Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/756/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2023. Зареєстровано: 25.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/405/36/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016120020005129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 405/756/20
		        1-кп/405/36/20
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 січня 2023 року Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
		       головуючого судді - ОСОБА_1 
		       за участю:
		       секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		       прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		потерпілого - ОСОБА_10 
		       цивільного позивача - ОСОБА_11 
		       представника цивільного відповідача КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської
		обласної ради» - ОСОБА_12 
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_13 
		обвинуваченого - ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький кримінальне провадження № 12016120020005129 у відношенні:
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді лікаря хірурга дитячого хірургічного відділення № 1 КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_14 , маючи вищу медичну освіту за спеціальністю дитяча хірургія, на підставі наказу № 96 від 17.07.2001 по Кіровоградській дитячій обласній лікарні призначений на посаду лікаря хірурга дитячого хірургічного відділення № 1 Кіровоградської дитячої обласної лікарні з 19.07.2001, тобто є медичним працівником.
		Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 медична допомога - це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами.
		Перебуваючи на вказаній посаді, до функціональних та посадових обов`язків ОСОБА_14 згідно посадової інструкції лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої головним лікарем Кіровоградської дитячої обласної лікарні 14.01.2010, входило:
		?надавати кваліфіковану медичну допомогу дітям, яких лікує на основі сучасних досягнень медичної науки і практики;
		?призначати медикаментозне лікування, лікувальні процедури, маніпуляції, режим вигодовування та дієтичного харчування, відповідний догляд за хворими дітьми і нести відповідальність за виконання зроблених ним призначень;
		?щодня проводити обходи хворих разом з палатною медсестрою, брати участь у обходах завідувача відділенням, де доповідати йому про своїх хворих, а в необхідних випадках консультуватися з іншими фахівцями;
		?якісно вести медичні карти стаціонарних хворих (обов`язково знайомити батьків або опікунів про планові обстеження та лікування дітей);
		?докладати завідувачу відділенням про всі ускладнення у визначенні діагнозу, а також про всі зміни в стані хворого;
		?керувати роботою середнього та молодшого медичного персоналу безпосередньо йому підпорядкованому та перевіряти правильність і своєчасність виконання лікарських призначень. У випадку не виконання доповідає про це завідувачу відділенням.
		Відповідно до п. 87 Кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.03.2002 № 117 (права і обов`язки), лікар-хірург дитячий керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію хірургічної (травматологічної) допомоги. Проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого, оцінює тяжкість стану хворого. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику хірургічних захворювань. Застосовує сучасні методи лікування захворювань хірургічного профілю у дітей. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. Розробляє схему післяопераційного ведення хворого. Визначає пріоритетні напрями профілактики захворювань хірургічного профілю та травматизму серед дитячого населення. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Володіє сучасними методами моніторингу стану здоров`я дітей, своєчасно виявляє фактори ризику. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
		Згідно зі ст. 34 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» лікуючим лікарем є лікар закладу охорони здоров`я, який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування та його обов`язками є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
		Пунктом «а» ст.78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що медичні працівники зобов`язані сприяти  охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
		Проте ОСОБА_14 , працюючи на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, допустив настання тяжких наслідків для неповнолітнього у виді смерті, за наступних обставин.
		19.04.2011 о 10-25 годині до Кіровоградської дитячої обласної лікарні в хірургічне відділення планово госпіталізована малолітня ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом вроджена аномалія розвитку шлунково-кишкового тракту: доліхоколон, стадія субкомпенсації, коліт, лікуючим лікарем якої був призначений ОСОБА_14 .
		Згідно листка лікарських призначень ОСОБА_16 лікуючим лікарем ОСОБА_14 призначено медикаментозне лікування препаратами прозерін в ін`єкціях, нормалакт, мезим форте, субалін, біоспорин, нейровітан, масаж живота, озокирит на живіт, електростимуляція кишківника та гіпертонічні клізми.
		Із медичної карти № 4349 стаціонарного хворого ОСОБА_16 встановлено, що 19.04.2011 у плані обстеження лікарем було зазначено: «... (клизми гипертонические 2 p/день)», концентрація розчину та кількість днів не вказана. У листку лікарських призначень зазначено, що дитині призначено та виконано у період з 19.04.2011 по 21.04.2011 «Гиперт. к-мы». Концентрація розчину та кратність введення клізм не вказана, чим порушено вимоги наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів» №184 від 26.07.1999, чинного на момент вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому, згідно вимог Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 в якості місцевої терапії призначається іригація товстого кишечника 1% розчином NaCІ з обов`язковим контролем за співвідношенням введеного та виведеного об`ємів рідини, показана сифонна (очисна) клізма 2 рази напередодні операції зранку та ввечері. В день операції за 1-1,5 години до операції проводиться очисна клізма. В порушення зазначених вимог Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, лікуючим лікарем ОСОБА_14 допущено проведення гіпертонічних клізм 5% розчином натрію хлориду.
		Так, 21.04.2019 малолітній ОСОБА_16  з метою підготовки дитини до іригографії, призначеної на 22.04.2011, проведено три клізми 5-відсотковим розчином натрію хлориду. Після другої клізми у ОСОБА_16 погіршилося самопочуття, в останньої тряслося тіло та почалась блювота. Про вказаний факт зазначено в медичній документації та повідомлено лікуючого лікаря ОСОБА_14 .
		В свою чергу, ОСОБА_14 , діючи злочинно недбало, проявляючи несумлінне ставлення до виконання своїх професійних обов`язків, не надав належної оцінки факту погіршення самопочуття малолітньої ОСОБА_16 , не оцінив ускладнення перебігу захворювання у зв`язку з тяжкою реакцією на клізму, не забезпечив постійне медичне спостереження за дитиною, не розпорядився щодо припинення проведення клізм та відтермінування проведення процедури іригографії.
		22.04.2011 о 06-30 годині малолітній ОСОБА_16 проведено ще три клізми 5-відсотковим розчином натрію хлориду, в результаті чого стан останньої знову погіршився: відмічалось тремтіння тіла, посиніння губ, блювота та в`ялість.
		22.04.2019 в період часу з 08-00 до 08-40 години малолітній ОСОБА_16 проведено процедуру іригографії, під час якої остання також виблювала.
		При проведенні процедури іригографія з контрастом - барієм, який вводився через клізму в ренгенкабінеті, лікуючий хірург ОСОБА_14 не був присутній, що є порушенням вимог Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88.
		22.04.2019 об 11-30 годині стан малолітньої ОСОБА_16 різко погіршився, а саме: піднялась температура тіла до 41,5 градусів по Цельсію, почалися конвульсії, дитина знепритомніла. Близько 15-00 години малолітню ОСОБА_16 переведено до відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії.
		23.04.2011 близько 06-30 години малолітня ОСОБА_16 впала в кому 2 ступеню, перестала самостійно дихати та була підключена до апарату штучного дихання.
		24.04.2011 близько 22-00 години малолітня ОСОБА_16 перебувала в комі 3 ступеню.
		26.04.2011 о 21-45 годині, не зважаючи на проведені реанімаційні заходи, констатовано біологічну смерть малолітньої ОСОБА_16 .
		Згідно протоколу патологоанатомічного дослідження № 16 трупа малолітньої ОСОБА_16 від 27.04.2011 причиною смерті останньої було встановлено набряк легень, мозку, інтоксикація, фібринозний виразково-ерозивний гастрит, виразково-ерозивний коліт, доліхоколон.
		Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 346/12 від 17.02.2014 у дитини ОСОБА_16 мала місце вроджена аномалія розвитку товстого кишечника: мегадоліхоколон, так звана хвороба Гіршпрунга.
		Відповідно до Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, на госпітальному етапі лікування обов`язковим є проведення загально-клінічного обстеження та УЗД для діагностики супутньої патології. Провідною маніпуляцією у діагностиці хвороби Гіршпрунга є рентгеноконтрастне дослідження кишечника - іригографія. Маніпуляція вимагає наявності 3 лікарів - спеціалістів: хірурга, рентгенолога, анестезіолога-реаніматолога. Виконується з використанням барієвої суміші, що готується на фізіологічному розчині з розрахунку 1 частина барію на 4 частини розчину. Дітям 1-3 років вводиться від 100 до 200 мл цього розчину. В даному випадку це обстеження, не зважаючи на виконання його раніше, було необхідним для уточнення діагнозу.
		Іригографія, яка є плановою діагностичною методикою, виконувалась на тлі порушеного загального стану дитини (блювота, в`ялість, психомоторне збудження) та ознак наявності запального процесу в організмі (при дослідженні крові 22.04.2011 виявлено лейкоцитоз та наявність 9 паличкоядерних нейтрофілів, а при дослідженні сечі 20.04.2011 та 22.04.2011 виявлені бактерії в значній кількості). Такі показники потребували відтермінування іригографії та дообстеження дитини (УЗД органів черевної порожнини і нирок, консультативних оглядів педіатра, невролога, ЛОР лікаря та ін.), що не було виконано.
		При вивченні членами експертної комісії медичної карти № 4349 було встановлено, що в ній відсутні дані про:
		?кратність і кількість введеної та виведеної із організму рідини при виконанні клізм;
		?склад рідини (концентрацію), яка застосовувалась для клізм. Зазвичай використовується 1% розчин натрію хлориду, а не 5%;
		?концентрацію натрію в крові після виконання клізм та в динаміці на етапі надання інтенсивної терапії;
		?динаміку маси тіла дитини.
		Також відсутня інформація про те, концентрація якого кальцію визначалась в крові (загального чи іонізованого).
		Тобто, діагноз при госпіталізації в Кіровоградську обласну дитячу лікарню був встановлений правильно, а обстеження дитини було не повним, що не дозволило правильно оцінити стан дитини в динаміці та вчасно відкоригувати її лікування.
		Сифонна клізма виконується для підготовки кишечнику до рентгенологічного обстеження (іригографії). Така підготовка протягом 3 днів є допустимою.
		В Протоколі лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 зокрема вказано: "...Необхідно враховувати, що ускладнення захворювання та летальність при ХГ пов`язані, в першу чергу, з несвоєчасною діагностикою, а, в другу чергу, з нераціональним вибором методу радикальної корекції. У зв`язку з цим необхідно диференційовано підходити до розробки плану лікування хворих, у яких перебіг захворювання ускладнився .... гіпотрофією та анемією внаслідок тяжкої калової інтоксикації, тяжкою реакцією на сифонну клізму,… у дітей молодшого грудного віку, а також при супутніх вадах розвитку». В даному випадку, лікуючому лікарю ОСОБА_14 необхідно було врахувати тяжку реакцію дитини, та діяти відповідно до вказаного протоколу, що не було виконано.
		Саме під час підготовки до променевого методу дослідження кишечнику, за допомогою сифонних клізм, у дитини виникли гіповолемія (стан, який характеризується зменшенням загального об`єму крові з порушенням співвідношення її формених елементів і плазми), та дегідратація (зневоднення - дефіцит води в організмі), що в подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті.
		Таким чином, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 346/12 від 17.02.2014, причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням, яке було виявлено у ОСОБА_16 з настанням смерті не вбачається.
		В свою чергу, між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою сифонних клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		У висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 285/18 від 21.03.2019 визначено, що саме на тлі проведення клізм відбулося різке погіршення стану дитини, під час підготовки до променевого методу дослідження кишечника за допомогою клізм у дитини виникла гіповолемія (стан, який характеризується зменшенням загального об`єму крові з порушенням співвідношення її формених елементів та плазми), та дегідратація (зневоднення - дефіцит води в організмі), що в подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті.
		Таким чином, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 285/18 від 21.03.2019, причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням, яке було виявлено у ОСОБА_16 , з настанням смерті не вбачається.
		Натомість, між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Вказані обставини свідчать про неналежне виконання лікарем хірургічного виділення Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» (Кіровоградської дитячої обласної лікарні) ОСОБА_14 своїх професійних обов`язків через недбале і несумлінне до них ставлення по лікуванню дитини ОСОБА_16 , в наслідок чого остання померла.
		Тим самим, ОСОБА_14 , перебуваючи на посаді лікаря хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» (Кіровоградської дитячої обласної лікарні), тобто, будучи медичним працівником з відповідною кваліфікацією та несучи відповідальність за виконання зроблених ним призначень, недбало і несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов`язків, визначених п. 87 Кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.03.2002 № 117 та розділами 3, 4 Посадової інструкції лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої головним лікарем Кіровоградської дитячої обласної лікарні 14.01.2010, та неналежно їх виконав, порушивши також вимоги Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, а саме: призначив медикаментозне лікування та лікувальні процедури, належним чином не зазначивши в медичній документації - листку призначення кратності і кількості рідини при виконанні клізм та складу рідини - концентрації розчину натрію хлориду, яка мала бути застосована медичною сестрою під час постановки клізм; належним чином не оцінив загальний стан дитини після постановки клізм, зокрема тяжку реакцію останньої на поставлені клізми; не забезпечив постійне медичне спостереження за дитиною; не розпорядився щодо припинення проведення клізм; не відтермінував проведення іригографії та не призначив дообстеження дитини; допустив проведення іригографії без його присутності, що беззаперечно підтверджується висновками комісійної судово-медичної експертизи № 346/12 від 17.02.2014 та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 285/18 від 21.03.2019, та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті малолітньої ОСОБА_16 .
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення не визнав повністю та показав, що він працює на посаді лікаря-хірурга в КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня». В місячному віці ОСОБА_16 , 2009 року народження, була оглянута в консультаційній поліклініці при Кіровоградській дитячій обласній лікарні з приводу закрепів у останньої. Через місяць після огляду ОСОБА_16 було проведено іригографію та встановлено діагноз - Доліхоколон, в результаті чого було призначено відповідне лікування (пробіотики, ферменти, процедури тощо), а також рекомендовано проводити клізмування 5% розчином натрію хлориду з метою стимуляції перистальтики кишечника. Після постановки вказаного діагнозу батьки неодноразово привозили дитину на контрольні огляди, останній раз взимку 2011 року. Проте призначене лікування не дало позитивних результатів, останнім було запропоновано пройти повторне обстеження за допомогою іригографії. Приблизно в середині квітня 2011 року до нього зателефонували батьки ОСОБА_16 , повідомили, що дитина здорова та вони готові приїхати до лікарні для проведення планової іригографії. Після чого він їм повідомив, що необхідно приїхати 19.04.2011 року до лікарні. 19.04.2011 року малолітню ОСОБА_16 було госпіталізовано до хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні. При цьому батьки останньої йому повідомили, що за три тижні до госпіталізації у дитини був кишківний синдром. Після оформлення ОСОБА_16 на стаціонарне лікування, останній було ним призначено забір аналізів крові та сечі. Забір вказаних аналізів було зроблено 20.04.2011 року. 21.04.2011 року він переглянув результати аналізів, СОЕ та лейкоцити були в нормі. Ним було призначено ОСОБА_16 гіпертонічні клізми по одній два рази на добу, про що було зазначено в листку-призначення. При цьому, в останньому не було зазначено яким саме відсотковим розчином натрію хлориду треба проводити клізму, оскільки сама по собі «гіпертонічна клізма» передбачає 1% розчин натрію хлориду та її об`єм. Про те, яка саме концентрація розчину клізми передбачає «гіпертонічна клізма» зазначено у таблиці, яку за розпорядженням завідуючого відділенням, було розміщено на стіні в процедурному кабінеті. Об`єм клізми передбачений спеціальною медичною літературою. З 20.04.2011 року ОСОБА_16 розпочали проводити клізмування. Клізмування проводилося медичною сестрою ОСОБА_17 самостійно. Особисто він не був присутній при проведенні вказаної процедури, оскільки 21.04.2011 року він заступив на добове чергування як лікар-хірург на стаціонарі. За цей час ОСОБА_17 не повідомляла йому, щоб мати - ОСОБА_11 зверталась з питань погіршення стану здоров`я її доньки. 21.04.2011 року приблизно о 20-00 годині постова медсестра ОСОБА_17 повідомила йому, що після клізми у дитини була блювота. Він прийшов до палати, оглянув ОСОБА_16 , яка на той час спала, стан дитини був задовільний. Приблизно через годину медсестра йому повідомила, що дитина поїла, будь-яких інших скарг, крім наявності блювоти після клізми від матері дитини та медичного персоналу йому не надходило. 22.04.2011 року приблизно о 06-00 годині він пішов на консультацію до інших відділень, оскільки закінчувалося його добове чергування, потім о 08-00 годині він пішов до головного лікаря для здачі зміни. В подальшому від головного лікаря він пішов до рентгенкабінету, щоб уточнити час проведення іригографії, проте рентген-лаборант йому повідомила, що вона вже зробила іригографію. До проведення іригографії він до дитини не заходив та не оглядав, та особисто не був присутнім при її проведенні. Після перегляду знімків ним було постановлено малолітній ОСОБА_16 діагноз - мегадоліхоколон. Рентгензнімки не показали необхідності оперативного втручання. Після чого він пішов до палати, де знаходилася малолітня ОСОБА_16 , щоб її оглянути. Після огляду стан дитини викликав у нього занепокоєння, в результаті чого ним було призначено останній крапельницю. Проте через деякий час прийшла медична сестра та повідомила, що батьки малолітньої ОСОБА_16 відмовляються від крапельниці. Останню було відмінено, про що ним було повідомлено завідуючого хірургічним відділення. Завідуючий попросив його ( ОСОБА_14 ) підготувати документи на виписку малолітньої ОСОБА_16 , оскільки у нього закінчувалося добове чергування і він повинен був йти додому, а він потім сам вирішить виписувати останню чи ні. Через тривалий час йому зателефонувала мати малолітньої ОСОБА_16 та повідомила, що у дитини підвищилася температура та розпочалися судоми. В подальшому йому повідомили, що судоми було купіровано, температура знизилася, і дитина на даний час перебуває у маніпуляційному кабінеті. Через деякий час він зателефонував до лікарні, щоб дізнатися стан дитини, йому повідомили, що останню забрали до реанімаційного відділення, оскільки так зручніше. 22.04.2011 року він прийшов на роботу до хірургічного відділення та лікар ОСОБА_18 йому повідомив, що оглядав малолітню ОСОБА_16 . Під час огляду у неї було незвичне дихання, яке на думку лікаря, могло бути викликане забором крові, який було зроблено 22.04.2011 у відділенні реанімації. Після розмови з лікарем ОСОБА_18 він пішов до реанімаційного відділення, в цей час дитина вже була інтубована, стан її погіршився, а ІНФОРМАЦІЯ_3 дитина - померла. Окрім того, пояснив, що в своїй професійній діяльності він керується посадовою інструкцією, наказами та протоколами МОЗ, наказами Кіровоградської дитячої обласної лікарні, а також медичною літературою. В даному випадку він не керувався протоколом лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, оскільки даний діагноз не був клінічно підтверджений. Зазначеним протоколом регламентовано лише проведення самої іригографії. Підготовка до іригографії не охоплюється поняттям діагностики. Процедура проведення підготовки передбачає очищення кишечника, щоб в ньому не було калових мас. На той час будь-якого протоколу, який би регламентував проведення клізмування не було. Додав, що клізмування це медсестринська маніпуляція. Він був впевнений, що об`єм та концентрацію розчину для клізми медична сестра встановить відповідно до таблиці з урахуванням віку та ваги дитини. Наявність блювоти під час підготовки до іригографії не можна вважати стандартною ситуацією, однак і критичним це також не є. Коли він оглядав дитину, вона була сонною та її стан візуально не викликав занепокоєння. На уточнюючи запитання суду підтвердив, що відповідно до його посадових обов`язків з метою надання кваліфікованої медичної допомоги дітям, яких він лікує, він має використовувати та дотримуватись тих рекомендацій, які містяться в медичній літературі. В листку призначення він мав зазначити медикаментозне лікування - призначення інфузій та ін`єкцій. Саме він мав визначити у якій кількості він призначає медикаментозне лікування. Підтвердив, що саме він мав визначити у якій концентрації він призначив клізму, чого ним зроблено не було і він дійсно вважає це порушенням. Про погіршення стану дитини він повідомив завідуючого відділенням вже після проведення іригографії, коли дитина була в реанімаційному відділенні. Підтвердив, що керування середнім медичним персоналом включає в себе надання чіткої вказівки що саме треба робити, зокрема конкретне визначення відповідного призначення. В даному випадку ним цього не було зроблено. Він був впевнений в обізнаності середнього медичного персоналу про те що і як треба робити. Постановку клізм він призначив і перші клізми були поставлені до отримання ним результатів проведених ОСОБА_16 аналізів, але це не заборонено. Цивільний позов не визнав в повному обсязі. 
		Потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що після народження дочки ОСОБА_16 у 2009 році лікарями у неї були виявлені вроджені вади - подовження кишки. Дитина погано себе почувала при ходінні в туалет, у неї були запори та «коліки». За рекомендацією Бобринецької ЦРЛ вони звернулись до обласної дитячої лікарні на консультацію, де на прийомі попали до лікаря ОСОБА_14 . Тоді дитині ще не було і 1 року. Саме з 2009 року ОСОБА_14 став їх лікуючим лікарем. Після проходження терапії в 2010 році за призначенням лікаря ОСОБА_14 дитині було зроблено іригографію, яка підтвердила вроджену ваду з кишечником - завиток (подовження кишечника), було також призначено підтримуюче лікування. В лікарні вони перебували 2-3 дні, клізми ставили, але у меншій кількості. Він питав у ОСОБА_14 чи можливо пройти обстеження в інший спосіб, на що останній повідомив, що це неможливо, і процедура іригографії є необхідною щоб зробити рентгенологічний знімок та встановити проблему. Як сказав ОСОБА_14 через рік дитині також необхідно зробити іригографію для уточнення діагнозу, оскільки дитина росте і все може змінитися, можливо завиток витягнеться. Чи хворіла дитина в період з 01 по 11 квітня 2011 року, він не пам`ятає, але і не виключає цього моменту. В середині квітня 2011 року він зв`язався з ОСОБА_14 та визначили дату обстеження. Він повідомляв лікарю ОСОБА_14 , що після першої іригографії та призначеної терапії є позитивні зміни та дитині стало краще. 22 квітня 2011 року він, дружина та дитина з аналізами, які були видані в Бобринецькій ЦРЛ, приїхали до Кіровоградської обласної дитячої лікарні, де були прийняті лікарем ОСОБА_14 . Дитина була оглянута ОСОБА_14 на прийомі, жодних питань по аналізам які вони здавали в Бобринецькій ЦРЛ, у лікаря не було. Саму дитину в поліклініці ОСОБА_14 не оглядав, він помістив дружину з дитиною в хірургічне відділення лікарні на стаціонарне перебування з метою підготовки дитини для проведення іригографії. ОСОБА_14 повідомив, що дитина буде готуватися до процедури шляхом введення очисних клізм. Наголосив, що він в черговий раз питав лікаря ОСОБА_14 чи є інший спосіб обстеження дитини, не такий болісний, на що останній відповів, що іншого способу не існує. На час оформлення дитини в стаціонар обласної дитячої лікарні дитина себе почувала добре, жодних підстав у них, як батьків, що дочка перебуває в хворобливому стані, не було. Чи робились дитині в стаціонарі лікарні ще якісь аналізи, він не знає. Клізми були призначені саме лікарем ОСОБА_14 , про що їм повідомили в стаціонарі. Він не був присутнім під час введення клізм. На наступний день близько 20-00-20-30 години дружина йому повідомила, що з дочкою після клізм щось не так, вона в`яла та погано себе почуває. Він сказав дружині, щоб вона повідомила лікаря, що у дитини не така реакція на клізми, як минулого разу. Як він пам`ятає, у 2010 році, коли дитині робили іригографію, то все було добре, ніяких занепокоєнь не було. Дружина звернулась до лікаря ОСОБА_14 та медичної сестри ОСОБА_17 та повідомила, що у дитини блювата, стан її погіршується, на що їй останні відповіли, що так буває при проведенні таких процедур. Заспокоювали, що це стандартна реакція і нервувати причини відсутні. Вони довірились лікарю і медичному персоналу та продовжили призначені процедури. О 07-00 годині перед проведенням іригографії він приїхав до лікарні. Дитині знову робили клізми, в неї була блювота. Про це також було повідомлено лікаря ОСОБА_14 , який їх заспокоїв, що це нормальна реакція, та направив їх на іригографію в рентгенкабінет. Наголосив, що він бачив стан дитини перед іригографією, але їх запевняли медичні працівники, що такий стан - це норма. Він запрошував лікаря ОСОБА_14 на іригографію, на що останній повідомив, що буде на них чекати у відділенні. Під час проведення іригографії близько 08-00-08-15 години дитина була в`яла. Дитину перед процедурою ніхто з лікарів не оглядав. Під час самої іригографії були присутні він, дружина, дитина, медичні працівники: жінка, яка безпосередньо проводила іригографію, та її асистентка. Лікаря ОСОБА_14 під час проведення іригографії не було. Після введення барію дитина знову вирвала, процедуру було проведено, зроблено знімок, після чого вони повернулись до своєї палати. Дитина була кволою та до палати він ніс її на руках. Вони знайшли лікаря ОСОБА_14 , який прийшов в палату через 20-30 хвилин після іригографії, коли дитина спала. Вони віддали йому результати дослідження, повідомили, що дитина перебуває в слабкому стані, на що останній повідомив, що дитина поспить і все пройде. Сказав, щоб дитина пила більше рідини, заніс їм виписку з подальшими рекомендаціями щодо лікування. Після чого пішов, оскільки в нього вже закінчувалась зміна. Лікарем ОСОБА_14 крапельниці дитині не призначались, він тільки казав, щоб дитина пила більше рідини. Дитина попила трохи води та заснула. Приблизно через 20 хвилин у дитини почались судоми, він вибіг в коридор та повідомив черговій медсестрі про стан дитини. Медсестра дала термометр. Температуру дитині вони вимірювали самі, термометр показав 41,5. Він вибіг до чергової медсестри та повідомив, що у дитини висока температура. Медсестра покликала завідуючого відділенням ОСОБА_19 , який забрав дитину до маніпуляційної, де відкрили вікна, включили вентилятор, дитину роздягли та натирали їй руки, вкололи препарат Сібазон. Судоми у дитини продовжувались. Через деякий час дитині стало краще. На їх прохання був викликаний анестезіолог з інтенсивної терапії, який на той час перебував на чергуванні. Коли прийшов анестезіолог, то сказав, що дитину терміново необхідно помістити до реанімації. Він завернув дочку в ковдру та побіг з нею до реанімаційного відділення. Дитина в цей час була без свідомості. Лікарю ОСОБА_14 вони телефонували та повідомили, що стан дитини погіршився та вона в реанімації, на що останній відповів, що його робочий день закінчився та щоб вони звертались до чергового лікаря. Дитина була поміщена до реанімаційного відділення, їх туди не пускали, вони чекали в коридорі. Всі лікарські препарати, що були вказані в списках, які їм виносили лікарі та які необхідно було придбати, вони купляли та віддавали медичному персоналу. Через деякий час до них вийшов лікар та повідомив, що дитина прийшла до тями близько 22-00-23-00 години, попросилась в туалет та сказала, що хоче пити і їсти, сказав, щоб на ранок вони привезли дитині якусь легку їжу, по типу супчику. Вони поїхали додому та о 05-00 годині ранку наступного дня повернулись до лікарні. О 06-00 годині до них вийшов лікар та повідомив, що їх дитина впала в кому. Вони весь час перебували під відділенням інтенсивної терапії, до дитини їх не пускали, медичний персонал відділення інтенсивної терапії повідомляли їх про стан дитини та що їй роблять. Жодних претензій до працівників реанімації у нього нема, вони дійсно рятували його дитину. В день, коли дитину забрали до реанімації, вони не бачили ОСОБА_14 , зустріли його вже 25.04.2011. Він тоді сказав, що не знає, чому так трапилось з дитиною. 25.04.2011 відбувся консиліум профільних лікарів, яких було 5-6 чоловік, на якому мали вирішити, що робити з дитиною далі. Вони стояли під дверима, через які він чув, як всі лікарі звинувачували ОСОБА_14 та ОСОБА_19 в тому, що сталося з дитиною. Після консиліуму лікарі вийшли та сказали їм, щоб вони тримались, можливо з дитиною ще все буде добре. 26.04.2011 їх дочка перебувала ще в реанімації. Дитина була без свідомості, була підключена до апарату штучної вентиляції легень. О 21-50 годині їм зателефонували з відділення інтенсивної терапії та повідомили, що дитина померла. Додав, що вранці 27.04.2011 він звернувся у відділення обласної дитячої лікарні надати йому копії медичної документації на його дитину, однак йому відмовили та сказали, що всю документацію забрав лікар ОСОБА_14 . Він також звертався до головного лікаря дитячої обласної лікарні, щоб йому надали медичну документацію на дитину, однак головний лікар також йому повідомив, що йому невідомо, де ті документи. Вважає, що медична документація була переписана з метою уникнення відповідальності. Також додав, що підтверджує свої попередні письмові пояснення, що надавав, оскільки пройшло багато часу та він не все пам`ятає наразі. Про те, що дитина не оглядалась лікарем ОСОБА_14 , він звертався до завідуючого хірургічного відділення. Наполягав на задоволенні його позовних вимог та вимог неповнолітнього ОСОБА_20 , діючи як законний представник в інтересах останнього, в повному обсязі, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 11.11.2022.
		Свідок ОСОБА_11 суду показала, що її донька ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від народження погано справляла нужду, випорожнення було один раз на три дні. Вони звернулись до районної лікарні, звідки їх направили до дитячої обласної лікарні м. Кіровограда. В 4 місяці дитині зробили рентген, клізму та процедуру іригографії, призначили лікування. Один раз на квартал вони приїжджали на консультацію та продовжували лікування. Вперше, коли вони приїхали до обласної лікарні, на прийомі був завідувач хірургічного відділення, який з усіма документами відвів їх до відділення та познайомив з лікарем ОСОБА_14 . Сказав, що цей лікар буде їх вести. Після проходження обстеження, всі призначення лікаря вони виконували за місцем проживання в м. Бобринці. З лікарем ОСОБА_14 зв`язувались по телефону. У подальшому була призначена планова іригографія. Дитині ще не було двох років, коли 19.04.2011 вони приїхали до обласної лікарні для проходження іригографії. При цьому, приблизно за два тижні до приїзду вони перебували на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Їх виписали з лікарні з аналізами здорової дитини, та у дитини був час, щоб зміцніти. Їх оформили на стаціонар в хірургічне відділення. Спочатку лікар ОСОБА_14 був, коли їх оформлювали, але потім пішов. Тільки спитав як справи, дитину не оглядав. Їх приймала медична сестра, яка також не спитала ні про стан здоров`я дитини, ні про її самопочуття, температуру дитині не вимірювали, медсестра тільки заповнювала документи, після чого показала палату у відділенні. Після оформлення на стаціонарне лікування лікар зробив призначення з метою підготовки дитини до іригографії, яку мали провести 22.04.2011. Дитина була активна, бігала, гралася. До самої процедури їм призначали озокерит на живіт, давали якісь ліки, брали аналізи (аналіз сечі, крові), кал не брали. Палата, в якій вони лежали, була забита пацієнтами, лікарі проводили обходи, заходив до них і ОСОБА_14 , все було нормально, вранці кожного дня дитині вимірювали температуру яка була в нормі. Медсестра та лікар сказали їй, щоб дитину не сильно нагодовували, оскільки будуть клізми та процедура іригографії. 21.04.2011 увечері в санітарній кімнаті дитині робили очищувальні 4 клізми, які призначив лікар ОСОБА_14 . Коли вона з дитиною прийшла на першу клізму, на штативі вже висіла велика гумова грілка об`ємом приблизно 2 л, наповнена, як пояснила медсестра, водою з розчином, з яким саме та у якому співвідношенні, їй не повідомили. Вона спитала у медсестри, чи є якийсь визначений обсяг рідини, який можна вводити дитині, на що медсестра пояснила, що дитину треба «вимити» так, щоб у горщику при випорожнені була чиста вода. Вже після другої клізми дитина почала вириватися та кричати, в неї посиніли губи, дитині було дуже погано. Вона просила покликати лікаря ОСОБА_14 , який тоді був черговим лікарем. Однак, медсестра накричала та сказала, що до процедурної черга, і вона має міцно тримати дитину, щоб вони змогли завершити вводити клізми. Сама вона за лікарем не ходила. Вона виконала вимогу медсестри, міцно тримала дитину, поки останній вводили клізми, при цьому, відчула, що дитина тремтить. Після третьої клізми у дитини почалась блювота. Медсестра бачила стан дитини, але лікаря ОСОБА_14 так і не покликала. Після четвертої клізми дитина тремтіла, вона винесла її до палати на руках, у дитини посиніли губи. Вона покликала до палати медсестру та лікаря, щоб вони подивилися на стан дитини, яка на той час заснула. Лікар подивився та сказав, щоб вона дала дитині рідини. Вона розбудила дитину та дала випити молока. Після першого ковтка молока у дитини знову почалась блювота, підвищилась температура. Вона покликала на допомогу медичний персонал, але всі поводились так, наче нічого особливого не відбувається. Після цього до палати ще заходили медсестра та лікар, дитина в цей час спала. 22.04.2011 її чоловік з 06-00 години вже був у лікарні, оскільки щоб провести процедуру іригографії необхідно міцно тримати дитину. Вранці температура у дитині була в нормі. До санітарної кімнати дитина йшла сама, була трохи в`ялою. В цей день близько 06-07 години дитині зробили клізму, після якої у останньої почалась блювота. При цьому, медсестра, що ставила клізми, весь час кричала та поводила себе агресивно по відношенню до неї, говорила, що їй треба зміну закінчувати та вона поспішає, а вони її затримують. На її заперечення, що може досить клізм, медсестра повідомила, що вона робить те, що написав лікар, вона нічого не призначає та не відміняє. Після другої клізми дитині знову зробилось погано, вона блювала та все її тіло трясло. Проміжок між клізмами складав приблизно 3-5 хвилин. Після кожної клізми дитині робилося все гірше. Після четвертої клізми її з дитиною виставили до коридору та доливали до рідини з клізмою з чайника. При цьому, ніхто не контролював обсяг рідини, що вливається у дитину. Дитині весь час було погано, як у санітарній кімнаті, так і в палаті, куди вони повернулись після клізм та дитина досиджувала на горщику, дитину нудило та в неї була блювота. Вона звертала увагу медиків, що дитині погано, але медичний персонал завіряв її, що це нормальна реакція після введення клізм. Температуру дитині перед іригографією не вимірювали, оскільки, як тільки вона помила дитину після клізм, зайшов лікар ОСОБА_14 та сказав, щоб вони йшли на іригографію. Вона з чоловіком та дитиною, яку останній ніс на руках, оскільки донці було погано, пішли до іншого корпусу лікарні на процедуру. Дитину нудило, в тому числі і під час проведення іригографії. Про погане почуття доньки вона повідомила медика, який мав проводити процедуру. Медичний працівник (жінка), яка робила іригографію, побачивши стан дитини, сказала: «Зачем так мучать ребенка!». Після того, як дитині ввели барій, після якого дитина також вирвала, йшла вже жовч. Зазначила, що вона медичному працівнику, яка проводила іригографію говорила про погіршення стану дитини. При цьому, медик, що проводила іригографію, не пропонувала їй відмовитись від процедури, зважаючи на стан дитини. Сама вона також не відмовилась від процедури, оскільки весь медичний персонал завіряв її, що такий стан дитини є нормою при проведенні клізм для іригографії. Наголосила, що вона питала у лікаря ОСОБА_14 чи можливо щось інше зробити, щоб не мучити дитину клізмами, а він відповів їм, що іншого способу нема, тільки клізми. Після процедури вони повернулись до палати, чоловік ніс дочку на руках, у неї закатувались очі, дитина не була гарячою. В палаті вона дала дитині води і остання знову вирвала, після чого заснула. Вони звернули увагу, що дитина весь час спить і спить. Дочка за звичай жвава і активна, а це навіть не прокидається та нічого не просить, навіть попити. Вона покликала лікаря ОСОБА_14 , який прийшов приблизно через 30-40 хвилин після процедури, оглянув дитину, перевірив пульс, зіниці, та сказав, щоб дитина спала, такий стан буває після процедури. Після чого, сказав, щоб вона давала дитині пити та пішов. Вона казала лікарю, що дитина весь час спить та слаба, нічого не просить, не їсть та не п`є, на що останній сказав, що вона занадто хвилюється. Медсестра, яку вона в черговий раз покликала до палати, заспокоювала, що такий стан - це норма. Підключити дитину до капельниць лікар вказівок не надавав. На протязі всього часу перебування в лікарні вона до завідувача відділення не зверталась щодо стану дитини після клізм та іригографії, оскільки весь медичний персонал заспокоював її, що так завжди і буває при таких процедурах, процедура стандартна та реакція нормальна, що вона занадто «накручує» себе. В п`ятницю зайшов лікар ОСОБА_14 та приніс виписку. Вона йому повідомила, що дитина весь час спить і не просинається, не просить ні води, нічого. На що останній сказав: «Пускай спит. Со сном все пройдет», після чого пішов. Вона вийшла на коридор, нікого з медичного персоналу на коридорі не було. Вона взяла термометр та поставила його дитині. Не пройшло й декілька секунд, як термометр показував температуру дитини 41,5 градусів, дитину почало витягувати та судомити. Вона почала кричати та кликати на допомогу, сама в ординаторській знайшла чергового лікаря, у дитини почались судоми, очі закатувались. Черговий лікар на руках забрав дитину до маніпуляційної, відкрили вікна, зробили протяг, включили вентилятор, прибіг реаніматолог, дитину підключили до капельниці, робили уколи, дитину трясло та судомило. Реаніматолог зробив аналізи дитині, вийшов та сказав їй: «Хто так «вимив» дитину? Хто її так обезводив, що у дитини стався набряк мозку?» Лікарі забрали дитину до реанімації, ніякої інформації про стан дитини медичний персонал їм не надавав. Вона зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що дитина в реанімації у важкому стані, просила його приїхати, щоб він хоч надавав їм інформацію про самопочуття дитини, оскільки інші лікарі нічого їм не говорять. Але він нічого не відповів та приїхав до лікарні вже на свою зміну та уникав з ними зустрічі. Дитині проводились реанімаційні дії, реаніматолог повідомив їм, що дитина впала в кому ІІ ступеня. Дитина виходила з коми, але потім впала в кому ІІІ ступеня. 25.04.2011 був консиліум лікарів з 5-6 осіб, де був присутнім і ОСОБА_14 , і завідувач хірургічного відділення, всі вони спілкувались між собою на підвищених тонах. Вона з чоловіком чула, як один з лікарів сказав: «Ви ж розумієте, що ми наразі не можемо озвучити батькам те, що дитина опинилась в комі внаслідок клізм». Потім лікарі покликали її та чоловіка та почали говорити, що причина стану дитини в чому завгодно, однак це не вина лікарів, адже останні її рятували. Саме тоді вона побачила і завідувача відділення, який намагався залагодити виниклу проблему. Наголосила, що вона привезла до лікарні здорову й жваву, живу дитину, яку лікарі як слід не оглянули та не врахували стан її здоров`я при призначенні процедур. 26.04.2011 о 21-45 годині її донька померла, вони забрали з лікарні труну з дитиною, з лікарів до них ніхто не підійшов та навіть не вибачились. Як цивільний позивач ОСОБА_11 наполягала на задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
		Свідок ОСОБА_17  суду показала, що вона є медсестрою, має середню спеціальну освіту, яку отримала в Кіровоградському медичному училищі ім. Мухіна. Вона працює медсестрою в дитячій обласній лікарні в хірургічному відділенні. В квітні, рік не пам`ятає, о 18-00 годині вона заступила на чергування, подивилась які призначення є, все виписала та підготувалась до процедур. На клізми вона взяла матір з дівчинкою першими приблизно о 19-00 годині. Відповідно до призначення лікаря вона мала підготувати дівчинку до рентгенографії, тобто поставити гіпертонічні клізми. В призначенні кількість клізм вказана не була, вона сама дивиться після 2-3 клізми, яка виходить вода. Більше трьох клізм не ставиться. Гіпертонічний розчин складається з фізрозчину аптечного 10% 100 мг + 1 л дистильованої води кімнатної температури, виходить 1% розчин, який ставиться всім дітям. Розчин вона заливала в грілку, вимірювала 200-300 мл пляшками. При цьому, розчин перебуває у чайнику з носиком, яким зручно доливати, також використовується кружка та трубка. Першу гіпертонічну клізму вона зробила з 1% розчину, після якої кал не вийшов, тільки одна вода. Вона підготувала 5% розчин для клізми, щоб дати «поштовх» кишечнику, оскільки він може бути забитим. Після кожної клізми дитину садили на горщик, щоб дивитися, скільки води влили та скільки вийшло. Вона набрала 300 мл розчину, це трішки більше, ніж потрібно, оскільки під час заповнення ємності для клізми частина розчину розливається. Мати висаджувала дитину на горщик, дитина плакала та вередувала, кричала. Всі діти під час клізм так себе поводять. Після другої гіпертонічної клізми з 5% розчину вона побачила в горщику, що пішла проливна вода та жидкий стул. Після третьої гіпертонічної клізми з 1% розчину вийшов кал, вона сказала матері, щоб та забирала дитину та йшла до палати. Наголосила, що в той день дитині було поставлено тільки три клізми. Жодних скарг до неї від матері дівчинки не надходило. Близько 21-00 години вона перебувала на посту, заповнювала документи. Мати дівчинки підійшла до неї та сказала, що у дитини блювота, вона з санітаркою зайшли до палати, дитина сиділа на ліжку. Вона пішла до ординаторської за лікарем ОСОБА_14 , але його не було, його викликали до реанімаційної. Коли вона побачила ОСОБА_14 , то сказала, що дитину нудить та остання вирвала, щоб він зайшов. Коли ОСОБА_14 прийшов, то в палаті було темно, але він зайшов до палати. Чи спали тоді мати з дівчинкою, вона не знає, оскільки була зайнята оформленням нової дитини, яка поступила. Тієї ночі світло горіло весь час, бо дитину, що поступила, підключали до крапельниць, вирішували питання щодо проведення операції. ОСОБА_14 заходив декілька разів. Мати дівчинки жодного разу за усю ніч не вийшла на пост, щоб сказати, що з дитиною щось не так. Більше до неї особисто мати дівчинки щодо поганого самопочуття дитини не підходила. Ввечері після клізм, чи пила, чи їла дівчинка, вона не знає, бачила, що біля ліжка дитини стояла пляшка з мінеральною водою та чашка. Вранці вона покликала мати з дівчинкою на клізми перед рентгенографією. Коли вони прийшли, в неї все вже було підготовлено для клізми - 1% розчин, виміряно об`єм рідини. Зазначила, що 35 років працює на цих процедурах і «на око» дивиться і обсяг, і відсоток розчину, знає, як діти себе поводять. Було виконано три гіпертонічні клізми з 1% розчину. Після першої клізми дитина вередувала й не хотіла сідати на горщик. Вона сказала матері, щоб умовляла доньку та тримала її, оскільки дитина перевертається та розчин виливається. Після другої клізми дитина також плакала та виривалась, весь час піднімалась з горщика. В цей момент у матері зателефонував телефон, вона розмовляла по телефону, дитина встала з горщика й перекинула його вміст. Вона побачила, що вода з дитини вийшла промивна, тому поставила третю клізму. При цьому влила розчина наполовину менше, ніж було потрібно. Мати силоміць посадила дитину на горщик. Вона подивилась на кількість води, що вийшла, та сказала матері йти з дитиною до палати, щоб дівчинка заспокоїлась. Мати з дитиною пішли до палати. Потім мати ще приходила прати дитячі колготки та повідомила, що дитина заспокоїлась. Вона приготувала призначення іншим дітям та продовжувала свою роботу. Додала, що під час проведення процедури ніяких скарг з боку матері не було, вона не бачила жодних ознак, що дитині погано. Дитина не була гаряча, інакше б вона відчула це при дотику. На її думку, не було підстав щоб повідомляти лікаря, оскільки дитина поводила себе так, як і всі при даній стандартній процедурі. Про стан дитини вона перед клізмами не питала, температуру не вимірювала перед клізмами. Мати дівчинки нічого не говорила, що дитині погано. Потім вона вийшла на пост взяти направлення, мати дитини підійшла до неї та спитала, чому дитині не роблять уколів та інших процедур, на що вона пояснила, що дітям, які ідуть на рентгенографію всі процедури відміняють. Під час введення клізм до неї не було жодних претензій та нарікань з боку матері дівчинки. Дитина себе поводила, як і всі інші - плакала та кричала, відмовлялась сідати на горщик, оскільки діти звикли до підгузків. Дитина не падала, свідомості не втрачала, нічого дивного та такого, що мало викликати занепокоєння, не відбувалось. Додала, що всі лікарі о 08-00 годині були на посту, тому мати дівчинки, якщо дитина себе справді погано почувала, мала можливість повідомити про це. Зазначила, що в своїй роботі користувалась таблицею співвідношенні кількості розчину для клізми з віком дитини. При цьому, щодо кількості та відсотку розчину орієнтувалась по випорожненню дитини у горщик, самостійно визначала, чи готова вже дитина чи ні. Також зазначила, що користується інструкцією, однак ні назви, ні номера не знає. Є ще наказ № 236, відповідно до якого, як пам`ятає, то при проведенні клізм з медичного персоналу має бути присутня тільки медсестра, яка ставить клізми. Клізми вона ставила дитині на підставі призначення лікаря, в якому зазначалось номер палати, ПІБ дитини, рік народження та куди дитина направляється. Думає, що лікар в призначенні має визначати кількість клізм та відсоток розчину для клізми. Перед початком процедури вона повинна перевірити стан самопочуття дитини, що робила візуально, температуру вимірювати не повинна, оскільки це робить чергова медсестра вранці. Додала, що всі клізми були поставлені в межах норми, вводила по 200-300 мг не більше, візуально контролювала об`єм, самостійно визначала об`єм та відсоток розчину - проведення гіпертонічних клізм дитині нею контролювалось. В призначені лікаря було вказано саме гіпертонічні клізми. Очищувальні клізми відрізняються, оскільки в їх склад входить тільки розчин з чистою дистильованою водою. Вважає, що при проведенні клізм лікар не має бути присутнім. За 35 років її роботи жодного разу лікаря не було. Чи передбачено це якимись інструкціями, чи так склалась практика, вона не знає. 
		За клопотанням сторони обвинувачення з урахуванням положень п. 8 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року в ході судового розгляду оголошено протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 06.07.2011 року, згідно якого остання повідомила, що з 1982 року вона працює в Дитячій обласній лікарні м. Кіровограда на посаді медичної сестри. На даний час вона працює в дитячій обласній лікарні м. Кіровограда у відділенні хірургії.
		В квітні 2011 року (мабуть 21 чи 22 квітня 2011 року) вона прийшла на роботу та дізналася що у відділенні хірургії на стаціонарному лікуванні перебуває ОСОБА_16 разом з матір`ю. Який був у неї діагноз вона не знає. Історію хвороби вона не бачила та не читала.
		Ввечері вона заступила на зміну та побачила в листі призначення що дівчинку ОСОБА_16 потрібно готувати до іригографії та що дівчинці призначені клізми (кількість клізм не зазначено, оскільки вона мала ставити клізми до тих пір, доки не буде виходити чиста вода). Лист призначення складав лікар ОСОБА_14 (лікуючий лікар ОСОБА_16 ).
		Ввечері з 18-30 до 19-30 вона поставила дівчинці три клізми. Клізми ставила у ванній кімнаті, мати клала дівчинку на лівий бік на кушетку (при цьому дівчинка дуже плакала - кричала). Мати тримала дівчинку бо дуже виривалася. Першу клізму вона ввела біля 300 мл 5 відсоткового Гіпертонічного розчину, за 2-3 хвилини з грілки об`ємом 1,5 літри. Однак вона вводила лише 300 мл, так як вона виміряла ємністю дану рідину. Коли вона вводила рідину, дівчинка кричала крутилася, рідина повністю вся не заходила, та виходила назовні. Після чого дівчинка продовжувала плакати, вириватися. Вона попрохала матір посадити дівчинку на горщик, щоб вона контролювала вихід рідини її кількість та стан. Однак матері було дуже важко це робити, так як дівчинка продовжувала кричати. На горщику дівчинка сиділа біля 20 хвилин (точно не пам`ятає). Вона подивилася на горщик та побачила що кількість рідини, яка вийшла повна (вся, яку вона вводила). Тоді вона почала робити другу клізму, все повторилося дівчинка не заспокоювалася, вона знову з труднощами ввела дівчинці 300 мл розчину та мати посадила ту на горщик. Дівчинка сиділа на горщику біля 20 хвилин. Вона побачила, що вся рідина вийшла та що рідина ще забруднена (а їй потрібно ставити клізми до тих пір, доки не буде виходити сама вода). Тоді вона знову поставила ще одну клізму - третю, дівчинка продовжувала кричати. Вона ввела 300 мл розчину, та мати взяла горщик та вийшла на коридор, думаючи що дитина не буде на коридорі плакати. Через деякий час мати зайшла показала їй горщик та вона побачила що там кал. Та сказала, шоб вона йшла в палату. Мати подякувала їй за роботу та пішла в палату, дівчинка продовжувала кричати. За весь свій час роботи вона ще не чула, щоб так дитина кричала та не заспокоювалась весь час установлення клізм.
		В листі призначення не було указано кількість клізм та їх об`єм. Вона сама знає, що для кожного віку дітей своя норма об`єму клізм. Для ОСОБА_16 була норма 300 мл, так як у дівчинки був вік до 2 років.
		Ввечері через деякий час мати покликала її та сказала, що дівчинка вирвала. Вона зайшла разом з санітаркою та побачила, що дівчинка вирвала воду та слиз. Вона порадила матері щоб та не давала багато води. Дівчинка сиділа на ліжку, та вже не плакала. Вона повідомила лікаря ОСОБА_14 , що дівчинка ОСОБА_16 вирвала після клізм. Вона не бачила чи заходив лікар ОСОБА_14 до палати ОСОБА_16 чи ні.
		Вранці перед іригографією, біля 06-30 години вона запросила матір на повторні клізми. Першу клізму вона поставила 300 мл, однак дівчинка вела себе дуже агресивно, ще гірше ніж ввечері, намагалася перевернути горщик, постійно кричала, мати тримала дівчинку, намагалася заспокоїти. Мати, не заспокоївши дівчинку, сама почала кричати на неї. Вона поглянула на горщик та потрібно було ставити 2 клізму. Вона почала ставити другу клізму ємністю 300 мл, однак дівчинка продовжувала кричати, битися, вона знову з труднощами ввела тій розчин, мати намагалася посадити дівчинку на горщик, та не сідала, кричала, вся рідина витікала по ногам у дівчинки, від цього колготи були мокрі, вона вже не могла спостерігати за кількістю рідини та якістю, яка виходила. Мати почала бити дівчинку по сідницях та всаджувати ту на горщик. Дівчинка від того, що кричала почала блювати слизом (не велика кількість). Потім вона побачила в горщику, що рідина, яку вона ввела, вже вийшла. В цей час дівчинка продовжувала кричати та вивернула горщик. Вона позвала санітарку ОСОБА_22 та попрохала ту прибрати. Та попрохала матір поставити ще одну клізму про всяк випадок (їй потрібно було ставити клізми до чистої води, щоб підготувати на іригографії). Мати знову тримала дівчинку та вона почала вводити клізму, однак до кінця ввести рідину вона не змогла, так як дитина не дала змоги цього зробити. Потім мати взяла дитину та посадила на горщик, рідина почала виходити, та вона сказала матері щоб та понесла дівчинку разом з горщиком до палати та там можливо дівчинка заспокоїться. Після того мати горщик не приносила, так як вона бачила що рідина, яка вводилася вся вийшла. Після чого вона здала зміну та пішла. Що було далі вона не знає.
		Вона перед тим як піти, повідомила черговій сестрі, що дівчинка ОСОБА_16 готова до іригографії. Вийшла вона на роботу через 2 доби, та дізналася що ОСОБА_16 в реанімації. Однак що з тою трапилося, чому та була в реанімації вона не знає.
		Вночі, після перших трьох клізм мати її не кликала та не повідомляла, що дівчинка рвала (крім одноразового випадку вечорі).
		Більше їй додати нічого.
		Свідок ОСОБА_23 суду показав, що на час обставин події, дату не пам`ятає, він працював лікарем-анестезіологом в дитячій обласній лікарні. Його викликали до хірургічного відділення до дитини ОСОБА_16 у зв`язку із підвищенням у останньої температури. О 12-40 годині він оглянув дитину. Загальним оглядом було оцінено стан свідомості, наявність температури, судоми тощо. Оскільки стан дитини виник гостро, то аналізи не відбирались, дитина перебувала в медикаментозному сні. Оглядом була встановлена висока температура, судом не було. Він призначив терапію. Лікування за призначенням проводилось медсестрою хірургічного відділення, а він пішов до свого відділення інтенсивної терапії. О 15-00 годині на фоні призначеного лікування стан дитини не змінився, поліпшення не було - дитина була в`ялою, не просиналася. Тому, оцінивши стан дитини в динаміці, ним було прийнято рішення про переведення дитини до відділення інтенсивної терапії, були призначені аналізи. Дитині вводився препарат натрій оксибутират. Це є сумісним препаратом та була введена седативна доза. У дитини з`явились позитивні зміни - дитина самостійно ковтала, що свідчить про ознаки свідомості. У подальшому стан дитини погіршився. У дитини була блювота, вона була не спокійна та її стан вказував на ознаки прояву набряку головного мозку. Її було підключено до ШВЛ, оскільки вона не могла самостійно дихати. В подальшому дитина померла. Додав, що не всіх дітей з підвищеною температурою одразу забирають до відділення інтенсивної терапії - спочатку призначається лікування і, якщо позитивних змін не відбувається, тоді дитину забирають до відділення. Вказав, що анестезіологи діагнози не виставляють. Дійсно він знайомився з історією хвороби дитини, з проведеними аналізами, однак оцінювати правильність призначень лікаря-хірурга він не може. Статус дитини та всі призначення містяться в історії хвороби дитини ОСОБА_16 . Додав, що участі у консиліумі лікарів він не приймав. Чи приходив до відділення інтенсивної терапії лікар ОСОБА_14 та чи цікався він станом дитини, не пам`ятає. Енцефалограма дитині не проводилась, у відділенні відсутня така можливість. Огляд невролога він не призначав, тому що на той час такої необхідності не було, оскільки дитина перебувала під наглядом анестезіолога у відділенні інтенсивної терапії. Огляд окуліста призначає невролог. У даному випадку показань до інтубації трахеї дитини не було, дитина дихала самостійно, її стан покращувався. Магніт не призначався, оскільки у дітей магніт дає синдром рикошету та погіршує їх становище.
		Свідок ОСОБА_24  суду показала, що свідком самої події вона не була, оскільки на той час 22.04.2011 перебувала у плановій відпустці. Її заміщав лікар-рентгенолог з іншої лікарні, який виконував її роботу у другій половині дня у вільний від основної роботи час. Вона оглядала тільки знімки, які були виконані під час дослідження. Дослідження проводили працівники її відділення та хірургічного відділення. Відповідно до протоколу, який міститься в наказі МОЗ від 30.03.2004 за № 88 під час проведення лікарем-рентгенологом іригографії в кабінеті мають бути присутні три лікарські особи: лікуючий лікар, лікар-хірург та лікар-анестезіолог. Після іригографії можна тільки запідозрити хворобу Гіршпрунга. Іригографія є проміжним методом встановлення даного діагнозу, є інші не рентгенологічні методи. До проведення іригографічного дослідження, якщо клінічно є скарги на закрепи, однозначно встановити, що це за хвороба, фактично не можливо. Якщо дитині встановлено діагноз хвороба Гіршпрунга, то повторне іригографічне дослідження не проводиться, оскільки це хірургічна патологія. Діти, які йдуть на іригографію потенційно під підозрою діагнозу хвороби Гіршпрунга, тому обов`язково троє лікарів (лікуючий, хірург та анестезіолог) мають бути в кабінеті лікаря-рентгенолога. В будь-якому випадку вони користуються протоколом МОЗ від 30.03.2004 за № 88. Рентген-лаборант, коли запрошує дитину на іригографію, повідомляє і групу лікарів, які мають прибути до кабінету рентгенодослідження. Без присутності групи лікарів дослідження не проводиться. Якщо лікар-хірург наполягає на проведенні іригографії, то за участю трьох лікарів (лікуючий, хірург та анестезіолог) рентген-лаборант може технічно виконати дане дослідження. Хто проводив рентгенологічне дослідження та як розвивались події під час проведення іригографії дитині ОСОБА_16 їй невідомо. Під час її відсутності її обов`язки виконував лікар обласної лікарні ОСОБА_25 , але він помер. Зазначила, що лікуючий лікар має привести на іригографію дитину у задовільному стані, він сам визначає потребу у проведенні дослідження відповідно до самопочуття дитини. Вимірювання температури дитини та її попередній огляд перед іригографією проводять у відповідному відділенні, яким направляється дитина на дослідження. Якщо у дитини підвищена температура чи дитина блює, то рентгенологічне дослідження не проводиться. Вона перед проведенням дослідження оглядає дитину. Батьки, які поряд з дитиною, можуть повідомити про незадовільний стан дитини, і якщо вона бачить, що дитина погано себе почуває, то може зупинити дослідження, про що робить відповідний запис в історії хвороби. Направлення дитини на дослідження вона не бачила, дивилися тільки знімки, з яких вбачалось незначне подовження товстої кишки, діагноз коліт - це не хвороба Гіршпрунга. Зазначила, що рентген-лаборант є середнім медичним персоналом та не має лікарської відповідальності, не керується протоколом відповідно до наказу МОЗ від 30.03.2004 за № 88, оскільки він стосується лікарського складу. Лаборант технічно виконала замовлення, що надійшло до рентген-кабінету з хірургічного відділення від лікуючого лікаря. Питання дотримання протоколу під час іригографії вирішується на рівні лікарів. Рентген-лаборант має суто технічні обов`язки, тому вона технічно виконала направлення, що надійшло від лікаря. Чи запрошувала лаборант групу лікарів для проведення іригографії та чи прийшли останні до кабінету рентгенодослідження, їй невідомо. 
		Свідок ОСОБА_19 суду показав, що на той час він працював завідувачем хірургічного відділення дитячої обласної лікарні. Приблизно 10 років тому, точної дати вже не пам`ятає, у відділення поступила дівчинка для обстеження із скаргами на закрепи. Для того, щоб поставити діагноз треба було зробити іригографію. В його функціональні обов`язки входить огляд дітей, що поступають у відділення. Дівчинка поступила в задовільному стані на планове обстеження. Додав, що він особисто дівчинку не оглядав, з нею працював лікуючий лікар ОСОБА_14 . Після відповідної підготовки було проведено іригографію, де був присутній лікар-рентгенолог. Напередодні обстеження іригографії ввечері дитині ставлять одну клізму і дві клізми вранці. Доза та кількість клізм зазначена у відповідній таблиці та залежить від віку дитини. Клізма виконується 1% розчином натрію хлориду. Як правило, лікарі перед обстеженням ставлять дві клізми, іноді відповідно до призначень лікаря можуть поставити і третю. Дівчинці мали поставити дві клізми з кружки Есмарха, доза має бути невелика, не більше 200 мл. Більше 1% розчину натрію хлориду дитині ставити не можуть. При постановці клізми обов`язково є відрижка або зригування. Як йому повідомив медичний персонал, то у дитини була реакція зригування, тобто однократний випадок (це коли один позив на блювоту). На той час ні його, ні лікуючого лікаря не було. Лікар, призначаючи гіпертонічну клізму в листу призначення, повинен зазначити відсоток, дозу та кількість розчину. Після іригографії медсестра йому повідомила, що у дитини на обличчі посмикування. Коли він оглянув дитину, то побачив, що це почались судоми. Разом з ним до палати також зайшов інший лікар ОСОБА_18 та вони обидва стали свідками судом у дитини, ввели дитині ліки. Вони викликали реаніматолога ОСОБА_23 , який, оглянувши дитину, додав ще деякі препарати, окрім тих, що вже були введені. Пам`ятає, що був введений основний протисудомний препарат - картизол, інші препарати, що вводились, не пам`ятає. Приблизно через 40 хвилин дівчинка почала засинати, судоми зникли. Вони наглядали за дитиною, яка перебувала весь час в маніпуляційній. Через деякий час знову прийшла мати дитини та повідомила, що у дитини з`явились повторні судоми. Лікарі знову ввели препарати. Проходячи по коридору, він побачив, що в палаті дівчинки вже не було. ОСОБА_23 забрав її до реанімації для нагляду. Історію хвороби дитини він не пам`ятає, він тільки один раз тримав історію в руках, коли викликав реаніматолога. Історія містила запис лікуючого лікаря про призначення обстежень, аналізи дитини. З батьками дитини він практично не спілкувався. Згідно з протоколом під час проведення іригографії мають бути присутніми три лікарі - рентгенолог, лікуючий лікар, реаніматолог. В даному випадку протокол дійсно дотриманий не був. Коли стан дитини погіршується, то звісно таку дитину знімають з процедури, стан має бути задовільний. Зазначив, що іригографію достатньо зробити один раз, щоб поставити діагноз. Взагалі, іригографія виконується не частіше одного разу на два роки, тому що це променеве навантаження. Йому не було відомо, що це вже повторна іригографія та вже є попередні знімки обстеження. Лікуючий лікар має дати висновок стану дитини, та якщо аналізи показують запальний процес, то лікар має призначити повторні аналізи для перевірки. Зазначив, що 19, 20, 21 квітня до нього не звертались зі скаргами батьки дівчинки з приводу того, що лікар не оглянув їх дитину. Мати дитини вже звернулась до нього, коли у дитини з`явились повторні судоми. Він не пам`ятає, чи відмовлялись батьки від крапельниці, яку призначив лікар ОСОБА_14 . До проведення іригографії діагноз хвороби Гіршпрунга буде не офіційний, остаточно такий діагноз можна поставити тільки після обстеження. Лікування дитини згідно протоколу лікування хвороби Гіршпрунга застосовується після його підтвердження іригографією, до цього лікування загальне, зокрема, проведення масажів.
		Допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_26 суду показала, що вона з 1992 року по теперішній час працює маніпуляційною медичною сестрою в хірургічному відділенні дитячої обласної лікарні. У своїй роботі вона підпорядковувалась завідувачу відділення ОСОБА_19 , лікарю ОСОБА_14 . Всі вказівки та призначення лікарів вона повинна виконувати. Точної дати події не пам`ятає, вона вранці о 08-00 годині прийшла на роботу. Зателефонували з рентгенологічного кабінету та повідомили, щоб дитина готувалась до іригографії. Вона повідомила матері дівчинки. Дитина сиділа на ліжку та була у задовільному стані. Потім батьки з дитиною пішли на іригографію. Після обстеження вона дитину не бачила. Після іригографії медична сестра по палаті сказала їй поставити крапельницю дитині, як призначення лікуючого лікаря. Але підійшла мати дівчинки та особисто їй сказала, що не хоче ставити крапельницю, вона сказала матері підійти до лікаря. Про що мати дитини говорила з лікарем, їй невідомо. Після їй сказали, хто саме вже не пам`ятає, можливо черговий лікар, щоб дитина поспала. Крапельницю не відміняли. Відмова матері від крапельниці була усною, письмової відмови вона не писала. Особисто вона не повідомляла лікаря про відмову матері дитини від крапельниці. При цьому, вона зобов`язана це робити, але вона тільки направила саму мати до лікаря. Як фіксується відмова пацієнта від призначень лікаря їй невідомо. Потім у дитини піднялась температура та почались судоми. Реаніматолог прийшов, зняв судомний стан, підключили дівчинку до крапельниці. Який саме препарат капали, їй невідомо. Реаніматолог був біля дитини, поки не забрав її в реанімацію. Коли забирали в реанімацію, дитина була спокійною, спала. Чого її забрали в інтенсивну терапію, вона не знає.
		Допитаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_18 суду показав, що він працює лікарем-хірургом в хірургічному відділенні дитячої обласної лікарні, обвинуваченого знає, як колегу, потерпілого - як батька померлої дитини. Дати події він не пам`ятає, того дня він був черговим лікарем. Його покликала медсестра з відділення до дитини, якій стало погано. В маніпуляційному кабінеті дівчинці було введено 25% розчин гормонального препарату для зменшення судом. Потім прийшов реаніматолог та призначив сибазон. Судоми спочатку припинились, але потім знову почались судоми обличчя, після чого реаніматолог забрав дитину в інтенсивну терапію. Реаніматолог самостійно вирішив питання про переведення дитини в реанімацію. Стан дитини був однаковий, і коли вперше прийшов реаніматолог та призначив сибазон, і коли прийшов вдруге та забрав дитину в інтенсивну терапію. Дитина перебувала в медикаментозному сні. Ввечері, як йому повідомила медична сестра, судом не було, дитина сама їла та була у свідомості, перебувала у ліжку. Як сказала медсестра на посту, ритмічне дихання у дитини з`явилось з третьої години ночі, однак такого запису в історії хвороби не було. Вранці він побачив, що ритм дихання у дитини було змінено. Реаніматолог сказав, що аналіз крові у дитини поганий, тому такий стан. В роботу реанімації він не втручається, стан дитини оцінює реаніматолог. Коли він вже йшов з чергування додому, то мати дитини на вулиці повідомила йому, що дівчинка на ШВЛ. Додав, що відмова матері від лікування має бути письмово задокументовано матір`ю або лікарем в історії хвороби. Про відмову матері дитини від призначень маніпуляційна медична сестра має повідомити лікуючого лікаря. Відповідно до протоколу клізма має бути з 1% розчином. Головне при клізмах, щоб не чистою водою вимивали. Через рік можливо призначити повторну іригографію, коли не відбулось позитивних змін після призначеного лікування, щоб визначитись з остаточним діагнозом. Під час проведення іригографії має бути присутнім лікар рентгенолог, лікуючий лікар - не обов`язково. Якщо встановлений діагноз хвороба Гіршпрунга, то дитина направляється в лікарню Охматдит, оскільки в Кропивницькому таку хворобу не лікують. Для направлення в ОСОБА_27 необхідно мати знімки іригографії, вони за місцевими результати обстеження вирішують питання про госпіталізацію. 
		Допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_28 суду показала, що працює медичної сестрою з 1996 року в дитячій обласній лікарні, з обвинуваченим перебуває в професійних стосунках, потерпілого знає, як пацієнта з дитиною. Точної дати події не пам`ятає, приблизно це було о 2009-2010 роках, вона була постовою медичної сестрою. У відділення поступила дівчинка, якій мали зробити іригографію. Перед іригографією йде підготовка та за день - ввечері дитині ставлять 2 клізми, а потім вранці ставлять ще 2 клізми. Медсестри без призначення лікаря нічого самі не роблять. Концентрація розчину для клізм робиться тільки за призначенням лікаря. В процедурній є таблиця щодо кількості розчину відповідно до ваги та віку дитини, по якій медсестри й орієнтуються. Гіпертонична клізма це розчин 1%, якщо необхідна інша концентрація, то лікар про це зазначає у призначенні. Перед іригографією результати аналізу дитини дивиться тільки лікар. Вранці до процедури дитину бачила, стан був нормальний, дитина сама рухалась, ніяких загострень хвороби не було. Мати дитини не скаржилась на поганий стан дівчинки, вони самостійно ходили на обстеження. Вона особисто не повідомляла лікаря ОСОБА_14 , що дитина пішла на іригографію. Після іригографії також бачила дитину, яка перебувала у нормальному стані. Вона особисто бачила, як дівчинка на своїх ногах повернулась з процедури. Після іригографії лікар ОСОБА_14 призначив крапельницю дитині, але мати дівчинки відмовилась від крапельниці, оскільки та заснула, і якщо зараз ставити крапельницю, то дитина буде плакати. Сказала, що коли прокинеться, то тоді по її стану буде вирішувати. Відмова матері дитини від крапельниці булі тільки усною, письмово ніяк це не оформлювалось. В листку призначення записується «відміна» з дозволу лікаря, оскільки іншого спеціального бланку для такого нема. Про відмову матері від крапельниці їй повідомила хтось з медичних сестер, вона тоді відповідала за інші палати з пацієнтами. Від інших медичних сестер їй стало відомо, вже не пам`ятає, від кого, що батьки дитини повідомили про підвищення температури у дівчинки, був викликаний черговий лікар та реаніматолог, призначено лікування. Що сталось та хто викликав реаніматолога, їй невідомо. Вона з маніпуляційною медичною сестрою ОСОБА_26 перенесли дитину у маніпуляційний кабінет, де виконували призначення лікарів. Потім реаніматолог забрав дитину в реанімацію. Яку крапельницю призначали дитині, вона не знає. Тоді лікаря ОСОБА_14 не було, де він був, не пам`ятає. Коли закінчується зміна лікарів та медсестер, вони йдуть додому. Дотриманням відповідних протоколів лікування займаються лікарі, медсестри виконують тільки призначення лікарів. Чи залишав ОСОБА_14 на посту якісь документи чи окремі призначення по дитині, не пам`ятає. 
		Експерт ОСОБА_29  суду пояснила, що лікар мав використовувати протокол лікування хвороби Гіршпрунга при обстеженні дитини відповідно до розділу протоколу «Підготовка». Коли дитина поступила до лікарні у неї було виявлено мегадоліхоколон. Це не діагноз, а один з головних симптомів хвороби Гіршпрунга, це тільки підозра на існування такої хвороби і лікуючий лікар мав підтвердити діагноз інструментальними методами дослідження, що належним чином зроблено не було. Всі дитячі хірурги при хронічних закрепах у дитини запідозрюють хворобу Гіршпрунга, і при встановленні такого діагнозу використовують протокол лікування хвороби Гіршпрунга. При цьому, на етапі діагностики при підозрі у дитини хвороби Гіршпрунга лікар має використовувати протокол лікування хвороби Гіршпрунга відповідно до розділу протоколу «Підготовка», це обов`язково. Діагноз хвороби Гіршпрунга було встановлено дитині на основі первинних проявів та даних, відображених в історії хвороби. Мегадоліхоколон, доліхоколон не можна ставити дитині 2 років, оскільки це може бути анатомічною нормою, в цьому віці кишки у дитині подовжені, тому це тільки припущення. Діагноз хвороби Гіршпрунга має бути підтверджений гістологічно, гістохімічно або інструментально - іригографією, яка є 100% методом обстеження для встановлення цього діагнозу. Але в даному випадку біда трапилась на стадії підготовки дитини до обстеження. Даній дитині вже колись робилась іригографія і вона під час проведення експертизи не знайшла відповідні знімки попереднього обстеження та його результатів. Хвороба Гіршпрунга це хірургічна патологія, і після встановлення остаточного діагнозу необхідно призначити відповідне лікування. Під час підготовки дитини до іригографії для перевірки діагнозу хвороби Гіршпрунга лікарі використовують не тільки один протокол, а й інші, на одному протоколі не можна базуватися. Наголосила, що використання протоколу лікування хвороби Гіршпрунга для проведення діагностичного обстеження іригографії є обов`язковим та усі лікарі - хірурги зі стажем, які проходять відповідні підвищення кваліфікації та використовують в роботі рекомендації МОЗ, мають його дотримуватися. В даному випадку через невірно поставлені клізми у дитини виник шок, за чим настали летальні наслідки. Кишечник, а особливо запальний, дуже в себе всмоктує те, що в нього потрапляє. Була всмоктана неконтрольована кількість рідини і їй, як експерту, незрозуміло, навіщо стільки рідини було залито в дитину. Експерти використовували вихідні дані, що були їм надані з історією хвороби дитини. Разом з тим, значення мало не тільки концентрація розчину, що використовувався в клізмах, а й кількість рідини. Якби під суворим наглядом лікаря «скільки увійшло - стільки й вийшло» під час підготовки до іригографії дитина отримала 100-200 мл 1% розчину, то все було б добре й дитина була жива. Підкреслила, що не медсестра відповідає за підготовку дитини до іригографії, а лікуючий лікар - хірург, він обов`язково має бути присутнім, оскільки має належну кваліфікацію та освіту. Саме лікар має контролювати концентрацію розчину і кількість введеної та виведеної рідини з дитини. Та обставина, що в протоколі лікування хвороби Гіршпрунга прямо не зазначено, що всі вимоги обов`язкові для проведення іригографії, не знімає з лікаря відповідальності, оскільки така непроста процедура регламентована, по перше, не тільки протоколами, а й життям пацієнтів, медичною практикою, розпорядженнями, інструкціями, інформаційними листами, рекомендаціями МОЗ. Будь-який професійний хірург навчається все життя та отримує досвід в своїй практичній діяльності та на курсах підвищення кваліфікації. Тому не можна залишати дитину без контролю лікуючого лікаря при вимиванні. Протоколи не лікують, лікує лікар. В історії хвороби, яка використовувалась під час проведення експертизи, не було аналізів за 20 квітня, які показували запальні процеси в організмі дитини, але зазначений аналіз не має значення, оскільки проблема була в неконтрольованих клізмах, що були поставлені дитині.
		Спеціаліст ОСОБА_30 суду пояснила, що вона є лікарем вищої категорії, консультантом Головного СМЕ МОЗ з гістологічних досліджень та була залучена як вузький спеціаліст Головним СМЕ МОЗ для проведення експертизи. Висновки експертів вона коментувати не може, вона є спеціалістом з дитячої патологічної анатомії та робила тільки свій висновок за результатами гістологічного матеріалу, який їй був наданий, за гістологічними препаратами за зразками на шістьох скляних планшетках № 683-696/211. Це був окремий документ, який має бути в матеріалах Головного СМЕ МОЗ. Вона за наданими матеріалами мала визначити, чи була у дитини вроджена вада кишечника та інші зміни, які є у дитячому організмі, та мають свою специфічну морфологію. В своєму висновку вона зазначила, що під час гістологічного дослідження були виявлені вроджені патологічні зміни в товстому та тонкому кишечнику, які свідчили про прояви хвороби Гіршпрунга, гістологічні зміни у серці, які характерні при вродженій кардіоміопатії. Також були виявлені вторинні зміни запалювального характеру в тонкій та товстій кишці, в шлунку. Також були виявлені зміни у внутрішніх органах з боку нирок, легень, печінки, які свідчать про наявність шоку ДВС - синдрому з розвитком респіраторного ДВС синдрому ІІ ступеня. Крім вродженої патології, були виявлені гістологічні прояви шоку та ДВС синдрому. Під час дослідження були виявлені прояви хвороби Гіршпрунга, це вроджена патологія. Вона дає тільки висновок, що виявлені множинні вроджені вади - це констатація, це не ознаки та не явища, це гістологічний факт, який фіксується. На дослідження їй були надані гістологічні препарати з маркуванням, де не було зазначено з якої саме ділянки кишечника вони були взяті. Хвороба Гіршпрунга не обов`язково починається з прямої кишки, це порушення формування всієї кишечної трубки, вона може бути в будь-якій ділянці кишечника. Ця хвороба може виникати як і в тонкому, так і в товстому кишечнику і проявлятися в любій віковій категорії. Це медична статистика, про яку відомо у всьому світі, це стандарт, який знають всі гістологи. Звичайно, при житті дитини можна було встановити хворобу Гіршпрунга, оскільки є чіткі клінічні прояви хвороби та відповідні методи дослідження, які дозволяють це зробити. Дитині робиться спочатку іригографія і, якщо по сукупності отриманих даних, як правило, роблять біопсію з ділянки кишечника, яка є підозрілою під час іригографії, та за її результатом роблять відповідні висновки та ставлять діагноз. Це загальновідома та загальновизнана діагностика вродженої патології кишечника, пов`язана з хворобою Гіршпрунга та іншими видами патології. Біопсію роблять для уточнення діагнозу та тактики й обсягу операції, що є дуже важливим для дитячих хірургів. І заключний, остаточний діагноз робиться на післяопераційному матеріалі, де береться частина видаленого кишечника й передається на гістологічне дослідження. Всі дослідження й додаткові обстеження робляться на розсуд лікуючого лікаря відповідно до отриманих даних після початкової діагностики. Під час гістологічних досліджень орієнтуються на морфологічні мітки волокон стінок кишечника. Вона чітко знає цю морфологію, і якщо б при дослідженні були виявлені якісь інші зміни та патології, то вона у своєму висновку про це написала. Різниця між агангліозом та гіпогангліозом полягає в тому, що агангліоз - це відсутність іновації в кишечній трубці, вона може проявлятися внутрішньоутробно та може слугувати причиною загибелі плода, також вона може проявлятися у ранньому віці в перші тижні народження дитини - у кишечника взагалі відсутня перистальтика, прогноз дуже несприятливий, все залежить від того, яка ділянка кишечника уражена. Гіпогангліоз може проявлятися в будь-яких вікових аспектах, навіть у старших дітей і дорослих. Зазначила, що хірургічними протоколами вона не володіє, у неї, як патологоанатома, свої протоколи. Кожний лікувальний заклад розробляє свої внутрішні протоколи, яких дотримуються додатково. Додала, що її робота полягає у виявленні вроджених вад розвитку. Вона не мала клінічних даних, вона не розкривала труп та не брала відповідні зразки на дослідження, тому працювала з наданим матеріалом та не знає, звідки брались відповідні матеріали. Усі патології що вона виявила при гістологічному дослідженні, вона описала у своєму висновку. Хвороба Гіршпрунга - це однозначно патологія, її дослідження не виключають дану хворобу. Зазначила, що до її обов`язків не входило визначення діагнозу хвороби Гіршпрунга, вона мала була підтвердити тільки вроджену патологію кишечника та інші виявлені патології. Якщо експерти у висновку зазначили діагноз хвороба Гіршпрунга, значить, вони володіли більш повними клінічними даними. Правильність своїх гістологічних досліджень, які були використані у висновках експертів № 346/12 від 2014 року, підтверджує. 
		Експерт ОСОБА_31 суду пояснив, що він входив до складу експертної комісії, яка проводила експертизу на підставі постанови слідчого від 03.08.2018 року, він є членом даної комісії, а не її доповідачем. Він є експертом в галузі судово-медичної експертизи, а не вузьким спеціалістом. Отримавши консультативні висновки членів експертної комісії, вони разом приймали рішення щодо поставлених питань. В даному випадку хвороби Гіршпрунга була під питанням, і для того що б підтвердити чи спростувати цей діагноз дитина повинна була бути дообстежена згідно відповідних протоколів, зокрема протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88. У п. 5 протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 є таблиця 1 із зазначенням контрасту рідини та її об`ємами в залежності від віку дитини, а також останнім передбачено порядок підготовки до іригографії шляхом клізмування. З наданих в розпорядження експертів показань медичної сестри ОСОБА_17 вбачається, що останньою під час підготовки до іригографії було поставлено дитині ОСОБА_16 3 (три) гіпертонічні клізми 5% розчином натрію хлориду та об`ємом 300 мл кожна. З огляду на те, що саме на тлі проведення клізм під час підготовки до променевого дослідження погіршився стан здоров`я дитини, він вважає, що у дитини виникла гіповолемія та дегідратація, що і призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті дитини. При проведенні експертизи експертна комісія чітко виходила з тих даних, які були їй надані для проведення експертизи, а саме матеріали кримінального провадження, протокол допиту свідка медичної сестри ОСОБА_17 від 06.07.2011 року, а також медична документація стосовно потерпілої ОСОБА_16 , 2009 року народження. У витребуванні додаткових даних потреби не було. Експертною комісією встановлювалася причина смерті, а не постановка діагнозу ОСОБА_16 . Згідно даних медичної документації, наданої відповідними спеціалістами, експерти прийшли до висновку про наявність у ОСОБА_16 діагнозу хвороба Гіршпрунга. Правильність своїх висновків, викладених у висновку експертів № 346/12 від 2014 року та у висновку експертів № 285/18 від 2019 року, підтверджує. 
		Спеціаліст ОСОБА_32 суду пояснив, що з урахуванням стану дитини о 12-40 годині «як зазначено стан важкий» лікар-реаніматолог не обов`язково повинен постановляти діагноз. Він, виходячи з клінічної ситуації, повинен надати допомогу згідно протоколу, що було зроблено. Враховуючи зазначений стан дитини, лікар-реаніматолог повинен був забрати дитину до відділення реанімації, де з урахуванням клінічного стану виконується ряд інструментальних та лабораторних методів досліджень. Окремого протоколу набряку набухання головного мозку після проведення клізмування не має, є загальні принципи, які викладаються у підручниках. В даному випадку стан дитини, а саме рівень свідомості повинен був оцінюватися в першу чергу дитячим лікарем-хірургом, лікарями любої практики, які приймали участь у допомозі даному пацієнту. Дитина також повинна була бути оглянута неврологом та окулістом, що було зроблено згідно медичної документації протягом знаходження останньої у відділенні анестезії та інтенсивної терапії. Стан дитини був стабільно критичним протягом всього етапу знаходження у хірургічному відділенні та відділенні інтенсивної терапії, принципових покращень не було. Згідно наданої документації для надання дитині медичної допомоги залучалися лікарі різних спеціальностей, які і несуть відповідальність за надання допомоги. Принципового покращення стану дитини не було. На фоні постійного критичного стану дитини, останню було інтубовано та підключено до апарату штучного дихання. Інтубація виконується залежно від клінічного стану. Якщо у дитини є блювота не обов`язково призначати «Церукал», це не є принциповим. В даному випадку дитині було введено 4 мг Дексазону. Згідно протоколу, враховуючи вагу дитини, потрібно було ввести 5,5 мг, проте це не є принципово. Також не є принциповим введення магнію сірчанокислого в об`ємі 2 мг. У відділенні інтенсивної терапії дитина знаходиться під постійним наглядом лікаря-реаніматолога. В даному випадку всі дані для проведення експертизи бралися виключно з наданої медичної документації, яка не містила записів про концентрацію розчину та об`єми введення та виведення його з організму під час постановки гіпертонічної клізми. Інших даних не можливо отримати, оскільки дитина померла. Правильність своїх висновків, викладених у висновку експертів № 346/12 від 17.02.2014 року, підтверджує. 
		           Експерт ОСОБА_33  суду пояснила, що під час звернення до Кіровоградської дитячої обласної лікарні діагноз - хвороба Гіршпрунга не було встановлено дитині ОСОБА_16 . Саме для підтвердження або спростування даного діагнозу дитина була направлена на обстеження. Як зазначено у висновку експерта, у дитини ОСОБА_16 мала місце вроджена аномалія розвитку товстого кишечника: мегадоліхоколон, так звана хвороба Гіршпрунга. Експертна комісія констатувала цей діагноз, виходячи із тієї документації, яка надійшла для експертного дослідження. В медичній документації є результат іригографії від 22.04.2011 року № 2435, де чітко вказаний діагноз - мегадоліхоколон, так звана хвороба Гіршпрунга. Комісією встановлено, що саме між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Експертною комісією також було встановлено, що відповідальними за надання медичної допомоги є завідувач відділення, лікуючий та черговий лікар, з боку яких мали місце порушення. Експертній комісії було надано більш ніж достатньо вихідних даних для проведення даної експертизи, оскільки в їх розпорядження була надана медична документація потерпілої ОСОБА_16 , 2009 року народження, по суті від дня народження останньої. Набряк головного мозку сам по собі не міг виникнути, йому передувала первопричина, яку було виділено експертною комісією, а саме - гіповолемія. Причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке було виявлено у ОСОБА_16 , а саме хвороба Гіршпрунга, з настанням смерті не вбачається. При належному лікуванні хвороби Гіршпрунга дитина  ОСОБА_16  була б жива. Правильність своїх висновків, викладених у висновку експертів № 285/18 від 21.03.2019 року, підтверджує в повній мірі.
		Експерт ОСОБА_34 суду пояснила, що у дитини ОСОБА_16 мала місце вроджена аномалія розвитку товстого кишечника мегадоліхоколон, так звана хвороба Гіршпрунга. Хвороба Гіршпрунга у дитини ОСОБА_16 була встановлена експертною комісією посмертно на підставі клінічних, лабораторних, патологоанатомічних та гістологічних даних. В даному випадку комісією бралися до уваги гістологічні дані, оскільки дитина померла. Крім того, для встановлення даного діагнозу обов`язково необхідне проведення рентгеноконтрастного дослідження кишечника - іригографії, до результатів якої обов`язково додається опис. Самого опису не достатньо для встановлення діагнозу - хвороби Гіршпрунга. Проведення іригографії необхідне і для проведення диференційної діагностики інших захворювань, які мають спільні ознаки з хворобою Гіршпрунга. Для надання відповідей на поставлені у постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи питання було достатньо вихідних даних. На експертизу було надано матеріали кримінального провадження, медична картка № 2163, амбулаторна картка № 6971, картка стаціонарного хворого № 1155, картка стаціонарного хворого № 4349. При проведенні експертизи використовувалися ті дані, які були надані в розпорядження експертної комісії, а саме концентрація розчину 5%. При госпіталізації до Кіровоградської обласної дитячої лікарні діагноз ОСОБА_16 , 2009 року народження, було встановлено правильно, а саме доліхоколон. Саме неконтрольоване очищення кишечника призвело до настання смерті дитини ОСОБА_16 , оскільки не вказано кратність і кількість введеної та виведеної із організму рідини при виконанні клізм та склад рідини (концентрація), яка застосовувалася для клізм. Якби дані процеси контролювалися та якби лікар дотримувався протоколу, які саме клізми проводилися, з якою концентрацією, то дитина була б жива. Протоколом лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, передбачено порядок підготовки до іригографії, який аналогічний передопераційній підготовці та передбачає постановку сифонної або очисної клізми. Правильність своїх висновків викладених у висновку експертів № 346/12 від 17.02.2014 року та у висновку експертів № 285/18 від 21.03.2019 року, підтверджує. 
		Представник цивільного відповідача КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» за довіреністю ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог цивільних позивачів, обґрунтувавши свою позицію аналогічно викладеному в письмовій позиції, долученій до матеріалів кримінального провадження /т. 6 а.к.п. 6-9/, вважаючи доводи цивільних позивачів необгрунтованими. Наголосила на тому, що відшкодування моральної шкоди в розмірі, заявленому позивачами є неможливим, а за умови примусового стягнення повністю паралізує роботу лікарні, діяльність якої не є прибутковою, та поставить під загрозу життя маленьких пацієнтів, оскільки через відсутність коштів лікарня не зможе надавати необхідну медичну допомогу на високому рівні. 
		 
		Вина обвинуваченого ОСОБА_14 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, крім отриманих в судовому засіданні показань самого обвинуваченого, потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів, підтверджується також іншими дослідженими судом в обсязі, погодженому з учасниками судового провадження письмовими процесуальними джерелами доказів, зібраними органом досудового розслідування, як в порядку, передбаченому КПК України в редакції 1961 року, так і в порядку, передбаченому КПК України в редакції 2012 року, а саме:
		Постановою начальника СВ Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та прийняття її до свого провадження від 21.06.2011.
		/т. 1 а.к.п. 1-2/
		Заявою ОСОБА_10 про порушення кримінальної справи щодо злочинних дій лікарів Кіровоградської обласної дитячої лікарні, які спричинили смерть дитини від 07.05.2011, в якій він просить порушити кримінальну справу відносно лікарів хірургічного відділення Кіровоградської обласної дитячої лікарні по факту вчинення ними злочинних дій, які спричинили смерть його дитини ОСОБА_16 
		/т. 1 а.к.п. 5/
		Копією лікарського свідоцтва про смерть № 52 від 27.04.2011, згідно якого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в Дитячій обласній лікарні в м. Кіровограді. Причина смерті - доліхолокон. 
		/т. 1 а.к.п. 12/
		Протоколом (картою) патологоанатомічного дослідження № 16 від 27.04.2011, в ході проведення якого встановлено патологоанатомічний діагноз (основне захворювання, ускладнення, супутні захворювання): 1. Доліхолокон. 2. Фібринозний ерозивно-язвений гастрит, коліт. Катаральний бронхіт, бронхиоліт, очагова сорезно-десквамативна пневмонія. Жидкий стан крові трупа. ДВС з геморагічним синдромом, мобілізація гликогена із гепатоцитів. Асцит. 2-х сторонній гідроторакс. Тотальний некроз головного мозку. Набряк легень. 3. Фіброеластоз ендокарда лівого шлуночку серця. Гіперплазія лімфоідної тканини.
		/т. 1 а.к.п. 29-32/
		Матеріалами службового розслідування факту смерті ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копією протоколу виробничих зборів хірургічного відділення від 29.04.2011 № 4; копією пояснювальної записки лікаря-хірурга ОСОБА_14 ; копією пояснювальної записки лікаря-хірурга ОСОБА_18 ; копією пояснювальної записки сестри медичної ОСОБА_35 ; Копією пояснювальної записки сестри медичної ОСОБА_17 ; копією наказу головного лікаря Кіровоградської дитячої обласної лікарні від 05.05.2011 № 1 «Про дисциплінарне стягнення»; копією наказу головного лікаря Кіровоградської дитячої обласної лікарні від 14.06.2011 № 2 «Про дисциплінарне стягнення»; довідкою про проведення комісійної перевірки за фактом смерті дитини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання наказу УОЗ ОДА № 481 від 07.06.2011), за результатами проведення якого встановлено: 
		Що лікуючим лікарем ОСОБА_14 :
		?не приділено уваги попередньому анамнезу, а саме лікуванню з приводу ГРВІ, функціонального порушення кишечника, ацетонемічного синдрому за місцем проживання перед поступленням;
		?в листі призначень та медичній карті стаціонарного хворого не розписано об`єм та кількість гіпертонічних клізм на етапі підготовки до рентген обстеження;
		?не розписано порядок рентген обстеження, об`єм контрасту;
		?лікар не був присутній особисто при рентген обстеженні дитини;
		?не забезпечив постійне медичне спостереження за дитиною, враховуючи побічну реакцію при підготовці та проведенні рентгеностеження. 
		Побічна реакція на проведення очисних клізм могла бути зумовлена залишковим запальним процесом кишечника, який не закінчився з часу захворювання та лікування дитини в ЦРЛ.
		Враховуючи дані патологоанатомічного дослідження смерть дитини настала від набряку легень, мозку, інтоксикації на фоні фіброзного виразково-ерозивного гастриту, коліту, доліхолокон. 
		/т. 1 а.к.п. 19-33/
		Копією посадової інструкції лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої Головним лікарем Кіровоградської обласної лікарні 14.01.2010, з відміткою про ознайомлення лікарем ОСОБА_14 29.01.2010, відповідно до якої визначені такі функціональні обов`язки лікаря хірургічного відділення:
		       Надавати кваліфіковану медичну допомогу дітям, яких лікує, на основі сучасних досягнень медичної науки і практики.
		       Призначати медикаментозне лікування, лікувальні процедури, маніпуляції, режим вигодовування та дієтичного харчування, відповідний догляд за хворими дітьми і нести відповідальність за виконання зроблених ним призначень. Самостійно проводити спеціальні дослідження у відповідності з профілем відділення.
		       Щодня проводити обходи хворих разом з палатною медсестрою, брати участь у обходах завідувача відділенням, де доповідати йому про своїх хворих, а в необхідних випадках консультуватись з іншими фахівцями.
		       Якісно вести медичні карти стаціонарних хворих (обов`язково знайомити батьків або опікунів про планові обстеження та лікування дітей).
		       Докладати завідувачу відділенням про всі ускладнення у визначенні діагнозу, а також про всі зміни у стані хворого.
		       Керувати роботою середнього та молодшого медичного персоналу безпосередньо йому підпорядкованому та перевіряти правильність і своєчасність виконання лікарських призначень. У випадку не виконання доповідає про це завідувачу відділенням.
		       Проводити санітарно-освітню роботу.
		       Слідкувати за виконанням правил, встановлених для матерів, які госпіталізовані разом з дітьми.
		       У випадку повторної госпіталізації дитини в лікарню повинен використовувати всі матеріали попереднього перебування у лікарні.
		       Чергувати по лікарні згідно графіка.
		       Доповідати завідувачу відділенням про тяжкохворих дітей, а також про тих, що підлягають переводу або виписці з відділення.
		       В разі передчасної виписки за клопотанням батьків хворої дитини, коли стан її ще потребує перебування в лікарні, повинен попередити батьків про наслідки для здоров`я дитини при несвоєчасній виписці та доповісти про це завідувачу відділенням. Про виписку дитини за вимогою батьків робиться запис в історії хвороби про те, що батьки попереджені про наслідки передчасної виписки.
		       В установлені внутрішнім розпорядком лікарні дні та години приймати відвідувачів та давати довідки про стан здоров`я дітей.
		       Надавати планово-консультативну та екстрену допомогу лікувально-профілактичним закладам області.
		/т. 1 а.к.п. 34-35/
		Висновком засідання клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 04.05.2012 № 4, відповідно до якого:
		?План обстеження та лікування дитини в умовах відділення хірургії Кіровоградської дитячої обласної лікарні велося з порушенням вимог Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом МОЗ України від 30.03.2004 № 88-Адм. «Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності «Дитяча хірургія» (із змінами та доповненнями) в частині дотримання черговості діагностики на госпітальному рівні (відсутні дані за проведення візуального огляду ректальної області, а також пальцевого ректоанального дослідження та УЗД, що є обов`язковим при веденні дітей із підозрою на хворобу Гіршпрунга. Тільки після такої послідовності дій призначається іригографія), порядку проведення маніпуляції іригографії (на маніпуляції не були присутні лікар-хірург та лікар анастезіолог-реаніматолог), порядку проведення іригації товстого кишечника (з медичної документації неможливо точно встановити об`єми введеної та отриманої зворотної рідини, вміст, процент розчину, кратність, час проведення гіпертонічних клізм).
		?У зв`язку з відсутністю контролю лікуючим лікарем-хірургом за виконанням молодшим медичним персоналом з медичною освітою лікарських призначень недооцінене погіршення стану дитини напередодні та у день проведення іригографії (блювота, психомоторне збудження, гіпертемія, судомна готовність, судоми, порушення гемодинаміки, тахікардія, тахіпное) на етапі хірургічного відділення. Зазначений стан має причинно-наслідковий зв`язок із очисними клізмами, проведеними під час підготовки до планової іригографії.
		?Через недооцінений стан дитини (погіршення - поява судомної готовності, судом, гіпертермії, тахіпное, тахікардії) лікуючим лікарем-хірургом, черговим реаніматологом відбулось пізнє переведення у відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, що призвели протягом доби до швидкого розвитку мозкової коми ІІІ ступеня (атонія, арефлексія, адинамія, відсутність: фото реакції зіниць на світло, реакції до подразнень та болю, горизонтальний ністагм, судомна готовність, судоми, брадикардія).
		?У дитини мав місце преморбідний фон: до 1 року перебувала на диспансерному обліку у лікаря дитячого невролога з приводу наслідків гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС, гідроцефального синдрому. Перед поступленням до Кіровоградської дитячої обласної лікарні 01.04-11.04.2011 дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні у Бобринецькій центральній районній лікарні з приводу гострого бронхіту, гострого гастриту, ацетонемічного синдрому.
		?Смерть настала в результаті набряку мозку, набряку легень та необоротних змін у клітинах головного мозку внаслідок важкого порушення водно-електролітного балансу та гідремічного шоку на фоні вродженої аномалії ШКТ: мегадоліхоколон, в стадії субкомпенсації, хронічного коліту.
		?Смерть дитини на етапі хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні була умовно попереджувальною, на етапі відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії - непопереджуваною. 
		/т. 1 а.к.п. 38-48/
		Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 346/12 від 17.02.2014, відповідно до якого на основі даних матеріалів справи, судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа дитини ОСОБА_16 , 2009 року народження, медичної документації на її ім`я, враховуючи відомі обставини та відповідаючи на питання, комісія прийшла до наступних висновків:
		У дитини мала місце вроджена аномалія розвитку товстого кишечника: мегадоліхолокон, т.з. хвороба Гіршпрунга.
		Відповідно до Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом МОЗ України від 30.03.2004 № 88, на госпітальному етапі лікування обов`язковим є проведення загально-клінічного обстеження та УЗД для діагностики супутньої патології. Провідною маніпуляцією у діагностиці хвороби Гіршпрунга є рентгеноконтрастне дослідження кишечника - іригографія. Маніпуляція вимагає наявності 3 лікарів-спеціалістів: хірурга, рентгенолога, анестезіолога-реаніматолога. Виконується з використанням барієвої суміші, що готується на фізіологічному розчині з розрахунку 1 частина барію на 4 частини розчину. Дітям 1-3 років вводиться від 100 до 200 мл цього розчину. В даному випадку це обстеження, не зважаючи на виконання його раніше, було необхідним для уточнення діагнозу.
		Іригографія, яка є плановою діагностичною методикою, виконувалась на тлі порушеного загального стану дитини (блювота, в`ялість, психомоторне збудження) та ознак наявності запального процесу в організмі (при дослідженні крові 22.04.2011 виявлено лейкоцитоз та наявність 9 паличкоядерних нейтрофілів, а при дослідженні сечі 20.04 та 22.04.2011 виявлені бактерії в значній кількості). Такі показники потребували відтермінування іригографії та до обстеження дитини (УЗД органів черевної порожнини і нирок, консультативних оглядів педіатра, невролога, ЛОР лікаря та ін.), що не було виконано.
		При вивченні членами експертної комісії медичної карти № 4349 було встановлено, що в ній відсутні дані про:
		?кратність і кількість введеної та виведеної із організму рідини при виконанні клізм;
		?склад рідини (концентрацію), яка застосовувалась для клізм. Зазвичай використовується 1 % розчин натрію хлориду, а не 5 %;
		?концентрацію натрію в крові після виконання клізм та в динаміці на етапі надання інтенсивної терапії;
		?динаміку маси тіла дитини;
		?відсутня інформація про те, концентрація якого кальцію визначалась в крові (загального чи іонізованого).
		Тобто, діагноз при госпіталізації в Кіровоградську обласну дитячу лікарню був встановлений правильно, а обстеження дитини було не повним, що не дозволило лікарям правильно оцінити стан дитини в динаміці та вчасно відкорегувати її лікування.
		Сифонна клізма виконується для підготовки кишечника до рентгенологічного обстеження (іригографії). Така підготовка протягом 3-х днів є допустимою.
		Необхідно звернути увагу, що в Протоколі лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом МОЗ України від 30.03.2004 № 88, зокрема вказано: «… Необхідно враховувати, що ускладнення захворювання та летальність при ХГ пов`язані, в першу чергу, з несвоєчасною діагностикою, а, в другу чергу, з нераціональним вибором методу радикальної корекції. У зв`язку з цим необхідно диференційовано підходити до розробки плану лікування хворих, у яких перебіг захворювання ускладнився… гіпотрофією та анемією внаслідок тяжкої калової інтоксикації, тяжкою реакцією на сифонну клізму,… у дітей молодшого грудного віку, а також при супутніх вадах розвитку». В даному випадку лікарям необхідно було врахувати тяжку реакцію дитини, та діяти відповідно до вказаного протоколу, що не було виконано.
		Комісія вважає, що саме під час підготовки до променевого методу дослідження кишечника за допомогою сифонних клізм у дитини виникли гіповолемія (стан, який характеризується зменшенням загального об`єму крові з порушенням співвідношення її формених елементів і плазми), та дегідратація (зневоднення - дефіцит води в організмі), що в подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті.
		Тобто, між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою сифонних клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням, яке було виявлено у ОСОБА_16 з настанням смерті не вбачається.
		Контрастна речовина (барій) не викликає алергічних реакцій, а виконання алергологічних проб на введення цієї контрастної речовини не передбачено.
		Відповідальним за надання медичної допомоги є завідувач відділенням, лікуючий та (або) черговий лікар. 
		За умови дотримання вимог Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом МОЗ України від 30.03.2004 № 88, чи «…у разі не поміщення її на обстеження до Кіровоградської обласної дитячої лікарні» прогноз для життя ОСОБА_16 , на даному етапі, міг бути позитивним.
		/т. 1 а.к.п. 52-136/
		Висновком експерта № 63 від 09.01.2014, згідно якого при гістологічному дослідженні мікропрепаратів, що надіслані від ОСОБА_16 , 2009 року народження, виявлено: багато чисельні вади розвитку: товстий кишечник - вогнища інтрамурального гіпогангліозу, вогнища гіпоплазії зовнішнього мязевого шару, субатрофія та вогнища атрофії слизової оболонки; тонкий кишечник - вгнищева мязева дисплазія, нирка - вогнищева проста дисплазія. Мікотичне ураження шлунку та кишечника - геморагічно-воразковий гастроентероколіт. Морфологічні ознаки характерні для шоку та ДВЗ синдром, з наявністю репіраторного дистресс-синдрому дорослих 2 стадії. У міокарді гістологічні ознка вродженої кардіоміопатії.
		/т. 1 а.к.п. 137-139/ 
		Висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 285/18 від 21.03.2019, відповідно до якого на основі даних матеріалів справи, судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа дитини ОСОБА_16 , 2009 року народження, медичної документації на її ім`я, враховуючи відомі обставини та відповідаючи на додатково поставлені питання, комісія прийшла до наступних висновків:
		Як уже вказувалось у Підсумках «Висновку експерта № 346/12: «У дитини ОСОБА_16 мала місце вроджена аномалія розвитку товстого кишечника: мегадоліхоколон, т.з. хвороба Гіршпрунга.
		Відповідно до Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 на госпітальному етапі лікування обов`язковим є проведення загально-клінічного обстеження та УЗД для діагностики супутньої патології. Провідною маніпуляцією у діагностиці хвороби Гіршпрунга є рентгеноконтрастне дослідження кишечника - іригографія. Маніпуляція вимагає наявності 3 лікарів-спеціалістів: хірурга, рентгенолога, анестезіолога-реаніматолога. Виконується з використанням барієвої суміші, що готується на фізіологічному розчині з розрахунку 1 частина барію на 4 частини розчину. Дітям 1-3 років вводиться від 100 до 200 мл цього розчину. В даному випадку це обстеження, не зважаючи на виконання його раніше, було необхідним для уточнення діагнозу.
		Слід зазначити, що іригографія, яка є плановою діагностичною методикою, виконувалась на тлі порушеного загального стану дитини (блювота, в`ялість, психомоторне збудження) та ознак наявності запального процесу в організмі (при дослідженні крові 22.04.11р. виявлено лейкоцитоз та наявність 9 паличкоядерних нейтрофілів, а при дослідженні сечі 20.04 та 22.04.11р. виявлені бактерії в значній кількості). Такі показники потребували відтермінування іригографії та дообстеження дитини (УЗД органів черевної порожнини і нирок, консультативних оглядів педіатра, невролога, ЛОР лікаря та ін.), що не було виконано.
		При вивченні членами експертної комісії медичної карти № 4349 було встановлено, що в ній відсутні дані про:
		?кратність і кількість введеної та виведеної із організму рідини при виконанні клізм,
		?склад рідини (концентрацію), яка застосовувалась для клізм. Зазвичай використовується 1% розчин натрію хлориду, а не 5%;
		?концентрацію натрію в крові після виконання клізм та в динаміці на етапі надання інтенсивної терапії,
		?динаміку маси тіла дитини;
		       Також відсутня інформація про те, концентрація якого кальцію визначалась в крові (загального чи іонізованого);
		Тобто, діагноз при госпіталізації в Кіровоградську обласну дитячу лікарню був встановлений правильно, а обстеження дитини було не повним, що не дозволило лікарям правильно оцінити стан дитини в динаміці та вчасно відкорегувати її лікування.» 9,10,19,27 (частково),28,29 Як зазначалось у попередніх підсумках: «Детальний опис проведення іррігографії в наданій медичній документації відсутній, що не дозволяє визначити «...чи була дотримана лікарем процедура проведення іррігографії». Однак слід вказати, що контрастна речовина (барій) не викликає алергічних реакцій, а виконання алергологічних проб на введення цієї контрастної речовини не передбачено.
		Як було вказано у підсумках «Висновку експерта» № 346/12 «Відповідальними за надання медичної допомоги є завідувач відділення, лікуючий та (або) черговий лікар. 
		Як було зазначено у попередніх підсумках: «Вважаємо, що за умови дотримання вимог вищезгаданого Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, чи «...у разі не поміщення її на обстеження до Кіровоградської обласної дитячої лікарні» прогноз для життя ОСОБА_16 , на даному етапі, міг бути позитивним.»
		За даними спеціальної медичної літератури:
		?гіпертонічна клізма застосовується з метою стимуляції самостійної дефекації за допомогою гумової груші. При цьому вводиться гіпертонічний розчин в об`ємі 50-100мл;
		?очисна клізма подразнює стінку кишки, викликаючи посилення її скорочення, розріджує калові маси, що полегшує їх виведення з організму та очищує стінки кишки і проводиться з метою механічного очищення та промивання товстої кишки, зокрема перед медичними маніпуляціями. Об`єм рідини, що застосовується, залежить від віку пацієнтів, але є значно більшим від об`ємів гіпертонічної клізми;
		?сифонна клізма працює за тим же принципом, що і промивання шлунку. Кухоль Есмарха піднімають на півметра вгору, і вода починає текти в кишечник. Після того, як вода закінчиться, воронку опускають нижче за рівень тіла пацієнта, щоб вода пішла назад з кишечника разом зі всім вмістом. І так до тих пір, поки з кишечника не піде чиста вода. Всього на сифонову клізму використовується близько 10-12 літрів води. Саме така клізма застосовується для підготовки кишечника до рентгенологічного обстеження (іригографії). Ця підготовка протягом 3 днів є допустимою.
		Із Медичної карти № 4349 стаціонарного хворого слідує, що 19.04.2011 у плані обстеження лікарем було зазначено: «...(клизмы гипертонические 2 p/день)» Концентрація розчину та кількість днів не вказана. У листку лікарських призначень вказано, що дитині було призначено та виконано у період з 19.04 по 21.04 «Гиперт к-мы». Концентрація розчину та кратність введення клізм не вказана.
		Із Протоколу допиту свідка ОСОБА_17 (медичної сестри) від 06.07.2011 (а.к.п. 55- 56) слідує, що нею було проведено три клізми 5 відсотковим гіпертонічним розчином близько 300 мл кожна у один день та три клізми другого дня.
		З огляду на те, що саме на тлі проведення клізм відбулося різке погіршення стану дитини, комісія вважає, що під час підготовки до променевого методу дослідження кишечника за допомогою клізм у дитини виникли гіповолемія (стан, який характеризується зменшенням загального об`єму крові з порушенням співвідношення її формених елементів і плазми), та дегідратація (зневоднення - дефіцит води в організмі), що в подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті.
		У Протоколі лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 зокрема вказано: "...Необхідно враховувати, що ускладнення захворювання та летальність при ХГ пов`язані, в першу чергу, з несвоєчасною діагностикою, а, в другу чергу, з нераціональним вибором методу радикальної корекції. У зв`язку з цим необхідно диференційовано підходити до розробки плану лікування хворих, у яких перебіг захворювання ускладнився .... гіпотрофією та анемією внаслідок тяжкої калової інтоксикації, тяжкою реакцією на сифонну клізму,...у дітей молодшого грудного віку, а також при супутніх вадах розвитку». В даному випадку, лікарям необхідно було врахувати тяжку реакцію дитини, та діяти відповідно до вказаного протоколу, що не було виконано.
		Тобто, між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням, яке було виявлено у ОСОБА_16 з настанням смерті не вбачається.
		/т. 1 а.к.п. 146-155/ 
		Протоколом огляду предмета від 14.01.2020, проведеного слідчим в присутності двох понятих в приміщенні службового кабінету № 400 Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, в ході проведення якого було оглянуто: 
		?медичну карту № 4349 ДОЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка представляє карту з паперових листів, в якій маються листки лікарських призначень, листи обстеження лікарями хворого, температурний листок, протокол (карта) патологоанатомічного дослідження № 16 від 27.04.2011, протоколи переливання крові та її компонентів, листки з клінічними аналізами крові та сечі, результати аналізу біохімії, біохімічного аналізу крові, листки кардіограм.;
		?медичну карту № 1155 Бобринецької ЦРЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка представляє карту з паперових листів, в якій маються листки лікарських призначень, лист інфузійної терапії, листи обстеження лікарями хворого, температурний листок, листи з клінічними аналізами крові, калу та сечі, результати аналізу крові;
		?медичну карту № 2163 Бобринецької ЦРЛ (історія розвитку дитини) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка представляє карту з паперових листів, в якій маються історія розвитку дитини, обмінна карта, первинний патронаж до новонародженого, обов`язкові медичні профілактичні огляди дитини до 3-х років, листи обстеження лікарями, виписка з медичної карти № 6993 КДОЛ, епікрізи, висновок обласного дитячого хірурга, висновок невролога;
		?амбулаторну карту № НОМЕР_1 Бобринецької ЦРЛ (без номера та титульного аркуша) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка представляє карту з паперових листів, в якій маються листи обстеження лікарями, виписка з медичної карти № 6993 КДОЛ, нейросонографія та направлення до ДОП м. Кіровограда.
		Цілісність карт не порушена.
		/т. 1 а.к.п. 160/
		Постановою про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження від 14.01.2020, згідно якої долучені речові докази: медична карта № 4349 ДОЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медична карта № 1155 Бобринецької ЦРЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медична карта № 2163 Бобринецької ЦРЛ (історія розвитку дитини) на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , амбулаторна карта № 6971 Бобринецької ЦРЛ (без номера та титульного аркуша) на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо достовірності змісту яких в учасників судового провадження не виникало жодних сумнівів, та які були проаналізовані експертами під час проведення вище приведених експертних досліджень.
		/т. 1 а.к.п. 161-162/
		Копією наказу по дитячій обласній лікарні м. Кіровоград № 96 від 17.07.2001, відповідно до якого ОСОБА_14 зараховано на посаду лікаря-хірурга Хірургічного відділення з 19.07.2001 по переводу з дитячої міської поліклініки № 1.
		/т. 1 а.к.п. 169/
		Наведені вище та досліджені в ході судового розгляду процесуальні джерела доказів є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України, яке діяло на момент їх збирання (за правилами, як КПК України в редакції 1961 року, так і КПК України в редакції 2012 року) та містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, спосіб вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
		Аналізуючи отримані в ході судового розгляду показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 суд відмічає їх узгодженість з вище приведеними процесуальними джерелами доказів та встановленими фактичними обставинами справи. Об`єктивних підстав не довіряти або ставити під сумнів достовірність повідомлених останніми обставин судом не встановлено.
		Надаючи оцінку отриманим в ході судового розгляду показанням свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_28 суд враховує, що дані особи як на момент події інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_14 кримінального правопорушення, так і на момент їх безпосереднього допиту судом обіймали відповідні посади в Кіровоградській дитячій обласній лікарні, фактично являючись колегами чи безпосередніми підпорядкованими обвинуваченому ОСОБА_14 особами, а відтак прямо чи опосередковано можуть бути зацікавлені в повідомленні відповідних фактичних даних з урахуванням власного інтересу та необхідності забезпечення як своєї власної репутації, так і репутації медичного закладу в цілому.
		Тому, повідомлені даними особами фактичні дані хоча і вказують на наявність допущених обвинуваченим ОСОБА_14 порушень професійних обов`язків, які призвели до тяжких наслідків, однак оцінюються судом з урахуванням встановлених на підставі вище приведених експертних досліджень даних, тобто даних встановлених експертами - особами, які не перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого, та володіють відповідними спеціальними знаннями.
		Саме комісією експертів на підставі наданих їм необхідних та достатніх вихідних даних: матеріалів кримінального провадження № 12016120020005129, медичної картки № 2163, амбулаторної картки № 6971, картки стаціонарного хворого № 1155, картки стаціонарного хворого № 4349, які були детально проаналізовано експертами, було встановлено що між неконтрольованим очищенням кишечника за допомогою клізм та настанням смерті дитини ОСОБА_16 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		При цьому, суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності у лікуючого лікаря - обвинуваченого ОСОБА_14 обов`язку використовувати затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88 Протокол лікування хвороби Гіршпрунга у дітей під час підготовки малолітньої дитини ОСОБА_16 до проведення процедури іригографії, оскільки даний діагноз не був клінічно підтверджений, а зазначеним протоколом регламентовано лише проведення самої іригографії. Такі доводи повністю спростовуються наданими в ході судового розгляду показаннями експертів, які однозначно зазначили про те, що Протокол лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, підлягає застосуванню під час процедури підготовки до іригографії, яка передбачає постановку сифонної або очисної клізми. Наведе узгоджується і з вимогами Посадової інструкції лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої головним лікарем Кіровоградської дитячої обласної лікарні 14.01.2010, відповідно до якої до функціональних та посадових обов`язків лікаря хірургічного відділення ОСОБА_14 входило, серед іншого, надання кваліфікованої медичної допомоги дітям, яких він лікує на основі сучасних досягнень науки і практики. 
		Також, суд бере до уваги те, що причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке було виявлено у малолітньої ОСОБА_16 з настанням смерті останньої, комісією експертів не встановлено. Тобто шкода для здоров`я, та як наслідок для життя малолітньої ОСОБА_16 настала після вжиття відповідних медичних заходів, тобто після початку надання їй медичної допомоги, яка в даному випадку включала і процедуру підготовки до проведення іригографії.
		Посилання сторони захисту на відсутність медичного протоколу, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України, яким регламентовано порядок постановки всіх видів клізм для пацієнтів дитячого віку, чинного в період з 19 квітня 2001 року по 26 квітня 2011 року, не виключає обов`язку лікуючого лікаря призначати медикаментозне лікування, лікувальні процедури та інші маніпуляції та керувати роботою середнього медичного персоналу безпосередньо йому підпорядкованого та перевіряти правильність і своєчасність виконання лікарських призначень. Що в даному випадку мало бути забезпечено, зокрема, шляхом здійснення лікуючим лікарем - обвинуваченим ОСОБА_14 відповідних належних записів у листку призначення із зазначенням кратності і кількості рідини при виконанні клізм та складу рідини - концентрації розчину натрію хлориду, яка мала бути застосована медичною сестрою під час постановки клізм. Тобто, медична сестра ОСОБА_17 мала проводити процедуру постановки клізм на підставі чітких вказівок лікуючого лікаря ОСОБА_14 , чого останнім дотримано не було, на що вказує наявна в матеріалах кримінального провадження медична документація, яка була предметом дослідження комісії експертів. Тому, дії медичної сестри ОСОБА_17 під час проведення процедури підготовки малолітньої ОСОБА_16 до процедури проведення іригографії шляхом постановки клізм знаходились поза межами чітких вказівок лікуючого лікаря ОСОБА_14 , тобто були некеровані, а отже неконтрольовані останнім. Тобто, неконтрольоване очищення кишечника в даному випадку є наслідком як недотримання обвинуваченим ОСОБА_14 . Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, так і неналежного виконанням посадових обов`язків, визначених Посадовою інструкцією лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої Головним лікарем Кіровоградської дитячої обласної лікарні 14.01.2010 року.
		Щодо посилання сторони захисту на невідповідність висновків експертів фактичним встановленим під час безпосереднього допиту судом свідка ОСОБА_17 обставинам стосовно застосування під час проведення нею клізмування після постановки першої клізми з концентрацію натрію хлориду в кількості 5 відсотків в розчині, а всіх наступних клізм із застосуванням гіпертонічного розчину з концентрацією натрію хлориду в кількості 1 відсотка, суд зазначає, що окрім показань свідка ОСОБА_17 , отриманих органом досудового розслідування в порядку, визначеному КПК України в редакції 1961 року, які відрізняються від наданих нею показань в ході судового розгляду, експертами під час проведення комісійних судово-медичних експертиз були досліджені також і інші вихідні дані, зазначені у наданій в розпорядження експертів медичній документації. При цьому, наявна медична документація, яка на відміну від показань є незмінною, не містить відповідних записів у листку призначення із зазначенням кратності і кількості рідини при виконанні клізм та складу рідини - концентрації розчину натрію хлориду, яка мала бути застосована медичною сестрою під час постановки клізм. Отже, зазначені в медичній документації фактичні дані не спростовують показань свідка ОСОБА_17 . При цьому, саме викладені в протоколі допиту свідка ОСОБА_17 від 06.07.2011 року показання беруться судом до уваги, як достовірні, оскільки саме ці показання найбільш наближені за часом до самої події інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, тобто містять в собі більш точну інформацію. З урахуванням положень п. 8 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, суд констатує відсутність підстав для визнання даного протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 06.07.2011 року недопустимим доказом та, як наслідок не встановлення факту неможливості покладення його в основу пред`явленого обвинувачення, дотримавшись при цьому принципу безпосередності дослідження показань свідка ОСОБА_17 судом.
		Щодо наданих захисником обвинуваченого в обгрунтування позиції захисту відповідей на адвокатські запити: Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА від 06.03.2020 № 01.01./2-31/960/0.28, Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА 24.03.2020 № 0101/11-21/1204/028, Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА від 23.04.2020 № 01.02./1-241/1743/028, КНП «Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради» № 392 від 11.03.2022, Донецького національного медичного університету № 158 від 24.05.2022, Донецького національного медичного університету № 137 від 16.05.2022, суд зазначає, що у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення основним джерелом доказів є висновок експерта, який складається за результатами проведення експертного дослідження виключно комісією експертів, на що вказує п.п. 2.4.1 п. 2.4 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року № 6. При цьому, відповідно до положень ст. 101 КПК України висновок експерта повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Окрім того, оцінку висновку експерта в межах кримінального провадження вправі надавити лише суд.
		В даному кримінальному провадженні в ході досудового розслідування було проведено гістологічне дослідження мікропрепаратів, за результатами проведення якого складено висновок експерта № 63 від 09.01.2014, та дві комісійні судово-медичні експертизи, за результатами проведення яких було складено висновок експерта № 346/12 від 17.02.2014 та висновок експерта № 285/18 від 21.03.2019, які за своїм змістом не суперечать один одному. Допитані ж в ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту експерти повідомили, що для проведення зазначених експертиз їм було надано достатньо вихідних даних, на підставі яких було зроблено відповідні висновки, будь-яких підстав для звернення з клопотанням про витребування додаткових даних до органу, який призначив проведення судово-медичних експертиз в них не було та сьогоднішній день бути не може. Ними однозначно було встановлено, що в даному випадку саме між неконтрольованим очищенням кишечника та настанням смерті дитини існує прямий причинно-наслідковий зв`язок та смерть дитини не є наслідком виявленого у неї захворювання. Тобто, на момент проведення експертного дослідження для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між настанням смерті малолітньої дитини ОСОБА_16 та певними діями чи бездіяльністю медичного працівника, у експертів була вся необхідна вихідна інформація та жодного сумніву щодо моменту виникнення гіповолемії та дегідратації, які в подальшому і призвели до розвитку поліорганної недостатності та смерті, у експертів не було. Так, експертами встановлено, що саме на тлі проведення клізм відбулося різке погіршення стану дитини, тобто під час підготовки до променевого методу дослідження кишечника за допомогою клізм у дитини виникли гіповолемія (стан, який характеризується зменшенням загального об`єму крові з порушенням співвідношення її формених елементів і плазми), та дегідратація (зневоднення - дефіцит води в організмі), що в подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності та смерті. Тобто, момент виникнення гіповолемії та дегідратації, внаслідок яких розвинулась поліорганна недостатність, експерти однозначно визначають на етапі підготовки дитини до проведення процедури іригографії, а не на етапі надання малолітній ОСОБА_16 медичної допомоги у відділенні інтенсивної терапії, як припускає сторона захисту. 
		При цьому, оцінюючи вище приведені висновки експертів № 63 від 09.01.2014, № 346/12 від 17.02.2014, № 285/18 від 21.03.2019, суд бере до уваги, що зазначені експертні дослідження були проведені в межах даного кримінального провадження (після порушення кримінальної справи та в подальшому після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань) за постановами уповноважених на проведення досудового розслідування осіб; в розпорядження експертів були надані всі наявні вихідні дані, отримані органом досудового розслідування в межах даного кримінального провадження у спосіб, передбачений чинним на момент їх збирання Кримінальним процесуальним законодавством; експерти, будучи компетентними особами, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків та від останніх не надходило жодних клопотань про витребування додаткових вихідних даних, які б могли істотно вплинути на результат експертного дослідження та без наявності яких вони не могли надати відповіді на поставлені перед ними запитання. Тому, жодних сумнівів у правильності висновків, викладених експертами за результатами проведених ними досліджень, у суду не має.
		Враховуючи наведене, позицію обвинуваченого ОСОБА_14 щодо не визнання своєї вини суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене з необережності протиправне діяння.
		Отже, оцінивши як кожен з вище приведених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд констатує, що ОСОБА_14 , перебуваючи на посаді лікаря хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» (Кіровоградської дитячої обласної лікарні), тобто, будучи медичним працівником з відповідною кваліфікацією та несучи відповідальність за виконання зроблених ним призначень, недбало і несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов`язків, визначених п. 87 Кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.03.2002 № 117 та розділами 3, 4 Посадової інструкції лікаря хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, затвердженої головним лікарем Кіровоградської дитячої обласної лікарні 14.01.2010, та неналежно їх виконав, порушивши також вимоги Протоколу лікування хвороби Гіршпрунга у дітей, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.03.2004 № 88, а саме: призначив медикаментозне лікування та лікувальні процедури, належним чином не зазначивши в медичній документації - листку призначення кратності і кількості рідини при виконанні клізм та складу рідини - концентрації розчину натрію хлориду, яка мала бути застосована медичною сестрою під час постановки клізм; належним чином не оцінив загальний стан дитини після постановки клізм, зокрема тяжку реакцію останньої на поставлені клізми; не забезпечив постійне медичне спостереження за дитиною; не розпорядився щодо припинення проведення клізм; не відтермінував проведення іригографії та не призначив дообстеження дитини; допустив проведення іригографії без його присутності, що беззаперечно підтверджується висновками комісійної судово-медичної експертизи № 346/12 від 17.02.2014 та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 285/18 від 21.03.2019, та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті малолітньої ОСОБА_16 .
		Відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадку можливості зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.        
		       За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що в межах пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення, вина обвинуваченого ОСОБА_14 у скоєнні необережних дій, що виразилися в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, доведена.
		       Дії обвинуваченого ОСОБА_14 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 140 КК України, як необережні дії, що виразилися в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
		       Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким необережним злочином, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання.
		       Обвинувачений ОСОБА_14 судимості не має, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не значиться, офіційно працевлаштований, перебуває в зареєстрованому шлюбі.
		       Обставин, які пом`якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. 
		З урахуванням наведеного, вище приведених даних про особу обвинуваченого  ОСОБА_14 , враховуючи відсутність як пом`якшуючих покарання обставин, так і обставин, які б обтяжували покарання, врахувавши тяжкість наслідків у вигляді смерті дитини, що настали через неналежне виконання останнім своїх професійних обов`язків, а також надану Подільським районним відділом з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються, відповідно, як низькі, суд дійшов висновку, що останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 140 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з лікарською діяльністю. Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме меті покарання та буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_14 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, та забезпечуватиме співмірність діяння та кари, відповідатиме дотриманню розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї статті. 
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого судом встановлена винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 відповідно до положень ст. 12 КК України належить до категорії нетяжкого злочину, за вчинення якого санкцією ч. 2 ст. 140 КК України передбачено максимальний вид покарання - позбавлення волі на строк до трьох років, та на момент ухвалення даного вироку, а отже до дня набрання ним законної сили, минуло більше п`яти років з дня вчинення кримінального правопорушення, та перебіг давності не зупинявся і не переривався.
		Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_14 , який з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності протягом судового розгляду не звертався та матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення останнім будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду та слідства, слід звільнити від відбування покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_14 органом досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
		До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_10 та цивільні позивачі ОСОБА_11 , ОСОБА_20 реалізували своє право на пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, в якому (цивільному позові), який в подальшому уточнили та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 11.11.2022 просять стягнути з ОСОБА_14 та КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради»: на користь потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 100034,94 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 2170800,00 гривень; на користь цивільного позивача ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 2894400,00 гривень; на користь цивільного позивача ОСОБА_36 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 2170800,00 гривень. 
		Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Щодо цивільного позову потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України
		Наявність спричиненої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, матеріальної шкоди потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_10 мотивує тим, що ним було здійснено витрати у зв`язку з похованням дитини на загальну суму 16110 гривень, до складу яких включено вартість: труни - 1230 гривень, хреста - 460 гривень, вінків - 920 гривень, підготовки ями для поховання - 2000 гривень, послуг двох автобусів - 900 гривень, поминального обіду - 10200 гривень, катафалку - 400 гривень. На підтвердження понесених витрат надано накладну № 237 від 28.04.2011. Окрім того, потерпілим (цивільним позивачем) було здійснено витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 2295 доларів США, що підтверджується накладною № 278 від 01.07.2011, щодо стягнення яких потерпілий (цивільний позивач) вважає необхідним застосування офіційного курсу долару США до гривні, дійсним станом на день ухвалення вироку (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 11.11.2022 та висловленої в ході судових дебатів позиції потерпілого). 
		Вирішуючи зазначені позовні вимоги потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 , суд керується наступним.
		Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до положень ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Зміст зазначеної норми вказує на те, що церемонія поминання не є складовою процесу поховання, тобто не охоплюється поняттям поховання.
		З урахуванням наведеного позовні вимоги потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в частині стягнення витрат, здійснених у зв`язку з проведенням церемонії поминання, в сумі 10200 гривень задоволенню не підлягають.
		Тобто, позовні вимоги потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 про стягнення витрат на поховання підлягають частковому задоволенню в розмірі витрат, понесених останнім на послуги з поховання і установку пам`ятника, що відповідно до наданих потерпілим копії накладної № 237 від 28.04.2011 становить 5910 гривень (16110-10200=5910) та копії накладної № 278 від 01.07.2011 становить 2295 доларів США, що з урахуванням офіційного курсу долару США до гривні за даними Національного банку України станом на 25.01.2023 року (1 долар США = 36,5686 гривень) становить 83924,94 гривень.
		При цьому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України завдана потерпілому (цивільному позивачу) матеріальна шкода підлягає відшкодуванню саме КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», як юридичною особою, працівником якої під час виконання трудових (службових) обов`язків було спричинену таку шкоду.
		Питання ж щодо права КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на зворотню вимогу до винної особи ОСОБА_14 врегульовано ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. 
		Отже, з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають стягненню 89834,94 гривень. 
		Щодо позовних вимог потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_10 , цивільних позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_20 про стягнення з ОСОБА_14 та КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням
		Вирішуючи зазначені позовні вимоги суд керується наступним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. 
		Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму).
		В межах даного кримінального провадження за клопотанням потерпілого та цивільних позивачів на підставі ухвали суду від 21.05.2021 було проведено судову психологічну експертизу.
		Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 30.07.2021 /т. 3 а.к.п. 171-176/ експертом за результатами проведених експертних досліджень встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_20 дійсно внаслідок викладеної ситуації (вчинення кримінального правопорушення), яка була для останніх психотравмуючою, нанесено страждання - моральна шкода. Також, експертом з психологічної точки зору визначено рекомендовані розміри відшкодування нанесеної моральної шкоди ОСОБА_10 у розмірі 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, ОСОБА_11 у розмірі 432 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, ОСОБА_20 у розмірі 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
		Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_14 , який на час вчинення кримінального правопорушення (час завдання шкоди) перебував та на теперішній час перебуває у трудових відносинах з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_10 - як батько померлої ОСОБА_16 , цивільний позивач ОСОБА_11 - як мати померлої ОСОБА_16 , цивільний позивач ОСОБА_20 - як брат померлої ОСОБА_16 , з якою він проживав однією сім`єю, дійсно зазнали моральних страждань, пов`язаних із настанням невідворотних наслідків - смерті їхньої дитини та сестри, відповідно.
		Отже, внаслідок винних дій ОСОБА_14 потерпілому (цивільному позивачу) ОСОБА_10 та цивільним позивачам ОСОБА_11 , ОСОБА_20 було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
		При цьому, положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Отже, в даному випадку завдана потерпілому (цивільному позивачу) ОСОБА_10 , цивільним позивачам ОСОБА_11 , ОСОБА_20 моральна шкода підлягає відшкодуванню саме КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», як юридичною особою, працівником якої під час виконання трудових (службових) обов`язків було спричинену таку шкоду.
		При цьому, оцінюючи вище приведений висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 30.07.2021, суд виходить з того, що даний висновок не має для суду наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці і оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. 
		Окремо суд звертає увагу на положення ч. 3 ст. 23 ЦК України, за змістом якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. 
		Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке належить до категорії необережних злочинів, обставини справи, характер, обсяг і тривалість страждань, яких зазнали потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_10 та цивільні позивачі ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , характер немайнових втрат, зокрема, враховує глибину та тяжкість душевних та фізичних страждань, негативні зміни в емоційній сфері кожного з цивільних позивачів, яких останні зазнали у зв`язку з настанням невідворотних наслідків, пов`язаних із втратою близької людини, вимушені зміни у звичному способі життя, які пов`язані з необхідністю активізувати всі можливі зусилля задля благополуччя родини, а також ступінь споріднення кожного з цивільних позивачів з померлою. При цьому, судом зауважується, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб особи, яка зазнала моральних страждань, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, та у жодному разі не може вважатися покаранням винної особи. З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що пропорційною компенсацією моральних страждань потерпілого та цивільних позивачів є відшкодування їм КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» спричиненої необережними діями їхнього працівника під час виконання професійних обов`язків - обвинуваченого ОСОБА_14 моральної шкоди у розмірі - 300000 гривень цивільному позивачу ОСОБА_11 (матері померлої) та по 230000 гривень потерпілому (цивільному позивачу) ОСОБА_10 , цивільному позивачу ОСОБА_20 (батьку та брату померлої), на підставі чого позовні вимоги останніх підлягають частковому задоволенню.
		Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні. 
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України. 
		       Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_37 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з лікарською діяльністю, строком на три роки.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України  ОСОБА_14 - звільнити від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_14 не обирався.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 до ОСОБА_14 , КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_10 :
		?в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 89834 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривень 94 копійок;
		?в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 230000 (двісті тридцять тисяч) гривень.
		 
		Стягнути з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 300000 (триста тисяч) гривень.
		 
		Стягнути з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_20 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 230000 (двісті тридцять тисяч) гривень.
		 
		В іншій частині позову - відмовити. 
		 
		Речові докази по справі, а саме: опечатаний старшим слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області  ОСОБА_38  паперовий конверт з документами: медичною картою № 4349 ДОЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медичною картою № НОМЕР_2 Бобринецької ЦРЛ стаціонарного хворого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медичною картою № НОМЕР_3 Бобринецької ЦРЛ (історія розвитку дитини) на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , амбулаторною картою № НОМЕР_1 Бобринецької ЦРЛ (без номера та титульного аркуша) на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які долучені та зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12016120020005129 - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_10 .
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок  може  бути  оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного  суду через Ленінський  районний суд міста Кіровограда протягом  тридцяти  днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку суду.
		 Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Суддя Ленінського 
		районного суду 
		м. Кіровограда                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...