Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4264/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2023. Зареєстровано: 25.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2023.
Дата набрання законної сили: 24.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/48/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140050001861

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/4264/19
		1-кп/461/48/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24.01.2023 року                                            місто Львів 
		Галицький районний суд міста Львова у складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Дрогобич Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України,
		встановив:
		ОСОБА_4 29 квітня 2019 року близько 07 години 20 хвилин, перебуваючи у приміщенні приймальні громадян Галицького ВП ГУ НП у Львівській області, по вул. Мартовича, 2, у м. Львові, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, наніс удар головою у ліву половину обличчя інспектору 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Львові ОСОБА_5 , який перебував у форменому одязі та, відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», при виконанні завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку в публічних місцях, заподіявши при цьому потерпілому, згідно з висновком експерта №333 від 29.05.2019, закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, навколоорбітальну гематому лівого ока, що відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він 29 квітня 2019 року близько 07 години 20 хвилин, перебуваючи у приміщенні приймальні громадян Галицького ВП ГУ НП у Львівській області, що по вул. Мартовича, 2, у м. Львові, будучи у стані алкогольного сп`яніння, наніс удар головою у ліву половину обличчя інспектору Управління патрульної поліції у м. Львові ОСОБА_5 , який перебував у форменому одязі.
		Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Мотиви і мета вчинення ним злочину, а також спосіб вчинення злочину в обвинувальному акті відображені вірно. 
		У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, просить вибачення у потерпілого. Просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.
		Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються. 
		При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані ним безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.
		Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу легке тілесне ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.
		В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
		Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра. 
		Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає сприяння розкриттю злочину та щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу.
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого.Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Також, при призначенні покарання суд враховує досудову доповідь органу пробації щодо ОСОБА_4 , згідно якої, ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні. 
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії. 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. 
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. 
		При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість  це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. 
		На переконання суду, наведене покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі та обтяжуючу обставини, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Водночас, визначаючи перелік обов`язків для засудженого суд враховує висновок органу пробації, згідно якого звільнення від відбування покарання засудженого повинно включати в себе обов`язки передбачені ст. 76 КК України
		Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_4 визнативинним увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.345 Кримінального кодексу Українита призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
		Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речові докази, після набрання вироком законної сили:
		-два DVD-R диски з надписом «Datex»  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...