Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1577/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2023. Зареєстровано: 23.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 17.10.2023
Результат оскарження 17.10.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"18" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1577/19
		Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. 
		секретар судового засідання Арнаутова А.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
		до відповідача: Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГК Укргаз (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101) 
		про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 
		 
		за участю представників:
		від позивача: Мельник О.С. 
		від відповідача: Мастістий І.А.
		від третіх осіб: не з`явилися 
		 
		1. Історія справи.
		 
		В червні 2019 року Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі  АТ - Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (далі  АТ «Одеський припортовий завод»), в якій просило суд:
		- зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м.;
		- стягнути з відповідача на користь позивача 437879530,57 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна, а саме природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м.
		В обґрунтування підстав позову позивач посилався на те, що відповідачем було безпідставно відібрано з газотранспортної системи в червні 2016 року природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м., тобто більше, ніж було погоджено поданою відповідачем номінацією від 19.05.2016 №7, про що позивачу стало відомо в межах здійснення процедури алокації. 
		Як зазначив позивач, відбір природного газу з газотранспортної системи здійснювався з ресурсу саме позивача, яким такі обсяги природного газу подавались до газотранспортної системи в рамках здійснення фізичного балансування для забезпечення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точку входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, та який позивачем був придбаний у ПАТ НАК Нафтогаз України за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ. 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 при первісному розгляді справи позовні вимоги Акціонерного товариства Укртрансгаз було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 266392761,62 грн вартості природного газу та 204528,87 грн судового збору, в решті позову відмовлено.
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		За висновком апеляційної інстанції місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на підставі ст.1212 ЦК, оскільки Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» набув спірну кількість газу при виконання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1412000312 від 24.12.2014.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №916/1577/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
		Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що з рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, з яких доказів судом встановлено, що відбір відповідачем спірного обсягу природного газу відбувся саме на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1412000312 від 24.12.2014.
		При цьому судом апеляційної інстанції не наведено доводів на спростування висновків місцевого господарського суду про те, що до предмету договору №1412000312 від 24.12.2014 не входить надання послуг балансування, самі послуги балансування у спірному сенсі були запроваджені новим Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30 вересня 2015 року, який на момент укладення договору №1412000312 від 24.12.2014 ще не був прийнятий та не набрав законної сили. 
		Верховний Суд також зазначив, що суд першої інстанції, роблячи висновок, що у червні 2016 року відповідач відібрав з газотранспортної системи 53253,949 тис.куб.м. природного газу без наявності для цього правових підстав, не з?ясував питання обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 року газу понад узгоджені номінації та відсутність згоди позивача на такий відбір, враховуючи наявні в матеріалах справи докази. Крім того, суд першої інстанції, не зазначив як співвідносяться заявлені позивачем вимоги щодо одночасного повернення безпідставно набутого майна та здійснення компенсації його вартості та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позову про зобов?язання Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м.
		Також перехід права власності на газ від Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до позивача, зокрема встановлення дати підписання відповідних актів, та наявності у позивача права власності на спірний обсяг газу на момент його відбору відповідачем, судом не встановлювалось.
		За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ Одеський припортовий завод на користь АТ Укртрансгаз 266392761,62 грн вартості безпідставно збереженого майна та 204528,87 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевим господарським судом зазначено, що у червні 2016 року відповідач відібрав з газотранспортної системи 53253,949 тис.куб.м. природного газу без наявності для цього правових підстав. Відповідачем не спростований факт відібрання у червні 2016 року спірного обсягу газу у розмірі 53253,949 тис.куб.м. та не спростований факт відсутності у нього правових підстав для відібрання з ГТС спірного обсягу природного газу. Матеріалами справи, зокрема положеннями укладеного між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз договору від 30.05.2016 про закупівлю природного газу з урахуванням змін та доповнень до нього, та підписаними в рамках цього договору актами приймання-передачі, підтверджується, що позивач є власником спірного майна. Оскільки з пояснень відповідача не вбачається можливості повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі, в даному випадку права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна, визначеної на момент розгляду судом цієї справи. При цьому суд, встановлюючи вартість спірного природного газу, визначеного на момент розгляду судом справи про повернення майна, послався на висновок судового експерта, який визначає вартість спірного майна  природного газу в обсязі 53253,949 тис.куб.м. станом на 30.08.2019 (тобто на момент розгляду справи), в розмірі 266392761,62 грн. 
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №916/1577/19 рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 14.09.2021 у справі №916/1577/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
		Верховний Суд зазначив, що всупереч висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2020, суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись лише встановленням дати підписання актів приймання-передачі природного газу відповідно до договору від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ, не встановили обставин переходу та набуття права власності позивача на спірний обсяг природного газу згідно з актами приймання-передачі від 30.06.2016. Неврахування вказівок Верховного Суду, що викладені у постанові від 23.07.2020 у цій справі, є порушенням положень частини п`ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України. При цьому висновок суду першої інстанції, який підтримано апеляційним судом, про наявність в матеріалах справи лише одного доказу, з якого можливо встановити вартість спірного природного газу, визначеного на момент розгляду судом справи про повернення майна, а саме висновку судового експерта станом на 30.08.2019, зроблено за неналежного дослідження інших наявних у матеріалах справи доказів, без надання належної правової оцінки письмовим поясненням позивача, в яких у відповідності до положень частини 2 статті 1213 ЦК України зазначались актуальні ціни за природний газ саме на момент вирішення спору по суті, Інформації щодо ціни придбання природного газу станом на 11.01.2021, оприлюдненої на сайті ТОВ "Оператор ГТС України". Відхилення таких доказів без наведення відповідних мотивів, без обґрунтування їх неналежності та недопустимості свідчить про вибіркову оцінку доказів, та не відповідає приписам процесуального законодавства.
		 
		2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою від 10.01.2022 суд прийняв справу №916/1577/19 до свого провадження зі стадії відкриття провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "07" лютого 2022 р. о 15:30.
		28.01.2022 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, які він виклав у наступній редакції:
		- зобов`язати Акціонерне товариство Одеський припортовий завод повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.;
		- стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 3 723 140 673,73 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна, а саме природного газу в обсязі 53 253,949 тис.куб.м.;
		- стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз судовий збір у розмірі 868 350,00 грн.
		Протокольною ухвалою суду від 18.07.2022 закрито підготовче засідання по справі №916/1577/19 з призначенням розгляду справи по суті.
		 
		3.Позиція учасників справи.
		3.1 Позиція Акціонерного товариства Укртрансгаз.
		 
		Відповідачем було безпідставно відібрано з газотранспортної системи в червні 2016 року природний газ в обсязі 53253,949 тис.куб.м., тобто більше, ніж було погоджено поданою відповідачем номінацією від 19.05.2016 №7, про що позивачу стало відомо в межах здійснення процедури алокації.
		Відбір природного газу з газотранспортної системи здійснювався з ресурсу саме позивача, яким такі обсяги природного газу подавались до газотранспортної системи в рамках здійснення фізичного балансування для забезпечення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точку входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, та який позивачем був придбаний у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ.
		Укладений між сторонами договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, який визначав порядок врегулювання такого відбору природного газу шляхом надання позивачем послуг балансування, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки був визнаний судом неукладеним в межах розгляду господарської справи №916/2090/16, а укладений між сторонами договір від 24.12.2014 №1412000312 не є договором, який передбачає поставку природного газу, його умовами надання послуг балансування взагалі не передбачено, що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України.
		Вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи про його повернення, а не на час його набуття боржником, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 1213 ЦК України.
		Ціна на природний газ є динамічною, відповідно до інформації про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі, оприлюдненої на сайгі Української енергетичної біржі за посиланням https://www. ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-term-market/ ціна за 1 000 куб.м, природного газу станом на 19.01.2022 складає 69 912,95 грн.
		Отже, вартість безпідставно набутого майна, а саме природного газу в загальному обсязі 53 253,949 тис.куб.м, складає 3 723 140 673,73 грн (загальний обсяг безпідставно набутого майна 53 253,949 тис. куб. м. природного газу * 69 912,95 грн, що є вартістю природного газу станом на 19.01.2022).
		Газ у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ придбавався, починаючи з травня 2016р, що підтверджує наявність права власності на момент його відбору.
		 
		3.2. Позиція Акціонерного товариства Одеський припортовий завод.
		Правовідносини у сфері постачання, транспортування та розподілу природного газу врегульовані досить чітко, внаслідок чого відсутня будь-яка необхідність у застосуванні глави 83 ЦК України.
		За своїм змістом, вимоги про повернення безпідставно набутого майна можуть бути заявлені лише у разі несанкціонованого відбору газу, тобто за відсутності підтверджених номінацій (в даному випадку слід розрізняти відсутність номінації та відбір газу понад затверджені номінації (небаланс газу); за відсутності укладеного між сторонами договору; у випадку самовільного під`єднання; у випадку самовільного відновлення споживання газу.
		Обов`язок замовника транспортних послуг самостійно врегулювати небаланс визначений як умовами договору транспортування газу, так і положеннями Кодексу ГТС. Невиконання такого обов`язку може вважатись порушенням зобов`язання із самостійного врегулювання небалансу і не може бути підставою для застосування положень ст. 1212-1214 ЦК України. Належним способом захисту в таких правовідносинах слід вважати способи захисту, визначені інститутами зобов`язального права. В свою чергу, лише випадки несанкціонованого відбору газу за своїм змістом охоплюються положенням ст. 1212 ЦК України
		Дії сторін у спірних відносинах, які мали місце у червні 2016 року, були схвалені як позивачем, так і відповідачем; послуги транспортування спірного природного газу були надані саме позивачем, який не здійснив жодних дій, направлених на зупинення відбору природного газу та не повернув сплачені відповідачем кошти за послуги транспортування, що виключає можливість застосування до правовідносин сторін ст.ст.1212-1214 ЦК України. Позивач був достеменно обізнаний щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 року газу понад узгоджені номінації (у спірному обсязі).
		Згідно з пунктом 10 глави 3 розділу 12 Кодексу ГТС алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника  ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ». Отже, за наслідками відповідної алокації, обов`язок з регулювання небалансу покладається саме на постачальника газу для АТ «Одеський припортовий завод» - ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ». Таким чином, АТ «Одеський припортовий завод» не є належним відповідачем.
		Станом на червень 2016 року сторони у справі виконували договірні зобов`язання в межах Договору на транспортування природного газу № 1412000312 від 24.12.2014 року та Кодексу ГТС.
		Договір на транспортування природного газу № 1412000312 від 24.12.2014 року є договором перевезення вантажу, що не заперечується позивачем. Послуги балансування є складовими послуг транспортування (перевезення).
		Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік. Дії Оператора ГТС щодо балансування випливають з правовідносин транспортування газу, що відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України зумовлює застосування до спірних правовідносин строку позовної давності у шість місяців. Таким чином, відповідач заявив про застосування строку давності.
		Відповідач вважає, що позивач належним чином не довів обставину наявності у його власності природного газу у червні 2016 року, який відібрано відповідачем. Так, відповідно до п. 3.1. розділу 3 Договору про закупівлю природного газу, укладеного між АТ «Укртрансгаз» і ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 30.05.2016 року № 1605001357, право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. При цьому Акти приймання-передачі природного газу між сторонами складені лише 30 червня 2016 року, де зазначено, що передача-приймання природного газу здійснюється в підземних сховищах газу ПАТ «Укратрансгаз».
		Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відтак, відповідно до умов Договору про закупівлю природного газу від 30.05.2016 року № 1605001357 до 30 червня 2016 року позивач не набув право власності на природний газ, вимоги щодо повернення якого є предметом розгляду даної справи.
		 
		3.3. Позиція АТ «Одесагаз».
		При новому розгляді справи третя особа АТ «Одесагаз» власну позицію не виклала, проте у наявних у справі письмових поясненнях третьої особи (а.с.115-18, т.2) останнє зазначило, що правовідносини сторін у цій справі не стосуються факту вимірювання обсягу споживання газу або інших технічних особливостей газорозподільної системи та пункту вимірювання газу у відповідача, а стосуються факту обчислення суми наданих послуг та їх оплати. При цьому третя особа зауважила, що факт та об`єм споживання газу у спірний період жодною зі сторін не заперечується. 
		 
		4. Фактичні обставини, встановлені судом. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Одеський припортовий завод (замовник) було укладено договір №1412000312 (т.1 а.с.164-172).
		Згідно з п.1.1. вказаного Договору газотранспортне підприємство зобов`язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору.
		Відповідно до п.2.1. договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі підтверджені обсяги).
		Згідно з п.п.2.3., 2.4. договору при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.
		Відповідно до п.2.8. договору обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.
		За умовами пп.6.3.9. п.6.3. договору замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, зобов`язується, зокрема, здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу. У разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до магістральних трубопроводів, останній до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов`язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам.
		Згідно з п.8.1. договору газотранспортне підприємство має право обмежити або припинити транспортування газу замовнику або його споживачам згідно з договором та визначеним законодавством порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, у випадках, зокрема, недотримання замовником та/або його споживачами договору, у тому числі перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період. 
		Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з 01.01.2015 та укладається на строк до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		Крім того, 17.12.2015 між ПАТ Укртрансгаз (оператор) та ПАТ Одеський припортовий завод (замовник) був підписаний договір транспортування природного газу №1512001142 (т.1 а.с.25-35).
		Згідно з п. 2.1. вказаного Договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
		Відповідно до п.2.3. договору послуги, які можуть бути надані змовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
		Згідно з п.п.9.1. - 9.5. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за визначеною в договорі формулою. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора.
		Відповідно до п.17.1. договору він набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		19.05.2016 ПАТ Одеський припортовий завод супровідним листом за вих. №2026 подав позивачу місячну номінацію від 19.05.2016 №7 на здійснення транспортування природного газу у обсязі 100,000 тис.куб.м. (а.с.36-38, т.1). Згідно з цією номінацією обсяг природного газу у червні 2016 року відповідач придбав у віртуальній точці газотранспортної системи від постачальника - ТОВ Еско-Північ. Вказана номінація не містить інформації про спірний об`єм природного газу. 
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту ПАТ Одесагаз про фактичні обсяги розподілу газу по постачальниках за червень 2016 року, який є додатком до алокації за звітний місяць (т.1 а.с.23), у червні 2016 року відповідачем було фактично відібрано природний газ у обсязі 53353,949 тис.куб.м. при підтвердженому обсязі номінацій  100,000 тис.куб.м., в тому числі з мереж ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Прикарпаттрансгаз в обсязі 53353,949 тис.куб.м.
		Згідно з актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубами від 30.06.2016 №06-16-1412000312 (а.с.187, т.1), відповідно до договору від 24.12.2014 №1412000312 ПАТ Укртрансгаз в особі філії УМГ Прикарпаттрансгаз надало, а ПАТ Одеський припортовий завод отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м. 
		На підтвердження здійснення оплати наданих позивачем послуг транспортування природного газу в червні 2016 року відповідачем долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення про здійснення оплати на загальну суму 25238552,04 грн (т.1 а.с.176-180). 
		Також з наявного у справі акту наданих послуг з розподілу природного газу від 30.06.2016 до договору №009136 вбачається (т.1 а.с.188), що відповідачем було прийнято у ПАТ Одесагаз послуги з розподілу природного газу у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м., що також підтверджується актом від 30.06.2016, складеним між відповідачем та ПАТ Одесагаз (т.1 а.с.185).
		Відповідачем обставина щодо здійснення відбору природного газу у червні 2016 року в обсязі 53353,949 тис.куб.м. не заперечується, водночас, при первісному розгляді справи відповідач наполягав на тому, що природний газ в обсязі 52353,949 тис.куб.м., який не був підтверджений номінацією, був набутий відповідачем на підставі укладеного договору з ТОВ ГК Укргаз, на підтвердження чого відповідачем було долучено до матеріалів справи: 
		- договори купівлі-продажу природного газу від 30.06.2016 №20/СН-248 та від 30.06.2016 №20/СН-249, укладені між ТОВ ГК Укргаз (продавець) та ПАТ Одеський припортовий завод (покупець), п.1.1. яких передбачає, що продавець зобов`язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі (а.с.141-148, т.1); додаткові угоди до цих договорів (а.с.173-174, т.1); 
		- договір доручення про надання брокерських послуг від 24.06.2016 №20/СН-242, укладений між ПП Укрбізнесконсалтінг (брокер) та ПАТ Одеський припортовий завод (клієнт) з додатками (а.с.153-159, т.1); довіреність від 04.05.2016 (а.с.160, т.1); договір оренди біржового місця від 27.01.2016 №601271 (а.с.162-163, т.1); протоколи проведення біржових торгів у формі електронного аукціону на Українській універсальній біржі від 30.06.2016 (а.с.189-190, т.1); біржові свідоцтва (а.с.191-192, т.1). 
		У матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 №163 та №173, підписані між ТОВ ГК Укргаз та ПАТ Одеський припортовий завод (а.с.181-182, т.1), в яких значиться, що ТОВ ГК Укргаз передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22000,000 тис.куб.м. та 31253,949 тис.куб.м. на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу природного газу. 
		Крім цього відповідачем було долучено до матеріалів справи копії тристоронніх актів прийому-передачі природного газу від 30.06.2016 №1 (т.1 а.с.183-184), які містять підписи і печатки від ТОВ ГК Укргаз та ПАТ Одеський припортовий завод і в яких зазначено, що ТОВ ГК Укргаз передало, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22000,000 тис.куб.м. та 31253,949 тис.куб.м.; прийом-передача природного газу в газотранспортній системі здійснювалось у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу. Водночас вказані акти не були узгоджені позивачем, про що свідчить відсутність підпису уповноваженого представника позивача та печатки, а також визнається сторонами. 
		В матеріалах справи наявний звіт замовника послуг транспортування  ТОВ ГК Укргаз про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування від 30.06.2016 №1 (а.с.7, т.2), з якого вбачається, що у період з 01.06.2016 по 30.06.2016 обсяг природного газу, який був переданий ТОВ ГК Укргаз згідно підтверджених номінацій для відповідача у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу, становить 0,000 тис.куб.м. 
		На підтвердження обставини щодо набуття права власності на спірний природний газ позивач надав суду договір про закупівлю природного газу від 30.05.2016 №1605001357-ВТВ, укладений між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та ПАТ Укртрансгаз (покупець), (т.10 а.с.89-93). 
		Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.
		Відповідно до п.3.1. Договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
		Пунктом 3.3. Договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
		Додатковою угодою №1 до договору (т.10 а.с.94) було узгоджено ціну газу, починаючи з 1.06.2016р. у розмірі 6724,80 грн з ПДВ. 
		Згідно з актами приймання-передачі від 30.06.2016 до вищевказаного договору (т.10 а.с.98-99), НАК Нафтогаз України передав, а ПАТ Укртрансгаз прийняв у червні 2016 року імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України для забезпечення балансування, в обсязі 75266,749 тис.куб.м. та 72206,799 тис.куб.м. В актах зазначено, що передача-приймання природного газу здійснюється в підземних сховищах газу ПАТ Укртрансгаз. Згідно до вказаних актів ціну визначено з урахуванням додаткової угоди у сумі 5604 грн. за куб.м без ПДВ  6724,8 грн. з ПДВ.
		Згідно з актами приймання-передачі від 31.05.2016 до вищевказаного договору (т.10 а.с.96-97), НАК Нафтогаз України передав, а ПАТ Укртрансгаз прийняв у травні 2016 року імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України для забезпечення балансування, в обсязі 89674,506 тис.куб.м. та 20155,304 тис.куб.м.
		З матеріалів справи вбачається (а.с.83-86, т.2), що позивач на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 здійснив розрахунок вартості послуг балансування природного газу, наданих відповідачу в червні 2016 року на підставі даних про негативний місячний небаланс  53253,949 тис.куб.м., згідно з яким вартість послуг балансування за червень 2016 року позивачем була визначена у розмірі 434040985,93 грн. (за базовою ціною 5604 грн. за куб.м без ПДВ, 6724,8 грн. з ПДВ, враховуючи вартість відбору природного газу та коефіцієнт компенсації 1,2).
		Вказаний розрахунок разом з одностороннім актом надання послуг балансування обсягів природного газу від 30.06.2016 №06-16-1512001142-Баланс та рахунком позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом від 15.07.2016 №10085/12.
		Відповідач, визначену позивачем вартість наданих у червні 2016 року послуг балансування обсягів природного газу за Договором від 17.12.2015 №1512001142 в розмірі 434040985,93 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, який розглядався в межах справи №916/2090/16.
		Водночас, в межах справи №916/2090/16 відповідачем було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142.
		За результатом розгляду справи №916/2090/16 рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 позов ПАТ Укртрансгаз було задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ПАТ Одеський припортовий завод було відмовлено.
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25.06.2019, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ Укртрансгаз було скасовано та відмовлено у задоволенні первісного позову. В межах справи №916/2090/16 апеляційною інстанцією було встановлено обставину неукладення сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142, оскільки останні не погодили предмет договору транспортування.
		 
		5. Позиція суду.
		 
		5.1 Щодо правової природи правовідносин сторін.
		Враховуючи, що відповідно до ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд вказує, що першочерговим питанням у даній справі є наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. 
		Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
		Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. 
		Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином
		Згідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так, при розгляді справи №916/2090/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», судами встановлено наступні обставини, які під час розгляду даної справи не спростовано.
		Обсяг природного газу, який був відібраний ПАТ «Одеський припортовий завод» у червні 2016 року, складає 53353,949 тис.куб.м., з яких 100 тис.куб.м. були поставлені ПАТ «Одеський припортовий завод» на наявних у нього правових підставах;
		Договір №1512001142 від 17.12.2015 є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмету договору транспортування (потужностей та обсягу транспортування газу), і тому, такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін;
		Договір №1412000312 від 24.12.2014 на час виникнення спірних правовідносин не припиняв свою дію та виконувався сторонами, що підтверджується:
		- укладеними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, в тому числі, але не виключно актом № 06-16-1414000312 від 30 червня 2016 року, що підписаний без заперечень та зауважень як АТ «Укртрансгаз» гак і ПАТ «Одеський припортовий завод»;
		- платіжними дорученнями, які підтверджують оплату таких послуг, в тому числі платіжні доручення № 4500 від 08 червня 2016 року, № 4697 від 14 червня 2016 року,№ 4906 від 21 червня 2016 року, № 5097 від 29 червня 2016 року, у реквізитах «призначення платежу» яких зазначено «оплата за послуги з транспортування природного газу в червні 2016 р. згідно з договором №1412000312 від 24.12.2014».
		Згідно з пунктом 11.1. Договору № 1412000312 від 24 грудня 2014 року договір набирає чинності з 01 січня 2015 року та укладається на строк до 31 грудня 2015 року, в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного виконання.
		Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		Листом № 6042/12-01 віл 23 грудня 2015 року Філія «УМГ «Прикарпаттрансгаз» повідомила ПАТ «Одеський припортовий завод», що оскільки заяв про припинення не було договір № 1412000312 від 24.12.2014, вважається діючим на період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
		Існування договірних відносин щодо послуги з балансування обсягів природного газу за червень 2016 року також підтверджується листом ПАТ «Укртрансгаз» № 10085/12 від 15.07.2016 та Актом № 206-16-1512001142 від 30.06.2016 надання послуг балансування обсягів природного газу (Том 2, а.с.83-86).
		З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги факт обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у червні 2016 року газу понад узгоджені номінації, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до зазначених правовідносин положення глави 83 ЦК України.
		При цьому суд зазначає, що зміст пункту 6.3.9. Договору № 1412000312 від 24 грудня 2014 року дозволяє стверджувати, що обов?язок з врегулювання небалансу (позитивного та негативного) покладено на ПАТ «Одеський припортовий завод», а не на позивача, натомість надання позивачем послуг балансування обсягів природного газу станом на червень 2016 року до предмету договору №1412000312 від 24.12.2014 не входить.
		Самі послуги балансування у спірному сенсі були запроваджені новим Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30 вересня 2015 року, який на момент укладення договору №1412000312 від 24.12.2014 ще не був прийнятий та не набрав законної сили.
		Умовами Договору № 1412000312 від 24 грудня 2014 року, зокрема пунктом 6.3.9, передбачено, що у разі відбору споживачами ПАТ «Одеський припортовий завод» в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу ПАТ «Одеський припортовий завод» до магістральних трубопроводів, що і мало місце у даному випадку, останній до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, зобов`язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПГС, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам.
		Доводи відповідача щодо дотримання ним вказаного обов`язку та закупівлі природного газу на підставі правочинів з ТОВ ГК Укргаз не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, враховуючи, зокрема, відомості, викладені ТОВ ГК Укргаз у звіті про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за червень 2016 року, а також неузгодження ПАТ Укртрансгаз актів приймання-передачі природного газу, що також було встановлено судом при розгляді справи №916/2090/16.
		За таких обставин, суд вважає, що недотримання відповідачем обов`язку, покладеного на нього умовами договору, зумовило необхідність вчинення позивачем дій, направлених на балансування газотранспортної системи, та відповідно факт понесення ним відповідних збитків.
		З огляду на викладене суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є за своїм змістом деліктними, а не кондикційними.
		Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, при цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18). 
		Враховуючи викладене, суду зазначає, що факт заподіяння збитків та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від повернення безпідставно набутого майна, для якого необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, для стягнення збитків підлягає доведенню наявність складу правопорушення.
		Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є за своїм змістом деліктними, а не кондикційними, підстави для задоволення вимог в частині зобов`язання повернути майно в натурі відсутні.
		 
		5.2 Щодо складу правопорушення.
		Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
		Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, що виражається, зокрема, у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, так як частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
		Для стягнення збитків необхідним є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
		Надавши правову оцінку встановленим у справі обставинам, суд вважає, що оскільки положення договору №1412000312 від 24.12.2014, згідно з яким надавались послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами і який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, визначають лише порядок самостійного врегулювання замовником негативного балансу  шляхом додаткової закупівлі природного газу, що не було зроблено відповідачем, означене свідчить про допущення останнім господарського правопорушення, тобто про наявність протиправної поведінки.
		Збитки позивача, що зумовлені цією поведінкою, складають вартість природного газу, сплачену за придбання спірного обсягу газу для проведення балансування системи на підставі договору від 30.05.2016 про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, який укладений між ним та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 358 122 156,24 грн (вартість газу згідно з актами приймання-передачі від 31.05.2016 до вищевказаного договору у сумі 6724,8 грн. з ПДВ*53253,949 тис.куб.м.).
		Вартість відбору природного газу та коефіцієнт компенсації 1,2, що були визначені у розрахунку витрат на балансування не можуть бути враховані судом при визначенні розміру збитків, оскільки законодавчий акт у сфері відносин з функціонування газотранспортної системи України імперативно визначає можливість здійснення послуг балансування, як складової послуги транспортування природного газу, виключно на підставі договору.
		Враховуючи, що у даному випадку до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відносяться додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, застосування вартості газу станом на момент розгляду справи, а не на момент понесення збитків  червень 2016 є неправомірним.
		Відсутність вини відповідача у заподіянні збитків ним не доведена, натомість чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).
		 
		5.3 Щодо позовної давності.
		Судом не приймаються до уваги доводи відповідача в частині необхідності застосування в даному випадку позовної давності, з огляду на наступне.
		Згідно зі ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Враховуючи, що за умовами п.6.3.9. п.6.3. договору замовник у разі відбору споживачами замовника в поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу замовника до магістральних трубопроводів, зобов`язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу замовника і обсягом газу, поставленого споживачам, до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, суд зазначає, що строк позовної давності 13.07.2016, а позовну заяву скеровано до суду 03.06.2019, тобто в межах трирічного строку.
		З огляду на вищевикладене, доводи АТ «Одеський припортовий завод» в частині необхідності застосування строку позовної давності судом не приймаються до уваги.
		Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача 274 942 грн 55 коп. судового збору. 
		 
		Керуючись ст.129,231-233,236-238,240-241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) грошові кошти у сумі 358 122 156 /триста п`ятдесят вісім мільйонів сто двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість/ грн 24 грн та судовий збір у сумі 274 942 /двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок дві/ грн 55 коп.
		 
		3. В задоволенні решти позову відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Повний текст рішення складено 19 січня 2023 р.
		 
		 
		Суддя Ю.М. Щавинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...