Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13114/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2023. Зареєстровано: 27.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2023.
Дата набрання законної сили: 16.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" січня 2023 р.           Справа№ 910/13114/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Майданевича А.Г.
		суддів:            Ткаченка Б.О. 
		          Суліма  В.В. 
		 
		 
		при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
		за участю представників сторін (за первісним позовом): 
		від позивача: Шох С.М., Ілюхін С.Г.; 
		від відповідача: Федотов М.А.; Ревенко О.В., Гавкалюк В.В.
		від третьої особи: не з`явились,
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»  на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року (повний текст складено 13.07.2020 року)
		у справі № 910/13114/19 (суддя Баранов Д.О.)
		за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг»
		до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»  
		про стягнення 1   441   971 680, 87 грн
		за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг»
		про визнання недійсним договору, розірвання договору
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості в сумі 1   441   917   680, 87 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого вугілля за договором поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, у зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 642 535 914, 01 грн - вартість фактично поставленого вугілля, 59 377 904, 52 грн - вартість доставки вугілля, 19 330 118, 18 грн - пені, 3   418      944, 16 грн - 3% річних та 717   308 800, 00 грн - штрафу.
		Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» подало зустрічні позови про розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 та визнання недійсним договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019.
		В якості підстав для розірвання договору Публічне акціонерне товариство «Центренерго» посилається на поставку      Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» неякісного вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації, що є істотним порушенням умов договору.
		Крім того, призупинення  Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» поставок вугілля за договором поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, також є істотним порушенням умов договору, що відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду.
		Щодо підстав для визнання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 недійсним Публічне акціонерне товариство «Центренерго» зазначає, що матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів погодження загальними зборами товариства про укладення спірного договору та наділення повноваженнями директора на його підписання. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2022 первісний позов   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» задоволено частково. Стягнуто   з      Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» вартість фактично поставленого вугілля в сумі 642      535      914, 01 грн, вартість доставки вугілля в сумі 59   377   904, 52 грн, 3% річних в сумі 3      418      944, 16 грн, пеню в сумі 19      315   600, 93 грн, штраф в сумі 717 308      800, 00 грн  та витрати по сплаті судового збору в сумі 672   343, 23 грн. В іншій частині первісного позову  відмовлено.
		У зустрічних позовах Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» про розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 та визнання його недійсним відмовлено. 
		Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем за зустрічним позовом не доведено істотного порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» умов договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 за  приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, за якими позивач за зустрічним позовом  пов`язує його розірвання.
		Крім того, наведені обставини за якими Публічне акціонерне товариство «Центренерго» обумовлює визнання спірного договору недійсним, згідно з положеннями ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України не мають своїм наслідком визнання такого договору недійсним.
		В той же час, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» поставило ПАТ «Центренерго» вугільну продукцію на суму 968   001   936, 42 грн, однак відповідач розрахувався не у повному обсязі.  
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог за задовольнити зустрічні  позовні вимоги. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству, а в частині стягнення основної заборгованості,  пені, штрафних санкцій, 3% річних прийняте з грубим порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
		Скаржник звертає увагу, що зміст заборони про нарахування штрафних санкцій протягом часу дії мораторію не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона дійсна протягом дії мораторію, безвідносно до часу виникнення зобов`язань. Позиція про незастосування неустойки під час дії мораторію підтверджується судовою практикою, а саме:  постановами ВС від 30.05.2018 у справі № 910/2433/1; від 18.09.2018 у справі № 823/2240/17; від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18 та від 28.05.2019 у справі № 2340/4137/18.
		Апелянт вказує, що позивачем за первісним позовом вугільна продукція була поставлена із порушенням обумовлених договором строків, тому відповідно до ст.538 ЦК України  ним було призупинено виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати вартості отриманої продукції. ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» було поставлено неякісне вугілля, яке не відповідало встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації, що є істотним опрушенням умов договору, то згідно із ст. 651 ЦК України є підставою для його дострокового розірвання.
		Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки клопотанню ПАТ «Центренерго» про залучення до участі у справі ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Також апелянт просив призначити  у справі комплексну експертизу, яка судом першої інстанції була безпідставно відхилена.
		 
		Узагальнені доводи відзиву ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» на апеляційну скаргу 
		 
		У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без  їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. 
		Зокрема, позивач за первісним позовом вказує, що апелянтом не наведено обргунтувань стосовно того, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» щодо однієї із сторін, а, отже безпідставними є і посилання апелянта на порушення рівності усіх учасників судового процесу.
		Крім того, позивач за первісним позовом звертає увагу, що ні у відзиві на позовну заяву, ні у зустрічних позовних вимогах, скаржник не заперечував факту поставки позивачем вугілля у порядку та строки, визначенні у договорі. Не спростовувалась також і сума простроченого грошового зобов`язання за договором. При цьому, враховуючи наявність підписів апеллянта, як в актах звіряння кількості та якості, так і в актах приймання-передачі вугільної продукції за договором, тому твердження апелянта про неналежне виконання позивачем умов договору є безпідставним.
		Також  позивач наголошує, що на дату прийняття оскаржуваного рішення, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б  про  банкрутство ПАТ «Центренерго» набрала законної сили, якою провадження у справі закрито, не була скасована у встановленому законом порядку, а тому викладені в ній обставини, в тому числі,  щодо скасування мораторію є чинними з 19.08.2019. Вказане підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/2672/17. 
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року, матеріали судової справи №   910/13114/19 разом з апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз    М.Г., суддів- Мальченко А.О., Агрикова О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/13114/19 та призначено до розгляду на 06.10.2020.
		Розгляд справи неодноразово відкладався.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021  у справі № 910/13114/19 зупинено апеляційного провадження та призначено комплексну експертизу матеріалів та речовин і товарознавчу судову експертизу.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського  суду від 15.07.2021 поновлено  провадження у справі у зв`язку із поверненням матеріалів справи із  Київського науково-дослідного інституту судових експертиз  з повідомленням про неможливість поведення комплексної судової експертизи по причині  відсутності заразків вугілля.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська».
		Склад колегії суддів неодноразово змінювався, а розгляд справи відкладався.
		Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 у справі № 910/13114/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/13114/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Розгляд справи призначено на 07.11.2022. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 розгляд справи відкладено до 23.11.2022.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відмовлено у клопотанні ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» про виключення зі складу учасників справи третю особу - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» та відмовлено у клопотанні ПАТ «Центренерго» про призначення судової економічної експертизи.
		У судових засіданнях 23.11.2022, 12.12.2022 та 27.12.2022 оголошувалася перерва у розгляді справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відмовлено у клопотанні ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» про виклик свідка та відмовлено у клопотанні ПАТ «Центренерго» про залучення до участі у справі в якості третьої особи Фонд державного майна України. 
		 
		Явка представників сторін
		 
		Третя у судове засідання, призначене на 16.01.2023, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Надіслала до суду лист із проханням про слухання справи  у відсутність представника третьої особи (а.с. 136 т.9).
		У відповідності до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади; характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка протии  Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
		Колегія суддів зазначає, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалась обов`язковою.
		За таких обставин, з урахуванням задач господарських судів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи у відсутність представника третьої соби.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		Представники відповідача в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» у задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити.
		Також представники відповідача за первісним позовом просили суд у разі не задоволення апеляційної скарги  зменшити розмір штрафних санкцій до 99%, враховуючи майновий (фінансовий) стан відповідача, а й інші обставини, які нині склались  в державі у зв`язку із війською агресією Російської Федерації, зокрема в енергетиці. 
		Представник позивача в судових засіданнях  заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін та  просив відхилити клопотання відповідачів про зменшення розміру штрафних санкцій.
		 
		Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		 
		Згідно зі    ст. 269 ГПК України      суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		23.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг»  (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки вугілля № 111/20, за умовами якого постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.
		Відповідно до п. 1.2. договору кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля погоджуються сторонами в межах загальної суми договору і терміну його дії, та разом з назвами виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів, залізничних станцій відправлення, залізничних станцій вантажоотримувачів і їх реквізитами вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору.
		Пунктом 10.1. передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень для укладення цього договору і діє до 31.01.2020, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		Обґрунтовуючи  необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, погоджених сторонами була поставлена (відвантажена) вугільна продукція за договором № 111/20 у розмірі 349 259 тон  на загальну суму 968 001 936, 42 грн., у тому числі вартість вугілля становила суму 893 724 080, 82 грн та вартість доставки склала суму 74 277 855, 60 грн.
		Водночас, позивач вказує, що відповідачем у порушення обумовлених договірних зобов`язань станом на 20.09.2019 не було здійснено оплати вугільної продукції у розмірі   642 535 914, 01 грн. та вартості доставки відвантаження вугільної продукції в сумі 59 377 904, 52 грн. 
		Так, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства та договірних зобов`язаннях, позивач стверджує про фактичне порушення умов договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 та відповідно вказує, що має право вимагати від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» належного виконання прийнятих на себе зобов`язань.
		Відтак, у зв`язку з порушенням  умов договору, позивачем на суми нездійснених оплат вугільної продукції та вартості доставки відвантаженої вугільної продукції станом на 17.09.2019 було нараховано пеню в розмірі 19 330 118, 18 грн та 3% річних в розмірі 3 418  944, 16 грн. Крім того, виходячи із кількості неприйнятого відповідачем вугілля, позивачем було нараховано штраф в розмірі 717 308 800, 00 грн.
		В свою чергу, відповідач звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами про розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019  в якості підстав для задоволення позову посилається на поставку  Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» неякісного вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації.
		Публічне акціонерне товариство «Центренерго»  вважає поставку неякісного вугілля за договором поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 істотним порушенням умов договору, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання за рішенням суду, адже, внаслідок поставки неякісного вугілля Публічному акціонерному товариству «Центренерго» було завдано шкоди та значною мірою позбавлено того, на що останній розраховував при укладенні оскаржуваного договору.
		Крім того, як на підставу розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, відповідач посилається на порушення обумовлених договором строків поставки, що відповідно до ст.538 ЦК України  ним було призупинено виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати вартості отриманої продукції є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання. 
		Також, відповідач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019.
		Недійсність договору за доводами Публічного акціонерного товариства «Центренерго» обумовлена тим, що укладення вказаного договору директором як виконавчим органом товариства потребувало погодження загальних зборів учасників, чого здійснено не було. Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів погодження загальними зборами Товариства на укладення договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 його директором.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови 
		 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини (п.1ч.2 ст.11 ЦК України).
		Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України  встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
		Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов`язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
		Відповідно до п. 2.1. договору поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.
		Перевезення вугілля здійснює Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в відкритих  технічно справних, очишених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах, якими  на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник або постачальник  (п. 2.4. договору).
		Пунктом 2.5. договору передбачено, що вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не  зараховується. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля відповідно до пункту 4.6. договору.
		За умовами пп. 3.1.1. п. 3.1 договору постачальник зобов`язаний поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, вказаних в специфікаціях.
		Підпунктами 3.3.1. та 3.3.2. п. 3.3. договору закріплено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору; прийняти вугілля своєчасно та в обсязі, погодженому у відповідних специфікаціях, за актом приймання-передачі вугілля.
		В абзаці першому п. 4.6. договору сторони погодили, що результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами положень специфікації № 1 від 23.04.2019 ПАТ «Центренерго» прийняло на себе обов`язок прийняти та сплатити вугілля марки Г (Г2) 0-100 та Г(Г2)СШ 0-13 в обсязі 220,0 (+/-10%) тис.тон, відвантаженої ДП «ВК «Краснолиманська» код 1111 (ст. Родинська, код 492909 у період з 24.04.2019 по 15.06.2019.
		Так, постачальником на виконання вимог специфікації № 1 з урахуванням толерансу відвантажено вугілля в кількості 241 035 тон.
		Згідно з положеннями специфікації № 2 від 23.04.2019 Публічне акціонерне товариство «Центренерго» прийняло на себе обов`язок прийняти та сплатити вугілля марки Г (Г2) 0-100 та Г(Г2)СШ 0-13 в обсязі 220,0 (+/-10%) тис.тон, відвантаженої ДП «ВК «Краснолиманська» код 1111 (ст. Родинська, код 492909) у період з 01.06.2019 по 15.07.2019.
		Колегією суддів встановлено, що постачальник на виконання вимог специфікації № 2 відвантажив відповідачу вугілля в кількості 108 224 тон.
		Факт поставки вугільної продукції на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» підтверджується погодженими сторонами актами приймання-передачі партії вугільної продукції, актами звіряння кількості і якості за наступними номерами: 64/УДІ від 14.05.2019, 65/УДІ від 14.05.2019, 66/УДІ від 15.05.2019, 67/УДІ від 16.05.2019, 68/УДІ від 16.05.2019, 69/УДІ від 20.05.2019, 70/УДІ від 21.05.2019, 71/УДІ від 22.05.2019, 72/УДІ від 23.05.2019, 73/УДІ від 23.05.2019, 74/УДІ від 24.05.2019, 75/УДІ від 27.05.2019, 76/УДІ від 28.05.2019, 77/УДІ від 28.05.2019, 78/УДІ від 29.05.2019, 79/УДІ від 30.05.2019, 80/УДІ від 31.05.2019, 81/УДІ від 10.06.2019, 82/УДІ від 10.06.2019, 83/УДІ від 10.06.2019, 84/УДІ від 11.06.2019, 85/УДІ від 12.06.2019, 86/УДІ від 18.06.2019, 87/УДІ від 19.06.2019, 18 - УДІТ від 16.05.2019, 19 - УДІТ від 16.05.2019, 20 - УДІТ від 16.05.2019, 21 - УДІТ від 16.05.2019, 22 - УДІТ від 16.05.2019, 23 - УДІТ від 16.05.2019, 24 - УДІТ від 16.05.2019, 25 - УДІТ від 16.05.2019, 26 - УДІТ від 23.05.2019, 27 - УДІТ від 23.05.2019, 28 - УДІТ від 27.05.2019, 29 - УДІТ від 31.05.2019, 30 - УДІТ від 26.06.2019, 34 - УДІТ від 11.07.2019, 35 - УДІТ від 16.07.2019, 39 - УДІТ від 18.07.2019, 40 - УДІТ від 23.07.2019, 41 - УДІТ від 23.07.2019, 42 - УДІТ від 23.07.2019, 31-УДІТ від 30.06.2019, 32 - УДІТ від 30.06.2019, 33 - УДІТ від 30.06.2019, 1-УДІТ/20 від 23.05.2019, 2-УДІТ/20 від 27.05.2019, 3-УДІТ/20 від 31.05.2019, 4-УДІТ/20 від 19.06.2019, 5-УДІТ/20 від 19.06.2019, 6-УДІТ/20 від 19.06.2019, 7-УДІТ/20 від 20.06.2019, 8-УДІТ/20 від 24.06.2019, 9 - УДІТ-20 від 17.07.2019, 10- УДІТ-20 від 22.07.2019.
		Також актами відшкодування вартості доставки до акту приймання-передачі вугілля за наступними номерами: 64/УДІ від 14.05.2019, 65/УДІ від 14.05.2019, 66/УДІ від 15.05.2019, 67/УДІ від 16.05.2019, 68/УДІ від 16.05.2019, 69/УДІ від 20.05.2019, 70/УДІ від 21.05.2019, 71/УДІ від 22.05.2019, 72/УДІ від 23.05.2019, 73/УДІ від 23.05.2019, 74/УДІ від 27.05.2019, 75/УДІ від 27.05.2019, 76/УДІ від 28.05.2019, 77/УДІ від 28.05.2019, 78/УДІ від 29.05.2019, 79/УДІ від 30.05.2019, 80/УДІ від 31.05.2019, 81/УДІ від 10.06.2019, 82/УДІ від 10.06.2019, 83/УДІ від 10.06.2019, 84/УДІ від 11.06.2019, 85/УДІ від 12.06.2019, 86/УДІ від 18.06.2019, 87/УДІ від 19.06.2019, 18 - УДІТ від 16.05.2019, 19 - УДІТ від 16.05.2019, 20 - УДІТ від 16.05.2019, 21 - УДІТ від 16.05.2019, 22 - УДІТ від 16.05.2019, 23 - УДІТ від 16.05.2019, 24 - УДІТ від 16.05.2019, 25 - УДІТ від 16.05.2019, 26 - УДІТ від 23.05.2019, 27 - УДІТ від 23.05.2019 ,28 - УДІТ від 27.05.2019, 29 - УДІТ від 31.05.2019, 30 - УДІТ від 26.06.2019, 34 - УДІТ від 11.07.2019, 35 - УДІТ від 16.07.2019, 39 - УДІТ від 18.07.2019, 40 - УДІТ від 23.07.2019, 41 - УДІТ від 23.07.2019, 42 - УДІТ від 23.07.2019, 31 - УДІТ від 30.06.2019, 32 - УДІТ від 30.06.2019, 33 - УДІТ від 30.06.2019, 1-УДІТ/20 від 23.05.2019, 2-УДІТ/20 від 27.05.2019, 3-УДІТ/20 від 31.05.2019, 4-УДІТ/20 від 19.06.2019, 5-УДІТ/20 від 19.06.2019, 6-УДІТ/20 від 19.06.2019, 7-УДІТ/20 від 20.06.2019, 8-УДІТ/20 від 24.06.2019, 9-УДІТ-20 від 17.07.2019, 10-УДІТ-20 від 22.07.2019.
		Вищевказані акти були погоджені, прийняті та підписані сторонами без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни поставленого вугілля, а також стосовно відшкодування вартості доставки даного вугілля.
		Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що на виконання умов договору, позивачем  у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, погоджених сторонами була поставлена (відвантажена) вугільна продукція за спірним договором у розмірі 349 259 тон. на загальну суму 968 001 936,42 грн, у тому числі вартість вугілля складає суму 893 724 080, 82 грн та вартість доставки у розмірі 74 277 855, 60 грн.
		При цьому, факт поставлення (відвантаження) Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» вугільної продукції на загальну суму 968 001 936, 42 грн, враховуючи вартість вугілля та вартість доставки, Публічним акціонерним товариством «Центренерго» не заперечується і не спростовується.
		Як вбачається із матеріалів справи,  зокрема з додатків № 1 та № 2 до позовної заяви стану взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» відповідачем частково були здійснені оплати поставленого вугілля та вартості доставки.
		Отже, станом на 20.09.2019 загальна сума прострочення грошового зобов`язання за вугільну продукцію складає розмір 642 535 914, 01 грн. Відшкодування вартості доставки до пункту відвантаження вугільної продукції за вищезазначеними актами становить розмір 59 377 904, 52 грн.
		Вказана обставина Публічним акціонерним товариством «Центренерго» не заперечується.
		Пунктом 7.6  договору  передбачено, що вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість оплати перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних вартість доставки виключно по території України.
		Пунктом 7.7 договору сторонами погоджено, що оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок пастачальника протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України,  якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Таким чином, враховуючи умови договору та вимоги  законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок пастачальника протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту підписання відповідних актів, а, оскільки  сторонами підписані зазачені вище акти, то, за таких обставин, зобов`язання відповідача щодо здійснення оплати за поставлене йому вугілля відповідно настало.
		Одночасно, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем правильно визначено перебіг 40-ка календарних днів по відношенню      до наведених судом вище дат підписання актів настання обов`язку у покупця стосовно оплати вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки. 
		Приписами п. 6.1 договору визначено, що якість та асортимент вугілля, що поставляється за договором, повинні відповідати наступним вимогам: марка  Г (Г2) 0-100 та Г(Г2)СШ 0-13; розмір кусків, не більше 200 мм.; зольність на сухий стан (Аd),% базова 23,0, допустимий діапазон 16,0 - 28,0; волога на робочий стан (Wrt),% базова 8,9 допустимий діапазон ? 12,0; вихід летких речовий на сухий беззольний стан (Vdafф.з.),% (допустимий діапазон) 36,0 - 44,0; плавкість золи (момент рідкого стану Тз), ? 1360.
		Відповідно до п. 6.2, 6.3 договору для визначення фактичних якісних показників з вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування.
		Об`єднані проби готують для кожної партії, яка надійшла до місця надходження в повному обсязі, або для кожної з частин однієї партії, які надійшли до місця надходження окремо одна від одної. Кількість точкових проб, що відбирають в об`єднану пробу, визначаються із розрахунку від фактичної маси вугілля, від якого відбирають пробу.
		З кожної об`єднаної проби готуються 3 (три) зразки лабораторної проби масою не менше 0,5 кг кожен. Перший (товарний) зразок передається в лабораторію вантажоотримувача для виконання хіманалізу, другий (арбітражний) поміщається для зберігання, а третій (контрольний) зразок передається представнику постачальника негайно за його вимогою.
		Арбітражні зразки проб зберігаються у вантажоотримувача до моменту підписання актів звіряння кількості та якості партій вугілля, з яких відбирались ці зразки.
		Для виконання умов договору застосовуються отримані за результатами прийняття якісні показники вугілля без врахування похибки випробувань у всіх випадках, крім вказаних в п. 6.6. договору (п. 6.5. договору).
		Абзацом першим п. 4.6 договору передбачено, що результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.
		На виконання умов договору, позивачем у встановленому порядку і строки до моменту підписання актів звіряння кількості та якості вугілля було надано оригінали примірників посвідчень якості вугілля.
		Судом вірно встановлено, що вказані посвідчення якості вугілля відображенні, як в актах звіряння кількості та якості, так і в актах приймання-передачі вугільної продукції за договором поставки № 111/20 від 23.04.2019, які погоджені, прийняті та підписані сторонами без будь яких зауважень щодо кількості, якості та ціни поставленого вугілля.
		Положеннями п. 3.4.3 договору визначено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого у п. 6.1. договору допустимого діапазону.
		Разом з тим, п. 4.7. договору визначає, що партія вугілля покупцем не приймається і не оплачується, якщо по відношенню до цієї партії вугілля виникне хоча б одна з наступних умов:
		- виробник або вантажовідправник вугілля, залізнична станція відправлення або призначення, їх реквізити не відповідають встановленим в відповідній специфікації;
		- асортимент не відповідає вимогам договору;
		- в вагони завантажене вугілля різних марок, класів крупності, категорій якості;
		- у вагонах наявні брили або шари породи, каміння, залишки раніше перевезених вантажів, сміття, сторонні домішки;
		- вугілля під час транспортування змерзлося і не вивантажується з вагонів після розморожування в розморожуючих пристроях відповідно до їх технологічної карти.
		Однак, зважаючи на наявність підписів представників Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в актах звіряння кількості та якості так і в актах приймання-передачі вугільної продукції за договором, а також, враховуючи здійснення останнім часткових оплат вугільної продукції, у колегії судддів апеляційної інстанції наявні підстави для висновку про належне виконання позивачем вимог договору та, відповідно про недоведеність та необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежної якості вугільної продукції.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції  у справі було призначена комплексна експертиза матеріалів та речовин і товарознавча судова експертиза за клопотанням ПАТ «Центренерго»,  яка не була проведена по причині не надання  зразків вугілля, яке поставлене відповідачу за первісним позовом, що  в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень відповідача стосовно неякісного вугілля.
		Також  колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на поставку вугільної продукції із простроченням строку встановленого договором. 
		Так, частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно  з ст. 76  Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Втім, колегія суддів вказує, що в порушення наведених вище приписів процесуального законодавства Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не лише не надало доказів на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» не у строк, встановлений договором, але й взагалі не посилається на наявність таких доказів.  
		Пунктом 9.10. договору визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.
		Положеннями ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України, унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України  пов`язують  можливість розірвання договору у зв`язку  з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
		Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 Цивільного кодексу України  викладена у постанові Верховного Суду  від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного  Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову  у зустрічному позові про розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, яке, на думку Публічне акціонерне товариство «Центренерго», не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації. 
		Також, як на підставу розірвання договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 відповідач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» призупинило поставку вугілля за договором поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, що, на переконання позивача за зустрічним позовом, є істотним порушенням договору та відповідно підставою для його розірвання.
		Частиною 2   ст. 217 Господарського кодексу України   передбачено, що      у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		В той же час, згідно з  пунктом 1 ч. 1   ст. 236 Господарського кодексу України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій, як одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною.
		Умовами п. 8.11. договору сторони погодили, що за недопоставку постачальником вугілля в строки обумовлені сторонами у відповідній специфікації, постачальний сплачує покупцю штраф у розмірі 50% від вартості недопоставленого вугілля. У разі сплати такого штрафу, постачальник звільняється від зобов`язання поставити відповідний обсяг вугілля, а покупець втрачає право вимагати поставити обсяг вугілля, за недопоставку якого було сплачено штраф. У разі наявності грошової заборгованості покупця за договором, штрафні санкції на постачальника не нараховуються і постачальник має право призупинити до моменту належного виконання покупцем своїх зобов`язань, через невиконання яких виникло право постачальника на призупинення поставки, або відмовитися від виконання своїх зобов`язань.
		Отже, умовами договору чітко передбачена можливість призупинення поставки чергової партії товару, у зв`язку із неоплатою (не повною оплатою) відповідачем вже поставленої вугільної продукції.
		При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що ним не були отриманні листи ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» № 01/010719 від 01.07.2019 та № 03/100719 від 10.07.2019 щодо призупинення поставки товару, оскільки умовами договору не передбачено повідомлення відповідача про призупинення виконання своїх зобов`язань позивачем, а дане право було погоджено сторонами згідно з п. 8.11 договору.
		Крім того, як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 01.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» призупинило поставку вугілля, оскільки    Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не підтвердило заявку вантажовідправника, а саме    ДП «ВК «Краснолиманська» про готовність прийняти вагони з вугіллям в системі АС «Месплан».
		Так, положеннями п. 1.4. Правил планування перевезень вантажів, затверджених   наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873   визначено, що передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему «Месплан».
		Вказана обставина підтверджується:
		листом № ЦТЛ-19/1420 від 04.07.2019, яким Акціонерне товариство «Українська залізниця» Філія «Центр транспортної логістики» повідомляє ДП «Вугільна      компанія «Краснолиманська», що станом на 01.07.2019, 02.07.2019 та 03.07.2019 ні Публічне акціонерне товариство «Центренерго», ні Вуглегірська ТЕС не      підтверджували в системі АС «Месплан»      електронну заявку на прийняття вагонів з вугіллям згідно завчасно заведеного місячного плану у кількості 520 напіввагонів від ДП "ВК «Краснолиманська» за договором поставки вугілля №111/20 від 23.04.2019 та специфікацією № 2 від 23.04.2019;
		листом № ТЦЛ-19/1517 від 22.07.2019 Акціонерне товариство Акціонерне товариство «Українська залізниця» Філія «Центр транспортної логістики» повідомила ДП «Вугільна      компанія «Краснолиманська», що станом на 04.07.2019, 05.07.2019, 06.07.2019, 07.07.2019, 08.07.2019 та 09.07.2019 ні Публічне акціонерне товариство «Центренерго», ні Вуглегірська ТЕС, ні Зміївська ТЕС, ні Трипільська ТЕС не підтверджували в системі АС «Месплан» електрону заявку на прийняття вагонів з вугіллям згідно завчасно заведеного місячного плану у кількості 520 напіввагонів від ДП «ВК «Краснолиманська» за договором поставки вугілля №111/20 від 23.04.2019 та специфікацією № 2 від 23.04.2019.
		Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що доказів, які б свідчили про підтвердження заявки вантажовідправника, а саме ДП «ВК «Краснолиманська» про готовність прийняти вагони з вугіллям в системі АС «Месплан»  відповідачем суду не надано.
		Стосовно суперечності між сторонами про наявність листа № 01/8-83 від 03.07.2019 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», оригінал якого було оглянуто судом апеляційної інстанції за клопотанням представників ПАТ «Центренерго», колегія суддів зазначає, що відомості, які вказані в ньому не мають жодного  вирішального значення для встановлення  чи відсутністі обставин, на які посилаються учасники процесу та зміст цього листа ніяким чином не впливає на прийняття рішення у справі.  
		Щодо посилань апелянта, що ним було призупинено виконання своїх зобов`язань за договором в частині оплати товару у зв`язку із не поставленням  всього обсягу продукції позивачем,  колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 3   ст. 538 Цивільного кодексу України   у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
		В силу положень   ст. 530 ЦК України   якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтями   610,   612 ЦК України   встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як встановлено   статтею 627 ЦК України,   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі   ст. 526 Цивільного кодексу України,   ст. 193 Господарського кодексу України   зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7   ст. 193 Господарського кодексу України).
		Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, за період з 24.04.2019 по 23.07.2019 позивачем було здійснено поставку вугілля за специфікацією № 1 та частково за специфікацією № 2  у загальному обсязі 347   724, 004 тонн.
		З матеріалів справи видно, що прострочення відповідачем оплати поставленого вугілля виникло  з 29.06.2019.
		Водночас, згідно із специфікацією № 2 погодженою сторонами, строк (термін) поставки вугілля: з 01 червня 2019 по 15 липня 2019 року.
		Отже, прострочення відповідачем оплатити отриманого товару, виникло до закінчення терміну поставки згідно із специфікацією № 2, а отже відповідач не може посилатися на приписи ч. 3 ст. 538 ЦК України в частині призупинення оплати вже отриманого товару.
		Відтак, з огляду на наведені вище норми чинного законодавства та зважаючи на обставини встановлені судом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено істотного порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» умов договору поставки вугілля   № 111/20 від 23.04.2019    з якими відповідач та відповідно  до норм  ст. 651 Цивільного кодексу України   пов`язує можливість його розірвання.
		Як вбачається з прохальної частини апеляційної ПАТ «Центренерго» просить скасувати рішення за первісним позовом та задовільнити позовні вимоги за зустрічними вимогами у повному обсязі, хоча в тексті апеляційної скарги апелянтом не наводяться підстави для скасування рішення суду в частині визнання договору недійним. 
		Однак, виходяи з того, що апелянт просить задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне, виходячи з положення ст. 269 ГПК України, розглянути вимоги апелянта про визнання договору  недійним.
		Стосовно доводів, викладених у зустрічній позовній заяві Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання недійсним   договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2020, то апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, враховуючи наступне.
		Як зазначає позивач за зустрічним позовом, 23.04.2019  між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг»  укладено договір поставки вугілля № 111/20. Зі сторони Товариства даний договір підписав директор,як виконавчий орган товариства,  але  підписання спірного договору директором потребувало погодження загальних зборів учасників, чого здійснено не було.
		Публічне акціонерне товариство «Центренерго» зазначає, що      посилання в преамбулі договору про те, що директор діє на підставі статуту свідчить про обізнаність інших сторін договору про повноваження директора позивача за зустрічним позовом та їх обмеження, оскільки, положення ч. 3   ст. 92 Цивільного кодексу України   надають юридичну силу обмеженням повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами, зокрема, в тому випадку, коли третя особа за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Тому, з огляду на наявність посилання в договорі на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору.
		Проте, ПАТ «Центренерго» вказує, що матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів погодження загальними зборами    щодо укладення спірного договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019, з огляду на що,      зустрічна позовна заява      підлягає задоволенню.
		Згідно з ч. 1   ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України   встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За приписом   статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою   статті 203 цього кодексу.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Відповідно до статей   215   та   216 Цивільного кодексу України      суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення      Цивільного кодексу України   , позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
		Відповідно до   ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.                                                                                          
		Водночас, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що з викладених позивачем за зустрічним позовом  суперечливих тверджень, незрозумілим є, хто із директорів, як виконавчий орган, та якої із сторін було укладено спірний договір без погодження загальних зборів учасників Товариства, оскільки позивач посилається і на   ст. 145 Цивільного Кодексу України   і на   Закон України «Про акціонерні товариства»      не зазначаючи конкретно назву самого товариства та прізвище      директора, який уклав вказаний правочин.
		Щодо  директора Публічного акціонерного товариства «Центренерго», то суд першої інстанції вірно вказав, що доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що      посилання в преамбулі договору, що директор діє на підставі статуту свідчить про обізнаність інших сторін договору про повноваження директора Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та їх обмеження, не відповідають дійсності. Так, в преамбулі договору відсутні посилання на те, що директор Публічного акціонерного товариства «Центренерго» діє на підставі статуту.      
		В той час, в преамбулі договору містяться посилання, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго», яке в подальшому іменується «покупець», в особі члена Дирекції (директора) Башлаєва Андрія Петровича, діючого на підставі довіреності № 62/22 від 22.03.2019 року і будь-яких доказів щодо відкликання вищевказаної довіреності чи доказів її недійсності матеріали справи не містить та відповідно представником Публічного акціонерного товариства «Центренерго» не зазначено.
		Разом з тим, у договорі взагалі відсутні      будь які посилання Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на статут Товариства.
		Стосовно писилань представника позивача за зустрічним позовом на відсутність доказів погодження загальними зборами учасників укладення спірного договору директором як виконавчим органом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з огляду на наступне.
		Пунктами 1, 3   ст.      92 Цивільного кодексу України   встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Таким спеціальним законом, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, є   Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Положеннями п. 1, 2, 10   ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»   встановлено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).   Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом. Якщо член виконавчого органу на час своєї відсутності призначив тимчасового виконувача обов`язків, такий член виконавчого органу несе солідарну відповідальність перед товариством разом із призначеною ним особою.
		Відповідно до  ч. 1   ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»   статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
		Згідно розділу 14 статуту   Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг», затвердженого протоколом загальних зборів засновників № 1 від 11.03.2019, виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво його поточною діяльністю згідно компетенції та діє у відповідності з чинним законодавством.
		При цьому директор без доручення діє від імені товариства та в межах своєї компетенції приймає рішення, в тому числі й про укладення правочинів, має право першого підпису на всіх фінансових документах, укладає угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, в межах повноважень визначених, цим статутом.
		Крім того, пп.   14.4.3. - 14.4.4. статуту, директору надано право укладати будь-які   угоди та інші юридичні акти та здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення мети та   цілей товариства в межах його компетенції.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що статут Товариства не передбачає надання згоди уповноваженими на те органами Товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину.
		Позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Водночас наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (постанова ВС від 11.10.2019 у справі №910/13731/18).
		З огляду на викладене вище, доводи позивача за зустрічним позовом щодо укладання спірного договору директором Товариства з перевищенням повноважень, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, позивачем за зустрічним позовом в установленому порядку не доведено укладення договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 з перевищенням повноважень.
		За таких підстав, наведені позивачем за зустрічним позовом обставини з якими Публічне акціонерне товариство «Центренерго» обумовлює визнання спірного договору недійсним, приймаючи до уваги положення ст.   203,   215 Цивільного кодексу України      не мають своїм наслідком визнання такого договору недійсним, оскільки, останній не навів, а суд не встановив обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договорів недійсними.
		Положеннями   статті 526 Цивільного кодексу України   передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього   кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно      до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Так, відповідно до   ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частиною 1   ст. 614 Цивільного кодексу України   визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2   ст. 614 Цивільного кодексу України   доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки, ПАТ «Центренерго» не надано суду належних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати поставленого вугілля та не спростувало заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем було порушено умови договору поставки вугілля № 111/20 від 23.04.2019 та положення ст.ст.   525,   526 Цивільного кодексу України,   ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача   неоплаченої вугільної продукції в розмірі      642 535 914, 01 грн та відшкодування вартості її доставки в розмірі      59 377 904, 52 грн   підлягає задоволенню.
		Щодо заявлених позивачем вимог в частині нарахування      3% річних в розмірі 3   418   944, 16 грн, пені в розмірі 19   330   118, 18 грн та штрафу в розмірі 717   308   800, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до   ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи дати поставки вугілля, строки, що погоджені сторонами в пункті 7.7. договору, в які покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленого вугілля, врахувавши п. 7.6. договору та зважаючи, що судом було встановлено, що позивачем вірно визначено перебіг 40-ка календарних днів по відношенню до наведених судом вище дат підписання актів настання обов`язку у покупця щодо здійснення такої   оплати вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки   (настання строку оплати наведено у додатку № 2 до позовної заяви), колегія суддів дійшла висновку, що здійснений розрахунок є обґрунтований та арифметично вірний. 
		Згідно ч. 1   ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до   ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Приписами ч. 1   ст. 612 Цивільного кодексу України   закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до                        ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Частиною 1   ст. 230 Господарського кодексу України   встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з ч. 1 та 3   ст. 549 Цивільного кодексу України   неустойкою      (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до ч. 6   ст. 232 Господарського кодексу України   нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Пунктом      8.13. договору встановлено, що у випадку невиконання покупцем зобов`язання щодо приймання вугілля на зазначених у договорі умовах (що спричинене, зокрема, але не тільки, невчасним оформленням покупцем передбачених договором документів), покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50% вартості неприйнятого вугілля. У разі сплати такого штрафу, покупець звільняється від зобов`язання прийняти відповідний обсяг вугілля, а постачальник втрачає право вимагати прийняти та оплатити обсяг вугілля, за який було сплачено штраф. Неприйняте вугілля, яке прибуло в місця надходження покупець зобов`язується повернути постачальнику.
		За змістом п. 8.14. договору за порушення виконання грошового зобов`язання за договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення, за кожний день прострочення, крім випадків передбачених пунктом 9.4.2. договору.
		Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом першої інстанції  встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування пені. Зокрема, позивач здійснив нарахування пені починаючи не з наступного дня, що слідував за 40-вим календарним днем, коли у покупця виник обов`язок, щодо здійснення оплати поставленого вугілля, а саме в 40-ий календарний день.
		Таким чином, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені вірно зазначив, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є  сума 19 315 600, 93 грн., з якою погоджується колегія суддів. 
		При цьому, перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним та штраф становить суму 717   308   800, 00 грн.
		Водночас, заперечуючи проти нарахування 3% річних, штрафу та пені апелянт посилається на неправомірність їх нарахування, у зв`язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Господарським судом міста Києва у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства   «Центренерго».
		Так, 09.02.2004 Господарським судом міста Києва порушено справу № 15/76-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Центренерго». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі.
		Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
		Згідно з абзацом 24   статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
		Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
		Вказана позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначив, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої   статті 12 Закону № 2343-ХІІ   (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		Водночас, позивачем було здійснено нарахування 3% річних, штрафу та пені за період прострочення з 29.06.2019 по 17.09.2019 на підставі договору № 111/20 від 23.04.2019, тобто, дана заборгованість є поточною, та відповідно дія мораторію на її нарахування не поширюється.
		Заперечуючи проти зазначеного вище, апелянт вказує, що зміст заборони на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію безвідносно до часу виникнення зобов`язань.
		На  підтвердження вказаного скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/2433/16, від 18.09.2018 у справі № 823/2240/17, від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18, від 28.05.2019 у справі № 2340/4137/18, а також постанови Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі № 3-71гс12, від 01.10.2013 у справі № 3-27гс13, 18.12.2012 у справі № 3-67гс12.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно із ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Отже, Велика Палата у складі  Верховного Суду діє, зокрема, для формування однакового застосування норм права. Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 є релевантними до даної справи. 
		Крім того, Публічним акціонерним товариством «Центренерго» було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого (з урахуванням доповнень до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій) останній просить суд зменшити пеню та 3% річних на 99% від їх реального розміру, а також відмовити у стягненні штрафу у зв`язку із безпідставністю.
		Зазначене клопотання мотивоване тим, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідавльносіт спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від право рушення. 
		Так, відповідач заначає про відсутність збитків понесених позивачем у зв`язку із простроченням оплати ПАТ «Центренерго», а також відсутність доказів, що свідчить про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності для кредитора.
		При цьому, апелянт звертає увагу суду, що ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України та на даний час здійснює накопичення вугілля для проходження осіннього - зимового періоду.
		До складу компанії входять три теплові електростанції - Вуглегірська, Зміївська та Трипільська, які, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, неодноразово зазнавали пошкоджень. В підтвердження вказаного, відповідач надав акт про пожежу від 13.09.2022, протокол огляду місця пожежі від 13.09.2022 та перелік пошкоджених об`єктів критичної інфраструктури на 28.11.2022.
		Накладення ж непомірних штрафних санкцій призведе до неможливості закупівліі накопичення вугілля, і як наслідок - неможливості забезпечити виробництво електроенергії.
		Крім того, застосування передбаченого договором штрафу не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності, адже є надмірно великим - 50% від вартості неприйняття відповідачем вугілля.
		Так, апелянт наголошує, що згідно із звіту про фінансові результати ПАТ «Центренерго» за 9 місяців 2022 року валовий збиток товариства становить 3   808   446 тис. грн.
		Відповідно до   ст. 233 ГК України   у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3   ст. 551 ЦК України.
		Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).
		При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі   ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).
		Так, щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування вимоги про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає, що викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні.
		Так, у справі № 902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача 3% річних (ч. 2         ст. 625 Цивільного кодексу України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96%, у той час, як в межах даної справи № 910/18768/20 розглядається вимога про стягнення з відповідача 3% річних  за вказаною ставкою (3%), яка передбачена законом, а саме ч. 2         ст. 625 Цивільного кодексу України.
		Поряд з наведеним колегія суддів вказує, що 3% річних не підлягають зменшенню на підставі   ст. 233 Господарського кодексу України       та         ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки 3% річних, сплата яких передбачена частиною другою         статті 625 Цивільного кодексу України, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних.
		Щодо зменшення пені на 99 % та відмовити у стягненні штрафу, то колегія суддів зазначає наступне.
		Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
		          Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
		          Водночас, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені     статтями 551 Цивільного кодексу України     та 233     Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		          Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 року в справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 року в справі №910/9765/18, від 26.03.2020 року в справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 року в справі № 918/116/19.
		          Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
		          Відтак, оскільки відповідач фактично просить не зменшити розмір неустойки, а звільнити відповідача від її сплати, суд зазначає, що зазначене не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
		           24.02.2022 року Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим,     Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого     Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1     ст. 106 Конституції України,     Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		          Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/20222 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022     продовжено строк дії воєнного стану в Україні з     із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб   Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі     строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.
		          ПАТ «Центренерго» є одним з найбільших сучасних підприємств електроенергетичної галузі країни. Основними видами діяльності ПАТ «Центренерго» є виробництво електричної енергії, що постачається в оптовий ринок електричної енергії України та виробництво теплової енергії.
		          Систематично здійснюються ракетні обстріли енергетичної інфраструктури та   відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою стабільної роботи енергосистеми.
		          Відповідно до ч. 3     ст. 75 Господарського процесуального кодексу України     передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		          Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації.
		          Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України     не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
		Беручи до уваги вищевикладене та виняткові обставини, які нині склалися, а також принцип збалансованості інтересів сторін, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є можливе зменшення розміру нарахованого штрафу на 25%, тобто до 537 981 600, 00 грн., а у зменьшені розміру пені суд відмовляє.
		Стягнення з відповідача вказаної суми штрафу компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати вантажу, стягнення ж з відповідача штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.       
		Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/13114/19 слід змінити в частині стягнення штрафу, з урахуванням обставин, викладених у цій постанові.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. 
		Таким чином, колегія суддів вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі 910/13114/19 змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» штрафу за неприйняття вугілля у розмірі 717 308 800, 00 грн., зменшивши на 25% вказаний розмір, стягнувши з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» штраф у сумі 537 981 600, 00 грн.
		В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/13114/19 залишити без змін. Резолютивну частину рішення викласти в редакції даної постанови.
		Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
		Згідно      з ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство «Центренерго». 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:
		 
		     1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення  Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/13114/19 задовольнити частково.
		     2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/13114/19 змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» штрафу за неприйняття вугілля у розмірі 717 308 800, 00 грн., виклавши резолютивну частину рішення за первісним позовом у наступній редакції:
		      «Первісний позов задовольнити частково.
		       Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літера «Є», ідентифікаційний код: 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, офіс 202; ідентифікаційний код: 42879748) вартість фактично поставленого вугілля у сумі 642 535 914, 01 грн, вартість доставки вугілля у сумі 59 377 904, 52 грн, 3% річних у сумі 3 418 944, 16 грн, пеню у розмірі 19 315 600, 93 грн, штраф у сумі 537 981 600, 00 грн та 672 343, 23 грн. судового збору за подання позовної заяви.
		       В іншій частині первісного позову відмовити».
		      3.           В частині зустрічних позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 910/13114/19 залишити без змін.
		      4.          Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
		      5. Видачу наказу доручити Господарському суд міста Києва. 
		      6. Матеріали справи №910/13114/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.Г. Майданевич 
		 
		Судді                                                                                Б.О. Ткаченко
		 
		                                                                                В.В. Сулім

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...