Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10655/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2023. Зареєстровано: 27.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 21.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/201/56/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000006912

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 201/10655/22
		Провадження № 1-кп/201/953/2022
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 січня 2023 року                     м. Дніпро 
		 
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 22.12.2022 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000006912 від 06.12.2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, утриманців не маючого, учасника терористичної організації «ДНР» - 1-ї окремої гвардійської мотострілецької Слов`янської бригади, в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ОМСБр «Оплот», в/ч НОМЕР_3 , на посаді механіка, який фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч.2 ст. 110 КК України, -
		 
		В судовому засіданні приймали участь:
		прокурор         ОСОБА_3 
		обвинувачений         ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку)
		захисник             ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку)
		           
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Участь у терористичній організації.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі  ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
		Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР». 
		Указана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов`язки:
		-систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		-створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
		-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
		-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		-вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;
		-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності;
		-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов`язки:
		-створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
		-видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;
		-організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;
		-проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		-налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам АТО;
		-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;
		-забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз. 19 
		ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		При цьому, терористична діяльність охоплює зокрема організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у них (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі  АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань, яка тривала до 30 квітня 2018 року та надалі отримала формат «операції Об`єднаних сил».
		З квітня 2014 року учасники терористичної організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади РФ і ЗС РФ щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюють захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чинять збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронним органам України, задіяним у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України №254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
		Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
		Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. 
		З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», зокрема:
		- 1-а окрема гвардійська мотострілецька Слов`янська бригада, в/ч НОМЕР_1 (далі за текстом  АДРЕСА_2 , в/ч НОМЕР_1 );
		- 5-та окрема мотострілецька бригада «Оплот», в/ч НОМЕР_3 (далі за текстом  5 ОМСБр «Оплот», в/ч НОМЕР_3 ).
		ОСОБА_4 наприкінці серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у м. Харцизьку Донецької області, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до одного з її структурних підрозділів  не передбаченого законом збройного формування 1 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 , з метою безпосередньої участі в протиправній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних Сил України, зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції.
		В подальшому (точну дату, час та обставини в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика командно-штабної машини взводу зв`язку НОМЕР_4 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 , із місцем дислокації у АДРЕСА_3 , де останній обслуговував та підтримував у технічно-справному стані техніку, яка перебувала у зазначеному підрозділі.
		16.09.2016 ОСОБА_4 , діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до іншого структурного підрозділу терористичної організації «ДНР» - 5 ОМСБр «Оплот», в/ч НОМЕР_3 , у складі якого перебував до 08.02.2017, та був призначений на посаду механіка зазначеного підрозділу. При цьому місцем проходження служби у складі зазначеного підрозділу був Ленінський район м. Донецька.
		Перебуваючи протягом вказаного часу у складі терористичної організації «ДНР», ОСОБА_4 отримав позивний « ОСОБА_6 », був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, систематично отримував грошові кошти за здійснення протиправної діяльності від невстановлених органами досудового розслідування представників терористичної організації «ДНР».
		Таким чином, в період з кінця серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено) по 08.02.2017 ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку.
		Отже, ОСОБА_4 обвинувачується в участі в терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		 
		2. Участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.
		За вищевикладених обставин, наприкінці серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Харцизьку Донецької області, діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, вступив до складу не передбаченого законом збройного формування  1 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 
		В подальшому (точну дату, час та обставини в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика командно-штабної машини взводу зв`язку НОМЕР_4 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 , із місцем дислокації: АДРЕСА_3 , де останній обслуговував та підтримував у технічно-справному стані техніку, яка перебувала у зазначеному підрозділі.
		16.09.2016 ОСОБА_4 , діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до іншого не передбаченого законом збройного формування - 5 ОМСБр «Оплот», в/ч НОМЕР_3 , у складі якого перебував до 08.02.2017, та був призначений на посаду механіка зазначеного підрозділу. При цьому місцем проходження служби у складі зазначеного підрозділу був Ленінський район м. Донецька.
		Так, ОСОБА_4 , вступаючи до вищезазначених не передбачених законом збройних формувань, був достовірно обізнаним, що останні відносяться до збройних формувань, а саме  мають організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю  автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
		Крім того, ОСОБА_4 усвідомлював, що зазначені підрозділи не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про національну поліцію», Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
		 
		3. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		Також ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, наприкінці серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у м. Харцизьку Донецької області, діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та не передбачених законом збройних формувань, які входять до її складу, є незаконною, спрямована на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно вступив до підрозділу  1 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 
		В подальшому (точну дату, час та обставини в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика командно-штабної машини взводу зв`язку НОМЕР_4 Гв. ОМСБр, в/ч НОМЕР_1 , із місцем дислокації: АДРЕСА_3 , де останній обслуговував та підтримував у технічно-справному стані техніку, яка перебувала у зазначеному підрозділі.
		16.09.2016 ОСОБА_4 , діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до іншого не передбаченого законом збройного формування - 5 ОМСБр «Оплот», в/ч НОМЕР_3 , у складі якого перебував до 08.02.2017, та був призначений на посаду механіка зазначеного підрозділу. При цьому місцем проходження служби у складі зазначеного підрозділу був Ленінський район м. Донецька.
		Так ОСОБА_4 , обіймаючи вищезазначені посади та виконуючи визначені йому функції, вчиняв дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Протягом вказаного часу, перебуваючи у складі не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «ДНР», ОСОБА_4 , отримав позивний « ОСОБА_6 », був забезпечений камуфльованою формою одягу, зокрема з розпізнавальними знаками у вигляді нарукавних шевронів, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, систематично отримував грошові кошти за здійснення протиправної діяльності.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		 
		За сукупністю скоєного, ОСОБА_4 обвинувачується:
		- в участі в терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України;
		- в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України;
		- у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		 
		Разом із обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 22.12.2022 року, укладена між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000006912 від 06.12.2022 року.
		Прокурор просив затвердити надану угоду про визнання винуватості, при цьому повідомив, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався, речові докази у кримінальному провадженні та витрати на залучення експертів відсутні.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили суд розглянути надану угоду про визнання винуватості, затвердити її та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Із змісту угоди вбачається, що за сукупністю скоєного, ОСОБА_4 обвинувачується:
		- в участі в терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України;
		- в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України;
		- у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		Згідно даній угоді прокурор ОСОБА_3 з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України.
		Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 258-3 КК України (участь у терористичній організації); ч. 2 ст. 260 КК України (участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань); ч. 2 ст. 110 КК України (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб).
		При цьому, сторонами цієї угоди узгоджено покарання, яке має бути призначено ОСОБА_4 за вчинення ним кримінальних правопорушень, а саме:
		- ч. 1 ст. 258-3 КК України  у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,
		- ч. 2 ст. 260 КК України  у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, 
		- ч. 2 ст. 110 КК України, у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна,
		на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		У зв`язку із цим ОСОБА_4 зобов`язується: 
		а)беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні;
		б)сприяти у викритті кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях,
		Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_4 згоден. В наданій суду угоді сторонами передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, положення ст. ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України оговорені сторонами.
		Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосоване до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Додав, що виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання він в змозі реально, вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованих йому правопорушень, викладені в угоді про визнання винуватості.
		Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вказаної угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підставі для невизнання винуватості, відсутні.
		Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що надана угода про визнання винуватості від 29.11.2022 року відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та кримінального закону, підстави для відмови у її затвердженні відсутні, а тому зазначена угода підлягає затвердженню.
		Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням ОСОБА_4 своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вони містять склад кримінальних правопорушень, а саме:
		- участь в терористичній організації (ч. 1 ст. 258-3 КК України);
		- участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260 КК України);
		- вчинення умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 110 КК України)
		і обвинувачений винний у їх вчиненні, а тому він підлягає покаранню, визначеному в угоді за вчинення таких кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченому, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченим) вид та міра покарання за вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі обвинуваченого, та таке покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Тому, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує визнання вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, ступінь їх тяжкості, обставини вчинення кримінальних правопорушень, його особу, наявність кількох пом`якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, вік, та вважає за можливе призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
		Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувалися, речові докази у кримінальному провадженні та витрати на залучення експертів відсутні.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368-370, 374, 394, 473-475, 476 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 22.12.2022 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим  ОСОБА_4  за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022050000006912 від 06.12.2022 року.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260, ч.2 ст. 110 КК України.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити наступне покарання:
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України  у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна,
		- за ч. 2 ст. 260 КК України  у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, 
		- за ч. 2 ст. 110 КК України, у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна,
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань,  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання  ОСОБА_4  після набрання вироком законної сили.
		Витрати на проведення судової експертизи відсутні. 
		Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід не обирався.
		Цивільний позов відсутній.
		 
		Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
		- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		- прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.
		Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...