Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/14209/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2023.
Дата набрання законної сили: 23.01.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №369/14209/19                                                 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		 
		Провадження № 11-кп/824/353/2023                                                     Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.3 ст.286 КК України 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 
		23 січня 2023 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:  
		 
		 
		головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		 
		суддів                                   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі                     ОСОБА_5 ,
		за участю 
		прокурора                           ОСОБА_6 ,
		захисника                            ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_9 та заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року, яким
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків Київської області, громадянина України, фізичної-особи підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		 
		визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавленням права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8  від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
		На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8  обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміни місця проживання, роботи або навчання.
		Цим же вироком вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат та про речові докази.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Згідно вироку суду ОСОБА_8 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, вчиненого за наступних обставин.
		19.07.2019, близько 22 години 50 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «AudiA6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 18 км + 200 м автомобільної дороги «Київ-Одеса», по території Києво-Святошинського району Київської області, в напрямку м. Одеса, проявив самовпевненість, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, відповідно до яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», в порушення вимог пункту 12.9 б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» відповідно до якого «забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові» рухаючись із швидкістю близько 147,49±14,99 км/год., яка перевищує вказану на дорожньому знаку 3.29 - 50 км/год., в порушення вимог пункту 12.2 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», та вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які переходили проїзну частину даної дороги з права на ліво відносно напрямку руху вказаного вище автомобіля.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.
		Висновком судово-медичної експертизи № 208/Д/546тр від 03.10.2019 встановлено, що смерть ОСОБА_13 , 1981 р.н., наступила внаслідок поєднаної травми грудей та гомілок. Поєднана травма грудей та гомілок відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, враховуючи, їх характер і розташування, масивність, можливо при ДТП: зіткнення легкового автомобіля, що рухався, з пішоходом. Ушкодження у вигляді множинних синців та саден внутрішньої поверхні правої нижньої кінцівки і переломом середньої третини правого стегна, множинних рваних ран та саден зовнішньої поверхні лівої гомілки і колінного суглобу, вигляд країв перелом) кісток лівої гомілки вказують на те, що під час первинного контакту потерпілий займав вертикальне положення або близьке до нього положення на проїзній частині та був обернений лівою боковою поверхнею нижньої частини тіла до транспортного засобу.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 209/Д/544тр від 03.10.2019 встановлено, що смерть ОСОБА_11 , 1982 р.н., наступила внаслідок поєднаної травми у вигляді повного розділення правої гомілки з розвитком крововтрати та множинних переломів кісток тазу відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, враховуючи їх характер та масивність, можливо при ДТП: зіткненні легкового автомобіля, що рухався, з пішоходом. Морфологія переломів кісток правого стегна і гомілки, країв розділення правої гомілки, ушкодження у вигляді синця задньо-зовнішньої поверхні лівого стегна в середній третині, ран правої підколінної ямки та колінного суглобу, синців та саден і крововиливів в м`язах внутрішньої та задньої поверхні правого стегна, внутрішнього нижнього квадранту правої сідниці вказують, що під час первинного контакту потерпіла займала вертикальне положення або близьке до нього положення та була обернена лівою заднє-боковою поверхнею тіла до транспортного засобу.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 210/Д/545тр від 03.10.2019 встановлено, що смерть ОСОБА_12 , 1979 р.н., наступила внаслідок закритої внутрішнє-черепної травми у вигляді крововиливу в м`які покриви голови, під м`яку мозкову оболонку в шлуночки мозку в поєднанні із відкритим переломом кісток правої гомілки. Закрита внутрішнє-черепна травма та відкриті переломи кісток правої гомілки відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, враховуючи їх характері розташування, масивність, можливо при ДТП: зіткненні транспортного засобу легкового типу, що рухався, з пішоходом. Вигляд країв переломів кісток правої гомілки, ушкодження у вигляді синця та саден, забитої рани внутрішньої та задньо-внутрішньої поверхонь правої гомілки, синців задньої поверхні лівого стегна та лівої сідниці, задньої напівокружності правої гомілки, колінного суглобу та стегна, крововиливів в м`язи стегон по задній поверхні, розташування м`яких тканин по внутрішній поверхні правої гомілки з крововиливом в її м`язи вказують, що під час первинного контакту з автомобілем потерпіла займала вертикальне або близьке до нього положення та була обернена лівою заднє-боковою поверхнею тіла до транспортного засобу.
		Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б) д), 12.2, 12.3, 12.9 б) Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу у якій він просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки. В решті вирок залишити без змін.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок суду є незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. 
		Прокурор вказує, що з висновком суду про можливість призначення ОСОБА_8 покарання з випробуванням, без позбавлення права керувати транспортними засобами, погодитися неможливо, у зв`язку із наступним.
		Суд першої інстанції не навів належного мотивування свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування основного та додаткового покарання з випробуванням і не врахував, що обвинувачений скоїв злочин, внаслідок якого троє осіб загинули. Крім цього, при призначенні додаткового покарання суд також не врахував вище зазначені обставини та не обрав ОСОБА_8 максимальну міру додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Той факт, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, а також його пост кримінальна поведінка, зокрема відшкодування завданої потерпілим шкоди, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання.
		Застосування до обвинуваченого покарання не пов`язаного із позбавленням волі, за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.
		На думку прокурора, суд першої інстанції формально поставився в оскаржуваному рішенні щодо щирості каяття обвинуваченого в скоєному злочинному діянні та фактично ототожнив його з визнанням вини. Однак на думку прокурора, визнання ОСОБА_8 своєї вини не може свідчити про щире каяття, а підтверджує просто бажання уникнути справедливого покарання. 
		Отже, висновок суду у вироку щодо наявності підстав для застосування до засудженого вимог ст.75 КК України було зроблено без урахування всіх обставин, які мають правове значення при вирішенні питання щодо порядку відбування призначеного судом покарання.
		 
		Заступником керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 подано апеляційну скаргу у якій він просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Виключити з вироку обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття. В решті вирок залишити без змін.
		В мотивуванні своїх вимог зазначає, що не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. 
		Прокурор вказує, що суд першої інстанції не навів належного мотивування свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування основного та додаткового покарання з випробуванням і не врахував, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, внаслідок якого загинуло троє осіб.
		Той факт, що засуджений раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, наявність на утриманні матері - інваліда 2 групи загального захворювання, батька - пенсіонера, учасника бойових дій, а також його пост кримінальну поведінку, зокрема часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілим, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання.
		На думку апелянта, суд першої інстанції досить формально поставився в оскаржуваному рішенні на щирість каяття обвинуваченого в скоєному злочинному діянні та фактично ототожнив його з визнанням вини, оскільки за вищевказаних обставин вбачається, що визнання ОСОБА_8 своєї вини не може свідчити про щире каяття, а підтверджує бажання уникнути ним справедливого покарання.
		Сторона обвинувачення вказує, що суд не надав правової оцінки тому факту, що ОСОБА_8 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, що виразилися у керування ним транспортним засобом із значним перевищенням швидкості майже на 100 км/год., що і стало причиною вчинення ним смертельної дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку поданих апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.3 ст.286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
		У відповідності до ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути серед іншого невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Із положеннями ч.2 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Колегією суддів встановлена така невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання, а саме не обґрунтоване застосування до нього ст.75 КК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних  правопорушень.
		Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивні характеристики обвинуваченого за місцем роботи та навчання,  а також те, що він є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, обставини вчинення злочину, наявність на утриманні матері-інваліда 2 групи загального захворювання, батька-пенсіонера учасника бойових дій, а також думку потерпілих, які не наполягали на позбавленні його волі.
		Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд першої інстанції визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.
		Згідно ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом першої інстанції не встановлено.
		Однак, районний суд в порушення вимог ст.65 КК України, у повній мірі не врахував, що ОСОБА_8 керуючи автомобілем перевищив дозволену швидкість майже на 100 км/год, чим грубо порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до тяжких наслідків - загибелі трьох осіб.
		Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає правильними доводи апеляційних скарг прокурорів із приводу необґрунтованого призначення судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.75 КК України, а також безпідставного не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки це є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а таке покарання не є необхідним та достатнім для його виправлення і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості і є явно несправедливим.
		Згідно ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Таким чином, апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню частково, авирок місцевого суду - скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухваленням в цій частині вироку апеляційного суду.
		При призначенні ОСОБА_8 покарання, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до  тяжких злочинів, обставини кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілі перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в темну пору доби перетинали проїжджу частину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне проживання, характеризується  виключно позитивно, є фізичною-особою підприємцем, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, наявність на утриманні матері-інваліда 2 групи загального захворювання, батька-пенсіонера учасника бойових дій,обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Доводи апеляційних скарг прокурорів щодо на відсутність у обвинуваченого щирого каяття, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
		Як неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях Верховний Суд, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
		Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
		Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_15 вбачається, що одразу після події він викликав швидку допомогу та працівників поліції, свою вину визнав, добровільно відшкодував шкоду, потерпілі просили його суворо не карати та зазначили, що не мають до нього претензій. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, об`єктивно підтверджують щирість каяття ОСОБА_15 .
		Таким чином враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, а також обставини скоєння кримінального провадження, колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 , а також таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого буде покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, оскільки саме таке покарання буде відповідати вимогам кримінального закону і буде необхідним та достатнім для досягнення його мети.
		Підстав для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст.ст.69, 75 КК України колегія суддів не вбачає. 
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА :
		 
		Апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_9 та заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
		Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року щодо  ОСОБА_8  - скасувати в частині призначеного йому покарання.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким  ОСОБА_8  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання цього вироку.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати  ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 20 липня 2019 року по 12 грудня 2019 року в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		У решті вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року щодо  ОСОБА_8 залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк із моменту вручення копії вироку.
		 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...