Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/13425/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2023. Зареєстровано: 25.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2023.
Дата набрання законної сили: 17.02.2023
Номер судового провадження: 2/201/938/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/13425/21
		Провадження № 2/201/938/2023
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне) 
		 
		17 січня 2023 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		у складі: головуючого судді  Федоріщева С.С.,
		при секретарі  Максимовій О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Стислий виклад позиції позивача.
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2016 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме  до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В обґрунтуванні позовних вимог вказала, що з ОСОБА_3 знайома з 1984 року, з 2006 року, оскільки обидва були розлучені, почали зустрічатися. З 2007 року фактично проживала разом із ОСОБА_3 в його квартирі по АДРЕСА_1 через часті серцеві напади у Шуйдіна, піклувалася про цього та надавала допомогу. Після операції на серці ОСОБА_3 у 2008 році, позивач піклувалася про нього, доглядала. Діти ОСОБА_3 , які мешкають в РФ не приїхали, щоб піклуватися про батька. З 2012/2013 по 2015 рік ОСОБА_3 мешкав та працював в м. Судак АР Крим. Позивач часто приїжджала до нього разом із своїми дітьми від попереднього шлюбу. В 2015 році придбала будинок в м. Ялта АР Крим, ОСОБА_3 допомагав їй з оформленням документів на будинок, з дрібним ремонтом будинку. У 2016 році ОСОБА_3 запропонував проживати разом, як подружжя, з перспективою укладання шлюбу, ведення спільного господарства та бюджету. Позивач прийняла його пропозицію, оскільки він став для неї справжнім чоловіком, між ними встановилися фактичні шлюбні стосунки, незважаючи на відсутність зареєстрованого шлюбу. З 2016 року позивач разом із ОСОБА_3 стали разом проживати в його квартирі за адресою АДРЕСА_2 , як подружжя, разом придбавали речі, разом, як подружжя приймали участь у родинних святах та дружніх зустрічах, знайомі обох були повідомлені про спільне проживання позивача та ОСОБА_3 , як подружжя. З 2016 року вели спільний бюджет, вирішили разом будували дім за для сумісного проживання в ньому на земельній ділянці, яку ОСОБА_3 викупив в м. Судак. В 2016 році позивач припинила діяльність, як ФОП, ОСОБА_3 запропонував позивачу утримання за його рахунок. Після призначення позивачу пенсії в 2018 році, вона робила свій вклад в спільний бюджет. Отже з 2016 року позивач та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто, фактично мали шлюбні відносини. Від цього часу їх поєднувало не тільки спільне проживання, але і спільні права та обов`язки, спільні доходи, спільні витрати тощо, тобто усі ознаки, які визначені ст. 3 Сімейного Кодексу України. У вересні 2018 року позивач із ОСОБА_3 повернулися з Криму до Дніпра. 21 вересня 2018 року у ОСОБА_3 стався крововилив у мозку, позивач разом із своїм зятем влаштували його на лікування до лікарні ім. Мечникова, зателефонували дочці ОСОБА_3  ОСОБА_2 , яка навідала батька в лікарні через 10 днів та одразу повернулася до РФ. Всі витрати з лікування, обстеження та харчування ОСОБА_3 взяв на себе зять позивача, з яким у ОСОБА_3 були майже родинні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Донька із зятем позивача взяли на себе підготування похорону, бо сама позивач почувалася дуже погано. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку прийняла відповідач ОСОБА_2 , як донька померлого.
		 
		Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2021 року вищевказана справа була передана в провадження судді Антонюка О.А.
		Ухвалою судді Антонюка А.О. від 21 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю було заявлено самовідвід.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2022 року вищевказану справу було передано судді Федоріщеву С.С..
		Ухвалою судді від 27 січня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю.
		Ухвалою суду від 27.01.2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, відкрито провадження та призначено до розгляду в загальному порядку.
		Крім того, у судовому засіданні від 30 листопада 2022 року було допитано свідків.
		Свідок ОСОБА_4 (зять позивачки) у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 з покійним ОСОБА_3 були знайомі давно, з 2016 року стали проживати разом, вели спільне господарство, планували оформити свої відносини шляхом реєстрації шлюбу. У 2018 році ОСОБА_3 стало погано через інсульт, він потрапив до лікарні, у зв`язку з чим позивачка за ним доглядала, але зусилля лікарів не допомогли та ОСОБА_3 помер. Організацією його поховання займалася позивачка, яка просила допомагати його (свідка по справ ОСОБА_5 ), та він у міру своїх можливостей в цьому допомагав. 
		Свідок ОСОБА_6 (брат позивачки) у судовому засіданні пояснив, що від спільної заяви позивача та ОСОБА_3 в 2016 році дізнався, що їх тривалі стосунки перейшли в спільне проживання однією сім`єю. Підтвердив сімейний характер взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету. Крім того пояснив, що у 2018 році ОСОБА_3 стало погано через інсульт, він потрапив до лікарні, у зв`язку з чим позивачка за ним доглядала, але зусилля лікарів не допомогли та ОСОБА_3 помер. Організацією його поховання займалася позивачка.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Лавринович О.В. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про вирішення справи за її відсутності, на задоволені позову наполягала. 
		Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
		Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
		Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
		Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК. 
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом
		Судом встановлено, що Судом встановлено, що з ОСОБА_3 позивач знайома з 1984 року, з 2006 року почали зустрічатися.
		З 2007 року позивач проживала разом із ОСОБА_3 в його квартирі по АДРЕСА_1 через часті серцеві напади у ОСОБА_3 , піклувалася про цього та надавала допомогу, після операції на серці у 2008 році, позивач піклувалася про ОСОБА_3 , доглядала. 
		З 2012/2013 по 2015 рік ОСОБА_3 мешкав та працював в м. Судак АР Крим. Позивач часто приїжджала до нього разом із своїми дітьми від попереднього шлюбу. В 2015 році придбала будинок в м. Ялта АР Крим, ОСОБА_3 допомагав їй з оформленням документів на будинок, з дрібним ремонтом будинку.
		У 2016 році ОСОБА_3 запропонував проживати разом, як подружжя, з перспективою укладання шлюбу, ведення спільного господарства та бюджету. Позивач прийняла його пропозицію, оскільки між ними встановилися фактичні шлюбні стосунки, незважаючи на відсутність зареєстрованого шлюбу. 
		З 2016 року позивач разом із ОСОБА_3 проживали в його квартирі за адресою АДРЕСА_2 , як подружжя, разом придбавали речі, разом, як подружжя приймали участь у родинних святах та дружніх зустрічах, знайомі обох були повідомлені про спільне проживання позивача та ОСОБА_3 , як подружжя. З 2016 року вели спільний бюджет, вирішили разом будували дім за для сумісного проживання в ньому на земельній ділянці, яку ОСОБА_3 викупив в м. Судак. 
		В 2016 році позивач припинила діяльність, як ФОП, ОСОБА_3 запропонував позивачу утримання за його рахунок. Після призначення позивачу пенсії в 2018 році, вона робила свій вклад в спільний бюджет.
		Також встановлено, що з 2016 року позивач та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки, спільні доходи, спільні витрати тощо, тобто усі ознаки, які визначені ст. 3 Сімейного Кодексу України.
		В вересні 2018 року позивач із ОСОБА_3 повернулися з Криму до Дніпра. 21 вересня 2018 року у ОСОБА_3 стався крововилив у мозку, позивач разом із своїм зятем влаштували його на лікування до лікарні ім. Мечникова, зателефонували дочці ОСОБА_3  ОСОБА_2 , яка навідала батька в лікарні через 10 днів та одразу повернулася до РФ. Всі витрати з лікування, обстеження та харчування ОСОБА_3 взяв на себе зять позивача. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Донька із зятем позивача взяли на себе підготування похорону, бо сама позивач почувалася дуже погано.
		Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку прийняла відповідач ОСОБА_2 , як донька померлого..
		 
		Мотивована оцінкакожного аргументу,наведеного позивачем,щодо наявностічи відсутностіпідстав длязадоволення позову.Норми права,які застосувавсуд,та мотивиїх застосування. 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
		Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
		Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 644/6274/16-ц (провадження N 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 554/8023/15-ц (провадження N 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".
		З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).
		Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.
		Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
		Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі N 295/14208/18-ц (провадження N 61-12879св20).
		Суд зазначає, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
		Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. 
		Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
		Суд оцінюючи надані письмові докази, пояснення представника, покази свідків, дійшов висновку, що надані позивачем докази у їх сукупності, свідчать не лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків, як між чоловіком та жінкою, а й ведення спільного господарства, побуту та бюджету.
		Таким чином, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2016 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме  до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		Враховуючі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення та слід встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2016 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме  до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, тож з відповідача на користь позивача слід стягнути 908,00 грн. понесеного судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю  задовольнити.
		Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2016 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме  до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 (громадянки АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
		Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		СуддяФедоріщев С.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...