Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/56/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: 61-16130ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 січня 2023 року
		м. Київ
		справа № 461/56/20
		провадження № 61-16130св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саманюк Ірина Миколаївна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 
		2021 року, ухвалене у складі судді Радченка В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Шандри М. М. Бойко С. М., Савуляка Р. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання в частині недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
		В обґрунтування позову вказував, що 24 жовтня 2013 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 
		2 березня 2017 року він з ОСОБА_2 за спільні кошти купили автомобіль, а 22 жовтня 2018 року - квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		Позивач зазначає, що він має постійний дохід у формі заробітної плати, оскільки, починаючи з 2001 року офіційно працює у Грецькій Республіці. Отримуючи дохід за кордоном, він передавав кошти для придбання вказаного майна.
		У листопаді 2019 року сторони вирішили розірвати шлюб і ОСОБА_2 повідомила позивача, що вказане майно зареєстровано на праві власності за її матір`ю ОСОБА_3 .
		Позивач вважає фіктивними договори купівлі-продажу автомобіля та квартири в частині зазначення в них покупцем ОСОБА_3 , оскільки фактично вказане майно придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_3 мала низький дохід та у неї були відсутні кошти для придбання вказаного майна.
		Уточнивши позовні вимоги, просив:
		- визнати частково недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу, укладений 2 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С. за реєстровим № 847, предметом якого є квартира 
		АДРЕСА_1 , перевівши право покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		- визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру 
		АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на її 1/2 частку;
		- визнати частково недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу автомобіля № 22852, укладений 2 березня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Галавтосвіт» та ОСОБА_3 , предметом його є автомобіль Nissan Juke 2017 року випуску, колір білий перламутр (QABG), номер кузова: НОМЕР_1 , перевівши право покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		- визнати автомобіль Nissan Juke, 2017 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на його 1/2 частку.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив про недоведення позивачем належними і допустимими доказами того, що передані ОСОБА_2 кошти використані для придбання квартири та автомобіля, що вказує на відсутність підстав вважати спірне майно таким, що придбано за спільні кошти подружжя.
		Постановою Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саманюк І. М. залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 
		2021 року - без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сарманюк І. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 
		2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року 
		у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), про те, що «якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір».
		Не врахувавши вказаний висновок Верховного Суду, суди попередніх інстанції не надали оцінки доказам, поданим позивачем на підтвердження обставин зняття ним 30 серпня 2018 року коштів з його банківського рахунку в АТ «Укргазбанк» у розмірі 589 705 грн, які використані на придбання спірного майна, та доказам щодо доходів ОСОБА_3 за період з 2016 до 2018 року, які вказують на відсутність в останньої можливості придбати квартиру та автомобіль.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи 
		заявника про:
		- застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 липня 2020 року 
		у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19) (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);
		- недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої 
		статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції склав актовий запис № 2778.
		26 грудня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суди встановили зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 
		від 26 грудня 2019 року.
		Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля № 22852 від 2 березня 2017 року, укладеного ТОВ «Галавтосвіт» та 
		ОСОБА_3 , остання набула у власність транспортний засіб марки NISSAN JUKE 2017 року випуску, загальна вартість якого складає 513 550 грн.
		З листа регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства МВС у Львівській області від 15 липня 2020 року № 31/13-414 суди встановили, що за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб NISSAN JUKE 2017 року випуску, білого кольору.
		Також суди встановили, що 2 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С. С. і зареєстрований № 847, відповідно до умов якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .
		Пунктом 8 договору купівлі-продажу квартири 2 жовтня 2018 року його сторони погодили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам та намірам; цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; сторони не мають заперечень щодо кожної з умов договору, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
		За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони - право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
		Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
		Відповідно до статті 657 ЦК України обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна є укладення його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
		Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України; зокрема, відповідно до її частини п`ятої 
		правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою 
		статті 203 цього Кодексу.
		Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору.
		Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14 лютого 
		2022 року у справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20), від 1 червня 2022 року у справі № 372/2157/19 (провадження № 61-18267св21), від 7 червня 2022 року у справі № 756/15583/17 (провадження № 61-20565св21), від 5 жовтня 2022 року у справі № 372/2157/19 (провадження № 61-6340св22) від 27 липня 2022 року у справі №201/5565/19 (провадження № 61-14926св21) та 
		від 16 листопада 2022 року у справі № 522/7408/20 
		(провадження № 61-4871св22).
		Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 просив, зокрема, визнати частково недійсними у частині покупця договір купівлі-продажу автомобіля від 2 березня 2017 року та договір купівлі-продажу квартири від 2 жовтня 2018 року з переведенням прав покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц 
		(провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), 
		від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
		Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недісними договорів купівлі-продажу автомобіля і квартири в частині покупця і переведення прав покупця не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту в цій частині вимог.
		Оскільки позовні вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю і визнання за позивачем права власності на 1/2 частку цього майна є похідними від вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсним в частині покупця, то у задоволенні зазначених вимог також необхідно відмовити.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку  про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте помилилися з мотивами такої відмови, не врахувавши, що положеннями ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
		Оскільки суди попередніх інстанцій відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, тобто з тих підстав, що такий спосіб судового захисту можливий, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні у їх мотивувальних частинах.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Верховний Суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19) щодо можливості визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця, відхиляються касаційним судом, оскільки від цих висновків відступив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою
		статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постановах Верховного Суду від 14 лютого 
		2022 року у справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20), від 1 червня 2022 року у справі № 372/2157/19 (провадження № 61-18267св21), від 7 червня 2022 року у справі № 756/15583/17 (провадження № 61-20565св21), від 5 жовтня 2022 року у справі № 372/2157/19 (провадження № 61-6340св22) від 27 липня 2022 року у справі №201/5565/19 (провадження № 61-14926св21) та 
		від 16 листопада 2022 року у справі № 522/7408/20 
		(провадження № 61-4871св22), що узгоджується з частиною третьою 
		статті 400 ЦПК України.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказали неналежні мотиви та підстави для такої відмови, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні у їх мотивувальних частинах.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у їх мотивувальних частинах, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Щодо заяви про затвердження мирової угоди
		У листопаді 2022 року адвокат Саманюк І. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду заяву про затвердження мирової угоди, за умовами якої сторони домовились, що 
		ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог у даній справі у повному обсязі; положень щодо врегулювання майнових прав сторін мирова угода не містить.
		Вивчивши доводи заяви про затвердження мирової угоди, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
		Таким чином, мирова угода укладається щодо прав і обов`язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
		Відповідно до частин першої, другої статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
		Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними (пункт 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України).
		Мирова угода не містить положень щодо зобов`язань врегулювання майнових вимог сторін, у зв`язку з чим не може бути затверджена судом касаційної інстанції, оскільки мирова угода за своєю правовою природою є змістом волевиявлення сторін, втручатися в яке суд не має повноважень.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у затвердженні мирової угоди у зв`язку з тим, що вона суперечить нормам чинного законодавства.
		Такого висновку, відмовляючи у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27 лютого 2019 року 
		у справі № 752/9083/16-ц (провадження № 61-14429св18).
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саманюк Ірина Миколаївна, ОСОБА_2 та Береговській Оксані Іванівні у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саманюк Ірина Миколаївна, задовольнити частково.
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 8 вересня 2021 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...