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Також, місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9334574,28грн та інфляційних в розмірі 77685189,11грн.
		Разом з тим, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 28035403,21грн., з тих підстав, що укладений договір №1861-01031 від 13.10.2020 не містить положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді сплати штрафу.
		Крім того, господарським судом першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, з тих підстав, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало порушення відповідачем грошового зобов`язання, отже до стягнення підлягає розмір пені, визначений договором №1861-01031 від 13.10.2020р. (0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ).
		Крім того, господарським судом першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, з тих підстав, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало порушення відповідачем грошового зобов`язання, отже до стягнення підлягає розмір пені, визначений договором №1861-01031 від 13.10.2020р. (0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ).
		Окрім викладеного, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені на 50 %, з підстав не надання останнім переконливих доказів у підтвердження наявності виняткових обставин в розумінні ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких пов`язано виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. Щодо зменшення розміру штрафу на 50% судом було зазначено про те, що відмова в задоволенні позову в частині стягнення штрафу зумовлює неможливість зменшення розміру такого штрафу при стягненні з відповідача за рішенням суду.
		Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про часткове стягнення пені (0,1%) і повної відмови про стягнення штрафу (7%) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені (0,1%) і штрафу (7%) у розмірі 53935482,21грн. пені та штраф в сумі 28035403,71грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в інший частині залишити рішення суду першої інстанції без змін. Одночасно апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Зокрема, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені виходячи з розміру 0,1% за кожен день прострочення та штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22; встановлено відповідачу у справі строк до 05.01.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; призначено справу до розгляду на 12.01.2023р. 
		 
		У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.01.2022р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про часткове стягнення пені (0,1%) та повної відмови про стягнення штрафу (7%) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені (0,1%) і штрафу (7%) у розмірі 53935482,21грн. пені та штраф в сумі 28035403,71грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в інший частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представник позивача з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		 
		Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі  юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії). 
		Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
		Відповідно до частини 1 статті 4, частини 3 статті 3 «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
		З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Торецьквугілля» направило позивачу заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
		Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомленням вих.№01/37234 від 13.10.2020р. повідомило відповідача про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору: 1861-01031; дата акцептування: 13.10.2020р.) (т.1 а.с.11).
		За змістом вказаного повідомлення з моменту акцептування заяви про укладання договору в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №307 та Закону України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
		Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, умови якого встановлюють порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона, відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
		За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3. договору).
		Пунктом 1.4 договору визначено, що ОСП (оператор системи передачі) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №307 (надалі - Правила ринку).
		Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору).
		Згідно з пунктом 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратор розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством.
		Відповідно до пункту 2.2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
		Приписами пункту 3.1 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №309, Законом України «Про ринок електричної енергії» та чинним законодавством України.
		ОСП має право, зокрема, на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (пункт 3.2 договору).
		ОСП зобов`язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ в порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).
		Згідно з пунктом 3.5 договору СВБ зобов`язана, зокрема, здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
		Згідно з пунктом 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання його умов сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
		У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 4.2 договору).
		Пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
		Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6. договору).
		Відповідно до пункту 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
		Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункт 5.8. договору).
		Як передбачено п.5.9 Договору ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
		СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акту (пункт 5.10 договору).
		Відповідно до пункту 5.3 договору СВБ, у якої виникли зобов`язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах договору.
		Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 договору).
		Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим не наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).
		Пунктами 10.1-10.3 договору визначено, що договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
		З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з договором №1861-01031 від 13.10.2020р., а також акти-коригування (врегулювання) (т.1 а.с.20-28, т.2 а.с.130-138).
		На виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №1861-01031 від 13.10.2020р. позивачем сформовано та виставлено відповідачу через систему управління ринком (MMS) (http//mms.ua.energy) рахунки-фактури за період з третьої декади березня 2021 по 30.11.2021 (т.1 а.с.29-249) на загальну суму 232503795,65грн. та грудень 2021  червень 2022 (т.2 а.с.140-226, т.3 а.с.44-88) на загальну суму 248669229,38грн., всього на суму 481173025,03грн. 
		Проте, відповідачем вказані рахунки оплачено не було, що і стало підставою для звернення 20.12.2021р. Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Торецьквугілля про стягнення заборгованості з оплати за врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн, з яких: 232503795,65грн за період березень 2021  листопад 2021, 248669229,38грн за період грудень 2021  червень 2022, пеню 0,1% за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 53935480,21грн, штраф 7% за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 28035403,21грн, 3% річних у сумі 9334574,28грн, інфляційні втрати у сумі 77685189,11грн, всього 650163671,84грн. (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) (т.1 а.с.1-249, т.2 а.с.2-29, т.2 а.с.34-69, т.2 а.с.107-240, т.3 а.с.8-88).
		Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.3 а.с.102-107).
		 
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія зазначає наступне. 
		 
		Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22:
		- в межах доводів та вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, а саме: в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 53935482,21грн. та повної відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 28035403,71грн.
		 
		Правове регулювання правовідносин, які виникли між сторонами, здійснюється положеннями Глави 52 Цивільного кодексу України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №307.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.
		Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
		Відповідно до частини 7 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
		Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України визначають Правила ринку (пункт 1.1.1 Правил ринку).
		За змістом пунктом 1.1.2 Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
		Пунктом 1.5.1 Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов`язаний стати СВБ або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.
		АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді (пункт 7.1.1 Правил ринку).
		Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів (пункт 7.1.2 Правил ринку).
		Згідно з пунктом 7.1.3 Правил ринку платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.
		Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
		Відповідно до пункту 1.1.2 Правил ринку система управління ринком  це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
		Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
		Пунктом 5.1 укладеного сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
		Відповідно до пункту 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
		Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		В силу положень статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України.
		Місцевим господарським судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачем не було здійснено повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії у розмірі 481173025,03грн у визначений пунктом 7.7.3. Правил ринку строк  протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №1861-01031 від 13.10.2020р. за період з березня 2021 по червень 2022 у розмірі 481173025,03грн., що і стало підставою для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 53935480,21грн та штрафу в сумі 28035403,21грн., судова колегія зазначає наступне.
		Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до частини 1 статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.
		Згідно з частиною 2 статті 193, частини 1 статті 216 та частини 1 статті 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
		Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
		За змістом положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Як було зазначено вище, пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Отже, умовами укладеного між сторонами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення відповідачем його умов у вигляді сплати пені. 
		Разом з тим, судова колегія зауважує, що договір №1861-01031 від 13.10.2020р. не містить положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді сплати штрафу.
		Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не було виконано прийнятих на себе зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості небалансів за договором №1861-01031 від 13.10.2020р., з огляду на, що є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, апелянт наполягає на стягненні з відповідача пені виходячи з розміру 0,1% за кожен день прострочення, з посиланням на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, аналогічні положення законодавства позивач також застосував при здійсненні розрахунку заявленого до стягнення штрафу.
		Судова колегія зазначає, що за змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
		- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
		- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
		- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
		- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
		- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
		 
		Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини третьої статті 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.
		Відтак грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
		Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі №914/891/16 ,від 23.08.2022 у справі №910/9375/21.
		 
		Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за врегулювання небалансів електричної енергії за договором №1861-01031 від 13.10.2020, тобто підставою для нарахування штрафних санкцій є порушення відповідачем грошового зобов`язання. 
		Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на застосування приписів частини 2 статті 231 Господарського кодексу України як на підставу для нарахування пені та штрафу є помилковим. 
		За наведених підстав місцевим господарським судом також обґрунтовано не було прийнято до уваги визнання відповідачем позову в частині стягнення нарахованих на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій.
		З огляду на відсутність погоджених сторонами в договорі №1861-01031 від 13.10.2020р. положень щодо відповідальності відповідача за порушення грошових зобов`язань у вигляді сплати штрафу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 28035403,21грн. 
		 
		Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
		Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
		Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо доцільності застосування принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі №265/6582/16-ц, від 08.06.2021р. у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021р. у справі №904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021р. у справі №927/531/18, від 19.10.2021р. у справі №910/19021/20).
		Судова колегія звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц).
		Отже, за наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі визначеному саме умовами договору №1861-01031 від 13.10.2020р. (0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ) в сумі 5393548,02грн.
		 
		Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
		За наведених обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін. 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2022р. у справі №905/2/22 залишити без змін.
		Повний текст постанови складено 23 січня 2023р.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Плахов
		 
		Суддя В.В. Лакіза 
		 
		Суддя Н.О. Мартюхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...