Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1102/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2023. Зареєстровано: 26.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 01.06.2023
Результат оскарження 01.06.2023 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 4/01/911/1102/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" грудня 2022 р. Справа № 911/1102/22 
		 
		Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи 
		за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 
		до: 1) Поліської селищної ради 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся»
		3) реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича 
		4) реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Тетяни Анатоліївни 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
		1. Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник 
		2. Державне агентство України з управління зоною відчуження
		про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок
		за участю представників 
		прокуратури: Карнов А.О., службове посвідчення № 059972 видане 11.03.2021;
		позивача: не з`явився;
		відповідача 1: Пеньков О.Ю.  адвокат за довіреністю від 20.06.2022;
		відповідача 2: не з`явився;
		відповідачів 3, 4: не з`явилися;
		третіх осіб: не з`явилися.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Господарського суду Київської області звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі  прокурор) із позовною заявою від 11.07.2022 № 12/2-412вих-22 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі  позивач) до Поліської селищної ради (далі  відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (далі  відповідач 2, ТОВ «Світанок Полісся»), реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича (далі  відповідач 3) та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Тетяни Анатоліївни (далі  відповідач 4), у якій просить суд:
		- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом скасування рішення реєстратора Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Здольник Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 з індексним номером 55714875 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Радинської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Радинської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» на земельну ділянку площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001;
		- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54893188, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112;
		- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 з індексним номером 54892636, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Романівської сільської ради Поліського району і права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) з одночасним припиненням права власності Романівської сільської ради Поліського району (Поліської селищної ради, код ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) на земельну ділянку площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111;
		- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) повернути на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) і ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001, з одночасним припиненням права власності Поліської селищної ради (ЄДРПОУ 04361723) та права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» (ЄДРПОУ 43595021) на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001.
		В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що набуття права комунальної власності Радинською і Романівською сільськими радами (правонаступником яких є Поліська селищна рада) і права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001  відбулося з порушеннями норм статей 12, 19, 27, 29, 31, 34 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 № 561-ХІІ), статей 20, 45, 83, 92, 116, 117, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України (від 25.10.2001 № 2768-ІІІ), статей 8, 9, 12 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 27.02.1991 № 791а-ХІІ), статей 7, 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Зазначені вище земельні ділянки, за твердженнями прокурора, мають особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також, згідно з положеннями чинного законодавства, відносяться до земель обмеженої оборотоздатності.
		Тому, на думку прокурора, вказані вище рішення реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 № 55714875, від 02.11.2020 № 54893188 і від 02.11.2020 № 54892636 підлягають скасуванню, а спірні земельні ділянки природно-заповідного фонду із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 підлягають поверненню з незаконного володіння Поліської селищної ради і незаконного користування ТОВ «Світанок Полісся» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Господарський суд Київської області ухвалою від 01.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.08.2022. Також суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Кабінету Міністрів України  Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження.
		Через канцелярію суду 18.08.2022 від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення від 11.08.2022 на позовну заяву, у яких позивач просить суд задовольнити позов прокурора в повному обсязі та у разі відсутності представника Кабінету Міністрів України проводити розгляд справи без його участі.
		Зокрема, Кабінет Міністрів України зазначає, що спірні земельні ділянки, які набула Поліська селищна рада у комунальну власність та ТОВ «Світанок Полісся» у постійне користування на підставі оспорюваних рішень реєстраторів, розташовані в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника за чинним законодавством, що свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду та унеможливлює перебування цих ділянок у комунальній власності і постійному користуванні юридичної особи з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
		Позивач стверджує, що не приймав рішення щодо вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування в межах земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та щодо зміни їх цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.
		Через канцелярію суду 18.08.2022 від ТОВ «Світанок Полісся» надійшов відзив від 12.08.2022 на позовну заяву, у якому відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Мотивуючи заперечення проти позовних вимог, ТОВ «Світанок Полісся» посилається, зокрема, на те, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин із особами, в інтересах яких прокурор звернувся до суду. Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги до реєстраторів мають бути залишені без розгляду.
		Також ТОВ «Світанок Полісся» зауважило на те, що прокурор звернувся до суду із віндикаційним позовом, що, на думку відповідача 2, є порушенням норм чинного законодавства України. Відповідач 2 зазначає, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності. Натомість, як вважає відповідач 2, надані прокурором витяги з реєстру речових прав стосовно Адміністрації зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення не містять жодної інформації про реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за Адміністрацією. У цій справі, на думку відповідача 2, прокурор мав би звертатись з негаторним позовом.
		Крім того ТОВ «Світанок Полісся» звертає увагу на висновок експерта № 24548/21-41/37788-37792/21-41 від 21.12.2021, згідно з яким, за результатами проведення судової земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 911/404/21, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:11:001:0113  не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999. При цьому, як вказує відповідач 2, експерт прийшов до висновку, що визначити, якими є межі зони відчуження і зони безумовного відселення не уявляється можливим, адже права, які визначені вказаним державним актом, припинені.
		Наявність такого висновку, на переконання відповідача 2, спростовує доводи прокурора стосовно протиправності володіння земельними ділянками Поліською селищною радою та незаконного користування ними ТОВ «Світанок Полісся».
		Також, на думку відповідача 2, прокурор звернувся до суду із цим позовом з пропуском строку позовної давності.
		На електронну адресу суду 18.08.2022 від Поліської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, з викладеними у позові обставинами не погоджується повністю з таких підстав, зокрема:
		- державний акт на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, втратив чинність після ліквідації останнього та у зв`язку з відсутністю його майнового правонаступника;
		- рішення місцевих рад, на підставі яких видавався державний акт серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, так само відсутні, як і рішення, на підставі якого видавалися державні акти серії ІІ-КВ №№ 001201, 001203 від 22.05.2000 Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок»;
		- межі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, а також території біосферного заповідника належним чином не підтверджені;
		- прокурор обрав неправильний спосіб захисту, оскільки позивач не є володільцем спірних земельних ділянок, отже позов має бути віндикаційним.
		Через канцелярію суду 23.08.2022 Київська обласна прокуратура подала клопотання від 22.08.2022 № 12/2-593вих-22 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
		Через канцелярію суду 23.08.2022 Київська обласна прокуратура подала відповідь від 22.08.2022 № 12/2-603вих-22 на відзив ТОВ «Світанок Полісся».
		Спростовуючи аргументи відповідача 2 стосовно того, що позовні вимоги в частині скасування рішень реєстраторів не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, прокурор зазначає, що державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка протиправно його набула у приватну власність, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.
		Прокурор вважає, що для забезпечення державі в особі Кабінету Міністрів України реальної та безперешкодної можливості набути та реалізувати усі правомочності власника (розпорядника) щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди у користуванні ними шляхом скасування спірних рішень реєстраторів і здійсненої на їх підставі державної реєстрації прав відповідно до статей 21, 152 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Окремо прокурор, заперечуючи проти твердження відповідача 2 про неправильно обраний спосіб захисту, наголосив на тому, що спірні земельні ділянки не вибували з державної власності та не передавалися у комунальну ще з 1991 року, об`єкт природно-заповідного фонду взагалі утворено ще у 2016 році, а спірні земельні ділянки незаконно зареєстровано у комунальну власність у 2020 році, тобто пізніше ніж утворено біосферний заповідник.
		Також прокурор вважає необґрунтованим та таким, що не спростовує позовні вимоги висновок експерта № 24548/21-41/37788-37792/21-41 від 21.12.2021, на який посилається відповідач 2 у своєму відзиві. Загалом прокурор вважає, що зазначена експертиза проведена за відсутності всіх необхідних вихідних даних та матеріалів.
		Через канцелярію суду 23.08.2022 Київська обласна прокуратура подала відповідь від 22.08.2022 № 12/2-594вих-22 на відзив Поліської селищної ради.
		Заперечуючи проти доводів відповідача 1 щодо втрати чинності державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 002872 та припинення у зв`язку з цим майнових прав на земельну ділянку 83632,5 га, прокурор зазначив, зокрема, що за інформацією Державного агентства України з управління зоною відчуження, яка міститься у матеріалах справи, вказаний державний акт є чинним. До того ж, як зауважив прокурор, у спірних правовідносинах останній здійснює захист права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки, а не право постійного користування Державного агентства України з управління зоною відчуження згідно з державним актом на право постійного користування.
		Спростовуючи аргументи відповідача 1 стосовно того, що межі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, а також території біосферного заповідника належним чином не підтверджені, прокурор зауважує на те, що за інформацією Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, спірні земельні ділянки, відповідно до проекту створення територій та об`єкту природно-заповідного фонду і проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника, знаходяться в межах земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
		При цьому, як зазначив прокурор, в силу положень статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі цього об`єкта природно-заповідного фонду є визначеними як відповідно до проекту створення територій та об`єкту природно-заповідного фонду, так і відповідно до проекту землеустрою, витяг з якого долучено до позовної заяви.
		В обгрунтування правильності обраного способу захисту, шляхом пред`явлення негаторного позову, прокурор наголошує, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 наразі зареєстровані на праві власності за Радинською і Романівською сільськими радами Поліського району (Поліська селищна рада) та на праві постійного користування за ТОВ «Світанок Полісся», тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірних земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, на переконання прокурора, підлягають захисту шляхом зобов`язання Поліської селищної ради (як правонаступника Радинської і Романівської сільських рад) та ТОВ «Світанок Полісся» повернути такі земельні ділянки у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.
		На електронну адресу суду 26.08.2022 від Поліської селищної ради надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач 1 зазначив, що отримав від Кабінету Міністрів України пояснення на позовну заяву, яку Поліська селищна рада розцінила як відповідь на відзив.
		На думку відповідача 1, Кабінет Міністрів України повністю повторює доводи, викладені у позовній заяві прокурора, проте не надає відповідь на ключові питання, які Поліська селищна рада порушувала у своєму відзиві на позовну заяву.
		Через канцелярію суду 01.09.2022 від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання від 11.08.2022 про долучення доказів.
		На електронну адресу суду 15.09.2022 від Поліської селищної ради надійшли заперечення проти доводів, викладених у відповіді прокурора на відзив.
		Через канцелярію суду 30.09.2022 Київська обласна прокуратура подала клопотання від 28.09.2022 № 12/2-755вих-22 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. Аналогічного змісту клопотання надійшло на адресу суду поштою 03.10.2022.
		З метою вирішення питань, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, суд неодноразово відкладав підготовче засідання, строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів на підставі ухвали від 19.09.2022.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2022.
		У судовому засіданні 24.10.2022 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступні слова прокурора і представників відповідачів щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.11.2022.
		Через канцелярію суду 26.10.2022 від Поліської селищної ради надійшло клопотання від 24.10.2022 про приєднання до матеріалів справи доказу  копію висновку експерта № 24548/21-41/37788-37792/21-41, яке суд задовольнив у судовому засіданні 14.11.2022.
		Ухвалами суду від 14.11.2022 та від 21.11.2022 розгляд справи по суті відкладався.
		У судовому засіданні 05.12.2022, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, прокурор та представник відповідача 1 виступили із заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
		Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 05.12.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.1991 № 374 при Міністерстві України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС створено Адміністрацію зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі  Адміністрація зони відчуження) як спеціальний підрозділ Міністерства.
		Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.08.1998 № 226 затверджено Положення про Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Згідно з пунктом 1.3 вказаного Положення Адміністрація є спеціальним підрозділом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі  МНС України), має статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і зі своїм найменуванням.
		Пунктом 1.4 цього ж Положення визначено, що Адміністрація організовує і координує всі заходи на території зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, з населених пунктів яких повністю відселені жителі і припинена, у зв`язку з цим, дія відповідних рад; вирішує питання їх фінансування, заходів охорони громадського порядку і здоров`я персоналу, який працює на цих територіях, захисту наукових і економічних інтересів держави, а також несе відповідальність за оперативне, повне і об`єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2000 № 851 реорганізовано спеціальний підрозділ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи  Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, з утворенням державного департаменту  Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, що є урядовим органом державного управління та діє у складі цього Міністерства.
		На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2000 № 1263 затверджено Положення про державний департамент  Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, яким, зокрема, визначено, що державний департамент  Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення є урядовим органом державного управління, який діє у складі МНС і йому підпорядковується.
		Десята сесія двадцять першого скликання Київської обласної ради народних депутатів УРСР 07.07.1992 прийняла рішення «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб», відповідно до пункту 9 якого вирішено вилучити з користування колгоспів, радгоспів, державних колгоспів та інших землекористувачів Іванківського і Поліського районів земельні ділянки і надати /передати/ їх в постійне користування Адміністрації зони відчуження Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 10- і 30-кілометровій зонах для організації робіт по охороні території і відновленню земель загальною площею 202806,0 га.
		Згідно із додатком № 2 до рішення десятої сесії Київської обласної ради ХХІІ скликання від 25.12.1997 № 108-10-ХХІІ «Список землекористувачів Поліського району, з користування яких вилучаються земельні ділянки для Адміністрації зони відчуження» із постійного користування КСП «Світанок» вилучається земельна ділянка площею 212,7 га.
		Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України у постійне користування надано 83632,5 га землі для управління зоною відчуження (Поліський район).
		Відповідно до вказаного державного акта земля, надана в постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, складається із двох земельних ділянок  ділянка 1 площею 83383,48 га та ділянка 2 площею 249,05 га.
		Згідно із державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, Державному департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України у постійне користування надано 175771,3 га землі для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Іванківський район).
		У подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 ліквідовано Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.
		Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 затверджено Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження. Цим Указом установлено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником державного департаменту  Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення  урядового органу державного управління у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 створено в Іванківському і Поліському районах Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. До території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника погоджено в установленому порядку включення 226964,7 гектара земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у Державного агентства України з управління зоною відчуження, вилучаються у цього землекористувача та надаються біосферному заповіднику в постійне користування.
		Також Указом Президента України від 26.04.2016 № 174/2016 постановлено Кабінету Міністрів України забезпечити: 
		- затвердження в шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник; 
		- у дворічний строк: вирішення відповідно до законодавства питань щодо надання у постійне користування Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику 226964,7 гектара земель, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; розроблення та затвердження в установленому порядку Проекту організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
		Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.02.2017 № 43 затверджено Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, яке знаходиться у загальнодоступному публічному доступі за посиланням https://zapovidnyk.org.ua/index.php?fn=2t&n=160250636283.
		Згідно з пунктами 1.8, 2.1 вказаного Положення ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. Заповідник створено з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів Полісся, забезпечення підтримки та підвищення бар`єрної функції зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, стабілізації гідрологічного режиму та реабілітації територій, забруднених радіонуклідами, сприяння організації та проведенню міжнародних наукових досліджень з урахуванням Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 52-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» у 2020 році розробило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника загальною площею 226964,7000 га.
		Відповідно до змісту пояснювальної записки, яка міститься у складі зазначеного проекту землеустрою, за цим проектом відводяться 24 земельні ділянки загальною площею 226964,7000 га, які розташовуються виключно в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, в яких створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (надалі  Заповідник). Основою для проектування проектних меж складали державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 Державного департаменту  Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України
		Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.11.2021 № 737 затверджено Проєкт організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та охорони його природних комплексів, який знаходиться у загальнодоступному публічному доступі за посиланням https://mepr.gov.ua/documents/3578.html.
		Суд також установив, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14, Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» у постійне користування надано 561,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва.
		Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13, Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» у постійне користування надано 265,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва.
		Зміст вказаних державних актів серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000 та серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 свідчить, що вони видані на підставі рішення VІІІ сесії ХХІІІ скликання Поліської районної ради народних депутатів від 24.12.1999 № 67.
		На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VІ від 06.09.2012 та державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000, виданого на підставі рішення Поліської районної ради № 67 від 24.12.1999, державний реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Бриков О.С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2020 № 54893188 і від 02.11.2020 № 54892636, згідно з якими за Романівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 і на земельну ділянку площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111, із цільовим призначенням: « 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», та одночасно зареєстровано право постійного користування за ТОВ «Світанок Полісся».
		На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VІ від 06.09.2012 та державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ за № 001203 від 22.05.2000, виданого на підставі рішення Поліської районної ради № 67 від 24.12.1999, державний реєстратор Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Здольник Т.А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2020 № 55714875, згідно з яким за Радинською сільською радою Поліського району Київської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 18,025 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001, із цільовим призначенням: « 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», та одночасно зареєстровано право постійного користування за ТОВ «Світанок Полісся».
		Наразі, у зв`язку із набранням чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р і постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, Радинська і Романівська сільські ради Поліського району увійшли до складу Поліської селищної ради.
		Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор стверджує про те, що в ході виготовлення проекту відведення земель об`єкта природно-заповідного фонду, а саме земель, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, до Державного земельного кадастру включено ряд земельних ділянок з визначеними межами біосферного заповідника (24 земельні ділянки), у тому числі площею 249,0500 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170, площею 24734,9850 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 і площею 4437,7345 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169, щодо яких до Державного земельного кадастру внесено відомості (щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170  24.09.2021, щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169  23.09.2021, щодо ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171  28.10.2021).
		Водночас прокурор стверджує про те, що набуття права комунальної власності Радинською і Романівською сільськими радами (правонаступником яких є Поліська селищна рада) і права постійного користування ТОВ «Світанок Полісся» на земельні ділянки площею 22,8218 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112, площею 150,0146 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 і площею 18,0250 га з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001  відбулося з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки такі розташовані в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Таке розташування спірних земельних ділянок, на думку прокурора, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у комунальній власності і постійному користуванні приватної юридичної особи з цільовим призначенням  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Матеріали справи свідчать про те, що з метою встановлення належності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду прокурор спрямував ряд запитів до державних органів та установ.
		Зокрема, у відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-44вих21 Кабінет Міністрів України у листі № 2163/0/2-22 від 25.01.2022 повідомив про те, що Кабінет Міністрів рішень щодо вилучення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із постійного користування Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником та про погодження зміни цільового призначення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення не приймав.
		У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 17.06.2022 № 12/2-331вих-22 Кабінет Міністрів України у листі № 12392/0/2-22 від 28.06.2022 повідомив, що Кабінет Міністрів рішень щодо вилучення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із постійного користування ДАЗВ та погодження зміни їх цільового призначення, не приймав.
		У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-53вих22 Київська обласна рада у листі від 26.01.2022 № 145/08-03 повідомила, що остання не скеровувала на адресу Верховної Ради України подання про вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
		У відповідь на звернення Київської обласної прокуратури від 14.01.2022 № 12/2-54-22 Верховна Рада України листом № 01-11/13-2022/48106 від 18.02.2022 повідомила, що до Верховної Ради України не надходили подання Київської обласної ради про вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 із території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника загальнодержавного значення, які перебували у його постійному користуванні, рішення щодо погодження припинення права постійного користування зазначеними земельними ділянками Верховна Рада України не приймала.
		Також суд установив, що Київська обласна прокуратура листом від 09.06.2022 № 12/2-291вих-22 звернулась до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, у якому просила повідомити обласну прокуратуру про те, чи розроблено проект створення території та об`єкта природно-заповідного фонду  Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
		У відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 09.06.2022 № 12/2-29вих22 Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник у листі від 13.06.2022 № 01-492/07 повідомив, зокрема, що оскільки проєкт створення Заповідника розроблявся до підготовки Указу Президента України від 26.04.2016 № 174 «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», Заповідник не має в своєму розпорядженні зазначених матеріалів та позбавлений можливості їх надати Київській обласній прокуратурі. Заповідник зазначив, що надає у додаток до листа карту-схему попереднього функціонального зонування Заповідника, яка розроблена в складі проекту створення Заповідника та погоджена зацікавленими органами і де земельні ділянки про які йде мова у запиті включені до складу Заповідника.
		За твердженнями Заповідника, викладеними у вказаному листі, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001, відповідно до розробленого проекту землеустрою Заповідника, розташовані на території Заповідника.
		Київська обласна прокуратура звернулась до ТОВ «Геоматичні рішення» із листом від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22 з проханням виготовити та надати інформацію про знаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112 та 3223588000:08:005:0001 в межах чи за межами земель об`єкта природно-заповідного фонду  Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Крім того прокуратура просила надати інформацію про знаходження вказаних земельних ділянок в межах чи за межами земель, які перебували в постійному користуванні Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 та серії ІІ-КВ № 003600.
		На вказаний запит прокуратури ТОВ «Геоматичні рішення» у листі за вих. № 20/05 від 10.06.2022 повідомило, зокрема, таке: «Установлено, що в ході виготовлення проекту відведення земель даного об`єкту природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру включено ряд земельних ділянок з визначеними межами біосферного заповідника, у тому числі площею 249,0500 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170, площею 24734,9850 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 і площею 4437,7345 га з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169.
		В ході проведення аналітичних картографічних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Геоматичні рішення» використовувало наявні картографічні матеріали, відомості Публічної кадастрової карти України і Державного земельного кадастру та надані матеріали, зокрема, примірники вказаного вище проекту землеустрою Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника і державних актів на право постійного користування землею серії 1І-КВ № 002872 та серії ІІ-КВ № 003600 Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України.
		Проведеним вивченням та співставленням (накладенням) координат земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 на межі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 і серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 та установлено, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 повністю або частково накладаються на межі земель державної форми власності  землі, які перебували в користуванні Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України на території Поліського району згідно меж, визначених державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 (Іванківський район).
		Крім того, проведеним вивченням та співставленням (накладенням) координат земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 на межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (згідно відомостей Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» для збереження та використання біосферного заповідника) установлено, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 повністю або частково знаходяться в межах земель об`єкту природно-заповідного фонду  Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, зокрема земельних ділянок Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171 і 3222050000:01:001:0169.».
		У листі за вих. № 20/05 від 10.06.2022 ТОВ «Геоматичні рішення» також вказало площу накладення земельних ділянок на землі природно-заповідного фонду: площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0112 площею 22,8218 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0170 становить 22,8218 га; площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 площею 150,0146 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0171 становить 145,10 га; площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:08:005:0001 площею 18,0250 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0169 становить 17,98 га.
		Київська обласна прокуратура скерувала на адресу Кабінету Міністрів України лист від 28.04.2022 за № 12/2-198вих-22, в якому виклала обставини виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та просила повідомити про вжиті Кабінетом Міністрів України заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Київською обласною прокуратурою.
		Матеріали свідчать про те, що секретаріат Кабінету Міністрів України вказаний лист Київської обласної прокуратури листом від 10.05.2022 № 8530/0/2-22 скерував до Міністерства юстиції України для розгляду та надання відповіді прокуратурі.
		Зокрема, Міністерство юстиції України у листі від 30.05.2022 № 40910/5108-4-22/9.1.2 повідомило про відсутність доказів щодо обізнаності Кабінету Міністрів України про вказані факти порушень інтересів держави, необхідність підготовки спільної правової позиції за участю центральних органів виконавчої влади, які безпосередньо реалізують державну політику у сфері земельних відносин, а також повідомило про те, що ефективне відновлення порушених інтересів держави у даному випадку можливе шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. У разі звернення органів прокуратури до суду із позовом та відкриття провадження у справі Міністерством юстиції України та його територіальними органами буде забезпечено самопредставництво інтересів Кабінету Міністрів України у суді та сформовано правову позицію щодо заявлених позовних вимог.
		Також до листа Міністерства юстиції України від 30.05.2022 № 40910/5108-4-22/9.1.2 долучено і листи Державного агентства України з управління зоною відчуження та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
		Державне агентство України з управління зоною відчуження у своєму листі, адресованому Міністерству юстиції України, повідомило, що згідно з розробленим проектом землеустрою Заповідника земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 розташовані на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення, в межах Заповідника, а також віднесені до радіаційно небезпечних земель, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування.
		Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України розглянувши лист Київської обласної прокуратури від 28.04.2022 за № 12/2-198вих-22, у листі № 25/7-11/6543-22 від 25.05.2022, адресованому Міністерству юстиції України, не заперечило щодо представництва інтересів держави Київською обласною прокуратурою.
		В рамках підготовчого провадження прокурор також надав до матеріалів справи копію розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 799-р «Про вилучення та надання земельних ділянок у постійне користування із зміною цільового призначення», відповідно до якого вилучено з постійного користування Державного агентства з управління зоною відчуження земельні ділянки (землі державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) загальною площею 226964,7 гектара, розташовані на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення Київської області, згідно з додатком та надано їх у постійне користування із зміною цільового призначення Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику для збереження та використання біосферного заповідника.
		Зокрема, у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 799-р вказано три земельні ділянки, на які, як стверджує прокурор, накладаються спірні у цій справі земельні ділянки, а саме: 3222050000:01:001:0170 площею 249,05 га; 3222050000:01:001:0171 площею 24734,985 га; 3222050000:01:001:0169 площею 4437,7345 га.
		Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Частиною третьою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		За змістом частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
		На підставі долученого прокурором до позовної заяви листування, господарський суд установив, що прокурор надав розумний строк для звернення Кабінету Міністрів України до суду з метою захисту порушеного права, проте останній не вчинив спрямованих на захист порушених інтересів держави дій, відтак прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України в суді.
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент державної реєстрації земельних ділянок) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша статті 84 Земельного кодексу України).
		Згідно з приписами частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Кабінет Міністрів України передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (частина восьма статті 122 Земельного кодексу України).
		В контексті наведених норм суд вважає за необхідне надати оцінку аргументам Поліської селищної ради та ТОВ «Світанок Полісся» щодо неналежно обраного прокурором способу захисту порушених, на його думку, прав держави.
		Прокурор, посилаючись на те, що право комунальної власності і право постійного користування на спірні земельні ділянки, як такі, що належать до земель природно-заповідного фонду, не могло виникнути за жодних умов, прокурор вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є негаторний позов.
		Зі свого боку відповідачі вважають, що у спірних правовідносинах прокурор повинен був звернутись із віндикаційним позовом, оскільки фактичним володільцем спірних земельних ділянок є Поліська територіальна громада в особі Поліської селищної ради, як правонаступника Радинської та Романівської сільських рад, чиї права комунальної власності були зареєстровані. Водночас, як зауважувала Поліська селищна рада, ані Кабінет Міністрів України, ані інші, зазначені прокурором у позові треті особи, ніколи не були володільцями спірних земельних ділянок, оскільки речові права на них за цими особами ніколи не реєструвалися і не зареєстровані на цей час.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц вирішувала питання про те, який саме спосіб захисту порушеного права є ефективним при відновленні права власності держави на незаконно вилучені землі, а саме віндикаційний чи негаторний позов.
		Так, у пункті 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від своїх попередніх висновків, та зазначила, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб`єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.
		Прокурор, проводячи аналогію із землями водного фонду із відповідними посиланнями на практику Верховного Суду, під час розгляду справи стверджував, що володіння приватними суб`єктами землями природно-заповідного фонду державної форми власності під біосферним заповідником і зоною відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є неможливим.
		Слід зазначити, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
		У разі протиправного зайняття таких об`єктів відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
		Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки природно-заповідного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже як зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням Земельного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц
		Таким чином, суд погоджується із позицією прокурора щодо належності обраного способу захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, оскільки у спірних правовідносинах прокурор звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України на землі природно-заповідного фонду державної форми власності, під біосферним заповідником і зоною відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, які не могли передаватися у приватну власність в силу частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України.
		Відповідно до статей 43, 44, 45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні па зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що утворюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.
		Завдання, особливий природоохоронний режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються на територіях зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються у положеннях про них, що затверджуються відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (частина третя статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
		Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (далі  Заповідник) створено Указом Президента України від 26.04.2016 № 174 «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника». Загальна площа Заповідника становить 226964,7 гектара земель державної власності, які передаються йому в постійне користування.
		Пунктами 1.8 - 1.10 Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник визначено, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у порядку, встановленому законодавством. Право Заповідника на постійне користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Заповідника, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Заповідника, та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
		Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення X сесії XXI скликання від 07.07.1992, рішення IX сесії XXII скликання від 05.08.1997, рішення X сесії XXII скликання від 25.12.1997 Київської обласної ради народних депутатів Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування для управління зоною відчуження 83632,5 га земель на території Поліського району Київської області та державному департаменту  Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  175771,3 га земель на території Іванківського району Київської області, у зв`язку з чим 30.05.1999 видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 002872 (Поліський район) та 09.10.2000 видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003600 (Іванківський район)  загалом 259403,8 га земель.
		У подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 ліквідовано Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.
		Водночас Указом Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 затверджено Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, яким установлено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником державного департаменту  Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення.
		У своєму відзиві Поліська селищна рада посилалась на те, що державний акт на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002972 від 30.05.1999, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення МНС України, втратив чинність на підставі пункту «в» частини першої статті 141 Земельного кодексу України у зв`язку із ліквідацією останньої та відсутністю її майнового правонаступника Адміністрації.
		Поліська селищна рада вважає, що жодного іншого документа (рішення, державного акта тощо), крім нечинного державного акта на право постійного користування 83632,5 га серії ІІ-КВ № 002972від 30.05.1999 на підтвердження надання у постійне користування саме Державному агентству України з управління зоною відчуження відповідної земельної ділянки прокурор не надав.
		Проте суд вважає недоцільними такі твердження Поліської селищної ради, оскільки у цій справі прокурором здійснюється захист права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки, які, на думку прокурора, відносяться до земель державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не право постійного користування Державного агентства України з управління зоною відчуження згідно з указаним державним актом.
		У спірних правовідносинах підлягають встановленню обставини накладення спірних земельних ділянок, які знаходяться у комунальній власності Поліської селищної ради та у ТОВ «Світанок Полісся» на праві постійного користування, на земельні ділянки державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відводяться у користування Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
		Як вже зазначалось, основою для проектування меж Заповідника слугували державні акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, згідно з якими Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України надано у постійне користування загалом 259403,8 га земель.
		Водночас ці державні акти не містять жодних координат прив`язки земельних ділянок до місцевості, у них не зазначені адреси земельних ділянок та з цих актів неможливо достовірно встановити, що спірні земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності Поліської селищної ради та у ТОВ «Світанок Полісся»  на праві постійного користування, входять до складу земель які зазначені в державних актах.
		Також у проекті землеустрою Заповідника вказано, що за проектом відводяться 24 земельні ділянки загальною площею 226964,7000 га, які розташовуються виключно в межах зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, які відповідають зовнішній межі заповідника, визначені державними актами на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000).
		Зміст вказаних державних актів та пояснювальної записки проекту землеустрою свідчить про те, що запроектована площа земель, які відводяться у користування Заповіднику, є меншою ніж загальна площа земель згідно з актами на право постійного користування землею, різниця становить 32439,1 га. Причини таких розбіжностей із матеріалів справи установити неможливо.
		Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду (частина третя статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
		Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи не міститься доказів встановлення в натурі меж Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, тому для встановлення спірних у цій справі обставин необхідним є дослідження проекту створення Заповідника, яким, в силу частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», визначаються межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду до встановлення таких меж в натурі.
		Як установлено вище, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник листом від 13.06.2022 № 01-492/07 повідомив прокурора, що у нього проєкт створення Заповідника відсутній.
		Водночас із наданої у додаток до вказаного листа карти-схеми попереднього функціонального зонування біосферного Заповідника неможливо установити, зокрема, чи є така карта-схема складовою частиною проекту створення Заповідника, а також факт розташування спірних у цій справі земельних ділянок у межах земель, які відводяться у користування Заповідника.
		Суд також установив, що Київська обласна прокуратура зверталась до Офісу Президента України (лист від 29.06.2022 № 12/2-384вих22), до Державного агентства України з управління зоною відчуження (лист від 20.06.2022 № 12/2-338вих22), до Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (лист від 20.06.2022 № 12/2-336вих22), до Державного управління справами (лист від 20.06.2022 № 12/2-337вих22) із запитами про надання інформації чи розроблено проект створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та про надання його копії прокуратурі.
		Відповідей на листи прокуратури, адресовані Офісу Президента України, Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Державному управлінню справами, у матеріалах справи не міститься.
		У матеріалах справи наявна копія листа Адміністрації Президента України від 03.07.2019 № 44-01/1602, адресованого Державному агентству України з управління зоною відчуження, про надіслання останньому копії запитуваного проекту створення Заповідника.
		Водночас Державне агентство України з управління зоною відчуження, у відповідь на лист Київської обласної прокуратури від 20.06.2022 № 12/2-338вих-22, у своєму листі № 01-1328/3.1-22 від 28.06.2022 зазначило, що надає копію заключного звіту на тему: «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника». У додатках до листа, серед іншого, вказано «Проект створення з листом АПУ».
		Натомість прокурор із клопотанням від 22.08.2022 № 12/2-593вих-22 долучив до матеріалів справи лише копію заключного звіту на тему: «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника» (за договором № 42/09-99/270/09-01 від 01.11.2013) (ІІ етап), підготовлений у 2013 році ДЗ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» Міністерства екології та природних ресурсів України» (далі  Заключний звіт). Водночас проект створення Заповідника до суду не надано.
		Зміст Заключного звіту свідчить про те, що він містить такі розділи як, зокрема, обгрунтування необхідності створення біосферного заповідника, обгрунтування та схему попереднього функційного зонування території біосферного заповідника, пропозиції щодо ділянок для передачі у постійне користування біосферному заповіднику.
		Водночас слід зазначити, що відповідно до змісту Заключного звіту останній містить «Додаток Ж. Картографічні матеріали», серед яких, зокрема, вказано:
		- картосхему попереднього функціонального зонування проектованого біосферного заповідника в межах відповідних адміністративних районів, землекористувачів та сільських рад згідно з пропозиціями зацікавлених сторін (с. 171 Заключного звіту), дослідивши яку, суд установив, що така картосхема непридатна для встановлення її змісту;
		- картосхему території біосферного заповідника з виділенням земель, що мають вилучатися та надаватися заповіднику у постійне користування, та земель, що входитимуть до складу заповідника без вилучення, з нанесенням меж усіх наявних землевласників і землекористувачів та із зазначенням в експлікаціях їх площ (с. 172 Заключного звіту), яка взагалі відсутня у звіті, а сторінка 172 Заключного звіту містить лише назву картосхеми.
		Твердження прокурора про те, що Заключний звіт підтверджує наявність проекту створення Заповідника є необгрунтованими, оскільки вказаний звіт не містить жодних достатніх даних щодо меж Заповідника, за своїм змістом є лише науковим обґрунтуванням необхідності створення Заповідника і сам по собі не може підміняти проект створення, виключно яким, в силу частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», визначаються межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Також, на думку прокурора, розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 у межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника підтверджується інформацією Заповідника у його листах від 28.01.2022 № 01-134/07 та від 13.06.2022 № 01-492/07, а також у листах Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.05.2022 № 01-889/6-22.
		Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.
		Суд зазначає, що зазначені листи, які надані у відповідь на запити Київської обласної прокуратури, з твердженнями про те, що спірні у цій справі земельні ділянки знаходять у межах Заповідника, не можуть вважатись належними та допустимими доказами цих обставин, оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та Державне агентство України з управління зоною відчуження не є експертними установами, проте є учасниками цієї справи, на яких в силу норм ГПК України покладається тягар доведення належними і допустимими доказами обставин, які входять до предмета доказування у справі.
		Крім того в основу обґрунтування позовних вимог прокурор посилається також на лист ТОВ «Геоматичні рішення» за вих. № 20/05 від 10.06.2022, наданий у відповідь на запит Київської обласної прокуратури від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22. Зазначеним листом ТОВ «Геоматичні рішення», на думку прокурора, підтверджується факт накладення спірних земельних ділянок на землі державної форми власності згідно з межами, визначеними державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, а також на межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
		Зміст указаного листа загалом свідчить про те, що він містить інформацію про обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, що також може бути предметом висновку експерта, який повинен відповідати вимогам чинного законодавства та може бути одним із засобів доказування.
		Суд зауважує, що визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки може підтверджуватись висновком судової земельно-технічної експертизи, проведеної атестованим судовим експертом, із зазначенням у такому висновку, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Однак інформація у листі ТОВ «Геоматичні рішення» за вих. № 20/05 від 10.06.2022 з відповідних питань, надана на запит прокурора поза межами проведення судової експертизи, не може бути прийнята як належний і допустимий доказ спірних у справі обставин.
		Прокурор під час розгляду справи не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи.
		Крім того суд враховує, що дослідження ТОВ «Геоматичні рішення» проводило лише на підставі вихідних даних (документів), наданих прокурором, а саме: копій державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000; копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення в Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх із зміною цільового призначення державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник».
		Слід також зазначити, що ні з запиту прокуратури від 27.04.2022 № 12/2-196вих-22, ані з листа ТОВ «Геоматичні рішення» за вих. № 20/05 від 10.06.2022 неможливо установити чи досліджувало ТОВ «Геоматичні рішення» вказаний проект землеустрою у повному обсязі чи лише його частину. Зокрема, до матеріалів справи прокурор надав лише пояснювальну записку, яка є складовою частиною проекту землеустрою та не містить жодних графічних матеріалів, які б відображали існуючі (за наявності) та проектні межі об`єкта землеустрою.
		Водночас зміст долученої до позову копії проекту землеустрою свідчить про те, що у його складі зазначено, зокрема, кадастровий план земельної ділянки і карто-схему попереднього функціонального зонування біосферного заповідника, які у матеріалах цієї справи відсутні та причин неподання яких прокурор не зазначив.
		Зрештою, прокурор не аргументував позовні вимоги щодо можливості повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України всіх спірних земельних ділянок, якщо дві з них (за інформацією ТОВ «Геоматичні рішення») лише частково накладаються на землі природно-заповідного фонду.
		За висновками суду, прокурор не надав достатніх належних і допустимих доказів, які б підтверджували якими є дійсні межі Заповідника, а також того, що спірні земельні ділянки повністю або частково розташовані у межах земель природно-заповідного фонду  Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника з урахуванням того факту, що запроектована площа відповідних земель природно-заповідного фонду є меншою ніж площа земель згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000.
		Окремо суд оцінив як доказ у справі висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21-41/37788-37792/21-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.
		Відповідно до частин першої, другої статті 98 ГПК України висновок експерта  це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19).
		Зміст вказаного висновку свідчить про те, що експертиза проведена експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за клопотанням Поліської селищної ради для подання до суду у господарській справі № 911/404/21.
		У висновку експерта вказано, що його підготовлено для подання до суду, а також про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		На вирішення експерта поставлені такі питання:
		1. Визначити межі Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області та зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення станом на 21.07.2021?
		2. Які землі Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області відносяться до земель лісогосподарського призначення станом на 21.07.2021?
		3. Чи розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013, які знаходяться в постійному користуванні та оренді ТОВ «Світанок Полісся» в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999?
		4. Чи відповідає правовий статус земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013 (01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) вимогами законодавства та чи відносяться вони до земель лісового фонду України?
		У вступній частині висновку зазначено, що у розпорядження експерта були надані: копія рішення Поліської селищної ради від 15.07.2021 № 513-14-VIII на 1 арк.; копія державного акта ІІ-КВ №002872 на 4 арк.; копії картографічних матеріалів на 33 арк., а також копії документації із землеустрою в 4-х томах.
		Водночас експерт вказав, що для проведення даного дослідження експерта забезпечено не всією необхідною інформацією, зокрема не надано: відомості про повні координати поворотних точок меж земель (в державній системі координат), переданих у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999; відомості про повні координати поворотних точок меж Поліської територіальної громади Вишгородського району Київської області чи колишнього Поліського району Київської області (в державній системі координат); відомості про облік земель у Поліській територіальній громаді Вишгородського району Київської області чи колишньому Поліському районі Київської області; відомості про земельні ділянки, зареєстровані у Поліській територіальній громаді Вишгородського району Київської області чи колишньому Поліському районі Київської області із зазначенням їх цільового призначення  відповідно до даних Державного земельного кадастру.
		Зокрема, по третьому питанню експерт дійшов висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3222050000:01:001:0112, 3223588000:08:005:0001, 3223588000:11:001:0013 не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999.
		Слід зазначити, що незважаючи на висновок експерта про те, що спірні земельні ділянки не розташовані в межах земель, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, у дослідницькій частині висновку експерт натомість вказав, що земельні ділянки 3222050000:01:001:0111 та 3222050000:01:001:0112 частково потрапляють в межі земельної ділянки 2 зони відчуження, які були визначені державним актом, а земельна ділянка 3223588000:08:005:0001  повністю потрапляє в межі земельної ділянки 1 зони відчуження, які були визначені державним актом.
		Зміст висновку свідчить загалом про те, що експерт, за відсутності наданих на дослідження документів і відомостей про координати поворотних точок меж земельних ділянок зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення, в ході проведення експертного дослідження виконав орієнтовну прив`язку до місцевості. Експерт зазначив, що результати прив`язки характеризуються рядом спотворень, в значній мірі спостерігається відхилення у розташуванні меж зони відчуження, які повинні проходити по державному кордону. Розмір розбіжностей становить майже 1 км.
		За твердженнями експерта, як межі Поліської селищної ради, так і межі зони відчуження, визначені на ресурсі https://decentralization.gov.ua/, які використовувалися в ході експертного дослідження, є схематичними та відображають її чіткі межі. Інформація про межі зони відчуження, доступна на ресурсі «Децентралізація» не можуть бути прийняті як ії дійсні межі, оскільки є очевидна невідповідність із раніше визначеними межами у державному акті (за конфігурацією), а також відсутні відомості про передачу таких земель у постійне користування Державному агентству з управління зоною відчуження. Визначити якими є межі зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення не уявляється можливим (аркуш 72, 75, 89, 105, 106 висновку).
		Слід також зазначити, що експерт не вивчав питання перебування спірних земель у межах земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серії II-КВ № 003600, а лише в частині державного акта на право постійного користування землею серії II-КВ № 002872.
		Таким чином, суд вважає, що висновок експерта від 21.12.2021 № 24548/21-41/37788-37792/21-41 не може бути використаний у цій справі як доказ накладення чи не накладення спірних земельних ділянок на землі, які надавалися у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення МНС України, оскільки такий висновок грунтується на дослідженні не всіх наданих експертові необхідних документів та вихідних даних.
		Окремо суд вважає за необхідне надати правову оцінку вимогам прокурора, спрямованим до реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратора Студениківської сільської ради Здольник Т.А.
		Так, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
		Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі № 911/1681/18.
		Зміст і характер відносин між учасниками справи свідчать, що спір виник саме між державою в особі Кабінету Міністрів України та органом місцевого самоврядування і юридичною особою з приводу порушення, на думку прокурора, права держави на спірні земельні ділянки внаслідок дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо реєстрації за ними такого права.
		Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі  позивачами і відповідачами  можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.
		Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач  це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі  належному відповідачеві.
		Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
		Тож визначення позивачем (прокурором) у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову  обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 31.08.2021 у справі № 921/273/20).
		Суд зазначає, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності і права постійного користування з одночасним припиненням таких прав не можуть бути звернені до реєстраторів, які прокурор визначив співвідповідачами. У цьому випадку державний реєстратор зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі співвідповідачем.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що реєстратор виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. та реєстратор Студениківської сільської ради Здольник Т.А. не є належними відповідачами у цій справі, тому у задоволенні позову, пред`явленого до реєстраторів, слід відмовити із наведених вище підстав.
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За приписами статті 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
		Стосовно викладеної у відзиві ТОВ «Світанок Полісся» заяви про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає таке.
		Згідно із частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності  за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		Оскільки із наявних в матеріалах справи доказів господарський суд позбавлений можливості встановлення розташування спірних земельних ділянок в межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а відтак і порушення прав Кабінету Міністрів України як особи, уповноваженої розпоряджатись землями природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, господарський суд не застосовує сплив строку позовної давності через відсутність порушених прав позивача.
		Судові витрати, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру.
		Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено 26.01.2023.
		 
		 
		Суддя О.В. Щоткін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...