Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/4119/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2023. Зареєстровано: 24.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Результат оскарження 02.05.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/300/5573/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" січня 2023 р. справа № 300/4119/22
		м. Івано-Франківськ 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі  відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дії щодо відмови у проведення перерахунку пенсії з 14.04.2021 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 14.04.2021 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при переведенні позивача з пенсії за віком згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач, не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією, тобто 2018, 2019, 2020 роки, як це передбачено абзацом 4 частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку позивача, такі дії відповідача є неправомірними, так як у спірному випадку мало місце призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком). А тому відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивача з дотриманням вимог статті 40 Закону №1058, в тому числі, застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.10.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що позивачем ще 2014 році використано право вибору призначення одного з видів пенсійного забезпечення, в зв`язку із чим, ОСОБА_1 01.10.2014 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, на думку представника відповідача, має місце саме переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, при переведенні пенсії з виду на вид позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховано під час призначення попереднього виду пенсії. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхомподання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.
		Згідно ухвали суду від 20.01.2023 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог за період з 14.04.2021 по 12.04.2022,з підстав визначених представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку.
		Позовну заяву ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови у проведення перерахунку пенсії з 14.04.2021 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 14.04.2021 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, за період з 14.04.2021 по 12.04.2022 - залишено без розгляду.
		В решті позовних вимог ОСОБА_1 продовжено розгляд справи.
		Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.10.2014 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що визнається сторонами.
		Головне управління Пенсійного фонду України в області розглянувши адвокатський запит від 28.09.2022 № 7241-09/2022, повідомило представника позивача, що згідно заяви від 14.04.2021 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058) за матеріалами пенсійної справи, а саме: з урахуванням страхового стажу 37 років 6 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,37000) та заробітної плати за періоди з 01.01.1995 по 31.12.1999 і з 01.07.2000 по 30.09.2014 (коефіцієнт заробітної плати - 1,00749), про що зазначено в листі відповідача від 03.10.2022. Після перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 14.04.2021 року становив 2200,00 грн. Для обчислення пенсії використано показник середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки (2014-2016), який збільшений на коефіцієнт індексації і становить 5426,60 грн, який враховувався під час попереднього виду пенсії, відповідно до пункту 3 статті 45 Закону № 1058 (а.с.23-24). 
		Не погоджуючись із обчисленням відповідачем при перерахунку розміру пенсії позивача, а саме невірного застосування Управлінням показника середньої заробітної плати, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
		У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
		Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно,Законом України №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення",Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надаліЗакон № 1058-IV).
		Відповідно до частини 1статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
		Відповідно до статті 2Закону №1788за цим Законом призначаються:
		а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
		Згідно зістаттею 51 Закону №1788 (в редакції на час призначення пенсії позивачу за вислугу років) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
		За змістом статті 52 Закону України № 1788-XII визначає категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Відповідно до визначення, яке міститься устатті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цьогоЗакону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
		Пенсія на виконання положень частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
		1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
		2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
		3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
		В силу вимог частини 2 цієї правової норми пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
		Згідно із приписами частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
		При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3статті 45 Закону №1058-IVрегламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченоїЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №367/1830/17), від 28.11.2018 у справі № 359/3000/17.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 01.10.2014призначено пенсію за вислугою років відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначеніЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Відтак, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядкуЗакону України № 1788-XII,до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставіЗакону України № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною 3статті 45 Закону України № 1058-IV.
		Таким чином, у даному випадку, дії відповідача щодо переведення з 14.04.2021позивача на пенсію за віком відповідно доЗакону України №1058-ІVне можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначено іншу пенсію за іншим Законом України, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а саме - пенсії за віком відповідно доЗакону України №1058-ІV.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена у постановах від 14.02.2018у справі №465/5246/17, від 23.10.2018у справі №334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі №185/860/17, від 06.02.2019у справі №333/1856/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
		Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У пункті 52 рішення у справі Щокін проти України(№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства єпрерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy №36813/97).
		Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачекs.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy №33202/96).
		Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі Кантоні проти Франції (Cantoni v. France №17862/91), у справі Вєренцов проти України №20372/11).
		Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
		Правове визначення положень частини 2 статті 40 Закону №1058 вказує на те, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
		Суд зазначає, що для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше 14.04.2021, а відтак, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком за правилами Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018, 2019, 2020 роки, однак з урахуванням ухвали суду про залишення частини позовних вимог без розгляду, тільки з 12.04.2022.
		Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги необґрунтоване і протиправне застосування (використання) відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що при обчисленні у спірному випадку пенсії ОСОБА_1 належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної з 12.04.2022 пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії за 2018, 2019, 2020 роки.
		Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
		Відповідно до вимогстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
		Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
		Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно квитанції №0.0.2697334046.1 від 06.10.2022 (а.с.1). 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведення перерахунку пенсії з 12.04.2022 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної з 12.04.2022 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. 
		Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); 
		відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018). 
		 
		 
		Суддя Микитин Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...