Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/1409/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 24.01.2023. Зареєстровано: 25.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2023.
Дата набрання законної сили: 17.01.2023
Номер судового провадження: A/855/16586/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1409/21                                                                  Головуючий у 1 інстанції: Головенко О.Д.
		                                                                            Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  17 січня 2023 року                                                                                            м. Київ
		  Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Аліменка В.О.
		                                                                 Кузьмишиної О.М.
		За участю секретаря                               Заміхановської Д.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України    про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач - Громадянин Ізраїлю ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в  якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю від 06.08.2020 громадянину Ізраїлю ОСОБА_2, прийняте заступником начальника відділу начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", капітаном ОСОБА_1 . 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю від 06.08.2020 громадянину Ізраїлю ОСОБА_2, прийняте заступником начальника відділу начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", капітаном ОСОБА_1 . 
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Окремий  контрольно-пропускний пункт «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Ухвалою від Шостого апеляційного адміністративного суду від    25 листопада 2022 року витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ: 37996391) доручення про заборону в`їзду в Україну щодо Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		07 грудня електронною поштою та 12 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку, на виконання вищевказаної ухвали суду, до Шостого апеляційного адміністративного суду від    Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшли письмові пояснення.
		Ухвалою від Шостого апеляційного адміністративного суду від    14 грудня 2022 року витребувано у Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034074) належним чином завірену копію рішення про заборону в`їзду в Україну Громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Ізраїлю, що підтверджується копією паспортного документа № НОМЕР_2 , що видано 12.08.2019 у м. Єрусалим, Ізраїль.
		06 серпня 2020 року під час спроби перетину державного кордону України у пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» громадянином Ізраїлю ОСОБА_2, заступником начальника відділу - начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну іноземцю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Частинами 1-2 статті 2 вищевказаного Закону передбачено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
		Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
		Пунктом 1 частини 3 статті 2 Закону № 1710-VI закріплено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1710-VI, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.
		В силу вимог частини 1 статті  6 Закону № 1710-VI, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
		У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 7 Закону № 1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
		У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
		Нормами частини 1 статті 8  Закону № 1710-VI визначено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови:
		1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
		2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну;
		3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
		4) підтвердження мети запланованого перебування;
		5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
		Положеннями статті 14 Закону № 1710-VI визначено порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України.
		Так, згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
		Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника відділу - начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном ОСОБА_1 було прийнято рішення від 06 серпня 2020 року про відмову в перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Підставою відмови вказано те, що відносно позивача є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстава відмови у перетинанні кордону визначена некоректно і неточно, оскільки містить дві різні підстави, а саме, згідно п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону № 1710, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови, зокрема, наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України та «щодо нього є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в України».
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення має ознаки протиправності, чим порушує права та обов`язки позивача при перетині державного кордону України.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
		Як вказує апелянт, 06 серпня 2020 року у пункті пропуску через державний кордон «ІНФОРМАЦІЯ_1» під час здійснення прикордонного контролю на в`їзд в Україну пасажирів було виконано вимоги п. 2.5 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 року за № 1083/21395, зокрема, заступником начальника відділу - начальником 2-го відділення відділу прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном ОСОБА_3 здійснено пошук необхідної інформації про особу позивача у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.
		За результатами пошуку було встановлено, що стосовно гр. Ізраїлю ОСОБА_2 28.07.1983 р.н. відбулося спрацювання БД Гарт-1/П за індексом «Д», дата постановки на облік виконання доручення з індексом «Д» - заборона в`їзду в Україну 29.05.2020 року та ініціатором даного доручення була Служба Безпеки України.
		З огляду на зазначене, заступником начальника відділу - начальником 2-го відділення відділу прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном ОСОБА_1 , керуючись ст.ст. 8, 14 Закону України «Про прикордонний контроль», ст.с. 1, 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06.08.2020 року було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, яке відповідає вимогам чинного законодавства України.
		При цьому, апелянт наголошує на тому, що основна підстава зазначена вірно - наявність рішення уповноваженого державного органу, помилково зазначено цифрове позначення відповідного пункту нормативно-правового акту, так звана арифметична помилка, зумовлена великим пасажиропотоком.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.06.2017 № 535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2017 р. за № 1091/30959 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок №535).
		Пунктом 3 Порядку №535 передбачено, що обробка інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) та формування баз даних відомостей про осіб, стосовно яких є доручення (далі - оперативні бази даних), здійснюються тільки з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України (далі - система «Гарт-1»), яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 вересня 2008 року № 810, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2008 року за № 1086/15777.
		Пунктом 6 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 вересня 2008 року № 810, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2008 року за № 1086/15777 (далі - Положення №810) визначено, що до функцій системи Тарт-1" відносяться, зокрема, формування баз даних про осіб, які перетнули державний кордон Україні, у тому числі, з фіксуванням їх біометричних даних, осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну, у тому числі, згідно з дорученнями правоохоронних органів.
		Згідно пункту « Порядку №535, Доручення надсилаються до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби (далі - Головний центр) та беруться до виконання відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280.
		У відповідності до пунктів 7-9 Положення №810, власником системи "Гарт-1" та інформації, що в ній  обробляється є Адміністрація Держприкордонслужби. 
		Користувачами системи "Гарт-1" є посадові  та службові  особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким в установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі. 
		Право розпоряджатися системою "Гарт-1" надається  розпоряднику системи - начальнику зв`язку Державної прикордонної служби України.
		Отже, з вищевказаного вбачається, що персонал Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України    є тільки користувачем інформації, наявній в системі "Гарт-1». Підтвердженням факту наявності заборони в`їзду в Україну, відносно особи яка перетинає державний кордон України є повідомлення про збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення правоохоронного органу.
		Вирішальним, в даному випадку, є наявність підстав для обмеження у в`їзді в Україну та наявності доручення уповноваженого органу.
		Таким чином, персонал Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України    не приймає до виконання доручення правоохоронних органів та не здійснює їх перевірку, а тільки виконує їх в пунктах пропуску через державний кордон України, у відповідності до обов`язків покладених п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
		На підтвердження наявності рішення  Служби безпеки України про заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , апелянтом в суді апеляційної інстанції надано Витяг з бази даних стосовно наявності доручення щодо заборони в`їзду позивачу уповноваженого державного органу.
		Беручи до уваги викладене, оскільки, наявність в базі даних системи «Гарт-1» доручення правоохоронного органу з індексом «Д» є обов`язковою підставою для відмови у перетинання особою державного кордону України, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про наявність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
		Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними в постановах від 29 листопада 2019 року у справі №826/7912/18 та від 05 липня 2018 року у справі №810/1710/17.          
		Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що Громадянином Ізраїлю ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів оскарження відповідного рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну - Служби безпеки України про заборону йому в`їзду в Україну.
		При цьому, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 травня 2021 року у справі №826/9102/18, згідно якої, право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діє у межах наданих йому повноважень.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що у задоволенні адміністративного позову Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України   про визнання протиправним та скасування рішення слід відмовити.
		Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України задовольнити.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення.
		У задоволенні адміністративного позову Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Вівдиченко Т.Р.          
		 
		Судді                                                                                           Аліменко В.О.
		 
		                                                                                                            Кузьмишина О.М.
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 23.01.2023 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...