Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/7636/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 18.01.2023
Номер судового провадження: 51-2797км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022243000000667

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 січня 2023 року
		м. Київ
		справа № 686/7636/22
		провадження № 51-2797км22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		засудженого (у режимі відеоконференції)       ОСОБА_6 ,
		захисника (у режимі відеоконференції)           ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду
		від 13 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022243000000667 від 02 квітня 2022 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
		с. Іванівка Білозерського району Херсонської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
		від 17 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
		Згідно з цим вироком ОСОБА_6 в умовах воєнного часу 01 квітня 2022 року близько 12:12 на території Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК САРДОНІКС», яке розташоване на вул. Геологів у м. Хмельницькому, в секторі «Г» біля кіоску № 17 повторно таєно викрав належну ОСОБА_9 дорожню сумку вартістю 736 грн.
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 липня 2022 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року стосовно  ОСОБА_6 залишив без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого
		та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вищезазначені судові рішення, призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України, та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.
		Стверджує, що засуджений не міг адекватно оцінювати той факт, що вчиняє злочин в умовах воєнного стану, адже має стійкий розлад психіки, раніше був наркозалежний, а зараз має й інші тяжкі захворювання.
		Наголошує, що ОСОБА_6 в суді вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, повернув викрадене потерпілому, а тому вважає, що шкода останньомузаподіяна не була. Стверджує,
		що процесуальна поведінка ОСОБА_6 свідчить про можливість його виправлення
		без ізоляції від суспільства або ж при застосуванні більш м`якого покарання.
		На думку захисника, оскаржені судові рішення в частині застосування положень статтей 69, 75 КК України до обвинуваченого не відповідають приписам статтей 370 та 419 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник  ОСОБА_7  і засуджений  ОСОБА_6  підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор  ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
		в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
		чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого
		у касаційному порядку не оспорюються.
		Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
		й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття,
		які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається
		не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання
		- конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
		Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій,
		їх небезпечності та даним про особу винного.
		Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання
		з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення обвинуваченого
		без відбування покарання. Вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч
		і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті), видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що мають братися до уваги під час призначення покарання.
		Призначаючи  ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК України, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який має непогашену судимість за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень. Обставинами, що пом`якшують призначене обвинуваченому покарання, місцевий суд визнав його щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. Водночас обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції призначив  ОСОБА_6 покарання
		у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто мінімальне покарання згідно
		із санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, та не встановив підстав для застосування
		до обвинуваченого положень статтей 69, 75 КК України.
		Погоджуючись з такими висновками місцевого суду в частині призначеного
		обвинуваченому покарання апеляційний суд також не залишив поза увагою те,
		що ОСОБА_6 перебуває на спостереженні у лікаря-нарколога, висновки досудової доповіді органу пробації, згідно з якою обвинувачений характеризується негативно, постійного місця роботи не має, ризики повторного вчинення ним кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, як зазначено представником персоналу органу пробації, високі, його виправлення без позбавлення волі
		або обмеження волі на певний строк неможливе.
		При цьому суд визнав необґрунтованими доводи сторони захисту,
		які є аналогічними доводам в касаційній скарзі захисника, зокрема і про наявність
		в обвинуваченого ряду захворювань, що на її думку унеможливлює лікування ОСОБА_6 під час відбування ним покарання у виді позбавлення волі, оскільки згідно з Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України
		від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря.
		Так у своєму рішенні зазначив апеляційний суд слушно зазначив про те, що особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу (консультування, обстеження, лікування) в амбулаторних умовах в медичних частинах у присутності персоналу медичної частини, а тому перешкоди для лікування ОСОБА_6 під час відбування покарання відсутні.
		Доводи сторони захисту про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України апеляційний суд також визнав необґрунтованими через відсутність підстав, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину. Не встановив цей суд і підстав для застосування
		до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, обґрунтовано погодившись
		із висновком місцевого суду про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
		У зв`язку з тим, що в касаційній скарзі захисника відсутнє таке обґрунтування необхідності застосування до  ОСОБА_6 положень статтей 69, 75 КК України,
		яке б указувало на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням
		та вчиненими злочинними діями, Суд вважає, що призначене покарання
		не порушує загальних засад його призначення, встановлених КК України,
		і відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання
		або прийняття рішення про звільнення від його відбування. Тобто Суд не вбачає підстав вважати це покарання явно несправедливим через суворість.
		Отже, призначене місцевим судом  ОСОБА_6 покарання ґрунтується
		на положеннях статей 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації, є необхідним для виправлення засудженого
		та попередження вчинення ним нових злочинів.
		На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370
		та 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах захисника та засудженого доводам.
		Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити
		без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...